Інтерес до професії як чинник пізнавальної активності майбутніх психологів

ІНТЕРЕС ДО ПРОФЕСІЇ ЯК ЧИННИК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІМАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Постановка проблеми. Ускладнення економічної ситуації в Україні висуває підвищені вимоги до фахівців у будь-якій галузі народного господарства: активність, ініціативність, самостійність, здатність до запозичення ідей та до розробки власних, здатність до опанування нового, креативність. Запорукою успіху майбутньої професійної діяльності виступає такий рівень пізнавальної активності студентів, який дасть їм можливість самостійно оволодіти необхідною базою знань. А отже, роль пізнавальної активності у підготовці майбутніх кадрів є доволі значною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як психологічний феномен пізнавальна активність розглядається як у працях педагогів (Ш. Амонашвілі, Л. Занков, Р. Лемберг, В. Лозова, М. Махмутов, Н. Половнікова,Л. Проколієнко, О. Савченко, М. Скаткін, Т. Шамова,Г. Щукіна та ін.), так і психологів (Д. Богоявленська, Л. Божович В. Котирло, С. Кулачківська, Ю. Кулюткін, М. Лісіна, Г. Люблінська, М. Мамаджанов, А. Маркова, О.Матюшкін, Н. Менчинська, Я. Пономарьов, Г. Сухобська, Н. Тализіна, І. Якиманська та ін.). Проте роботи в основному присвячені опису шляхів і засобів розвитку пізнавальної активності у дошкільників та учнів середньої школи. Досі мало робіт, що розглядають особливості пізнавальної активності саме у студентської молоді [1-3 та ін.]. Однак саме період навчання у ВНЗ є надзвичайно важливим для становлення майбутніх фахівців, а підвищення рівня пізнавальної активності студентів сприятиме покращенню їх професійної підготовки. Зокрема, це стосується майбутніх психологів, чия професійна діяльність є досить багатогранною. Майбутні психологи повинні бути готовими до вирішення складних особистісних питань клієнтів, вміти надати їм допомогу в кризових ситуаціях, допомогти подолати негативний вплив стресів, оперувати діагностичним інструментарієм, розробляти корекційні та розвивальні програми. Проте, кожна людина - це своєрідний "мікрокосм", і тому в кожному конкретному випадку потрібно буде по- новому підходити до вирішення питань, а отже, бути активними, ініціативними, наполегливими та творчими. Цими проблемами не обмежується коло професійних питань фахівців-психологів, але вони вказують на значущість підготовки спеціалістів на етапі вузівського навчання. Проблемі поліпшення якості підготовки психологічних кадрів присвячені праці вітчизняних вчених-психологів О. Бондаренка, І. Булах, Т. Говорун, Л. Долинської, С. Максименка, В. Панка, Н. Пов'якель, Ю. Приходько, М. Савчина, Т. Титаренко, Л. Уманець, Н. Чепелєвої, Т. Яценко та інших. У них викладені результати дослідженьрізно- манітних аспектів проблеми формування професійно значущих якостей майбутніх психологів, питання їх особистісного зростання, вплив методів активного навчання на професійне зростання майбутніх фахівців. Проте, серед проаналізованої літератури не виявилося робіт, які спрямовані на дослідження пізнавальної активності у студентів-психологів. Тому наше дослідження присвячене пошуку чинників розвитку пізнавальної активності майбутніх психологів.

Виклад основного матеріалу. Позитивне ставлення та інтерес до обраної професії виступають чинниками, що забезпечують високий рівень розвитку ПА. Адже бажання стати висококваліфікованим спеціалістом спонукає самостійно шукати та активно здобувати знання, необхідні для майбутньої професії. Невпевненість у професійному виборі, вагання щодо його правильності знижують або й взагалі припиняють пізнавальну активність у професійній сфері, переорієнтовуючи на професії, не пов'язані з тією, що здобувається. Крім того, фахівцям у галузі психології необхідно встигати за тими явищами, які з'являються відповідно до нових соціальних умов. Комп'ютеризація, Інтернет, широка доступність задоволень різного роду та зняття багатьох заборон породжують нові психологічні проблеми, яких не було раніше. У процесі самостійної роботи фахівці- психологи зіштовхуються з такими проблемами, дослідити та розв'язати які, користуючись накопиченим багажем знань, уже неможливо. Як результат - психологи повинні активно оволодівати все новими і новими знаннями.

Зважаючи на актуальність даної проблеми для підготовки фахівців, завданнями цієї роботи є емпіричне вивчення аспектів зв'язку інтересу до професії та рівня розвитку пізнавальної активності. Пізнавальну активність визначають як інтегративне утворення, до складу якого входять такі складові, як ініціативність, енергійність, інтенсивність діяльності, позитивне ставлення до діяльності (інтерес, допитливість); самодіяльність, саморегуляція, воля особистості (наполегливість, завзяття в досягненні мети); цілеспрямованість діяльності, творчість. У психологічній літературі багатьма дослідниками (Л. Божович, О. Ковальов, В. М'ясищев, С. Рубінштейн та ін.) інтерес визначається як ставлення особистості до дійсності. За О. Ковальовим, інтерес - це "специфічне ставлення особистості до об'єкта в силу його життєвої значимості та емоційної привабливості" [4].

З метою дослідження пізнавальної активності студентів та факторів її становлення ми вивчали інтереси та ставлення студентів до професії, їх професійні уподобання та бажання. У дослідженні взяли участь студенти-психологи І-V курсів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Житомирського державного університету імені Івана Франка та Житомирського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (всього - 318 осіб). Пропонувалося відповісти на декілька запитань для вивчення професійних бажань, інтересів та ставлень студентів-психологів до обраної спеціальності.

Перше питання стосувалося змісту професійних уподобань ще до вступу у ВНЗ: "Про яку професію для себе Ви мріяли?". Про професію психолога як бажану для себе висловилися 135 студентів, що складає лише 42,5 % від усієї вибірки досліджуваних; вчителем бачив себе 31 студент (9,7 %), іншу професію, не пов'язану ні із психологією, ні із викладанням, хотіли здобути 152 респонденти, або 47,8 %. Лише біля половини досліджуваних (52,2 %) при вступі до вузу дійсно прагнули здобути спеціальність, яку і обрали, або близьку до неї професію вчителя, інша ж частина абітурієнтів мала інші професійні плани. Логічним виглядає припущення, що у подальшому студенти, не зорієнтовані на обрану професію, можуть мати проблеми, пов'язані з професійним становленням. Вони потребуватимуть особливо уважного ставлення до себе з боку викладачів з метою їх професійного переорієнтування.

Друге питання спрямоване на визначення причин обрання даного фаху: "Чому Ви обрали спеціальність психолога?" Серед причин вибору професії респондентами були названі наступні: "психологія - моє покликання", "це моя мрія", "сподобалась професія", "хочу краще розуміти себе та інших". Ця група причин вказує на свідомий професійний вибір: до неї входять професійні мотиви та інтерес до психології. Сумарно по вибірці ця група нараховує 59,4 %, тоді як 40,6 % становить група причин іншого змісту: "вступив з цікавості", "престижна професія", "необхідна вища освіта", "змусили батьки", "не зміг вступити на спеціальність, яка подобалася", "не вистачило коштів на іншу спеціальність". Як бачимо, ці відповіді не свідчать про позитивне початкове ставлення до обраної професії даної когорти респондентів.

Професійні мотиви та інтерес до самої психології ("хочу більше дізнатися про себе та інших”) складають 41,2 % та 18,2 % від усіх відповідей. Відповідно до курсів вони розподілилися таким чином: на професійні мотиви вказали 50 % студентів І курсу, 52,4 % - ІІ курсу, 30,1 % - ІІІ курсу, 40 % - IV курсу та 39,6 % - V курсу. Результати щодо такого мотиву, як інтерес до психології, виявилися наступними: 31,8 % (І курс), 25,4 % (ІІ курс), 19,3 % (ІІІ курс), 10,7 % (FV курс) та

7,5 % (V курс). Як бачимо, частка професійних мотивів серед студентів різних курсів помітно не змінюється, а от частка інтересу до психології як мотиву істотно відрізняється. На нашу думку, це може вказувати на насичення студентами старших курсів потріб- ною їм інформацією щодо вивчення психології людини та зменшення особистісної значущості цього мотиву в ретроспективі.

Питання "Як навчання у вузі впливає на розвиток Вашого інтересу до професії?" спрямоване на вивчення розвитку студентського ставлення до професії, яку вони набувають. Під час дослідження переважна більшість студентів І курсу вказала на зростання інтересу - 79,5 %, близькими до них виявилися відповіді студентів ІІ та ІІІ курсів - 71,4 % та 75,9 % відповідно. Значно нижче оцінили такий вплив студенти- старшокурсники: 52 % (FV курс) та 62,3 % (V курс). Негативне або індиферентне ставлення зазначили 20,5 % студентів І курсу, 28,6 % - ІІ курсу, 24,1 % - ІІІ курсу, 48 % - FV курсу та 37,7 % студентів V курсу. В цілому по вибірці 67,6 % респондентів повідомили про збільшення інтересу до професії і 32,4 % не змогли оцінити цей вплив або вибрали варіант відповіді, що вказував на негативний вплив навчання на інтерес до професії психолога.

Наступне питання спрямоване на виявлення того, чи змінилися в процесі навчання у вузі наміри студентів щодо майбутньої професії: "Чи повторили б Ви свій вибір професії?" Провчившись певний час у вузі та отримавши деякі знання та практичні уміння, студенти так оцінили правильність свого вибору: 210 (66 % ) студентів підтвердили правильність обраного фаху, проте, 108 (34 %) респондентів вважають, що вони зробили неправильний професійний вибір.

Серед студентів різних курсів отримані дані розподілилися наступним чином: першокурсників, що впевнені у правильності вибору професії, виявилося 81,8 %, другокурсників - 77,8 %, на ІІІ курсі таких осіб - 68,7 %, на !V - 50,7 % і на V - 56,6 %. Як бачимо, частка осіб, які вважають, що їх професійний вибір не був вдалим, є більш значною серед студентів- старшокурсників. Вона збільшується приблизно від п'ятої частини студентів, що навчаються на молодших курсах, майже до половини старшокурсників.

Наступне питання: "Чи хотіли б Ви перейти до іншого вузу або на інший факультет задля отримання іншої професії'?" стосувалося критерію стійкості професійного вибору студентів. Результати розподілились таким чином: відповідь "так" дали 19,5 % студентів, "не знаю" - 22,3 %, "ні" - 58,2 %. Серед студентів І курсу за зміну фаху висловились 6,8 %, не змогли визначитися - 22,7 % і впевненими у правильності вибору були 70,5 %. Близькими виявилися і результати відповідей студентів ІІ та ІІІ курсів: "так" - 6,3 % і 12 % студентів, "не знаю" - 25,4 % і 20,5 %, "ні" - 68,3 % і 67,5 %. Відповіді ж старшокурсників суттєво відрізняються. Отримати іншу професію хотіли б 38,7 % студентів ГУ та 30,2 % студентів V курсу. Побажали не розкривати планів, а тому обрали відповідь "не знаю" 16 % студентів FV та 30,2 % студентів V курсу. Впевненість у правильності професійного вибору продемонстрували 45,3 % студентів FV та 39,6 % студентів V курсу. Отже, лише близько половини студентів свідомо обрали професію та не збираються її змінювати. Інша ж частина студентів, зробивши певною мірою змушений або випадковий вибір, потребує особливої уваги до себе, інакше згодом через це ймовірно виникатиме проблема плинності кваліфікованих кадрів.

Ще одне питання опитувальника дозволило отримати дані про майбутній професійний шлях особистості: "Чи плануєте Ви після закінчення вузу працювати за фахом?". Важливим є те, чи мають студенти намір, отримавши певну кваліфікацію, надалі працювати за спеціальністю. Результати виявилися такими: серед студентів І-V курсів 73,3 % молодих людей мають намір влаштуватися згідно обраного фаху, 26,7 % - прагнутимуть знайти собі зовсім інше місце для працевлаштування. Відповідно: 81,8 % першокурсників, 85,7 % другокурсників та 81,9 % третьокурсників бажають влаштуватися на посаду психолога. Серед студентів FV - V курсів таких осіб відповідно 61,3 % та 54,7 %. Отримані результати свідчать, що студенти старших курсів уже меншою мірою налаштовані бути психологами, ніж студенти молодших курсів. На нашу думку, це можна пояснити більш реальним ставленням до результатів свого навчання та глибшим зануренням у професію. Саме тоді у студентів з'являється можливість порівняти власні уявлення про професію психолога з її реальним змістом, і виявляється, що не всі студенти до цього готові. Схожі результати щодо максимальної задоволеності обраною професією першокурсниками та її постійним зниженням до п'ятого курсу були отримані й іншими дослідниками (А. Реан).

За отриманими відповідями ми виявили респондентів, які впевнені у помилковості професійного вибору, і тому не мають наміру йти працювати за отриманою спеціальністю. Таких студентів виявилося 13,6 % на першому, 12,7 % на другому, 15,7 % на третьому, 36 % на четвертому та 32,1 % на п'ятому курсах. Простежується збільшення кількості негативного сприйняття професії у студентів старших курсів у порівнянні зі студентами молодших курсів. Є й такі студенти, у яких підтвердження професійного вибору поєднується із небажанням працювати за спеціальністю. Всього таких респондентів виявилося 4,1 % від усієї вибірки. Окремо по курсах ці дані розподіляються наступним чином: 4,5 % (І курс), 1,6 % (ІІ курс), 2,4 % (ІІІ курс), 2,7 % (FV курс) та 11,3 % (V курс). Слушною видається думка, що не бажають працювати за фахом ті студенти, які прагнуть лише здобути диплом про вищу освіту, або ж ті, які не докладали зусиль для оволодіння майбутнім фахом і тепер не впевнені у власних знаннях.

У цілому тих студентів, які впевнені у правильності вибору професії та бажають прикласти власні сили для вирішення професійних задач, виявилося 61,9 %. Серед першокурсників їх 77,3 %, другокурсників - 76,2 %, третьокурсників - 66,3 %, серед студентів IV та V курсів - 48 % та 43,4 % відповідно. Є частина студентів, що на запитання про повторення вибору професії психолога демонструють відмову, але погоджуються піти випробувати власні сили у професії, яку здобувають. Вони становлять 12 % від усієї кількості респондентів та по курсах розподілені наступним чином: 4,5 % (І курс), 9,5 % (II курс), 15,7 % (III курс), 14,7 % (IV курс) та 11,3 % (V курс). пізнавальний психолог професія успішність

Студентам пропонувалося також дати оцінку власній активності у підготовці до занять, пошуку та оволодінні необхідними їм для успішної професійної підготовки знаннями за 5-бальною шкалою (від 1 до 5). Урезультаті ми отримали такі показники: найвищим балом ("5") та найнижчим ("1") власну активність оцінили 1,9 % і 1,9 % студентів; "4" бали собі поставили 35,2 % студентів; "3" - 41,5 % і "2" - 19,5 %. Переважна частина студентів оцінила свої зусилля як посередні та низькі. Аналіз самооцінки студентів показав, що оцінки найвищого та найнижчого ґатунку зустрічаються на різних курсах приблизно в однаковій кількості. А ось кількість балів добре ("4") зменшується від першого до п'ятого курсу - 59,1 % - 34,9 % - 40,9 % - 28 % - 16,9 %. Так само від курсу до курсу росте оцінювання своєї активності у категоріях середніх та низьких балів. Середній бал ("3") зростає від третини у першокурсників до половини у випускників: 29,6 % - 61,9 % - 38,6 % - 29,3 % - 49,1 %. Бал із позначкою "2" збільшується таким чином: 4,5 % - % - 16,9 % - 40 % - 28,3 %. Отримані результати дають нам змогу говорити про те, що, хоча студенти й розуміють значення активності у навчанні та оволодінні необхідними професійними знаннями та навичками, однак дійсну активність не демонструють.

На питання: "Від чого, на Вашу думку, залежить успішність професійної підготовки" 67,9 % студентів відповіли, що вважають цим чинником власну активність, ініціативність, самостійність; 26,7 % - організацію процесу навчання у вузі та 5,4 % - допомогу та підтримку близьких та знайомих людей. Стосовно ролі власної активності та допомоги з боку рідних відповіді студентів усіх курсів були близькими, а ось впевненість у провідній ролі організації навчання у вузі зросла від 27,3 % на I курсі до 37,7 % на V курсі. Як бачимо, переважна більшість студентів розуміє роль власної активності в оволодінні необхідними професійними знаннями, вміннями, навичками; близько третини студентів перекладають відповідальність за успішність професійної підготовки на організацію навчання у вузі, орієнтуючись, перш за все, на зовнішні, а не на внутрішні спонуки у навчанні; невеликий відсоток студентів вважає, що цим чинником є допомога збоку.

Отримані вище дані ми співвідносили з критерієм успішності, як результатом творчого ставлення студентів до своєї основної діяльності. Після вивчення рівня академічної успішності студентів, ми умовно розділили їх на такі групи:

1) 1-а група - найвищий рівень знань - до неї віднесли студентів, що навчаються лише на "відмінно";

2) 2-а - високий рівень - студенти, що отримують "відмінно" та "добре";

3) 3-я - середній рівень - студенти отримують лише "добре";

4) 4-а - рівень нижче середнього - мають студенти, які вчаться на "добре" та "задовільно" з переважанням "добре";

5) 5-а - низький рівень - студенти вчаться на "добре" та "задовільно" з переважанням "задовільно";

6) 6-а - найнижчий рівень - студенти мають лише задовільні оцінки.

Аналіз успішності показав, що до 1-ого рівня академічної успішності можна віднести лише 15,7 % (50 чоловік) від усієї вибірки студентів, до 2-го рівня - 23 % (73 респонденти), які разом складають 38,7 % студентів I-V курсів. До групи із 3-им рівнем навчання увійшло 12,9 % молоді (41 особа), групу 4-го рівня утворили 18,6 % молодих людей (59 осіб). Загалом це 31,4 % студентської молоді (100 респондентів). 22,6 % та 7,2 %, що разом складає 29,8 % від усіх респондентів, - це чисельність груп 5-го та 6-го рівнів відповідно.

Якщо порівняти, як змінюються показники успішності навчання серед студентів на різних курсах, то отримуємо наступні дані:

а) 1-ий - найвищий рівень академічної успішності: I курс - 2,2 % студентів від усього контингенту вибірки, II курс - 4,1 %, III курс - 4,7 %, IV курс - 3,8 %, V курс - 0,9 %;

б) 2-ий - високий рівень: I курс - 1,9 % студентів, II курс - 5,4 %, III курс - 7,6 %, IV курс - 5 % курс, V курс - 3,1 %;

в) 3-ій - середній рівень: I курс - 3,2 % студентів, II курс - 4,4 %, III курс - 5 %, IV курс - 0 %, V курс - 0,3 %;

г) 4-ий - рівень нижче середнього: I курс - 3,2 % студентів, II курс - 2,2 %, III курс - 0,6 %, IV курс -

5,7 %, V курс - 6,9 %;

д) 5-ий - низький рівень: I курс - 2,8 % студентів, II курс - 3,5 %, III курс - 4,4 %, IV курс - 7,5 %, V курс - 4,4 %;

е) 6-ий - найнижчий рівень: I курс - 0,6 % студентів, II курс - 0,3 %, III курс - 4,1 %, IV курс - 1,3 %, V курс - 0,9 %.

Отримані результати успішності, на нашу думку, свідчать про недостатній рівень пізнавальної активності студентської молоді. Хоча значна частина студентів (близько 60 %) вказує на інтерес до професії, бажання набувати та вдосконалювати свої професійні навички, працювати в подальшому за обраним фахом, проте, все ж не демонструє активності, ініціативності та заповзятості у навчанні. В самооцінці активності виразилося власне бачення студентами своїх зусиль у навчанні та професійному зростанні, яке певним чином відобразилося у якості їх успішності.

У результаті проведеного аналізу ми отримали змогу виділити дві групи студентів - групи А та Б. Одні з них були впевнені у правильності вибору професії та виявляли бажання спробувати у ній свої сили, інші - або демонстрували негативне ставлення до професії психолога, або вагалися. Був додатково проведений аналіз результатів успішності студентів обох груп. Тих студентів, які були впевнені у правильності вибору професії та виявляли бажання спробувати у ній свої сили, виявилося 197 осіб (61,9 %) - "група А". Серед них найвищий рівень академічної успішності мають 39 студентів (19,8 %). Розподіл згідно курсів такий: І курс - 17,9 % студентів, ІІ курс - 23,1 %, ІІІ курс - 30,8 %, IV курс - 20,5 % курс, V курс - 7,7 %. Високий рівень успішності у 51 студента (25,9 %), він розподілився по курсах так: І курс - 7,8 % студентів, курс - 31,4 %, III курс - 37,3 %, IV курс - 17,6 % курс, V курс - 5,9 %. Середній рівень у 29 (14,7 %) студентів: I курс - 27,7 %, II курс - 34,5 %, III курс - 31 %, IV та V курси - по 3,4 %. Студенти, які мали вказані види успішності, були нами об'єднані в одну підгрупу з робочою назвою "успішне навчання", що дало можливість відокремити їх від підгрупи під назвою "посереднє навчання". Перша підгрупа налічує 119 студентів (60,4 %), друга - 78 (39,6 %). Стосовно другої групи, то успішність нижче середнього рівня виявлена у 36 студентів (18,3 %): I курс - 22,2 %, II курс - 11,1 %, III курс - 5,6 %, IV курс - 33,3 %, V курс - 27,8 %. Низький рівень успішності мають в цілому 32 студенти (16,2 %): I курс - 21,8 %, II курс - 25 %, III курс - 15,6 %, IV та V курси - по 18,8 %. Група з найнижчим рівнем виявилася найменш чисельною - 10 (5,1 %) студентів: на I та IV курсах - таких студентів не виявлено, на II та V курсах - по 1 студенту (10 %), найчисельнішим у цьому плані виявився курс - 8 осіб (80 %).

Окремо ми проаналізували успішність студентів (121 респондент, 38,1 % від загалу), які вважали, що зробили неправильний професійний вибір, і тому не мають наміру йти працювати за отриманою спеціальністю; тих, які не повторили б професійний вибір, але погоджуються піти випробувати власні сили у професії, яку здобули, та тих, що начебто задоволені навчанням за даною спеціальністю, але виявили небажання працювати за фахом. Вони отримали назву "група Б". У порівнянні із впевненими стосовно професії студентами (з групи А) тут найвищий рівень академічної успішності мають лише 11 осіб (9 %), високий рівень здобули 22 респонденти (18 %), середній - 12 чоловік (10 %), рівень нижче середнього - 23 студенти (19 %), низький рівень - 40 студентів (33 %), найнижчий рівень - 13 осіб (11 %). Як бачимо, до підгрупи "успішне навчання увійшло 45 студентів (37 %), до підгрупи "посереднє навчання" - 76 студентів (63 %). Ці результати дають нам змогу говорити, що невпевнені у правильному професійному виборі студенти вчаться гірше, ніж їх впевнені ровесники, адже результати успішності у групі впевнених студентів приблизно схожі за кількістю, але відрізняються якісно. Отже, інтерес до професії сприяє підвищенню успішності студентів.

Також встановлено, що про професію психолога мріяли 45,2 % студентів групи А та лише 9,1 % студентів групи Б; вчителем хотіли бути 7,6 % студентів групи А та 13,2 % студентів групи Б; про інші професії мріяли 47,1 % студентів групи А та 77,7 % студентів групи Б. Ці дані показують, наскільки відрізняються мрії студентів обох груп.

Порівнюючи відповіді студентів виділених груп А та Б на питання: "Чому Ви обрали спеціальність психолога?", ми визначили, що 80,2 % представників групи А вказали на свідомі позитивні причини вибору професії - професійні мотиви та інтерес до психології. У групі Б цей показник значно нижчий - 44,6 % студенти, що входять до складу групи. Негативне або індиферентне ставлення продемонстрували у групі А 19,8 % та у групі Б - 55,4 % опитаних осіб.

На питання "Як навчання у вузі впливає на розвиток Вашого інтересу до професії?" 78,2 % студентів групи А та 50,4 % студентів групи Б вказали, що інтерес виріс. !ндиферентне ставлення продемонстрували 5,1 % та 11,6 % студентів відповідно груп А та Б. Негативне ставлення виявили у 1,5 % студентів групи А та 7,4 % студентів групи Б. Не визначилися по цьому питанню 15,2 % та 30,6 % респондентів груп А та Б відповідно.

Стосовно питання "Чи хотіли б Ви перейти до іншого вузу або на інший факультет задля отримання іншої професії?" ствердно відповіли всього 6,6 % респондентів групи А та 40,5 % - групи Б, негативну відповідь ми отримали від 76,1 % та відповідно 28,9 % респондентів груп А та Б; невизначена відповідь була у 17,3 % та 30,6 % респондентів груп А і Б.

Успішність професійної підготовки, на думку 75,6 % студентів групи А та 55,4 % студентів групи Б, залежить від їх власної активності, самостійності та ініціативності; допомоги від батьків очікує приблизно однакова кількість студентів обох груп (5,1 % та 5,8 % відповідно); перекладають відповідальність за студентську успішність у професійній підготовці на організацію процесу навчання у вузі 19,3 % студентів групи А та дещо більша кількість студентів групи Б - 38,8%.

Висновки

Результати порівняння отриманих даних від респондентів обох груп вказують на наявний зв'язок між інтересом до професії та пізнавальною активністю студентів, показником якої є, зокрема, рівень їх успішності. Ті студенти, що впевнені у правильному виборі професійного шляху, в цілому більш відповідально ставляться до навчання та опановування професійними навичками. Вони більш активні та самостійні у пошуку необхідної для навчання інформації, ніж студенти, які не впевнені у професійному виборі.

Пізнавальна активність - досить широке та багатопланове поняття із недостатньою визначеністю та вивченням. Подальші наші дослідження спрямовані на поглиблення уявлень про пізнавальну активність, структуру, види та чинники, що її визначають. Лише цілеспрямована, кропітка робота студентів у вищому навчальному закладі закладе підґрунтя їх майбутньої професійної діяльності, дасть можливість вирішувати більшість професійних завдань. Допомогти студентам освоїти професійно важливі знання та навички є важливим завданням викладання у вищому навчальному закладі. Тому у подальшому ми працюватимемо над розробкою програм та тренінгів з розвитку пізнавальної активності студентів - майбутніх психологів.

Література