Характеристика психологічної детермінації феномену корупції

Ці дані ілюструють, що країни пострадянського простору та соціалістичного табору (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Росія,), спільні, мають стабільно низький показник індексу корупції від 1.5 до 2.9. Водночас європейські країни з «європейськими цінностями» мають показник індексу корупції в діапазоні від 3.4 до 9.4.

Можна припустити, що відмінність між західними та східними регіонами України полягає переважно в прихованій корупції (так., оскільки в західних областях вагому роль у житті й побуті населення відіграють релігія, сімейні зв'язки, родини.

Основний вид корупції в Україні та світі загалом - «добровільна корупція», коли обидва учасники корупційного діяння зацікавлені в його вчиненні. Комусь треба швидше щось отримати, обійти бюрократичні процедури та формальні етапи, передбачені державною системою, тому він пропонує кошти чи інші блага службовцю, а службовець нібито нічого незаконного не робить, просто швидше та якісніше виконує свою роботу.

Зазначеним зумовлений найвищий рівень латентності цієї категорії злочинів. Вагомим фактором, що призводить до підвищення корупційних ризиків, є недосконалість законодавства та занадто ускладнені, невиправдано забюрократизовані системи державних органів.

У психологічному аспекті не всі сприймають корупцію як негативне явище, що також ускладнює процес протидії їй. Побутує думка, що все належить державі, це все спільне, а оскільки майно народне, кожен, хто зміг його взяти, отримав свою частку від спільного, незалежно від того, у який спосіб, а інші просто не спромоглися на це.

Згідно з результатами досліджень, проведених міжнародною організацією Transparency International 2015 року, Україна за рівнем корумпованості посіла 130-те місце з 169 країн світу [2].

З огляду на це, свою особисту та значної частини населення думку з приводу стану корупції висловив гарант Конституції Президент України у виступі перед Верховною Радою України: «Що мене особисто турбує найбільше і що найбільше дратує в суспільстві - корупція і боротьба з нею» [3].

Безперечно, психіка людини подразнюється - і виникає відчуття стурбованості перед обставинами, масштабність і небезпечність яких очевидна, а глибина сутності й ефективний алгоритм протидії досі цілком нез'ясовані.

Оцінити рівень корупційної злочинності доцільно на підставі аналізу статистичної інформації Генеральної прокуратури України. Так, 2013 року правоохоронні органи внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про 16 586 злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, 2014 року - 15 560, а 2015 року - 14 997 [4]. Нібито позитивну динаміку виявлено 2015 року: констатовано зменшення кількості корупційних злочинів, попри те, що антикорупційні реформи розпочато лише року, тому фактично не було змоги забезпечити очікуваний ефект у країні.

Зменшення кількості зареєстрованих корупційних злочинів року може бути зумовлено проведенням антитерористичної операції, що розпочалася 2014 року, що істотно підвищила рівень свідомості в суспільстві.

З огляду на незадовільні результати оцінювання міжнародними організаціями корупції та її сприйняття громадянами, а також на власний досвід слідчого й детектива (розслідування цієї категорії злочинів протягом 2009-2018 років), можна констатувати, що зниження рівня корупційної злочинності протягом 2013-2015 років в Україні можна пояснити: маніпуляціями правоохоронних органів зі статистичною інформацією, штучним покращенням показників їхньої роботи, посиленням латентності корупційних злочинів через «обережність» корупціонерів, які не бажають бути викритими органами кримінальної юстиції.

Слід виокремити такі вагомі психологічні детермінанти корупційних дій громадян: