21

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психопрофілактика професійної деформації особистості правоохоронця

Працівники національної поліції України служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Започатковані реформи системи МВС України були викликані невідповідністю існуючої системи політичним, економічним та соціальним реаліям сучасної України. Реформа системи органів внутрішніх справ є, напевно, головною ланкою в комплексі заходів із реформування правоохоронних органів України.

Реформування системи МВС України, розширення процесу її інтеграції у цивілізоване співтовариство правоохоронних органів зумовлює необхідність нових оцінок проблеми професійної деформації працівників органів внутрішніх справ України, новітніх підходів до її вирішення [1, С.33] (З.Р. Кісіль З.Р. Професійна деформація працівників органів внутрішніх справ України: історіографія та феноменологія. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2014. № 2. С.33)

Дослідженням причин, які обумовлюють виникнення та розвиток професійної деформації працівників ОВС, займалося чимало вчених: О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, О.В. Землянська, В.С. Медведєв, О.О. Молчанов, Б.Д. Новиков, В.В. Бедь, О.Ю. Синявська, Ю.В. Александров, Є.Ф. Зеєр, А.М. Столяренко, А.В. Буданов та інші.

Так, Ю.В. Александров проаналізувавши погляди вчених на основні причини виникнення професійної деформації визначає декілька підходів, а саме:

один із них зводиться до того, що головною причиною виникнення професійної деформації виступає вплив специфіки професійної діяльності при тривалому професійному стажі;

інші дослідники основну причину професійної деформації знаходять у невідповідності індивідуально-психологічних характеристик особистості рівню потреб, які пред'являє до неї професійна діяльність;

деякі дослідники стверджують, що професійна деформація - це результат взаємного впливу службової діяльності та індивідуальних особливостей особистості [2, С 19-20]. (Александров Ю.В. Професійна деформація співробітників органів внутрішніх справ і шляхи її корекції: дис. … канд. юрид. наук: 19.00.06. Харків, 2004.179 с.)

Наслідуючи класифікацію, яку запропонував А.В. Буданов, можна визначити три групи чинників професійної деформації:

1. Чинники, які обумовлено специфікою діяльності у підрозділах поліції (функціональними обов'язками, правами працівника поліції, об'єктами професійної діяльності та ін.).

Це детальна правова регламентація або "нормативний" характер діяльності працівників поліції, що означає необхідність керуватися точно фіксованими та заздалегідь наказаними правилами (наприклад, службовими інструкціями, наказами та ін.). Проте цей чинник може також сприяти виникненню проявів професійної деформації, наприклад, тенденції діяти за шаблоном, не вникаючи глибоко у зміст тієї або іншої правової норми.

Також до цієї групи чинників відносяться владні повноваження, психічні та фізичні перевантаження, організаційний чинник, який припускає існування офіційних норм (наприклад, правової бази) та неформальних традицій і правил (наприклад, стилю керівництва), які прийняті в поліції, а також наявність матеріальних засобів, які необхідні для успішного виконання професійних функцій.

Діяльність правоохоронця відрізняється своїм правовим характером та передбачає суворе додержування законодавства. Однак, як зазначають деякі дослідники, законодавство, що регулює діяльність поліції характеризується недосконалістю, а саме, неповнотою, неясністю й суперечністю. Тому при виникненні деяких службових ситуацій робітники поліції часто зштовхуються з тим, що ці ситуації або не урегульовані законом, або не узгоджуються із чинними нормами.

Наступний чинник, який сприяє розвитку професійної деформації працівників поліції, - це підвищена відповідальність за характер і результати своєї діяльності, коли успіхи стають непоміченими, а майже кожна помилка стає об'єктом пильної уваги з боку суспільства та може бути покарана законом.

Ще один важливий чинник - це чинник екстремальності. Служба в підрозділах поліції часто зв'язана з певним ризиком і постійним чеканням небезпеки. Працівники поліції постійно спілкуються з найрізноманітнішим контингентом громадян, який відрізняється різним соціальним станом, культурним та інтелектуальним рівнем, має різний життєвий досвід, індивідуальні особливості та рівень соціалізації. Ці люди бувають, наприклад, у збудженому або безпорадному стані, можуть мати високий ступінь схвилювання або сп'яніння, що нерідко стає приводом для конфліктів із оточенням та опору поліції. Часті зіткнення правоохоронців з подібними явищами не є актом односпрямованої дії. Саме тому наступний чинник визначається об'єктом професійної діяльності.

Корпоративність також може виступати як один із чинників професійної деформації особистості. Це явище визначається, наприклад, в ухиленні від “відкритості” інформації перед суспільством, щоб запобігти з її боку критики.

2. Чинники особистісного характеру, що складаються з деяких особистісних особливостей працівників поліції (рішучість, підвищений самоконтроль, сміливість та ін.).

До цієї групи чинників відносяться професійно важливі якості особистості, які у деяких випадках виступають чинником професійної деформації працівника поліції. Наприклад, рішучість як уміння самостійно приймати та реалізувати відповідальні рішення виявляється важливою умовою успішності виконання службових завдань. Але якщо у працівника поліції знижений самоконтроль і самокритичність, то рішучість у процесі подальшої служби може розвинутися до надмірної віри у безпомилковість своїх рішень і виразитися в переоцінці свого професійного досвіду.

Також, до цієї групи чинників відносять нереалістично високі особистісні очікування. Це відбувається тому, що людина постійно очікує від себе більшого, працює у повну силу, але зостається невдоволеною результатами. Для професіонала, який глибоко занурений у роботу, сумніви в його професійній компетентності рівноцінні сумнівам у його особистісній цінності, тому вони сприймаються як речі, що погрожують і викликають стрес. Наслідки такого надмірного зануряння в роботу призводять до того, що подібні люди стають дуже агресивними або займають оборонну позицію, коли зачіпають їхню професійну гордість.

Сюди можна віднести і випереджене формування трудових навичок по відношенню до професійно значущих якостей особистості. Можна визначити як мінімум дві групи професій за ознакою важливості тих чи інших професійно важливих особливостей особистості. В одній групі домінуюче значення має формування вузько спеціалізованих професійних знань, вмінь і навичок технічного рівня. У другій - важливішим компонентом успішного професійного становлення стає наявність визначених якостей особистості. На думку ряду дослідників, такими якостями особистості працівника міліції є, наприклад, емпатійність, гуманні риси, критичність. У зв'язку з цим випереджаюче формування трудових навичок по відношенню до професійно значущих особливостей особистості виступає чинником, який викликає професійну деформацію працівників органів правопорядку.

Суттєвими чинниками є недостатня професійна підготовка працівників поліції та професійні настанови. Одна з таких настанов працівників поліції характеризується направленістю на сприйняття подій, що відбуваються, як можливих соціальних аномалій і порушень закону. У сполученні з некритичним мисленням і підвищеною імпульсивністю вона може сприяти утворенню обвинувальної настанови, що також виступає проявом професійної деформації працівників міліції.

Ще один чинник другої групи - професійний вік (професійний досвід) працівників поліції. Так, за даними дослідження професійної деформації, у працівників із десятилітнім стажем роботи відбувається підсилення функції самоконтролю та наростання емоційної напруги, що призводить до зниження стресостійкості. У поведінці це може проявлятися як втомленість від служби та емоційне згоряння, тобто людині стає байдуже, як буде складатися її професійна кар'єра у майбутньому. Разом із цим розвивається підвищена комунікативна та поведінкова сторожкість.

Схильність до професійної деформації також може бути обумовлена наявністю соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника поліції. Такі особи не роблять висновки з власного досвіду та не завжди можуть нести відповідальність за свою поведінку.

І ще один чинник цієї групи - це деякі особистісні зміни, які викликано процесом професійної адаптації працівників поліції. Період професійної адаптації виступає одним із найбільш сприятливих до виникнення передумов професійної адаптації. Наприклад, представники поліції, які мали проблеми на перших стадіях своєї кар'єри, потім стають схильними до насильства та надмірного застосування сили.

3. Чинники соціально-психологічного характеру, під якими розуміється соціально-психологічний клімат, стиль керівництва в колективі, ступінь соціально-психологічної захищеності особистості тощо. Третя група чинників, які сприяють розвиткові професійної деформації працівників міліції, за класифікацією А.В. Буданова представлена такими соціально-психологічними особливостями виконання професійної діяльності, як неадекватний стиль керівництва та конфліктні стосунки в колективі, а також особливим впливом на працівника міліції соціального оточення поза роботою [2, С.22-36].

Все вищевикладене наведено в таблиці № 1

Таблиця № 1

Фактори, які приводять до професійної деформації
Чинники, які обумовлено специфікою діяльності у підрозділах поліції	Чинники особистісного характеру, що складаються з деяких особистісних особливостей працівників поліції	Чинники соціально-психологічного характеру
1. Детальна правова регламентація або "нормативний" характер діяльності працівників поліції 2. Владні повноваження 3. Психічні та фізичні перевантаження 4. Організаційний чинник 5. Правовий характер та суворе додержування законодавства 6. Підвищена відповідальність за характер і результати своєї діяльності 7. Чинник екстремальності 8. Корпоративність 9. Правовий нігілізм 10. Надмірна формалізація та правовий нігілізм 11. Об'єкт професійної діяльності	1. Рішучість 2. Підвищений самоконтроль 3. Сміливість 4. Професійно важливі якості особистості 5. Нереалістично високі особистісні очікування 6. Випереджене формування трудових навичок по відношенню до професійно значущих якостей особистості 7. Низкий рівень емпатійності, гуманних рис та критичності 8. Недостатня професійна підготовка працівників поліції 9. Професійні настанови 10. Професійний вік (професійний досвід) працівників поліції 11. Наявність соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника поліції 12. Особистісні зміни, які викликано процесом професійної адаптації працівників поліції	1. Соціально-психологічний клімат у підрозділі 2. Стиль керівництва 3. Ступінь соціально-психологічної захищеності особистості 4. Неадекватний стиль керівництва 5. Конфліктні стосунки в колективі 6. Особливий вплив на працівника міліції соціального оточення поза роботою

Юридична праця належить до тих видів діяльності, що визначаються, насамперед, системою взаємозв'язків "людина - людина". Зміст такої діяльності зумовлюється багатоваріантністю професійних завдань та їх значною інтелектуальною й емоційною насиченістю. Не випадково відомий юрист початку XX ст. І.М. Якимов зазначав, що ця робота є найскладнішим мистецтвом, бо вона має своїм об'єктом не неживий матеріал, а людину [3, С.170-171] (Юридична психологія: підручник; за заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. - К.: КНТ, 2007. - 360 с.)

Підвищена психічна напруженість роботи правоохоронця, необхідність постійної оперативної реактивності пред'являють особливі вимоги до його нейрофізіологічної організації та якостям його психіки.

Тривала професійна діяльність при недостатній самокритичності може призвести до його професійної деформації. Владні повноваження правоохоронця можуть викликати і закріпити такі негативні особистісні якості, як зарозумілість, чванливість, грубість, душевну черствість.

Постійне підпорядкування правоохоронної діяльності процесуальної регламентації може сприяти ригідності, негнучкості, прихильності до шаблонним рішенням, формалізму; постійне зіткнення з асоціальними проявами - сформувати стійку підозрілість, упередженість, схильність до обвинувального ухилу у своїй діяльності. Часто виникаючий дефіцит часу може призвести до квапливості, поверховості, зверхності до окремих процесуальних вимогах. Ці можливі прояви особистісно-професійної деформації повинні бути зняті розвиненим стійким самоконтролем правоохоронця.

Працівники правоохоронних органів практично постійно перебувають в емоціогенних умовах, а тому вони повинні проявляти емоційну стійкість, холоднокровність, раціоналізм, широко використовувати прийоми самозаспокоєння, самопереконання, самонаказів. Робота правоохоронця передбачає емоційно екстремальні ситуації, а тому важно та доцільно заздалегідь сформувати установку на підвищену стійкість в даній ситуації, навчитися долати "страх невдачі". І завжди правоохоронець повинен пам'ятати: його завдання - не боротьба з людиною, а боротьба за людину.

професійна деформація працівник поліція

Юридичну діяльність можна також віднести до професій, що передбачають виконання службових обов'язків у напружених, екстремальних, стресогенних умовах. Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших "критичних" видів діяльності:

дефіцит часу;

вплив на особистість особливо сильних подразників та домінування негативних емоцій при недоліку позитивних;

підвищена відповідальність за прийняття рішень та необхідність невідкладного вжиття заходів.

Всі вони набувають особистої значимості та призводять, як кожен окремо, так і в сукупності, до виникнення стану психологічної напруженості [3, С.171].

Як і всякий інший процес, трудова діяльність поряд із позитивним ефектом (входження в суспільство, освоєння та відтворення його матеріальних і духовних цінностей та ін.) може привести і до негативних явищ. Одним із них є професійна деформація. Причому виникнення та розвиток цього процесу є зовсім не обов'язковим наслідком дії на спеціаліста конкретних умов праці. Іншими словами, це не обов'язкова, але цілком можлива ціна за надмірну спеціалізацію, за максимальний рівень вимог до себе, за фанатичне захоплення професійною діяльністю.

Вважається, що професійна деформація людини як особистості являє собою комплекс специфічних, взаємодіючих змін у особистісній структурі, що виникають внаслідок ряду умов, які пов'язані з трудовою діяльністю.

Враховуючи особливі умови праці працівників поліції (часті ситуації із непередбаченим наслідком, спілкування з асоціальними елементами, ризик травмування або поранення, психічні та фізичні перевантаження та ін.), цілком логічно припустити, що у цьому виді діяльності професійна деформація буде розвиватися особливо інтенсивно та масштабно.

Наслідком розвитку даного феномена можуть бути такі прояви поведінки, які не тільки не співпадають із професійною етикою, не тільки мають глибоке неприйняття у суспільстві, але й призводять до прямого порушення закону, до правопорушень і навіть злочинів.

Отже, прояви професійної деформації у правоохоронній системі дуже небезпечні як для суспільства, так і для самої системи і врешті для самого працівника.

Працівники поліції відносяться до силової системи держави - це люди, які мають у руках зброю, вони в першу чергу повинні відчувати можливість, складність і необхідність припинення порушень закону, при цьому самі вони не мають права переступити за межі дозволеного.

У зв'язку із вищевикладеним проблема професійної деформації працівників Національної поліції вельми актуальна, тому з нею пов'язана ефективність додержання законності в суспільстві, а через те й надійність усієї правоохоронної системи в цілому [2, С.5-6].

Одним з головних завдань юридичної психології є вивчення психологічних закономірностей впливу права і правоохоронної діяльності на окремих осіб, групи та колективи, в тому числі і на правоохоронців.

Здійснення того чи іншого виду професійної діяльності приводить до двох протилежних наслідків:

1) удосконалення психологічних якостей особистості;

2) виникнення професійної деформації. Професійна деформація становить появу в особистості певних психологічних змін, що впливають на якість виконання діяльності. Творчість запобігає появі професійної деформації внаслідок оперування звичними (які перетворилися на сталі) схемами розумових побудов. У будь-якій галузі правоохоронної діяльності можна виявити стереотип дій, що природно складається у подібних ситуаціях. Він на певному етапі дає позитивний ефект, оскільки дозволяє швидко вирішувати поставлені завдання.

Застосування ж будь-якої схеми до вирішення того чи іншого розумового завдання можливе лише на першому етапі або у випадках, коли схема розрахована тільки на задані умови. Проте нерідко схематизм у мисленні, пов'язаному з правоохоронною діяльністю, домінує над творчістю і спричиняє негативні наслідки, оскільки обмежує мислення, а услід за ним і діяльність. У психологічному аспекті професійна деформація створює почуття впевненості і непогрішності у своїх знаннях та оцінках, обмежуючи функції аналізу і пошуку в розумових операціях. У практичній діяльності слідчих і судових органів професійна деформація призводить до втрати доказів події злочину, неправильного висування слідчих і судових версій, помилкової орієнтації при провадженні окремих слідчих дій [4, С.66]. (Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: підручник.2-ге вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2008.240 с.).

Проблема професійної деформації працівників Національної поліції України була, є і завжди буде актуальною тому, що їх основна робота пов'язана з взаємовідносинами з людьми. Професійна деформація працівників поліції може перерости в стійкі якості особистості, що знижують рівень виконання професійних обов'язків, погіршують якість службової діяльності, суттєво впливають на дисципліну, призводять до деградації працівника поліції.

Наслідки професійної деформації проявляються індивідуально в кожного працівника, але загалом вони є типовими для служби чи підрозділу, в якому працівник проходить службу [5, С.6]. (О.Г. Боднарчук. Професійна деформація персоналу як передумова виникнення корупції в Державній податковій службі України. Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". 2012. №2 (6). С.6.)

У результаті узагальнення наукових даних виявилося можливим виділити деякі сукупності особистісних характеристик, названі проявами, або ознаками, професійної деформації працівника поліції. Аналіз і теоретичне вивчення цих проявів показали, що вони виявляють себе принаймні на двох рівнях - психічному і соціально-психологічному (поведінковому) - і включають жорсткі та неадекватні професійні стереотипи і настанови, правовий нігілізм, неадаптивні захисні механізми особистості, надмірно виражені підозрілість працівників поліції у стосунках з оточуючими людьми і педантичність, а також перенесення своєї службової ролі у позаслужбові взаємини [2. С, 55].

З.Р. Кісіль відмічає, що не можна не погодитися з професором С.П. Безносовим, який зазначає, що проблема професійної деформації майже зовсім не вивчена, хоча становить значний інтерес і в теоретичному, і в прикладному аспектах [1, С.41].

У своїх дослідженнях Ю.В. Александров приходить до висновку, що у науковій літературі відсутня єдина точка зору з приводу умов, що призводять до професійної деформації [2, С.21].

Враховуючи важливість усунення причин професійної деформації працівників поліції, дослідження цілого ряду науковців присвячено саме пошуку шляхів її профілактики.

Однією з актуальних проблем, що стоїть перед керівниками правоохоронних органів та психологічних служб підрозділів національної поліції, є раннє виявлення проявів та попередження професійної деформації серед співробітників.

Можна вказати на наявність, як мінімум, декілька груп чинників, що попереджують та перешкоджають розвитку професійної деформації правоохоронця.

Перш за все необхідно звернути увагу на провідну характеристику особистості - спрямованість, під якою розуміють сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості та відносно незалежних від наявних ситуацій. Спрямованість - це установки, які стали властивістю особистості та проявляються в таких формах, як потяги, бажання, прагнення, інтерес, схильність, ідеал, світогляд, переконання. Причому в основі усіх форм спрямованості особистості лежать мотиви діяльності [6. С.511]. (Маклахов А.Г. Общая психология.: учебник для вузов / А.Г. Маклахов. - СПб.: Питер, 2007. - 583с. - (Серия "Учебник нового века). Чим вище у правоохоронця рівень професійної підготовки, чим більший досвід роботи він має, чим вище рівень освіти та культури, тим ширше у нього набір альтернативних моделей поведінки, що дозволяють залишитися в загальних рамках при будь-якому загостренні обстановки, тим легше йому прийняти вірне рішення.

Суттєва роль в подоланні професійної деформації правоохоронця належить моральному та естетичному вихованню правоохоронців. Виходячи з основних принципів морального виховання, мова йде в першу чергу про цілеспрямованість, поєднання поваги до особистості правоохоронця з розумною вимогливістю до нього, виховання особистості в колективі і через колектив, індивідуальний підхід до кожного працівника, спадкоємність, активність. Моральне виховання - це цілеспрямований процес формування працівників етичних знань, моральних потреб, ідейно-моральних переконань, моральних якостей і почуттів, стійких та звичних норм поведінки, які відповідають моральному ідеалу на основі засвоєння норм і принципів моралі та участі в практичній діяльності.

Естетичне виховання включає в себе розвиток почуттів, свідомості, поведінки та діяльності вихованців. Наприклад, емоційну чутливість на прекрасне і огидне; піднесене і негідне, героїчне і брутальне, комічне і трагічне у мистецтві, житті, природі, побуті, роботі, в поведінці та діяльності, а також здатність стримувати свої почуття і т.п.

Також, попередженню професійної деформації сприяє рівнем розвитку професійно значущих особистісних якостей правоохоронця. Стійка спрямованість особистості співробітника, розвинені вольові якості і комунікативні здібності є базою протидії будь-яким професійно - деформуючим умовам.

І.В. Романовська відмічає, що уміле поєднання в процесі виховної діяльності заходів примусу й переконання, турбота про дозвілля й побут, створення здорового морально-психологічного клімату в службовому колективі - усе це сприяє особистому й професійному зростанню, знижує ризик професійної деформації особистості [4, С.10-11].

В.С. Медведєв звертає увагу на те, що в цілому негативні наслідки професійної деформації співробітників ОВС зумовлюють необхідність її попередження та корекції. Таку роботу доцільно проводити в трьох взаємопов'язаних напрямках: організаційно-адміністративному, відновлювано-реабілітаційному та психолого-виховному [7, С.17]. (В.С. Медведев. Профессиональная деформация личности как проблема органов внутренних дел. Психопедагогика в правоохранительных органах. 1996. № 1 (3). С.17).

Під профілактикою професійної деформації розуміємо систему запобіжних заходів, які направлено на зниження вірогідності розвитку передумов проявлення досліджуваного явища. У цій системі визначаються заходи непсихологічного та психологічного характеру. До першої групи заходів відноситься організаційно-управлінська робота та відновлювально-реабілітаційні заходи в підрозділах поліції. Ця робота виконується переважно кадровими апаратами, інспекцією з роботи з особовим складом і начальниками підрозділів поліції [2, С.132].

Реалізацію першої групи заходів із попередження професійної деформації можна виконувати, використовуючи адміністративно-організаційні заходи.

Основну контрольно-рекомендаційну функцію в організації цих заходів повинен виконувати психолог, який надає свої пропозиції керівнику підрозділу поліції. Ці рішення можуть стосуватися закріплення за новоприбулим робітником наставника, адаптації працівника до діяльності, посади, службового колективу, комплектування груп для виконання службових завдань, розстановка працівників із урахуванням їхніх психологічних особливостей, зокрема, рівня професійних здібностей, досвіду роботи та професійної деформації. На позитивний результат впливає тимчасове послаблення режиму роботи, надання короткочасної відпустки, надання чергової відпустки частинами, своєчасне вирішення житлово-побутових проблем та інші.

У цю ж групу входять відновно-реабілітаційні заходи. Цей напрям запроваджує такі заходи:

уживання стимулюючих відновних препаратів (фітотерапія, кисневі коктейлі, чаї, соки та ін.) у поєднанні з оздоровчими процедурами;

санаторно-курортне лікування та активний відпочинок із частковою або повною зміною соціального оточення;

регулярні заняття бойовою, тактико-спеціальною підготовкою, спортом, фізичною культурою;

створення спеціальних умов у службовий і позаслужбовий час для розширення соціальних контактів, збільшення позитивних емоцій від спілкування (зустрічі з цікавими людьми, виїзди на відпочинок, відвідування розважальних заходів і таке інше).

Необхідно підкреслити, що значну роль у відновно-реабілітаційних та деяких психолого-виховних заходах може відіграти близьке позаслужбове оточення працівника - його сім'я, родичі, друзі. Бажано, щоб вид професійних занять осіб, що оточують працівника поліції у позаслужбовий час, відрізнявся від діяльності, яку виконує сам робітник. Це надає змоги більш легко відірватися від службових проблем, розширити свій світогляд, коло інтересів і зацікавлень.

Заходи психологічного характеру можна запровадити в системі психолого-виховного напрямку роботи.

Головну організаційно-виконавчу функцію тут виконує психолог. В ній беруть участь і керівники підрозділів поліції. В цей напрямок входять такі заходи:

індивідуальне консультування та корекційні бесіди зі працівниками;

проведення сеансів регуляції та подальшої саморегуляції загального психічного стану, поведінки. Важливим питанням у цій роботі стає вироблення в кожного працівника звички до самоаналізу, адекватної професійної самооцінки, критичного відношення до професійної деформації. На жаль, серед практичних працівників домінує тенденція сприймати деформацію як фатальний атрибут діяльності та розповсюджено поблажливе відношення до її проявів і наслідків;

регулярні заняття з професійно-психологічної підготовки, пропаганда психологічних знань як елементу соціально-психологічної культури особистості;

психологічне стимулювання кожного робітника до професійного, загальноособистісного зростання. Ефективним прийомом цього виявляється загальне обговорення можливостей службового просунення. До психолого-виховного напрямку також відносяться заходи, які стосуються службового колективу. В цілому вони повинні охоплювати всі основні характеристики колективу, завдяки яким стає можливим деформуючий вплив. При цьому пріоритетними стають такі заходи:

формування стійкого позитивного соціально-психологічного клімату, обстановки змагальності, доброзичливо-вимогливого ставлення до кожного члена колективу, критичного узагальнення індивідуального професійного досвіду;

забезпечення домінування здорових колективних традицій та звичаїв;

ствердження компетентного, динамічного стилю керівництва колективом.

Ефективність профілактики та корекції професійної деформації більшою мірою залежить від планомірного систематичного проведення заходів за всіма напрямками.

Ці напрямки повинні поєднувати колективну, диференціально-групову та індивідуальну форми проведення.

При виконуванні власне корекційної роботи треба надавати переваги індивідуальній формі, тому що саме вона дозволяє в повній мірі реалізувати особистісний підхід до особи правоохоронця.

Важливою умовою та одночасно місцем проведення ряду заходів відновно-реабілітаційного та психолого-виховного напрямків можуть бути в підрозділах поліції кабінети психофізіологічної реабілітації.

Одним із напрямків профілактики професійної деформації може бути впровадження професійного відбору в системі національної поліції.

Дуже важливим для профілактики професійної деформації виступає впровадження так званих психотренувань, на яких працівники поліції освоюють вправи аутотренінгу.

Ці вправи допомагають представникам підрозділів міліції виконувати регуляцію свого стану, що особливо важливо при здійсненні службових обов'язків у складних, екстремальних ситуаціях професійної діяльності [2. С.130-134].

Згідно з точкою зору багатьох дослідників ефективним засобом психологічної профілактики досліджуваного феномена виступає соціально-психологічний тренінг. Під соціально-психологічним тренінгом (СПТ) у самому широкому розумінні мається на увазі практика психологічного впливу, яку засновано на методах групової роботи. Ефективність цього напрямку в роботі з профілактики професійної деформації пояснюється тим, що в процесі СПТ відбувається оволодівання певними соціально-психологічними знаннями та корекція поведінки особистості, формуються навички міжособистісної взаємодії та рефлексії (наприклад, здібність аналізувати ситуацію та власну поведінку), розвивається здібність гнучко реагувати на ситуацію та швидко перебудовуватися в різних умовах. Крім того, на думку А.С. Прутченкова, в процесі тренінгу можливі змінювання стереотипів, які мають учасники групи, стає можливим надання їм суттєвої допомоги у вирішенні особистісних проблем [2. С.134-135].

Серед заходів, які направлено на психологічну профілактику професійної деформації працівників міліції, одним з найоптимальніших здається соціально-психологічний тренінг методом ділової гри. Його особливістю визначається відтворення предметного та соціального змісту професійної діяльності. Таке відтворення досягається завдяки ігровому імітаційному моделюванню та рішенню професійно-орієнтованих ситуацій при доцільному сполученні індивідуальної та групової ігрової діяльності учасників тренінгу.

Вибір цього способу психологічної профілактики професійної деформації як провідного можна пояснити тим, що умови ділової гри виявляються вельми схожими на умови реальної службової діяльності. В подібних ігрових умовах становиться можливим формування в працівників міліції навичок конструктивної рольової поведінки, яка зв'язана з виконуванням певних професійних обов'язків. Також відмітимо, що під час соціально-психологічного тренінгу методом ділової гри представники підрозділів міліції навчаються справлятися з утрудненими професійними ситуаціями, які виникають в процесі служби. Наявність таких навичок та вмінь належним чином перешкоджає розвиток ознак професійної деформації.

Інша особливість соціально-психологічного тренінгу методом ділової гри міститься в груповій, а тому ж і в достатньо інтенсивній взаємодії її учасників. Групова взаємодія, на думку К. Рудестама, у більшій мірі, ніж індивідуальна робота сприяє виникненню ефективних змін в настановах особистості. Той же автор стверджує, що для того, щоб виявити та змінити свої неадаптивні настанови та виробити нові форми поведінки, люди повинні вчитися бачити себе такими, якими їх бачать інші.

Наступною перевагою соціально-психологічного тренінгу методом ділової гри виступає, на наш погляд, наявність проблемних ситуацій. Вони, як стверджує І.В. Горлинський, підвищують інтерес і мотивацію гравців до продуктивної ігрової діяльності [2. С.135-136].

Методичні рекомендації "Корекція та профілактика професійної деформації працівників національної поліції" викладені в додатку № ___

Додаток № ___

Фактори, які приводять до професійної деформації
Чинники, які обумов- лено специфікою діяльності у підрозділах поліції	Чинники особистісного характеру, що складаються з деяких особистісних особливостей працівників поліції	Чинники соціально-психологічного характеру
1. Детальна правова регламентація або "нормативний" характер діяльності працівників поліції 2. Владні повноваження 3. Психічні та фізичні перевантаження 4. Організаційний чинник 5. Правовий характер та суворе додержування законодавства 6. Підвищена відповідальність за характер і результати своєї діяльності 7. Чинник екстремальності 8. Корпоративність 9. Правовий нігілізм 10. Надмірна формалізація та правовий нігілізм 11. Об'єкт професійної діяльності	1. Рішучість 2. Підвищений самоконтроль 3. Сміливість 4. Професійно важливі якості особистості 5. Нереалістично високі особистісні очікування 6. Випереджене формування трудових навичок по відношенню до професійно значущих якостей особистості 7. Низкий рівень емпатійності, гуманних рис та критичності 8. Недостатня професійна підготовка працівників поліції 9. Професійні настанови 10. Професійний вік (професійний досвід) працівників поліції 11. Наявність соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника поліції 12. Особистісні зміни, які викликано процесом професійної адаптації працівників поліції	1. Соціально-психологічний клімат у підрозділі 2. Стиль керівництва 3. Ступінь соціально-психологічної захищеності особистості 4. Неадекватний стиль керівництва 5. Конфліктні стосунки в колективі 6. Особливий вплив на працівника міліції соціального оточення поза роботою

Список використаних джерел

1. З.Р. Кісіль З.Р. Професійна деформація працівників органів внутрішніх справ України: історіографія та феноменологія. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2014. № 2. С.33.

2. Александров Ю.В. Професійна деформація співробітників органів внутрішніх справ і шляхи її корекції: дис. … канд. юрид. наук: 19.00.06. Харків, 2004.179 с.

3. Юридична психологія: підручник / Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, та інш.; за заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва; МВС України, Київ. нац. ун-т внутр. Справ. - Київ: КНТ, 2007. - 360 с.

4. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: підручник. 2-ге вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2008.240 с.

5. О.Г. Боднарчук. Професійна деформація персоналу як передумова виник-нення корупції в Державній податковій службі України. Часопис Національного універ-ситету "Острозька академія". Серія "Право". 2012. №2 (6). С.6.

6. Маклахов А.Г. Общая психология.: учебник для вузов / А.Г. Маклахов. - СПб.: Питер, 2007. - 583с. - (Серия "Учебник нового века).

7. В.С. Медведев. Профессиональная деформация личности как проблема органов внутренних дел. Психопедагогика в правоохранительных органах. 1996. № 1 (3). С.17.

Размещено на Allbest.ru