Роль спілкування в житті підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Роль спілкування в житті підлітка

Гончарової Владлени Олександрівни

Студентки 42 групи

Фізико-математичного факультету



Зміст

спілкування підлітковий вік психічний

Вступ

1. Теоретико-методологічні підходи до вивчення ролі спілкування в підлітковому віці

1.1 Характеристика психічного та особистісного розвитку підлітка

1.2 Аналіз різних підходів до вивчення ролі спілкування в житті підлітків

Висновки до розділу 1

2. Програма емпірико-практичного дослідження ролі спілкування в житті підлітка

2.1 Мета та завдання методологічного дослідження ролі спілкування в житті підлітка тахарактеристика вибірки дослідження

2.2 Характеристика методів дослідження ролі спілкування в житті підлітка

Висновки до розділу 2

3. Емпірико-практичне дослідження ролі спілкування в житті підлітка

Висновки до розділу 3

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Підлітковий вік займає особливе місце в житті людини, являючи собою період становлення особистості. Головним змістом підліткового віку є його перехід від дитинства до дорослого життя. Всі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки. Особливості розвитку підлітків описані в роботах А.А. Лєонтьєва, Л.С. Виготського, Г.М. Андрєєвої, Ш. Б'юлера, А. Адлера, З. Фрейда та інших.

Відомо, що до початку підліткового віку навчальна діяльність має своє провідне значення в психологічному розвитку учнів. Провідним видом діяльності, на думку А.А. Лєонтьєва та Л.С. Виготського стає спілкування. Людина - істота соціальна. Включення особистості в суспільні відносини обумовлює першорядну роль соціального спілкування в цьому процесі.

Підлітковий вік традиційно вважається найважчим у виховному процесі. Найчастіше труднощі підліткового віку пов'язують із статевим дозріванням. У вирішенні складних завдань виховання особистості значна роль належить вивченню уміння особистості спілкуватися.

Значення спілкування в житті підлітків величезне і продовжує зростати, від нього залежать успішність професійної діяльності, активність у суспільному житті. Спілкування - основа міжособистісних відносин, які є найбільш пріоритетним видом спілкуванняу підлітків. Таким чином, одна з головних тенденцій перехідного віку - переорієнтація спілкування з батьками, вчителями, взагалі зі старшими, на більш-менш рівних по положенню.

Роль емоційної функції спілкування проявляється у двох аспектах: в придбанні досвіду емоційних стосунків з людьми й в розвитку емоційного прийняття навколишньої дійсності. Спілкування з однолітками дуже важливий специфічний канал інформації, який дозволяє частину інформації з питань статі отримувати від однолітків, тому їх відсутність може затримати психосексуальний розвиток підлітка.

Відбуваються на початку підліткового віку специфічні зрушення в розвитку, що визначають нові потреби, прагнення, переживання, вимоги до відносин з дорослими й однолітками. У підлітка формуються цінності, які більш зрозумілі і близькі одноліткам, ніж дорослим.

Приймаючи до уваги вищесказане, тему нашого дослідження ми обрали проблему ролі спілкування в житті підлітка, його впливу на становлення особистості.

Об'єкт дослiдження - феномен спілкування та його прояви в житті підлітків.

Предмет - роль спілкування в житті підлітків.

Гіпотеза - ми припускаємо, що референтним колом спілкування підлітків є однолітки, а також вважаємо, що підлітки мають низький рівень комунікативного контролю в процесі спілкування та низьку саморегуляцію в своїй діяльності, що дозволить розробити педагогічні рекомендації з організації виховного процесу в школі.

Мета - дослiдити особливостi ролі спілкування в житті підлітків.

Завдання:

1. Розглянути теоретико-методологічні підходи до вивчення ролі спілкування в підлітковому віці.

2. Зробити характеристику психічного та особистісного розвитку підлітка.

3. Розробити програму емпірико-практичного дослідження ролі спілкування в житті підлітка.

4. Розробити рекомендації для педагогів та батьків при організації групової та індивідуальної роботи з підлітками, що дозволить вирішити конфліктні ситуації серед дітей та гармонізувати їх спілкування один з одним.

Теоретичне значення роботи полягає у систематизації iснуючих дослiджень щодо ролі спілкування в житті підлітків.

Наукова новизна дослідження полягає у підвищенні інтересу до цієї теми, а також, у знаходженні способів вирішення конфліктних ситуацій в спілкуванні підлітків.

Практична значимість - отримані результати дослідження можуть бути використані педагогами та психологами при організації групової та індивідуальної роботи з підлітками, що дозволить вирішити конфліктні ситуації серед дітей та гармонізувати їх спілкування один з одним.

Методологічна основа дослідження:

1. На думку А.А. Лєонтьєва, підлітковий вік називається перехідним тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитках особистості.

2. Ш. Б`юлер вважає, що в підлітковому віці починають домінувати статеві інстинкти і пов'язані з ними потяги і прагнення, які і визначають поведінку підлітка, лежать в основі його вчинків, почуттів, інтересів, думок і бажань.

3. А. Адлер і його послідовники вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в умовах суспільства, зробили висновок, що для нього характерними є прагнення до самоствердження, ціллю якого є зайняти домінуюче місце, досягти особистого успіху, виділятися серед ровесників і підкорити їх собі.

4. На думку І.А. Зімньої, основним новоутворенням в психіці підлітка є суспільно-корисна діяльність. Це пов'язано з тим, що суспільно-корисна діяльність задовольняє домінуючі для цього віку потреби в спілкуванні з однолітками і потребу в самоствердженні. Задовольняючи ці потреби, підліток виробляє погляди на різні явища природи і суспільства, засвоює соціальні цінності, мораль, правила поведінки. Саме з суспільно-корисною діяльністю пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина.

5. Як зазначає Я.Л. Коломінський, підлітку властиве активне прагнення до заняття нової соціальної позиції, з усвідомленням нею свого «Я» і затвердження у дорослому світі. При цьому мова йде не про бажання дитини наслідувати дорослих, а про те, що вона прагне долучитися до їх справ і відносин; у підлітка з'являється почуття соціальної відповідальності як можливість і необхідність відповідати за себе та інших на рівні дорослої людини.

6. Л.Ф. Бурлачук вважає, що серед хлопців та дівчат підліткового віку спостерігаються відмінності в комунікативних рисах і стилях спілкування. Гендерні відмінності у спілкуванні викликані як вродженими психологічними характеристиками, відповідно статі, так і впливом соціалізації. З ранніх віків хлопці тяжіють до більш екстенсивного, а дівчата - до інтенсивного спілкування; хлопці частіше грають великими групами, а дівчата - по двоє чи по троє.

Методи дослiдження:

1. Спостереження.

2. Бесiда.

3. Тестування (МетодикаО.В. Щедриної «Діагностика референтного кола спілкування»,методика М. Снайдера «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні», методика Г.С. Пригіна «Виявлення стилю саморегуляції діяльності»).

Організація та база дослідження:

Базою експериментального дослідження була загальноосвітня школа №1 міста Знам'янка, Кіровоградської області.Дослідження здійснювалось з учнями 8-А та 8-Б класів. Загальна кількість обстежуваних становила 50 осіб.

Структура роботи:

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури й словника основних понять і термінів.

Основний обсяг роботи складає 35 сторінок.

В роботі використано 31 літературне джерело.

Робота містить 10 таблиць, 6 рисунків.

Розділ 1 містить теоретико-методологічні підходи до вивчення ролі спілкування в підлітковому віці. С.Д. Максименко визначає, що спілкування - це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності. Воно відбувається при передаванні знань, досвіду, коли формуються різні вміння та навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо. На думку А.А. Лєонтьєва, підлітковий вік називається перехідним тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитках особистості. А Ш. Б`юлер вважає, що в підлітковому віці починають домінувати статеві інстинкти і пов'язані з ними потяги і прагнення, які і визначають поведінку підлітка, лежать в основі його вчинків, почуттів, інтересів, думок і бажань.

Розділ 2 містить програму емпірико-практичного дослідження ролі спілкування в житті підлітка, яка враховує використання таких методів дослідження як спостереження, бесіда, тестування. Дана запропонована програма наукового дослідження дасть змогу досягти мети курсової роботи та виконати розроблені завдання. Для дослідження даної проблеми ми обрали наступні методики дослідження:

1. Методика О.В. Щедриної «Діагностика референтного кола спілкування».

2.Методика М. Снайдера «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні».

3. Методика Г.С. Пригіна «Виявлення стилю саморегуляції діяльності».

Розділ 3 містить емпірико-практичне дослідження ролі спілкування в житті підлітка. Згідно результатів нашого дослідження, ми дійдемо до таких висновків, що……..



1. Теоретико-методологічні підходи до вивчення ролі спілкування в підлітковому віці

1.1 Характеристика психічного та особистісного розвитку підлітка

Підлітковий вік охоплює період від 11 до 15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5 -- 9 класам сучасної школи. Зазначені вікові межі є умовними, тому що відбуваються великі індивідуальні відмінності. Одні діти вступають у підлітковий вік раніше, інші - пізніше, пубертатний період може виникнути і в 11, і в 13 років.

Головний зміст підліткового віку становить його перехід від дитинства до дорослості. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непокору, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість).

Підлітковий вік, вважає російський психолог А.А. Лєонтьєв, називається перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитках особистості [16, с. 84].

Л.С. Виготський стверджує, що підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричиняють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості підлітка, що виражається у нервозності, швидкій втомі, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження [16, с. 84].

Представник зарубіжної психології - Ш. Б`юлер вважає, що в підлітковому віці починають домінувати статеві інстинкти і пов'язані з ними потяги і прагнення, які і визначають поведінку підлітка, лежать в основі його вчинків, почуттів, інтересів, думок і бажань. Статева зрілість, як і всі інші сторони фізичного розвитку, визначають психічний розвиток підлітка, і відноситься до фактору, який не можна ігнорувати [16, с. 84].

Австрійський психолог А. Адлер і його послідовники, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в умовах суспільства, зробили висновок, що для нього характерними є прагнення до самоствердження, ціллю якого є зайняти домінуюче місце, досягти особистого успіху, виділятися серед ровесників і підкорити їх собі.

Ми погоджуємося з висловлюваннями А.А.Лєонтьєва, Л.С. Виготського, А. Ш. Б`юлера та Адлера й додаємо, що до виникнення потреби у пізнанні власних особливостей, цікавість до себе та роздуми про себе -- характерна особливість дітей підліткового віку. До аналізу своєї особистості підліток звертається як до засобу, який допомагає в організації стосунків та діяльності, у досягненні особисто значущих завдань у теперішньому та майбутньому.

Важливий стимул виникнення у підлітка міркувань про себе -- його потреба мати повагу в колі однолітків та прагнення знайти близьких товаришів, друга. Підліток починає порівнювати себе з оточуючими людьми: однолітками, батьками, дорослими. Таке порівняння надає підліткові знань про інших людей, особливості їхнього характеру та поведінки.

У багатьох підлітків, вважає засновник психоаналізу З. Фрейд, самооцінювання деяких якостей завищене. На цій основі іноді виникає уявлення про несправедливе ставлення до підлітка дорослого, наприклад, батьків або вчителя. Це може привести до виникнення у підлітка афекту та комплексу специфічних особливостей, з'являється образливість, підозріливість, недовірливість, іноді агресивність і завжди -- надмірно підвищена чутливість до оцінок інших [16, с. 84].

Ми згодні з твердженням З. Фрейда, що особливістю підлітка є турбота про власну самостійність. Хоча він і переоцінює власні можливості як дорослої людини, так чутливо ставиться до своїх невдач, що спонукає його до самовдосконалення.

Слід відмітити характерну для підліткового віку високу збудливість, бурхливу активність, ініціативність. Якщо всю цю енергію не спрямувати у відповідне русло, то наслідки будуть очевидні. Тому у підлітка основною діяльністю залишається навчання. Проте воно зазнає значних змін як в організації, так і в змісті. Учень тепер набуває систематичних знань з основ наук. Перед учнями відкривається ширші можливості застосування набутих знань у процесі навчальної діяльності. Змінюється і мотивація учіння. Їхні пізнавальні інтереси стають виразнішими, чіткішими і змістовнішими. Усвідомлення підлітками життєвої значущості знань є важливим мотивом їхньої учбової діяльності. Підлітки все частіше замислюються над тим, для чого вони вивчають той чи інший предмет, яке він матиме значення для їхньої підготовки до оволодіння професією, яка їм подобається.

Соціальна ситуація розвитку підлітка залежить від сім'ї, стосунків з батьками, відмічає Г.М. Андрєєва. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на показниках взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та інше [16, с. 84].

Основним чинником розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностей, на побудову стосунків з дорослими, ровесниками. Підлітки включаються у різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу їхнього спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, сприяє формуванню моральних якостей особистості.

Ми погоджуємося з Г.М. Андрєєвою у тому, що для соціальної ситуації розвитку підлітка характерні перехід до середньої школи, зміна стосунків з учителями, однолітками, батьками, розширення сфери соціальної активності.

Отже, поведінка підлітка виявляється складною та суперечливою у період дорослішання, коли активно формуються не тільки нові психічні властивості, а й суспільні погляди індивіда, закладаються основи його ставлення до себе та до оточуючих. Саме підлітки вирізняються неадекватними психогенними реакціями, дезадаптивними вчинками, нескоординованими формами поведінки, що часто призводять до виникнення конфліктних ситуацій, напруження в учнівських колективах. У підлітків спостерігається становлення ціннісних орієнтацій, естетичних смаків та моральних переконань, які значним чином впливають на способи реагування в конфліктних ситуаціях. Питання спілкування учнів підліткового віку є одними з основних, на які приходиться звертати увагу педагогам та батькам. Підліток включається в різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формуванню етичних якостей особистості.

Хоча навчання і залишається головною діяльністю підлітка, говорить І.А. Зімняя, але основні новоутворення в його психіці обумовлені суспільно-корисною діяльністю. Це пов'язано з тим, що суспільно-корисна діяльність найбільшою мірою задовольняє домінуючі для цього віку потреби в спілкуванні з однолітками і потреба в самоствердженні. Задовольняючи ці потреби, підліток виробляє погляди на різні явища природи і суспільства, засвоює соціальні цінності, мораль, правила поведінки. Саме з суспільно-корисною діяльністю пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина [16, с. 84].

На психічний розвиток підлітка, його поведінку значний вплив має думка товаришів. У всіх своїх діях і вчинках він орієнтується перш за все на цю думку. Вчитель для підлітка не є таким незаперечним авторитетом, як для молодших школярів. Підлітки ставлять високі вимоги до діяльності, поведінки, особистості вчителя. Встановлюючи відносини з багатьма вчителями, вони постійно їх оцінюють. На основі цих оцінних думок підліток і будує своє відношення до вчителів.

Відбувається зміна положення підлітка в сім'ї: із зростанням фізичних і розумових можливостей йому починають більше довіряти і доручати виконання складної домашньої роботи, включати в обговорення сімейних проблем.

Таким чином, в міру дорослішання у підлітка змінюються: характер, особливості виділення себе всуспільстві, розуміння суспільства, ієрархія суспільних зв'язків, його мотиви і міра їх адекватності суспільним потребам. Підлітком розв'язується не просто завдання, заняття певного місця в суспільстві, але і проблема взаємостосунків, визначення себе в суспільстві і через суспільство.

1.2 Аналіз різних підходів до вивчення ролі спілкування в житті підлітків

Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися, зазначив С.Д. Максименко.

Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Будь-яка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюватись успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння [16, с. 111].

Нам сподобалася думка С.Д. Максименка щодо визначення терміну «спілкування», в тому, що спілкування - це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності. Воно відбувається при передаванні знань, досвіду, коли формуються різні вміння та навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.

Основною сферою реалізації потреби підлітків в емоційному контакті є сфера міжособових відносин, в які вони вступають з оточуючими їх людьми - в сім'ї, класі, школі, дворі тощо.Тут реалізація потреби має явний характер. В той же час типова є ситуація, коли реалізація потреби в емоційному контакті має прихований характер. Це відбувається тоді, коли вона реалізується підлітками в інших сферах життєдіяльності. Так, наприклад, прагнення до участі в різній спільній діяльності з однолітками нерідко є наслідком неусвідомлюваного прагнення до спілкування з ними. В той же час учбовий процес, спортивні захоплення, стають сферами реалізації підлітком і потреби в емоційних контактах. Можливості для реалізації потреби в емоційних контактах надає підліткам сумісна життєдіяльність з однолітками в класі, секції, літньому таборі. Ці можливості бувають великими або малими залежно від різноманітності, насиченості, привабливості для підлітків життєдіяльності колективу.

На самоповагу підлітків впливають практично всі сфери спілкування. Так, залежно від експериментів В.В. Бойко, хлопчиків, що мають молодших братів або сестер, вище інших однолітків оцінюють себе за такими якостями, як сміливість, доброта, розум, самостійність, і чекають високих оцінок по цих якостях від оточуючих. Особливо істотний вплив на самоповагу підлітка має спілкування з однолітками, бо особистісні якості найбільш цінуються ними в тих або інших умовах. На формування самоповаги впливає їх спілкування з дорослими: близькість відносин з батьками, вияв ними поважного інтересу до всіх сфер життя підлітка, до його інтересів, захопленнь, проблем, їх уміння поважати думку підлітка з різних питань. Близькі дружні відносини з батьками сприяють появі в підлітків відчуття упевненості в собі, в своїх силах [ ].

Ми погоджуємося з висловлюванням В.В. Бойко, у тому, що висока самоповага вкрай важлива для всього процесу розвитку особистості підлітка. Рівень самоповаги підлітка впливає на те, як він реалізує себе як суб'єкт спілкування, визначає поведінку його в процесі спілкування, вибір партнерів по спілкуванню, відношення до них.

Відношення до партнерів по спілкуванню багато в чому визначається

соціальними установками підлітка. Залежно від них він може виявляти цікавість до всіх оточуючих або тільки до тих партнерів, які володіють певними соціальними, віковими, статевими або особистісними характеристиками.

Він може сприймати потенційних партнерів по спілкуванню як явно цінних для себе, або як неприємних і навіть небезпечних. Він може відноситися до оточуючих з тією або іншою мірою зацікавленості, щирості, може чекати від партнерів альтруїстської або егоїстичної поведінки по відношенню до себе. Все це багато в чому залежить від ступеня сформованості в підлітка установки на товариськість.Товариськість можна визначити як сильно розвинуте, стійке прагнення особи до контактів з оточуючими, яке поєднується з швидкістю їх встановлення.

Важливою соціальною установкою підлітка по відношенню до партнерів по спілкуванню є готовність до емпатії, тобто до співпереживання і співчуття. Високий рівень готовності до емпатії пов'язаний з щедрістю, оптимістичністю, щирістю, емоційністю, виявом інтересу до інших людей. Людина з низьким рівнем емпатії виявляє непохитність, егоїстичність, вимогливість, зосередженість на самому собі, схильність до несподіваних спалахів.

Спілкування не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль, яку спілкування відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості. Цим пояснюється і інтерес педагогіки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистості, його виховні можливості. С.Д. Максименко виділяє наступні основні функції спілкування підлітків: комунікативну, інтерактивну та перцептивну.

Комунікативна функція - це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стають можливими збагачення досвіду, нагромадження знань, оволодіння діяльністю, узгодження дій та взаєморозуміння людей.

Контакти між підлітками не обмежуються лише потребами передавання інформації. Спілкування завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки та діяльності. У цьому разі виявляється інтерактивна функція спілкування, функція впливу. Поради, інструкції, вимоги, накази, що висловлені у мовній формі та адресовані іншій особі, є спонуканням до дії та регуляторами її поведінки. Спільна діяльність, її зміст та умови виконання вибудовують таку модель міжособистої взаємодії, коли кожний з учасників послідовно впливає своїми вчинками на інших і, у свою чергу, змінює свої дії під їх впливом. Взаємодія людей відбувається ефективно, якщо їхня поведінка відповідає прийнятим зразкам, тим ролям, які грають співрозмовники. Кожна людина може грати в житті кілька ролей: у сім'ї - батька, на роботі - керівника, у колі друзів - приятеля тощо.

Обмінюючись інформацією для досягнення цілей діяльності, взаємодіючи і здійснюючи різнобічні впливи на інших партнерів по спілкуванню, підлітки сприймають один одного й мають можливість пізнавати фізичні, психологічні та індивідуальні особливості, притаманні кожній стороні. У цьому виявляється перцептивна функція спілкування. Інформація, яку одержують співрозмовники у процесі контактів за різними каналами дає змогу скласти враження про те, що становить собою партнер по спілкуванню, проникнути в його внутрішній світ, зрозуміти мотиви поведінки, звички, оцінні ставлення до фактів діяльності [ , с. 115-116].

Так, ми згодні з С.Д. Максименком у тому, що функції спілкування відіграють найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра є навчання, і істотні зміни в психічному розвитку були пов'язані з ним, то у підлітка основна роль належить системі взаємостосунків, що встановлюються з тими людьми, які його оточують. Саме система взаємостосунків з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції.

І батьки, і вчителі, повинні будувати свої взаємостосунки виходячи з почуття дорослості підлітка. Якщо вони враховують його можливості, відносяться до нього з повагою і довірою, створюють умови, допомагають долати труднощі в навчанні і суспільно-корисній діяльності, допомагають у встановленні взаємостосунків з товаришами, то тим самим створюються сприятливі умови для психічного розвитку.

Потреба у спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає дуже рано, ще в дитинстві, і з віком посилюється. Вже у дошкільнят відсутність суспільства однолітків негативно позначається на розвитку комунікативних здібностей і самосвідомості.

А.І. Капська зазначає: по-перше, спілкування з однолітками - це дуже важливий специфічний канал інформації; по ньому підлітки дізнаються про необхідні речі, яких з тих чи інших причин не повідомляють дорослі. Наприклад, переважну частину інформації з питань статі підліток одержує від однолітків, тому їх відсутність може затримати психосексуальний розвиток чи додати йому нездоровий характер.

По-друге, це специфічний вид міжособистісних відносин. Групова гра та інші види спільної діяльності виробляють необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні і в той же час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси з суспільними. Поза суспільством однолітків, де взаємини будуються принципово на різних засадах і статус треба заслужити і вміти підтримувати, дитина не може виробити необхідних дорослому комунікативних якостей.

По-третє, спілкування з однолітками - це специфічний вид емоційного контакту. Свідомість групової приналежності, солідарності, товариської взаємодопомоги не тільки полегшує підлітку автономізацію від дорослих, але і дає йому відчуття емоційного благополуччя і стійкості. Для самоповаги підлітка вирішальне значення має те, чи зумів він заслужити повагу і любов однолітків, товаришів [15, с. 266-267].

У цьому випадку ми вважаємо, що специфіка спілкування підлітків характеризується, в першу чергу, необхідністю долати комунікативні труднощі, найпоширенішою серед яких є сором'язливість. Ті, хто вважає себе соромливими, відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, менш здатні контролювати свою поведінку, більш тривожні, схильні до невротизму. Не дивно, що Р.С. Немов говорить, що сором'язливість вважається небажаною якістю і люди прагнуть від неї позбутися (наприклад, за допомогою психотерапії [ ].

Від 11 до 15 років спостерігається чітка тенденція віддавати перевагу соціально-орієнтованій формі спілкування, яка створює для підлітків дійсні умови їх визнання як соціально значимих осіб.

Дана тенденція тісно пов'язана з властивим підлітку активним прагненням до заняття нової соціальної позиції, з усвідомленням нею свого «Я» і затвердженням у дорослому світі, зазначає Я.Л. Коломінський. При цьому мова йде не про бажання дитини наслідувати дорослих, а про те, що вона прагне долучитися до їх справ і відносин; у підлітка з'являється почуття соціальної відповідальності як можливість і необхідність відповідати за себе та інших на рівні дорослої людини.

Одна з найважливіших потреб перехідного віку стає потреба у звільненні від контролю й опіки батьків, вчителів, а також від установлених ними правил і порядків. Причина цього криється, перш за все, у психології дорослих, батьків, які не бажають помічати зміни внутрішнього світу підлітка. Міркуючи абстрактно, батьки знають про свою дитину значно більше, ніж будь-хто інший, навіть він сам. Але зміни, що відбуваються з підлітком, відбуваються дуже швидко, а батьки усе ще бачать його таким, яким він був кілька років тому. Поспіх, невміння і небажання вислухати і зрозуміти те, що відбувається в складному підлітковому світі, постаратися глянути на проблему очима сина чи дочки - ось що створює психологічний бар'єр між зростаючими підлітками.

Дорослі, бачачи дорослішання підлітка, найчастіше помічають у цьому процесі тільки негативні сторони: підліток став "неслухняним", "потайливим" - і зовсім не помічають позитивного нового. Одним з таких паростків є розвиток в підлітковому віці здатності підлітка до емпатії по відношенню до дорослих, прагнення допомогти їм, підтримати їхнє горе чи радість. Дорослі, в кращому випадку, готові самі проявити співчуття і співпереживання по відношенню до підлітка, але абсолютно не готові прийняти це ставлення підлітка, коли потрібно бути з ним на рівних [ ].

Таким чином, ми вважаємо, що однією з головних тенденцій перехідного віку - переорієнтація спілкування з батьками, вчителями, взагалі зі старшими, на більш-менш рівних за положенням. Роль емоційної функції спілкування проявляється у двох аспектах: у придбанні досвіду емоційних відносин з людьми і в розвитку емоційного прийняття навколишньої дійсності.

Підлітки характеризуються неврівноваженістю, домінуванням процесу збудження, безконтрольністю. Така форма поведінки може закріпитись і дати в подальшому негативні наслідки.

Дослідження Н.Д. Левитова та А.А. Лєонтьєва показують, що самоконтроль, як вольова риса особистості поступово самовдосконалюється в поведінці і діяльності при наявності адекватної самооцінки, низької тривожності, але підлітку необхідно допомогти сформувати в собі механізми самоконтролю, витримки. Претензії підлітка на своє виняткове становище серед інших заважають розвиватись механізмам самоконтролю [ ].

Таким чином, на наш погляд, для розвитку самоконтролю необхідно привести самооцінку підлітка в адекватне положення, знизити його особистісну тривожність і тим самим сприяти розвитку контрольних механізмів в поведінці і в діяльності, зокрема в процесах спілкування з іншими людьми.

Спілкування з однолітками дуже важливий специфічний канал інформації (що дозволяє частину інформації з питань статі підлітку отримувати від однолітків, тому їх відсутність може затримати його психосексуальний розвиток). Це специфічний вид міжособистісних відносин. Положення принципової рівності дітей-однолітків робить цю сферу відносин особливо привабливою для підлітка, виникає почуття власної дорослості. У підлітка формуються цінності, які більше зрозумілі і близькі однолітку, ніж дорослим. Спілкування з дорослими не може повністю замінити спілкування з однолітками. Свідомість групової приналежності, товариської взаємодопомоги дає відчуття емоційного благополуччя і стійкості.

Л.Ф. Бурлачук говорить, що серед хлопців та дівчат підліткового віку спостерігаються відмінності в комунікативних рисах і стилях спілкування. Гендерні відмінності у спілкуванні викликані як вродженими психологічними характеристиками, відповідно статі, так і впливом соціалізації.

З ранніх віків хлопці тяжіють до більш екстенсивного, а дівчата - до інтенсивного спілкування; хлопці частіше грають великими групами, а дівчата - по двоє чи по троє.

Спілкування дівчат виглядає більш пасивним, зате більш дружнім і виборчим. За даними психологічних досліджень, хлопці спочатку вступають у контакти один з одним і лише потім, в ході ігрової або ділової взаємодії, у них складається позитивна установка, з'являється духовна тяга один до одного. Дівчата, навпаки, вступають в контакт з тими, хто їм подобається, зміст спільної діяльності для них порівняно другорядне [ ].

Конфлікти з однолітками в основному є проявом боротьби: у хлопців - за лідерство, за успіхи в інтелектуальній і фізичної областях або за чиюсь дружбу, у дівчат - за представника протилежної статі,так вважає К.Е. Ізард [ ].

П.В. Сімонов говорить, що стиль спілкування тісно пов'язаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон маскулінності чи фемінності. Чоловічий стиль зобов'язує приховувати свої слабкості і підкреслювати досягнення і високі домагання. Жіночий стиль розрахований на встановлення психологічної близькості з іншими. Така нормативна установка змушує хлопців-підлітків приховувати такі свої риси і проблеми, які відповідають фемінності (наприклад, сором'язливість), що зменшує ступінь їх загального саморозкриття [ ].

Таким чином, ми вважаємо, що потрібно вже в молодшому дошкільному віці дітей треба звертати особливу увагу на них, ігрова поведінка або статура яких не відповідає стереотипам маскулінності і фемінності, і які через це піддаються глузуванням однолітків. Ця увага повинна бути тактовною, непомітною і спрямованою на підвищення самоповаги підлітка та покращення комунікативних навичок.

Дорослі повинні повністю віддавати собі звіт в тому, що інтимні переживання підлітків перебувають практично поза сферою педагогічного контролю, а підвищений інтерес до них з боку дорослих здебільшого має негативні наслідки. Сексуальні ігри підлітків та юнаків слід припиняти тактовно, апелюючи до правил пристойності, але, не залякуючи і не наклеюючи страшних ярликів, не допускати приниження людської гідності.

Висновок до І розділу

Отже, враховуючи різні теорії, можна стверджувати, що особливості проявів і перебігу підліткового періоду залежать від конкретних соціальних обставин життя і розвитку підлітка, його соціальної позиції у світі дорослих. Вирішальна роль у його психічному розвитку належить передусім системі соціальних відносин (відносин із навколишнім світом). Біологічний чинник впливає на підлітка опосередковано -- через соціальні стосунки з оточенням.

Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

Групі підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Зміна симпатій, авторитетів, посилення і послаблення впливу однолітків у групі є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.

Отже, спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток бачить себе збоку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі, формує та удосконалює себе.



2. Програма емпірико-практичного дослідження ролі спілкування в житті підлітка

2.1 Мета та завдання методологічного дослідження ролі спілкування в житті підлітка та характеристика вибірки дослідження

Об'єктом нашого дослідження виступає феномен спілкування та його прояви в житті підлітків.

Предмет дослідження - роль спілкування в житті підлітків.

Гіпотеза - ми припускаємо, що референтним колом спілкування підлітків є однолітки, а також вважаємо, що підлітки мають низький рівень комунікативного контролю в процесі спілкування та низьку саморегуляцію в своїй діяльності, щодозволить розробити педагогічні рекомендації з організації виховного процесу в школі.

Мета - дослiдити особливостi ролі спілкування в житті підлітків.

Завдання дослідження:

1. Пiдiбрати блок методик та обгрунтувати результати дослідження, які дозволять вивчити роль спілкування в житті підлітків.

2. Описати обрані методики дослiдження ролі спілкування.

3. Спланувати хід дослідження.

4. Обробити та інтерпретувати отримані результати дослідження.

Мною було проведене діагностичне дослідження. Для цього була сформована одна експериментальна група учнів 8-А та 8-Б класів з 50 осіб(19 хлопців та 31 дівчина)віком від 13 - 14 років.

Характеристика вибірки нашого дослідження представлена в таблиці (Додаток Е).



2.2 Характеристика методів дослідження ролі спілкування в житті підлітка

Для вивчення ролі спілкування в житті підлітків ми обрали такі методи дослідження як спостереження, бесіда й тестування.

Спостереження, як метод об'єктивного дослідження, можна застосовувати у вивченні ролі спілкування в житті підлітків. За особливостями мовлення (змістом, послідовністю, частотою, тривалістю, інтенсивністю) та виразними рухами (жестами, мімікою, виразом обличчя, позою) під час виконування методик ми будемо спостерігати за особливостями емоцій, рівнем відповідальності, активності, тривожності, збудливості, витримкою, рівнем стійкості, самооцінкою, самоконтролем в процесі спілкування.У нашому дослідженні ми застосовуємо спостереження в поєднанні з іншими методами - бесідою та тестуванням.

Протягом двох тижнів я спостерігала за учнями 8-А та 8-Б класів. Я розмовляла з класними керівниками та вчителями, для того щоб сформувати картину взаємовідносин у класах, щоб мати загальне уявлення про особливості особистості кожного підлітка, про їхні інтереси, погляди та вподобання. Я була присутні на уроках, переглядала навчальні журнали, збираючи, таким чином, загальну інформацію про учнів.

Бесіду я використовую як цілеспрямовану розмову з учнями загальноосвітньої школи з метою з'ясування розуміння їх настрою, що може погіршуватися у зв'язку з негативними психічними переживанями, фізичним, емоційним та розумовим знесиленням від напруги, пов'язаної з міжособистісними стосунками, які супроводжуються емоційною насиченістю та когнітивною складністю.

Поставлені питання у нашій бесіді є чіткими й зрозумілими, спрямованими на дослідження референтного кола спілкування та особливості самоконтролю у підлітків в процесі спілкування. А саме:

1. Тобі подобається навчатися у школі? Чому?

2. У тебе є друг (в класі або поза класом)?

3. Ти охоче розповідаєш родині про своїх друзів?

4. Зазвичай ти приходиш до школи відпочившим, зі свіжими силами, у хорошому настрої?

5. Ти можеш спокійно сприймати обґрунтовані претензії оточуючих?

6. Тебе дуже засмучує, якщо щось не ладнається в стосунках з однокласниками?

7. Конфлікти з однокласниками, вчителями віднімають у тебе багато сил?

8. У тебе бувають дні, коли твій емоційний стан погано позначається на результатах роботи?

9. Ти дуже переживаєш за своє навчання? У чому це проявляється?

10. Ти погано засинаєш із-за переживань, пов'язаних з навчанням?

11. Інколи найзвичайніші ситуації спілкування у класі у тебе викликають роздратування?

12. Успіхи у навчанні надихають тебе?

13. Ти радієш, коли бачиш, що твоя робота приносить користь людям?

14. Ти б змінив би школу, в якій навчаєшся, на іншу, якби представилася можливість?

Тестування ми використовуємо як один із способів психологічної діагностики референтного кола спілкування

Зміст методик та інструкцій для їх виконання є максимально чіткими та зрозумілими. В методиках ми будемо пропонувати досліджуваним відповісти на питання, що будуть пов'язані з …..

Для даної вікової категорії (13-14 років) ми вважаємо ці питання актуальними, тому що основний вид діяльності підлітків (крім навчально-трудової діяльності) - це інтимно-особистісне спілкування. Основна мета даного виду спілкування - розуміння й саморозкриття. У цьому віці помітно зростає потреба в спілкуванні, і росте його вибірковість. Спілкування займає особливе місце в житті підлітків: вони шукають компанії, порівнюють і ототожнюють себе з іншими, знаходять зразки для засвоєння, будують свої відносини. Підліток хоче усвідомити себе як члена суспільства, зрозуміти себе і свої можливості в житті. Характерно постійне порівняння себе і своїх почуттів до прийнятих у середовищі однолітків.

Для дослідження даної проблеми ми обрали методику О.В. Щедриної «Діагностика референтного кола спілкування», методику М. Снайдера «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні», методику Г.С. Пригіна «Виявлення стилю саморегуляції діяльності».

МЕТОДИКА О.В. ЩЕДРИНОЇ «ДІАГНОСТИКА РЕФЕРЕНТНОГО КОЛА СПІЛКУВАННЯ».

Мета методики: дослідження відносин міжособистісної значимості в системі соціальної взаємодії підлітка з його найближчим оточенням. Найважливіші компоненти цієї системи - відносини «підліток-підліток», «підліток-учитель» і «підліток-батьки».

Процедура дозволяє отримати інформацію про вибір підлітками кола референтних осіб не тільки в рамках шкільного класу, а й за його межами. Інструкція опитувальника складена таким чином, щоб не тільки максимально доступно викласти респондентам їх завдання, а й зацікавити їх у виконанні завдання, а також знизити ефект соціальної бажаності у відповідях.

Стімульний матеріал: лист паперу з твердженнями в таблиці (Додаток А), авторучка.

Інтерпретація результатів:

Ті 3 -5 осіб, яких вибирають найчастіше на більшу кількість запитань анкети, і складають референтне коло спілкування респондента.

МЕТОДИКА М. СНАЙДЕРА «ДІАГНОСТИКА ОЦІНКИ САМОКОНТРОЛЮ В СПІЛКУВАННІ».

Мета методики: вивчення рівня комунікативного контролю.

Стимульний матеріал: лист паперу з питаннями (Додаток Б), авторучка.

Інтерпретація результатів:

0 - 3 бали - низький комунікативний контроль - поведінка таких людей стійка, і вони не вважають за потрібне змінюватися залежно від ситуацій. Вони здатні до щирого саморозкриття в спілкуванні. Деякі люди вважають їх «незручним» внаслідок їхньої прямолінійності.

4 - 6 балів - середній комунікативний контроль - такі люди щирі, але не стримані у своїх емоційних проявах, зважують свою поведінку з оточуючими людьми.

7 - 10 балів - високий комунікативний контроль - такі люди постійно стежать за собою; добре знають, де і як себе вести; управляють вираженням своїх емоцій. Разом з тим, у них утруднена спонтанність самовираження, вони не люблять непрогнозованих ситуацій. Їх позиція: «Я такий, який я є в даний момент». Вони легко входять в будь-яку роль, гнучко реагують на зміну ситуації, добре відчувають і навіть в змозі передбачити враження, яке вони справляють на оточуючих.

МЕТОДИКА Г.С. ПРИГІНА «ВИЯВЛЕННЯ СТИЛЮ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ».

Мета методики: виявлення стилю саморегуляції діяльності.

Стимульний матеріал:лист паперу з питаннями (Додаток В), авторучка.

Інтерпретація результатів:

0 - 7 балів - «Залежний» стиль-особи, які не виявляють або мало виявляють у діяльності такі якості, як розвинений самоконтроль, упевненість у собі, схильність до самостійного виконання будь-якої роботи, спираються при здійсненні своєї діяльності на поради, підказки, вказівки з боку керівника.

8 - 10 балів -«Помірний» стиль - особи, які виявляють у діяльності такі якості, як розвинений - на середньому рівні - самоконтроль, майже впевнені у собі, схильні до самостійного виконання будь-якої роботи,але не відмовляються від допомоги інших.

11 балів і вище - «Автономний» стиль - особи, які виявляють у діяльності такі якості, як розвинений самоконтроль, упевненість у собі, схильність до самостійного виконання будь-якої роботи.

Висновки до розділу 2

Для досягнення мети курсової роботи нами була розроблена програма дослідження, яка враховувала використання таких методів дослідження як спостереження, бесіда, тестування. Дана запропонована програма наукового дослідження дасть змогу досягти мети курсової роботи та виконати розроблені завдання.

Спостереження, як метод об'єктивного дослідження, можна застосовувати у вивченні.



3. Емпірико-практичне дослідження ролі спілкування в житті підлітка

3.1 Хід емпірико-практичного дослідження

Емпірико-практичне дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі відбувся контакт з ……..

На другому етапі дослідження є тестування з метою дослiдити…..

Третій етап дослідження - аналіз та інтерпретація результатів дослідження…..

підлітків за цими методиками.

Висновки до розділу 3

Молодші підлітки часто не вміють керувати своєю поведінкою. Для старших підлітків характерне прагнення оволодіти власними реакціями та поведінкою в цілому. Багато з них уже вміють стримуватися, а за потреби приховувати свої наміри, настрої, думки, ставлення. У поведінці з'являється двоплановість. З віком збільшується тенденція організовувати себе, з'являється ставлення до власного зростання, контроль за ним, самокритика. Підліток починає сам створювати себе, спонукати себе до розвитку згідно з певними зразкам та конкретно значущими завданнями і намірами, які пов'язані з потребами сьогодення та майбутнього.



Загальні висновки

Ідеї про те, що спілкування грає важливу роль у формуванні особистості, отримали свій майбутній розвиток в трудах вітчизняних психологів Ананьєва В.Г, Бодалева А.А, Виготського Л.С, Леонтьєва А.Н, Ломова Б.Ф, Лурії А.Р, Мясищева В.Н, Петровського А.В. та ін.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що вивчення специфіки й особливостей спілкування підлітків дуже важливе в сучасному суспільстві. І це зрозуміло, адже спілкування в підлітковому віці потерпає значний якісний перелом в порівнянні зі спілкуванням молодших школярів. На першому місці - спілкування з однолітками. Спілкуючись з друзями, підлітки активно освоюють норми, цілі, засоби соціальної поведінки, оцінюють себе та інших, активно, самостійно займаються самовихованням.

Проблема вивчення ролі спілкування в житті підлітків обумовлена рядом важливих обставин. Перш за все, вона визначається особливостями самого підліткового віку, який описується психологами як найскладніший етап розвитку організму та психіки дитини. Інтенсифікація навчання в школі, великий обсяг домашніх завдань, телебачення, комп'ютер створюють дефіцит спілкування підлітка з ровесниками та дорослими. Підліток, входячи в ілюзорний світ, спілкується з машиною, реакцію якої можна передбачити завжди, відходить від реалій життя. Дуже часто спілкування з комп'ютером, який не образить і не образиться, замінює спочатку спілкування з ровесниками, а пізніше - з іншими людьми взагалі.

Важливою обставиною є те, що в умовах нестабільності суспільства виникає багато неблагополучних, конфліктних сімей, в яких підліток не може достатньо реалізувати свою потребу у спілкуванні, отримати відповіді на численні запитання, які його цікавлять. В наслідок цього, він зневірюється у можливості існування дружніх і довірливих стосунків між людьми, передчасно розчаровується у людських взаєминах. Нереалізована потреба у спілкуванні спонукає підлітка до пошуку нових знайомих, які, як йому здається, у всьому зрозуміють, розрадять, допоможуть, але які, на жаль, не завжди є гідним зразком для наслідування.

Проблема ролі спілкування в підлітковому віці знайшла своє відображення у роботах психологів Бодальова А.А., Васюри С.А., Волошиної М.П., Гнєздилової Г.В., Дубровіної І.В., Кона І.С., Масгутової С.К. та інших.