Психологічні особливості особистісної релігійності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості особистісної релігійності

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Кардинальні зміни у політичному та економічному житті сучасного українського суспільства викликають зміни у психології людини, які пов'язані з переоцінкою ціннісних орієнтацій, пошуком сенсу життя - явищами, що супроводжують духовну кризу. Багато людей знайшли підтримку у релігії. Але масове і практично миттєве звернення людей до релігії супроводжувалося виникненням серйозних психологічних труднощів і проблем, які пояснюються цілком об'єктивними причинами. Поряд з традиційними релігійними конфесіями виникло багато центрів та організацій сумнівного походження, багато з них негативно впливають на психічне здоров'я людей, що підриває здоров'я нації загалом.

Провідною релігією в нашій країні залишається православне християнство, але воно має специфіку свого прояву. Серед православних віруючих можна виокремити дві форми релігійності - церковну та масову. Проблемною є саме друга форма, яка вирізняється від першої низьким ступенем та поверховим характером релігійних переконань. Представники цієї форми, трактуючи релігію на власну уяву, формують такі її риси та особливості як ритуальність, адогматизм, еклектичність, окультизм, містицизм тощо. Саме ця форма релігійності і є «групою ризику», мішенню для різноманітних деструктивних організацій та культів, які, в свою чергу, використовують релігійну неграмотність у своїх цілях. Особливу актуальність наше дослідження має у контексті сучасних світових подій, коли людина стає жертвою релігійного екстремізму та тероризму.

Не менш вагомою підставою для спеціального дослідження різних форм релігійності є необхідність духовного, зокрема релігійного виховання особистості, що дозволяє уникнути стрімкого зростання негативних наслідків духовного зубожіння суспільства - наркоманії, суїцидальних тенденцій та посилення впливу деструктивних культів.

Релігійність є складним, багаторівневим та динамічним феноменом. Вона постійно трансформується як на суспільному, так і на індивідуальному рівнях. Фахівців все більше турбує необхідність її вивчення, зокрема, визначення критеріїв норми релігійного досвіду. Очевидно, що існує необхідність у виявленні та аналізі психологічних особливостей особистісної релігійності.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язано з науковими розробками кафедри глибинної психології та психотерапії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського в рамках наукової теми «Свідомі і несвідомі детермінанти самоконституювання суб'єкта» (номер державної реєстрації 23452U564). Тему затверджено Вченою Радою Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (протокол №3 від 2 квітня 2001 р.) та закоординовано Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №3 від 20 березня 2007 р.). Автором досліджувалися несвідомі детермінанти релігійності суб'єкта.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей особистісної релігійності у контексті її зв'язку з типом психологічної організації особистості.

Згідно з метою дослідження було поставлено наступні завдання:

1. Визначити теоретико-методологічні позиції дослідження релігійності та зокрема особистісної релігійності, як наукової категорії, її статус у системі психологічних понять.

2. Здійснити теоретичний аналіз характеристик автентичної та неавтентичної релігійності, проаналізувати їх зв'язок з характеристиками особистісної релігійності.

3. Здійснити теоретико-методологічний аналіз свідомих та несвідомих чинників релігійності, спрямований на визначення особистісної релігійності. Дати визначення особистісної релігійності.

4. Розробити діагностичний інструментарій для визначення особистісної релігійності та експлікувати й описати особистісну релігійність кожного типу психологічної організації особистості.

5. Виявити психологічні особливості особистісної релігійності та специфіку її прояву.

6. Розробити рекомендації для психотерапевтичної допомоги людям з особистісною релігійністю кожного типу.

Об'єктом даного дослідження є психологічні особливості релігійності православної особистості.

Предмет дослідження - особистісна релігійність православного віруючого.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали глибинно-психологічні уявлення про тип особистісної організації (О. Кернберг, Х. Кохут, Н. Мак-Вільямс, Д. Пайн, Ф. Ріман, А. Фрейд, З Фрейд), положення вітчизняної психології про джерела індивідуальної суб'єктної специфіки особистісного функціонування (З.С. Карпенко, В.В. Рибалка, О.П. Саннікова, В.О. Татенко, О.Я. Чебикін, Н.В. Чепелєва), про взаємозв'язок особистісного та духовного зростання (О.Ф. Бондаренко, С.Д. Максименко) та парадигма святоотцівської психології (В.В. Зеньковський, М.М. Іцкович, В.К. Невярович), а також сучасні психологічні дослідження релігійності (Д.А. Авдеєв, С.А. Білорусов, Ф.Ю. Василюк, Ю.М. Зенько, В.І. Лубський, В.П. Москалець, О.І. Предко, Г.Ю. Татаринцева, P. Pruyser, R. Otto, M. Sheller, L. Spaniol, P. Lanman та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених задач у ході дисертаційного дослідження було використано теоретичний аналіз проблеми, систематизацію та узагальнення попередніх досліджень. Використано комплекс емпіричних методів: спостереження, бесіди, анкетування, констатуючий експеримент, у процесі якого застосовувалися експертна оцінка. До комплексу також включено методики: для валідизації авторської методики - 16-факторний особистісний опитувальник» Р. Кетелла (форма С), опитувальник «Структура самоставлення» В.В. Століна і С.Р. Пантелеєва, опитувальник темпераменту Г. Айзенка; для аналізу психологічних особливостей особистісної релігійності - шкала індексу життєвого стилю Плутчика-Келлермана-Конте, опитувальник «Дослідження копінг-стратегій особистості» Е. Хайма, тест для визначення структури індивідуальної релігійності Ю.В. Щербатих, а також дискурсивна аналітична техніка, запропонована Н.Ф. Каліною.

Отримані емпіричні результати піддавалися обробці методами статистичного аналізу (кореляційний та дескриптивний аналіз). Обробка даних здійснювалася за допомогою пакету статистичних програм «STATISTICA 5.2».

Експериментальною базою дослідження стали вищі навчальні заклади: Таврійський Національний Університет ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь) - надалі ТНУ, Кримський Державний Медичний університет ім. С.І. Георгієвського (м. Сімферополь) - надалі КДМУ. Усього до експериментальної роботи було залучено 1150 осіб.

Наукова новизна та теоретичне значення полягає в тому, що:

вперше релігійність розглядається у специфічно-вузькому своєму прояві, як особистісна релігійність;

визначено поняття особистісної релігійності (ОР) як однієї з форм зовнішньої релігійності (за Г. Олпортом), що зумовлена особистісними чинниками (власними уявленнями про релігію, невірним засвоєнням її постулатів, виокремленням особистістю вигідних для неї частин релігійних понять тощо). Така релігійність є не самоцінністю, а лише інструментом, що задовольняє потреби, може бути засобом захисту від реальності;

вперше емпірично виділено та описано чотири різновиди ОР, пов'язані з типом психологічної організації особистості;

визначено що особистісна релігійність кожного типу особистості принципово відрізняється тим, що фіксується на одному з компонентів структури релігійності.

співвіднесено й визначено зв'язок між особистісною релігійністю та характеристиками не автентичної релігійності;

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що розроблено й апробовано методику для визначення особистісної релігійності (ОР) - «Типологічне визначення особистісної релігійності» (ТВОР), що забезпечує практичних психологів інструментарієм для визначення ґенези та функціонування особистісної релігійності, дозволяє визначити стратегії психотерапевтичної роботи. Психологічні особливості особистісної релігійності, які були розкриті в дослідженні а саме відношення між компонентами структури релігійності та типом психологічної організації особистості, озброюють практику відомостями про специфіку особистісної релігійності. Запропоновано та обґрунтовано рекомендації для психотерапевтичної роботи з віруючими, які належать до різних типів особистісної релігійності.

Матеріали дисертаційної роботи були використані у роботі психотерапевтів Кримської республіканської Асоціації Психіатрів, Психотерапевтів та Наркологів (акт №235 від 5 квітня 2007 р.), в системі роботи психологічної служби ООО «Сім Сіті Транс» (акт №333 від 13.02.07 р.), а також в межах навчального курсу «Психологія релігії» в Таврійському національному університеті імені В.І. Вернадського (акт №82-06.13/1358 від 20.02.2007 р.).

Надійність та вірогідність результатів і висновків дисертаційного дослідження забезпечувались методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, всебічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю методів дослідження його меті і завданням, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, репрезентативністю вибірки досліджуваних, статистичною обробкою їх із залученням комп'ютерних технологій.

Апробація роботи. Отримані у процесі дослідження теоретичні та практичні результати було представлено на II та III Міжнародних конференціях «Психоаналіз в Україні - сьогодення і майбутнє» (Алушта, 2005 р., 2006 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції «ґенеза буття особистості» (Київ, 2006 р.), на Міжнародній науковій конференції «Соціальна психологія versus психоаналіз» (Сімферополь, 2006 р.), на щорічних наукових конференціях Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського.

Публікації. Основний зміст та результати дослідження відображено у 4 публікаціях, з них 3 статті надруковано у фахових наукових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 215 сторінках, загальний - на 240. Робота містить 2 таблиці, 24 рисунки, 8 додатків. Список використаної літератури містить 220 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

релігійність психотерапевтичний особистісний

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його наукову новизну, теоретичну та практичну цінність. Розкрито методологічні засади та методи дослідження. Наведено дані про апробацію роботи, впровадження її результатів.

У першому розділі дисертаційного дослідження - «Методолого-теоретичні основи дослідження релігійності» - розглянуто психологію релігії як наукову галузь, її методологічні та теоретичні основи. Розглянуто розмаїття розуміння предмету її вивчення у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців сьогодення та в історичній ретроспективі. Здійснений у межах даного розділу аналіз досліджень з проблематики релігійності дозволив виокремити основні аспекти теоретичної розробки означеної проблеми з позицій сучасної психології релігії.

Здійснено аналіз психологічних чинників релігійності українського народу. Її визначальними рисами В. Янів вважав зорієнтованість нації на релігійні цінності, інтровертованість та емотивність як риси національного характеру. Він вказував на такі особливості релігійності українців, як глибоке емоційно-почуттєве забарвлення, автентичність, особистісність віри. Але в сучасній Україні такими чинниками є також реалії сьогодення, що виявляються у прагненні людей знайти духовну опору в умовах кризового існування, істотній трансформації ціннісно-смислової сфери особистості.

Встановлено, що сучасний стан релігійності в українському соціумі детермінований різними явищами: світовими (глобалізація), змінами в країні (нова соціально-політична картина), та, як наслідок, - індивідуально-психологічними змінами. Зроблено висновок, що сучасна релігійність як духовний феномен характеризується неоднорідністю і неоднозначністю. Висвітлено тенденції її розвитку, зокрема появу позаконфесійної релігійності та детрадиціоналізація релігійних постулатів.

Визначено поняття «релігійність», що має принципово важливе значення для нашого дослідження, та проаналізовано поняття «релігія», з яким воно тісно пов'язано. Розмаїття цих понять зумовлено історичними, соціокультурними та конфесійними відмінностями. Можна виокремити два підходи в його розумінні: субстанційний та функціональний. Перший зорієнтований на пошук визначення релігії і може пов'язуватися як з ідеалістичними уявленнями (Е. Тайлор, П. Бергер та ін.), так і з матеріалістичними (Д.М. Угринович, И. Яблоков). Другий пов'язаний з намаганням зрозуміти релігію, аналізуючи її функції. Сучасні прихильники цього підходу (Т. Парсонс, Р. Белла та ін.) взагалі пропонують використовувати такі визначення релігії, під які підпадає світогляд, ідеологічні та етичні системи.

Дисертаційне дослідження базується на позиції визначення релігії як переживання зв'язку людини з Богом (А. Введенський, Р. Отто, П. Флоренський, С. Булгаков, М. Еліаде, П. Бергер.), а релігійність виражає потребу людини в об'єкті своєї віри (в Богові).

Розуміння релігійності як форми буття релігії та її суб'єктивного прояву дозволило окреслити поле нашого дослідження. У поняття релігійності було покладено сутнісну характеристику психологічного стану особистості, що відображає її релігійне світорозуміння, релігійне світовідчуття та релігійне світоставлення.

Щодо структури релігійності, то теоретичний аналіз показав, що релігійність можна заміряти за її показниками та критеріями, використовуючи певні якісні та кількісні емпіричні показники, зокрема рівень, стан, характер, динаміку та ступінь релігійності (О. Бучма). Рівень релігійності - кількісний показник, індикатор екстенсивності релігійних ознак. В ньому відображаються територіальні та соціально-демографічні особливості поширення релігій. Стан релігійності - інтегральна характеристика процесу змін і розвитку релігійних явищ як на рівні індивідуальної свідомості, так і колективної. Характер релігійності - сукупність стійких якісних особливостей, що формуються і розвиваються в процесі релігійної діяльності. Саме цей показник може визначати значущість релігійності, її вплив на психічне здоров'я окремої особи та нації загалом. В дисертаційному дослідженні розглядається лише ступінь релігійності, який характеризується з точки зору інтенсивності релігійних ознак. Цей показник визначає силу релігійної віри, глибину релігійних почуттів, активність культових дій. Саме ступінь релігійності найчастіше використовують в дослідженні індивідуальної релігійності, яка, в свою чергу, складається з трьох компонентів: когнітивного, емоційного та поведінкового. Це дало нам можливість більш детально розглянути особистісну релігійність та описати її психологічні особливості.

У другому розділі дисертаційного дослідження - «Специфіка особистісної релігійності» - на підставі теоретичного аналізу зроблено визначення поняття особистісної релігійності, представлено уявлення про індивідуально-психологічні детермінанти формування релігійності, проаналізовано існуючі типології релігійності, описано характеристики автентичної та не автентичної релігійності.

Теоретичний аналіз релігійності засвідчує, що тлумачення індивідуально-психологічних чинників її формування широке та неоднозначне. Так, фахівці різних напрямків інтерпретують чинники релігійності відповідно до своєї теорії: інфантильна потреба у захисті (З. Фрейд); вплив архетипів колективного несвідомого (К. Юнг); потреба людей в об'єкті поклоніння та нав'язливі сумніви (Е. Фромм); вплив сімейних взаємин та культурних чинників на дитину (Е. Бідл, В. Кардінер); прагнення до самореалізації (В. Франкл, К. Роджерс, А. Маслоу); інстинктивно-потребова сфера (Дж. Коул, У. Мак-Даугал, У. Кларк, П. Джонсон, Д.М. Угріновіч); особливості розумової сфери (В. Вундт, Л. Леві-Брюль, В. Джемс); ціннісні орієнтації (Н. Мелоні, К.К. Платонов); мислення, почуття, потреби та воля (Дж. Леуба); надія як базова емоція (Т. Хенел); переживання власної обмеженості (Ю. Макселон).

Попри наявність різноманітних гіпотез та спроб їх обґрунтування наука поки що не спромоглася на несуперечливі твердження про внутрішньопсихічні джерела релігійності.

Дисертаційне дослідження пов'язано з положенням глибинної психології про те, що коріння релігійності знаходиться у глибинних пластах психіки людини, індивідуальному несвідомому. Однак аргументовано та визначено, що ця позиція є частковою, адже згідно з нею релігійність (зв'язок із Богом) перетворюється лише на психологічний захист, несвідомі проекції тощо. Так формується саме особистісна релігійність, визначення якої дається у наступному підрозділі.

З'ясувалося, що багато теоретиків намагалися типологізувати релігійність за різноманітними сутнісними ознаками, що й призвело до існування їх розмаїття. Так, наприклад, зважаючи на структуру та співвідношення елементів віри та беручи за основу класифікації поняття «святе», П. Тілліх виокремив такі психологічні типи релігійності, як «святе сущого» та «святе належного». В. Джеймс поділив релігії на два типи - суспільні (духовні організації) та індивідуальні (внутрішні інтереси, мораль). М. Аргайл та Б. Бейт-Халамі розрізняють персональну та аперсональну релігійність. Дж. Фіхтер виявив чотири типи релігійності за ознаками активності віруючих у житті церкви - переконані віруючі, формально віруючі, віруючі проміжного типу, бездіяльні віруючі. Р. Ален та Б. Спілка описують два типи релігійності - консенсуальну релігійність та релігійність як вірність. Залежно від домінування психологічних захистів, В. Гай виокремив чотири типи релігійності - естетичний, етичний, покірний та братолюбний. І. Пастушка виділяє три типи релігійності в залежності від глибини релігійних почуттів - інтелектуальний, вольовий та емоційний. В. Кларк вказував на первинну та вторинну релігійність. За А. Маслоу, людство має всього дві релігії - релігію здатних людей до вищих переживань та релігію тих, хто до таких переживань не здатен. Навіть стадії релігійного розвитку Дж. Фоулера можна вважати типами чи стилями релігійності (F. Downing).

Виділяються й інші види релігійності - раціональна та ірраціональна (Е. Фромм); здорова та «токсична» (С. Атерберн, Д. Фелтон); забобони, релігійна віра та маячня (T. Хенел); наївна довірливість, віра інтелектуальна та емоційна (Дж. Пратт); S. Arterburn та J. Felton подають типологію релігійності в контексті її патологічного прояву - компульсивна, бездіяльна, само-центрована.

Розглядаючи з психологічної точки зору типи релігій, Е. Фромм виділяє два їх типи - авторитарні та гуманістичні. R. Ryan також виокремлює два типи релігійності, відповідно до яких діють механізми інтроекції чи ідентифікації. R. Paloutzian виокремлює та протиставляє два типи - етичні та «відроджені» релігії.

Для визначення особистісної релігійності була застосована типологія Г. Олпорта, він виділяє два типи релігійності - внутрішню та зовнішню. Внутрішня релігійність розглядає віру як вищу самоцінність, така релігійність є не засобом, а ціллю, вважається зрілою та здоровою релігійністю; зовнішня релігійність, з одного боку, проявляється в соціальних вигодах - для проведення церемоній, родинних благ, використовується для підвищення свого статусу, збільшення доходів, набуття друзів, капіталу, влади, впливу, участь у діяльності релігійних общин тощо; з іншого боку така релігійність є засобом захисту від реальності, схвалення суб'єкта свого життєвого кредо, набуття впевненості, що Бог поділяє саме його думку про дійсність, його уявлення про справедливість тощо. Така релігійність може невротично впливати на психіку (В. Бетсон, Л. Вентіс).

Дисертаційне дослідження було спрямовано на вивчення саме другого аспекту зовнішньої релігійності - таку релігійність ми визначили як особистісну релігійність.

Отже, особистісна релігійність це підтип зовнішньої релігійності (за Г. Олпортом), що зумовлений особистісними чинниками (власною уявою, невірним засвоєнням постулатів релігії, виокремленням особистістю вигідних для неї частин релігійних понять тощо). Така релігійність є не самоцінністю, а лише інструментом, що задовольняє потребам, може грати адаптивну роль, є засобом захисту від реальності. Частіше зустрічається у людей з низькою релігійною активністю та низьким рівнем зацікавленості у питаннях віри.

Розглянуто проблему встановлення критеріїв автентичної (істинної) та неавтентичної релігійності. Зазначено, що це є надзвичайно важливим завданням міждисциплінарних пошуків у царині психології релігії, загальної та глибинної психології. Нормальна (автентична) релігійність, як і взагалі норма психологічного статусу особистості передбачає деякий оптимум, при якому всі процеси в системі перебігають злагоджено та мають високу надійність, економічність і ефективність. Описано характеристики автентичної релігійності: відсутність психічних хвороб, прийнятна соціальна поведінка, свобода від неспокою та почуття провини, високий рівень суб'єктивного контролю та компетентності, ступінь прийняття себе та самореалізації, уніфікація (об'єднання) та організація особистості, відкритість мислення та гнучкість (Л. Вентіс); сфокусована на Богові; постійно зростає; збагачує людину; супроводжується усвідомленням своєї недосконалості; орієнтована на теплі міжособистісні стосунки; антиномічна; заснована на реальності; не виконує функцій психологічного захисту (S. Arterburn, J. Felton) тощо. Важливою ознакою автентичної релігійності вважається зрілість, критеріями якої є рефлексивність, критичність, автономність, відкритість, толерантність, об'єктивність, інтегрованість тощо.

Аналізуючи особистісну релігійність (ОР), ми дійшли висновку, що механізми її формування до певної міри схожі на механізми психологічного захисту, то ж вона може діяти як засіб самоомани, викривляє сприйняття реальності тощо, що має негативні наслідки для особистості. Автором було запропоновано типологію особистісної релігійності, пов'язану з типом психологічної організації особистості.

У третьому розділі» - «Емпіричне дослідження особистісної релігійності у її зв'язку з типом особистості» - обґрунтовано засади та принципи створення методики «Типологічне визначення особистісної релігійності (ТВОР)», наведено її психометричні характеристики.

Багато фахівців відзначають, що одним з найважливішим факторів формування релігійності є страх (З. Фрейд, Д. Едвардс, Г.П. Оуен, Дж. Нюмен, М.А. Бердяєв). В основу авторської типології особистісної релігійності було покладено класичну для глибинної психології типологію особистості, пов'язану з несвідомим страхом. Виходячи з цих теоретичних положень, ми розглядаємо особистісну релігійність як таку, що прагне до певної міри компенсувати страх. Емпірично було ідентифіковано чотири типи особистісної релігійності.

На підставі приведених теоретичних положень нами розроблена психодіагностична методика «Типологічне визначення особистісної релігійності» (ТВОР), що спрямована на виявлення особистісної релігійності віруючих, які належать до різного типу психологічної організації особистості. Запропонована методика складається з 16 питань з чотирма варіантами відповідей (відповідно для кожного типу особистості).

Апробація опитувальника здійснювалася на вибірці з різними соціально демографічними характеристиками. На етапі валідизації опитувальника вибірка складалася з 612 осіб. Вибірку було розбито на чотири типи: 83 - шизоїдного, 178 - депресивного, 158 - особистостей з нав'язливостями та 193 - істероїдного типу. Ретестова надійність опитувальника перевірялася за допомогою його повторного застосування з часовим інтервалом у три місяці. Надійність отриманих даних перевірялася за допомогою коефіцієнта рангової кореляції R Спірмена.

Отримані результати дозволяють говорити про розроблений опитувальник як про надійний та внутрішньо узгоджений інструмент. Методика ТВОР призначена для виявлення особистісної релігійності (ОР), що відображає тип особистості, його психологічні захисти та несвідомий страх, тобто виявлення такої формі релігійності, що детермінується специфічними особливостями особистості. Кожному типу ОР дана характеристика.

У четвертому розділі «Психологічні особливості особистісної релігійності» описано психологічні особливості особистісної релігійності кожного типу та визначено її специфіку. З цією метою було використано наступну батарею методик: авторська методика ТВОР, методики дослідження копінг-стратегій особистості Е. Хайма, методика для визначення структури індивідуальної релігійності Ю.В. Щербатих.

Аналіз отриманих результатів дозволив зробити наступні висновки про психологічні особливості особистісної релігійності: основна відмінність між особистісною релігійністю (ОР) кожного типу полягає в акцентуванні одного з компонентів структури релігійності (когнітивного, емоційного чи поведінкового). Так, шизоїдному типу особистості притаманний акцент на когнітивному компоненті; депресивному - на емоційному компоненті (але з негативним характером); особистості з нав'язливостями - на поведінковому, істероїдний тип особистості робить акцент на емоційному компоненті (з позитивним характером). Така не конгруентність між складовими структури релігійності призводить до її такого вузького формування релігійності як особистісна релігійність.

Розгорнуте дослідження щодо специфіки особистісної релігійності різних типів психологічної організації особистості показує, що вона характеризується своєрідним поєднанням показників складових структури індивідуальної релігійності за Ю.В. Щербатих (табл. 2).

Так, особистісна релігійність шизоїдного типу (ОРШТ) відзначається ставленням до релігії як філософської концепції, особистісна релігійність депресивного типу (ОРДТ) характеризується тенденцією шукати у релігії підтримку; Особистісна релігійність особистості з нав'язливостями (ОРОзН) має такі складові, як зовнішній прояв релігійності та зацікавлене ставлення до магії; основними складовими особистісної релігійності істероїдного типу (ОРІТ) є зовнішній прояв релігійності та зацікавленість загадковими явищами. Всі чотири типи особистісної релігійності мають достатньо низькі показники за такою складовою як наявність релігійної самосвідомості.

Дослідження копінг-стратегій та психологічного захисту дозволило встановити, що особистісна релігійність кожного типу має риси еквівалентні до них. Так, наприклад, шизоїдна особистість, використовує когнітивні копінг-стратегії та такі захисти як раціоналізація.

Співвідношення особистої релігійності з компонентами індивідуальної релігійності (за Ю.В. Щербатих)

В цілому, результати проведеного дослідження дозволяють представити узагальнену характеристику типів особистісної релігійності (табл.).

Психологічні особливості особистісної релігійності

Виявлені психологічні особливості особистісної релігійності (ОР) дозволили виділити деякі рекомендації для коригування особистісної релігійності. Щоб задати вектор цим рекомендаціям, за відправну точку було взято узагальнені поняття про нормальну, автентичну релігійність (описано в другому розділі). Зазначено, що автентична релігійність в дисертаційному дослідженні розглядається з психологічної точки зору, спираючись на дослідження фахівців з психології релігії. У психотерапевтичній практиці доцільніше було б задати норму правильної церковної православної релігійності (що у православно-орієнтованих психотерапевтів дозволяється) та орієнтуватися на неї. Узагальнюючи, рекомендації щодо коригування особистісної релігійності можна звести до наступного: робота повинна бути спрямована на звільнення людини від псевдодуховних забобонів, підтримку, розкриття релігійних понять, зосередження людини на не інструментальних функціях релігії, переорієнтацію релігійності із засобу на мету. В контексті дихотомії Г. Олпорта перевести особистістну релігійність (як складову зовнішньої релігійності) до внутрішньої, яка, за словами Г. Олпорта, сприяє збереженню психічного здоров'я, тож, інтенсифікація релігійності залежить від міри інтеріоризації релігії, від її використання у внутрішній світ людини.

Проведений теоретико-методологічний аналіз проблеми вивчення релігійності, зокрема особистісної релігійності, та результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Визначено теоретико-методологічні позиції дослідження релігійності та зокрема особистісної релігійності як наукової категорії. Теоретико-методологічний аналіз дає підставу стверджувати, що релігійність слід розглядати як інтегральну характеристику духовного світу суб'єкта, а особистісну релігійність як одну з не автентичних форм релігійності, як психологічний захист тощо.

2. Визначено поняття особистісної релігійності (ОР) - як одну з форм зовнішньої релігійності (за Г. Олпортом), яка зумовлена особистісними чинниками (власною уявою, невірним засвоєнням постулатів релігії, виокремленням особистістю вигідних для неї частин релігійних понять тощо). Така релігійність є не самоцінністю, а лише інструментом, що задовольняє потребам людини, може грати адаптивну роль, може бути засобом захисту від реальності. Якщо релігійність у своєму традиційному розумінні є «зв'язок з Богом», та є альтруїстичною, то особистісна релігійність є «зв'язок зі своєю особистістю» та є егоїстичною. Така релігійність може невротично впливати на психіку (В. Бетсон, Л. Вентіс). Може трансформуватися у пошук сугестивних систем, тобто сект.

Розроблено діагностичний інструментарій для визначення ОР залежно від типу психологічної організації особистості - «Типологічне визначення особистісної релігійності» (ТВОР).

3. Здійснено теоретико-емпіричний аналіз особливостей автентичної та не автентичної релігійності. Виокремлено характеристики автентичної релігійності, що має наступні риси: постійно зростає; збагачує людину; орієнтована на теплі міжособистісні стосунки; антиномічна; заснована на реальності і не виконує функцій психологічного захисту, зрілість та відповідальність у питаннях релігійної віри, адекватна самооцінка, свідома відкритість релігійним цінностям, суспільний характер тощо. Виявлено, що показники особистісної релігійності (ОР) пов'язані більш з категоріями, які описують не автентичну релігійність (її декларативний характер, вузькість поглядів, адогматизм, еклектичність, містицизм, ритуальність, психологічний захист тощо), що може призвести до продукування невротичних симптомів унаслідок викривлення сприйняття реальності, що іноді вимагає психологічного коригування.

4. Здійснено теоретичний аналіз свідомих та несвідомих чинників особистісної релігійності та виявлено їх психологічні особливості. Опираючись на описані Ф. Ріманом чотири типи психологічної організації особистості (пов'язані з чотирма основними формами страху) - шизоїдну, депресивну, особистість з нав'язливостями та істероїдну, можна виділити чотири типи особистісної релігійності (ОР) - особистісна релігійність шизоідного типу (ОРШТ), особистісна релігійність депресивного типу (ОРДТ), особистісна релігійність особи з нав'язливостями (ОРОзН), особистісна релігійність істероїдного типу (ОРІТ). З'ясувалося, що одним з несвідомих чинників формування ОР є відповідна форма страху.

5. Виявлені психологічні особливості особистісної релігійності, які полягають в тому, що релігійність, маючи у своїй структурі когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти, трансформується у ОР тоді, коли ці компоненти неузгоджені, а саме спостерігається фіксація на одному з компонентів релігійності. Експериментально доведено, що принципова відмінність між чотирма типами особистісної релігійності (ОР) полягає у тому, що кожен тип робить акцент на одній з підструктур релігійності: ОРШТ акцентована на когнітивному компоненті, ОРДТ на емоційному (з негативним характером); ОРОзН на поведінковому, ОРІТ на емоційному компоненті (з позитивним характером).

Визначено закономірність, згідно з якою кожен тип, фіксуючись на окремому компоненті релігійності (когнітивному, емоційному та поведінковому) має прихильність до відповідних структур індивідуальної релігійності (за Ю.В. Щербатих) Так, особистісна релігійність шизоідного типу (ОРШТ), фіксуючись на когнітивному компоненті релігійності, відзначається ставленням до релігії як до філософської концепції, особистісна релігійність депресивного типу (ОРДТ), фіксуючись на емоційному компоненті (але з більш негативним характером), позначена тенденцією шукати у релігії підтримку; особистісна релігійність особи з нав'язливостями (ОРОзН), фіксуючись на поведінковому компоненті, має такі складові згаданої структури, як зовнішній прояв релігійності та зацікавлене ставлення до магії; основними складовими особистісної релігійності істероїдного типу (ОРІТ), фіксуючись на емоційному компоненті (з позитивним характером) є зовнішній прояв релігійності та зацікавленість загадковими явищами. Всі чотири типи особистісної релігійності (ОР) мають достатньо низькі показники за такою складовою як наявність релігійної самосвідомості.

6. Теоретико-емпіричний аналіз дав змогу експлікувати та описати різновид особистісної релігійності на основі несвідомого страху та пов'язаної з ним психологічної організації особистості. На підставі аналізу з'ясовано що:

- у шизоїдних типів переважає страх перед самовіддачею (переживається як втрата Я), що породжує імпульс на посилення самостійності, ізольованості і формує особистісну релігійність (ОР) у вигляді філософської системи, де можна «розгулятися інтелектуальним ідеям». Поняття соборності такому типу не притаманне (це потребує спілкування з людьми, що порушує ізоляцію), молитва не бажана (це форма самовіддачі). Віруючі такого типу ігнорують сповідь (це форма самовідкриття), вважають, що коментарі та інтерпретації до Біблії можна зробити й самому. У християнському розумінні, представники цього типу більше схильні до гріха гордині. Якщо вони стають прихильниками сект, то зазвичай інтелектуальних.

- у депресивних типів домінує страх бути покинутим, що породжує імпульс до самовіддачі, об'єднання з «великим центром». Молитва для представників цього типу є засобом об'єднання з сильним авторитетом, вони живуть надією на щастя після смерті. Спостерігається слабка саморефлексія, і тому, щоб зняти з себе відповідальність, людина може прикриватися «волею Бога». Цей тип схильний до гріха печалі, він тяжіє до сект, які декларують любов.

- особа з нав'язливостями боїться змін, ризику, що породжує імпульс до постійності, бажання залишити все як є породжує тенденції утримання та оволодіння. У особистій релігійності (ОР) нав'язливого типу вираженими є догматизм, консерватизм, різні форми фанатизму. Цей тип схильний до магічних уявлень, забобонів, у нього відсутня терпимість. Людина такого типу загострює увагу на другорядних речах і часто впадає у гріх гніву.

- істеричні типи відчувають страх перед закінченістю, необхідністю, обмеженістю, неминучістю та порядком, це породжує імпульс до нового, невідомого, ризику, свободи. У особистісній релігійності (ОР) це виражається в ухиленні від традицій, релігійних приписів, законоположень. ОР істериків показна, їм достатньо триматися зовнішньої форми релігії; каяття такі люди полюбляють за ідею стати знову «чистим», а не в контексті внутрішніх змін. Цей тип приваблює все таємниче, загадкове, що шукається у релігії. Істеричний віруючий може одночасно ходити до церкви та до ворожки, екстрасенсів та чаклунів. Схильний до гріха марнославства.

Емпіричний аналіз показав, що особистісна релігійність кожного типу має риси еквівалентні до ведучих механізмів захисту та копінг-стратегій, що використовує особистість. Так, шизоїдна особистість, маючи основним страх перед самовіддачею, породжує імпульс до ізоляції; фіксуючись на когнітивному компоненті релігійності, основною складовою індивідуальної релігійності (за Ю.В. Щербатих) - має уявлення про релігію, як філософську систему релігійності, використовує когнітивні копінг-стратегії, та такі захисти як раціоналізація, в релігійності виокремлює для себе такі поняття як «Царство Божиє нутрь нас є», ігноруючи прислів'я «Кому Церков не мати, тому Бог не батько». Так його релігійність замкнулася на свої психологічні особливості, тож має зв'язок не з Богом, а з собою, що є особистісною релігійністю за визначенням.

7. Дослідження показує, що продуктивною є диференційована діагностика психологічних типів релігійності на початкових етапах роботи психолога з метою використання різних підходів психологічної корекції для суб'єктів з різними типами особистісної релігійності. Типологічна діагностика особистісної релігійності дозволяє кларифікувати притаманні клієнту психологічні характеристики і дає необхідну інформацію для оптимізації психотерапевтичного процесу.

Перспективами даного дослідження ми вважаємо:

– вивчення та опис індивідуальної автентичної релігійності, яка відійшла (з очевидних та зрозумілих причин) в нашій роботі на другий план;

– розробку та апробацію психотерапевтичних стратегій, спрямованих на подолання розбіжності між академічно легітимними формами психотерапії та практикою релігійної, пастирської допомоги;

– розробку психологічного забезпечення релігійно спрямованих курсів та факультативів, що викладаються або можуть викладатися в загальноосвітній школі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Войновская О.А. Православие и глубинная психология // Наука і освіта. - 2001. - №4. - С. 16-18.

2. Войновская О.А. Взаимосвязь религиозного опыта и психического здоровья личности (обзор исследований) // Современный психоанализ: Сб. научн. тр. - Симферополь: Ваклер. - 2002. - С. 210-218.

3. Войновская О.А. Религиозность как инструмент в изучении личностной организации // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2004. - С. 3-8.

4. Войнівська О.О. Актуальні психологічні проблеми релігійного звернення особистості в сучасному суспільстві // Наука і освіта. - 2004. - №4-5. - С. 14-17.

Размещено на Allbest.ru