Психологічний захист як чинник побудови професійного життєвого стилю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Психологічний захист як чинник побудови професійного життєвого стилю

М.Ф. Фулитка

Вивчення психологічного захисту сприяє досягненню успішності в професійному житті. Так як, беручи до уваги наявний в особистості психологічний захист, можна визначити який саме її професійний стиль. Водночас слід підкреслити недостатню вивченість психологічних засад, які дозволяють цілеспрямовано формувати знання у молоді про психологічний захист, які вони могли б використовувати для успішної побудови професійного життєвого стилю.

Об'єкти та методи дослідження

Поняття «стиль» відображає індивідуальну своєрідність процесу і результат діяльності даної людини на відміну від інших людей (стиль письменника, художника, метод роботи професіонала). Це поняття має статус міждисциплінарної категорії, яке використовується для фіксації не лише індивідуальних, а й соціально-типових явищ. У вітчизняній психології проблема стилю діяльності розглядається з 1950-х рр., зокрема в роботах В.С. Мерліна, Е.А. Клімова та інших.

Так, для В.С. Мерліна індивідуальний стиль діяльності є системоутворюючою ланкою, що формує інтегральну індивідуальність людини. Опираючись на ідеї Б.Г. Ананьєва про цілісне вивчення індивідуальності людини, В.С. Мерлін зібрав воєдино численні приватні дані про індивідуально-психологічні відмінності і в рамках концепції інтегральної індивідуальності виділив три рівні індивідуальних властивостей: рівень організму, рівень індивідуально-особистісних властивостей, рівень суб'єкта соціальних відносин.

Професійний життєвий стиль в широкому розумінні відображає всю систему відмінних ознак діяльності даної людини, обумовлену її індивідуально-особистісними особливостями. Професійний життєвий стиль проявляється на поведінковому рівні у формі стійко повторюваних прийомів і способів діяльності, обраних суб'єктом, у формі своєрідної тимчасової організації дій, в якісних особливостях продукту діяльності. Можуть бути виділені і внутрішньосуб'єктні особливості професійного життєвого стилю.

Індивідуальний стиль діяльності виконує функцію пристосування людини до вимог діяльності з урахуванням особливостей її індивідуальності (О.Г. Носкова) і являє собою систему індивідуально-своєрідних прийомів, що забезпечують успішне виконання людиною певної діяльності. Формування індивідуального стилю діяльності є важливим завданням трудового навчання, так як воно найтіснішим чином пов'язане з розвитком професійних здібностей та професійної придатності. Зв'язок між професійним стилем та професійною придатністю необхідно враховувати вже при проведенні профорієнтаційної роботи з молоддю. Проектування трудового шляху учнів передбачає виявлення їх індивідуальних особливостей і прогнозування на цій основі індивідуально-своєрідних способів діяльності в залежності від вимог професії. Варто звернути увагу молоді на їх основний механізм психологічного захисту і його зв'язок з майбутньою професійною діяльністю.

Е.А. Клімов в структурі індивідуального професійного стилю виділяє дві групи особливостей: перша група, яка утворює ядро стилю, включає в себе особливості, які виявляються мимоволі або без помітних зусиль, базується на властивостях нервової системи; друга група, яка утворює «прибудову» до ядра, включає в себе особливості, які виробляються в результаті свідомих чи стихійних пошуків. У ядро включаються дві категорії особливостей: одні сприяють успіху, інші перешкоджають йому. Останні «обростають» компенсаторними механізмами. У «прибудову» до ядра стилю також входять дві категорії особливостей: одні пов'язані з використанням позитивних можливостей суб'єкта, інші мають компенсаторне значення. У відповідності з цим в структурі стилю виділяються механізми адаптації та компенсації. Структура індивідуального професійного стилю характеризується особливостями співвідношення орієнтовної, виконавчої та контрольної діяльності. В індивідуальному стилі поряд із механізмами адаптації і компенсації виділяють і механізми корекції. Завдяки цим механізмам в одних випадках особливості виконання трудових дій обмежуються, а в інших - «підтягуються» до певного рівня.

В.А. Толочек в структурно-функціональній організації стилю виділяє три ієрархічних рівні пасивної та активної адаптації [Толочек, 1999]: 1) суб'єктивно-зручні умови діяльності; 2) структуру (певним чином взаємопов'язані компоненти діяльності); 3) тип організації діяльності.

Варто звернути увагу на психологічний захист та його роль в житті особистості. Проблема психологічного захисту є актуальною з часів психоаналізу і привертає до себе увагу представників різних шкіл і напрямків. Починаючи з раннього дитинства, і протягом усього життя, в психіці людини виникають і розвиваються механізми, так названі «захисні механізми психіки», «захисні механізми особистості, «механізми психологічного захисту». Ці механізми охороняють особистість від усвідомлення різного роду негативних емоційних переживань і перцепцій, сприяють збереженню психологічного гомеостазу, стабільності, вирішенню внутрішньоособистісних конфліктів і протікають на несвідомому і підсвідомому психологічних рівнях. За допомогою захисних механізмів особистість несвідомо оберігає свою психіку від травм, які можуть заподіяти їй реальні життєві ситуації, що загрожують зруйнувати Я-концепцію особистості. Але разом з тим ці механізми заважають людині усвідомлювати свої помилки щодо власних рис характеру і мотивів поведінки, що часто утруднює ефективне вирішення особистих проблем.

Вперше поняття психологічного захисту було введене в 1894 році, З. Фрейдом, він визначав його як захист «Я» в конфліктних ситуаціях, породжуючих тривогу і, як наслідок, невротичний симптомокомплекс. В перетворених формах ідея психологічного захисту використовується практично у всіх психотерапевтичних школах. З. Фрейд відносив психологічний захист до вторинних психічних процесів, протиставляючи їх в певному ступені первинним (уява, сновидіння, мрії). Первісна розробка цієї теми пов'язана з вивченням генезису невротичних симптомів і лібідо. Механізми психологічного захисту виступали як засоби вирішення конфлікту між свідомим та несвідомим. Згодом, виходячи з розробленої теорії особистості (Воно, Его, Супер-Его), механізми психологічного захисту розглядалися як функції Его, що відповідають за інтеграцію та адаптацію при загрозі цілісності особистості. За З. Фрейдом захисні механізми є вродженими, вони запускаються в екстремальній ситуації і виконують функцію "зняття внутрішнього конфлікту". Дочка З. Фрейда - Анна Фрейд спробувала узагальнити і систематизувати знання про механізми психологічного захисту (1936 р.), що накопичилися до середини 40-х років XX століття.

Незважаючи на те, що багато авторів виділяють загальні характеристики захисних механізмів, ще не існує їх загальної класифікації, хоча існує багато спроб класифікації захисних механізмів за різними категоріями.

Ф.Б. Бассін зазначає, що всі спроби класифікувати різновиди психологічного захисту, пов'язані з процесом психологічної переробки високоемоційного переживання. Інших поглядів дотримується Т.С. Яценко, яка вважає, що психологічний захист порушує загальну захищеність «Я», тому що віддаляє суб'єкта від реальності, спотворюючи причину конфлікту.

Ряд авторів взагалі говорить про те, що психологічний захист - найбільш суперечливе питання психоаналізу, приводячи наступні аргументи: відсутність загальноприйнятих визначень і класифікацій, єдиної думки з приводу їх кількості, критеріїв поділу, диференційованості на нормальні і патологічні, розуміння їх ролі у формуванні розладів особистості і невротичних симптомів.

На думку багатьох авторів, захисні механізми мають наступні загальні властивості: вони діють в підсвідомості, індивід не усвідомлює, що з ним відбувається, вони заперечують, спотворюють або фальсифікують дійсність, вони діють в ситуації конфлікту, фрустрації, психотравми, стресу.

Мета психологічного захисту - зниження емоційної напруженості і запобігання дезорганізації поведінки, свідомості та психіки в цілому. Механізми психологічного захисту забезпечують регуляцію, спрямованість поведінки, редукують тривогу і емоційну поведінку (Березін Ф.Б., 1988). У цьому беруть участь всі психічні функції особистості, але кожен раз в якості механізму психологічного захисту виступає переважно одна з них і бере на себе основну частину роботи по подоланню негативних переживань.

Механізми захисту можна розділити за рівнем зрілості на проективні (витіснення, заперечення, регресія, реактивне утворення і ін.) і дефензивні (раціоналізація, інтелектуалізація, ізоляція, ідентифікація, сублімація, проекція, зміщення). Перші вважаються більш примітивними, не допускають надходження конфліктної і травмуючої особистість інформації в свідомість. Другі допускають травмуючу інформацію, але інтерпретують її як би "безболісним" для себе чином.

На думку Ф.В. Бассіна і деяких інших дослідників - Б.В. Зейгарник, А.А. Налчаджяна, Є.Т. Соколової, В.К. М'ягер - психологічний захист є нормальним, щодня працюючим механізмом людської свідомості. Також він вважав, що захист здатний запобігти дезорганізації поведінки людини, наступаючій не тільки при зіткненні свідомого і несвідомого, а й у разі протиборства між цілком усвідомлюваними установками. Ф.В. Бассін вважає, що основою психологічного захисту є перебудова системи установок, спрямована на усунення надмірного емоційного напруження, яка і запобігає дезорганізації поведінки.

Такі дослідники, як В.А. Ташликов, В.С. Роттенберг, Ф.Е. Василюк, Е.І. Кіршбаум, І.Д. Стойков, вважають психологічний захист однозначно непродуктивним, шкідливим засобом вирішення внутрішньо-зовнішнього конфлікту, серед вчених цього напрямку популярна ідея про те, що захисні механізми обмежують оптимальний розвиток особистості, її так звану «власну активність», «активний пошук», тенденцію до «персоналізаціі», «вихід на новий рівень регуляції і взаємодії зі світом». Дане розуміння психологічного захисту повністю розходиться з поглядами таких авторів, як В.К. М'ягер, Б.В. Зейгарник, Є.Т. Соколова, Р.М. Грановська, які пропонують розрізняти між патологічним психологічним захистом і нормальним, профілактичним, завжди присутнім в нашому повсякденному житті.

Інколи «психологічний захист» розуміють тільки як фільтр свідомості. У такому разі «витіснення» зі сфери свідомого у сферу несвідомого дає змогу заповнити «порожнечі», які виникли між поняттями, що суперечать уявленню особистості про себе.

В наш час багато відомо про захисні механізми, але питання про вплив захисних механізмів на побудову професійного життєвого стилю залишається актуальним.

Для того, щоб краще зрозуміти взаємозв'язок між психологічним захистом та професійним життєвим стилем, виділимо компенсаторні засоби психологічного захисту:

неусвідомлене, але сильне бажання знищити переживання, які травмують особистість, замінивши їх потім на комфортніші переживання; - переміщення неприємних переживань з рівня свідомості на рівень підсвідомого;

емоційне «придушення» критики ззовні. Психологічний захист має складну структуру:

спрямованість пов'язана з виявленням особливостей «ідеалізованого «Я» суб'єкта;

мета пов'язана із виявленням специфіки механізму психологічного захисту;

цінності визначають, які умовні цінності є головними для функціонування захисту;

засоби - сукупність технік захисту;

результати - те, що отримано як наслідок використання певної техніки психологічного захисту для досягнення визначеної раніше мети.

Усі ці категорії, як доводить Т.С. Яценко, дуже тісно пов'язані між собою та об'єднані в певну ієрархічну систему. Головним компонентом, який виконує функцію їхнього організатора, є «ідеалізоване «Я».

Постановка задачі

Мета написання даної статті полягає в теоретичному розкритті та емпіричному дослідженні впливу психологічного захисту на професійний стиль життя.

Результати та їх обговорення

Для вивчення впливу психологічного захисту на професійний життєвий стиль особистості нам знадобився певний, призначений для даної мети, психодіагностичний інструментарій. Опрацювавши теоретичні основи з даної проблематики, найбільш доцільними виявились такі методики, як:

Тест-опитувальник «Дослідження самовідношення» (С.Р. Пантелеєв);

Методика «Індекс життєвого стилю» (Опитувальник Плутчика-Келлермана- Конте. Модифікація Є.С. Романової і Л.Р. Гребенікова);

Тест Дж. Голланда для визначення професійних типів особистості;

Тест «Захищенність» (С.Ю. Ключніков);

Методика «Діагностика домінуючої стратегії в спілкуванні» (В.В. Бойко);

Тест-опитувальник «Потреба в досягненні цілей» (Ю.М. Орлова).

В дослідженні брали участь студенти четвертого курсу спеціальностей «Практична психологія», «Англійська філологія та зарубіжна література», «Початкова освіта», «Туризм та готельно-ресторанна справа» Мукачівського державного університету, в кількості 103 особи.

Для визначення взаємозв'язку між шкалами методик нам було проведено кореляційний аналіз. Ми розрахували коефіцієнт кореляції Пірсона для всіх методик, що були використані в дослідженні. Після проведення кореляційного аналізу за Пірсоном, ми визначили, що на рівні значимості 0,01 взаємно корелюють між собою такі шкали (таблиця 1).

Таблиця 1. Узагальнені дані кореляційного аналізу Пірсона

Найбільш значимі кореляції на рівні значимості 0,01 були проінтерпретовані нами наступним чином. Шкала «Самовпевненість» корелює зі шкалами «Закритість» (Я=0,450), «Самокерування» (Я=0,500), «Дзеркальне самовідношення» (Я=0,536), «Самоцінність» (Я=0,664), «Самоприв'язаність» (Я=0,479). Особи, які відносяться до себе як до впевненої, самостійної, вольової і надійної людини, яка знає за що себе поважати мають яскраво виражену самоцінність, яка передає відчуття цінності власної особистості і передбачувана цінність власного «Я» для інших, ці люди вважають, що вміють викликати в інших людей повагу та симпатію до себе. Такі особистості, основним джерелом власної особистості, регулятором досягнень і успіху вважають себе, вони відчувають в собі можливости протистояти зовнішньому натиску і різним обставинам. Самовпевнені особистості, які відчувають силу власного «Я» вважають за потрібне змінюватися, розвиватися, вони вибірково відносяться до своїх особистісних якостей, вони вибірково ставляться до себе, долають деякі психологічні якості при актуалізації інших, особливо в критичних ситуаціях.

Шкала «Самоцінність» корелює зі шкалами «Дзеркальне самовідношення» (Я=0,489) та «Захищеність» (Я=0,497). Даний кореляційний зв'язок можна пояснити тим, що відчуття власної цінності, багатства внутрішнього світу залежить від того, що особистість думає, як її сприймає оточення (її люблять, поважають, цінують). Особистість, яка сприймає себе як індивідуальність і високо цінить власну неповторність здатна до власної рефлексії думок та почуттів, власної поведінки, є деяка противорічивість між «хочу» і можу».

«Самозвинувачення» та «Внутрішня конфліктність» (Я=0,658). Наявність взаємозалежності між даними шкалами обумовлена тим, що якщо особистість бачить в собі насамперед недоліки, негативно відноситься до власного «Я», буде наявний внутрішній конфлікт, протиріччя з собою, тенденція до самокопання та рефлексії.

«Заміщення» і «Регресія» (Я=0,548). Кореляційний зв'язок між даними шкалами зумовлений тим, що, коли особистість вдається до такого психологічного захисту як «Регресія», то вона піддається дії фруструючих факторів, замінює рішення суб'єктивно більш складних завдань на відносно більш прості і доступні в сформованих ситуаціях, тому під час розрядки негативних подавлених емоцій, вони направляються не на об'єкта, який викликав гнів, а на більш доступні, ті, які є менш загрозливими для особистості.

«Реактивні утворення» і «Проекція» (Я=0,441). Зв'язок між даними шкалами можна пояснити тим, що вдаючись до проекції особистість неприйнятні для себе почуття і думки локалізує зовні, приписує іншим людям і таким чином вони стають ніби вторинними, в зв'язку з чим гіперкомпенсує їх, трансформує внутрішні імпульси в їх суб'єктивну протилежність.

«Агресія» та «Миролюбство» (Я=-0,544). Миролюбність передбачає партнерство і співробітництво, уміння йти на компроміси, робити поступки й бути податливим, що не можливо при агресивному стилі спілкування.

Шкала «Уникнення» корелює зі шкалами «Агресія» (Я=-0,544) та

«Самокерування» (Я= -0,464). Наявний кореляційний зв'язок свідчить про те, що використовуючи в своєму житті такий стиль спілкування, як «Уникнення» особистість не вдається до агресивного стилю спілкування і є підвласна зовнішнім обставинам і подіям, вольового контролю недостатньо для подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод для досягнення цілі.

Шкала «Внутрішня конфліктність» корелює зі шкалами «Самовпевненість» (Я=-0,463), «Дзеркальне самовідношення» (Я=-0,513), «Самоцінність» (Я=-0,470). Взаємозалежність цих шкал визначається тим, особистість, яка незгідна з собою, є невпевненою, несамостійною, вважає, що нездатна викликати до себе повагу інших, а тільки осуд, сумнівається в унікальності своєї особистості, чутлива до критики.

Шкала «Звинувачення» корелює зі шкалами «Дзеркальне самовідношення» (Я=-0,443) та «Самоприв'язаність» (Я=-0,466). Особистість, яка негативно відноситься до власного «Я», бачить в собі насамперед недоліки, приписує собі всі невдачі вважає, що оточуючі люди її не приймають і не чекає підтримки від інших, вона завжди готова змінити власну «Я» - концепцію, відкрита до нового досвіду пізнання себе, але це пов'язано з незадоволеністю собою.

«Соціальний» та «Реалістичний» типи професійної особистості (Я =-0,912). Даний кореляційний зв'язок пов'язаний з тим, що особистість, яка належить до реалістичного типу, воліє виконувати роботу, що вимагає сили, спритності, рухливості, хорошої координації рухів, навичок практичної роботи. Результати праці професіоналів цього типу відчутні і реальні - їх руками створений весь оточуючий нас предметний світ, на відміну від соціального типу людей, які обирають професію пов'язану з навчанням, вихованням, лікуванням, консультуванням та обслуговуванням, адже для них характерний гарний мовленнєвий розвиток.

«Підприємницький» та «Інтелектуальний» типи професійної особистості (Я=- 0,939). Даний кореляційний зв'язок свідчить про те, що особистість підприємницького типу практична, швидко орієнтуються в складній обстановці, схильна до самостійного прийняття рішень, соціально активна, готова ризикувати, шукає гострі відчуття.

Любить і вміє спілкуватися. Має високий рівень домагань. Уникає занять, що вимагають посидючості, великої і тривалої концентрації уваги. Для неї значне місце матеріальне благополуччя. Полюбляє діяльність, пов'язану з керівництвом, управлінням і впливом на людей на противагу інтелектуальному професійному типу, для якого світ ідей важливіший за спілкування з людьми, матеріальним цінностям він також не надає переваги, головне для нього - це свобода для творчості. Таку особистість відрізняють аналітичні здібності, раціоналізм, незалежність і оригінальність мислення, вміння точно формулювати і викладати свої думки, вирішувати логічні завдання, генерувати нові ідеї. Вони часто обирають наукову та дослідницьку роботу.

Взаємозв'язок «Артистичного» та «Офісного» типу професійної особистості (Я=-935), можна пояснити тим, що вони є діаметрально протилежні, адже особистість артистичного типу оригінальна, незалежні в прийнятті рішень, рідко орієнтується на соціальні норми і схвалення, незвичайно дивиться на життя, гнучко мислить, емоційно чутлива, на противагу особистості офісного типу, яка пунктуальна, практична орієнтовані на соціальні норми, обирає чітко регламентовану роботу.

В наш час багато відомо про захисні механізми, але питання про психологічний захист як чинник побудови професійного стилю особистості залишається відкритим. Індивідуальний професійний життєвий стиль виконує функцію пристосування людини до вимог діяльності з урахуванням особливостей її індивідуальності і являє собою систему індивідуально-своєрідних прийомів, що забезпечують успішне виконання людиною певної діяльності.

В ході кореляційного аналізу було виявлено існування прямих взаємозалежностей між механізмом психологічного захисту особистості та самовідношенням. Це дало можливість судити про те, що вибір психологічного захисту в значній мірі залежить від власного ставлення особистості, її впевненості в собі, бажанні розвиватися, залежності від думки оточуючих, самоцінності, самоприйняття чи самозвинувачення.

Також були виявлені обернені взаємозалежності між психологічним захистом та самовідношенням, стратегією спілкування, професійним типом особистості. Це дало можливість судити про те, що самодостатня особистість, для якої важливе відчуття самодостатності, не буде використовувати уникаючу стратегію в спілкуванні. Якщо в особистості наявний внутрішній конфлікт, вона не буде впевнена в собі, вважатиме, що оточуючі її не приймають, буде думати, що не гідна викликати до себе повагу з боку оточуючих. Така особистість не чекає підтримки від інших, її самоцінність понижується, особистість сумнівається в власній унікальності, стає чутливою до критики власної особистості. Причиною конфлікту може бути також неадекватність самооцінки. У такому разі важливо враховувати, завищена вона чи занижена. Надмірно завищена самооцінка, особливі претензії особи поєднуються, як правило, з недооціненим або цілковитим ігноруванням (запереченням) об'єктивних умов і вимог навколишніх. Вона виявляється у втраті критичного ставлення до своєї поведінки, ослабленні здатності гальмувати бажання, які суперечать власним нормам.

Обернені взаємозалежності були прослідковані між шкалами однієї методики «Професійний тип особистості», а саме: «Соціальний» та «Реалістичний», «Підприємницький» та «Інтелектуальний», «Артистичний» та «Офісний» типи особистості. Це ще раз підтверджує їх діаметральну протилежність, різні вимоги до особистості, кожного з цих типів професій.

Непараметричний порівняльний аналіз за критерієм Манна-Уїтні та критерієм Краскала-Уолліса показав, що існує статистична відмінність між психологічним захистом, самовідношенням особистості та її професійним типом.

Література

стиль психологічний захист особистість

1. Адлер А. Понять природу человека/ А. Адлер -- СПб.: "Академический проект", 2000. -- 106 с.

2. Богданова М.В. Психологические защитные механизмы / М.В. Богданова // Вестник ТюмГУ.-- 2005.-- № 3.-- 18 с.

3. Демина Л.Д. Психологическое здоровье и защитные механизмы личности: Учеб. пособие / Л.Д. Демина, И.А. Ральникова -- Барнаул: Изд-во Алт. госуниверситета, 2000. -- 120 с.

4. Энциклопедия глубинной психологии. Т. III. Последователи Фрейда / Пер. с нем. -- М., «Когито- Центр», МГМ, 2002.-- 410 с.

5. Киршбаум Э. Психологическая защита. 3-е изд/Э. Киршбаум, А. Еремеева -- М.: Смысл; СПб.: Питер, 2005.-- 123 с.

Размещено на Allbest.ru