Методики визначення особистісної психологічної позиції
Проблема психології особистості та межі поняття "позиція особистості". Основні теоретико-емпіричні підходи до визначення особистісної психологічної позиції. Системний підхід позиції особистості як до складної, системно-понятійної, багатомірної категорії.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.09.2017 |
| Размер файла | 22,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Методики визначення особистісної психологічної позиції
Постановка проблеми. Сьогодні в Україні, яка перебуває у економічній, соціальній, політичній, етнічній кризі, гостро постала проблема психологічної позиції як чинника забезпечення соціальної зрілості особистості. Суспільство випробовує зростання потоку недостовірної інформації, її несвоєчасного надходження. У такий час становлення особистості відбувається в умовах соціальної невизначеності, невпевненості, а процес становлення позиції особистості набуває характеру перетворення, трансформації або викривлення. Творення своєї внутрішньої позиції, яка б допомагала людині долати дію несприятливих факторів оточення, є важливою умовою активізації та реалізації її особистісного потенціалу. Володіння стійкою психологічною позицією створює сприятливий ґрунт для належної соціалізації особистості, яка володіє достатнім рівнем психологічних знань і стратегій для ефективної адаптації в соціальному середовищі. Саме цим зумовленаактуальність вивчення психологічної позиції індивіда з погляду психології.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. У роботах вітчизняних психологів, філософів, присвячених проблемам особистості, введено поняття «позиція особистості». До таких праць належать дослідження А. Адлера, Б.Г. Ананьєва, Б.П. Бетинаса, Л.І. Божович, Л.П. Буєвої, Н.В. Будракова, Д.О. Леонтьєва, В.М. Мар- кіна, В.М. М'ясищева, Б.Д. Паригіна та ін. Аналіз вищезазначених праць підтверджує ідею про те, що «позиція особистості» дедалі більше привертає увагу вчених й активно вводиться у глосарій різних наук. Повної одностайності серед психологів у класифікації позиції не існує, частіше це поняття застосовується в діапазоні позиція-статус, позиція-ставлення і позиція-роль, які представляють собою місце людини в потенційній взаємодії (статус - те місце, яке людина може зайняти в реальній взаємодії, на думку оточення, ставлення - те місце в реальній взаємодії, яке прийнятне для неї за її власною думкою). Водночас цей термін уживається в багатьох різноманітних контекстуальних смислах, позначаючи різні категорії та характеристики особистості чи соціальних явищ.
Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в теоретичному вивченні й окресленні концептуальних меж поняття «позиція особистості».
Виклад основного матеріалу дослідження. У Словнику іншомовних слів позиція (лат. робШо - становище) представлена як: 1) становище, роль, місце когось, чогось у житті, політиці, мистецтві та ін.; 2) точка зору, ставлення до чогось, що визначає характер поведінки, дії.
Радянські вчені розглядали позицію суб'єкта як: виконання соціальної ролі за пропонованими нормами із системою очікувань, які висувають до цього суб'єкта як суспільство загалом, так і окремі групи (І.С. Кон); як стани в суспільстві, групі або соціальній позиції; як ставлення людини до дійсності загалом або до різних її областей чи позиція особистості; місце людини в безпосередній взаємодії, в актуальній ситуації або рольовій позиції (М.Д. Лаптє- ва); роль, яку суб'єкт виконує відповідно до свого соціального стану і конкретної ситуації (Б.Д. Паригін).
Термін «позиція» вперше використав австрійський психолог та лікар, основоположник індивідуальної психології А. Адлер. У широкому сенсі категорію «позиція» (від латин. робШо) він розглядає як стійку систему ставлень людини до певних сторін дійсності, що проявляються у відповідній поведінці та вчинках [16]. У більш вузькому визначенні позицію досліджують як певний погляд на конкретне питання, оцінку явища, події, а також дію й поведінку, зумовлені цим ставленням та оцінкою.
Позиція характеризує «місце» людини в її життєдіяльності: чи є вона справжнім суб'єктом або життя складається з обставин. Позиція визначає суб'єктивні стосунки (ціннісні орієнтації, інтереси, мотиви, установки); стійкі та типові для суб'єкта способи здійснення свого життя, взаємостосунки з оточенням і спрямованість особистості як «відношення того, що особистість отримує від суспільства, до того, що вона дає, вносить у його розвиток» [8, с. 311].
А.В. Петровський з погляду соціально-психологічної концепції розвитку особистості виділяє поняття «соціальна позиція». Зміст його він розкриває як місце особистості в системі взаємостосунків у групі, які будуть регламентувати стиль поведінки. Б.Д. Паригін також говорить про зв'язок позиції людини з тією роллю, яку вона виконує відповідно до її соціального стану і конкретної ситуації: «З позиції особистості по суті й починається той структурний пласт психіки, який характеризує особистість вже не як об'єкт, а як суб'єкт соціальних відносин» [11].
Дещо інший підхід до проблеми ми знаходимо у працях Д.О. Леонтьєва. Він наголошував, що позиція - не результат, а передумова та детермінанта розвитку особистості та її свідомості. Необхідність зайняти ту чи іншу позицію, визначити своє ставлення до життя об'єктивно постає перед кожною людиною на певному етапі її життєвого шляху. Таким чином, Д.О. Леон- тьєв розглядає позицію як процес самостійної діяльності особистості, зміст якої має прояв у моральному виборі. Позицію, як і людину загалом, творить діяльність. Позиція - це умова розвитку особистості. Тільки усвідомивши свою позицію, індивід може піднятись на новий рівень розвитку.
Описуючи у своїх роботах розвиток психіки дитини, Д.О. Леонтьєв зазначає, що «<...> зміна місця, що займала дитина в системі суспільних відносин, є те перше, що треба зазначити, намагаючись підійти до вирішення питання про рушійні сили розвитку її психіки. Однак саме собою це місце не визначає, звичайно, розвитку, воно лише характеризує певну, досягнуту ступінь. Те, що безпосередньо визначає розвиток психіки дитини, - це саме її життя, розвиток реальних процесів цього життя, інакше кажучи, розвиток діяльності дитини, як зовнішньої, так і внутрішньої. А її розвиток, зокрема, залежить від певних життєвих умов» [7].
У своїх роботах Н.Ф. Радіонова позицію тлумачить як певну систему, що має об'єктивно-суб'єктивний характер. Об'єктивний характер детермінується суспільним життям, а її зміст визначається природою суспільних відносин. Суб'єктивний характер позиції зумовлено безпосередньою участю людини у її формуванні під впливом свідомості. Позиція, за словами авторки, дає можливість уявити «простір», у якому і здійснюється «рух» людини, та одночасно «суб'єктний простір». Позиція суб'єкта описує також і його часову організацію: кожне ставлення має свій час відтворення (через механізм об'єктивізації та суб'єктивізації), протягом якого воно є активним, значущим; а усі в сукупності ці ставлення характеризують структуру особистісного часу, яка є детермінантою взаємодією людини зі світом. Таким чином, за Н.Ф. Радіоновою, позиція як система ставлень характеризує людину
багатоаспектно: в єдності об'єктивного та суб'єктивного, зовнішнього та внутрішнього, потенційного та актуального, соціального та психологічного [12, с. 17].
В.А. Гневашева виділяє такі основні аспекти трактування категорії «позиція»:
- змістовний (внутрішній) - знання, життєвий досвід, система поглядів, цінностей, відносини особистості;
- процесуальний (поведінковий) - вирішення суб'єктом конкретних завдань [6, с. 60].
Інтерпретацію поняття «психологічна позиція» В.М. М'ясищев розглядає в контексті системи ставлень. Згідно зі своєю теорією ставлення автор розглядає позицію як психологічне ядро особистості, індивідуально-цілісну систему її суб'єктивно-оцінного, свідомо обраного ставлення до дійсності. Це система пізнавальних, мотиваційних, емоційних ставлень, ставлення до світу, що є джерелом активності [9].
Позиція визначається, з одного боку, тими вимогами, очікуваннями й можливостями, які пред'являє та надає людині суспільство, а з іншого - внутрішніми, особи- стісними джерелами активності: потягами, переживаннями, мотивами та цілями, ціннісними орієнтаціями, світоглядом, ідеалами. Серед різного виду ставлень у позиції важливим є суб'єктне ставлення, яке виокремлюють представники суб'єктного підходу у психології. Суб'єктне ставлення - це вираження активної конкретно обраної психологічної позиції особистості, це основа її суб'єктивного світу.
У дослідженнях К.О. Абульханової-Слав- ської, Б.Г. Ананьєва, О.М. Леонтьєва,
С.Л. Рубінштейна зазначено, що ставлення слугує базою особистості лише тоді, коли воно реалізується у процесі діяльності [1; 2; 13]. Для становлення особистості та її повноцінної соціалізації виняткове значення має вся система ставлень, у яку вона включена. Якість включення особистості в ту чи іншу соціальну ситуацію залежить від того, як суб'єкт її розпізнає, проблематизує й інтерпретує. Вивчення позиції крізь призму особистісного ставлення підсилює її суб'єктивний характер, оскільки ставлення радше передбачає її суб'єктивну позицію в навколишній дійсності, ніж об'єктивний зв'язок особистості із цим середовищем. Подібно до цього визначаємо психологічну позицію суб'єкта як комплексну характеристику режимів діяльності відповідно до здатності, стану, ставлення суб'єкта, з одного боку, його стратегії і тактики - з іншого, а також об'єктивної динаміки діяльності.
М.М. Боритко та О.А. Мацкайлова в монографії «Становлення суб'єктної позиції учня вгуманітарному просторі уроку» наголошують, що «позиція - це найбільш цілісна характеристика людини як особистості й індивідуальності. Якщо особистість - це визначеність позиції людини у відношенні з іншими, то індивідуальність - це визначення власної позиції в житті, сама визначеність усередині самого свого життя <...>» [5, с. 11].
Аналогічні погляди ми знаходимо в авторефераті Н.В. Щукіної, згідно з думкою якої позиція є «інтегративною характеристикою особистості, що відображає активно-виборче, ініціативно-відповідальне, перетворювальне відношення» до самої себе і до інших сторін життя [14, с. 8]. Н.В. Щукіна виділяє три структурні компоненти позиції: мотиваційно-ціннісний, когнітивний і регулятивно-діяльнісний. Мотиваційно-ціннісний компонент включає усвідомлений вибір, ставлення до самого себе як до суб'єкта якої-небудь діяльності. Когнітив- ний компонент включає достатній рівень інтелектуального розвитку особистості, необхідний масив наукових знань про цю діяльність. Регулятивно-діяльнісний компонент відображає поведінку особистості як суб'єкта діяльності.
Результати аналізу поняття «психологічна позиція» як структурного утворення особистості показали, що хоч і традиційно виявом особистісної позиції вважають сукупність основних ставлень до світу, до людей, до себе, вони зумовлені різними структурними компонентами та інтегральними характеристиками особистості. Науковці виокремлюють декілька основних підходів до розкриття особистісної психологічної позиції.
Розглянемо їх більш детально:
1 . Позиція як найвищий рівень інтеграції індивідуального розвитку особистості - зрілість (Л.І. Анциферова, Л.І. Божович та ін.). Говорячи про формування особистості в дитячому віці, Л.І. Божович наполягає на тому, щоб розрізняти позицію як «об'єктивну позицію дитини, яку вона займає в житті», її власну «внутрішню позицію, тобто те, як вона сама ставиться до навколишнього світу і насамперед до своєї позиції і яку позицію вона хоче займати». А ця внутрішня позиція виникає «<...> між тим місцем, яке вона займає в системі доступних їй людських відносин (а отже, і між відповідними вимогами до неї), з одного боку, і тими психологічними особливостями, які у неї вже сформувалися в результаті її попереднього досвіду, з іншого боку». І ясність цієї внутрішньої позиції не лише робить зрозумілим «її ставлення до того чи іншого явища, але й виявляє всю систему її ставлень до дійсності» [4].
2. Позиція як становлення основних життєвих відносин - ставлень, що визначають поведінку і вчинки людини, спосіб включення в загальний хід життя (В.М. М'ясищев). За визначенням В.М. М'ясищева, позиція суб'єкта - це інтеграція домінантних вибіркових ставлень індивіда в будь-якому значущому для нього питанні. Людина виокремлює протистояння свідомості теперішнього і перспектив майбутнього в кожному своєму вчинку. Саме ставлення визначають позицію людини, вони є усвідомленими, а отже, свідомість - це одна з головних характеристик позиції людини [9].
3. Позиція як свідома пізнавально-перетворювальна самоактивність індивіда (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, М.Й. Боришевський, С.Л. Рубінштейн). У цьому контексті позицію розглядають як пізнання та оцінку навколишнього світу на основі зіставлення із власною системою цінностей, потребами, інтересами, переконаннями, совістю, що приводить до певних способів взаємодій зі світом. Б.Г. Ананьєв під позицією людини розумів «складну систему ставлення особистості (до суспільства загалом, до спільностей, яким вона належить, до праці, людей, до самої себе), установок і мотивів, якими вона керується у своїй діяльності». Вступаючи у складні багатосторонні відносини з навколишнім світом, людина стикається з об'єктивною необхідністю самостійно розпоряджатися власним життям, вибирати життєвий шлях [2]. Автор вказує на інтеграційну характеристику життєвої позиції людини в її самоз- дійсненні.
С.Л. Рубінштейн, розкриваючи суть життєвої позиції, писав, що основою її є «світогляд, який визначає реалізацію життєвої позиції, виявляється в діяльності і поведінці відповідно до усвідомлених цілей особистості, яка володіє можливістю вибору цілей і засобів їх досягнення, оскільки в них найповніше виявляється активність, індивідуальність і самостійність особистості». Позиція, як відмічає С.Л. Рубінштейн, - це вибіркове ставлення особистості до цілей, що стоять перед нею, і завдань. Вона, за його словами, має прояв у вибірковій мобілізованій готовності до діяльності, спрямованої на їх здійснення. «Позиція обумовлює певну лінію поведінки і сама обумовлюється нею» [13, с. 361].
4. Позиція як система усвідомлених загальних смислових утворень, що закріплює єдність і самоідентичність особистості у певних періодах часу, надовго визначає головні характеристики особистості, її стрижень, мораль (О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, Л.С. Виготський, В. Франкл). Людина, яказаймає певну позицію, демонструє свою модель взаємодії, у яку вона вважає можливим вступати, і займає місце, яке вона вважає за потрібне зайняти. О.Г. Асмолов зазначає, що «діяльність визначає особистість, але особистість вибирає ту діяльність, яка її визначає» [3, с. 35].
На суб'єктивному рівні структурної організації особистості вчені виділяють диспозиції («суб'єктивні» позиції), основу яких складає життєва позиція особистості як стійка спрямованість на певні цінності. Теорія диспозицій особистості спирається на наукові досягнення як психології особистості, так і соціальної психології. Загаль- нопсихологічна теорія диспозицій належить Г. Олпорту [10]. Диспозиції особистості характеризуються інтенцією - направленістю, до якої входять різні спрямування і бажання особистості (плани, амбіції). Наведемо основні ідеї диспозіційної теорії Г. Олпорта:
1) «кожна людина має унікальний набір рис, що багато в чому визначають її поведінку в різних ситуаціях. Отже, людина демонструє певну сталість у своїх діях, думках, емоціях незалежно від плину часу, подій та життєвого досвіду;
2) кожна людина унікальна. У світі неможливо знайти людей, абсолютно ідентичних».
Г. Олпорт запропонував виділяти три типи диспозицій: кардинальні, центральні та вторинні.
Кардинальна диспозиція пронизує людину, майже всі вчинки можна звести до її впливу. Ця надзвичайно генералізована диспозиція не може залишатися прихованою, якщо, звичайно, це не така риса, як потаємність - володар її може стати відлюдником, і тоді ніхто не пізнає його схильностей. Однак в інших випадках наявність такої кардинальної диспозиції або головної пристрасті може зробити її власника свого роду видатною постаттю.
Центральні диспозиції - не настільки вичерпні, але все-таки досить яскраві характеристики людини, такі собі будівельні блоки індивідуальності. Центральні диспозиції найкраще порівняти з якостями, що наводяться в рекомендаційних листах (пунктуальність, уважність, відповідальність). Центральні диспозиції проявляють такі тенденції у поведінці людини, які можуть легко виявлятися оточенням.
Риси менш помітні, менш узагальнені, менш стійкі і, таким чином, менш придатні для характеристики особистості називаються вторинними диспозиціями. У цю рубрику слід включити переваги в їжі та одязі, особливі установки і ситуаційно обумовлені характеристики людини [10].
Модель диспозицій запропонував радянський вчений В.О. Ядов [15] у своєму установчо-позиційному підході до визначення структури особистості. На його думку, людина має складну систему різних диспозиційних утворень, які регулюють її поведінку й діяльність. Диспозиції (або позиції) являють собою комплекс готовності свідомості й нервової системи людини діяти певним чином. Такі позиційні утворення виникають кожного разу за зустрічі певної потреби з відповідною ситуацією її потенційного задоволення.
Диспозиції організовані ієрархічно й утворюють чотири рівні.
Перший рівень, найнижчий, утворюють елементарні фіксовані установки (set), які формуються на основі вітальних потреб людини. Вони утворюються в найпростіших ситуаціях. Наприклад, ступивши на ескалаторні сходи, ми певний час ще продовжуємо рухатися, хоча нікуди не поспішаємо. Як правило, такі установки не усвідомлюються й не переживаються. Основний осередок їх формування - це умови сімейного оточення дитини як основного джерела її первинної соціалізації, різноманітні предметні ситуації. Відповідний їм метод формування - привчання.
Другий рівень - це рівень складніших диспозицій, який формується на основі потреб людини у спілкуванні. Це здійснюється в малих групах і в тих ситуаціях, які задані діяльністю в таких групах. Подібні особи- стісні утворення називаються соціальними фіксованими установками, або атитюда- ми (ставленнями). Порівняно з установками попереднього рівня, атитюди мають не лише поведінковий, а й афективний (як ставлення до інших) і когнітивний (як усвідомлення такого ставлення) компоненти. Таким способом сформована більшість комунікативних навичок і вмінь людини.
Третій рівень базових соціальних установок охоплює диспозиції, у яких фіксується загальна спрямованість інтересів особистості щодо конкретної сфери соціальної активності (сфера професійних інтересів, певного виду відпочинку, політичної активності тощо). Такі базові соціальні установки концентрують особистість на певній царині діяльності, виражають її ставлення до цієї діяльності, усвідомлюються нею як пріоритетність певного стилю власної поведінки порівняно з іншими.
Четвертий, найвищий, рівень диспозицій утворює система ціннісних орієнтацій особистості, під якою розуміється стійка система спрямованості інтересів і потреб людини. Це виражає її ставлення до цілей життєдіяльності і до засобів задоволення їх. Цілепо-кладання на цьому рівні - це певний «життєвий план», найважливішим елементом якого виступають окремі життєві цілі, пов'язані з головними соціальними сферами діяльності людини - працею, пізнаванням, сімейним і суспільним життям [15, с. 88].
Описана система диспозиційних утворень виступає регулятором поведінки людини. Установки першого рівня регулюють безпосередні реакції людини на актуальну предметну ситуацію. Другий рівень регулює вчинки особистості у звичних ситуаціях взаємодії з оточенням. Третій рівень забезпечує регуляцію системи вчинків людини. Четвертий, найвищий, рівень регулює поведінку й діяльність людини у найбільш значущих ситуаціях її соціальної активності, зокрема у проблемних, конфліктних ситуаціях чи в ситуаціях морального вибору.
Висновки із проведеного дослідження. Отже, можемо зробити висновок, що позиція - це і процес, і результат вибору відповідної поведінки або вчинків на основі стосунків, що виражаються в цілях і мотивах, поглядах і цінностях особистості. Позиція особистості - це система ціннісних орієнтацій та установок людини, які відображають спосіб її ставлення до когось або до чогось. У позиції виділяють три компоненти: інтелектуальний - знання про щось як суб'єктивний образ об'єкта ставлення; емоційний - як переживання ставлення; поведінковий, що реалізує спосіб активності до об'єкта ставлення.
Елементи позиції виступають не лише регуляторами поведінки особистості, а й рушійною силою її соціального і психічного розвитку. Закріплюючись через реалізацію в суспільній практиці, позиція втілюється в такі риси характеру: комунікативні (як ставлення до інших), суб'єктно-діяльніс- ні (як ставлення до предметного світу) та рефлективні (як відображення ставлення людини до самої себе). Позиція особистості показує реальне діяльнісне ставлення людини до подій. Зазначені структурні компоненти «суб'єктної позиції» складають зміст «життєвої позиції» особистості й реалізуються у повсякденному житті.
У процесі аналізу основних напрямів дослідження особистісної психологічної позиції підкреслено, що головним джерелом її формування є світогляд людини, система життєвих цінностей, життєвий і професійний досвід, набуті знання, уміння, навички. Психологічна стабільність та чітка позиція людини щодо інформаційних факторів суспільного життя забезпечує її стабільність, впливаючи на соціальну зрілість, на психологічне благополуччя, на самовизначення та самореалізацію.
ЛІТЕРАТУРА
особистісний психологічний позиція
1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. / К.А. Абульханова-Славская. - М. : Мысль, 1991. - 299 с.
2. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев. - М. : Наука, 1977. - 380 с.
3. Асмолов А.Г. О некоторых перспективах исследования смысловых образований личности / А.Г. Асмолов, Б.С. Братусь // Вопросы психологии. - 1979. - № 4. - С. 35-46.
4. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе / Л.И. Божович // Возрастная и педагогическая психология. - М. : Изд-во МГУ, 1992. - С. 190-229.
5. Борытко Н.М. Становление субъектной позиции учащегося в гуманитарном пространстве урока : [монография] / Н.М. Борытко, О.М. Мацкайлова ; науч. ред. Н.К. Сергеев. - Волгоград : Изд-во ВГИПКРО, 2002. - 132 с.
6. Гневашева В.А. Становление профессиональной позиции личности / В.А. Гневашева, Э.В. Сукталиева, Н.Ф. Терпугова // Образование и образованный человек в XXI веке. - 2007. - № 3. - С. 60-63.
7. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности / Д.А. Леонтьев. - 2-е изд. испр. - М. : Смысл, 2003. - 487 с.
8. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б.Ф. Ломов. - М. : Директ-Ме- диа, 2008. - С. 311.
9. Мясищев В.Н. Психология отношений / В.Н. Мясищев // Избранные психологические труды. -
M., 2003. - 151 с.
10. Олпорт Г. Становление личности: избранные труды / Г. Олпорт ; под общ. ред. Д.А. Леонтьева ; пер. с англ. Л.В. Трубицыной, Д.А. Леонтьева. - М. : Смысл, 2002. - 461 с.
11. Парыгин Б.Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории и теории / Б.Д. Парыгин. - СПб. : ИГУП, 1999. - 592 с.
12. Радионова Н.Ф. Взаимодействие педагогов и старших школьников : [учебное пособие к спецкурсу] / Н.Ф. Радионова. - Ленинград, 1989. - 84 с.
13. Рубинштейн С.Л. Самосознание личности и ее жизненный путь / С.Л. Рубинштейн // Основы общей психологии. - СПб. : Питер, 1999. - 720 с.
14. Щукина Н.В. Развитие субъективной позиции будущих офицеров в образовательном процессе военного вуза : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Н.В. Щукина. - Рязань, 2006. - 22 с.
15. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности: Диспозиционная концепция / В.А. Ядов. - 2-е изд. расш. - М. : ЦСПиМ, 2013. - 376 с.
16. Adler А. The Individual Psychology of Alfred Adler / A.Adler ; ed. by H.L. Ansbacher, R.R. Ansbacher.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття особистості у психології. Проблема рушійних сил розвитку. Дослідження особистості біографічним методом. Роль спадковості й середовища в розвитку особистості. Психодіагностичні методики, спрямовані на дослідження особливостей особистості.
дипломная работа [78,0 K], добавлен 28.10.2014Вивчення рефлексії як філософської категорії свідомості і мислення. Визначення характерних рис особистісної рефлексії індивідуальності майбутнього вчителя музичного мистецтва, що вказують на її особливу роль в становленні і розвитку особистості.
статья [20,3 K], добавлен 13.11.2017Варіанти визначення особистості відомими персонологами. Можливість існування особистості без індивіда. Структура особистості, її форми спрямованості, психологічна сутність складових. Періоди психічного розвитку особистості, критерії її зрілості.
презентация [4,7 M], добавлен 02.12.2013Аналіз проблеми спрямованості особистості у філософської, психологічної та педагогічної літератури. Формування відповідних компонентів професійної спрямованості майбутніх психологів. Методики діагностування типу спрямованості особистості студентів.
автореферат [61,0 K], добавлен 19.04.2013Поняття "інтелект" та підходи до його визначення. Загальна характеристика інтелектуальних здібностей. Визначення рівню та стилю логічного мислення. Виявлення невербального рівню інтелекту. Розвинення творчих здібностей. Рівень креативного мислення.
курсовая работа [548,3 K], добавлен 14.09.2016Поняття спрямованості особистості, її вивчення у вітчизняній та зарубіжній психології. Сучасні теорії, що лежать в її основі. Дослідження педагогичної спрямованості, взаємозв’язок спрямованості особистості студента з його професійною ідентичністю.
курсовая работа [302,3 K], добавлен 13.11.2011Особистість як соціологічне поняття. Психологія особистості та етапи її формування. Проблема впливу сім'ї на становлення особистості як проблема соціальної психології. Вплив неповної сім'ї, як проблематичної у виховному плані, на становлення особистості.
курсовая работа [133,5 K], добавлен 11.03.2011Особистість як об'єкт дослідження в психології, спроби її визначення, структура та елементи. Етапи формування та розвитку особистості людини як багатогранного процесу, фактори, що чинять вплив на нього. Проблеми, що негативно відбиваються на особистості.
курсовая работа [31,9 K], добавлен 16.03.2010Стадії психологічної діагностики особистості з девіантною поведінкою. Принципи, характерні для обстеження особистості з девіаціями: цілеспрямованість, системність, реєстрація результатів, планомірність. Опитувальник Басса-Дарки для діагностики агресій.
реферат [40,7 K], добавлен 07.02.2011Обґрунтування наукових підходів до вивчення ціннісно-смислової сфери особистості. Становлення особистісної зрілості в юнацькому віці в залежності від системи ціннісних орієнтацій. Розробка методики оцінки рівня самоактуалізації студентів-першокурсників.
дипломная работа [157,5 K], добавлен 19.09.2012
