Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

психологічний діагностика інтелект

Вивчаючи психологію ми аналізуємо та вивчаємо душу людини. Але душа, це багатогранне явище, однією з її граней є інтелект.

Адже саме інтелект та наявність творчих можливостей відрізняє людину від тварини.

Інтелект явище відносне, воно має свої властивості серед яких здатність до розвитку. Тобто рівень інтелекту можна підвищити, тим самим покращити рівень творчого потенціалу людини, що в свою чергу може відобразитися на якості життя людей, призвести до відкриттів та досягнень.

Тому дуже важливо правильно та своєчасно оцінити рівень інтелекту людини за для прийняття рішення щодо його об'єктивного рівню, відповідності середньому рівню, потенціалу та динаміки його росту, а також для своєчасного виявлення носіїв підвищенного рівня інтелекту з метою формування майбутніх цінних людських ресурсів.

Актуальність питання дослідження: Проблема оцінки рівня інтелектуального розвитку традиційно займає центральне місце серед проблем психологічної діагностики. Проблема діагностики інтелекту є однією з найважливіших у сучасній психології та педагогіці. З кінця XIX століття для оцінки інтелекту людини використовуються стандартизовані психологічні тести, засновані на обчисленні коефіцієнта інтелектуальності (IQ). Для психологів він привабливий тим, що дозволяє кількісно виразити рівень інтелектуальних здібностей як загалом, так і по окремих його складових, які виділяються розробниками тестів.

У вітчизняній педагогічній практиці до середини 1930-х рр. головним інструментом оцінки розумового розвитку виступали тести, серед яких найбільшого поширення набули психометричні шкали, наприклад адаптована шкала Біне-Симона. Згодом в результаті офіційно накладеної заборони кількісні методи оцінки інтелекту були виключені з практики.

Серед методів, що використовуються в психодіагностичної практиці особливо поширені тести Векслера, прогресивні матриці Равена та ін. Обчислюваний з їх допомогою коефіцієнт інтелекту не визнається головною мірою розумового розвитку (як це має місце у світовій практиці), проте допускається його використання в якості одного з психодіагностичних показників.

Метою реферату є проведення аналізу методів оцінки інтелекту.

Мета праці визначається завданнями дослідження:

1. вивчити поняття психологічної діагностики та способи її застосування;

2. дати визначення інтелекту і розглянути коефіцієнт інтелектуальності;

3. проаналізувати методи оцінки інтелекту.

Методи дослідження:

1) вивчення, обробка та аналіз наукових джерел з проблеми дослідження;

2) аналіз наукової літератури, підручників і посібників з психології, психодіагностики, експериментальної психології особистості та ін.

1. ПСИХОДІАГНОСТИКА

психологічний діагностика інтелект

Психодіагностика - область психології, яка розробляє проблеми область психологии, разрабатывающаяпроблеми конструкції, перевірки і застосування методів вивчення і випробування психологічних і психофізіологічних відмінностей.До останніх відносяться як міжгрупові і міжіндивидуальних відмінності, що охоплюють вікові, групові і властиві лише даному суб'єкту особливості, так і внутрііндівідуальні відмінності, пов'язані зі зміною станів суб'єкта, обумовленим динамікою зовнішніх і внутрішніх факторів (емоційні стани, неспання і сон, стомлення й ін.).

Групові та індивідуальні відмінності привертали увагу мислителів і практиків задовго до виникнення психологічної діагностики як наукової дисципліни. З часом назріла потреба в методиках об'єктивної констатації індивідуальних відмінностей, особливо у сфері освіти і виховання, у зв'язку з необхідністю розташовувати обгрунтованими критеріями для розпізнавання та оцінки аномалій у дітей.

У середині XIX ст. призначену для цієї мети методику запропонував французький лікар Е. Сеген. Ця проблема не втратила актуальності і розробляється в дефектології. При роботі з нормальними дітьми психодіагностика покликана вирішувати 4 головні питання:

1) вивчення вікових особливостей з метою вдосконалення дозування і розподілу програмного матеріалу для школярів і різних за складністю завдань для професіоналів;

2) виявлення групових (національних, соціальних та регіональних) і властивих власне суб'єкту особливостей психіки з метою здійснення індивідуального підходу вчителя до студентів та надання їм допомоги у виробленні оптимального індивідуального стилю діяльності;

3) виявлення інтересів, нахилів, здібностей та психофізіологічних особливостей учнів з метою профорієнтації;

4) надання інформації про стан та зміну психіки учнів, динаміці їх працездатності при оцінці ефективності психолого-педагогічних заходів, наприклад, при введенні нових прийомів і методів навчально-виховної роботи, зміни умов праці, перевірка придатності підручників, посібників, а також при оцінці діяльності школи, вчителів та ін.

У сучасної психодіагностики можна виділити 4 види методик: тести, опитувальники та анкети, методики проективної техніки, психофізіологічні методики.

Методики надходять в обіг лише після того, як вони пройшли процедуру стандартизації та отримані задовільні показники їх надійності та валідності. Стандартизація передбачає визначення процедури проведення методики та обробки отриманих результатів, видачу інформації про приблизний розкид одержуваних величин, точці відліку та заходи порівняння; все це має забезпечити ідентичність проведення методики і зіставлення результатів, отриманих при роботі з різними вибірками.

Показник надійності свідчить про внутрішню єдність методики і про стійкість, про стабільность одержаних з її допомогою даних. Показник валідності говорить про придатність методики для практичного застосування, він відображає рівень збігу між результатами, отриманими за допомогою даної методики, і об'єктивними судженнями про ефективність навчальної або професійної діяльності випробуваних, якщо, зрозуміло, є підстави вважати, що методика виявляє саме ті індивідуальні особливості, які актуалізуються в діяльності.

Найпоширена діагностична методика, що використовується - це психологічні тести. В результаті виконання завдань тесту виявляють, якими узагальненими сформованими вміннями, довільно актуалізовуваними розумовими діями володіє до моменту тестування випробовуваний; зазвичай це вміння та розумові дії, істотні для того чи іншого виду навчальної або професійної діяльності, напр. вміння встановлювати логічні зв'язки між поняттями або предметами, подумки оперувати предметами або їх зображеннями в просторі, розбиратися у взаємозв'язках деталей технічних пристроїв та ін.

Про те, як представлені у випробуваного тестовані особливості, судять по числу правильно виконаних ним завдань, що може інтерпретуватися і як діапазон узагальненості вміння, і як ступінь його розвитку. Тест не дає інформації про те, як йшов процес розвитку, наскільки близький випробуваний до можливої межі, зумовленого природними задатками. У тестуванні завжди виявляється вплив культурного середовища випробуваного, отриманої ним освіти. Тести повинні розкрити, наскільки підготовлений випробуваний до певної діяльності, до розширення діапазону узагальненості своїх умінь, до придбання нових умінь.

Однак інформація, яку вони дають, оперативна, і, як показують дослідження, при сприятливих для випробуваного умовах результати тестування можуть сильно змінитися. Це накладає суттєві обмеження на інтерпретацію результатів тестування.

З початку 50-х рр. набули поширення всілякі анкети та опитувальники; різниця між тими і іншими не завжди очевидна. Анкети найбільше звернені до отримання фактичної інформації про респондентів (від лат. Respondere - відповідати): скільки часу витрачається на читання художньої літератури, скільки разів буває респондент в кіно та ін.

У анкетах ж ставляться питання, звернені до розуміння і тлумачення явищ своєї поведінки, своєї психіки: чи відчуває респондент збентеження при бесідах з особами іншої статі і т. п. Одна з головних причин їх популярності полягає в тому, що сучасне життя показало, яке велике значення мають деякі індивідуальні особливості психіки, не порушені тестами, наприклад, ціннісні орієнтації, мотиви, риси темпераменту.

Загальновизнано, що метод, рівень опитувальників і анкет нижче, ніж тестів. Їх питання носять явну печатку гіпотез автора методики. Одні пропонують питання, що виявляють патологічні особливості психіки, наприклад, Міннесотський багатофакторний особистісний опитувальник (по англ, абревіатурі - MMPI), інші пропонують питання, які виходять з їх власної концепції темпераменту, особистості.

Методики анкет і опитувальників провокують респондентів на те, щоб постати в фальсифікованому образі, наприклад, в покращеному (ефект фасаду), виходячи при цьому зі свого розуміння «соціальної бажаності» деяких особливостей психіки.

Методики цього виду частіше застосовуються при масових обстеженнях, у цих випадках підвищується ймовірність того, що в більшості відповідей виділяються типові. Конструювання, обробка та перевірка анкет і опитувальників представляє ще далеко не вирішену проблему.

Методики проективної техніки мають своєю метою діагностувати такі особливості індивідуальної психіки, які не будуть зачіпатися ні тестами, ні опитувальниками, - це неусвідомлені або не повністю усвідомлені мотиви і установки, афективні конфлікти, домінуючі потреби, психич. стану і т. п.

Випробуваному пред'являється стимульний матеріал у вигляді певних зображень, незакінчених висловлювань, картинок із зображенням конфліктних ситуацій. Випробуваного спонукають якось висловитися з приводу побаченого. Передбачається, що в його висловлювання будуть проектуватися ті особливості психіки, для діагностування яких створена ця методика. Типовим зразком її може вважатися набір чорнильних плям Роршаха.

Деякі психологи знаходять, що проективна техніка більшою мірою діагностує внутрііндівідуальні зміни психіки, зміни психічних станів, а не міжіндивідуальні відмінності. Автори розглянутих видів методик черпають матеріал для їх конструювання, а рівно і підходять до його інтерпретації, орієнтуючись на форми культурного життя певної соціальної спільності. Для осіб, що сформувалися в інших культурних умовах, цей матеріал може виявитися чужим і незрозумілим, а інтерпретація їх відповідей неадекватною. В результаті деяких дітей, у тому числі учнів, можуть зарахувати до малообдарованих, хоча тест взагалі не дає на це повноважень. Насправді ж ці «малообдаровані» часто просто не розуміють ні завдань, ні питань.

З середини 60-х рр. в школах стали застосовувати психофізіологічні методики, що діагностують прояви властивостей нервової системи. Ці методики в більшості випадків вимагають спеціальних лабораторних експериментів і спеціально підготовлених експериментаторів. Властивості нервової системи, прояви яких фіксуються методиками, підлягають особливому розгляду.

У 70-80-х рр. в ряді країн набуло поширення новий напрям в діагностиці розумового розвитку - критеріально-орієнтоване тестування (КОРТ). У його методиках випробуваним пропонуються завдання, в яких надані в різних логічних відносинах поняття, терміни, ситуації, взяті з матеріалів навчальних програм.

Ступінь виконання завдань інтерпретується як показник розумового розвитку; виявленні в процесі тестування недоліки і прогалини підлягають корекції; зміст корекційних програм прямо виводиться зі змісту виконаних і невиконаних завдань. У реалізації КОРТ склалися два види критеріїв. Перший - соціально-психологічний норматив - сукупність товариств, вимог до розумовому розвитку, представлена у навчальних програмах. Другий - вимоги до розумовому розвитку, що забезпечує успішне виконання т.з. ключових завдань, тобто завдань, в яких репрезентована внутрішньо завершена область якогось навчального предмета.

Одним з найближчих завдань психодіагностики потрібно вважати перехід на діагностування за допомогою комп'ютерів, що створює умови для найбільш, повної тотожності діагностування різних вибірок, його обробки та тлумачення.

2. ІНТЕЛЕКТ. КОЕФІЦІЄНТ ІНТЕЛЕКТУ

Розумовий вік

IQ = ------------------------------------- *100

хронологічний вік

У процесі розвитку математико-статистичного апарату інтелектуальних тестів кількісний показник IQ був замінений стандартним IQ показником. Векслер перший вводить шкалу стандартних IQ.

При інтерпретації загального результату можна цілком покладатися на відповідний загальний показник IQ. Істотну інформацію дає інтерпретація профілю результатів по субтестам.

Слід зазначити той факт, що область середніх значень шкали IQ не дає уявлення про те, в яких субтестах результати вище середнього, а в яких - нижче. Так, наприклад, показник IQ в 100 балів може бути отриманий і у випадку однорідного профілю досягнень (тобто коли за всіма субтестам результати вище середнього значення), і у випадку, коли за одними субтестам досягнуті результати вище середнього, а за іншими - нижче середнього .

IQ або будь-який інший показник слід завжди приводити разом з назвою тесту, в якому вони отримані. Тестові показники не можна інтерпретувати у відриві від конкретного тесту.

"IQ не є постійною величиною і змінюється під впливом навколишнього середовища. IQ є відображенням як попередніх, так і наступних досягнень у навчанні. Інтелект не є єдина і одноманітна здатність, він складається з декількох функцій. Цим терміном зазвичай позначається комплекс здібностей, необхідних для виживання і досягнення успіхів в певній культурі".

Фактор "G". Двухфакторная і багатофакторна теорії інтелекту. У дослідженнях Ч. Спірман (автора теорії двохчинника інтелекту) було встановлено, що між будь-якими тестами інтелекту існують позитивні кореляції. Ч. Спірман вважав, що ці позитивні кореляції обумовлені тим, що всяка інтелектуальна діяльність містить єдиний загальний фактор. Цей фактор він назвав генеральною, або фактором "G". Він вважав також існування інших факторів, властивих тільки одного виду діяльності (S-фактори).

У дослідженнях Л. Терстоуна (автора багатофакторної теорії) було встановлено, що кореляції між тестами не можуть бути пояснені наявністю в них тільки одного фактора ("G"). Ним було виділено 12 факторів, які він назвав "первинні розумові здібності", що існують крім генерального.

Саме Л. Терстоун доводив, що немає підстав для використання коефіцієнта інтелекту. Інтелект, вважав він, необхідно представляти у вигляді профілю оцінок по первинним факторам, в чому і полягає суть багатофакторної теорії інтелекту.

Амтхауер розглядав інтелект як спеціалізовану підструктуру в цілісній структурі особистості, що складається з різних факторів (мовного, лічильно-математичного, просторових уявлень, мнемического). Тест структури інтелекту Амтхауера - при складанні тесту він виходив з двох передумов:

1) кореляція результатів кожного субтеста з результатами по всьому тесту повинна бути максимальною,

2) кореляція між субтестами повинна бути мінімальною (але позитивною).

Тест призначений для досліджуваних практично будь-якого віку (від 13 до 60 років), Амтхауером були введені тільки вікові норми, він вважав незмінною залежність соціального досвіду від віку випробуваного.

За припущеннями Амтхауера, якщо найвищі результати отримані по перших чотирьох субтестах, то у випробуваного розвинені "теоретичні здібності". У тому випадку, коли результати краще за останніми п'яти субтестами, більш розвинені "практичні здібності".

Шкільний тест розумового розвитку - для вибору майбутньої професії, крім загального рівня інтелекту, важливо знати, ступінь засвоєння знань, отриманих на уроках, а також які здібності найбільш розвинені в учнів (лінгвістичні, математичні або технічні).

Психологічний тест ШТУР дозволяє кількісно оцінити як загальний рівень інтелекту, так і ступінь оволодіння учнями трьох навчальних циклів: суспільно-гуманітарного, природничо-наукового, фізико-математичного.

Даний психологічний тест має дві еквівалентні форми А і Б і включає 6 субтестів з різним набором завдань:

1. Обізнаність (перший субтест).

2. Обізнаність (другий субтест).

3. Аналогії.

4. Класифікації.

5. Узагальнення.

6. Числові ряди.

Всього 119 завдань, які повинні бути виконані за 44 хвилини. Час на виконання кожного субтеста обмежений. Індивідуальним показником виконання психологічного тесту в цілому є сума балів, отриманих при додаванні результатів вирішення всіх наборів завдань.

Шкільний тест освоєності мислення - більшість завдань цього тесту базуються на матеріалах шкільних підручників. Завдання розподілені по предметам (мова, математика, література, історія, природознавство і загальна обізнаність).

Всі завдання, представляють завдання закритого типу. Кожна правильна відповідь учня оцінюється одним балом. Освоєність понятійного мислення оцінюється у відсотках (відсоток правильних відповідей від загальної їх кількості). У результатах також міститься інформація про відсоток правильних відповідей на питання, що відносяться до навчальних предметів.

Психологічний тест ШТОМ має дві паралельні форми - А і Б для проведення повторного тестування і призначений для вивчення мислення школярів другого класу, третього і четвертого (п'ятого) класів. Розвиток понятійного мислення дає можливість упорядкувати, аналізувати і систематизувати отриману інформацію, відносити її до відомим категоріям, а також робити висновки і висновки.

Социальныйинтеллект - одним изнаиболеераспространенныхисследованийкреативностиявляетсяпсихологический тест Гилфорда. СогласноДж. Гилфорду, социальныйинтеллект - это система интеллектуальныхспособностей, связанных с познаниемповеденческойинформации.

Соціальний інтелект є професійно важливою якістю для професій типу "людина-людина" і дозволяє прогнозувати успішність діяльності педагогів, психологів, психотерапевтів, журналістів, менеджерів, юристів, слідчих, лікарів, політиків, бізнесменів.

Субтести діагностують 4 здібності в структурі соціального інтелекту: пізнання класів, систем, перетворень, результатів поведінки. Тест Дж. Гілфорда дозволяє вимірювати загальний рівень розвитку соціального інтелекту, а також оцінювати приватні здатності розуміння поведінки людей: здатність передбачення наслідків поведінки, адекватність відображення вербальної і невербальної експресії, розуміння логіки розвитку складних ситуацій міжособистісної взаємодії, розуміння внутрішніх мотивів поведінки людей.

Методика розрахована на весь віковий діапазон, починаючи з 9 років. Загальний час психологічного тестування, включаючи ознайомлення з інструкцією, становить 30-35 хвилин.

Тест інтелекту Айзенка - його можна використовувати для виявлення загальної освіченості, тями, кмітливості, обізнаності і т.п. Методика призначена для оцінки інтелектуальних здібностей, визначення, якою мірою випробуваний володіє нестандартним мисленням. Для дослідження людей від 18 до 50 років, які мають освіту не нижче середнього.

Існують ще кілька тестів на інтелект, що складаються з геометричних фігур, деталей, які потрібно складати певним чином.

Наприклад, найвідомішим таким тестом є «Прогресивні матриці Равена», він виявляє загальні інтелектуальні здібності людини. Тест складається з 30 матриць (геометричних фігур), які потрібно складати в певному порядку залежно від завдань тесту.

Ще одним дуже популярним і часто використовуваним тестом на загальну обізнаність, кмітливість є тест Вандерлінка або КВТ (короткий відбірковий тест). Він зручний, невеликий за обсягом і швидкий у обробці. Тому добре підходить для тих випадків, коли з великого потоку претендентів потрібно зробити первинний відбір і визначити, наскільки заявлені дані кандидатів відповідають дійсності.

Це тест на інтелектуальні здібності з розшифровками за професіями (скільки балів повинен набрати адміністратор, скільки програміст і т.д.), але всі ці вимоги повинні бути адаптовані до умов конкретної країни, інакше чітко слідувати їм не варто. У цілому ж цей тест непогано, виявляє загальний рівень інтелекту.

Отже, психологічний тест допомагає розбиратися у своєму психічному житті. Він дає можливість розуміти самого себе, знати свої сильні і слабкі сторони. А знати себе необхідно для самовиховання, для роботи над собою, над виправленням своїх недоліків, над розвитком своїх здібностей. Тести дуже різноманітні і існує безліч підстав для їх класифікації.

Це тести інтелекту, досягнень, спеціальних здібностей, креативності, міжособистісні, практичні, тестові та образні завдання, вербальні тести, які містять у собі завдання на оперування словами, а також безліч бланкових, апаратурних, процесуальних, тестів станів і властивостей, і особливої групи - проективних тестів.

ВИСНОВКИ

Крім вищезгаданих, існує структурний підхід до дослідження інтелекту, як приклад вітчизняного дослідження, спрямованого на вивчення інтелекту як психічної реальності. Отримані за допомогою тестів інтелекту результати виражаються кількісно у вигляді коефіцієнта інтелекту (IQ).

Під інтелектом в психодіагностики розуміється структура пізнавальних властивостей людини, що виникає на основі спадково закріплених задатків, що формується у взаємодії з ними. Отже, ми приходимо до висновку про те, що прогностична міць тестів інтелекту при їх індивідуальному застосуванні досить невелика і обмежена в часі. Тим не менш, тести інтелекту з успіхом застосовуються в різних областях психодіагностики, заміни їм поки що немає.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ