Соціально-психологічні особливості групової диференціації підлітків

Слід звернути особливу увагу на позицію ізольованої людини. У багатьох випадках вона виявляється більш несприятливою, ніж позиція знедоленого або навіть того, ким нехтують. К. Левін [18] сказав, що негативне ставлення до людини у групі є більш сприятливим соціальним фактором, ніж відсутність будь - якого ставлення, оскільки негативний стимул краще, ніж його відсутність. Іноді перехід людини з позиції знехтуваного в позицію ізольованого є великим покаранням. Добре відомий феномен впливу бойкоту - припинення відносин з людиною, відсутності реагування на її слова і вчинки і проявів різних почуттів по відношенню до неї. При бойкоті людина виявляється не в позиції знехтуваної, до якої спрямовані негативні почуття оточуючих, а в позиції ізольованої, до якої навколишні абсолютно байдужі.

Вимір соціометричного статусу члена групи є важливою проблемою для педагога. Справа в тому, що статус людини часто являє собою відносно стійку величину, тобто переходячи з однієї групи в іншу, людина переносить і свій статус. Однак з точки зору розвитку особистості незмінність соціометричного статусу розглядається як фактор ризику, навіть якщо це статус соціометричної зірки. Необхідність зміни соціометричного статусу диктується потребами людини виробляти гнучкі стратегії поведінки для соціальної адаптації в різних умовах життя. Тому доцільно пройти через різні статуси в різних групах. Складність проблеми полягає також і в тому, що люди по - різному сприймають і відносяться до свого статусу. Більшість має уявлення про те, який статус вони займають у первинній групі. Середньостатусні члени групи, як правило, сприймають своє становище адекватно. Але крайні статусні категорії внаслідок дії психологічних захистів часто сприймають ставлення інших людей до себе неадекватно. Найчастіше саме соціометричні зірки і знехтувані члени групи не усвідомлюють свого становища в системі міжособистісних відносин в групі.

Знання соціометричного статусу не дає повної інформації про становище людини в системі міжособистісних відносин. Необхідно знати, чи є вибір суб'єкта взаємним. Взаємність емоційних переваг членів групи виступає важливо якісною характеристикою самої групи. Навіть соціометрична зірка почуватиметься неблагополучно, якщо її вибір не має взаємності. І навпаки, знехтуваний член групи може відчувати себе цілком благополучно, якщо його вибір виявився взаємним. Чим більше взаємних виборів має член групи, тим більш стабільним і сприятливим є його положення в системі міжособистісних відносин.

У дослідженнях Андрієнко Є.В. [37] відносна стійкість соціометричного статусу визначається багатьма факторами, серед яких виділяють наступні: зовнішній вигляд (фізична привабливість, ведуча модальність міміки, оформлення вигляду, невербальна мова); успіхи у провідній діяльності; деякі властивості характеру і темпераменту (толерантність, товариськість, прихильність, низька тривожність, стабільність нервової системи тощо); відповідність цінностей індивіда цінностям групи, членом якої він є; положення в інших соціальних групах.

Щоб змінити статус людини в групі, іноді достатньо попрацювати з тим чи іншим чинником статусу, або використовувати знання про сильні і слабкі сторони особистості, щоб яскравіше представити групі сильні сторони, і тим самим вплинути на зміну соціального становища підлітка в групі.

Важливим фактором успішності є особистісний статус підлітка в класі, його ступінь емоційної привабливості або відштовхування. В даний час особистісні статуси, наприклад кількість зірок, прийнятих, знедолених в групі розглядаються соціальною психологією.

Можна припустити, що соціометричний статус, з одного боку, залежить від ступеня єдності цілей діяльності учня і класу, а з іншого - від психодинамічних особливостей індивіда. Зв'язок соціометричного статусу з колективістської спрямованістю тим вище, чим вище ціннісно-орієнтаційна єдність класу. Проведені дослідження показали, що в учнів старших класів тривожність за темпераментом, інтровертованість пов'язані з низьким соціометричним статусом і низькою громадською активністю.

За Мерліним В.С. [38], організаторські якості особистості пов'язані з емоційною стабільністю, емоційною збудливістю і екстраверсією - інтроверсією; комунікативні властивості (тактовність, чуйність) - з екстраверсією - інтроверсією, емоційною стабільністю та емоційною збудливістю; емоційно - вольові (наполегливість, вимогливість до членів колективу і до себе, витриманість, самостійність та ін.) - з екстраверсією - інтроверсією і ригідністю.

За Р. Кеттелом [39] в факторі А екстраверсія - інтроверсія пов'язані з відвертістю або скритністю, поступливістю або ворожістю, позитивним ставленням до людей, симпатією до них чи ні. У факторі F екстраверсія пов'язана з балакучістю і довірливістю, а інтроверсія - з мовчазливістю і підозрілістю. У факторі Н екстраверсія проявляється в люб'язності, а інтроверсія - у твердості при спілкуванні з людьми.

У ряді досліджень Коломінського Я.Л. [2], виявлено зв'язок успішності зі статусом в класі: низька успішність є фактором ризику неприйняття однолітками і вчителями.

Крім того, показано, що діти, яких відкидають, мають більш низький показник інтелекту, низьку академічну успішність і менше досягнень в інших видах підліткової діяльності. Інші дослідники показали, що іноді учні вибирають однокласника, ігноруючи його низьку успішність, і, навпаки, не вибирають учнів, які мають хорошу і відмінну успішність.

Отже, розглянуті в літературному огляді дослідження, дають ключ до розуміння формування статусу в класі і факторів, що впливають на це формування. На нашу думку, дослідження зв'язку між особистісними показниками екстраверсії, нейротизму, показниками і формами агресії і статусом, який займає підліток в шкільному колективі є актуальним у зв`язку з тим, що саме спілкування з однолітками є ведучим видом діяльності в підлітковому періоді і впливає на психічне здоров'я і самооцінку особистості.

Висновки до розділу 1

Таким чином, в результаті теоретичного аналізу психологічної літератури з теми дослідження, ми прийшли до наступних висновків:

1. Підлітковий вік є одним з найскладніших періодів в онтогенезі людини. У підлітковий період не тільки відбувається корінна перебудова раніше сформованих психологічних структур, але виникають нові утворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується нова спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних установок. Підлітковий вік сам по собі є кризовим. У цьому віці відбувається остаточне становлення людини як особистості (якщо відбувається), проходить процес статевого дозрівання. Всі ці фактори визначають типологічні риси даного віку, що приводять до проявів агресії - негативізму, заперечення авторитетів, прагнення до автономності від батьків і суспільства, чутливість до оцінки інших. У підлітковому віці відбуваються потужні зрушення у всіх галузях життєдіяльності дитини, не випадково цей вік називають "перехідним" від дитинства до зрілості. У цей час складаються, оформлюються стійкі форми поведінки, риси характеру і способи емоційного реагування, які в подальшому багато в чому визначають життя дорослої людини, її фізичне і психологічне здоров`я, громадську та особистісну зрілість.

2. Природа міжособистісних відносин у будь-яких спільнотах достатньо складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особистості - її емоційно-вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми і цінності суспільства. У системі міжособистісних відносин людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Саме активність особистості, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособистісних відносин. Міжособистісні відносини - це суб`єктивно пережиті взаємозв`язки між людьми, які об`єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, що надаються людьми один на одного в процесі спільної діяльності та спілкування. Серед видів міжособистісних відносин виділяють знайомство, приятелювання, дружбу та ін.

3. Ефективність впливу колективу на особистість школяра багато в чому визначається відносинами, які складаються в учня з класом. У підлітковому віці підвищується вибірковість спілкування, що призводить до посилення структурної диференціації дитячого колективу. Одним з основних параметрів, що характеризують положення в групі, є місце, яке займає особистість в структурі симпатій і антипатій, яке традиційно описується соціометричним статусом популярності. У різних групах один і той же індивід може мати різний статус. Істотні розбіжності в статусі, який займає індивід в групах, які розрізняються за рівнем групового розвитку, змістом діяльності і спілкування, нерідко стають причинами фрустрації, конфлікту, агресії і т.ін.

4. У процесі життєдіяльності групи одні учасники висуваються на домінуючі, провідні позиції, інші займають позиції ведених, саме в підлітковій групі статус часто набуває вирішальне значення. Негативні наслідки низького статусу в учнівській групі: зниження референтності класу, що відкриває доступ асоціальним впливам, невротизації школяра, виникнення підозрілості, тривожності, агресивності і т.ін.

5. Знання структури неформальних взаємовідносин, того, на чому вони ґрунтуються, полегшує розуміння внутрішньогрупової атмосфери і дозволяє знаходити найбільш раціональні шляхи впливу на ефективність групової роботи. Можна сказати, що саме аналіз особистих взаємин дозволяє розглянути групу як живий організм.

У зв`язку з цим експериментальне дослідження зв`язку між психологічними показниками та статусом, який займає підліток в учнівському колективі є важливим науково-практичним завданням.

Розділ 2. Етапи, методи і методики дослідження соціально-психологічних особливостей групової диференціації підлітків

2.1 Організація та етапи дослідження

Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано такі методи: теоретичні ( аналіз проблеми на базі психологічної та педагогічної літератури); емпіричні (опитування, тестування, експеримент, методи математичної статистики).

Дослідження соціально-психологічних особливостей групової диференціації підлітків проводилось впродовж 2014 року в три етапи.

На першому етапі проведено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження.

На другому етапі здійснено підбір, апробацію та обґрунтування валідності, надійності та інформативності обраних нами методик.

На третьому етапі здійснено емпіричне обґрунтування результатів.

Для дослідження взаємного вибору та міжособистісних відносин в групі підлітків використовувалась методика Дж. Морено "Соціометрія".

Для діагностики особистісних показників екстраверсії, інтроверсії та нейротизму застосовувався опитувальник Г. Айзенка ЕРІ (підлітковий варіант).

Діагностика показників і форм агресії здійснювалася за допомогою методики А. Баса і А. Дарки.

Отримані у ході дослідження дані оброблялися методами математичної статистики з наступною якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням даних.

Дослідження проведено серед учнів учні 6 - Б класу спеціалізованої школи №197, м. Києва, вибірка складала 24 особи, вік досліджуваних складав 12-13 років.

В опрацюванні експериментально-діагностичних даних застосовувалися методи математичної статистики, рекомендовані для психологічних досліджень. Зокрема, статистична достовірність показників оцінювалася за t-критерієм Стьюдента з дотриманням лінії статистичного поглиблення: знаходження середнього арифметичного, дисперсії, сігми, похибки, коефіцієнта варіації, також був проведений кореляційний аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії з обчисленням у відповідних випадках коефіцієнту рангової кореляції Спірмена, яка підходить для невеликих об'ємів вибірки.

При тлумаченні психологічного змісту зазначеного коефіцієнта були використані відповідні рекомендації, за якими умовно оцінюють вираженість зв'язку між ознаками коефіцієнта, що дорівнює 0,05 - як помірно виражений зв'язок; при його значеннях 0,01 і більше - йдеться про високу вираженість зв'язку між ознаками, що співставляються.

Впорядкування експериментальних даних здійснювалося з допомогою комп'ютерної техніки й використанням сучасних програм математичного опрацювання статистичних даних, зокрема застосовувався пакет "Аналіз даних" програми Excel та SPSS - 17.

2.2 Обґрунтування обраних методів та методик дослідження

Сучасний стан розвитку психологічної науки характеризується значним поширенням інтересу дослідників до проблем групової диференціації учнів. Теоретичною основою проведених досліджень на тему групової диференціації послужили теоретичні положення про особливості підліткового віку представлені в роботах І.С. Кона [26], Л.Ф.Обухової [39], уявлення про розвиток відносин в колективі підлітків, розроблені Я.Л. Коломінський [2], положення про індивідуальність, закладені в роботах В.С. Мерліна [37], В.М. Русалова [40], Г. Айзенка [38], та інших.

Дослідниками отримані емпіричні дані, що розкривають особливості становища особистості в співтоваристві залежно від її статусу, причини високого чи низького положення людини в групі. На думку авторів серед показників, які впливають на статусну позицію підлітка в колективі, можна виділити показники екстраверсії, нейротизму, інтелектуальні здібності, успішність чи неуспішність в навчанні, показники різних форм агресії і т.ін.

Для вивчення колективних явищ широко використовується метод вивчення групової диференціації (соціометричний метод), що дозволяє аналізувати внутрішньоколективні відносини. Метод дозволяє робити "зрізи", що характеризують різні стадії формування відносин, види авторитету, стан активу. Чи не головна його перевага - можливість представити отримані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів. Основною метою соціометричного тесту є діагностика емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій між членами групи.

Соціометричний тест вирішує наступні завдання:

А) вимір ступеня згуртованості - роз'єднаності в групі;

Б) виявлення відносного авторитету членів групи за ознаками симпатії - антипатії (лідери, зірки, відкинуті);

В) виявлення внутрішньогрупових згуртованих утворень на чолі з неформальними лідерами.

Соціограма - графічне зображення реакції піддослідних один на одного при відповідях на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє провести порівняльний аналіз структури взаємин у групі в просторі на деякій площині ("щиті") за допомогою спеціальних знаків. Вона дає наочне уявлення про внутрішньогрупову диференціацію членів групи за їх статусом (популярністю). Соціограмна техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі соціометричного матеріалу, бо вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ. Аналіз соціограми полягає у знаходженні центральних, найбільш впливових членів, потім взаємних пар і угруповань. Угруповання складаються з взаємозалежних осіб, що прагнуть вибирати один одного. Найбільш часто в соціометричних вимірах зустрічаються позитивні угруповання з 2, 3 членів, рідше з 4 і більше членів.

У 20-і роки ХХ століття швейцарський психіатр К. Юнг [42] визначив два типи особистості - екстраверт і інтроверт. У підставу розподілу була покладена установка людини зовні або всередину, яка проявляється в її реакціях на різні стимули і в світовідчутті. Для екстравертів характерна спрямованість на об'єкт. Зовнішні по відношенню до них фактори - думки інших людей, загальноприйняті уявлення, об'єктивні обставини визначають їх вчинки та рішення в значно більшому ступені, ніж їх власне, суб'єктивне ставлення до навколишньої дійсності. Спрямованість на інших дозволяє їм легко пристосовуватися до обставин. Для інтроверта вирішальними є суб'єктивні точки відліку.

Екстраверти та інтроверти - це дві великі групи людей. Усередині кожної групи є великі індивідуальні відмінності. Юнг [42] пов'язує їх з основними психічними функціями: мисленням, емоціями, відчуттям та інтуїцією.

Г. Айзенк [38] запозичив у К. Юнга [42] концепцію екстраверсії - інтроверсії і дав їй фізіологічну інтерпретацію. Він стверджує, що в основі спостережуваних схем екстравертованої і інтровертованої поведінки лежать вроджені особливості центральної нервової системи, від яких залежить баланс між процесами збудження і гальмування.

Г. Айзенк припускає, що інтроверти, які легко активуються і насилу знижують рівень активації, схильні уникати стимулюючих ситуацій: вони ще більше підвищать їх і так високу активацію; екстраверти, що мають низький рівень активації, навпаки, схильні шукати зовнішню стимуляцію для підвищення активації. В результаті цього екстраверти більше, ніж інтроверти люблять спілкуватися з іншими, більш схильні до різноманітних пригод і не бояться ризикувати.

За Айзенком, всі індивідуальні психічні відмінності слід розглядати в системі трьох координат. Вони безперервно змінюються від полюса нейротизму до полюса психотизму через нульову точку відліку, що характеризує норму і за ступенем екстраверсії - інтроверсії. Тому характеристика кожної окремої людини повністю вичерпується положенням її індивідуальних особливостей по відношенню до цих трьох координат.

Констатуючий експеримент І.Х. Пікалова [43] показав, що соціометричний статус різною мірою корелює з індивідуальним коефіцієнтом ЦОЄ (ціннісно-орієнтаційної єдності групи) і з екстраверсією - інтроверсією. Можна припустити, що соціометричний статус, з одного боку, залежить від ступеня єдності цілей діяльності учня і класу, а з іншого - від психодинамічних особливостей індивіда. Зв'язок соціометричного статусу з колективістською спрямованістю тим вище, чим вище ціннісно-орієнтаційна єдність класу. При низькому ЦОЄ на соціометричний статус посилюється вплив психодинамічних особливостей. Дослідження показало, що у підлітків молодших класів тривожність за темпераментом, інтровертованість пов'язані з низьким соціометрическим статусом і низькою громадською активністю. Підлітки - екстраверти в громадській роботі спілкуються на особистісному рівні, тобто частіше прагнуть встановити емоційно - особистісні відносини, тоді як інтроверти в тій же діяльності зазвичай спілкуються на рольовому рівні, тобто прагнуть встановити чисто ділові відносини.

Проблемною областю підліткового віку є агресивна поведінка. Специфічною особливістю агресивної поведінки в підлітковому віці є її залежність від групи однолітків на тлі краху авторитету дорослих. Таким чином, агресивна поведінка досить звичайне явище для дитячого і підліткового віку. Більш того, в процесі соціалізації особистості агресивна поведінка виконує ряд важливих функцій. У нормі вона звільняє від страху, допомагає відстоювати свої інтереси, захищає від зовнішньої загрози, сприяє адаптації. На думку А. Бандури [44], для розвитку особистості дитини і підлітка небезпечні не стільки самі агресивні прояви, скільки їх результат.

Опитувальник Баса - Дарки [45] (Buss - Durkey Inventory) - особистісний опитувальник, розроблений А. Басом і А. Даркі в 1957 р. і призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій. Опитувальник широко поширений в зарубіжних дослідженнях, в яких підтверджуються його високі валідність і надійність. Застосування даного опитувальника в роботі з учнями школи (з шостого класу і вище) і при роботі з учителями (предметниками і що проходять підготовку за фахом "практичний психолог") було достатньо діагностичним і конструктивним для подальшої корекційної роботи.

Прояв агресії в дитячому віці є проблемою, яка все більше хвилює вчителів і батьків. Завданням психолога повинна стати псіхокорекційна робота з особами, які більш агресивні в порівнянні з іншими. Але як визначити це "більш" чи "менш"? Відповідь на це питання неможлива без досить точного визначення понять "агресії" і "агресивності".

Необхідність такого визначення обґрунтовується тим, що термін "агресія" надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті і тому потребує серйозного "очищення" від цілого ряду нашарувань та окремих смислів.

Різні автори у своїх дослідженнях по - різному визначають агресію і агресивність: як вроджену реакцію людини для "захисту займаної території"; як прагнення до панування; (реакцію особистості на ворожу людині навколишню дійсність. Дуже широке поширення одержали теорії, що пов'язують агресію і фрустрацію.

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб'єктно-суб'єктних відносин. Ймовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним в творчій діяльності, так як потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують в людях здатність до усунення та руйнування перешкод, подолання того, що протидіє цьому процесу.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Відсутність її призводить до пасивності, відомості, конформності і т.ін. Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, яка може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію і т.ін. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта соціально небезпечним, так як, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю і агресією не є жорсткою, а, з іншого, сам акт агресії може не приймати соціально небезпечні і не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак сама по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не володіє, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розгортається.

Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Виходячи з цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи; перший - мотиваційна агресія як самоцінність, другий - інструментальна як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і пов'язані з емоційними переживаннями гніву, ворожості). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивних тенденції. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії. Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса-Дарки.

Розглянуті в літературному огляді методики дослідження дають ключ до розуміння того, що між проявом у підлітків таких особистісних показників як: екстраверсія, нейротизм, брехня (соціальна бажаність), а також прояв у них різноманітних показників і форм агресії визначають їх статусне положення в класі.

Особливої актуальності набувають дослідження індивідуально-пихологічних особливостей та їх вплив на статус в групі у зв'язку з тим, що спілкування є ведучим видом діяльності в підлітковому періоді, який впливає на психічне здоров`я і самооцінку особистості. Тому обрана нами тема дослідження соціально-психологічних особливостей групової диференціації підлітків представляється нам актуальною.

Загальна стратегія нашого емпіричного дослідження полягала, по-перше, у забезпеченні контролю за проявом особистісних показників екстра-інтроверсії, нейротизму, брехні та за проявом показників і форм агресії. По-друге, дослідження спрямовувалося на вивчення впливу цих показників на статус, який займають підлітки в колективі.

Підбір методичного інструментарію здійснювався, відповідно сформульованим завданням та обраній загальній стратегії емпіричного дослідження та з урахуванням діагностичної валідності та надійності методик, перевірених психологічною практикою.

Таким чином, підбір відповідних методик передбачав їхню націленість на специфіку досліджуваних явищ. Характеристика та опис методик наводиться нижче.

"Методика дослідження міжособистісних відносин у групі "Соціометрія" Дж. Морено"

Термін " соціометрія " означає вимір міжособистісних відносин в групі. Основоположником соціометрії вважається відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж. Морено [19]. Сукупність міжособистісних відносин у групі складає, за Дж. Морено, ту первинну соціально-психологічну структуру, характеристики якої багато в чому визначають не тільки цілісні характеристики групи, а й душевний стан людини.

Соціометрична техніка застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, покращення і вдосконалення. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, судити про соціально - психологічну сумісність членів конкретних груп.

Найбільш загальним завданням соціометрії є вивчення неофіційного структурного аспекту соціальної групи і психологічної атмосфери, що панує в ній.

Методика дозволяє зробити моментальний зріз з динаміки внутрішньогрупових відносин, з тим, щоб згодом використовувати отримані результати для переструктурування груп, підвищення їх згуртованості та ефективності діяльності.

Обстеженню може піддатися будь - яка група осіб будь - якого віку, починаючи від дошкільного, що має деякий досвід взаємодії і спілкування. Залежно від завдань, які покликане вирішити дослідження, і від особливостей (вікових та професійних) досліджуваних груп формуються критерії соціометричного вибору. Критерій - це вид діяльності, для виконання якої індивіду потрібно вибрати або відкинути одного або декількох членів групи. Він формулюється у вигляді певного питання соціометричного тесту. За змістом критерії можуть бути формальними і неформальними. За допомогою перших вимірюються відносини з приводу спільної діяльності, заради виконання якої створена група. Другі служать для вимірювання емоційно - особистісних взаємин, не пов'язаних з спільною діяльністю (наприклад, вибір товариша для дозвілля).

Залежно від орієнтації критерії діляться на позитивні ("З ким би ви хотіли працювати?") І негативні ("З ким би ви не хотіли працювати?")

Після вибору і формулювання критеріїв складається опитувальник, який містить інструкцію і перелік критеріїв.

Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап їх математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний і індексологічний.

Соціоматриця (таблиця). Спочатку слід побудувати найпростішу соціоматрицю. Результати виборів розносяться по матриці за допомогою умовних позначень. Таблиці результатів заповнюються в першу чергу. По вертикалі записуються за номерами прізвища всіх членів групи, яка вивчається; по горизонталі - тільки їх номер. На відповідних перетинах цифрами +1, +2, +3 позначають тих, кого вибрав кожен випробуваний в першу, другу, третю чергу, цифрами -1, -2, -3 - тих, кого піддослідний не обирає в першу, другу і третю чергу. Взаємний позитивний або негативний вибір обводиться в таблиці (незалежно від черговості вибору). Після того, як позитивні та негативні вибори будуть занесені в таблицю, треба підрахувати по вертикалі алгебраїчну суму всіх отриманих кожним членом групи виборів (сума виборів). Потім треба підрахувати суму балів для кожного члена групи, враховуючи при цьому, що вибір в першу чергу дорівнює +3 балам (-3), в другу - +2 (-2), в третю - +1 (-1). Після цього підраховується загальна алгебраїчна сума, яка і визначає статус у групі.

Аналіз соціоматриці за кожним критерієм дає досить наочну картину взаємин у групі. Можуть бути побудовані сумарні соціоматриці, що дають картину виборів за декількома критеріями, а також соціоматриці за даними міжгрупових виборів. Основна перевага соціоматриці - можливість уявити вибори в числовому вигляді, що в свою чергу дозволяє проранжувати членів групи з числа отриманих та відданих виборів, встановити порядок впливів у групі. На основі соціоматриці будується соціограма - карта соціометричних виборів.

Соціограма - графічне зображення реакції випробуваних один на одного при відповідях на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє провести порівняльний аналіз структури взаємин у групі в просторі на деякій площині ("щиті") за допомогою спеціальних знаків (мал. нижче). Вона дає наочне уявлення про внутрішньогрупову диференціацію членів групи за їх статусом (популярністю).

Приклад соціограми (карти групової диференціації), запропонованої Я. Коломінський наведено нижче.

Аналіз соціограма полягає у знаходженні центральних, найбільш впливових членів, потім взаємних пар і угруповань. Угруповання складаються з взаємозалежних осіб, що прагнуть вибирати один одного. Найбільш часто в соціометричних вимірах зустрічаються позитивні угруповання з 2, 3 членів, рідше з 4 і більше членів.

Малюнок 2.1

-> Позитивний однобічний вибір,

<-> Позитивний обопільний вибір,

------> Негативний однобічний вибір,

<------> Негативний обопільний вибір.

Соціограммная техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі соціометричного матеріалу, бо вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ.

Соціометричні індекси. Розрізняють персональні соціометричні індекси (П.С.І.) і групові соціометричні індекси (Г.С.І.). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члена групи. Другі дають числові характеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі. Вони описують властивості групових структур спілкування. Основними П.С.І. є: індекс соціометричного статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена, обсягу, інтенсивності і концентрації взаємодії ij-члена. Символи i і j позначають одне і те ж обличчя, але в різних ролях; i - обираний, j - він же вибирає, ij - поєднання ролей.

Індекс соціометричного статусу i-члена групи визначається за формулою



де Сi - соціометричний статус i-члена, R + і R-- отримані i-членом вибори, Z - знак алгебраїчного підсумовування числа отриманих виборів i-члена, N-число членів групи.

Соціометричний статус - це властивість особистості як елемента соціометричної структури займати певну просторову позицію (локус) у ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими елементами. Така властивість розвинена у елементів групової структури нерівномірно і для порівняльних цілей може бути виміряна числом - індексом соціометричного статусу.

Елементи соціометричної структури - це особистості, члени групи. Кожен з них в тій чи іншій мірі взаємодіє з кожним, спілкується, безпосередньо обмінюється інформацією і т.ін. У той же час кожен член групи, будучи частиною цілого (групи), своєю поведінкою впливає на властивості цілого. Реалізація цього впливу протікає через різні соціально - психологічні форми взаємовпливу. Суб`єктивну міру цього впливу підкреслює величина соціометричного статусу. Але особистість може впливати на інших двояко - або позитивно, або негативно. Тому прийнято говорити про позитивний і негативний статус. Статус теж вимірює потенційну здатність людини до лідерства. Щоб вирахувати соціометричний статус, необхідно скористатися даними соціоматриці.

Можливий також розрахунок С-позитивного і С-негативного статусу в групах малої чисельності (N).

Індекс емоційної експансивності j-члена групи вираховується за формулою:



де Ej - емоційна експансивність j-члена, Rj - зроблені / членом вибори (+, -). З психологічної точки зору показник експансивності характеризує потребу особистості в спілкуванні.

З Г.С.І. найбільш важливими є: Індекс емоційної експансивності групи та індекс психологічної взаємності.

Індекс емоційної експансивності групи вираховується за формулою

де Ag - експансивність групи, N - число членів групи? Rj (+, -) - зроблені j-членом вибори. Індекс показує середню активність групи при вирішенні завдання соціометричного тесту (у розрахунку на кожного члена групи).

Індекс психологічної взаємності ("згуртованості групи") у групі вираховується за формулою:

де Gg - взаємність у групі за результатами позитивних виборів, Аij + - число позитивних взаємних зв'язків у групі N - число членів групи.

"Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г.Ю. Айзенка"

Автор двухфакторної моделі особистості Г. Айзенк в якості показників основних властивостей особистості використовував екстраверсію - інтроверсію і нейротизм (пізніше Айзенк ввів ще один вимір особистості - психотизм, під яким розумів схильність суб'єкта до агресії, жорстокості, аутизму, екстравагантності, демонстративності ). У загальному значенні екстраверсія - це спрямованість особистості на оточуючих людей і події, інтроверсія - спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм - поняття, синонімічне тривожності, - виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Ці властивості, що складають структуру особистості за Айзенком, генетично детерміновані. Їх вираженість пов'язана зі швидкістю вироблення умовних рефлексів і їх міцністю, балансом процесів збудження - гальмування в центральній нервовій системі і рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації. Однак найбільш розробленим з двох названих властивостей на фізіологічному рівні в теорії Айзенка є вчення про екстраверсію - інтроверсії. Зокрема, відмінності між екстравертами і інтровертами Айзенку і його послідовникам вдалося встановити більш ніж по п'ятдесяти фізіологічними показниками.

Так, екстраверт, порівняно з інтровертом, важче виробляє умовні рефлекси, володіє більшою терпимістю до болю, але меншою терпимістю до сенсорної депривації, внаслідок чого не переносить монотонності, частіше відволікається під час роботи і т.ін. Типовими поведінковими проявами екстраверта є товариськість, імпульсивність, і недостатній самоконтроль, добра пристосованість до середовища, відкритість у почуттях. Він чуйний, життєрадісний, впевнений у собі, прагне до лідерства, має багато друзів, нестриманий, прагне до розваг, любить ризикувати, дотепний, не завжди обов'язковий.

У інтроверта переважають наступні особливості поведінки: він часто занурений в себе, відчуває труднощі, встановлюючи контакти з людьми і адаптуючись до реальності. У більшості випадків інтроверт спокійний, урівноважений , миролюбний, його дії продумані і раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт високо цінує етичні норми, любить планувати майбутнє, замислюється над тим, що і як буде робити, не піддається моментальним спонуканнням, песимістичний. Інтроверт не любить хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він строго контролює свої почуття і рідко поводиться агресивно, обов'язковий.

На одному полюсі нейротизму (високі оцінки) знаходяться так звані невротики, які відрізняються нестабільністю, неврівноваженістю нервово -психічних процесів, емоційною нестійкістю, а також лабільністю вегетативної нервової системи. Тому вони легкозбудливі, для них характерні мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, недовірливість, повільність, нерішучість. Інший полюс нейротизму (низькі оцінки ) - це емоційно - стабільні особи, які характеризуються спокоєм, врівноваженістю, упевненістю, рішучістю.

Показники екстраверсії - інтроверсії та нестабільності - стабільності взаємонезалежні і біполярні. Кожен з них являє собою контініум між двома полюсами вкрай вираженої особистісної властивості. Поєднання цих двох різною мірою виражених властивостей і створює неповторну своєрідність особистості. Характеристики більшості піддослідних розташовуються між полюсами, частіше десь близько до центру. Віддаленість показника від центру свідчить про ступінь відхилення від середнього з відповідною виразністю особистісних властивостей.

Зв'язок факторно-аналітичного опису особистості з чотирма класичними типами темпераменту - холеричним, сангвінічним, флегматичним, меланхолійним відображається в "колі Айзенка": по горизонталі в напрямку зліва направо збільшується абсолютна величина показника екстраверсії, а по вертикалі знизу вгору зменшується виразність показника стабільності.

"Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки"

А. Басс і А. Дарки запропонували опитувальник для виявлення важливих, на їх думку, показників і форм агресії:

Використання фізичної сили проти іншої особи - фізична агресія.

Вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка) - вербальна агресія.

Використання обхідним шляхом спрямованих проти інших осіб пліток, жартів і прояв неспрямованих, невпорядкованих, вибухів люті (в крику, тупання ногами і т.ін.) - непряма агресія.

Опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитету та керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів - негативізм.

Схильність до роздратування, готовність при найменшому порушенні вилитися у запальності, різкості, грубості - роздратування.

Схильність до недовіри і обережного ставлення до людей, яке витікає з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду - підозрілість.

Прояви заздрості й ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання - образа.

Ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що виникають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною , чинить недобре : шкідливо, злобно або безсовісно - аутоагресія, або почуття провини.

З метою встановлення валідності Басс і Перрі [45] порівняли показники опитування з низкою особистісних характеристик. Високі показники за підшкалами фізичної і вербальної агресії були пов'язані з більшою імпульсивністю, активністю, впевненістю в собі. Значні показники за підшкалами роздратування відповідали більшій емоційності, активності, імпульсивності, впевненості в собі, конкурентоспроможності та низькій самооцінці. Високі показники за підшкалами ворожості також корелювали з більшою емоційністю, імпульсивністю, упевненістю в собі, конкурентоспроможністю і низькою самооцінкою. Загальний показник був пов'язаний з усіма вищезгаданими особистісними рисами. Найбільш значимі кореляції були виявлені з імпульсивністю, упевненістю в собі і конкурентоспроможністю.

Підбір методичного інструментарію таким чином, здійснювався відповідно сформульованим завданням та обраній загальній стратегії емпіричного дослідження та з урахуванням діагностичної валідності та надійності методик, перевірених психологічною практикою.

Емпіричне діагностичне дослідження здійснювалося в індивідуальній формі (повідомлення біографічних даних, діагностика за обраними методиками, матеріали яких підлягали подальшій обробці за стандартними для кожної методики інструкціями. Експертне оцінювання проводилося в індивідуальній формі. Усі тестові бланки опрацьовувалися за відсутності досліджуваних, кожному з яких психодіагностичні результати повідомлялися індивідуально у відповідь на їхні запити.

Наступним етапом у процесі констатувального дослідження було опрацювання отриманих експериментально-діагностичних даних, для обробки яких застосовувалися методи математичної статистики, рекомендовані для психологічних досліджень, зокрема знаходження середнього арифметичного, дисперсії, сігми, похибки, коефіцієнта варіації, асиметрії, ексцесу.

Для визначення щільності зв'язків між ознаками, якщо їх значення упорядковані або проранжовані за ступенем спадання або зростання ознаки, нами було використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Коефіцієнт кореляції рангів розраховують за формулою:

Формула 2.1

де - сума квадратів різниць рангів, а - число парних спостережень.

Коефіцієнт рангової кореляції Спірмена підходить для невеликих об'ємів вибірки.

Результати обробки даних за допомогою статистичного аналізу та кореляційний аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії надано нижче.

Таблиця 2.1

Узагальнені середньо-статистичні показники особистісних характеристик підлітків (n = 24)

	Айзенк	Басса-Дарки
	Екстраверсія	Нейротизм	Брехня	Фіз.агресія	Непряма агр	Роздратован.	Негативізм	Образа	Підозрілість	Верб агр-я	Поч уття пров.
1	14	11	5	8	3	6	4	3	2	6	6
2	14	11	2	2	4	7	3	4	4	8	3
3	15	24	1	2	4	7	3	4	4	8	3
4	15	15	5	2	5	5	3	4	3	5	5
5	13	9	7	4	2	4	2	4	5	3	5
6	12	22	1	10	7	9	4	8	8	10	7
7	7	20	0	2	3	6	4	4	6	6	8
8	13	17	3	6	5	9	4	7	6	9	8
9	15	20	3	9	6	7	4	6	5	7	7
10	15	11	4	6	4	6	1	3	4	9	3
11	18	20	1	6	4	6	1	3	4	9	3
12	16	11	5	0	5	6	4	4	7	4	6
13	20	18	3	9	8	9	3	6	8	11	7
14	16	12	0	4	5	4	5	6	6	7	6
15	22	7	4	7	5	5	3	5	4	9	6
16	18	15	7	5	4	2	1	7	9	6	5
17	8	18	3	6	3	4	5	4	5	7	4
18	16	9	3	7	6	5	3	2	1	7	5
19	14	11	4	0	3	4	1	4	5	6	4
20	17	10	3	8	6	5	4	4	5	9	7
21	8	24	3	6	6	8	2	6	6	7	8
22	13	22	5	9	6	7	2	7	6	8	8
23	20	14	3	5	3	5	4	5	4	9	6
24	11	11	8	6	8	6	4	3	5	6	5
xср	14,58	14,25	3,46	5,38	4,79	5,92	3,08	4,71	5,08	7,33	5,62
q2	13,40	28,75	4,24	7,90	2,49	2,99	1,49	2,37	3,24	3,47	2,73
q	3,66	5,36	2,06	2,81	1,58	1,73	1,22	1,54	1,80	1,86	1,65
m	0,76	1,11	0,43	0,58	0,32	0,36	0,25	0,32	0,37	0,38	0,34
V	25,10	37,61	59,53	52,2	32,9	29,2	39,6	32,6	35,4	25,3	29,3
A	0,215	0,520	0,316	0,34	0,21	0,08	0,43	0,42	0,04	0,29	0,16
Ma	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Af	0,431	1,041	0,633	0,68	0,43	0,16	0,87	0,85	0,09	0,59	0,33
E	2,869	1,866	2,692	2,19	2.40	2,73	2,12	2,23	3,14	2,78	1.94
Me	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Ef	2,869	2,866	2,692	2,19	2,40	2,73	2,12	2,23	3,14	2,78	1,94

За результатами проведеного статистичного аналізу у групі досліджуваних підлітків (n =24) були виявлені такі показники.

1. "Методика діагностики екстраверсії та нейротизму Г.Ю. Айзенка":

За шкалою екстраверсії показник середнього арифметичного лежить між 14,58 +/ - 1q (3,66), що інтерпретується у тесті Г. Айзенка як помірна вираженість зазначеного показника;

За шкалою нейротизму показник середнього арифметичного лежить між 14,25 +/ - 1q (5,36), що інтерпретується у Г. Айзенка як середній рівень емоційної стійкості;

За шкалою брехні показник середнього арифметичного лежить між 3,46 +/ - 1q (2,06), що відповідає нормі. Брехня: <: 4 (менше або дорівнює) - норма, > 4 - нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративність поведінки і орієнтованість випробуваного на соціальне схвалення.

2."Методика діагностики показників і форм агресії А. Баса і А. Дарки"

За шкалою фізичної агресії показник середнього арифметичного лежить між 5,38 +/ - 1q (2,81), при нормі 4-6, це вказує на середній рівень вираженості даної форми агресії;

За шкалою непрямої агресії: показник середнього арифметичного лежить між 4,79 +/ - 1q (1,58), при нормі 4-5, це вказує на тенденцію до підвищення даної форми агресії;

За шкалою роздратованості: показник середнього арифметичного лежить між 5,92 +/ - 1q (1,73), при нормі 4-6, це вказує на тенденцію до підвищення.

За шкалою негативізму: показник середнього арифметичного лежить між 3,08 +/ - 1q (1,22), при нормі 2-3, це свідчить про надмірний розвиток даної форми агресії;

За шкалою образи: показник середнього арифметичного лежить між 4,71 +/ - 1q (1,54), при нормі 4-5, це вказує на тенденцію до підвищення;

За шкалою підозрілості: показник середнього арифметичного лежить між 5,08 +/ - 1q (1,80), при нормі 4-6, що вказує на середній рівень вираженості даного показника;

За шкалою вербальної агресії: показник середнього арифметичного лежить між 7,33 +/ - 1q (1,86), що при нормі 4-6 говорить про надмірний розвиток цієї форми агресивності, що ускладнює співпрацю, свідому кооперацію, а також провокує конфліктність.

За шкалою почуття провини: показник середнього арифметичного лежить між 5,62 +/ - 1q (1,65), при нормі 4-5 це свідчить про надмірний розвиток даного показника.

Аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму, брехні та показниками і формами агресії здійснювався на основі обчислення коефіцієнту рангової кореляції Спірмена.

При тлумаченні психологічного змісту зазначеного коефіцієнта були використані відповідні рекомендації, за якими умовно оцінюють вираженість зв'язку між ознаками коефіцієнта, що дорівнює 0,05 - як помірно виражений зв'язок; при його значеннях 0,01 і більше - йдеться про високу вираженість зв'язку між ознаками, що співставляються. У нашому випадку більш щільнішими - на статистично значущому рівні р < 0,01 виявилися зв'язки на рівні Р < 0,01 = 0,485, відповідно менш щільнішими зв'язки на рівні Р < 0,05 = 0,343.

Отримані дані результатів кореляційного співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії у формі таблиці наведено нижче.

Таблиця 2.2

Кореляційний аналіз співвідношення між показниками екстраверсії, нейротизму та брехні та показниками і формами агресії

	Е	Нейр	Брех	Ф.аг	Н.аг	Розд	Нег.	Обр.	Под.	В.аг.	П.пр
Е	1	- 0,3	0,01	0,0654	0,0852	-0,251	-0,17	-0,0031	-0,185	0,3302	-0,185
Ней	-0,3	1	0,43	0,141	0,1698	0,54**	0,010	0,476*	0,389*	0,2271	0,2972
Брех	0,01	0,43	1	-0,00	-0,016	-0,306	-0,29	-0,1333	-0,037	0,49**	0,0890
Ф.аг	0,0	0,141	0,00	1	0,57**	0,390*	0,120	0,2540	0,0814	0,55**	0,442*
Н.аг	0,08	0,16	-0,0	0,57**	1	0,50**	0,125	0,30727	0,3116	0,345*	0,4381*
Розд	-0,2	0,54	-0,3	0,390	0,504	1	0,049	0,28153	0,2110	0,47*	0,410*
Нег	-0,1	0,01	-0,2	0,120	0,125	0,0498	1	0,10151	0,1138	0,000	0,3585
Обр	-0,0	0,47	-0,1	0,254	0,307	0,2815	0,101	1	0,70**	0,298	0,61**
Под	-0,1	0,38	-0,0	0,081	0,3116	0,2110	0,113	0,70**	1	0,0304	0,54**
В.а	0,33	0,227	-0,49	0,555	0,345	0,477*	0,0002	0,2984	0,0304	1	0,146
П.пр	-0,1	0,29	-0,0	0,442	0,43817	0,4105*	0,35*	0,613823**	0,54**	0,146966	1

З отриманих даних, здобутих в результаті обчислення коефіцієнтів рангової кореляції, випливають наступні взаємозв'язки:

Більш щільнішими - на статистично значущому рівні р < 0,01 виявилися такі зв'язки.

Нейротизм - роздратованість - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовності при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості.

Брехня - вербальна агресія - вираз негативних почуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка).

Фізична агресія - непряма агресія - використання фізичної сили проти іншої особи + непряма агресія (коли шкода заподіюється непрямим шляхом - анонімні листи, плітки замість бажаної фізичної розправи над кривдником). Непряма агресія використовується відкрито чи нишком. Сюди відносять доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Фізична агресія - вербальна агресія - використання фізичної сили проти іншої особи + вираз негативних почуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка).

Непряма агресія - роздратованість - доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі + емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовність при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості.

Образа - підозрілість - прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання + схильність до недовіри і обережного ставлення до людей, яке витікає з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

Образа - почуття провини, прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання + ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно - ауто агресія.

Підозрілість - почуття провини - схильність до недовіри і обережного ставлення до людей, яке витікає з переконання, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду + ставленн і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно - ауто агресія.

На статистично значимому рівні р < 0,05 виявлені такі зв'язки:

Нейротизм - брехня - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовність при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + діти демонстративні, тобто прагнуть звернути на себе увагу за будь - яку ціну, навіть якщо для цього треба нашкодити або збрехати.

Нейротизм - образа - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовність при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання.

Нейротизм - підозрілість - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовність при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + прояв заздрості ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання.

Фізична агресія - роздратованість використання фізичної сили проти іншої особи + проявляється у готовність при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості.

Почуття провини - фізична агресія - ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно - ауто агресія + використання фізичної сили проти іншої особи.

Вербальна агресія - непряма агресія - вираз негативних почуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних звернень до інших осіб (загроза, прокляття, лайка) + доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Почуття провини - непряма агресія - ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно - ауто агресія + доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Вербальна агресія - роздратованість доносительство, брехня, дріб'язкові і настирливі скарги, злісні причіпки, постійні заперечення і приховано заподіяні муки, зловтіха з приводу промахів інших, знущання і цинізм, вперте мовчання і вороже замовчування, зумисне підбурювання до провини і порушення груповий моралі.

Роздратованість - почуття провини - емоційна нестійкість, мінливість настрою підлітків проявляється у готовність при найменшому збудженні вилитися в запальності, різкості, грубості + ставлення і дії по відношенню до себе і оточуючих, що випливають з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поводиться недобре: шкідливо, злобно або безсовісно - ауто агресія.