Формування та розвиток особистості обдарованої дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування та розвиток особистості обдарованої дитини

Радченко С.В., Царькова О.В.

Стаття присвячена проблемам формування та розвитку обдарованої дитини. Навіть батьки таких дітей не розуміють, як підтримати обдаровану дитину в прагненні до освоєння оточуючого світу так, щоб не пригнітити її творчі здібності та не перебільшити із кількістю завдань, лишивши дитя спілкування з однолітками та безтурботного дитинства. Помітивши дар у своєї дитини, батьки одразу ж перетворюють її в свою візитну картку, намагаючись втілити в ній все те, чого не змогли досягти самі.

Ключові слова: обдарованість, талант, геніальність, інтелект, особистість обдарованість творчий пізнавальний

Обдарованість як і раніше залишається загадкою для більшості вчителів, педагогів та батьків. Турбота про обдарованих дітей сьогодні - це піклування не лише про розвиток дитини в цілому, а й розвиток та забезпечення гармонійного а також всебічного розвитку особистості в майбутньому. На сьогоднішній день існує безліч способів виявлення таких дітей, виробляються програми допомоги їм в реалізації своїх здібностей. Проте проблема діагностики та розвитку високо обдарованих і талановитих дітей на всіх етапах їхнього навчання, проблема розуміння дітьми своєї обдарованості і особистої відповідальності за творчу самореаліза- цію існує.

Проблема обдарованості стає все більш актуальною. Через потребу суспільства в неординарних особистостях. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. Проте недостатній рівень психологічної підготовки педагогів до роботи з дітьми, призводить до неадекватної оцінки їх особистісних якостей і всієї їхньої діяльності.

Спершу треба розібратися в самому понятті обдарованості. Обдарованість - рівень розвитку яких-небудь здібностей людини, пов'язаний з їх розвитком. Поняття як таке уперше було сформульоване в середині XIX століття англійським психологом Френсісом Галь- тоном. При аналізі розділяється «художня» і «практична» обдарованості.

Ранній прояв здібностей говорить про обдарованість. Б. М. Теплов визначив обдарованість як якісно-своєрідне поєднання здібностей, від якого залежить можливість досягнення більшого або меншого успіху у виконанні тієї або іншої діяльності [7, с. 10]. Також обдарованість і здібності до чогось є прояв особи її унікальності. Вони завжди виражаються в рівні майстерності, в мистецтві, майстерності людини [8, с. 56].

Обдарованість - це поняття загальної психології, яке свідчить про високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і високого рівня інтелектуального розвитку індивіда. Мало знайдеться в психології проблем, які по кількості досліджень, що тим чи іншим чином її торкалися, можуть зрівнятися з проблемою інтелектуальної обдарованості. У сфері сутнісного визначення поняття справа є далеко неоднозначною. Багато в чому таке становище зумовлено тим, що тут зустрічаються кілька глобальних психологічних проблем, які до цього часу не мають навіть зближеного трактування в психології [5, с. 128].

Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо. Для психології важливими є розробка теорії обдарованості як цілісного і системного вияву особистості, а також вивчення особливостей реалізації обдарованості у різні вікові періоди життєдіяльності людини, її індивідуальних відмінностей. Обдарованість є сплавом природженого і набутого індивідом. Людина істота соціальна, її психіка як цілісне утворення опосередкована трудовою діяльністю, вихованням, спілкуванням з іншими. Усі ці соціальні фактори мають вирішальний вплив на формування і яскраві вияви обдарованості особистості [1, с. 87]. Прийнято вважати, що обдарована дитина - це дитина, яка володіє очевидними, інколи видатними досягненнями в певному виді діяльності, інтенсивність вираження, яскравість яких виділяє її серед однолітків.

Спеціальні дослідження, в тому числі проведені автором, доводять - кінець раннього дитинства, дошкільний період - роки, коли соціальна обдарованість і комунікативні здібності починають проявлятися й розвиватися. У дошкільному віці для цього є багато передумов. У цей період активно розвиваються самосвідомість, потреба у спілкуванні, виникають нові його види, в тому числі позаситуатив- но-особистісні розвиваються пізнавальні процеси (в тому числі соціальна перцепція - значуща складова у структурі соціальних здібностей) [6, с. 95]. У ці роки відбуваються й інші суттєві зміни в емоційній сфері: розвиваються соціальні емоції та почуття, з'являється «емоційне захоплення» і пов'язана з ним діяльність емоційної уяви.

У результаті аналізу досліджень, які проводились з обдарованими дітьми, вдалося виявити деякі істотно важливі здібності, що у сукупності утворять структуру розумової обдарованості. Перша особливість особистості, що може бути виділена таким чином, - це уважність, зібраність, постійна готовність до напруженої роботи. На уроці учень не відволікається, постійно готовий до відповіді. Він віддає себе цілком тому, що його зацікавило. Також дуже цікавою особливістю є те, що високо- обдарована дитина, нерозривно зв'язана з першою особливістю вона полягає в тому, що готовність до праці в нього переростає в схильність до праці, у працьовитість, у невгамовну потребу трудитися. Третя група особливостей пов'язана безпосередньо з інтелектуальною діяльністю: це особливості мислення, швидкість розумових процесів, систематичність розуму, підвищені можливості аналізу й узагальнення, висока продуктивність розумової діяльності.

Для творчої особистості характерним також є прагнення докопуватися до суті проблеми, з'ясовувати дійсні причини явищ. Загальним вираженням творчої обдарованості в дитячому віці служить випереджаючий розвиток. Істотна роль у творчому пізнавальному розвитку належить процесу розуміння [2, с. 256]. В ході розуміння здійснюється пошук зв'язку між елементами матеріалу. Усвідомлення зрозумілого становить провідну ланка в саморегуляції творчого процесу. У своїх дослідженнях розуміння у творчому розвитку виділила три типи розуміння [3, с. 136]. У них спостерігався розгорнутий пошук смислових зв'язків у матеріалі, високі можливості у прогнозуванні і прагнення до цілісного сприйняття інформації [4, с. 342]. Їх найбільш відмітною рисою з'явилися можливості в прогнозуванні, що дозволяли подолати неповноту інформації.

Серед багатьох психолого-педагогічних проблем творчої обдарованості дитини як пріоритетне можна позначити проблему реалізації творчих потенціалів особистості. Актуальність означеної проблеми зумовлюють три феномена. По-перше, феномен «зняття» обдарованості в міру дорослішання, коли яскраві здібності виявляються лише віковою особливістю і слабішають з віком. По-друге, феномен особистісної деградації, переродження творчої долі (акцентуація, наркоманія, алкоголізм тощо). По-третє, феномен реалізації творчого потенціалу в силу зовнішніх несприятливих обставин. Дуже важлива проблема - виявлення обдарованих дітей. По-перше в сім'ї на ранніх етапах розвитку такі діти в більшості випадків залишаються щонайменше, незрозумілими, а нерідко реакція батьків на активні пізнавальні здібності дитини буває негативною. Установка, характерна для побутової свідомості, - бачити свою дитину такою, як усі. Подруге, активні творчі здібності поєднуються у дітей з підвищеною нервово-психічною збудливістю, яка проявляється в непосидючості, порушення апетиту, сну, легко виникають головні болі тощо. Несвоєчасна медико-психологічна корекція цих проявів призводить до розвитку неврозів та ряду психосоматичних захворювань. По-третє, обдаровані діти, потрапляючи в шкільні колективи, де у більшості їх однолітків середні здібності, відчувають явну чи приховану недоброзичливість і недовіру збоку оточуючих.

Нерідко обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, що стоять нижче них в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати оточуючих зауваженнями, виражають презирство чи нетерпіння. Сьогодні створюються спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми, школи в багатьох країнах перебудовуються в бік диференційованого навчання. Розробляються спеціальні комплексно- навчальні програми, в рамках яких учень може пересуватися більш вільно, ніж ніж за звичайною програмою

Отже, забезпечення і розвиток обдарованості - це проблема прогресу суспільства, реалізації його творчого потенціалу та індивідуальних доль.

Правильна побудова взаємин обдарованої дитини з навколишнім світом дозволить йому найбільш повно виявити свої здібності. Слід зазначити, що людина як особистість розвивається на протязі всього життя, але найважливіші особистісні властивості і здібності, психологічний фундамент особистості формується в дитинстві і під керівництвом оточуючих дитину дорослих. Від того, яким було у дитини дитинство, залежить весь вклад його особистості і багато в чому його життєва доля.

Людина не народжується з готовими здібностями. Вродженими є лише анатомо-психологічні передумови формування здібностей. На їх основі під впливом навчання і виховання, в процесі взаємодії людини з навколишнім світом розвиваються його здібності. Обдаровані діти виявляють свої здібності по - різному, а іноді віддають перевагу і зовсім не проявляти. Аж ніяк не всі виключно здатні діти рано починають говорити, навіть якщо для цього є відповідні умови. Нерідко зустрічаються діти, які виявляють неабиякі здібності в більш старшому віці. Обдарована дитина на відміну від обдарованого дорослого - це ще не сформована людина, його майбутнє поки не визначено, його здібностям тільки ще належить розкритися. Слід пам'ятати, що по відношенню до будь-яких дітям, а тим більше до обдарованих, недоречні як непомірні захоплення, так і прояви дуже критичного, недовірливого ставлення. Обдарованої дитини ніколи не слід виставляти напоказ, звеличувати, робити предметом радості і гордості батьків і школи. Не слід і приходити у відчай, що він не схожий на інших, примушувати його бути «як всі». Єдине, що слід заохочувати в дитині, - це його цілеспрямовану діяльність, бажання працювати заради роботи, а не марнолюбна прагнення обігнати товаришів. Найбільш правильна форма виховання обдарованих дітей - звертатися з ними без зайвої афектації і в той же час посилювати в них прагнення до подальшого розвитку, самовизначення, закріпленню індивідуальних схильностей і проявів. Правильна побудова взаємин обдарованої дитини з навколишнім світом дозволить їй найбільш повно виявити свої здібності.

Список літератури

1. Красноголов В.О. Комплексна психодіагностика якостей. Визначення творчої індивідуальності дітей і шляхів її розвитку / В.О. Красноголов // Обдарована дитина. - 1999. - №2. - С. 87