Стратегії опанування психотравматичного досвіду в контексті наративного підходу

Внаслідок психотравми можуть залишитися болісні часткові спогади, які не об'єднуються у цілісну історію. Такі незасвоєні, неінтегровані в життєву історію людини фрагменти можуть переслідувати її у вигляді інтрузивних симптомів (нав'язливих спогадів, страшних снів, дисоціативних реакцій тощо). В результаті фіксації на травматичному минулому виникають психоемоційні проблеми на зразок синдрому ПТСР. «Травматичні події викликають порушення автобіографічної пам'яті, а відтак послаблення контекстуалізації подій та посилення асоціативних зв'язків, що веде до розвитку симптомів повторного переживання» [2, с. 30].

Однією з основних причин, через яку залишаються симптоми травми, є поведінка уникання травматичних спогадів. Реакція уникання може проявлятися в «нехтуванні» як неусвідомленому ігноруванні інформації, значущої для вирішення проблеми. Індикатором процесу нехтування є пасивна поведінка у вигляді утримування від дії, зверхадаптації, нервозності, безпорадності або насильства. Природно, що ця захисна стратегія дає можливість постраждалому ухилитися від неприємних думок і переживань, уникнути ситуацій та зустрічей з людьми, що так чи інакше нагадують про травму й викликають біль, напруження, тривогу, страх. Але така поведінка спричиняє лише тимчасове полегшення, не дозволяючи інтегрувати травматичний досвід в життєву історію особистості, перешкоджає прийняттю та опрацюванню травматичних переживань, тим самим унеможливлює вироблення гнучкого способу подолання наслідків травми й вироблення нового конструктивного оцінювання травматичної події в довготривалій перспективі [7].

З огляду на особливості травматичної пам'яті, основна мета травмофокусованої наративної терапії відновлення «лінії часу» через створення/перепроживання нового наративу травматичної ситуації. Для цього використовується спеціальна процедура поновленого «виписування» історії травматичної події наратизація, яка дає можливість сконструювати усвідомлений цілісний, альтернативний наратив травматичної події. В результаті у людини з'являється нова історія, нові можливості та сподівання. Зазвичай, у ході наративної реконструкції клієнт отримує новий емоційний досвід та новий когнітивний конструкт (рекогніція) ресурс для змін і досягнення стану особистісної інтегрованості, цілісності, автономності.

Наративна експозиційна терапія (NET) базується на теорії подвійного пред'явлення травматичних спогадів. Клієнт за допомогою терапевта конструює хронологічну розповідь про історію свого життя, фокусуючись на травмуючих переживаннях. В результаті фрагменти травматичного досвіду інтегруються в життєву історію клієнта. Метод NET не потребує від клієнта вибору однієї травматичної події зі всієї історії травми, а спрямований на аналіз всього життя людини, зміцнюючи тим самим відчуття особистісної ідентичності. В результаті повторного перегляду (re-visiting) травматичного досвіду відбувається переосмислення, яке дає клієнту можливість побачити події в контексті плину його життя, а не переживати повторно (re-experienced) ці події в теперішньому часі. Важливим терапевтичним ресурсом цього методу є створення після завершення роботи автобіографії клієнта в письмовому вигляді. Також перевагою методу є те, що процедура NET проста і зрозуміла для використання як психотерапевтами, так і консультантами в умовах надзвичайних ситуацій (війна, катастрофи тощо). Більшість NET-сесій проводяться з метою отримання детального опису подій, розташованих на «лінії життя» в контексті загальної біографії клієнта, терапевт прямує за клієнтом через всю «лінію життя» з самого початку і по актуальний момент [5].

Метод наративної експозиції може включати елементи арт-терапії, зокрема такі творчі інструменти, як малювання, асоціативні картки, використання клаптиків тканин різного кольору, каміння, квітів (на зразок техніки «Мотузок історії»). Це допомагає прояснити контекст і дозволяє клієнту говорити крізь його власний досвід. Особливо корисно використовувати такий підхід у роботі з дітьми.

У ході теоретичного аналізу стратегій опанування психотравматичного досвіду в контексті різних психотерапевтичних напрямів нами було розроблено інтегративну модель «терапевтичних сходинок» травмофокусованої наративної реконструкції, у якій було поєднано концептуальні підходи когнітивно-поведінкової, наративної та транзактно-аналітичної терапії психотравми. У межах зазначеної моделі нами запропоновано використовувати психотерапевтичну техніку травмофокусованої наративної реконструкції, в основу якої покладено елементи мультимодальної моделі лікування травми «SEE FAR CBT» M. Lahad, M. Doron [7; 8].

Яскравим прикладом ефективності використання наративних практик опанування психотравматичного досвіду є численні історії-розповіді ветеранів, учасників бойових дій. Зокрема історія штабсержанта Армії США у відставці Шайло

Гарріса, який пройшов крізь пекло війни в Іраку, зазнав жахливих фізичних і психологічних травм та зміг прийняти незворотні зміни свого життя. Ветеран написав книгу про «мою подорож крізь пекло, аби стати тією людиною, якою я став» [9], та знову і знову розповідає про те, що пережив, розповідає у різних куточках світу, різним аудиторіям, і кожна його розповідь надає йому сил, впевненості, бажання продовжувати повноцінно жити, долаючи наслідки травматичних подій минулого.

Підтвердженням актуальності, ресурсності та ефективності наративного підходу в роботі з психотравмою є проведене дослідження переживання життєвих подій та конструювання життєвих історій учасниками АТО (в межах психологічної реабілітації військовослужбовців у санаторії «Остреч», м. Мена). Як зазначають автори дослідження, в результаті створення та оповіді життєвих історій в учасників сформувалося цілісне дистанційне ставлення до події, в деяких випадках зменшилася інтенсивність симптомів гострої травми, відбулася інтеграція події в особистісний досвід [10].

Висновки