Роль рефлексивної свідомості у зумовленні психологічного благополуччя особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль рефлексивної свідомості у зумовленні психологічного благополуччя особистості

Василюк О.Л.

На сьогодні трактування таких конструктів наукової психології, як «рефлексія», «рефлективність», «рефлексивна свідомість», поняття та складники «повноцінного функціонування особистості» досить широко досліджені в психологічній літературі. Теоретичний аналіз досліджень цих феноменів засвідчив, що проблема ролі рефлексії, зумовлена функціонуванням людини як суб'єкта життєдіяльності, має достатньо довгу історію вивчення, однак досі немає її загальновизнаного вирішення. Будучи активним суб'єктним процесом, що перетворює внутрішню реальність людини, рефлексивна свідомість важкодоступна емпірично та операційно. Складність її як предмета загально-психологічного вивчення, слабка розробленість методичних аспектів проблеми, недостатність емпіричних і експериментальних методів її вивчення, невелике число конкретних закономірностей [1], описаних у психології відносно рефлексії, ще більше підкреслюють актуальність дослідження ролі рефлексивної свідомості у забезпеченні повноцінного функціонування особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічною основою роботи стали дослідження вітчизнянихпсихологів Б.Г. Ананьєва, П.П. Блонського, Л.С. Виготського, Є.І. Ісаєва, А.В. Карпова, Д.О. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Г.П. Щедровицького та ін.; також у нашій статті використано праці закордонних дослідників К.В. Брауната, Дж. Бьюдженталя, Е.Т. Гендліна, А. Дейкмана, Дж.Г. Міда, Ж. Ньюттена, Р.М. Райна, Н. Хоексема та ін. свідомість особистість рефлексивний дистрес

Постановка завдання. Метою дослідження було встановлення ролі рефлексивної свідомості у зумовленні повноцінного функціонування особистості. Об'єктом дослідження є повноцінне функціонування особистості. Предметом дослідження є роль рефлексивної свідомості у забезпеченні повноцінного функціонування особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Різні автори розглядають феномен рефлексії з різних кутів зору та підкреслюють як її позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, виникнення рефлексії дає людині можливість зайняти певну позицію щодо власного життя; саме становлення рефлексії є вирішальним, поворотним моментом, який дає людині можливість свідомо будувати власне життя. З іншого психологами накопичено достатньо емпіричних даних про негативні ефекти рефлексивних роздумів, в результаті яких людина зосереджується на симптомах дистресу, причинах та наслідках цих процесів [2, с. 110-135]. Отримано численні емпіричні підтвердження зв'язку рефлексивних роздумів із депресією, дезадаптивними копінг-стратегіями, песимізмом, нейротизмом [4, с. 28-32].

Диференційна модель рефлексії, розроблена Д.О. Леонтьєвим зі співавторами, припускає, що розбіжності та суперечливі дані стосовно «позитивності» впливу рефлексивних процесів багато в чому зумовлюються тим, що недиференційовано називають якісно різні форми рефлексії. Повній відсутності самоконтролю, зосередженості на зовнішньому об'єкті діяльності (що можна позначити терміном «арефлексія») можуть бути протиставлені три якісно різні процеси: системна рефлексія пов'язана із самодистанціюванням, поглядом на себе з боку і дає змогу охопити одночасно полюс суб'єкта і полюс об'єкта; інтроспекція (самокопання) пов'язана із зосередженістю на власному стані, власних переживаннях; квазірефлексія спрямована на об'єкт, який не має стосунку до актуальної життєвої ситуації. Як зазначають автори, запропонований диференційний підхід допомагає відокремити в рефлексії те, що є цінним ресурсом особистісного потенціалу, від «ментального сміття», що є непотрібним баластом людської діяльності, свідомості та саморегуляції. З системною рефлексією автори моделі пов'язують перехід на рівень самодетермінації людини, завдяки чому суб'єкт життєдіяльності може зайняти позицію щодо самого себе та діяти логічно, змінювати себе [2, с. 110].

З поняттям системної рефлексії співвідноситься також поняття «саногенної рефлексії», яке виникло в психології порівняно недавно в контексті теорії санногенного мислення, розробленої професором Ю.М. Орловим [3, с. 23].

Отже, сам механізм рефлексії не має позитивної чи негативної сутності. Позитивність чи негативність змін людина визначає сама за результатами діяльності, виходячи з потреб, цінностей, смислів та ступеня благополуччя/неблагополуччя.

Теорія контролю за дією німецького психолога Ю. Куля в цьому контексті безпосередньо стосується проблеми рефлексії та саморегуляції: зміст свідомості, образ себе є похідними від успішної/неуспішної діяльності, а не навпаки. Виходячи із цього принципу, низька мотивація чи негативні уявлення про себе не призводять, наприклад, до депресії та безпорадності, а навпаки, є наслідком невдач. Отже, щоб у людини з'явилися власні сили, здатність діятипозитивним чином і в злагоді із собою, недостатньо тільки однієї віри в ці сили і здібності, необхідно їх об'єктивно розвивати.

Що стосується проблеми повноцінного функціонування особистості, то в психології й дотепер не вироблено чіткого визначення даного конструкту. Визначення факторів повноцінного функціонування, ступеня його суб'єктивності/об'єктивності все це перебуває на сьогодні в детальній розробці різних досліджень. Категорія психологічного благополуччя тісно пов'язана з концепцією позитивного функціонування людини, яка бере свій початок в теоріях гуманістичного спрямування (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл), і вже пізніше виділився окремий напрям екзистенційна психологія (Дж. Бьюдженталь, А. Ленгле, Р. Мей). В основу цього напряму покладено тезу про постійну потребу людини у саморозвитку та самоактуалізації, залежно від ступеня реалізації яких вона і відчуває власну психологічну цілісність і задоволеність життям.

У визначенні повноцінного функціонування людини можна виявити спільний компонент психологічне благополуччя, який розглядається як багатокомпонентний феномен, що характеризує ступінь реалізації потенціалу особистості, симптоматично визначається за допомогою переважання позитивних емоцій, суб'єктивного відчуття гармонії особистості, щастя, задоволеності життям і власними досягненнями. Отже, як однин з основних показників повноцінного функціонування людини ми обрали саме показник психологічного благополуччя.

У вітчизняній парадигмі повноцінно функціонуючою особистістю можна назвати ту, що описана в суб'єктному підході (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Анциферова, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, В.С. Мухіна, В.Ф. Петренко та ін.). У цій традиції суб'єкт активно перетворюючий дійсність, що має здатність до самодетермінації особистісного розвитку і можливість керувати власними ресурсами. Повноцінно функціонуюча особистість розглядається в постійній діалектичній єдності у системі соціальних відносин і визначається за допомогою відносин до себе, світу та інших. Отже, даний підхід вимагає розглядати проблему психологічного благополуччя та повноцінного функціонування в контексті соціально-психологічних характеристик особистості.

Теоретичний аналіз дає підстави зробити припущення, що особливості рефлексивної свідомості відіграють важливу роль у зумовлені повноцінного функціонування особистості. На основі теоретичного аналізу проблеми сформульовано емпіричні гіпотези: більш високі показники за шкалою «системна рефлексія» супроводжуються більш високими показниками психологічного благополуччя, задоволеності життям, соціально-психологічної адаптивності, життєстійкості особистості; більш високі показники за шкалою «інтроспекція» супроводжуються більш низькими показниками психологічного благополуччя, задоволеності життям, соціально-психологічної адаптивності, життєстійкості особистості; більш високі показники за шкалою «квазірефлексія» супроводжуються більш низькими показниками психологічного благополуччя, задоволеності життям, соціально-психологічної адаптивності, життєстійкості особистості; чим вищим є рівень «системної рефлексії» особистості, тим більше позитивних емоцій вона відчуває у житті у порівнянні з негативними; досліджувані з порівняно високими показниками соціально-психологічної адаптованості, переживання суб'єктивного благополуччя, задоволеності життям, життєстійкості характеризуються більш високими показниками орієнтації на дію при плануванні, реалізації та невдачі, та більш низькими показниками за шкалами «квазірефлексія», «інтроспекція».

Для емпіричної перевірки гіпотез ми обрали такі методи психодіагностики, як «Диференціальний тип рефлексії» Д.О. Леонтєва; «Шкала контролю за дією» Ю. Куля (в адаптації С.А. Шапкіна); «Методика визначення індивідуальної міри рефлексивності» А. В. Карпова; «Тест-опитувальник діагностики формально-динамічних і якісних ознак адаптивності» О.П. Саннікової, О.В. Кузн-єцової; «Шкала психологічного благополуччя» К. Ріфф (в адаптації Т. Д. Шевеленкової, Т. П. Фесенко); «Шкала задоволеності життям» Е. Дінера (в адаптації Д.О. Леонтьєва, Є.М. Осіна); «Тест життєстійкості» С. Мадді (в адаптації Є.М. Осіна, О.І. Рассказової); «Методика ШПАНА (шкала позитивної та негативної афективності)» Д. Уотсон, Л. Кларк, А. Теллеген.

Для перевірки ролі рефлексивної свідомості у зумовленні повноцінного функціонування особистості було проведене дослідження на вибірці обсягом 72 респонденти, серед яких 34 особи жіночої статі та 38 чоловічої, віком від 17 до 47 років. За освітою досліджувані були поділені таким чином: середня освіта 17 осіб, студенти 12 осіб та вищу освіту мали 43 досліджуваних.

Згідно з результатами проведеного нами дослідження було встановлено, що запропонована нами концептуальна гіпотеза про те, що особливості рефлексивної свідомості відіграють важливу роль у забезпеченні повноцінного функціонування особистості, може вважатися підтвердженою.

Ми виявили, що в досліджуваних наявний тісний та на рівні тенденції зворотній кореляційний зв'язок між показниками за шкалою «інтроспекція» та показниками соціальної адаптивності особистості: «легкістю розуміння соціальних сигналів», «стійкістю емоційних переживань» респондентів, «готовністю до здійснення конструктивних дій, спрямованих на подолання невдач», показником «загальної задоволеності», показником «загальної адаптивності», «точністю орієнтації в соціальних очікуваннях» та «готовністю

змінюватися»; показниками психологічного благополуччя: «автономністю», «керуванням середовищем», «особистісним зростом», «самосприйняттям» та «задоволеністю життям»; показниками життєстійкості особистості: «включеністю» у життєдіяльність, «контролем» за життєдіяльністю, «прийняттям ризику», «життєстійкістю» та «позитивним афектом».

Це підтверджує нашу емпіричну гіпотезу про те, що більш високі показники за шкалою «інтроспекція» супроводжуються більш низькими показниками «психологічного благополуччя», «задоволеності життям», соціально-психологічної «адаптивності», «життєстійкості» особистості. Нами був виявлений зворотній кореляційних зв'язок між показником за шкалою «квазірефлексія» та показниками: соціально-психологічної адаптивності: «легкістю розуміння соціальних сигналів», «готовністю до здійснення конструктивних дій, спрямованих на подолання невдач»; показниками «благополуччя» досліджуваних, а саме «керування середовищем». Це підтверджує нашу емпіричну гіпотезу про те, що більш високі показники за шкалою «квазірефлексія» супроводжуються більш низькими показниками «психологічного благополуччя», «задоволеності життям», соціально-психологічної «адаптивності», «життєстійкості» особистості;

Виявлений зворотній кореляційних зв'язок між показником за шкалою «системна рефлексія» та орієнтацією на дію при її реалізації.

Встановлено, що чим вищим є рівень «системної рефлексії» особистості, тим більше позитивних емоцій вона відчуває у житті у порівнянні з негативними.

Виявлений зворотній тісний кореляційний зв'язок між показником за шкалами «квазірефлексія» та «інтроспекція» та орієнтацією на дію при плануванні та її реалізації; прямий кореляційний зв'язок між показником за шкалою «інтроспекція» та негативним емоційним афектом.

Досліджувані з порівняно високими показниками соціально-психологічної адаптованості, переживання суб'єктивного благополуччя, задоволеності життям, життєстійкості характеризуються більш високими показниками орієнтації на дію при плануванні, реалізації та невдачі та більш низькими показниками за шкалами «квазірефлексія», «інтроспекція».

Проведений кореляційний аналіз дав змогу виявити статистично значущі негативні кореляційні зв'язки між показниками квазірефлексії, інтроспекції та параметри психологічного благополуччя, задоволеності життям, соціально-психологічної адаптивності, життєстійкості, позитивної афективності.

Ці результати є підтвердженням емпіричних гіпотез нашого дослідження та цілком узгоджуються з висновками інших авторів [1, с. 391-396; 2, с. 110-135]. Отже, можна стверджувати, що інтенсивність вираження таких типів рефлексії, як «інтроспекція» та «квазірефлексія», негативно корелює з показниками психологічного благополуччя, адаптованості, задоволеності життям, життєстійкості, позитивними емоціями та виступає перешкодою на шляху повноцінного функціонування особистості.

Ці типи рефлексії також негативно корелюють з показниками «орієнтації на дію при плануванні» та «реалізації діяльності» за методикою Ю. Куля, таким чином супроводжуючи схильність людини до орієнтації на стан у процесі саморегуляції діяльності.

З іншого боку, нам не вдалось встановити статистично значущих взаємозв'язків між показниками вираженості системної рефлексії та показниками психологічного благополуччя, адаптованості, задоволеності життям, життєстійкості. Значущі кореляційні зв'язки системної рефлексії виявлено лише з позитивними емоціями.

Припускаємо, що високий ступінь розвитку системної рефлексії (яка вважається найбільш адаптивною та пов'язана із самодистанціюванням особистості, самодетермінацією та поглядом на себе з боку) може супроводжуватися як високими так і низькими показниками психологічного благополуччя та позитивного функціонування особистості.

Ми припустили, що для відчуття психологічного благополуччя, задоволеності життям, життєстійкості, кращої соціально-психологічної адаптації людина повинна не тільки користуватися системною рефлексією, а й не зловживати такими типами рефлексії, як квазірефлексія та інтроспекція. На користь цього припущення свідчать результати кластерного аналізу.

У процесі оброблення результатів психодіагностичних методик ми помітили, що досліджувані, які мають високі показники за шкалою «системна рефлексія», схильні також демонструвати високі показники за шкалами «квазірефлексія» та «інтроспекція». Отже, метою застосування процедури кластерного аналізу було з'ясування можливості розділити досліджуваних на групи в залежності від вираженості одразу трьох різних видів рефлексії.

Критеріями формування нееквівалентних груп досліджуваних були показники системної рефлексії, квазірефлексії та інтроспекції. За результатами кластерного аналізу досліджувані були розділені на три групи. У першу групу потрапила 21 особа (14 чол. та 7 жінок), у другу 38 осіб (17 чол. та 21 жінка), у третю 13 осіб (7 чол. та 6 жінок). Для порівняння показників представників трьох кластерів за змінними отримані ними бали були переведені в нормалізовану шкалу (стандартні г-оцінки). Виокремлені групи досліджуваних мають статистично значущі розбіжності за різними шкалами рефлексії.

Для досліджуваних першого кластеру характерні високі показники за шкалою «системна рефлексія» й одночасно найнижчі показники за шкалами «інтроспекція» та «квазірефлексія». Представники другого кластеру мають найвищі показники інтроспекції та квазірефлексії та середній рівень системної рефлексії. Представники третього кластеру характеризуються найнижчими показниками системної рефлексії та середнім ступенем вираженості інтроспекції та квазірефлексії.

Для порівняння виділених кластерів за параметрами психологічного благополуччя, задоволеності життям, соціально-психологічної адаптивності, життєстійкості ми застосували статистичний критерій 1-Стьюдента для незалежних вибірок. Результати наведені в таблицях 1-3. Ми наводимо лише розбіжності між першим та другим кластерами (оскільки вони виявились найбільш вираженими).

Як бачимо, статистичної значущості (при р<0,01) досягають розбіжності між кластерами за всіма шкалами психологічного благополуччя, крім «позитивних стосунків». Представники першого кластеру демонструють більш високі показники благополуччя.

Як бачимо, статистичної значущості (при р<0,01) досягають розбіжності між кластерами за такими показниками: «широта обхвату соціальних сигналів», «легкість розуміння соціальних сигналів», «стійкість емоційних переживань», «готовність до здійснення конструктивних дій, спрямованих на подолання невдач», «готовність до здійснення дій, спрямованих на досягнення мети», «загальна задоволеність» та «загальна адаптивність». Статистичної значущості (при р<0,05) досягають розбіжності між кластерами за показником «Точність орієнтації в соціальних очікуваннях». Статистично не значущими є розбіжності за показником «Готовність змінюватися». Крім того, представники першого кластеру демонструють більш високі показники «Соціальної адаптивності».

Результати, дозволяють побачити, що статистичної значущості (при р<0,01) досягають розбіжності між кластерами за всіма показниками задоволеності життям, життєстійкості та емоційного благополуччя, крім «Негативного афекту».

Представники першого кластеру мають більш високі показники задоволеності життям, життєстійкості та емоційного благополуччя.

Висновки з проведеного дослідження. Емпіричні гіпотези можна вважати частково підтвердженими, що дає можливість прийняти теоретичну гіпотезу дослідження. Оскільки системна рефлексія може бути пов'язана з позитивними ефектами саморегуляції та функціонування особистості, проте не прямими зв'язками, що виявляються кореляційним аналізом, а нелінійними зв'язками складнішої природи, подальшими перспективами дослідження даної проблематики може бути вивчення даних взаємозв'язків.

Література

1. Карпов А.В. Психология рефлексивных механизмов деятельности / А.В. Карпов. М. : ИП РАН, 2004. 396 с.

2. Леонтьев Д.А. Рефлексия «хорошая» и «дурная» / Д.А. Леонтьев, Е.Н. Осин // Психология. Журнал Высшей школы экономики, 2014. Т 11 № 4. С. 110-135.

3. Орлов Ю.М. Саногенное мышление / сост. А.В. Ребенок, О.Ю. Орлов // Серия: Управление поведением., Кн. 1. М. : Слай-динг, 2003. С. 23.

4. Bugental J.F.T. Psychotherapy Isn't What You Think / J.F.T Bugental. Phoenix : Zeig, Tucker & Co., 1999. Р. 28-32.

Размещено на Allbest.ru