Порушення психічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна

Реферат

на тему :

«Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях. Післяпологові психози.

Порушення психіки під час клімаксу. Психічні порушення при травматичних ушкодженнях головного мозку»

Виконала:

Студентка групи 439с

Таран Катерина Сергіївна

2015



План

інфекційний психоз післяпологовий клімакс

1. Психічні розлади у зв'язку із загальними соматичними й інфекційними захворюваннями

2. Психічні розлади при загальних інфекційних захворюваннях

3. Післяпологовий психоз

4. Психози при клімаксі

5. Психічні порушення при травматичних ушкодженнях головного мозку

Використана література



1. Психічні розлади у зв'язку із загальними соматичними й інфекційними захворюваннями

Психічні порушення, які виникають при гострих, затяжних і хронічних соматичних (чи ендокринних) захворюваннях, називають соматогенними психічними розладами (соматопсихічними розладами) і класифікують на такі групи:

непсихотичні психічні розлади (астенічні, астено-іпохондричні, астено-депресивні, астено-дистимічні, тривожно-фобічні, істероформні);

психотичні розлади (аментивні, деліріозні, деліріозно-аментивні, кататонічні, параноїдні, депресивні);

дефектно-органічні стани (психоорганічні та деменції).

Патогенез.

У патогенезі багатьох соматогенних психічних порушень певну роль відіграє інтоксикація, що розвивається при захворюванні печінки, нирок, травного каналу. Важливе значення має також гіпоксія головного мозку внаслідок порушення церебральної гемодинаміки, ендокринні зсуви, що спостерігаються при деяких внутрішніх хворобах, чинник виснаження, порушення обміну речовин та імунних властивостей організму, морфологічні зміни у головному мозку, що розвиваються при деяких хронічних та ендокринних захворюваннях.

Особливості соматогенних непсихотичних психічних розладів

Найчастішим непсихотичним порушенням при усіх соматичних та ендокринних захворюваннях є астенічний синдром , який виявляється як на ранніх стадіях хвороби, так і у випадках, коли процес зайшов надто далеко. Нерідко астенічні вияви розвиваються раніше, ніж з'являються соматичні ознаки захворювання. Хворі скаржаться на швидку втомлюваність, слабкість, у них з'являються дратівливість, гіперестезія як до фізичних, так і до емоційних подразників, порушується сон, погіршуються апетит і самопочуття . Вони виявляють зайву тривогу за своє здоров'я, стан своїх близьких, стають сльозливими, емоційно нестійкими. З'являються вегетативні порушення: пітливість, тахікардія. У деяких хворих нерідко спостерігають різні фобії .

У разі тривалого перебігу захворювання можуть сформуватися психопатоподібні розлади у вигляді нестриманості, збудливості, істеричності, іпохондричності, астенічної зміни особистості.

Основні клінічні форми соматогенних психозів

На тлі вираженої соматичної інтоксикації, а іноді й під впливом додаткових екзогенних шкідливостей можуть розвиватися соматогенні психози. Частота їх невелика - до 1,3-1,5% від кількості хворих, котрі поступають у психіатричний стаціонар.

У гострий період соматичної хвороби найчастіше розвиваються синдром и потьмарення свідомості (аментивний, деліріозний, онейроїдний), які нетривалі (до 2-3 днів) і при сприятливому перебігу хвороби закінчуються виходом в астенічний стан.

У разі важких соматичних захворювань, що призводять до виснаження, можуть виникати затяжні психози з ендоформною картиною. Найчастішими серед них є депресивні і тривожно-депресивні стани. Такі хворі некомунікабельні, мало розмовляють, хоча ідеаторної загальмованості у них немає. Вони багато лежать, одні висловлюють ідеї самозвинувачення, інші - іпохондричні ідеї і навіть маячення Котара. При посиленні тривоги може розвинутися рухове збудження - у цьому стані хворі чинять суїцидні спроби.

У випадках, коли соматичні захворювання призводять до вираженої гіпоксії головного мозку, може з'явитися маніакальний стан з підвищеним настроєм - хворі відчувають прилив сил, однак об'єктивно їх психічна і фізична продуктивність виявляється зниженою. Ейфорія поєднується з недооцінкою важкості свого стану.

У деяких хворих виникають параноїдні та галюцинаторно-параноїдні стани зі слуховими, тактильними та іншими галюцинація ми, маячними ідеями переслідування, іпохондричними ідеями тощо.

Особливості психічних порушень при окремих соматичних хворобах

При гострій серцевій недостатності виникає оглушення або деліріозний синдром з нестійкими галюцинаторними переживання ми. Інфаркт міокарда та стенокардія супроводжуються астенічними станами з тривогою і страхом.

У разі хронічної серцево-судинної недостатності на тлі астенічних і астеноневротичних симптомів інколи бувають синдром и потьмарення свідомості та епілептиформне збудження.

При ревматичних вадах серця відзначають астенічні та неврозоподібні синдроми, а також психотичні розлади: деліріозний, аментивний, тривожно-депресивний, галюцинаторно-параноїдний.

Під час загострення бронхіальної астми у ряді випадків розвивається депресивно-параноїдний синдром зі страхом, що триває декілька тижнів і зазвичай закінчується одужанням.

Захворювання органів травного каналу призводять до розвитку астенічних, астеноневротичних станів, загострення характер ологічних особливостей особистості, іпохондризації, появи надцінних думок з приводу важкості свого захворювання.

При гепатитах інколи розвивається гострий психоз у вигляді депресивного синдрому, на тлі якого може виникати делірій.

У разі хронічної ниркової недостатності виникають психози у вигляді депресивного, галюцинаторно-параноїдного чи кататонічного синдромів, а інколи - епілептиформний синдром , інтелектуально-мнестичне зниження.

Під час вагітності у жінок найчастіше виникає страх перед пологами, емоційна нестійкість, сором'язливість, підвищена ранимість.

У першопороділей під час пологів спостерігають невротичні або психотичні реакції, зумовлені страхом перед пологами (у них звужується свідомість , розвиваються істеричні або фугіформні реакції). Інколи пологи є провокуючим чинником ендогенних психозів: шизофренії, МДП.

У післяпологовому періоді через декілька діб або тижнів після пологів можуть виникнути психози. Гострі психотичні стани зазвичай бувають у вигляді аментивного синдром у і обумовлені післяпологовою інфекцією. Кататонічні та депресивно-параноїдні стани у цьому періоді розвиваються переважно на тлі оглушення.

2. Психічні розлади при загальних інфекційних захворюваннях

Етіологія та патогенез

Науковий підхід до вивчення порушень психіки при інфекційних захворюваннях започаткував німецький учений Е. Кгаеpelin, який у 1881 р. запропонував розділити їх на фебрильні, що проявляються на початку захворювання, в період піку температури тіла, і постфебрильні або астенічні. Фебрильні розлади психіки він пояснював дією інфекційного агента, а постфебрильні -- наявністю астенії. Під впливом наукових досягнень у мікробіології E. Kraepelin вважав, буцімто клінічні прояви інфекційних психозів залежать тільки від інфекційного чинника.

Альтернативну думку висловив К. Bonhoeffer. Керуючись концепцією A. Hoche про наявність у головному мозку певних механізмів реагування на внутрішні і зовнішні шкідливі чинники, він висунув положення про екзогенні типи реагування. К. Bonhoeffer стверджував, що розвиток інфекційних психозів пов'язаний не з інфекційним збудником, а з реакцією головного мозку. Тим самим він заперечував можливість зв'язки між інфекційними захворюваннями і специфічною клінікою інфекційних психозів.

Спостереження за перебігом інфекційних хвороб під час епідемій засвідчили: при інфекційних психозах спостерігаються як загальні порушення, що зумовлені реакцією головного мозку, так і специфічні, характерні для того чи того інфекційного захворювання.

Перебіг інфекційного психозу характеризується загальними ознаками:

1.Виникнення інфекційного психозу після початку інфекційного захворювання.

2.Розвиток інфекційного психозу, як правило, гострий.

3.В клінічній картині інфекційного психозу прояви інфекційної хвороби.

4.Характерні додаткові методи обстеження (кров, сеча, виявлення збудників тощо). 5.Наявність аментивності у клініці інфекційного психозу.

6.З одужанням хворого прояви фізичної та психічної астенії.

Розглядаються основні форми інфекційних психозів: деліріозна, онейроїдна, аментивна та “гостре маячення”, а також змішані форми: аментивно-маніакальна, аментивно-кататонічна та ін. Увага звертається на клініку інфекційного психозу типу “гострого маячення”. Підкреслюються головні симптоми цього захворювання, необхідність своєчасної діагностики та термінової допомоги, якою повинен володіти кожний лікар-лікувальник, висвітлюються основні методи лікування інфекційних психозів: індивідуальний догляд, гігієна тіла, зігрівання, постільний режим, антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламідні засоби, боротьба з обезводненням организму, дезінтоксікаційні засоби, переливання крові та замінників крові, загально-укріплююча терапія, вітамінотерапія та інш.

Картина психічних розладів при енцефалітах складається з гострих психозів, з потьмаренням свідомості, перебігаючих по “екзогенному типу реакцій”, з галюцинаторними, маячними і кататоподібними проявами, а також з психоорганічними і корсаковськими змінами. Вивчаються клінічні прояви психічних порушень у інфікованих СНІДом з враженням головного мозку і швидким нарощуванням деменції (у 60-90% всіх хворих) і психічних порушень у осіб з груп ризику: а) “сіра зона” - особи, уражені вірусом СHІДу; б) “група неспокою” - особи, найбільш підвержені небезпеці зараження (наркомани, гомосексуалісти, проститутки). Звертається увага на епідеміологію, етіологію, патогенез, патологічну анатомію, та перебіг нейросифілісу.

Підкреслюється психопатологічна, неврологічна та соматична симптоматика у хворих сифілітичними психозами та прогресивним паралічом.

Проводиться класифікація прогресивного параліча (форми): експансивна, депресивна, дементна, а також атипові форми, що зустрічаються значно рідше: ажитована, галопуюча, ювенільна, лісаурівська.

Прогресивний параліч у своєму перебігу має три стадії: початкова (скарги неврастенічного характеру), стадія вираженої хвороби (чітка симптоматика типових форм), стадія глибокого паралітичного недоумства (психічний розпад, паралітичний маразм).

Класифікація форм сифілітичного психозу: неврозоподібна, деліріозна, галюцинаторна, маніакальна, депресивна, галюцинаторно-параноїдна, пароксизмальна, кататонічна, корсаковська, псевдопаралітична, цементна .

Особливо важливе діагностичне значення має реакція Ланге, яка дає “сифілітичний зубець” при сифілітичному психозі і “паралітичну криву” при прогресивн6ому паралічі. Обговорюються питання лікування та профілактики. Лікування аментивного збудження полягає у призначенні: психотропних (сибазона, аміназін, галоперидол) засобів, а також кардіамін, сульфакамефокаїн, показані великі дози вітамінів С, РР, В1, В6, В12. ЧМТ поділяють на закриті (без ушкодження апоневрозу голови) та відкриті (з ушкодженням апоневрозу).

Відкриті травми бувають проникаючі (при порушенні цілісності твердої мозкової оболонки, або при переломі основи черепа) та непроникаючі (при збереженні твердої мозкової оболонки). Серед закритих ЧМТ виділяють наступні клінічні форми: струс, забій та стиснення головного мозку..

3. Післяпологовий психоз

Післяпологовий психоз -- афективний розлад, що виникає або загострюється в перші місяці після пологів. Це психічний розлад зустрічається у 1-2 жінок з тисячі породіль. У первісток цей стан зустрічається в 35 разів частіше, ніж у повторнородящих. Якщо жінка в минулому страждала біполярним розладом особистості, або після попередніх пологів у неї виник післяпологовий психоз, це також значно підвищує можливість, що і теперішні пологи можуть ускладнитися аналогічним розладом. Післяпологовий психоз -- це збірне поняття. Шизофренія, шизоаффективний психоз, біполярний афективний розлад, рекурентне депресивний розлад, а також цілий ряд захворювань, викликаних інфекціями родових шляхів (симптоматичних психозів) -- всі ці психічні розлади можуть ховатися за симптомами післяпологового психозу.

Причини:

до причин післяпологових психозів відносять такі соматичні і психогенні фактори: обтяжена спадковість (коли хтось з близьких родичів страждав психічним захворюванням) є сприятливим ґрунтом для розвитку даного розладу;

під час пологів жінка піддається інтенсивному фізичному напрузі, крім цього відбуваються суттєві гормональні перебудови і вегетативні зрушення, які також можуть призвести до виникнення післяпологового психозу;

затяжні і важкі пологи, крововтрата, білкові зрушення, зневоднення, порушення функції печінки, зміни кров'яного тиску також можуть позначитися на психічному стані жінки;

перевтома, недосипання, психотравмуюча ситуація в родині, що спостерігаються в післяпологовому періоді, а також непідготовленість жінки до виконання материнських обов'язків; деякі особистісні якості (підвищена помисливість, тривожність, властиві психастенії), перенесені в минулому важкі психічні та черепно-мозкові травми.

Клініка:

Перші симптоми післяпологового психозу можуть відзначатися вже через кілька днів після пологів. Жінка починає скаржитися на втому, слабкість, разом з тим виникає безсоння. З'являється безліч побоювань: що у неї може пропасти молоко, що дитина голодна, що у новонародженого болить животик і т. д. Тривога стає все більш вираженою, з'являється збудження, піднесений настрій, відчуття підвищеної активності, з'являтися дивні висловлювання і побоювання: а чи мій це дитина? Може, його підмінили в пологовому будинку? А раптом у мене заберуть дитину... На зміну піднесеному настрою може приходити різкий занепад сил, зниження настрою. Деякі жінки втрачають інтерес до новонародженого, відмовляються за ним доглядати. Якщо вчасно не звернутися за медичною допомогою, стан жінки може ще більше погіршитися, з'являються нав'язливі страхи, розгубленість.

Можуть виникати маячні ідеї, коли молода мама вважає, що народила мертву дитину, а їй підсовують чужого, що її дитина -- бог чи диявол, якого треба вбити, що вона взагалі ніколи не була вагітна, і це оточуючі хочуть її обдурити і т. д. Можуть з'являтися слухові галюцинації («голоси»). Можливо також розвиток аментивного потьмарення свідомості, під час якого жінка стає розгубленою і одночасно збудженої, не може зрозуміти, де вона знаходиться, її мова і мислення при цьому нескладні. У деяких випадках післяпологовий психоз супроводжується кататоничними проявами (частіше збудженням, ніж ступором), більш докладно вони описані в статті про кататонічну шизофренію. Іноді може розвинутися онейроідне затьмарення свідомості, його характерні ознаки -- наплив зорових галюцинацій фантастичного сновідних-бредового змісту. Всі ці симптоми вказують на наявність важкого психічного розладу, який потребує негайної медичної допомоги. У такому стані необхідно, щоб молода мама перебувала під невсипущим контролем когось із близьких, адже вона може завдати шкоду собі або дитині. Іноді близькі не звертають належної уваги на зміну психічного стану породіллі, вважають, що це у неї післяпологова депресія, а насправді все набагато складніше.

Лікування

Перед початком лікування, доктор повинен провести повне медичне обстеження пацієнтки і призначити перелік аналізів, таких як аналіз крові або перевірка на наявність органічних хвороб, які допоможуть з'ясувати причину розладу. Так само, пацієнтці необхідно пройти розгорнуте неврологічне обстеження та комп'ютерну томографію, щоб вчасно виявити аномальну масу або пухлина мозку.

Вибір препаратів для лікування післяпологового психозу здійснюється в залежності від присутніх симптомів психічного розладу. Можуть застосовуватися: нейролептики: їх завдання -- ліквідувати марення, галюцинації, кататонические прояви (галоперидол, аміназин, тріфтазін); антидепресанти: для подолання симптомів депресії (амитриптиллин, флуоксетин); нормотимики: ці препарати допомагають стабілізувати настрій (вальпроат натрію, карбамазепін). У рідкісних випадках вдаються до електросудомної терапії. Якщо є які-небудь інші захворювання (післяпологові ускладнення, інфекції, загострення наявних соматичних захворювань), їх також необхідно одночасно лікувати, адже вони можуть обтяжувати перебіг психозу.

4. Психози при клімаксі

Хоча клімакс є природним періодом у житті жінки, тим не менш, він може супроводжуватися таким порушенням, як клімактеричний невроз. Гормональна функція яєчників на тлі перебудови жіночого організму згасає, тому виникають істотні зміни не тільки на фізичному плані, але і на психічному. Цей період триває роками, його завершення наступає разом з менопаузою. Клімактеричний невроз є ускладненням при природному перебігу клімаксу, їм страждають до шістдесяти відсотків жінок. За іншими даними захворювання діагностується у тридцяти відсотків пацієнток. У будь-якому випадку, це досить значні показники, і клімактеричний невроз вимагає серйозного ставлення.

Клініка:

Симптоматика неврозу даного виду багато в чому схожа з ознаками, які характерні для неврозів інших видів. При клімактеричному неврозі жінки скаржаться на м'язову слабкість, дратівливість, надмірну втомлюваність. При цьому є вегетативно-судинні розлади, серцева аритмія, підвищена пітливість, коливання артеріального тиску, тощо. Відомо, що не у всіх жінок клімакс протікає патологічно.

Даний процес обумовлений станом здоров'я пацієнтки, її психіки, що стосуються періоду передменопаузи. Як правило, ознаки клімактеричного неврози дають про себе знати раніше, ніж виникають інші прояви клімаксу. Одночасно з припливами вони виникають рідко. Крім того, менопауза супроводжується додатковими травмуючими чинниками. Тобто, під час клімаксу змінюється і зовнішність жінки, знижується еластичність шкіри, з'являється сивина, змінюються пропорції фігури, додаються зайві кілограми.

Подібні явища багато в чому обумовлені зміненим обміном речовин. Особливості характеру жінки виявляються більш помітно, хоча до початку клімаксу вони були компенсованими. Починають активно розвиватися такі якості, як підвищена помисливість, надмірна чутливість, емоційна нестабільність. Настрій може змінюватися дуже часто, поведінка стає демонстративним, емоційні реакції стають неадекватними. виникає відчуття, що з втратою дітородної функції вони стають в сім'ї небажаними, і навіть непотрібними. Нерідко в подібній ситуації жінки намагаються якось компенсувати цей фактор, починають посилено піклуватися про зовнішність, доглядають за своїм тілом.

Деякі пацієнтки прагнуть будь-якою ціною виглядати молодше, і це має афективний характер. Фахівці вважають, що подібна поведінка, яка супроводжує клімактеричний невроз, є протестною реакцією на вікові зміни, які природні для організму.

Лікування

Корекція цього стану здійснюється лікарем з урахуванням наявної симптоматики, і в наш час клімактеричний невроз є виліковним захворюванням. Наскільки ефективною буде застосована терапія, залежить від ряду гормональних препаратів, призначених для того, щоб зробити гормональний фон більш стабільним. Причому потрібний ефект досягається навіть при наявності зниженого вмісту естрогенів.

Як правило, завжди вдається зробити більш стабільним психоемоційний стан пацієнток, що мають клімактеричний невроз, хоча протягом років деколи зберігаються вегето-судинні порушення. Вирішальна роль відведено роботі психотерапевта, психолога. Але це не означає, що слід відмовитися від фармакотерапії, лікар часто призначає транквілізатори, також використовуються антидепресанти. Завдяки психотерапевта жінка може адекватно сприймати свій змінився статус в суспільстві і сім'ї, прийняти його спокійно. Важливо навчитися долати вплив стереотипів, які часто не відображають дійсності, але міцно закріплюються в підсвідомості жінок.

Якщо роботу з пацієнткою веде досвідчений психотерапевт, то жінка зможе спокійно вступити в осінь життя, і при цьому залишатися щасливою, і чудово себе почувати, бути впевненою у своїй красі. Іноді симптоми клімаксу проявляються таким чином, що пацієнтка звертається зовсім до інших лікарів, припускаючи наявність соматичних захворювань. Звичайно, при виникненні серцевих болів зовсім розумно, якщо хворий записується на прийом до кардіолога. І нерідко жінки бувають здивовані, що лікар направляє їх на лікування до психотерапевта. Між тим, серцеві болі є характерною особливістю клімактеричного неврозу. Невротичними порушеннями вважаються плаксивість, нервозність, знижена працездатність, знижений настрій, головні болі Іноді пацієнтки скаржаться на депресивні стани, почуття пригніченості і страху.

"Ци-клим" - препарат, дія якого спрямована на усунення клімактеричних неврозів. Рослинний засіб, містить фітоестрогени цимицифуги. Приймати потрібно по одній таблетці двічі на день, краще під час їжі або відразу після неї. Курс лікування - шість місяців, можлива пролонгація після консультації з лікарем.

"Естровел", який зменшує вираженість припливів, усуває дефіцит естрогенів і вітамінів, м'яко коригує психоемоційний стан та імунітет, нормалізує гематологічні показники і є профілактикою остеопорозу.

"Бонісан" згладжує симптоми клімаксу безпечно і м'яко. Даний інноваційний комплекс являє собою капсули або гель, які успішно заповнюють дефіцит естрогену в організмі жінки і підходять як профілактичний засіб.

Атаракс. Даний препарат є своєрідним гормональним транквілізатором, який характеризується високою безпекою та ефективністю. Основна його властивість -- це зменшення негативного впливу клімаксу на загальний психофізіологічний стан жінки. Він знижує дратівливість, покращує концентрацію уваги і пам'ять, позбавляє від таких соматичних проявів організму, як пітливість, задишка, прискорене серцебиття, нудота та запаморочення

5. Психічні порушення при травматичних ушкодженнях головного мозку

Про актуальність проблеми травматичного ураження може свідчити хоча б те, що за статистикою майже кожний третій випадок втрати працездатності - це травма головного мозку. Хворі після травми становлять значну частку осіб, котрі перебувають на психіатричному диспансерному обліку. Серед психічних розладів, які були зумовлені зовнішніми хвороботворними впливами, виключаючи спричинену алкоголізмом патологію, черепно-мозкова травма займає провідні позиції.

Наслідки травм головного мозку проявляються переважно в різних інтелектуально-мнестичних, емоційних (афективних) і вольових порушеннях. Типовими для травматичного захворювання потрібно вважати такі форми психічної патології, як епізоди потьмареної свідомості, судомні припадки й інші пароксизми епілептичного кола, довготривалі чи періодичні психози галюцинаторно-маячного характеру, стійкі зміни особи з формуванням систематизованих маячних ідей переслідування, ревнощів, сутяжного чи іпохондричного змісту. Кожний із проявів хвороби чи їх сукупність можуть бути визначаючим або додатковим фактором ризику протиправних дій.

Черепно-мозкові травми являють собою різні види і ступені механічного пошкодження кісток черепа, мозку, його оболонок і судин.

Традиційно розрізняють закриті (найчастіші) і відкриті варіанти черепно-мозкових травм. При закритих травмах зберігається замкненість внутрішньочерепної порожнини, при відкритих відбувається порушення цієї замкненості і внутрішньочерепна порожнина з'єднується з зовнішнім середовищем. В обох випадках ушкоджуюча дія на головний мозок визначається його струсом, забоєм, пошкодженням мозкової тканини з розривом м'яких мозкових оболонок і здавленням (компресією) вилитою кров'ю. Нерідко всі патологічні явища розвиваються одночасно. Між закритими і відкритими (непроникаючими та проникаючими в речовину мозку) травмами існують перехідні форми.

Струс і забій головного мозку в поєднанні, разом з масивними внутрішньочерепними крововиливами (гематомами), є патоморфологічним субстратом т. зв. важкої (критичної) черепно-мозкової травми, для якої характерна довготривала втрата свідомості (кома) і масивні розлади життєво важливих функцій організму.

За критерієм перебігу клінічну картину черепно-мозкової травми прийнято розділяти на кілька послідовних стадій. Перша з них - початкова. Це фактично безпосередній результат травми: втрата свідомості різної глибини і тривалості від легкої короткочасної оглушеності (обнубіляція, захмарення) до тяжкої коми; триває кілька годин, днів чи тижнів. Хворі виглядають мовчазними та бездіяльними, періодично впадають у дрімотний стан або постійно сонливі. У такому стані виключається можливість не тільки цілеспрямованої та планомірної діяльності, а й рухова діяльність взагалі. Зрозуміло, що подібні стани не можуть бути фактором ризику або основною причиною антисуспільних дій, тому не мають особливого значення для судово-слідчої практики і судово-психіатричної експертизи.



Ситуація відразу змінюється, як тільки зникає оглушення, кома і настає гострий період починається відновлення втрачених психічних функцій. У цьому періоді (3 -8 тижнів) на фоні загальмованості психіки приблизно в третині випадків можуть спостерігатися одиничні або серійні судомні припадки. Вони бувають розгорнутими (великими) або абортивними, часто з виразним фокальним компонентом, за клінічними ознаками якого навіть на ранній стадії травматичної хвороби можна визначити переважну локалізацію вогнища ураження головного мозку.

У перші дні, тижні після травматичного епізоду можуть виникати психотичні стани, які переважно представлені синдромами присмеркового (сутінкового), деліріозного, онейроїдного (сноподібного) й аментивного потьмарення свідомості. Можливі також амнестичний Корсаковський синдром, морія (дуркуватість -своєрідне мовне та рухове збудження на фоні підвищеного настрою), афективні психози у вигляді депресії чи маніакального стану. За винятком аменції та онейроїду, вони всі мають судово-психіатричне значення, оскільки в цих випадках унаслідок потьмарення свідомості, наявності галюцинаторно-маячних переживань, розладів пам'яті і критичних здібностей, грубої афективної патологї існує реальна небезпека скоєння хворим протиправних дій.

Не завжди своєчасно та однозначно діагностується психотичний стан через раптовість його виникнення, інколи нерозгорнутість клінічної картини або через зовнішню схожість хворобливих дій із вчинками та поведінкою, детермінованими реальною ситуацією, соціально значущими вимогами оточуючого середовища. Складність діагностичної кваліфікації стану хворого в період скоєння ним протиправної дії трапляється на практиці, зокрема, через брак необхідної інформації, відображеної у відповідних документах, що представляють СНЕК: насамперед показання свідків, свідчення звинуваченого і професійна оцінка спеціалістами-медиками характеру нервово-психічних порушень, безпосередньо пов'язаних із перенесеною черепно-мозковою травмою.

У випадках тяжких черепно-мозкових пошкоджень, які характеризуються множинними вогнищами ушкодження, після виходу з коматозного стану може розвинутися картина сплутаності з амнестичною дезорієнтованістю, розгубленістю, хаотичністю рухів і процесів мислення. Одним із важливих компонентів цієї форми розладу свідомості є стереотипне психомоторне збудження і фрагментарність мовної продукції, логічно не пов'язаної із зовнішніми обставинами; це клінічна картина аменції. Надалі з відновленням ясності свідомості і впорядкування поведінки на перший план виступають порушення пам'яті у формі антеро- і ретроградної амнезії (втрата пам'яті на події до і після епізоду порушення свідомості), а також фіксаційної амнезії, хибних впізнавань і спогадів, тобто формується Корсаковський синдром, що незмінно згадується в переліку психопатологічних картин, які розвиваються в гострому періоді та періоді найближчих наслідків (до 6-12 місяців) черепно-мозкової травми. У прогностичному плані таку динаміку травматичної хвороби потрібно визнати несприятливою, тому що на віддалених етапах розвиваються стійкі психоорганічні розлади або травматичне слабоумство.

Окремі епізоди деліріозного, онейроїдного, особливо присмеркового потьмарення свідомості у різних варіантах можуть виникати на кожному з етапів перебігу травматичної хвороби. В гострому періоді серед травматичних психозів перше місце посідають присмеркові стани.

Численні різновиди присмеркового (сутінкового) потьмарення більш-менш вкладаються у певну структуру вірогідних клінічних ознак: гострий, раптовий, без попередніх передвісників початок; відносна короткочасність; охопленість свідомості афектом страху, нуді, люті ("напруженість афекту"); дезорієнтованість, наявність виразних галюцинаторних образів і картин зловісно-залякувального змісту; гострий чуттєвий тип маячень; брутальне агресивне збудження або видима послідовність і навіть обумовленість вчинків; критичне, раптове закінчення; термінальний сон, амнезія того, що сталося.

У такому стані хворі нерідко скоюють тяжкі правопорушення, і сумнівів у тому, що вони повинні бути екскульповані (як і в випадках іншої форми потьмарення свідомості), ніколи не виникає. В судово-психіатричній практиці з метою ідентифікації присмеркового (сутінкового) епізоду з психотичним станом ("короткочасний хворобливий розлад психічної діяльності") використовується комплекс психологічних і навіть криміналістичних оцінок: раптовість, неочікуваність, безмотивність, особлива жорстокість, неприйняття заходів до приховування і пережиття відчуженості щодо скоєного правопорушення. Цей перелік характеристик не завжди відображає усе різноманіття варіантів присмеркового (сутінкового) стану й особливостей порушення свідомості. З клінічних ознак, які відображають суть цієї форми патологічно зміненої свідомості, передовсім, необхідно визначити дезорієнтованість у власній особі й навколишньому середовищі. В цьому стані людина позбавлена здатності правильно сприймати дійсність і водночас здійснювати цілеспрямовану діяльність відповідно до вимог суспільних заборон навіть інстинкту самозбереження. Її поведінка визначається неконтрольованими потягами, примітивними емоціями. Надмірна, патологічна активність призводить до різкого виснаження нервових ресурсів, тому епізоди присмеркового потьмарення свідомості звичайно закінчуються термінальним сном і для них характерним має бути забування (тією чи іншою мірою) подій, що відбувалися.

Делірій розвивається переважно в осіб із багаторічним алкогольним анамнезом, сформованим патологічним потягом до алкоголю (друга стадія хронічного алкоголізму). Характерне хибне орієнтування в навколишньому середовищі; при збереженні орієнтування в своїй особі переважають яскраві чуттєво-пластичні уявлення, наочні спогади, істинні вербальні та зорові сценоподібні галюцинації. Хворі стають ніби глядачами й, одночасно дійовими особами ("акторами на сцені життя"), котрі живо й адекватно реагують на видіння та видовищні події; вони захищаються або нападають. Маячення мають непослідовний образний характер. Настрій дуже мінливий, виникає то панічний страх і тривога, то збуджена цікавість, то подразлива хтивість, то ейфорія. Висловлювання хворого уривчасті, непослідовні.

Якщо психопатологічна симптоматика переважно представлена примарним поєднанням фантастичних уявлень і фрагментами реального сприйняття навколишньої обстановки при повній відстороненості хворого від реальної ситуації, то в подібних випадках мова йде про онейроїдне потьмарення свідомості.

Протиправні дії, що скоюються хворими в період деліріозного чи присмеркового потьмарення свідомості, не відрізняються різноманітністю. Як правило, це кримінальні акти, спрямовані проти життя і здоров'я особи (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження), владних органів (спротив представникам влади, громадськості, працівникам міліції, образи на їхню адресу та посягання на їх життя), суспільної безпеки і громадського порядку (хуліганські вчинки, порушення правил безпеки руху). В цих станах хворі не можуть скоювати корисливі правопорушення, а також інші протиправні дії. Розлади свідомості позбавляють людину можливості приймати рішення, що є результатом вибору цілеспрямованого мотиву дії, скерованої на задоволення тієї чи іншої потреби, яка в повному обсязі враховує існуючий правопорядок.

Надання невідкладної долікарської допомоги

Легка черепно-мозкова травма (струс, забій головного мозку легкого ступеня).

Відразу на місці події хворого необхідно покласти на спину або на бік. Транспортування здійснюють тільки в лежачому положенні. Хворим вводять анальгетики (2 мл 50% розчину анальгіну в / м), протинабрякові препарати (20-40 мг лазиксу в / м), 20 мл 40% розчину глюкози в / в.

До встановлення клінічного діагнозу або огляду пацієнта невропатологом або нейрохірургом не слід застосовувати седативні препарати для купірування можливого порушення, так як ці препарати можуть впливати на прояв вогнищевих і загальномозкових симптомів, що може призвести до діагностичних помилок. При наявності у хворих ран на голові необхідно провести обробку рани, зупинити кровотечу, накласти асептичну пов'язку.

Госпіталізація здійснюється в травматологічний, неврологічний, хірургічний стаціонар.

Важка ч Невідкладна допомога.

Медичні заходи спрямовані в основному на корекцію вітальних порушень (введення воздуховода, інтубація трахеї, ШВЛ), введення плазмозамінних розчинів (400 мл поліглюкіну, реоглюман, роцдекса), дегцдратаціонних препаратів (40-80 мг лазиксу в / м або в / в, до 100 мг гідрокортизону або до 1000 мг преднізолону в / в). Найчастіше хворі перебувають у стані алкогольного сп'яніння що значною мірою змінює клінічні прояви черепно-мозкової травми. У таких випадках показано введення 5-10 мл 05% розчину бемегрида в / в. Від седативної терапії слід утриматися.

Госпіталізація: в екстреному порядку в нейрохірургічний стаціонар. При виражених порушеннях вітальних функцій можливості транспортування хворого обмежені, і потерпілий госпіталізується найближчим реанімаційне відділення.

Основні лікувальні заходи з попередження розвитку вторинних пошкоджень мозку

*Усунення гіпоксії (РаО2 більше 60 мм рт.ст.).

* Усунення артеріальної гіпотензії (АТ > 90 мм рт.ст., а у хворих на артеріальну гіпертензію -- не менше 110-120 мм рт.ст.).

* Усунення тканинної гіпоксії, підтримання адекватного церебрального перфузійного тиску (>70 мм рт.ст.).

* Моніторинг і корекція внутрішньочерепного тиску (не вище 20-25 мм рт.ст.).

* Профілактика і усунення вазоспазму.

Післятравматичний спазм артеріальних судин є однією з головних причин (відмічений у 78% хворих) негативних наслідків травми.

Схематично медикаментозна профілактика вторинних пошкоджень головного мозку полягає у застосуванні інгібіторів протеолізу, антигіпоксантів, антиоксидантів, засобів, що зменшують об'єм тканинної рідини, а також препаратів-антагоністів кальцію. При внутрішньочерепній гіпертензії, яка не піддається корекції, використовують барбітурати (тіопентал натрію).

Немедикаментозна профілактика наростаючої внутрішньочерепної гіпертензії полягає в інтубації хворого з подальшим переведенням його на штучну вентиляцію легенів у режимі помірної гіпервентиляції з моніторингом оксигенації крові. При цьому треба враховувати і небажані ефекти гіпервентиляції -- на кожний 1 мм зниження РаСО2 мозковий кровоток знижується на 3%. При нормальному внутрішньочерепному тиску гіпервентиляція не проводиться.

При наростаючій внутрішньочерепній гіпертензії, гідроцефалії, неефективності медикаментозного лікування накладають вентрикулярний дренаж.

Використання стандартних схем в організації лікувально-діагностичного процесу при черепно-мозковій травмі визначає «гарантованість» лікування. Згідно з даними G.M. Teasdale, впровадження стандартизованих схем діагностики і лікування при травматичних внутрішньочерепних гематомах дозволило знизити летальність з 38 до 23%.

Поняття гарантованості включає три основних фактори: наявність спеціалізованої клініки, відповідного обладнання і підготовлених кадрів; достатньо жорсткі алгоритми діагностичних і лікувальних побудов; відповідне медикаментозне забезпечення.

З метою уніфікації надання медичної допомоги і впровадження в діяльність установ охорони здоров'я сучасних методів діагностики та лікування черепно-мозкової травми, контролю за якістю медичної допомоги наказом МОЗ України від 25.04.2006 р. № 245 впроваджені клінічні протоколи (див. сайт Української асоціації нейрохірургів).

Список використаної літератури

1. Нейротравматология: Справочник. -- М.: ИПЦ «Вазар-Ферро», 1994. -- 410 с.

2. Педаченко Г.А. Сочетанная черепно-мозговая травма. Догоспитальная помощь при черепно-мозговой травме -- К.: Б.и., 1996. -- 31 с.

3. Педаченко Є.Г., Морозов А.М. Сучасні стандарти і організація лікувально-діагностичного процесу при черепно-мозковій травмі // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров'я України. --1999. -- № 1. -- С. 115-120.

4. Современние представления о патогенезе закритой черепно-мозговой травми/ Под ред. Е.Г. Педаченко. -- К.: ТОВ «Задруга», 1996. -- 282 с.

5. Черепно-мозговая травма: Клин. руководство. -- М.: Антидор, 1998, 2000, 2001. -- Т. 2-3.

6. Черепно-мозговая травма: современние принципи неотложной помощи: Уч.-метод. пособие/ Е.Г. Педаченко, И.П. Шлапак, А.П. Гук, М.Н. Пилипенко. -- К.: ЗАО «Випол», 2009. -- 216 с.

7. Александровский Ю.А. Пограничние психические расстройства. Москва медицина 2000г.

8. Асауллаев М.М, Трошин В.М, Чирков В.Д. Основи электроэнцефалографии. Ташкент 1994г.

9. Военная психиатрия. ред. Литвинцев С.В, Шамрей В.К. Санкт- Петербург 2001г.

10. Лихтерман Л.Б. ,Корниенко В.Н.,Потапов А.А. Черепно-мозговая травма: прогноз, течение и исходи. М. Книга ЛТД 1993г.

Размещено на Allbest.ru