Вплив мас-медіа на особистість як одна з причин розвитку агресії особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив мас-медіа на особистість як одна з причин розвитку агресії особистості

Коломієць О.Г.

Анотація

Аналізується формування агресивних поведінкових реакцій під впливом засобів масової інформації. Автор розкриває типи поведінки, які характерні для кібер-буллінгу як виду агресивної поведінки. Значна роль у статті приділяється формуванню критичного сприйняття інформації, розвитку медіа освіти з метою запобігання медіа насильства та медіа маніпуляцій. В наслідок теоретичного аналізу встановлено, що найбільш піддатливі до негативного впливу низькопробною медіа продукції з низьким рівнем моральних ідеалів та цінностей є діти. Копіювання та наслідування ними поведінки медіа героїв сприяє підвищенню рівня тривожності та агресивності. Тому на сьогоднішній день є актуальним формування в особистості медіа імунітету, здатності протистояти агресивному медіа середовищу. агресивний поведінковий насильство

Показником демократичного суспільства є незалежні засоби масової інформації. Викривлення та спотворення фактів, під впливом влади, призводять до підвищення рівня агресії у суспільстві. Використання засобами масової інформації технологій навіювання ґрунтується на вірі та страхові, замість логічного мислення.

Ключові слова: агресія, насильство, флеймінг, кібер-буллінг, кібер-остракізм, кіберпереслідування, хепіслеппінг, засоби масової інформації, поведінкові реакції, медіа імунітет, медіа насильство, медіа середовище, медіа герої.

У сучасних вітчизняних дослідженнях окремі теоретичні та практичні аспекти впливу ЗМІ на свідомість особистості розглядали політологи (І. Арістова [2], І. Березовська та Д. Русак [3]. та ін.). зосереджують увагу на загрозі та сучасних тенденціях розвитку глобального інформаційного простору; аналізують державну інформаційну політику України, її формування та основні напрями вдосконалення. Роль ЗМІ у формуванні світогляду сучасної людини вивчали Г. Почепцов [12], В. Фуркало [16]. Деструктивну роль ЗМІ у сучасному суспільстві, створення міфів та стереотипів руйнування вивчали А. Грабельников [7], Л. Федорова [15]. О. Гойман розглядає ЗМІ як потужний інструмент консолідації суспільства, який залучає численні прийоми маніпуляції суспільною і масовою свідомістю. Серед дієвих маніпулятивних методів автор виділяє такі: спеціальний метод транслювання (дроблення) і негайну подачу інформації, висвітлення подій під певним кутом, спотворення або підміна фактів, мозаїчність сюжетів при подачі телевізійних новин [6].

Мета статті: проаналізувати можливості впливу мас-медіа на формування агресивної поведінки особистості.

Великий вплив на формування картини світу та задоволення індивідуальних потреб здійснюють засоби масової інформації (сукупність каналів зв'язку): преса, телебачення, кіно, Інтернет, радіо, відео... Сучасні мас-медіа виконуючи ряд важливих функцій (освітня, виховна, інформаційна, релаксаційна, ретрансляційна та ін.) здійснюють значний вплив на духовну та культурну сфери життєдіяльності суспільства, пропагуючи різні цінності, морально-етичні норми та стереотипи поведінки. Вони беруть активну участь у формуванні особистості, її якостей та духовних принципів. Проте не завжди вплив медіа є позитивним для особистості, досить часто тісні контакти з медіа призводять до поширення ряду соціальних проблем, серед яких агресія займає одне з перших місць.

Психологи одностайно називають вплив низькопробних ЗМІ як одну з причин погіршення морального і духовного стану молоді. Цей вплив, підсилений кризовими явищами у суспільному й економічному житті України, позначається на інтенсивному розповсюдженні таких негативних явищ, як насильство, жорстокість, проституція, злочинність (особливо підліткова), вживання наркотиків і алкоголю [4, с. 345].

Гострою проблемою у сфері медіа є проблема медіанасильства (демонстрація насильницьких дій у медіа). Під час регулярного перегляду сцен насильства глядачі щоразу менше реагують на жорстокість, побачену на екрані, і стають менш чутливими до насильства в реальному житті (втрату чутливості до насильницьких сцен називають терміном "десенсибілізація") [18, с. 8-9].

Н. Холод [12] зазначає, що демонстрація агресивної поведінки в матеріалах медіа може впливати на особистість різним чином: по-перше, спостереження різних видів агресії, підвищує ймовірність агресивних реакцій; по-друге, продемонстрована поведінка стає моделлю для її імітації в реальному житті.

Як приклад впливу медіа на формування агресивності О. Старова наводить результати експерименту проведеного Р. Дребменом і М. Томас, які реєстрували зміну емоційного стану випробовуваних під час перегляду відео з елементами насильства і під час перегляду активних спортивних ігор. Вчені констатували що споглядання обох сюжетів викликало сильні емоції у аудиторії. Другий етап дослідження передбачав демонстрацію реальних ситуацій, які загрожували фізичним насильством її учасникам. Результати експерименту свідчать, що ті випробувані які раніше спостерігали відео з проявами насильства, менш емоційно реагували на реальні прояви агресії [14].

Особливого значення набуває той факт, що у медіапоживачів, які неодноразово спостерігають зображувані в мас-медіа сцени насильства формується звикання, спрацьовують захисні механізми психіки, розвиваються функції уникнення подібної інформації, її "забування" за механізмом витіснення. В результаті чого відбувається засвоєння нових форм агресивно- насильницької поведінки за механізмом соціального навчання [5].

Агресивна поведінка визначається впливом не тільки сім'ї, однолітків, а також і впливом ЗМІ. Образи насильства телевізійних передач, як свідчать дослідження впливають на поведінку людини і є фактором збільшення рівня агресії у суспільстві. Особливого впливу зазнають саме діти. Дітям притаманне наслідування, копіювання поведінки медіа героїв через спостереження агресивних моделей поведінки засвоюється агресивна поведінкова реакція. Медіа герої можуть формувати переконання індивіда про переваги агресивної поведінки, особливо якщо їх дії не засуджувалися з боку оточення, а сприймалися як суспільно прийняті. Сюжети, які містять сцени насильства впливають також на процес оцінювання індивідом поведінкової реакції. Зрозуміло, що чим більше засвоєно варіантів поведінки і їх наслідків, тим менш стійка модель агресивної поведінки. Наслідки такої поведінки на телеекранах можуть зазнавати викривлення, що призводить до хибної оцінки поведінкових реакцій і закріплення агресивних реакцій. Отже, діти у яких засвоєно більше варіантів поведінкових реакцій частіше вибирають неагресивні моделі поведінки. Найбільш піддатливі до негативного впливу мас-медіа є діти, особливо у 8-12 років, підкреслює Б. Крейхі. У цьому віці настає сенситивний період особливої прихильності впливу телевізійних зображень насильства. Дослідниця стверджує, що сприйняття телевізійного насильства протягом цього періоду сприяє засвоєнню агресивних сценаріїв та включення їх у когнітивні репертуари [10, с. 129]. О. Савченко застерігає: "... Дитина щодня одержує з різних джерел велику кількість різноманітної інформації, способи подання якої переважно наступальні, а зміст нерідко суперечливий, іноді й відверто негативний. Мозок, свідомість дорослої людини, зазвичай, відштовхує непотрібні знання, забирає, диференціює позитивний і негативний вплив. Мозок дитини, ніби губка, всмоктує стихійну інформацію з різних джерел, утворюючи в свідомості калейдоскопічну суміш" [13, с. 13].

Оскільки телебачення залишається найпопулярнішим видом медіа, можна виділити наступні способи його негативного впливу на суспільну свідомість [9]:

- заклик до застосування насильства, безпричинної агресивності по відношенню до інших або "ініціація агресії";

- надмірно деталізована демонстрація насильницьких актів розправи над жертвами злочинів;

- навмисне акцентування уваги аудиторії на жорстоких, насильницьких діях як норми у повсякденному житті;

- культ грубої сили в медіа, створення жорстокого способу супергероя, який нехтує вибором засобів для досягнення поставленої мети;

- опис технології кримінальної агресії;

- нагнітання почуття страху, безпорадності, розмивання установок на боротьбу зі злочинністю;

- стирання межі між моральним і аморальним в міжособистісних стосунках.

Популяризація комп'ютерних ігор серед аудиторії медіа споживачів спровокувала ряд негативних наслідків такого виду дозвілля. Яскрава графіка, можливість виконувати успішні ролі в грі, наявність декількох життів, відсутність близьких емоційних контактів все більше робить людей залежними від комп'ютерних ігор. Найпопулярніші комп'ютерні ігри передбачають ведення різних бойових дій (Skyrim, Mass Effect, Міпесгай та ін.). Вважається, що в грі спочатку закладена конструктивна агресія: щоб чогось досягти, потрібно перемогти супротивника. Але слід зауважити, що більшість комп'ютерних ігор, розроблених навіть для дітей початкової школи та більш старшого віку, не сприяють навчанню і носять не творчий, а агресивний характер. Як правило, в них для проходження на наступний рівень потрібно або вбивати (черв'ячків, монстрів, людей, армії), або руйнувати (ящики, техніку, будівлі, міста, держави, планети) [8].

Сьогодні можна спостерігати надзвичайно великий вплив медіа на розгортання конфліктних ситуацій в суспільстві. Серед найбільш медіатехнологій із нагнітання страху та ненависті, які можуть використовуватися сторонами конфлікту передбачають використання лексем тривожного забарвлення, образів надмірного застосування сили, образів пересування військової техніки як ескалації конфлікту, образів забороненої або надруйнівної зброї, образів наслідків військових злочинів, використання образів "таємної змови" [1].

Прикладом викривлення подій є подача фактів у вигідному для Росії вигляді, що сформувало негативне ставлення деяких росіян до українського народу. Але підтримувати сплеск негативних емоцій впродовж довгого часу є складним і вимагає від ЗМІ "підігрівання" настроїв. Установки, що склалися під впливом пропаганди і носили довготривалий характер є стійкими, формують відповідне ставлення людини до дійсності і проявляється в її діях. Використання ЗМІ країни на користь путінської пропаганди говорить про їх упередження та залежність. Інформація носить ілюзорний характер, відбувається маніпуляція суспільною свідомістю. Розвиток демократії вимагає незалежності ЗМІ, вплив на формування індивіда та суспільної думки свідчить про необхідність контролю відповідності до законодавства України з метою упередження насильства у суспільстві. Дещо новим видом агресивно поведінки, особливо в молодіжному середовищі, є кібер-буллінг. Кібер-буллінг - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо [11].

Робін Ковальскі, С'юзан Лімбер і Патріція Агатстон [14] виділили вісім типів поведінки, характерних для кібер-буллінгу:

1) Перепалки, або флеймінг - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в "публічних" місцях Інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну.

2) Нападки, постійні виснажливі атаки - найчастіше це залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні СМС- повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації.

3) Обмовлення, зведення наклепів - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп'ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій інколи сексуальній манері.

4) Самозванство, втілення в певну особу - переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її аккаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація "хвилі зворотних зв'язків" відбувається, коли з адреси жертви без її відому відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва не очікувано отримує гнівні відповіді.

5) Ошуканство, видурювання конфіденційної інформації та її розповсюдження - отримання персональної інформації в міжособовій комунікації і передача її (текстів, фото, відео) в публічну зону Інтернету або поштою тим, кому вона не призначалась.

6) Відчуження (остракізм), ізоляція. У віртуальному середовищі виключення також наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини. Онлайн відчуження можливе в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів. Кібер-остракізм проявляється також через відсутність швидкої відповіді на миттєві повідомлення чи електронні листи.

7) Кіберпереслідування - це дії з прихованого вистежування переслідуваних і тих, хто тиняється без діла поруч, зазвичай зроблені нишком, анонімно, з метою організації злочинних дій. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.

8) Хепіслеппінг - відеороліки нападів з метою ґвалтування чи його імітації. Відеоролики розміщенні в Інтернеті, можуть продивлятись тисячі людей, зазвичай без жодної згоди жертви [19].

Деструктивний вплив медіа, в яких нерідко пропагуються стандарти поведінки, несумісні із ціннісними орієнтаціями нашого суспільства (культ сили та жорстокості) стає одним із чинників формування мотивації протиправної поведінки. Зважаючи на те, що ступінь інформаційного забезпечення суспільства зростає, роль цього чинника також підвищується. Це стосується також і телевізійної реклами, в якій сцени агресії та насильства інколи подаються в ігровій формі [18, с. 51].

Отже, стає очевидним, що для України сьогодні є актуальним навчання дорослих та дітей до аналізу та критичного сприйняття потоку інформації.

Неоднорідність та заселення інформаційного простору, низькопробною медіа продукцією з низьким рівнем моральних ідеалів та цінностей, спричиняє зниження в суспільстві імунітету до соціально шкідливих інформаційних впливів, сприяє підвищенню рівня тривожності та агресивності в суспільстві. Одне з головних завдань полягає в розвитку медіа-освіти в запобіганні вразливості людей до медіа насильства та медіа маніпуляцій. Зокрема, в Концепції впровадження медіа-освіти в Україні вказано важливість формування в особистості медіа імунітету (здатність протистояти агресивному медіа-середовищу, забезпечувати психологічне благополуччя при споживанні медіа-продукції), що допоможе зменшити тиск медіа на особистість і мінімалізує агресію.

Список використаних джерел

1. Александров П. Фальсифіковане обличчя війни [Електронний ресурс] / П. Александров // Медіакритика. - Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/za-scho-krytykuyut-media/falsyfikovane-oblychchya-viyny.html

2. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За загальною редакцією д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М. : Монографія. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. Справ, 2000. - 368 с.

3. Березовська І. Р. Державна інформаційна політика України та основні напрями її вдосконалення [Електронний ресурс] / І. Р. Березовська, Д.М. Русак // Міжнародні відносини. Серія "Економічні науки". - 2014. - №4 (2014). - Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ec_n/article/view/2488

4. Бік О. Вплив ЗМІ на розвиток агресивних моделей поведінки у молодіжному середовищі / О. Бік // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. - Л., 2006. - Вип. 14. - С. 344-349.

5. Брушлинская Н.В. Криминальное насилие в семье и его трансляция средствами массовой информации [Электронный ресурс] / Н.В. Брушлинская. - Режим доступа: http://evartist.narod.ru/text7/44.htm

6. Гойман О.О. Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни / О.О. Гойман // Грані. - 2015. - №1 (117). - С. 50-56.

- Грабельников А.А. Работа журналиста в прессе: Учеб. пособие для вузов / А.А. Грабельников. - М. : Рип-холдинг, 2005. 274 с.

7. Днепров А.Г. Защита детей от компьютерных опасностей / А.Г. Днепров. - СПб.: "Питер Пресс", 2008. - 192 с.

8. Клочкова А.В. Роль СМИ в детерминации девиантности / А.В. Клочков // Ломоносовские чтения. - М., 2004. - С. 294-304.

9. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии / Б. Крэйхи. - СПб.: Питер, 2003.

- Найдьонова Л.А. Кібер-булінг або агресія в інтернеті: способи розпізнання і захист дитини / Л.А. Найдьонова // Методичні рекомендації. Серія: На допомогу вчителю. - К., 2011. Вип. 4. - 34 с.

10. Почепцов Г.Г. Інформаційна політика [Текст]: навч. посіб. / Г.Г. Почепцов, С.А. Чукут. - К. : Вид-во уАдУ, 2002. - Ч. 1. - 88 с.

11. Савченко О. Реалізація оздоровчої функції шкільної освіти / О. Савченко // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №4. - С. 13-64.

12. Старова О. Средства массовой информации как источник агрессии [Электронный ресурс] / О. Старова // Медиапсихология. СМИ и агрессия. - Режим доступа: http://psyfactor.org/lib/starova. htm

13. Федорова Л.Л. Прямое выражение агрессии в речевом общении / Л.Л. Федорова // Агрессия в языке и речи. - М. : РГГУ, 2004. - С. 219-232.

14. Фуркало В.С. Роль ЗМІ у формуванні світогляду сучасної людини [Електронний ресурс] / Фуркало В.С., Фуркало В. І. // Вісник Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. - 2014. - №8. - Режим доступу: http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/2072/1/ukrainskyi _svitohliad.pd.

15. Холод Н.И. Влияние средств массовой информации на агрессивное поведение детей [Электронный ресурс] / Н.И. Холод // Ярославский педагогический вестник. Релизы. Педагогика и психология. - Режим доступа: http://vestnik.yspu.org/releases/pedagoka_i_psichologiy/29_2/

16. Шкаровская В. Террористы рождают страх. СМИ его распространяют / В. Шкаровськая, Ю. Борто // АиФ. Здоровье. - 2001. - №1. - С. 8-51.

17. Kowalski Robin M. Cyber bulling: bulling in the digital age / Robin M. Kowalski, Susan P. Limber, Patricia W. Agatston. - Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2008. - 218 p.

Размещено на Allbest.ru