Використання дітьми непрямої агресії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання дітьми непрямої агресії

В.І. Безлюдна, Н.В. Корчакова, Л. П. Осьмак

Обговорюються питання сутності непрямої та обхідної агресії. Розкриваються особливості непрямих вербальних агресивних проявів у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Виокремлюються мотиви агресії, її основні форми, причини виникнення, гендерні відмінності. Висвітлюються напрями досліджень обхідної агресії у дітей.

Ключові слова: непряма агресія, обхідна агресія, мотиви, наклеп.

Ключевые слова: косвенная агрессия, обходная стратегия, мотивы, клевета.

V. Bezliudna, N. Korchakova, L. Osmak. THE USE OF INDIRECT AGGRESSION IN CHILDHOOD

Key words: indirect aggression, bypass aggression, social isolation, slander.

Постановка проблеми

Серед психологічних проблем, які активно обговорюються протягом багатьох століть, вагома роль належить проблемі агресії та агресивності. Теоретичний аналіз дозволяє стверджувати, що більшість досліджень зорієнтовані на вивчення прямих форм агресії (вербальної чи фізичної), у той час як її приховані непрямі форми можуть завдавати оточуючим не менш різкого емоційного болю і страждань. Поява непрямих форм агресії пов'язана із вибором особистістю особливої моделі поведінки, яка просвітлює як рівень сформованості когнітивних і комунікативних здібностей людини, так і її ставлення до соціальних норм та правил.

Вперше непрямі форми агресії простежуються у поведінці дітей з періоду дошкільного дитинства. До основних різновидів непрямої дитячої агресії можна віднести вербальні і діяльнісні форми. Вербальна непряма агресія - це різноманітні висміювання, глузування, приниження, наклепи. Діяльнісна непряма агресія виявляється у руйнуванні результатів праці іншої дитини, переховуванні особистих речей іншого, їх псування чи знищенні, використанні стратегій створення соціальної ізоляції. Мотиваційними підставами непрямих форм агресії є мотив безпідставної ворожості (прагнення заподіяти іншому біль) та егоїстична мотивація (прагнення самоутверджуватися шляхом висміювання і приниження іншого, мотив помсти за нанесені образи, отримання певних винагород психологічного чи реального змісту). Тобто, непряма агресія може виявлятися у формі ворожої деструктивності чи недеструктивної агресії. Закономірно, що найбільш загрозливі тенденції виникають при першому типі агресії, оскільки саме вони не лише породжують конфлікти, але і сприяють формуванню агресивності як особистісної якості.

Аналіз останніх досліджень

Цікавість до проблеми агресії і агресивності, маючі глибокі наукові корені, особливо яскраво простежується у останній період. Її розробка здійснюється у роботах філософського (В. В. Бочарова, 2012; В. А. Гельбер, 2010), юридичного (О. А. Казміна, 2011), філологічного (Е. Е. Паремузашвілі, 2013), психологічного (З. О. Зимільова, 2002; Г. С. Крючкова, 2016; Ю. Л. Кузьмицька, 2017; Л. М. Чепелєва, 2001; О.А. Чеприкова, 2011; Ю. В. Яковлєва, 2016) спрямування. У психологічних роботах піднімаються питання генези, особливостей, детермінації агресивної поведінки та шляхів її корекції. Особливу увагу психологи зосереджують на питаннях дитячої та підліткової агресії.

Як засвідчує педагогічна практика, взаємодія з рівними партнерами вимагає від дитини уникання конфронтаційних протистоянь, але дотримання цих правил є для них достатньо важким завданням. Агресія, як система емоційних проявів, виникає з раннього дитинства у зв'язку з зустріччю дитини із різними обмеженнями бажань і способів їх самореалізації. Вона може виявлятися на кількох рівнях (на рівні діяльності, мислення, мовлення). Формування дитячої агресії пов'язане з дією двох механізмів: засвоєнням агресивної стратегії як певного поведінкового ідеалу та закріпленням агресії як захисної реакції, зумовленої депривацією значущих потреб (О. Є. Копченова). Відповідно основними мотиваційними джерелами непрямої агресії вербального типу є: агресія як захист від нападів зі сторони дорослих чи однолітків; прямий чи непрямий протест проти небажаних чи несправедливих (на думку дитини) вимог; агресія як спосіб регуляції стосунків у групі (Ю. В. Щербініна, 2017 [4]).

Важливим напрямком аналізу обхідної агресії є вивчення її зв'язку із іншими проявами несприятливих тенденцій у міжособистісній взаємодії. Зарубіжні дослідження засвідчують, що взаємозв'язок цього типу агресії із силовими нападами не однозначний. Якщо підвищення фізичної агресії корелює із показниками обхідної стратегії, то наявність прагнень вплинути на статус іншої дитини, ізолювати її від однолітків таких зв'язків не ілюструє. Обхідна агресія тісно переплітається з такими різновидами агресивних тенденцій як реляційна та соціальна агресія, але саме її аналіз визнається у зарубіжних джерелах як напрям, який забезпечує найширші можливості для розкриття сутності агресивних тенденцій та відкриття нових перспектив у їх розумінні. Висловлюється думка про можливість об'єднання цих трьох форм агресивних виявів, під загальною назвою «непряма» оскільки всі вони є альтернативними стратегіями, які використовуються за умови, коли затрати на пряму агресію надто високі, а ціль - соціальне виключення чи нанесення шкоди соціальному статусу жертви. (J. Archer, S. M. Coyne, 2005).

Формулювання цілей статті

Метою цього повідомлення є простеження особливостей обхідних типів агресії. Теоретичний аналіз засвідчує, що термін «непряма агресія» має різне змістове навантаження залежно від зосередження на різних складових. Зокрема про непряму агресію говорять при зміщенні агресивних дій із суб'єкта, який задіяний у конфліктній ситуації, на людину, яка не має відношення до неї. Ця тенденція виникає при неможливості прямого вирішення конфлікту.

Виклад основного матеріалу дослідження

Поняття «непряма агресія» наповнюється іншим змістом при обговоренні шляхів реалізації деструктивних тенденцій. Одним із різновидів непрямої агресії є обхідна стратегія. Про її використання говорять, тоді, коли агресор виконує спроби підірвати соціальне положення жертви, вражаючи почуття її гідності через втягування у конфлікт однолітків. Основними різновидами обхідних агресивних випадів є злі жарти, наклепи, підбурювання однолітків до розриву стосунків, демонстративне налагодження стосунків з іншими партнерами. За своїм змістом непрямі обхідні форми агресії - фактично є формою психологічного тиску на партнера, який викликає антипатію чи перешкоджає задоволенню певних бажань, тобто всі вони належать до неконструктивних форм конфліктної взаємодії. Їх переважною метою є нанесення шкоди іншому. Однією із важливих характеристик обхідних стратегій є відмова від прямого наступу чи контрнаступу. Саме ця особливість дозволяє частково приховати негативні дії на адресу жертви.

В цілому, обхідна агресія може мати форму помсти чи бути виявом неприйняття та відторгнення. Помста у дитячому віці переважно виникає у зв'язку з негараздами у ігровій взаємодії. Особиста образа може виникати як у зв'язку з несправедливим розподілом ігрового ресурсу, так і поділу ролей. До кінця старшого дошкільного віку в системі конфліктної взаємодії з'являються спроби відстоювати свою думку, певні позиції. Не маючи можливості задовольнити свої бажання дитина переходить до спроб покарати партнера. Суттєву роль у цьому процесі виконує переживання самопрезентаційних провалів. Залишаючи «поле бою», дитина шукає інший шлях відновлення своїх прав. Не зважаючи на те, що обхідні форми агресії переважно мають прихований характер, частина з них реалізується у демонстративній манері. Діти голосно шепочуться з іншими, вказуючи при цьому на жертву, красномовно переглядаються, сміються та зловтішаються. Як наслідок, відбувається не лише розгортання соціальної ізоляції дитини, але й приниження її гідності. Мотивом прихованої агресії може виступати також заздрість. Вона породжує бажання принизити, «покарати» іншого за перевагу. Якщо предметом заздрощів є певні іграшки, дитина може потай пошкоджувати їх, щоб таким чином урівняти позиції чи зменшити переваги партнера.

Непрямі поведінкові стратегії ще називають витонченими формами агресивних нападів (M. Brendgen [6, 931]). Встановлено, що негативні наслідки таких форм нападу є не менш травматичними для дітей ніж пряма агресія. Обхідний характер агресивної дії часто дозволяє агресору залишатися невідомим і уникати, таким чином контратаки зі сторони жертви і осуду зі сторони однолітків та дорослих. Це дозволяє також маскувати наявність агресивних тенденцій у процесі самооцінювання. Як показують результати досліджень, спостерігається низький рівень кореляції між самооцінкою і непрямою агресією (K. Bjоrkqvist, K. M. J. Lagerspetz, A. Kaukiainen [5,118]).

Непрямі форми агресії відносять до соціальної маніпуляції стосунками з метою нашкодити іншій людині, покарати її за щось. Це психологічний напад з метою внести зміни у поведінку партнера чи відновити свою самооцінку. Вони відрізняються від реляційної агресії чи соціальної агресії використанням прихованих стратегій впливу. Ця форма агресії детально проаналізована у дослідженнях зарубіжних психологів [5]. Однією із ліній аналізу є вивчення генетичної зумовленості цього різновиду агресивних дій у дітей. Дослідження з використанням близнюкового методу підтвердило соціальну детермінацію застосування непрямої агресії. Було встановлено, що навіть діти старшого дошкільного віку здатні використовувати обхідну агресію (Brendgen M. [6, 941]). При цьому застосування маніпулятивних прийомів перш за все визначається впливом фактору середовища (60 відсотків дисперсії), у той час як відносно фізичної агресії цей показник є значно нижчим.

Аналізуючи питання вікового ґенезу фізичної і прихованої агресії вчені приходять до висновку, що частина маніпулятивних стратегій формується на основі ранньої агресивної поведінки. Відчуваючи заборону і неприйняття агресивних дій дітей швидко оволодівають обхідними стратегіями, які зовнішньо є більш прийнятними та мають менші ризики для самої дитини. Оскільки обхідна стратегія вимагає розвинених мовленнєвих та когнітивних навичок це обумовлює використання дітьми обох типів агресивного впливу. Як зазначає Г. Бреслав, у багатьох дітей спостерігається використання змішаних форм агресії, що поєднують як прямі фізичні форми агресії, так і різні форми прихованої та обхідної [1, 26].

Питання вікової траєкторії агресивних тенденцій пов'язане із пошуком змінних, які можуть зумовлювати розгортання непрямої агресії з віком та по різному впливати на поведінку хлопців і дівчат. Найчастіше з цією метою використовують теорію соціокогнітивого розвитку. Прибічники цієї теорії роблять припущення, що вербальна компетентність і соціальний інтелект є передумовою непрямої агресії. Аналізуючи питання вікової траєкторії застосування обхідних стратегій психологи приходять до висновку, що протягом дошкільного та молодшого шкільного віку третина дітей часто використовує непрямі форми агресії. Її першоосновою може виступати як агресивна, так і просоціальна поведінка у 2 річному віці. Однією із причин розгортання цих форм агресії є відсутність належної підтримки і зв'язку з батьками (T. Vaillancourt, 2007 [8]). Як засвідчують сучасні дослідження білоруських психологів схильність дітей до агресивної поведінки і вибір стратегії її реалізації значною мірою залежить від тактик дисциплінарного впливу на них їх батьків. Зокрема встановлено, що жорстоке ставлення матерів до дітей молодшого шкільного віку формує як у хлопчиків, так і дівчаток схильність до непрямої агресії щодо однолітків. У підлітковому та юнацькому віці непряма агресія зумовлюється жорстокістю одного з батьків тієї ж статі, що і дитина та психологічною агресією з боку одного з батьків протилежної статі. (Ю. Л. Кузьмицька, 2017 [2]).

Зіставлення частоти використання обхідних форм агресії у трьох вікових підгрупах (8 років, 11 та 15 років) дозволило виокремити віковий період із найяскравішою схильністю до використання цією стратегії. Таким періодом вважається ранній підлітковий вік (11 років) [5, 126].

Як і інші види агресії обхідні стратегії мають дві групи детермінант: ситуативні та особистісні. До ситуативних змінних можна віднести характеристики об'єкта нападу, присутність дорослих, особливості ситуації. Зокрема, відчуття суб'єктом агресії фізичних переваг партнера може призупиняти фізичну агресію, заміняючи її на обхідну стратегію. Коригування фізичної агресії також викликається наявністю контролю з боку дорослого. До особистісних змінних належить: емоційний стан суб'єкта, рівень сформованості його когнітивних та мовленнєвих здібностей, типологічні особливості. Якщо емоційний стан гніву переважно породжує фізичну агресію, то образа та невдоволення - обхідні стратегії.

Зазначимо, що при вивченні обхідних стратегій доречно виконати аналіз не лише суб'єкта агресії та його характеристик, а й об'єкта нападу. Можна говорити про підстави, які провокують інших до застосування обхідної агресії. Мова, у цьому випадку, йде не про ситуативні чинники, а про особистісні характеристики, які спричиняють застосування до них фізичного тиску. Найчастіше об'єктами непрямої агресії є три типи жертв:

- діти, що схильні провокувати агресію щодо себе;

- невпевнені у собі діти;

- діти несхожі на інших.

У описовій класифікації Ю. Щербініної, ці групи ризику отримали наступні назви: «червона тряпка», «боксерська груша», «біла ворона» [4]. Спостереження засвідчують, що при використанні непрямих форм агресії спочатку відбувається зчитування інформації про потенційну жертву, а вже потім вибір стилю взаємодії чи впливу.

Питання гендерних відмінностей у застосуванні різних форм агресії засвідчує, що думка про більш чітку схильність жіночої статі до вербальної агресії переважно не отримує підтвердження, у той час як більш частий вибір обхідних шляхів є для них більш типовим. Ці думки особливо чітко звучали у дослідженнях, виконаних у кінці 20 століття. Так підтвердження гендерних переваг щодо цього типу агресивних проявів у дитячому віці ми знаходимо у роботах фінських психологів [5]. Серед різних причин, які виокремлюються при поясненні переваг дівчат щодо використання непрямих форм агресії наголошується на більш швидких темпах розвитку соціальних і вербальних навичок. Вибір обхідних стратегій пов'язують також із більш замкнутими і стійкими об'єднаннями дівчат, оскільки такі стратегіє є мало успішними за умови відсутності позитивного їх прийняття партнерами. Висловлюються припущення, що обхідні стратегії і у подальшому дорослому житті більш яскраво будуть простежуватися у жіночій вибірці [5, 119]. У той же час необхідно зазначити, що у останніх дослідженнях все частіше виокремлюється думка про неоднозначність взаємозв'язку гендерного чинника і типу агресії. Зокрема на основі метааналітичного аналізу робиться висновок, що різні змінні можуть здійснювати різний вплив на розвиток непрямої агресії у хлопчиків і дівчаток. Суттєвий вплив на результати має також вибір методу дослідження. Значення має перш за все те, хто оцінює рівень використання обхідних стратегій: самі діти, їх однолітки чи батьки (N. Valles, 2008 [9]). При самооцінюванні дівчатка молодшого шкільного віку визнають, що менше ніж хлопчики б'ються, але більше пліткують. При цьому вони погоджується з тим, що такі форми поведінки є непривабливими (S. M. Coyne, 2006).

Потенційними партнерами дитини при виборі обхідної стратегії переважно є однолітки. Саме через спілкування з рівними партнерами дитина робить спробу нашкодити однолітку чи помститися йому. Але у деяких випадках використовується і інший шлях - шлях через залученням дорослого. У цьому випадку ми зустрічаємося із особливим різновидом доносу - маніпулятивним. У його основі лежить не прагнення укріпити певну норму чи відновити порядок, а отримати бажане шляхом сприяння покаранню іншого. При цьому агресор може перебільшувати провину іншої дитини, спотворювати сутність події. У цьому випадку дорослий використовується агресором як засіб покарання жертви за нанесену образу чи непослух. Цей шлях опосередкованої агресії використовується дітьми у двох випадках: коли дитина не впевнені у згоді однолітків на реалізацію програми ізоляції товариша, або ж за умови наявності позитивного досвіду маніпулятивного впливу.

Як і інші форми агресії обхідна агресія виникає під дією різних чинників. Найяскравіше на ці програми поведінки впливає тип сімейного виховання, особливості взаємодії з однолітками та демонстрування агресивних стратегій поведінки у засобах масової інформації. Аналіз типу реагування оточуючих на різні типи агресії засвідчує, що і однолітків, і батьків більш жорстко реагують на пряму агресію, у порівнянні з непрямими її формами. Це дозволяє визнавати обхідні стратегії як менш дороговартісні для дитини [9].

Висновки з даного дослідження та перспективи подальших розвідок

Для організації належного супроводу міжособистісної взаємодії між дітьми виникає необхідність чіткого розмежування різних видів агресивної поведінки дітей, їх основних причин та особливостей. Лонгітюдні дослідження показують, що агресивність, виникаючи у дитинстві, може перетворитися на стійку рису характеру, яка видозмінюватиме поведінку особистості протягом усього подальшого життя. Як засвідчують дослідження, внутрішні передумови, що сприяють прояву агресивності, складаються вже у період дошкільного та молодшого шкільного віку. З цього періоду у поведінці дітей з'являються не лише прямі, але і обхідні стратегії реалізації агресивних намірів. Їх своєчасна корекція є важливим завданням усіх соціальних інститутів, що займаються навчанням і вихованням дітей та молоді.

Список використаних джерел

1. Бреслав Г. Э. Психологическая коррекция детской и подростковой агрессивности / Бреслав Г. Э. - СПб.: Речь, 2006. - 97 с.

2. Кузмицкая Ю. Л. Взаимосвязь тактик дисциплинарного воздействия родителей и агрессивного поведения школьников в отношении одноклассников: дис.... канд. наук психол наук: 19.00.05. - Минск, 2017. - 26 с.

3. Смирнова Е. О. Агрессивные дети: психологические особенности и индивидуальные варианты / Е. О. Смирнова // Современное дошкольное образование. Теория и практика, 2009. - С. 28 - 35.

4. Щербинина Ю. В. Речевая защита. Учимся управлять агрессией / Ю. В. Щербинина. - Москва: Неолит, 2017. - 177 с.

5. Bjоrkqvist K. Do Girls Manipulate and Boys Fight? Developmental Trends in Regard to Direct and Indirect Aggression / K. Bjоrkqvist, K. M. J. Lagerspetz, A. Kaukiainen // Aggress. Behav. - vol. 18. - Р. 117 - 127.

6. Brendgen M. Examining genetic and environmental effects on social aggression: a study of 6-year-old twins / M. Brendgen, G. Dionne, A. Girard et.al. // Child. Dev. - 2005. - vol. 76 (4). - Р. 930 - 946.

7. Miller J. L. Examining the Heterotypic Continuity of Aggression Using Teacher Reports: Results from a National Canadian Study / J. L. Miller, T. Vaillancourt, M. H. Boyle // Social. Development. - 2009. - vol. 18 (1). - Р. 164-180.

8. Vaillancourt T. Trajectories and predictors of indirect aggression: results from a nationally representative longitudinal study of Canadian children aged 2-10 / T Vaillancourt, J. L. Miller, J. Fagbemi et.al. // Aggress. Behav. - 2007. - vol. 33 (4). - Р. 314-326.

9. Valles N. Contingent Responses of Mothers and Peers to Indirect and Direct Aggression in Preschool and School-Aged Children / N. Valles, J. F. Knutson // Aggress Behav. - 2008. - vol. 34(5). - Р. 497-510.

References

1. Breslav G. J. Psihologicheskaja korrekcija detskoj i podrostkovoj agressivnosti / Breslav G. J. - SPb.: Rech', 2006. - 97 s.

2. Kuzmickaya Y. L. Vzaimosvyaz taktik disciplinarnogo vozdejstviya roditelej i agressivnogo povedeniya shkolnikov v otnoshenii odnoklassnikov: dis.... kand. nauk psixol nauk: 19.00.05. - Minsk, 2017. - 26 s.

3. Smirnova E. O. Agressivnye deti: psihologicheskie osobennosti i individual'nye

varianty / E. O. Smirnova // Sovremennoe doshkol'noe obrazovanie. Teorija i praktika, 2009. - S. 28 - 35.

4. Shherbinina Ju. V. Rechevaja zashhita. Uchimsja upravljat' agressiej /

Ju. V. Shherbinina. - Moskva: Neolit, 2017. - 177 s.

5. Bjоrkqvist K. Do Girls Manipulate and Boys Fight? Developmental Trends in Regard to Direct and Indirect Aggression / K. Bjоrkqvist, K. M. J. Lagerspetz, A. Kaukiainen // Aggress Behav. - vol. 18. - Р. 117 - 127.

6. Brendgen M. Examining genetic and environmental effects on social aggression: a study of 6-year-old twins / M. Brendgen, G. Dionne, A. Girard et.al. // Child. Dev. - 2005. - vol. 76 (4). - Р. 930 - 946.

7. Miller J. L. Examining the Heterotypic Continuity of Aggression Using Teacher Reports: Results from a National Canadian Study / J. L. Miller, T. Vaillancourt, M. H. Boyle // Social. Development. - 2009. - vol. 18 (1). - Р. 164-180.

8. Vaillancourt T. Trajectories and predictors of indirect aggression: results from a nationally representative longitudinal study of Canadian children aged 2-10 / T Vaillancourt, J. L. Miller, J. Fagbemi et.al. // Aggress. Behav. - 2007. - vol. 33 (4). - Р. 314-326.

9. Valles N. Contingent Responses of Mothers and Peers to Indirect and Direct Aggression in Preschool and School-Aged Children / N. Valles, J. F. Knutson // Aggress. Behav. - 2008. - vol. 34(5). - Р. 497-510.

Размещено на Allbest.ru