Індивідуальний психолого-педагогічний супровід спортсмена у системі багаторічної підготовки

- комерціалізацією і професіоналізацією сучасного аматорського спорту та відсутністю у значної частини спортсменів важливих ознак суб'єктів спортивної діяльності (наприклад, внутрішньої стійкої мотивації до креативу та просування іміджу власної держави).

Мета дослідження - актуалізувати та дослідити проблему індивідуального психолого-педагогічного супроводу спортсмена у системі багаторічної підготовки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Основним продуктом спортивної діяльності є змагальний результат [3; 4; 10]. Зазначимо, що змагальна надійність розглядається С.М. Гордоним і А.Б. Ільїним (2003, 2004), А.В. Родіоновим (2008) як властивість, детермінована переважно особливостями особи спортсмена. При цьому визначальним системоутворюючим фактором мобілізації наявних функціональних резервів, а отже й надійності змагальної діяльності, вчена [7] вважає саме психічні прояви особи.

Нам імпонує думка Г.Д. Бабушкіна [1] і Л.А. Небитової[7] про те, що основною причиною низької результативності змагальної діяльності спортсмена є ставлення до нього як до «об'єкту» спортивної діяльності й управління ним зі сторони тренера або спортивного психолога, а не як до цілком самостійного «суб'єкта». І це тоді, коли головною ланкою, котра пов'язує всі напрямки наукових досліджень з проблеми багаторічної підготовки спортсменів є саме «суб'єкт» спортивної діяльності [2; 10].

Натомість, відомий представник психоаналітичної течії К.Г. Юнг, якого цитують Р Фрейджер і Д. Фейдимен [13, с. 171] вважав, що в кожної людини є тенденція до індивідуалізації чи саморозвитку, і психіка має природжене прагнення до цілісності. Він писав, що «оскільки індивідуальність містить у собі нашу таємну, досконалу і незрівнянну унікальність» індивідуалізація означає «становлення єдиної, цільної істоти, очікування нашого власного самозвеличення».

Подібної точки зору притримується В.М. Платонов, який зазначає, що «необхідна також постійна робота над формуванням найбільш ефективної моделі змагальної діяльності, що спирається зокрема на індивідуальність спортсмена, сильні риси його підготовленості» [8, с. 275]. «Індивідуальність як стійка ознака конкретної людини виявляється з передбачуваною регулярністю, що значною мірою зумовлює результативність тренувальної та змагальної діяльності. Стосується це до різних сторін підготовленості спортсмена, в тому числі і психічної» [9, с. 650].

У свою чергу, О. Гринь і В. Воронова [3] підтверджують важливість інтеграції і впровадження досягнень психології у практику вдосконалення підготовки спортсменів. Вони вважають, що психологічний супровід підготовки спортсменів має бути орієнтований не стільки на ліквідацію несприятливих проявів психіки, скільки на мобілізацію психічних резервів підвищення ефективності тренувального процесу, надійності і результативності змагальної діяльності, на «психологічно обґрунтовану організацію всього процесу багаторічної підготовки спортсменів»[3, с. 29].

Г.Б. Горська [5] до важливої умови ефективності забезпечення надійності змагального результату відносить зміну і формування нових форм соціально-психологічних відносин у форматі «спортсмен-тренер», де вони обидва рівноправні і активні діячі у плануванні та реалізації багаторічної системи підготовки. На її думку, важливим залишається отримання тренером компетентності з психології спорту. Адже, це дозволяє, наприклад, точку зору спортсмена сприймати як позицію партнера в спільній діяльності. Суттєво, що за такого підходу спортсмен ніби «перетворюється» з пасивного учасника спортивної діяльності на активного діяча, який вже не є виключно об'єктом різноманітних тренувальних впливів і навантажень, але стає відповідальним суб'єктом цієї діяльності, здатним відігравати активну роль у всіх заходах, що спрямовані на вдосконалення спортивної майстерності.

На думку A.B. Родіонова [11], основним завданням є не тільки визначення структури особистості спортсмена і збагачення її конкретним експериментальним змістом, але й пошук шляхів удосконалення психологічного забезпечення діяльності в спорті та наповнення його практичним спрямуванням.

Г.Д. Бабушкін [1] вказує на те, що управління процесом становлення спортсмена як суб'єкта діяльності повинно носити індивідуальний характер, враховуючи індивідуально-психологічні особливості особистості, адже цей процес зачіпає суто особистісні його характеристики (цілі, мотиви, потреби, ціннісні орієнтації тощо). Теоретичні аспекти зміщення акцентів у системі підготовки спортсменів з управління тренувальними навантаженнями, правильним виконанням фізичних вправ на індивідуально-типологічні характеристики особистості спортсмена висвітлені також у працях Б.Д. Блюменштейна і Н.А. Худадова (1982), Л.А. Небитова (2007).

Вплив сенсомоторики на успішне оволодіння руховими діями спортсмена та специфіка проявів психологічних і психофізіологічних процесів у конкретних видах спортивної діяльності досліджені П.А. Рудиком (1976), Г.М. Гагаєвою (1969), І. Онищенко (1975) та ін.

Психологічні особливості перебігу процесів виховання та навчання в спорті, на наш погляд, найбільш ґрунтовно висвітлено А.Ц. Пуні (1984).

Характеристику кількісних і якісних особливостей емоційних станів спортсменів, виявлення їхніх припустимих параметрів (у межах яких ці емоційні стани не є шкідливими), визначення прийомів їх регуляції та корекції окреслили А.Т. Філатов (1985), А.В. Родіонов (1973, 1985, 2008, 2010), Л.Д. Гісен (1990), Р.М. Загайнов (1984) та ін.

Психологічні особливості спортсмена в спортивній групі або команді, проблеми лідерства, конфліктності та керівництва розкриті Ю.Л. Ханіним (1980), Ю.А. Коломєйцевим (1984), Т.Т. Джамгаровим (1979, 1982), Е.П. Ільїним (2016) та ін. психологія підготовка спортсмен тренувальний

Особливості організації психологічного супроводу спортивної діяльності висвітлені Г.Д. Бабушкіним [1], Г.В. Ложкіним, А.Б. Колосовим [6], С.К. Багадировою (2010), А.Р Залалетдиновим, Н.А. Яригіною (2015), І.В. Кононом, І.А.Чариковою (2009), В.Г. Сивицьким (2008), Г.А. Кузьменко (2013), В.Л. Пашутовим, А.С. Нікольскою (2017) та ін.

Така кількість і різноманітність розроблених наукових концепцій свідчить про наявність закладених психологічною наукою і невикористаних сучасними тренерами суттєвих ресурсів та технологій до проблеми вдосконалення системи багаторічної підготовки спортсменів.

Враховуючи позиції вищеназваних вчених, ми розглядаємо надійність змагальної діяльності як системну характеристику спортивної діяльності (включає не лише функціональну підготовленість, рівень розвитку спортивних здібностей, оволодіння фізичними вправами й доведення їх до досконалості тощо, але й ступінь прояву ознак суб'єктності у спортсменів,психологічний і педагогічний супровід їх багаторічної підготовки), що забезпечує стабільну ефективність виступів спортсмена в мінливих, важких і нерідко екстремальних умовах головних змагань.

До ознак суб'єкта спортивної діяльності ми відносимо: