Ставлення до батьків як чинник розвитку релігійних уявлень осіб юнацького віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г. С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК: 159.954-057.67:2:37.018.1

СТАВЛЕННЯ ДО БАТЬКІВ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ

РЕЛІГІЙНИХ УЯВЛЕНЬ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Крупська Оксана Іванівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Партико Тетяна Борисівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра психології, доцент

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості імені П. Р. Чамати, завідувач

кандидат психологічних наук, доцент

Гошовський Ярослав Олександрович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра практичної психології, доцент

Захист відбудеться “ 2” липня 2009 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2).

Автореферат розіслано “01” червня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Релігійна свідомість є однією із складових елементів свідомості людини (А. Колодний, Б. Лобовик, О. Бучма). Її формування зумовлене низкою чинників: вихованням в родині, очікуваннями суспільства, бажанням пізнати істину, життєвими труднощами, що спонукають до пошуку допомоги в релігії тощо.

Розвиток релігійної свідомості найбільш активно відбувається в юнацькому віці. Саме в цей період хлопці й дівчата формують цілісний образ власного „Я”, з'ясовують для себе пріоритетні цінності, визначають свою належність до тих чи інших релігійних течій, остаточно створюють певний образ Бога та ставлення до Нього, враховуючи Його абстрактність, нематеріальність (В. Лубський, О. Предко, Д. Мельников, В. Москалець, О. Вишневський, С. Прежина, П. Бенсон, Б. Спілка).

Уявлення про Абсолют, якими володіє людина, вперше закладаються у батьківській сім'ї. Ці уявлення можуть формуватися багатьма способами, два з яких особливо важливі: залучення дитини до релігії сім'єю (у випадку, якщо сім'я, в якій дитина зростає, є віруючою) та неусвідомлене перенесення уявлень про батьків на уявлення про Абсолют. У першому випадку батьки (або інші родичі) доносять до дитини інформацію про релігійні правила і норми, вимагаючи від неї, у міру дорослішання, виконання цих вимог; долучають дитину до виконання релігійних обрядів; розповідають про Бога. Другий спосіб формування релігійних уявлень - це неусвідомлене приписування Абсолюту якостей, притаманних власним батькам, на чому наголошував ще З. Фройд, а згодом і Є. Шимолон, Г. Гжимала-Мосчинська, А.-М. Різутто, Г. Адамчак, А. Вергот, В. Лубський, О. Предко, В. Москалець.

Формування релігійних уявлень шляхом перенесення на образ Бога уявлень про батьків, як вважають більшість авторів (А.-М. Різутто, Г. Адамчак, С. Кушковський), є особливо значущим, оскільки пояснює, чому, у випадку глибокорелігійної сім'ї, яка всіляко долучала дитину до релігійних практик, юнак/дівчина, який/яка виховувалися у ній, до релігії ставляться скептично, або ж, навпаки, у сім'ї, байдужій до релігії чи налаштованій атеїстично, зростає глибокорелігійна особистість.

Проблемі ставлень загалом та ставлення до батьків зокрема присвячує свої праці ряд авторів (В. Мясищев, Е. Еріксон, А. Адлер, Д. Віннікот, Я. Корчак, Л. Маленкова, Е. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс, Г. Юзефович). Проте дослідження релігійності, релігійних уявлень та їх формування в контексті взаємин з батьками й ставлення до них є не достатньо вивчені.

Враховуючи це, а також зважаючи на обмаль праць, присвячених вивченню взаємозв'язків між ставленням до батьків та релігійними уявленнями осіб юнацького віку, тема дисертаційної роботи є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до комплексної теми кафедри психології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Психологічний аналіз соціальної активності особистості” (№ держреєстрації 0106U005912), яка належить до науково-дослідної теми філософського факультету “Українська духовна культура: особливості становлення і розвитку” (№ держреєстрації 0199U003619).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 24/5 від 28.05.2008 року) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 30.09.2008 року).

Об'єкт дослідження - релігійні уявлення осіб юнацького віку.

Предмет дослідження - вплив ставлення до батьків на особливості релігійних уявлень осіб юнацького віку.

Мета роботи - з'ясувати, яким чином ставлення до батьків здатні визначати особливості релігійних уявлень у юнацькому віці.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що ставлення осіб юнацького віку до своїх батьків впливає на їхні релігійні уявлення, а також на наявний у їхній свідомості образ Бога Отця, Ісуса Христа, Богородиці.

Мета дослідження та гіпотеза зумовили такі завдання:

здійснити теоретичний аналіз проблеми, систематизувавши основні теоретичні підходи, які висвітлюють проблематику формування і змісту релігійних уявлень;

з'ясувати суть поняття “релігійні уявлення” і їх місце в структурі релігійності людини;

проаналізувати психологічні особливості релігійності та релігійних уявлень в юнацькому віці, з'ясувати значення ставлення до батьків у формуванні релігійних уявлень хлопців та дівчат;

виявити можливі відмінності чи подібності у змісті релігійних уявлень: серед осіб із різними ставленнями до батьків, між хлопцями та дівчатами;

дослідити взаємозв'язки між особливостями релігійних уявлень осіб юнацького віку та їхніми ставленнями до батьків;

визначити ті аспекти ставлення осіб юнацького віку до батьків, які найбільше взаємозв'язані із основними особливостями їхніх релігійних уявлень.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: погляди Г. Адамчак (про можливе перенесення рис батька на образ Бога, проте без елементів невротизації); А.-М. Різутто (про особливу важливість уявлень про батька і стосунків з ним у формуванні образу Бога у хлопців); А. Вергота, С. Кушковського, М. Нельсона, Е. Джонса, Г. Гжимала-Мосчинської (про існування впливу не лише образу батька, а й матері на ставлення до Бога), Є. Шимолона (про схожість в переживанні людиною себе перед Абсолютом і усвідомленням себе перед батьком), В. Москальця, О. Предко, В. Лубського, О. Вишневського, В. Зеньківського (про суттєву значущість родинного виховання у формуванні релігійності), В. Прежини (про розвиток релігійних уявлень в онтогенезі), Н. Вааденбурга (про різне розуміння Абсолюту представниками як однієї, так і різних релігій), Д. Хутсебаута (про особливості релігійної віри), Д. Тобайка (про вірування в аномальне), В. Мясищева (про ставлення як ключовий чинник формування особистості), Д. Віннікота, Я. Корчака, Л. Маленкової, Е. Ейдеміллера, В. Юстіцкіса, Г. Юзефовича, Л. Шнейдера (про особливості дитячо-батьківських взаємин й типи виховання у сім'ї, що впливають на формування особистості загалом та на її морально-ціннісну сферу зокрема).

Організація дослідження. Дослідницька робота проводилася у три етапи впродовж 2004-2007 років. На першому етапі здійснювався теоретичний аналіз проблеми та підбір психодіагностичних методик (2004-2005 роки). Другий етап дослідження (реалізовувався у період 2005-2006 років) - адаптація методик. Третій етап (2006-2007 роки) - проведення основного емпіричного дослідження, опис та інтерпретація отриманих результатів.

Дослідження проводилося на базі Львівського національного університету імені Івана Франка, Львівської академії друкарства, національного університету „Львівська політехніка”, Національного університету „Острозька академія”, Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем'янчука. Усього 422 особи, 305 з яких опитано в основному дослідженні.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано низку методів. Для теоретичного аналізу проблеми шляхом вивчення наукових джерел: аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення, систематизація. Для побудови і проведення дослідження: організаційні (порівняльний), емпіричні (психодіагностичні методики), опрацювання даних (кількісні: методи математико-статистичного аналізу, серед яких порівняльний, кореляційний, факторний типи аналізу та якісні), інтерпретаційні.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше систематизовано теоретичні підходи, які висвітлюють особливості формування релігійних уявлень людини; поглиблено розуміння психологічних особливостей релігійної сфери людини; з'ясовано особливості релігійних уявлень та розуміння Бога Отця, Богородиці, Ісуса Христа у сучасних юнаків та дівчат; доповнено знання про вплив різноманітних аспектів ставлення до батьків у становленні релігійності та релігійних уявлень юнаків/дівчат; доведено існування відмінностей у сфері релігійних уявлень та ставленні до Абсолюту серед осіб із різним рівнем переживання власного прийняття батьками.

Практичне значення роботи полягає у можливості застосування результатів, отриманих шляхом емпіричного дослідження, психологами, соціальними працівниками, священиками, які працюють із молоддю, з метою допомоги у формуванні релігійної ідентичності. Положення, висвітлені у дисертації, можуть бути використані для поглиблення змісту навчальних програм із дисциплін: „Психологія сім'ї”, „Вікова психологія”, „Педагогічна психологія”, „Соціальна психологія”, які включені у навчальну програму для студентів психологічних спеціальностей ВНЗ України, а також для спецкурсу „Психологія релігії”.

Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечувались обґрунтованістю вихідних теоретико-методологічних позицій, застосуванням апробованого методичного інструментарію, використанням надійних та валідних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, використанням методів математичної статистики із залученням сучасних програм опрацювання даних (STATISTICA 6.0).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації були представлені на міжнародній конференції „Історія релігій в Україні” (Львів, 2005 та 2006 роки); звітних конференціях філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2006, 2007 та 2008 роки); конференції „Психологічні проблеми сучасності” (Львів, 2006 рік); міжнародній науково-практичній конференції „Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (Київ, 2006 рік); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості” (Херсон, 2006 рік); міжвузівській науковій конференції „Соціальні та психологічні особливості інституціональних змін в сучасній Україні” (Запоріжжя, 2006 рік); міжнародній конференції з дитячої та юнацької психотерапії „Дитяча та юнацька психотерапія в Україні - 5-річний досвід роботи” (Львів, 2006 рік); міжнародній науково-практичній конференції „Генеза буття особистості (Київ, 2006 рік); міжнародній науково-практичній конференції „Психологія здоров'я людини” (Луцьк, 2009 рік).

Результати дисертації впроваджено автором у навчально-виховний процес Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 721-40/02 від 15.09.2008 р.); Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (довідка № 01/348 від 15.09.2008 р.); середньої загальноосвітньої школи № 97 м. Львова (довідка № 56 від 02.10.2008).

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображений у 12 наукових публікаціях, з них 6 - статті у фахових виданнях, що внесені до переліку ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (їх налічується 174) та додатків. Повний обсяг роботи становить 361 сторінку. Основний зміст викладено на 181 сторінці. Дисертація містить 24 таблиці (7 сторінок), 36 рисунків (12 сторінок) та 19 додатків (180 сторінок).

вік юнацький батьки ставлення

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, описано інструментарій дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади наукового підходу до вивчення проблеми релігійних уявлень в контексті ставлення до батьків” розкрито зміст ключових понять дослідження, розглянуто основні теоретичні підходи формування релігійності, акцентовано увагу на тих, які розкривають значення ставлення до батьків у формуванні релігійності, з'ясовано суть основних понять дослідження („релігія”, „релігійна свідомість”, „релігійність”, „релігійна віра”, „релігійні уявлення”), розглянуто поетапність формування релігійності в онтогенезі та особливості релігійності і релігійних уявлень у осіб юнацького віку, проаналізовано значення ставлення до батьків та оцінки взаємин із ними у формуванні релігійних уявлень. З'ясовано суть поняття „ставлення” та „ставлення до батьків”.

Релігія - це складне соціальне й духовне явище; сукупність вірувань та духовних практик (як індивідуальних так і колективних), які відображають й регулюють зв'язок людини з трансцендентною дійсністю.

Релігійна свідомість - знання релігійних ідей, правил, догм, практик, їх усвідомлення і прийняття.

Релігійність - знання релігійних ідей, правил, догм, практик, їх усвідомлення та прийняття, а також свідоме їх виконання й втілення в повсякденне життя за власним бажанням.

Релігійна віра - це впевненість в реальному існуванні Бога, надприродного трансцендентного світу.

Релігійні уявлення - особливі ставлення, переживання, образи, символи, в яких відображено суб'єктивне розуміння людиною трансцендентної реальності. Релігійні уявлення обов'язково властиві віруючим, релігійним особам, проте можуть бути притаманними й тим особам, які дотримуються атеїстичних позицій. Релігійні уявлення існують у свідомості людини у вигляді окремих образів, ставлень, переживань і містять значну частку емоційного компоненту. Вони різняться не лише у представників різних релігій, а й у віруючих, які відносять себе до однієї релігії чи конфесії, оскільки важливе значення у їх формуванні має власний досвід, особливості їх інтеріоризації, психологічні особливості самої особистості, яка володіє такими уявленнями (Ю. Борунков, А. Колодний, Б. Лобовик, В. Прежина, Дж. Леуба).

Ставлення - є одною із ключових властивостей особистості. Саме характеристики ставлень до оточення визначають її унікальність. Ставлення до батьків - це найперше ставлення, яке дитина має щодо світу, і саме воно суттєво впливає на формування її особистості загалом (В. Мясищев, Я. Корчак).

Серед розмаїття теоретичних підходів формування релігійності можна виокремити три блоки: 1) підходи соціального походження релігійності; 2) підходи, в яких основою релігійності вважаються біологічно-інстинктивні особливості людини; 3) підходи, які основою релігійності вважають особисте переконання й переживання.

1) Підходи соціального походження релігійності можна поділити на дві групи: а) підходи, в яких основою виникнення релігійності вважається проекція образу осіб, що входять до найближчого соціального оточення (насамперед батьків) на уявлення про Бога. До цього підходу відносимо погляди З. Фройда, який вважав, що образ Бога, уявлення про Нього є індивідуальним для кожної людини (відповідно, є різним у людей) і є узагальненим образом Всесильного батька, який наче здійснює опіку над дитиною, і саме Він повинен дати дорослій людині почуття безпеки, захисту, що нагадує те почуття, яке отримує дитина, перебуваючи під впливом люблячого і дбайливого батька. Уявлення про Абсолют уже в дорослому віці залежать від стосунків, які людина в дитинстві мала з власним батьком. Водночас, З. Фройд приписував цим уявленням елементи невротизації.

На важливості впливу образу батька у формуванні релігійних уявлень наголошує Є. Шимолон. Він зазначає, що для утворення в дитячій свідомості образу Бога, уявлення про власного батька є особливо важливими. Образ Бога, хоча й трансформуватиметься під впливом подальшого досвіду та життєвих обставин, та все-ж незмінною залишиться його основа, яка і є відображенням взаємин з батьком. Подібних поглядів дотримується Г. Адамчак, який стверджує, що дитина переносить певні риси, які спостерігає у свого батька, на уявлення про Абсолют.

На важливості не тільки образу батька (уявлень про нього та стосунків із ним), а й образу матері, бабусь/дідусів, вихователів у формуванні релігійних уявлень, наголошували А.-М. Різутто, С. Кушковський. А. Вергот, зокрема, вважає, що дитина проектує на Бога риси одного з батьків своєї статі (дівчинка - матері, хлопчик - батька).

До цієї ж групи підходів відносимо і погляди Ж. Піаже, який також підтверджував важливість стосунків дітей з батьками у формуванні уявлень про Бога. Ж. Піаже виокремлює два образи Бога: “Бог Іманентний” та “Бог Трансцендентний”. “Бог Іманентний” - образ, що характеризується ставленням до Бога, як до Ідеалу, Яким варто захоплюватися і на Якого варто орієнтуватися при виборі способу поведінки. Формується він в людській уяві, коли в дитячому віці стосунки з батьками будувалися за принципом співпраці, де батьки поважали дитину і сприймали її (хоча б давали їй це відчути) як рівноправного, достойного партнера. “Бог Трансцендентний” - передбачає уявлення про Бога, як про карателя людини за її провини. Він формується при авторитарному стилі виховання дитини.

б) підходи, в яких чинники виникнення релігійності приписуються впливові соціуму (шляхом навчання, переконання, іноді тиску). Так, К. Дабровський вважає соціальний чинник ключовим у формуванні релігійності та релігійних уявлень. Релігійність, релігійні уявлення, на його думку, нав'язуються авторитетними для людини особами (священнослужителями, батьками, вчителями, оточенням). В. Зеньківський великого значення у формуванні релігійності надає родинному вихованню. За А. Арджилом релігійність людини, релігійні уявлення формуються під впливом оточення.

2) Теоретичні підходи, що відображають біологічно-інстинктивний погляд на природу релігійності людини, представлені у науковців: О. Краснопольського, Т. Рібо, Т. Андре, які обґрунтовують наявність духовного інстинкту як чогось невід'ємного від природи людини.

3) Підходи, в яких основою виникнення релігійності вважають особисте переконання й переживання. Так, К.-Г. Юнг формування уявлень про Бога приписував внутрішньому досвіду, що виникає на основі чинного в колективному несвідомому цієї людини архетипі. Г. Олпорт виокремлює “релігійне почуття”, яке є частиною життєвої філософії кожної людини. “Релігійне почуття” - це певні емоційні і пізнавальні елементи особистості. Основною його функцією є ставлення до вищої цінності - Бога. Н. Содерблом вважає, що “особистий містичний досвід” та “містичне переживання нескінченності” - важливі психологічні аспекти релігії, без яких жодна релігія існувати не може.

Юнацький вік - період активного формування власної ідентичності, водночас - період формування автентичної релігійності. Ціннісні орієнтації та релігійні норми, яких дотримується хлопець/дівчина, є власними, не нав'язаними батьками (хоча базою для формування релігійності було залучення дитини до релігії батьками або ж іншими близькими родичами, а зміст релігійних уявлень формувався в контексті дитячо-батьківських відносин та оцінки дитиною цих відносин). Особи юнацького віку здатні розуміти символи релігійного змісту, Бог розуміється ними вже як абстрактний, ідеальний Абсолют (а не добрий чарівник, що притаманно для більш раннього віку), наділений ідеальними якостями.

Виховний вплив сім'ї має велике значення для формування релігійних уявлень особистості. Релігійні уявлення дитини в сім'ї формуються під впливом розповідей батьків (якщо зростає у віруючій родині), а також шляхом проектування рис, які вона має змогу спостерігати у власних батьків, на розуміння Бога (С. Кушковський, А.-М. Різутто, Є. Шимолон, Г. Адамчак). Разом з тим, науковці мало уваги приділяють дослідженню формуванню уявлень про Богородицю та Ісуса Христа. Не з'ясовано, з яких осіб із найближчого соціального оточення відбувається перенесення рис на розуміння образу Ісуса Христа та Діви Марії.

У другому розділі - “Організація та методичне забезпечення дослідження” описано поетапність проведення дослідження, методики, використані для збору емпіричних даних, охарактеризовано групу досліджуваних осіб.

Дослідження здійснювалося у декілька етапів: На першому етапі проводився теоретичний аналіз проблеми та підбір відповідних психодіагностичних методик. Другий етап - адаптація методик: визначення валідності за змістом (експертна група включала 19 осіб) та математичної валідності (обчислення критерію б-Кронбаха на основі результатів дослідження 102 осіб). Третій етап дослідження - проведення основного емпіричного дослідження та опис отриманих результатів.

Використані методики можна поділити на два блоки. І блок: методики, спрямовані на вивчення містико-релігійних уявлень молоді: 1) методика визначення релігійних уявлень Н. Вааденбурга; 2) методика Є. Шимолона (“Шкала страху та захоплення”); 3) методика визначення особливостей релігійної віри Д. Хутсебаута; 4) методика визначення вірувань в аномальне Д. Тобайка. ІІ блок: методики, ціллю яких є діагностика ставлення у сфері батьки-діти: 1) методика визначення дитячо-батьківських взаємин А. Рое та М. Сігельмана; 2) методика ДБВ (дитячо-батьківські відносини у підлітково-юнацькому віці); 3) методика “Незавершені речення” Д. Сакса та Е. Леві; 4) методика визначення міжособистісних стосунків Т. Лірі.

Усього для проведення дослідження було залучено 422 особи. Основна група досліджуваних налічувала 305 осіб юнацького віку: 157 дівчат та 148 хлопців. Вік досліджуваних - 16-19 років. Усі досліджувані вважали себе віруючими християнами (конфесійність не враховувалася), а також були неодруженими, проживали разом з батьками і походили з повних сімей.

Третій розділ - “Емпіричне дослідження християнських релігійних уявлень осіб юнацького віку у зв'язку із їхнім ставленням до батьків” присвячений виявленню особливостей релігійних уявлень молоді та ставлень до батьків, а також з'ясуванню взаємозалежності між релігійними уявленнями та ставленням до батьків, здійсненню математико-статистичного аналізу отриманих даних та їх інтерпретації.

Для статистичного опрацювання даних використано порівняльний, кореляційний та факторний види аналізу.

Результати t-критерію Стьюдента серед груп осіб, суб'єктивний рівень прийняття батьком яких є високим, та тих, які вважають себе недостатньо прийнятими батьком засвідчили відмінності у їх релігійних уявленнях (розподіл на зазначені групи здійснювався за шкалою „прийняття батьком” методики ДБВ) (табл. 1).

Таблиця 1

Статистично достовірні відмінності у релігійних уявленнях серед осіб, “прийнятих” та “не прийнятих” батьком

Шкала	Середньоарифметичні Показники	t-критерій Стьюдента	p
	“Прийняті” N = 205	“Не прийняті” N = 100
„Психотерапевт” Бог Отець	15,58	14,34	2,499	0,013
„Порадник” Бог Отець	16,409	14,61	3,555	0,0004
„Любов” Бог Отець	17,019	15,6	3,054	0,002
Послідовна віра	4,541	4,11	2,207	0,028
Надмірна критика релігії	1,966	2,41	2,515	0,012
Віра в чаклунство і магію	2,936	3,25	2,102	0,036

Особи, які вважають себе „прийнятими” батьком, значно частіше схильні уявляти Бога Отця як абсолют любові, як порадника та як психотерапевта; вони більш послідовні у релігійній вірі. Тобто, позитивно забарвлені емоційні взаємини з батьками сприяють як формуванню позитивного образу Бога в свідомості юнаків/дівчат, так і толерантнішому ставленню до самої релігії. Особи юнацького віку з суб'єктивним “не прийняттям батьком” більше критикують релігійні догми, а також більше вірять у дієвість чаклунства й магії як способу допомоги людині, аніж юнаки/юнки „прийняті батьком”. Це свідчить, що навіть віруючі хлопці/дівчата, за умови переживання неприйняття батьком, негативної оцінки емоційних взаємин із ним - не шукатимуть у Бога підтримки і допомоги, оскільки на образ Бога переносять саме відсутність розуміння й прийняття, що існує у взаєминах з батьком, і, як наслідок, шукають компенсації й розради у містичних практиках.

Юнаки і дівчата, які різняться переживанням власного прийняття матір'ю, мають певні відмінності у розумінні Бога Отця, Діви Марії та Ісуса Христа та у особливостях релігійності (табл. 2) (розподіл досліджуваних на групи „прийняті матір'ю” та „не прийняті матір'ю” здійснювався на основі результатів за шкалою „прийняття матір'ю” методики ДБВ).

Таблиця 2

Статистично достовірні відмінності у релігійних уявленнях серед осіб, “прийнятих” та “не прийнятих” матір'ю

Шкала	Cередньоарифметичні Показники	t-критерій Стьюдента	p
	“Прийняті” N = 247	“Не прийняті” N = 58
„Психотерапевт” Діва Марія	14,729	12,966	2,848	0,005
„Інструмент” Діва Марія	14,186	12,776	2,34	0,02
„Порадник” Бог Отець	16,117	14,81	2,151	0,032
„Порадник” Діва Марія	15,251	13,103	3,595	0,0004
„Порадник” Ісус Христос	15,239	14,0	2,029	0,04
„Любов” Бог Отець	16,826	15,638	2,144	0,032
„Любов” Діва Марія	16,49	14,569	3,307	0,001
„Любов” Ісус Христос	16,51	15,31	2,136	0,03
„Справедливість” Діва Марія	14,134	13,034	1,977	0,05
Послідовна віра	4,555	3,793	3,312	0,001
Надмірна критика релігії	2,02	2,466	2,108	0,036
Віра в спіритуалізм	1,287	1,862	3,019	0,003

Особи, які вважають, що матір їх приймає, частіше звертаються до Богородиці з прагненням отримати підтримку, заспокоєння, допомогу чи сприяння у досягненні власних цілей, вважатимуть Її порадницею, абсолютом любові та справедливості, частіше розуміють Бога Отця як порадника, як ідеал любові, а також Ісуса Христа вважатимуть абсолютом любові і порадником; віра осіб „прийнятих матір'ю” є більш послідовною. Тобто, “прийняті матір'ю” позитивніше ставляться до Бога Отця, Богородиці та Ісуса, не вважають Їх відстороненими Ідеалами, а, навпаки, активно залученими до життя і проблем людей, допомагаючи людям, що формує позитивне ставлення до релігії загалом. Особи, які вважають себе недостатньо прийнятими матір'ю, більш критично ставляться до релігійних вимог, а також більше схильні вірити у дієвість спіритуалізму (спіритуалізм тут розуміється як віра в існування потойбічного світу й можливість “спілкування” з його “представниками” через виконання певних ритуалів, отримання від них відповіді на актуальні запитання). Отже, як ставлення до батька, так і до матері пов'язані з ставленням до Абсолюту: задоволеність відносинами з матір'ю сприяє формуванню позитивного образу Богородиці, Бога Отця та Ісуса, а також формує впевненість у можливості отримання допомоги від Них, а це сприяє зміцненню релігійної віри та менш критичному ставленню до неї.

Між хлопцями й дівчатами юнацького віку виявлено відмінності у їх релігійних уявленнях та розумінні Бога Отця, Діви Марії, Ісуса (табл. 3).

Таблиця 3

Статистично достовірні відмінності у релігійних уявленнях серед хлопців та дівчат

Шкала	Середньоарифметичні Показники	t-критерій Стьюдента	p
	Хлопці N = 148	Дівчата N = 157
„Психотерапевт” Діва Марія	13,75	15,0	2,565	0,01
„Інструмент” Діва Марія	13,264	14,535	2,695	0,007
„Порадник” Діва Марія	14,229	15,42	2,511	0,001
„Любов” Діва Марія	15,649	16,573	2,004	0,05
„Любов” Ісус Христос	15,777	16,758	2,226	0,03
Беззастережна віра	6,149	6,554	2,568	0,011
Надмірна критика релігії	2,291	1,929	2,175	0,03

Отже, дівчата більше, ніж хлопці, захоплюються Богом, зачаровуються Його величчю. Вони частіше схильні вважати Богородицю порадницею, частіше звертаються до Неї з надією отримати розраду та подолати тривогу, просять її заступництва у власних проблемах, а також частіше, аніж юнаки, вважають Богородицю абсолютом любові. Тобто, Діва Марія є більш зрозумілою для дівчат, а причину цього вбачаємо у тому, що Вона у своєму образі синтезує риси ідеальної жінки, матері, що є більш зрозумілим для дівчат, ніж для хлопців. Також дівчата більшою мірою схильні вважати Ісуса Христа абсолютом любові. Дівчата частіше, ніж хлопці, схильні вірити беззастережно. Причиною цього, можливо, є природно вища емоційність дівчат, аніж хлопців. Порівняно з ними, у хлопців значно менше, простежується захоплення Абсолютом (очевидно через прагматичність та схильність опиратися на докази, що більше притаманно хлопцям, аніж дівчатам); значно менше вони схильні приписувати образу Діви Марії рис заступниці, рідше звертаються до Неї з проханням отримати впевненість у собі, у завтрашньому дні, позбутися страху чи з просьбами отримати необхідні матеріальні блага, рідше вважатимуть Богородицю порадницею, абсолютом любові, а також менше оцінюють як абсолют любові Ісуса Христа, а тому рідше, ніж дівчата, звертаються у пошуку допомоги до Богородиці та Ісуса. Юнаки більш критично ставляться до релігії, часто надмірно її критикують, і це при тому, що всі досліджувані назвали себе віруючими християнами.

Результати кореляційного аналізу засвідчили, що ставлення до батьків, відносини з ними впливають на формування релігійних уявлень молоді, а також на формування образу Бога Отця, Богородиці та Ісуса Христа. Так, переживання власного синівства перед Богом взаємозв'язане із емпатійністю матері (r=0,47 при p<0,01), емпатійністю батька (r=0,55 при p<0,01). Переживання себе невільником перед Богом пов'язано із вимогливістю матері (r=0,31 при p<0,01), авторитарністю матері (r=0,49 при p<0,01), покаранням, що здійснює матір (r=0,3 при p<0,01), непослідовністю матері (r=0,26 при p<0,01), непослідовністю батька (r=0,38 при p<0,01). Захоплення Богом, здивування Його величчю й красою корелює із прийняттям матір'ю (r=0,45 при p<0,01), емпатійністю матері (r=0,37 при p<0,01), доброзичливістю матері у ставленні до сина/доньки (r=0,35 при p<0,01), емпатійністю батька (r=0,46 при p<0,01).

Розуміння Бога Отця як “психотерапевта” (шкала демонструє переживання Бога Отця як Того, Хто допомагає позбутися тривоги, неспокою й страху, що виникають в силу певних життєвих обставин, додати впевненості у собі, забезпечити психологічний комфорт) пов'язане із: прийняттям матір'ю (r=0,46 при p<0,01), прийняттям батьком (r=0,51 при p<0,01), емпатійністю батька до сина/доньки (r=0,46 при p<0,01), доброзичливістю батька (r=0,35 при p<0,01). Уявлення про Бога Отця як про абсолют любові взаємозв'язане із переживанням власного прийняття батьком (r=0,43 при p<0,01), прийняттям матір'ю (r=0,36 при p<0,01), емпатійністю батька (r=0,37 при p<0,01), задоволеністю взаєминами з батьком (r=0,55 при p<0,01). Водночас, розуміння Бога Отця як судді, Який карає за гріхи, у хлопців та дівчат юнацького віку пов'язане із авторитарністю батька (r=0,47 при p<0,01), покаранням батьком (r=0,52 при p<0,01).

Ставлення до Ісуса Христа частково визначається як перенесенням рис батька, так і матері на уявлення про Нього. Так, Ісус Христос уявляється як заступник, помічник (шкала розуміння Ісуса Христа як „психотерапевта”) у випадку доброзичливих відносин хлопця/дівчини із матір'ю (r=0,35 при p<0,01). Розуміння Ісуса Христа як судді зумовлене авторитарністю батька до сина/доньки (r=0,36 при p<0,01), а також покаранням, яке здійснює батько (r=0,55 при p<0,01).

На образ Богородиці, який існує у свідомості молоді, суттєво впливають ставлення до матері. Діва Марія розуміється як помічниця у подоланні неспокою, тривоги, страху, як заступниця, до Якої можна звернутися за допомогою та підтримкою (шкала розуміння Богородиці як „психотерапевта”), за умови переживання власного прийняття матір'ю (r=0,47 при p<0,01), емпатійності матері (r=0,48 при p<0,01), співробітництва з матір'ю (r=0,39 при p<0,01), задоволеності відносинами із матір'ю (r=0,48 при p<0,01). Розуміння Діви Марії як порадниці пов'язане із прийняттям матір'ю (r=0,39 при p<0,01), емпатійністю матері (r=0,58 при p<0,01), доброзичливістю матері (r=0,58 при p<0,01). Формуванню ж розуміння Богородиці як абсолюту любові сучасним хлопцям/дівчатам заважає непослідовність матері у здійсненні виховних впливів щодо сина/доньки (r=-0,36 при p<0,01). Уявлення про Богородицю як про суддю пов'язано оберненим кореляційним зв'язком із схваленням автономності матір'ю (r=-0,4 при p<0,01). Це підтверджує факт, що чим менше автономності матір виявляє у взаєминах із сином/донькою, чим більше контролює поведінку своїх дітей, тим частіше хлопці/дівчата приписуватимуть Богородиці рис судді, Яка карає за гріхи.

Існують зв'язки між ставленням як до батька, так і до матері з уявленнями про Бога Отця. Образ Ісуса Христа, в свідомості хлопців та дівчат, також, частково залежить від їхнього ставлення до обох батьків. Однак, розуміння Богородиці пов'язане лише із ставленням до матері та оцінкою стосунків із нею. Позитивні аспекти ставлень осіб юнацького віку до власних батьків зумовлюють існування позитивного образу Абсолюту, негативна оцінка хлопцями/дівчатами своїх батьків, навпаки, спричиняє формування негативно забарвлених уявлень про Бога.

Результати здійсненого факторного аналізу засвідчили: у осіб юнацького віку, які увійшли в групу “прийнятих” батьком, ставлення до матері та батька як до осіб, які здійснюють опіку над сином/донькою, впливає як на формування хороших взаємин з батьками, так і на утворення довірливого ставлення (за умови приналежності до християнської релігії) до Бога Отця, Богородиці та Ісуса Христа. За умови релігійної віри й відсутності критичного ставлення до релігії, але за наявності конфліктних відносин з батьками, ворожого ставлення між батьками (між батьком та матір'ю), Діва Марія та Ісус Христос розуміються частіше як Такі, основними “повноваженнями” Яких є суддівство та карання за гріхи: простежується перенесення не лише рис батька чи матері на Богородицю та Ісуса, а й перенесення відносин в сім'ї й ставлення до стосунків між батьками (між матір'ю та батьком) на образи Бога Отця, Діви Марії та Ісуса Христа у свідомості хлопців/дівчат. Несприятливі взаємини в батьківській сім'ї та розцінювання відносин між батьками як ворожих, спричиняють незадоволеність власною сім'єю, а це знижує ефективність психотерапевтичної функції сім'ї. Не віднайшовши необхідної емоційної підтримки в середовищі сім'ї, хлопець/дівчина намагаються відшукати їх поза межами родини, можливо у релігії, проте, як уже з'ясовано в процесі дослідження, у разі негативних взаємин з батьками, на образ Бога Отця, Ісуса Христа та Богородиці переноситимуться частіше негативні риси батьків, а це формує переконання, що до Них недоцільно звертатися (в думках, молитвах). Відповідно, молоді люди намагаються знайти підтримку й шукають її у різний спосіб, одним з яких є звернення до позарелігійної містики (спіритуалізму, чаклунства, магії, астрології), яка суперечить традиційному християнству (до якого відносять себе усі досліджувані).

Показники позитивного ставлення до Бога Отця, Діви Марії та Ісуса Христа перебувають на тому ж полюсі єдиного фактора, поруч із показниками віри в магію, чаклунство, забобони, спіритуалізм. Це свідчить про те, що традиційні християнські вірування (віра й позитивне ставлення до Бога Отця, Ісуса Христа і Богородиці) та віра в позарелігійну містику (магію, астрології, забобони) з точки зору психологічної природи цих явищ, мають спільну основу. Такою причиною, на наш погляд, є бажання пізнання нового, невідомого, таємничого, а Бог та позарелігійні містичні явища цілком характеризуються такою таємничістю.

У досліджуваних осіб юнацького віку виявлено спільну тенденцію: при надмірній ліберальності батьків (як матері, так і батька) у ставленні до синів/доньок, останні звертаються до позарелігійних містичних практик. Пояснюємо це тим, що батьки розуміються ними як такі, які зовсім не накладають обмежень та правил. Водночас це переноситься на уявлення про Бога (як неодноразово було засвідчено, перенесення рис батьків на уявлення про Абсолют є властиве при формуванні релігійних уявлень), тоді Бог розуміється як Такий, Чиї вимоги і правила (викладені у релігії) хоча й існують, проте не особливо стосуються самих юнаків та дівчат. Якщо ж молода людина не має жодних правил та обмежень, то намагається віднайти їх у інших сферах, у яких сама може здійснювати вплив на своє життя (з точки зору психологічної науки, основна відмінність між релігією і магією - в релігії людина повинна підкоритися Абсолюту, а у магії - може сама підкорити собі вищі сили і керувати ними).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми розвитку релігійних уявлень в контексті їх формування у взаєминах з батьками. Доведено, що:

1. Релігійні уявлення - особливі ставлення, переживання, образи, символи, в яких відображено суб'єктивне розуміння людиною трансцендентної реальності. Релігійні уявлення обов'язково властиві віруючим, релігійним особам, проте можуть бути притаманними й тим особам, які дотримуються атеїстичних позицій. Релігійні уявлення існують у свідомості людини у вигляді окремих образів, ставлень, переживань і містять значну частку емоційного компоненту. Вони різняться не лише у представників різних релігій, а й можуть бути відмінними у віруючих, належних до однієї релігії чи навіть конфесії, оскільки важливе значення у їх формуванні має власний досвід, особливості їх інтеріоризації, психологічні особливості самої особистості, яка володіє такими уявленнями.

Ставлення до батьків - це найперше ставлення, яке виникає у дитини до оточення і надалі матиме суттєвий відбиток на формування її особистості.

2. У психологічній літературі можна виокремити такі теоретичні підходи формування релігійності людини та релігійних уявлень: 1) підходи, які в основі релігійних уявлень вбачають соціальний аспект: а) теорії проекції рис осіб із найближчого соціального оточення (передовсім батьків) на уявлення про Абсолют (З. Фройд, Є. Шимолон, А.-М. Різутто, Г. Адамчак, А. Вергот, Г. Гжимала-Моcчинська); б) підходи, в яких основа формування релігійності вбачається у впливові соціуму (В. Зеньківський, К. Дабровський, М. Арджил, Г. Санден, Е. Фромм, П. Призер); 2) підходи, у яких підгрунтям релігійності вважаються особисті переконання людини (Г. Олпорт, Е. Еріксон, Г. Свієнко, Н. Содерблом); 3) теоретичні підходи, які основу релігійності приписують біологічно-інстинктивним аспектам людської природи (О. Краснопольський, В. Джемс, Дж. Леуба, Т. Андре, П. Жане, Т. Рібо).

3. Виховний вплив сім'ї відіграє важливе значення у формуванні релігійних уявлень особистості. Релігійні уявлення дитина в сім'ї отримує як із розповідей батьків (якщо зростає у віруючій родині), так і переносячи риси, які вона має змогу спостерігати у власних батьків, на розуміння Бога. Релігійні уявлення осіб юнацького віку є абстрактними, їм доступне розуміння релігійної символіки, образ Абсолюту одухотворений, проте релігійна ідентичність ще остаточно не сформована.

4. Ставлення до батьків накладають відбиток і на ставлення юнаків та дівчат до самої релігійної віри загалом та на релігійні уявлення молоді зокрема. Так, особи, які вважають себе прийнятими батьком, є більш послідовними у релігійній вірі. Особи, „прийняті батьком”, які спостерігають несприятливі взаємини між своїми батьками, починають виявляти незадоволення батьківською сім'єю, що знижує психотерапевтичну функцію сім'ї і підвищує схильність звертатися за емоційною підтримкою до позарелігійної містики.

“Не прийняті батьком” більше критикують релігійні догми, частіше вірять у дієвість чаклунства й магії як способу допомоги людині. Тобто, при відсутності позитивного ставлення до батьків в осіб юнацького віку позарелігійні вчення можуть мати компенсаторне значення (як втеча від релігії, що її сповідують батьки). Як у “прийнятих”, так і у “не прийнятих батьком”, надмірна ліберальність батька і матері у ставленні до сина/доньки, рівнозначно як і авторитарність та надмірні обмеження, спонукає молодь шукати певних авторитетів, найчастіше у магії, чаклунстві, забобонах.

Особи, які вважають себе прийнятими матір'ю, частіше звертаються до Богородиці з метою отримати допомогу у вирішенні власних проблем, подолати страх, тривогу, неспокій, вважатимуть Її порадницею, абсолютом любові та справедливості, а також Бога Отця частіше розуміють як порадника, як ідеал любові, більш позитивно ставляться до Ісуса Христа, вважаючи Його абсолютом любові і звертатимуться до Нього за допомогою у вирішенні власних проблем різного характеру (від реалізації бажань до психологічної підтримки). У осіб, “прийнятих матір'ю”, беззастережна віра спонукає змиритися із владою Бога карати за гріхи. Особи, “не прийняті матір'ю”, характеризуються меншою послідовністю у релігійній вірі, є більш критичними до релігійних норм, більше вірять у дієвість спіритуалізму (містики). Хлопці й дівчата, “не прийняті матір'ю”, у випадку недостатньої емоційної підтримки від батьків, починають сприймати Бога як заступника, шукаючи у Ньому компенсації нестачі емоційної підтримки.

5. Дівчата більше захоплюються Богом, зачаровуються Його величчю, аніж це виражається у юнаків. Дівчата частіше схильні звертатися до Богородиці, просять Її заступництва у власних проблемах, а також частіше, ніж юнаки, вважають Богородицю абсолютом любові. Причина цього криється у тому, що Богородиця є жіночим образом, а отже і є більш зрозумілою для дівчат. Хлопці значно менше схильні вірити беззастережно і критичніше ставляться до релігійних норм.

6. Позитивне ставлення до обох батьків (різні аспекти стосунків із батьками) та показники, які характеризують синівське й довірливе ставлення до Бога, тісно пов'язані між собою, що підтверджує перенесення рис батьків на уявлення про Абсолют. Причому, для формування образів Бога Отця та Ісуса Христа мають значення не лише стосунки з батьком, а й з матір'ю. На уявлення про Богородицю проектуються лише риси матері.

Отже, за результатами дослідження, ставлення до батьків можна розглядати як чинник розвитку релігійних уявлень осіб юнацького віку. Основна гіпотеза дослідження, у якій припускалося, що ставлення осіб юнацького віку до своїх батьків впливає на релігійні уявлення хлопців та дівчат, а також на існуючі у їхній свідомості образи Бога Отця, Ісуса Христа та Діви Марії, підтвердилася повністю.

Перспективними у дослідженні релігійних уявлень є такі напрями: дослідження релігійних уявлень дітей та молоді, позбавлених батьківського піклування (тоді, коли перенесення рис батьків на образ Абсолюту буде неможливим); дослідження осіб, які релігію вважають своїм покликанням (священиків, монахів): їх взаємини з батьками та ставлення до батьків; порівняння значення впливу батьків у формуванні релігійних уявлень у віруючих різних релігій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Крупська О. І. Містико-релігійні уявлення молоді: адаптація методики Д. Тобайка / О. І. Крупська // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - К. : Міленіум, 2006. - Випуск 28. - С. 7-15.

2. Крупська О. І. Релігійні уявлення осіб юнацького віку: адаптація методик Є. Шимолона та Д. Хутсебаута / О. І. Крупська // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. VIII. Випуск 6. - С. 151-157.

3. Крупська О. І. Особливості впливу соціальних відносин на формування релігійних уявлень у осіб юнацького віку / О. І. Крупська // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. VIII. Випуск 2. - С. 155-161.

4. Крупська О. І. Філо- та онтогенетичний аспекти формування образу божества / О. І. Крупська // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. VIII, частина 8.- С. 125-131.

5. Крупська О. І. Дитячо-батьківські стосунки як чинник ставлення молоді до Бога / О. І. Крупська // Соціальна психологія. - К., 2006, № 5. - С. 147-152.

6. Крупська О. І. Особливості взаємозв'язків ціннісних орієнтацій підлітків із цінностями їхніх батьків / О. І. Крупська // Вісник Львівського університету. Серія : філософські науки. - Львів, 2007. - Вип. 10. - С. 354-364.

Статті в інших наукових виданнях:

7. Крупська О. І. Релігійні уявлення дітей в умовах сучасного суспільства / О. І. Крупська // Історія релігій в Україні : Науковий щорічник. Книга ІІ. - Львів : Логос, 2005 - С. 550-555.

8. Крупська О. І. Релігійні уявлення осіб юнацького віку / О. І. Крупська // Історія релігій в Україні : Науковий щорічник. Книга ІІ. - Львів : Логос, 2006. - С. 348-354.

Тези доповідей на наукових конференціях:

9. Крупська О. І. Релігійні уявлення юнаків / О. І. Крупська // Тези звітної наукової конференції філософського факультету (м. Львів, 13-14 лютого 2006 р.) / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - С. 141-142.

10. Крупська О. І. Особливості формування релігійних уявлень / О. І. Крупська // Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції [Дні науки] (м. Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р.) / Гуманітарний університет „ЗІДМУ” : В 4 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - Т. 4. - С. 229-230.

11. Крупська О. І. Особливості релігійних уявлень у дітей старшого дошкільного віку / О. І. Крупська // Збірник тез міжнародної конференції [Дитяча та юнацька психотерапія в Україні - 5-річний досвід роботи] (м. Львів, 26-27 травня 2006 р.) / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів : Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. - С. 40-44.

12. Крупська О. І. Значення стосунків з батьками для формування ціннісних орієнтацій та релігійних переконань у підлітків / О. І. Крупська // Тези ІІІ науково-практичної конференції студентів та молодих вчених [Психологічні проблеми сучасності] (м. Львів, 12 травня 2006 р.) / Львівський національний університет імені Івана Франка, Студентське науково-практичне товариство кафедри психології ЛНУ імені Івана Франка. - Львів, 2006. - С. 16-17.

АНОТАЦІЇ

Крупська О.І. Ставлення до батьків як чинник розвитку релігійних уявлень осіб юнацького віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - Київ, 2009.

Дисертація містить результати теоретичного та емпіричного дослідження особливостей релігійних уявлень в контексті ставлення до батьків. Розкрито зміст основних понять та представлено їх співвідношення; розглянуто та систематизовано основні теоретичні підходи формування релігійності та релігійних уявлень.

Здійснено переклад та адаптацію окремих методик. Проведено емпіричне дослідження та опрацювання даних математико-статистичними методами. Доведено, що релігійні уявлення у представників однієї релігії (у нашому дослідженні - християнської) можуть суттєво відрізнятися і бути взаємопов'язаними із ставленням до батьків. Уявлення про батьків (про взаємини з ними) переносяться на релігійні уявлення і зумовлюють певне ставлення до Бога Отця, Богородиці та Ісуса Христа, до релігії загалом та до позарелігійних містичних вчень. Позитивне ставлення до батьків сприяє формуванню позитивного розуміння Абсолюту. З'ясовано, що ставлення до обох батьків зумовлюють певне уявлення про Бога Отця та Ісуса, на розуміння Богородиці відображаються ставлення лише до матері.

Ключові слова: релігійні уявлення, релігійна віра, перенесення, образ Бога, образ Богородиці, образ Ісуса Христа, позарелігійні уявлення, стосунки з батьками, особи юнацького віку.

Крупская О. И. Отношения к родителям как фактор развития религиозных представлений лиц юношеского возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г. С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация содержит результаты теоретического и эмпирического исследования особенностей религиозных представлений лиц юношеского возраста. Проанализированы особенности их формирования в контексте отношения к родителям. В диссертации раскрыто содержание основных анализируемых понятий и представлено их соотношение; рассмотрено и систематизировано основные теоретические подходы формирования религиозности и сущности религиозных представлений; раскрыто особенности религиозности на различных этапах онтогенеза, а также общие особенности религиозных представлений лиц юношеского возраста; выяснено значение отношения к родителям в формировании религиозных представлений и отношений, учтено, при этом, два основные способы влияния родителей на формирование религиозных представлений своих детей: 1 - путем осмысленного обучения (беседы на религиозную тематику, приобщение к обрядам, обучение религиозным нормам и правилам); 2 - путем неосмысленного влияния (формирование представлений о Абсолюте и отношения к Нему осуществляется благодаря перенесению на Его образ черт собственных родителей - подход, ставший основным теоретическим базисом в диссертационном исследовании).

Используя соответствующие методики, заблаговременно осуществив перевод и адаптацию отдельных из них, проведено эмпирическое исследование с дальнейшей обработкой данных математико-статистическими методами анализа.

Доказано, что религиозные представления у представителей одной религии (в нашем исследовании христианской) могут существенно различаться и быть взаимосвязанными с отношением к родителям юношей/девушек, представления о них (о взаимоотношениях с ними) переносятся на религиозные представления и обуславливают определенное отношение к Богу Отцу, Богородице и Иисусу Христу, к религии вообще и к внерелигиозным мистическим учениям. Выяснено, что отношения как к отцу, так и к матери, переносятся на представления о Абсолюте: положительные черты родителей, которые видит юноша/девушка, переносятся на их представления о Боге Отце, Богородице и Иисусе Христе; в случае отрицательного отношения к родителям, Бог Отец, Богородица и Иисус будут восприниматься лицами юношеского возраста как Такие, Которые наказывают за несоблюдение религиозных норм; в случае чрезмерной либеральности со стороны родителей юноши/девушки чаще будут обращаться к внерелигиозным мистическим практикам.