Дослідження становлення емоційного зв'язку в діаді мати - пренейт під час гестації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ЗВ'ЯЗКУ В ДІАДІ МАТИ -- ПРЕНЕЙТ ПІД ЧАС ГЕСТАЦІЇ

Е.А. Божук

Становлення материнства є тривалим та багатоетапним. Під час формування емоційного зв'язку в діаді мати -- пренейт під час виношування мають місце досвід взаємодії із власною матір'ю, з немовлятами, особливості переживання афекту «усвідомлення себе вагітною», мотивація зачаття тощо [1]. Міцний емоційний зв'язок між матір'ю (або іншою особою, що здійснює догляд) та дитиною необхідний для формування стійкої Я-концепції особистості [2]. Емоційну прив'язаність запускає імпринтинг, проте емоційний зв'язок між матір'ю та пренейтом можна формувати ще під час виношування (гаптономія, техніки візуалізації тощо) [1, 3--5]. У сучасному суспільстві відбувається трансформація репродуктивної поведінки жінки, зростають пріоритети професійного та матеріального благополуччя на противагу ролі матері та мотивації щодо народження дітей. Багато жінок на сьогоднішній день вбачають внутрішню самодостатність та самореалізацію у професійному та кар'єрному зростанні, незалежності замість природного покликання -- народжувати та виховувати. Частина жінок з таким життєвим сценарієм народжують дітей, проте материнство для них залишається на формальному рівні та яскраво проявляється гіпогестогнозія [1]. Такі жінки перебувають у зоні ризику через наявність у них внутрішньоособистісних та соціальних конфліктів, що ускладнює адаптацію до вагітності, процес становлення материнської рольової ідентичності [6].

Метою дослідження було вивчення становлення емоційного зв'язку в діаді мати -- пренейт під час гестації та визначення необхідності медико-психологічної допомоги, її обсягів та мішеней.

Дослідження проводилось на базі жіночої консультації пологового будинку Чернігівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва. Було обстежено 185 осіб. Критерієм стратифікації респондентів на групи було суб'єктивне відчуття страху перед майбутніми пологами та психоемоційний стан жінки. На першому етапі дослідження проводили клінічне інтерв'ю та психодіагностичне обстеження. Під час клінічного інтерв'ю оцінювали психологічну готовність до материнства [7]. Також ставилися питання щодо знань про перебіг вагітності, пологів, розвиток дитини, щодо підготовки до пологів, наявності навичок з догляду за дитиною тощо.

Для оцінки становлення емоційного зв'язку в діаді мати -- пренейт були використані:

— тест ставлень вагітної жінки І. В. Добрякова [1];

— шкала прихильності матері до плода (The origins of the Mother-Child Relationship), автором якої є М. Кранлі (M. Cranley) [8];

— анкета-опитувальник репродуктивних мотивацій О. В. Магденко [6].

В ході подальшого спостереження групи 60 осіб склали групу 1 (не бояться пологів) та 63 особи -- групу 2 (бояться пологів).

Визначення ставлень вагітної за тестом І. В. Добрякова показало таке (рис. 1). Різницю розподілу відносної частоти показників (ш) у двох вибірках вивчали за допомогою z-критерію Колмогорова -- Смирнова з рівнем значущості а = 0, 1. Відсоток вагітних з оптимальним типом психологічного компонента гестаційної домінанти (ПКГД) в групі 1 склав 90 % з довірчим інтервалом /_1-а = ± 6, 472 при рівні значущості а = 0, 1, з ейфоричним типом ПКГД -- 45 % (/_1-а = ± 10, 733), з тривожним -- 8 % (/_1-а = ± 5, 963), з депресивним типом ПКГД -- 0 %, а з гіпогестогнозичним типом ПКГД -- 7 % (/_1-а = ± 5, 381) при рівні значущості а = 0, 1. В групі 2 відповідно відсоток вагітних з оптимальним типом ПКГД склав 86 % з довірчим інтервалом /_1-а = ± 7, 362 при рівні значущості а = 0, 1, з ейфоричним типом ПКГД -- 44 % (/_1-а = ± 10, 454), з тривожним -- 21 % (/_1-а = ± 8, 514), з депресивним типом ПКГД -- 3 % (/_1-а = ± 3, 688), а з гіпогестогнозичним типом ПКГД -- 6 % (/_1-а = ± 5, 13) при рівні значущості а = 0, 1.

Рис. 1. Кількісний розподіл ставлень у обстежуваних вагітних обох груп

Виявлені значимі розходження в розподілах відносних частот тривожного типу ПКГД між групою 1 (8 %) та групою 2 (21 %). Виявлено незначні розходження між групами щодо депресивного типу ПКГД: при незначущих різницях в розподілах відносних частот в групах, в групі 1 відсутні депресивні типи на відміну від групи 2, де 3 % опитуваних мають такий результат.

Під час оброблення результатів даного тесту можливо отримати «чистий» тип ставлень вагітної, коли домінує одна шкала, або «змішаний», при якому домінують декілька шкал. Відсоток вагітних з «чистим» типом ПКГД в групі 1 склав 58 % з довірчим інтервалом /_1-а = ± 10, 636 при рівні значущості а = 0, 1, в групі 2 -- 51 % (/_1-а = ± 10, 517) при рівні значущості а = 0, 1. Відсоток вагітних із «змішаним» типом ПКГД в групі 1 склав 42 % (/_1-а = ± 10, 636) при рівні значущості а = 0, 1, в групі 2 -- 49 % (/_1-а = ± 10, 517) при рівні значущості а = 0, 1. Кількісний розподіл «чистих» та «змішаних» типів ставлень у обстежуваних вагітних обох груп показаний на рисунку 2.

Отримані дані свідчать про статистично доведену різницю між групами 1 та 2 щодо тривожного типу ПКГД. Тривожний варіант ПКГД найчастіше спостерігається у жінок, яким притаманна тривожність як риса особистості, або при незапланованій, позашлюбній вагітності тощо. Вагітним з таким варіантом ставлення характерні хвилювання та занепокоєння через об'єктивні та суб'єктивні причини (при очікуванні результатів аналізів, досліджень; при ворушіннях плода, бо сприймається як сигнал про якийсь негаразд, супроводжуючись переживаннями). Тривога супроводжується реакцією вегетативної нервової системи, різними соматичними негараздами, тому становить явну загрозу для здоров'я майбутньої дитини. Жінки спостерігаються в жіночій консультації, проте будь-які негаразди сприймають в ажитованій формі [1]. Вагітним з групи 2 характерні страхи очікуваних пологів; вони не замислюються про годування груддю, догляд за дитиною, тобто життя після пологів не моделюють. Незначні розходження існують між депресивним варіантом ПКГД в групах 1 та 2. В групі 1 такого типу ставлення не виявлено. Враховуючи нижчі показники тривожного варіанту ПКГД та відсутність депресивних типів ставлень, можна зробити висновок про сприятливіший психоемоційний фон у вагітних групи 1, що пояснюється критерієм стратифікації дослідження -- відсутність страху перед майбутніми пологами. Аналізуючи «чисті» та «змішані» результати ставлень вагітної в обох групах, можна зробити висновок про переважання «чистих» варіантів в групі 1, «змішаних» -- в групі 2. Якісний аналіз отриманих даних свідчить про сприятливіші результати ставлень вагітних в групі 1, оскільки є переважання оптимального типу ставлень і чистоти ставлень загалом. В групі 2 -- при 86 % оптимального варіанту ПКГД -- 49 % «змішаних» ставлень, тобто оптимальний варіант поєднувався із ейфоричним, депресивним, тривожним чи гіпогестогнозичним.

Під час вивчення прихильності матері до плода були отримані такі результати. Для групи 1 середнє значення зафіксовано р = 48, 37 при стандартному відхиленні о = 9, 35 з довірчим інтервалом /_1-а = ± 2, 018 при рівні значущості а = 0, 1. Для групи 2 середнє значення зафіксовано р = 47, 51 при стандартному відхиленні о = 10, 05 (/_1-а = ± 2, 115) при рівні значущості а = 0, 1. Відповідно до f-критерію Стьюдента середнє значення р показників прихильності матері до плода у жінок обох груп статистично відрізняється, з рівнем значущості а = 0, 1. Різницю розподілу відносної частоти показників у двох вибірках вивчали за допомогою z-критерію Колмогорова -- Смирнова з рівнем значущості а = 0, 1. Відсоток вагітних із достатнім рівнем прив'язаності матері до плода в групі 1 склав 63 % з довірчим інтервалом /_1-а = ± 10, 396 при рівні значущості а = 0, 1, із середнім -- 25 % (/_1-а = ± 9, 342) при рівні значущості а = 0, 1, порушення прив'язаності -- 12 % (/_1-а = ± 6, 926) при рівні значущості а = 0, 1. В групі 2, відповідно, -- 62 % (/_1-а = ± 10, 216) при рівні значущості а = 0, 1, 30 % (/_1-а = ± 9, 655) при рівні значущості а = 0, 1, 8 % (/_1-а = ± 5, 687) при рівні значущості а = 0, 1. Значимих розходжень в розподілах відносних частот не виявлено. Виявлено незначні розходження в групі 1 у підвищенні відсотку порушень прив'язаності матері до дитини порівняно з групою 2, в групі 2 -- у підвищенні відсотку середнього рівня прив'язаності матері до дитини. Кількісний розподіл виявлених рівнів прив'язаностей матері до дитини у вагітних обох груп наведений на рисунку 3.

Рис. 3. Кількісний розподіл виявлених рівнів прив'язаностей матері до дитини у вагітних обох груп

Отримані дані свідчать про схожість результатів відносних частот показників щодо достатнього рівня прив'язаності матері до дитини в обох групах. В процесі клінічного інтерв'ю було виявлено, що вагітні жінки із достатнім рівнем прив'язаності до плода мають адекватну соціальну підтримку та гармонійні сімейні стосунки. В групі 2 переважає частка матерів із середнім рівнем прив'язаності, на відміну від групи 1, де більша кількість матерів, порівняно з групою 2, мають порушення прив'язаності матері до дитини. Жінки із середнім рівнем прив'язаності задумуються про материнство, пологи, спілкування та догляд за дитиною, проте без ажитації та ейфорії. Причиною порушень прив'язаності матері до плода є дія стресорів під час вагітності та підвищений рівень ситуативної тривожності у майбутньої матері (небажана вагітність, відсутність психосоціальної підтримки, відсутність навичок спілкування з новонародженими, інфантильність як особистісна характеристика тощо).

Вивчення репродуктивних мотивацій вагітних показало таке (див. таблицю). Різницю розподілу відносної частоти показників у двох вибірках вивчали за допомогою z-критерію Колмогорова -- Смирнова з рівнем значущості а = 0, 1. Показники значень відносної частоти, рівнів значущості та довірчі інтервали щодо репродуктивних мотивацій подані в таблиці.

Таблиця 1. Розподіл відносної частоти показників репродуктивних мотивацій у двох вибірках (ш, %)

Примітка: рівень значущості а = 0, 1

Виявлені значимі розходження в розподілах відносних частот показників. В групі 1 доведена статистично значуща різниця показників вагітності заради народження дитини (90 %) порівняно з 71 % в групі 2, заради коханого чоловіка (група 1 -- 87 %, група 2 -- 73 %), вагітність як результат соціальних очікувань ( група 1 -- 62 %, група 2 -- 40 %), вагітність задля збереження стосунків (в групі 1 -- 33 %, в групі 2 -- 17 %). Також статистично доведені значущі розходження, виявлені щодо показників вагітності заради матеріальної вигоди (група 2 -- 21 %, група 1 -- 3 %) та вагітності як втечі від самотності (група 2 -- 14 %, група 1 -- 5 %). Виявлено незначні розходження між групою 1 та 2 щодо вагітності задля допомоги в старості (52 % та 38 %) та за релігійними переконаннями (25 % і 16 %).

Кількісний розподіл репродуктивних мотивацій у обстежуваних обох груп наведений на рисунку 4.

Під час розроблення анкети-опитувальника О. В. Маг- денко зазначені репродуктивні мотивації поділила на три групи: конструктивні (вагітність для народження дитини та задля чоловіка), нейтральні (вагітність як привабливість невідомого, допомога в старості та за релігійними переконаннями) та деструктивні (як результат соціальних очікувань, як протест, для збереження стосунків, втеча від теперішнього, для здоров'я, для отримання матеріальної вигоди, втеча від самотності, дитина певної статі) [6]. Розподіл репродуктивних мотивацій за критерієм конструктивні-деструктивні в обох групах наведений на рисунку 5.

Аналізуючи отримані результати, можна сказати про рівність виборів конструктивних репродуктивних мотивацій в обох групах, проте переважання нейтральних (72 %) та деструктивних (85 %) проявляється в групі 1.

Рис. 5. Розподіл репродуктивних мотивацій за критерієм конструктивні-деструктивні в обох досліджуваних групах

Отримані дані свідчать про якісне, статистично доведене переважання конструктивних репродуктивних мотивацій (вагітність заради народження дитини, вагітність для коханого чоловіка) в групі 1. Це свідчить про усвідомлене планування батьківства, наявність сприятливого психосоціального клімату в родині для народження та розвитку дитини [9]. В групі 1 домінують, порівняно з групою 2, нейтральні репродуктивні мотивації. Результати дослідження передбачують наявність декількох домінуючих мотивацій, тому поєднання конструктивних та нейтральних репродуктивних мотивацій розглядалося як сприятливе. При чистому домінуванні нейтральних репродуктивних мотивацій у жінок групи 1 спостерігається уявлення про материнство на формальному рівні. Вагітні виконують рекомендації лікарів, в міру цікавляться інформацією щодо розвитку плода, пологів, догляду за дитиною, проте відсутній емоційний зв'язок матері та майбутньої дитини [10]. Серед деструктивних репродуктивних мотивацій у жінок групи 1 переважають вагітність як результат соціальних очікувань (62 %), вагітність для збереження стосунків (33 %), для власного здоров'я (28 %). Народження дитини стає маніпуляцією щодо задоволення власних потреб. Під час виношування дитини у жінок найчастіше спостерігаються ранні гестози, неприйняття нового образу тіла, пригніченість, тривожність, наявність страхів щодо догляду за дитиною після народження тощо. У жінок групи 2 серед деструктивних репродуктивних мотивацій переважають вагітність як втеча від самотності (14 %), як протест (17 %), як спосіб досягнення матеріальної вигоди (21 %). Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що жінки групи 1 та групи 2 потребують медико-психологічного супроводу під час вагітності, оскільки результати дослідження показали несприятливі репродуктивні мотивації в обох вибірках.

емоційний мати дитина вагітність

Список літератури

1. Добряков И. В. Перинатальная психология / И. В. Добряков. -- СПб.: Питер, 2010. -- 272 с.: ил. -- (Серия «Мастера психологии»).

2. Максименко С. Д. Генезис существования личности / Сергей Дмитриевич Максименко. -- К.: ООО КММ, 2006. -- 240 с.

3. Психология человека от рождения до смерти / [под общей редакцией А. А. Реана]. -- СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. -- 656 с. -- (Серия «Психологическая энциклопедия»).

4. Дольто Катрин. На путях рождения: о гаптономическом сопровождении человека / Катрин Дольто ; пер. с фр. И. Б. Ворожцовой; науч. ред. С. Ф. Сироткин. -- [3-е изд.]. -- Ижевск: ERGO, 2008. -- 188 с. -- (Серия «Vade mecum»).

5. Бурлачук Л. Ф. Психотерапия: учебник для вузов / Бур- лачук Л. Ф., Кочарян А. С., Жидко М. Е. -- [3-е изд.]. -- СПб.: Питер, 2009. -- 496 с.: ил. -- (Серия «Учебник для вузов»).

6. Магденко О. В. Психологическая помощь беременным женщинам при становлении материнской ролевой идентичности / О. В. Магденко, И. Я. Стоянова. -- Новосибирск: Полиграфическая компания, ИП Малыгин А. М., 2012. -- 224 с.

7. Пушкарёва Т. Н. Основы и клиническое значение материнской привязанности / Т. Н. Пушкарёва // Семейная психология и семейная терапия. -- 2003. -- № 1. -- С. 89--106.

8. Cranley M. The origins of the Mother-Child Relationship: a review / M. Cranley // Physical and occupational therapy in pediatrics. -- 1993. -- 12: 213. -- P 39--51.

9. Бриш Карл. SAFE Грамматика воспитания. Время ожидания и первый год жизни ребенка / Карл Бриш ; пер. с нем. под ред. О. Ю. Поповой. -- М.: Теревинф, 2013. -- 210 с.

10. Максименко К. С. Личностно-ориентированная психотерапия эмоциональных расстройств при соматогениях / К. С. Максименко. -- К.: Издательский Дом «Слово», 2015. -- 352 с.

11. Bowlby J. The nature of child's tie to his mother / J. Bowlby // Int. J. Psychoanal. -- 1958. -- № 39. -- Р 254--281.

Размещено на Allbest.ru