Психологічна антропологія в контексті сучасних гуманітарних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 130.2

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ)

Психологічна антропологія в контексті сучасних гуманітарних досліджень

Борисова-Желєзнова К. О.,

аспірантка, kvemailvk@gmail.com

Анотація

психологічний антропологія американський

Робота присвячена дослідженню психологічної антропології як гуманітарної дисципліни є контексті гуманітарних досліджень. В цій статті увага зосереджена саме на концептах таких дослідників, як Д. Мацумото, Е. Прітчард, Дж. В. Беррі, Айп X. Пуртінга, М. X. Сігалл, адже саме вони заклали фундамент сучасних підходів в сфері психологічної антропології, визначили основні її тенденції, проблематику та завдання. Репрезентація цих ідей починається із дослідження, чим є психологічна антропологія конкретно зараз, де вона представлена, які ставить перед собою завдання. Це стає певним обґрунтуванням актуальності розробок і досліджень цієї сфери в межах цієї роботи, а також дозволяє ясніше зрозуміти засади цього напряму в працях засновників. Особливу увагу в контексті розробок останніх років присвячено основним тенденціям у «Фонді психокультурних досліджень» (FPR) та Товаристві психологічної антропології (SPA) Американської антропологічноїасоціації (ААА).

Ключові слова: особистість, культура, психологія, антропологія, етнографічний підхід.

Annotation

Borisova-ZeleznovaK. O., graduatestudent, TarasShevchenko National University ofKyiv (Ukraine, Kyiv), kvemailvk@gmail.com

Psychological anthropology in the context of modern humanities research

The work is devoted to the study of psychological anthropology as a humanitarian discipline and in the context of humanitarian research. In this article, attention isfocused on the concepts of such scholars in thisfield as D. Matsumoto, E. Pritchard, J. V. Berry,AipX. Purtinga, M.X. Sigall, since they laid thefoundation of modern approaches in this field, determined its main trends, problems and tasks. The representation of these ideas begins 'with a study of what psychological anthropology is concrete now, 'where it is represented, 'which sets itself the task. This becomes a definitejustjfication of the relevance of developments and researches in thisfieldwithin this 'work, as -well as allows a clearer understanding of the principles of this direction in the 'writings of thefounders. Particular attention in the context of developments in recent years is devoted to the main trends in the Foundationfor Psycho-Cultural Research (FPR) and the Society of Psychological Anthropology (SPA) ofthe American Anthropological Association (AAA).

Key-words: personality, culture, psychology, anthropology, ethnographic approach.

Ця робота є продовженням дослідження такого актуального і багатовимірного напряму в сучасних гуманітарних дослідженнях як культурна антропологія. Цього разу ми розглянемо напрям в культурній антропології і одночасно міждисциплінарну сферу досліджень - психологічну антропологію. Основні автори, на ідеях, міркуваннях та концептах яких ми хотіли б спинитись - це Д. Мацумото, Е. Прітчард, Дж. В. Беррі, Айп X. Пуртінга, М. X. Сігалл, адже саме вони заклали фундамент сучасних підходів в цій сфері.

Ми б хотіли почати дещо незвично - з розгортання «клубка» історії в зворотньому напрямі, тобто з того, чим є психологічна антропологія конкретно зараз, де вона представлена, які ставить перед собою завдання. Це стане й певним обгрунтуванням актуальності розробок і досліджень цієї сфери в межах цієї роботи, а також дозволить ясніше зрозуміти засади цього напряму в працях засновників, яким ми присвятимо другу половину статті.

Отже, почати хотілося б з репрезентації американської спілки «Фонд психокультурних досліджень» (FPR), який заснований у 1999 році Робертом Лемельсоном - психологічним антропологом факультету UCLA [див. докладніше: 4]. Ця спілка включає в себе дослідників із міжнародним визнанням у сфері антропології, психології, психіатрії, нейробіології, епідеміології та охорони здоров'я й, на нашу думку, саме їх формулювання цілей та завдань цього напряму досліджень є найбільш цікавими й актуальними за останні кілька років. Отже, в якості своєї наукової місії вони постулюють підтримку та впровадження міждисциплінарних та інтегративних досліджень та тренінгів із взаємодії культури, нейробіології, психіатрії та психології з акцентом на культурних процесах як центральних та ключових. Основна задача FPR - сформулювати і підтримати створення трансформаційних парадигм в культурно- антропологічній проблематиці із психологічним ухилом досліджень.

Цікаво, що більшість цілей, задекларованих цією організацією, носять виключно етичний, гуманістичний, найбільш загально гуманітарний характер. Ось деякі з них:

(1) змінити культуру досліджень, фінансуючи якісні та етичні дослідницькі програми;

(2) підвищити рівень досліджень здоров'я, розвитку та благоустрою людини таким чином, щоб дослідниками враховувались як психокультурні, так і нейробіологічні фактори;

(3) укріпити теоретичні та методологічні інструменти, необхідні для сприяння інтеграції психокультурних та нейрофізіологічних методів та конструктів у дослідницький процес;

(4) підвищити наочність інклюзивних досліджень як усередині академічної сфери, так і за її межами;

(5) підготувати таке наступне покоління вчених, яке було б здатне проводити дослідження, що об'єднують психокультурні та нейрофізіологічні фактори впливу;

(6) підвищити рівень інформованості громадськості про важливість таких інтеграційних досліджень [див. докладніше: 4].

Цікавим також є метод організації роботи, в якому спілкою обирається тема на трирічний термін, і згідно з цим «актуальним фокусом», широке коло дослідників розробляє дану проблематику впродовж цього часу, що закінчується міжнародною та міждисциплінарною конференцію на факультеті UCLA. За останні роки проблематика взаємовпливу культури та особистості піднімалась неодноразово: у 2006-2009 роках актуальним фокусом були «культура, мозок та емоція»; у 2009-2012 роках центральним фокусом стали «культура, мозок та психічні захворювання»; у 2012-2015 роках було обрано проблематику біологічних, соціальних та культурних основ сексу та тендерних відмінностей. Остання тема, обрана на 2015-2018 роки є дуже суголосною до тенденцій у сучасній філософській спільноті, адже вона має на меті експлікувати проблематику співвідношення, взаємозв'язку та взаємовпливу культури, мозку (brain) та свідомості (mind), що репрезентує широку дисциплінарну залученість дослідників та значну орієнтованість на паралельні філософські дослідження у сфері аналітичної думки. Більше того, ця тематика була прийнята спілкою FPR як ключова для досліджень, адже на думку очільників цієї організації, пріоритетним на даний момент є наше розуміння взаємодії між культурою, біологією, психічним здоров'ям, яке поглиблюється завдяки розгортанню дискусій щодо концептуальної інтеграції значної кількості фактів нейрофізіології у наші спроби зрозуміти мозок та свідомість і, відповідно, поведінку особистості в соціальному та культурному контекстах.

Якщо ж говорити ще більш конкретно про вклад цієї організації у розвиток психологічної антропології в контексті сучасних гуманітарних досліджень, варто відмітити, що останні роки вони постійно проводять конференції та симпозіуми присвячені ролі міждисциплінарних досліджень в цій сфері, де гуманітарний дискурс постулюється як спільний наратив для соціальних та біофізичних наук, адже саме всередині нього ми отримуємо правильний людиновимірний фокус досліджень. Особливу роль в цьому відіграють такі вчені, як Рік Райланс (Rick Rylance), Ребекка Р. Браун (Rebekah R. Brown), Ана Делетік (Ana Deletic) та Тоні X. Ф. Вонг (Tony Н. F. Wong) [див. докладніше: 6].

Не можливо не згадати про ще одну спілку, яка хоча і не є настільки впливовою як FPR, проте має більш давню історію, майже від витоків самого цього напряму. Мова йде про Товариство психологічної антропології (SPA) Американської антропологічної асоціації (ААА), яке було засновано в 1977 році. SPA є багатопрофільним товариством людей, які мають науковий інтерес у сферах культурних, психологічних та соціальних стосунків. Відповідно до цього товариство і сформулювало свої цілі:

(1) просувати, ангажувати та стимулювати інтерес, дослідження та спілкування між такими тісно пов'язаними але по-різному репрезентованими сферами, як психологічна антропологія, дослідження культури й особистості (culture and personality studies), когнітивна антропологія, психоаналітичні й психокультурні (psychocultural) дослідження, психоісторія (psychohistory), психоаналітична й психіатрична антропології, транскультурна психіатрія, етнографічна психологія та інші;

(2) заохочувати як професійний, так і суспільний інтерес до дослідницьких цілей психологічної антропології;

(3) публікувати та заохочувати публікації результатів досліджень у сфері психологічної антропології;

(4) забезпечувати зв'язок між тими, хто зацікавлений у цих різноманітних, але пов'язаних між собою сферах дослідження [див докладніше: 5].

Цікаво, що суголосно із останніми тенденціями у FPR, SPA має цілу серію публікацій, розвідок та монографій під загальною тематикою «Culture, Mind, and Society», яку курує Пітер Стромберг (Peter Stromberg). Основна мета цих робіт - це висвітлення того, як людський розум у всій своїй психологічній та біологічній складності пов'язаний з соціальними, культурними, політичними, економічними та мовними контекстами, в яких люди думають, почувають, говорять і діють в межах буденного та звичного життя. Основна методологічна тенденція, яку можна простежити в цих роботах - це розгортання сенсів певного культурного явища у міжкультурній перспективі, або ж репрезентація його значення для соціально-психологічної теорії в цілому. У той же час ці тексти переважно Грунтуються на етнографічних дослідженнях, які експлікують дискусію щодо спеціалізованої термінології у світлі соціального та культурного досвіду.

Після такого короткого екскурсу у сучасний стан психологічної антропології та у цілі й методи дослідження, якими керуються сучасні антропологи, ми б хотіли розглянути, а чи були присутні подібні тенденції в гуманітарному дискурсі наприкінці XX ст., чи ті ж завдання ставили перед цією дисципліною її корифеї, які й згенерували ціннісний та теоретичний каркас цього напряму. Для цього ми розпочнемо з ідей Девіда Мацумото (David Matsumoto) - професора психології, директора Лабораторії досліджень культури та емоцій Каліфорнійського університету у Сан-Франциско. Його центральна праця - «Культура та психологія» (Culture and Psychology) - написана як раз наприкінці 1996 року, багато в чому визначила основні напрями в сучасному осмисленні цієї сфери.

Д. Мацумото звертаючи увагу на зростаючий інтерес до кросс-культурної психології, наголошує, що нормальним і навіть необхідним є ставити під сумнів наявні істини щодо поведінки людей з різних культурних середовищ. Що він і робить в своїй роботі «Культура і психологія» розглядаючи і співставляючи позиції науковців і неспеціалістів, щодо терміну культура та ролі культури у формуванні особистості. На основі цієї аналітичної роботи Д. Мацумото дав визначення культурі, яке покликане подолати антагонізм двох найпоширеніших в кросс-культурній психології підходів, а саме підходу що базується на припущенні про універсальність характеру людської особистості та другий підхід який визнає культуру основною детермінантою формування людської особистості. Отже за визначенням дослідника «Культура - це динамічна система правил, експліцитних та імпліцитних, встановлених групами з метою забезпечити своє виживання, включаючи установки, цінності, уявлення норми і моделі поведінки, спільні для групи, але реалізовані різним чином кожним специфічним об'єднанням всередині групи, що передаються із покоління в покоління, відносно стійкі але здатні змінюватись в часі» [див. докладніше: 2].

Раніше ми вже відзначали важливість для дослідників, що належать до SPA етнографічного методу, який виявляється фактично осьовим для більшості робіт.

Як раз Д. Мацумото був одним з перших, хто зробив акцент на неодмінності застосування етнографічного методу саме у психології, а не лише в антропології. На його думку, подібні дослідження мають стати невід'ємною частиною досліджень крос-культурними психологами, які мають більшу частину свого часу проводити, відвідуючи людей, які є об'єктом їх інтересу й вивчення, а в ідеальному варіанті дослідження - жити серед них.

Проникнувши у культуру на тривалий період часу, ці дослідники матимуть змогу дізнатись із безпосереднім залученням звичаї, ритуали, традиції, вірування та спосіб життя представників тієї спільноти, яку вони свідомо обрали як об'єкт власного дослідження. Таким чином, Д. Мацумото констатує, що порівняння однієї культури з іншими мають напрацьовуватись дослідником на основі власного знання та досвіду, а також на основі наявних теоретичних відомостей про власну та інші культури. Цей підхід нагадує вивчення конкретного випадку, лише одиницею аналізу виступає не індивід, а культура. Таким чином, дослідник мусить відзначити велику кількість переваг вивчення конкретного культурного випадку, накладаючи його на багатоманіття та складність отриманих даних, а разом з тим - також і усвідомлювати недоліки щодо можливості генералізації отриманих даних.

Американський дослідник наголошує, що саме етнографічні дослідження вносять важливий внесок у сферу психологічної антропології, доповнюючи існуючі дослідження перевірки гіпотез специфічними психологічними змінними [див. докладніше: 2]. Можемо підсумувати, що загалом концепт Д. Мацумото містить в собі велику кількість рецепцій крос-культурної психології філософією науки, він присвячує значну частину свої праці розгляду уявлень неспеціалістів про культуру, а також факторам, які безпосередньо на них впливають; важливу роль для нього відігравали зв'язки між культурою, расою, етнічністю, національністю, недієздатністю, сексуальною орієнтацією та популярною культурою. Як ми бачили на початку статті, - всім цим темам і понині присвячені дослідження сучасних психологічних антропологів, які ставлять ці проблематики як актуальні фокуси не лише особистих розробок, але я цілих проектів, симпозіумів та міжнародних конференцій.

Інший дослідник, на ідеях якого ми б хотіли спинитись - це Едвард Еван Еванс-Прітчард (Edward Evan Evans-Pritchard), - британський соціально- культурний антрополог, представник структурного функціоналізму, засновник політичної антропології. Його творчий злет був фактично на чверть сторіччя раніше, ніж праця Д. Мацумото, яку ми розглядали, тим не менш його погляди на майбутнє сфери психологічної антропології видаються досить цікавими.

На думку вченого основним завданням антрополога є адаптувати свій розум до досліджуваної культури щоб якомога краще розібратися в ній, після чого знову адаптувати зібраний матеріал і зроблені висновки назад до своєї культури щоб мати змогу їх пояснити. Дослідник критикував антропологів за ангажованість власного культурою, що в свою чергу призводить до приписування досліджуваним об'єктам мотивів, які більше відповідають культурі самого антрополога, а не досліджуваній. Все це знецінює антропологічні теорії про інші народи і культури, роблячи їх викривленим особистим баченням антрополога.

В одній зі своїх лекцій (пам'яті ректора Роберта Марета, 1950, «Соціальна антропологія: минуле і сьогодення») він відзначає, що на той час ще є центральною дискусія, яка розділяє дослідників на тих, хто відносить антропологію до природничо-наукових дисциплін, і тих, хто, подібно до самого Е. Еванса-Прічарда, бачить в ній одну з гуманітарних наук. Як влучно відзначає дослідник, це розходження експлікує ціннісну відмінність у підходах цих вчених, що ускладнює систематизацію єдиного дисциплінарного кола, а також конкретизацію методів та цілей цієї дисципліни. І хоча ставлення Е. Еванса-Прітчарда до взаємостосунків і взаємовпливів психології та антропології є досить критичним, проте нас цікавить загальний висновок щодо антропології, який мав вирішальне значення для тенденцій і в психологічній антропології зокрема:«Погляд на соціальну

антропологію як на рід історіографічного ремесла, тобто як на гуманітарну дисципліну, звільняє її від (...) підкорення догмам, і, як це не парадоксально, дає їй можливість стати істинно емпіричною та в повному сенсі слова науковою дисципліною» [3, с. 270]. Тобто, можемо постулювати, що визначення соціальної антропології (і загалом антропології) як гуманітарної науки дало поштовх для багатьох міждисциплінарних досліджень в саме цьому ракурсі, і як би скептично не ставились до британського антрополога його соратники, - його теза стала вирішальною для досліджень наступних поколінь антропологів.

Розглядаючи подібну реалізацію тенденцій в сучасній психологічній антропології неможливо не згадати про колективну працю «Кроскультурна психологія. Дослідження та застосування» авторами якої є такі визначні дослідники як Дж. В. Беррі, Айп X. Пуртінга та М. X. Сігалл. Саме в цій роботі вперше була окреслена відмінність між психологічною антропологією та крос-культурною антропологією, яка не є досить явною для не зануреного в цю проблематику дослідника, і загалом є на перший погляд, досить парадоксальною. Так, на думку авторів, «крос-культурна психологія концептуально й методологічно бере свій початок в теоретичній психології, тоді як психологічна антропологія, головним чином, спирається на антропологію і, певного мірою, на психоаналітичну психіатрію» [див.: 1, с. 264-265]. Автори спираються на загальноприйняті тези про те, що психологічна антропологія включає в себе усі антропологічні дослідження, які систематично використовують психологічні концепції та методи, а також, що на зародження та розвиток цієї проміжної дисципліни вплинув взаємозв'язок антропологічних проблем та психологічних теорій, які були сформульовані на той момент. На основі цих тез дослідники роблять висновок про фундаментальну антропологічну природу дисципліни, що можна побачити на практиці в наступному:

(1) По-перше, на це вказує те, що більшість практичних дослідників у сфері психологічної антропології - це антропологи за освітою, теоретичними вподобаннями та методологічними практиками, які є ціннісно вкоріненими саме в цю гуманітарну сферу;

(2) натомість представники крос-культурної психології зазвичай все ж таки мають психологічну освіту й спрямованість;

(3) По-друге, теоретичний рівень аналізу має свої відмінності: інтерес до популяційного рівня знаходить свою максимальну реалізацію саме у психологічній антропології, і лише деякі висновки зазвичай стосуються індивідуального рівня (в крос-культурній антропології ми бачимо абсолютно протилежну ситуацію);

(4) По-третє, неможливо не відмітити методологічну схильність до «натуралізму» в антропології та психологічній антропології, та до «експериментаторства» у психології та крос-культурній психології. Тобто в першому випадку феномени зазвичай спостерігають у природніх умовах, тоді як в психології і суміжних дисциплінах їх стимулюють у лабораторіях чи в інших стандартних ситуаціях.

Підсумовуючи подібну характеристику, можемо відзначити, що тези авторів даного дослідження не втрачають своєї актуальності дотепер, навіть за умов посилення міждисциплінарного стирання кордонів та меж.

Загалом, можемо підсумувати, що психологічна антропологія в контексті сучасних гуманітарних досліджень не лише зберігає тенденції та завдання, закладені в неї, згаданими вище представниками кінця XX ст., але й адаптується до сучасних викликів, проблематик та гострих тем, які піднімає сучасне суспільство.

Список використаних джерел

1. Берри Джон В., Пуртинга Айп X., Сигалл Маршалл X. Кросс- культурная психология. Исследования и применение. - Харьков: Гуманитарный центр, 2007. - 560 с.

2. Мацумото Д. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Mats/03.php

3. Эванс-Причард Э. История антропологической мысли /

Э.Эванс-Причард. Пер. с англ. А. А. Елфимова; Ст. А. Л. Никишен- кова. -М.: Воет, лит., 2003. -358 с.: ил. - (Этнографическая библиотека: Оси. в 1983 г. / Редкол.: В. А. Тишков (пред.) и др.).

4. ABOUT THE FPR + [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://thefpr.org/about-the-fpr/mission/

5. Bylaws of the Society for Psychological Anthropology. - Amended June 1, 2016. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://spa.americananthro.org/welcome-to-the-spa/bylaws/

6. Constance Cummings. A Must-Read: Nature Special Issue on Interdisciplinarity // FPR - Foundation for Psychocultural Research - September 21, 2015. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// thefpr.org/a-must-read-nature-special-issue-on-interdisciplinary/

Размещено на Allbest.ru