Маніпуляція та мотивація: соціально-психологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маніпуляція та мотивація: соціально-психологічний аспект

Хаметова Л.М. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університеті мені Григорія Сковороди

Анотація

У статті досліджується взаємозв'язок мотивації та маніпуляції у контексті психічного здоров'я особистості. Розглядається взаємозв'язок маніпуляції та мотивації та їх місце у міжособистісних стосунках. Маніпуляція як один із видів психологічного впливу, який використовується у процесі спілкування з метою маскування, керування та втручання одних індивідів у духовну сферу та поведінку інших. Мотивація - це процес спонукання індивіда до діяльності для досягнення особистих і колективних цілей.

Ключові слова: маніпуляція, засоби маніпуляції, психологічний вплив, мотивація, потреба, спілкування, психічне здоров'я.

Вступ

Постановка проблеми. Психічне здоров'я особистості є вагомим показником визначення загального стану здоров'я, яке залежить як від внутрішніх станів психіки людини так і від зовнішніх. У даному контексті варто виокремити такі чинники впливу як мотивація (внутрішній) та маніпуляція (зовнішній). Досить часто у сучасному буденному житті людини, не науковця) ці поняття підмінюються, або точніше взаємозамінюються у процесі комунікативних взаємодій. А так як без мотивації неможлива активність людини, а маніпуляція є компонентою більшості інтеракцій у процесі життєдіяльності від дитинства до старості, то уникнути їх неможливо. Тому, незважаючи на широке і ґрунтовне коло досліджень і маніпуляція, і мотивація як об'єкт і предмет наукових інтересів не втрачає позицій актуальності в сучасній науці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти феномену маніпуляції, серед яких механізми, технології, критерії та чинники маніпулятивної поведінки, розглядали зарубіжні та вітчизняні вчені такі як: Е. Берн, С. Братченко, Г. Грачев, Є. Доценко, А. Елліс, С. Кара-Мурза, Г. Ковальов, О. Коннор, Д. Мартін, В. Панкратов, Дж. Рудінов, Е. Фромм, Г. Шиллер, Е. Шостром, та інші.

Є. Ільїн пропонує авторську концепцію мотивації і мотивів, що ґрунтується на критичному розгляді та синтезі існуючих поглядів на цю проблему, проаналізував закономірності формування мотиваційної сфери людини в онтогенезі і в різних видах поведінки та діяльності. Н. Макаренко, Н. Скулиш розглядають мотивацію як один із внутрішніх мотиваційно-особистісних чинників розвитку креативного мислення та креативної активності особистості. К. Фоменко вивчає психологічні особливості губристичної мотивації. С. Чолій пропонує модель мотивації участі молоді в діяльності громадських організацій. А. Борисюк досліджує ціннісно-мотиваційні аспекти ставлення до власного психологічного здоров'я молоді.

Виклад основного матеріалу

Маніпулятивне спілкування є невід'ємною складовою численних інтеракцій у процесі життєдіяльності людини. У дитинстві дитина маніпулює батьками, щоб отримати більше уваги від них. У сучасному суспільстві, де склалися жорсткі конкурентні ринкові відносини, батькам все складніше приділяти увагу дітям, тому вони частіше використовують тактику «підкупу» і в такий спосіб маніпулюють дітьми. У процесі ігрової діяльності маніпуляція знову допомагає дитині. Тому вона ще з дитинства, не усвідомлюючи значення і не володіючи термінологією, застосовують такий вид психологічного впливу як маніпуляція. Доросла людина, маючи певний досвід, досить часто і свідомо застосовує маніпуляцію з метою маскування, керування та втручання у духовну сферу та поведінку інших людей для задоволення своїх потреб. У дошлюбних стосунках партнери використовують маніпулятивні прийоми для заволодіння об'єктом і демонстрації себе в привабливому «світлі». Одружившись, чоловік маніпулює дружиною, дружина -- чоловіком, при цьому визначають свої ролі й обов'язки (відповідальність за матеріальне благополуччя, догляд за дітьми, ведення хатнього господарства, проведення дозвілля) і, таким чином, регулюють стан гармонійного психологічного клімату та знаходять компроміси.

Маніпулятивний стиль спілкування досить часто застосовується у всіх сферах суспільного життя і в усіх вимірах соціального, не лише у сім'ї. У професійній діяльності засоби психологічного впливу застосовуються як керівником, так і підлеглими. Для успішної організації трудової діяльності завдання керівника знайти такі важелі впливу, які б мотивували працівників до продуктивної роботи й вимагали б використання максимального потенціалу. Натомість підлеглі намагаються продемонструвати свої потенційні можливості, творчу активність, креативність. І перші і другі для цього використовують маніпуляцію як інструмент досягнення своїх цілей. У матеріально-економічній сфері суспільної діяльності це не один приклад застосування психологічного впливу. З метою успішної реалізації продуктів виробництва застосовуються маніпулятивні техніки, найпопулярнішими є «ілюзія вибору» (вибір без вибору), коли пропонується один і той же товар, але в різних формах. Сутнісні характеристики залишаються незмінними, а форма може бути різними. Один і той же медичний препарат, продукт харчування чи промисловості пропонується у різних варіаціях: сироп чи пігулки, метр чи 10 см, піца чи гаряча пропозиція (піца) тощо.

У процесі маніпулятивних соціальних взаємодій варто звернути увагу на технології виокремити і нейролінгвістичного програмування (НЛП), за яким ефективність комунікативного процесу залежить не лише від вербальної та не- вербальної мови, а й від того, яким чином мозок обробляє цю мову. Ключовими аспектами нейролінгвістичного програмування є наступні: кожна людина живе у власній моделі світу, яка неминуче відрізняються від самого світу; за будь-якої ситуації людина робить кращий вибір із усіх, які вона уявляє; внутрішні ресурси кожної людини дають їй потенціал для розв'язання проблем; існують відмінності між людиною та її поведінкою; в основі певних дій лежить певний позитивний намір; суть комунікації полягає у спричиненій нею реакції, а не в тому, що повідомляється; у міжособистісних стосунках найбільший вплив має той, хто виявляє найбільшу гнучкість і різноманітність поведінкових дій; пам'ять і уява використовують одні і ті самі нервові ланцюги і потенційно мають одну і ту саму дію; знання, мислення, пам'ять і уява виникають із послідовностей і поєднань систем уявлень; психіка і тіло -- це частини однієї і тієї самої системи. Тому є паралель і взаємозв'язок між внутрішніми нервовими процесами людини і поведінкою; метод проб і помилок є частиною процесу навчання. Якщо людина не дістала бажаних результатів, це не означає, що вона зазнала невдачі, а -- отримала зворотний зв'язок; якщо те, що робить людина, не діє, то потрібно зробити що-небудь інше. НЛП дає змогу використовувати мову для поліпшення спілкування, відповідно до принципів нейролінгвістичного програмування, що зумовлено розумінням її можливостей і влади, зокрема розумінням зв'язку між мовою і тим, як людина уявляє і фільтрує висловлене [2].

О. Калінська, О. Івлєв дослідили сучасні маніпуляції у навчальному процесі вищої школи, серед яких виділили засоби, котрими користуються студенти і викладачі. У студентів популярними є наступні: стипендія, лестощі та компліменти, психологічний шантаж, істерика, взяти змором, дрібні послуги, останній залік, відвернення уваги, маніпулювання інформацією, феномен нога в дверях, когнітивний дисонанс, довести вчителя, зухвала поведінка, уявний хворий, інтерес до предмету. Найчастішими маніпуляціями викладачів є: насмішки над студентом, рівняйся на старшого брата, інтерес до предмету, листи батькам [4].

Мотивація -- це сукупність внутрішніх психологічних процесів, які спрямовують поведінку людини. Мотиваційні процеси спонукають людину до життєвої активності. Фундаментом і основною ланкою життєдіяльності людини є потреба, як гостра нестача чогось. На її базі формується інтерес, а в подальшому й цінність, як регулятор життєдіяльності і корелятор соціальних норм: від моральних до легітимних законів, які функціонують у суспільстві.

Потреби становлять джерело діяльності людей. Тому індивід окремо або соціальна група загалом, діючи на процес формування та задоволення потреб особистості, одержує можливість спрямовувати її життєві орієнтації та поведінку в той чи інший бік. З огляду на це такий процес може використовуватися як фактор формування свідомості та регулювання поведінки особистості.

Прохання. Для людей з флегматичним темпераментом є міцним стимулятором їх активності, що виводить їх з «стану анабіозу». Ця форма зовнішньої ініціації мотиваційного процесу суб'єкта використовується у тому випадку, коли не хочуть надавати впливу офіційний характер або коли хтось потребує допомоги. У багатьох випадках суб'єктам (особливо дітям і підлеглим) лестить, що замість наказу, вимоги старший за віком або посадою використовує форму звернення до них, в якій є елемент залежності прохача від того, до кого він звертається. Це відразу змінює ставлення суб'єкта до такого впливу: в його свідомості може виникнути розуміння своєї значущості в ситуації, що виникла.

У випадку наказу, вимоги (тобто спонукання) або прохання особливістю формування мотиву є те, що людина приймає їх як ціль. У зв'язку з цим В. А. Іванніков виділяє два види цілей: мета як конкретне наповнення мотиву і мета, що задається іншими людьми і суспільством загалом. У цьому випадку взаємовідношення мети до потреб має особливий характер: мета не виникає з розвитку потреб суб'єкта, а накладається на вже існуючу систему потреб, відповідаючи їй в різного ступеня. Важливим психологічним моментом є тут прийняття цієї мети як власної, що відповідає інтересам, моральним установкам, цінностям.