Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ОСОБЛИВОСТІ УСВІДОМЛЕННЯ МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ ВЛАСНОГО ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ОЛЕКСЮК ВІКТОРІЯ РОМАНІВНА

УДК 159.923.2

Івано-Франківськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Кононко Олена Леонтіївна,

Інститут проблем виховання АПН України,

заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Савчин Мирослав Васильович,

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Сингаївська Ірина Валентинівна,

Університет економіки та права «КРОК»,

директор центру міжнародних освітніх проектів.

Захист відбудеться 21 вересня 2009 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Автореферат розіслано «18» серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Г. Паркулаб

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Масштабні соціально-економічні перетворення, що відбуваються у нашій державі, неминуче породжують зміни світоглядних позицій, пріоритетів у різних сферах суспільного життя, у галузі освіти зокрема. Гуманістична спрямованість реформування шкільної освіти передбачає розробку і впровадження у практику навчально-виховного процесу особистісно орієнтованих технологій, які покликані формувати у дитини систему цінностей як підґрунтя її повноцінного духовного розвитку.

У контексті вирішення цих завдань закономірним є посилення уваги сучасної вікової та педагогічної психології до дослідження суб'єктивної реальності людини на різних етапах онтогенезу. Фундаментальні проблеми становлення особистості, виховання і самовиховання безпосередньо пов'язані з виявленням і розкриттям процесу усвідомлення дитиною власного життєвого шляху як часо-просторової реальності. Адже важливим джерелом особистісного зростання є внутрішня суперечливість між об'єктивним розгортанням життєдіяльності та його відображенням у суб'єктивній картині життєвого шляху, у якій життя постає як цілісність у вигляді образів минулого, теперішнього та майбутнього.

Аналізуючи специфіку відображення у свідомості молодших школярів своєї життєдіяльності, ми виходили з того, що спроможність усвідомити власне життя як цілісність зумовлюється такою ідеальною формою, як образ дорослості. Саме дорослий виступає посередником між ідеальною та реальною формами життя дитини, суперечність між якими є важливим механізмом формування зростаючої особистості (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Кононко).

У результаті численних теоретико-експериментальних досліджень на перехресті наукових напрямків вивчення феномену особистості виникла одна з найважливіших проблем психології життя - проблема її життєвого шляху. Вона привертала увагу багатьох як вітчизняних (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Кононко, О. Кронік, Н. Логінова, В. Роменець, С. Рубінштейн, Т. Титаренко та ін.), так і зарубіжних дослідників (Ш. Бюллер, Е. Еріксон, П. Жане, А. Маслоу, В. Франкл та ін.).

Аналіз концептуальних підходів до розгортання часо-просторової організації життєвого шляху людини засвідчує певну відмінність спрямованості пошуків зарубіжних та вітчизняних науковців. У вітчизняній психології проблематика життєвого шляху особистості більшою мірою розроблена на теоретико-методологічному рівні, підходи ґрунтуються на смисловому, суб'єктному аналізі, розглядаються в контексті утвердження соціальної природи людського буття, орієнтовані на його експериментальне вивчення. У зарубіжній психології запропоновані концепції цілісного життєвого шляху (Ш. Бюллер, Е. Еріксон), проведені лонгітюдні дослідження з даної проблематики (Х. Леман), увага акцентується на феноменологічному аналізі внутрішнього світу особистості (Л. Бінсвангер, М. Босс, В. Франкл), проте недостатньо враховується інтегрованість індивідуального життя особистості в історичний контекст суспільства.

Попри досить значний обсяг теоретичної і прикладної розробки даної проблеми, вона і досі викликає гострі дискусії. Адже бракує емпіричних фактів, які стосуються вікової специфіки даного феномену, уточнення меж ґендерної варіабельності життєвого шляху в сучасних умовах. Дослідження даного аспекту самосвідомості як феномену особистості нами здійснено на молодших школярах з огляду на можливість вивчити витоки явища в дитинстві, коли з'являються такі новоутворення свідомості, як внутрішній план дій та рефлексія.

Базуючись на цих узагальненнях, можна стверджувати, що процес усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху залишається недостатньо вивченим як у теоретичному, так і в експериментальному аспектах. Наше дослідження є спробою простежити вікову динаміку усвідомлення власного життєвого шляху, розпочату сучасною українською дослідницею О. Кононко у дітей дошкільного віку. Очевидна актуальність, недостатня розробленість та перспективність дослідження означеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Особливості усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху».

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану розробки колективної наукової теми кафедри практичної психології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка - «Психолого-педагогічні засади становлення культури життєвого самовизначення сучасної молоді» (протокол № 6 від 17 лютого 2005 року).

Тему дисертації затверджено вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 7 від 15 вересня 2004 року) та уточнено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 8 від 21 вересня 2004 року).

Об'єкт дослідження - процес усвідомлення молодшими школярами свого життєвого шляху у часо-просторовому вимірі.

Предмет дослідження - особливості та психолого-педагогічні умови становлення у молодших школярів реалістичного образу свого життєвого шляху.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель оптимізації процесу формування у молодшого школяра образу власного життєвого шляху.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що розвиток у молодших школярів здатності усвідомлювати власний життєвий шлях спричинений процесом розгортання ними особистісного буття у різних сферах життєдіяльності і характером міжособистісних стосунків з референтними дорослими та однолітками. Психологічними умовами оптимізації процесу формування у молодшому шкільному віці образу власного життєвого шляху є розвиток рефлексії, елементарної життєвої перспективи, внутрішнього плану дій. Педагогічними умовами оптимізації цього процесу є збага-чення у дітей та значущих дорослих загальної культури життєвого самовизначення.

Досягнення мети дослідження і перевірка гіпотези зумовили розв'язання таких завдань:

1. Уточнити зміст понять «життєвий шлях молодшого школяра», «образ життєвого шляху», «життєва позиція».

2. Визначити критерії та показники і встановити типологію життєвих позицій в молодшому шкільному віці.

3. Виявити віко-статеві модифікації уявлень молодших школярів про власний життєвий шлях.

4. Визначити психолого-педагогічні умови усвідомлення молодшим школярем часо-просторових координат власного життя.

5. Розробити модель оптимізації процесу становлення життєвої позиції в молодшому шкільному віці.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: концепції цілісності та ціннісно-смислової природи особистості, процесу її самовизначення (К. Абульха-нова-Славська, М. Бахтін, Б. Братусь, М. Гінзбург, Д. Леонтьєв), вчення про детермінацію і закономірності розвитку психіки (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн); теоретичні положення про співвідно-шення та взаємодію внутрішніх та зовнішніх чинників становлення свідомості та самосвідомості особистості (З. Карпенко, О. Кононко, Г. Костюк, А. Ліпкіна, В. Мухіна, С. Рубінштейн, В. Столін, Т. Титаренко, П. Чамата, Г. Чеснокова); науково-психологічні уявлення про сутність та закономірності розвитку дітей молодшого шкільного віку (Л. Божович, М. Дригус, Д. Ельконін, О. Киричук, А. Ліпкіна, В. Слободчиков); психологічні основи впровадження у практику особистісно орієнтованих технологій виховання і навчання (Г. Балл, І. Бех, М. Бори-шевський, І. Якиманська); засади гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс, Р. Мей).

На різних етапах наукового пошуку використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, порівняння, класифікація, узагальнення для з'ясування змісту базових понять дослідження; теоретичне моделювання та систематизація для концептуалізації основних положень дослідження;

- емпіричні: цілеспрямоване спостереження, бесіди з учнями, психомалюнок на тему «Я у світі», анкетування батьків, вчителів, методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. Леонтьєва;

- статистичні: метод обчислення коефіцієнта значущості відмінностей між емпіричними змінними (t - критерій Ст'юдента), контент-аналіз;

- інтерпретаційні: структурний та генетичний методи інтерпретації.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на вибірці учнів 2-х і 4-х класів ЗОШ № 10 м. Тернополя. Загальна кількість досліджуваних становила 102 особи.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в уточненні змістової сутності феномену «усвідомлення життєвого шляху» в межах молодшого шкільного віку; розробці системи психометричних критеріїв та створенні комплексної діагностичної процедури дослідження особливостей усвідомлення свого життєвого шляху молодшими школярами як компоненти самосвідомості; виділенні та описі типів уявлень молодшого школяра про час і простір життя; з'ясуванні психологічних чинників оптимізації процесу усвідомлення життєвого шляху молодшими школярами.

Практичне значення дослідження визначається розробкою та реалізацією оптимізованої моделі становлення в молодшому шкільному віці уявлень про Я та його розгортання у просторі-часі власного життя, що включає корекційно-розвивальні заняття для дітей, систему бесід для батьків, реалізацію тренінгової програми «Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини», авторський тренінг педагогічної рефлексії для вчителів. Впровадження результатів виконаного дослідження дає змогу поліпшити навчально-виховний процес, оновити зміст спільної роботи школи і сім'ї з розвитку в учнів життєвої позиції. Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами психологічних факультетів вищих навчальних закладів при читанні лекцій і проведенні практичних занять з курсів «Вікова психологія», «Психологія самосвідомості», «Психологія педагогічної праці», «Основи психокорекції».

Результати дослідження впроваджені у практику роботи вищих навчальних закладів: Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 501-33/03 від 05.05.2009р.), Мелітопольського державного педагогічного університету (довідка № 249 від 25.02.2009 р.), загальноосвітніх навчальних закладів: Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст. № 10 (довідка №51 від 06.05.2009р.), Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст. № 16 (довідка № 42 від 02.03.2009р.).

Надійність та вірогідність результатів експерименту забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їхнім психологічним аналізом.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи» (Тернопіль, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування ґендерної культури молоді: проблеми та перспективи» (Тернопіль, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції «Початкова школа на перехресті проблем» (Тернопіль, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції «Методологічні засади практичної психології» (м. Переяслав-Хмельницький, 2008). Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри практичної психології та на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у 7 публікаціях автора (з них 5 одноосібних), у тому числі 4 - у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що налічує 250 найменувань (із них 7 іноземною мовою), додатків. Зміст роботи викладено на 234 сторінках комп'ютерного тексту, у роботі вміщено 16 таблиць, 2 рисунки. Методичний апарат деталізовано у 13 додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подано відомості про апробацію і впровадження основних наукових положень.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження образу життєвого шляху в молодшому шкільному віці» - розкрито методологічну базу дослідження, здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів вивчення життєвого шляху особистості, розглянуто підходи вітчизняних та зарубіжних фахівців до визначення сутності, детермінант та механізмів розгортання даного феномену в структурі як свідомості, так і самосвідомості особистості; розкрито динаміку становлення образу життєвого шляху в молодшому шкільному віці.

В роботі показано, що концептуальні підходи до розгортання часо-просторової організації життєвого шляху особистості достатньо чітко окреслені багатьма дослідниками (Б. Ананьєв, Ш. Бюллер, О. Кронік, Х. Леман, Н. Логінова, В. Роменець, Л. Сохань, Т. Титаренко та ін.). У дисертації представлено три напрямки вивчення феномену життєвого шляху: 1) як «об'єктивного» процесу, зумовленого зовнішніми умовами життя особистості (Б. Ананьв, Н. Логінова,), «суб'єктивного» - такого, що відображається в її індивідуальній свідомості (В. Роменець, С. Рубінштейн, Т. Титаренко) і «суб'єктного», пов'язаного із аспектами її оволодіння буттям, самореалізацією у світі (К. Абульханова-Славська, З. Карпенко).

Систематизація різних підходів до вивчення життєвого шляху в межах означених напрямків об'єктивує багатогранність, складність даного феномену. Спільним для них можна вважати таке тлумачення поняття «життєвого шляху», що відображає розуміння психологічної природи і динаміки процесу особистісного становлення як індивідуальної форми соціального розвитку (К. Абульханова-Славська, О. Кронік, В. Роменець, Т. Титаренко та ін.). Психологічний аналіз життєвого шляху особистості, насамперед, орієнтований на відтворення картини її духовності - рівня ціннісно-смислової детермінації у світі, адже для неї «основна площина руху - морально-ціннісна» (Б. Зейгарник, Б. Братусь, М.Савчин).

На основі здійсненого аналізу показано, що важливими аспектами життєвого шляху особистості є виявлення здатності диференціювати світ через пізнання його цілісності, виробляти його образ та образ себе у ньому як умови реалізації способу здійснення власного буття (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Л. Сохань та ін.). Ціннісно-смислова свідомість є основою розбудови індивідуального життя, поєднання суспільних та особистих інтересів.

У дисертації зазначено, що активна робота свідомості та самосвідомості є передумовою біографічної рефлексії, вироблення картини саморозвитку. У дослідженнях Б. Ананьєва, Л. Рубінштейна, А. Кроніка поняття «суб'єктивної кар-тини життєвого шляху» визначається як образ, що відображає просторово-часові параметри життя особистості в контексті минулого, теперішнього, майбутнього. Він інтегрально виражає свідоме ставлення особистості до власного життя.

Вироблення концептуальних засад дослідження ґрунтується на таких важливих положеннях: усвідомлення життя в динаміці особистісного зростання є особливою дією привнесення в актуальну поведінку глибоких особистісних смислів, цінностей, переконань, вироблення на цій основі життєставлення (Л. Іванова, Ломов, І. Маноха, О. Осніцький). За таких умов у свідомості особистості представлені ідея, сенс свого життя як переживання своєї причетності до соціально-морального і водночас особисто значущого, а також самореалізація у світі.

Самостійним предметом розгляду у теоретичному розділі роботи постає аналіз основних детермінант процесу усвідомлення власного життєвого шляху молодшими школярами. Особлива увага приділена якісним змінам у пізнавальному, моральному розвитку дітей, виробленню у них емоційно-ціннісного ставлення до оточуючого світу крізь систему суспільно схвалюваних моральних критеріїв (Л. Венгер, О. Запо-рожець, В. Мухіна, Д. Фельдштейн).

З метою змістової конкретизації досліджуваного феномену показано, що у молодшому шкільному віці розвиваються і вдосконалюються такі важливі підсистеми та механізми самосвідомості, як самооцінка, образ-Я, рівень домагань, рефлексія, децентрація, ідентифікація, диференціація зовнішнього і внутрішнього життя (Л. Божович, Г. Дюпон, О. Захарова). Вони зумовлюють здатність дитини усвідомити себе як цілісність, осмислити процес та цілі саморозвитку, а відтак апробувати здатність співвідноситися зі своїм життям (І. Кулагіна, Т. Титаренко, О. Хухлаєва).

На основі аналізу існуючих підходів до дослідження суб'єктивної картини власного життя в онтогенезі робиться висновок про недостатню розробленість даної проблеми, зокрема тих її аспектів, які стосуються теоретичного осмислення та емпіричного обґрунтування поняття «усвідомлення часо-просторових характеристик життя молодшими школярами», характеру і динаміки вікових модифікацій його перебігу. На цій підставі обґрунтовується правомірність постановки власного дослідження, в межах якого робиться спроба реалізувати комплексний підхід до вивчення особливостей суб'єктивної картини життєвого шляху в молодшому шкільному віці.

У другому розділі - «Експериментально-діагностичне дослідження особливостей усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху» - репрезентовано обґрунтування системи психометричних критеріїв, принципів дослідження означеного феномену та методики констатувального експерименту, охарактеризовано психодіагностичний інструментарій та описано послідовність його застосування у процедурі дослідження, подано якісно-кількісний аналіз одержаних результатів.

Базуючись на існуючих підходах до визначення сутності досліджуваного феномену, обрано напрям дослідження, визначено його концепцію, згідно з якою усвідомлення власного життєвого шляху молодшим школярем є процесом осмислення свого місця у динамічних умовах життя як низки цілей та засобів їх досягнення у складній системі людських взаємин. Чим повніше у свідомості дитини відображений зовнішній світ, тим ефективніша взаємодія з дійсністю, змістовніше «Я», а відтак, чіткіше усвідомлюється місце у житті. У молодшому шкільному віці активно формується система ставлень зростаючої особистості до світу на основі переживання свого місця у ньому (Л. Божович, О. Запорожець, В. Зеньковський, Л. Обухова, Д. Фельдштейн). Це, у свою чергу, забезпечує спроможність дитини інтегрувати свої провідні потреби, життєві цінності, виокремлювати ставлення до власного життя загалом, виробляти спосіб взаємодії з оточуючими людьми та дійсністю, що є основою становлення життєвої позиції молодшого школяра.

Саме життєва позиція визначає процес осмислення зростаючою особистістю свого розвитку, основних подій власного життя (Л. Мітіна, М. Фіногенова). Тому дослідження особливостей усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху ми вивчали крізь призму специфічної для них життєвої позиції. У дослідженні під життєвою позицією розумілася система ціннісних ставлень молодшого школяра до різних аспектів світу та власного Я у ньому. Феномен розглядався як інтегральна єдність трьох компонентів: когнітивного (життєрозуміння), емоційно-ціннісного (життєставлення) - регуляційного (життєве самовизначення) (див.рис.1).

В експерименті взяли участь 102 досліджуваних віком від 7 до 10 років. Здійснено 250 сеансів спостереження, проаналізовано 110 малюнків дітей, 1900 їхніх відповідей на питання бесід та відповідей 112 батьків і 15 вчителів.

Мета констатувального експерименту полягала у: 1) визначенні типів життєвої позиції молодших школярів; 2) встановленні основних тенденцій та закономірностей, віко-статевих особливостей прояву життєвої позиції в учнів початкової школи; 3) з'ясуванні внутрішніх та зовнішніх детермінант становлення життєвої позиції у дітей 7-10 років життя.

Констатувальне дослідження проводилося у два етапи. Перший спрямовувався на вивчення особливостей становлення життєвої позиції у дітей молодшого шкільного віку. Реалізація експериментальних заходів здійснювалась у трьох серіях, кожна з яких характеризувалася своєю спрямованістю і передбачала проведення визначених діагностичних процедур.

Зміст першої серії полягав у з'ясуванні особливостей уявлень молодшого школяра про світ та представленість різних періодів власного життя, розуміння його сенсу. З цією метою використовувався психомалюнок на тему «Я у світі» та індивідуальна бесіда «Етапи мого життя».

Змістом другої серії було дослідження форм осмислення дитиною вказаного віку суспільних цінностей як основи розбудови цінностей свого Я. Психодіагностичними засобами слугували індивідуальні бесіди «Цінності твого життя» та «Я-минулий-теперішній-майбутній».

Третя серія передбачала виявлення сформованості рівня суб'єктивної спрямованості досліджуваних на морально орієнтовану реалізацію себе у житті, що реалізовувалось за допомогою індивідуальної бесіди «Я - суб'єкт життя» (тематичні бесіди розроблені О. Кононко).

Другий етап констатувального дослідження спрямовувався на з'ясування психолого-педагогічних умов, що детермінують становлення життєвої позиції молодшого школяра. З цією метою застосовувався комплекс методів: анкетування батьків, вчителів, біографічний метод, процедура визначення ціннісних орієнтацій (методика М. Рокіча), тест для дослідження смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. Леонтьєва.

За результатами експерименту досліджуваних було розподілено на чотири групи відповідно до певного типу життєвої позиції. До збалансованого типу увійшли діти з адекватною активністю у взаємодії з середовищем внаслідок осмислення способів самореалізації в різних його аспектах (природному, предметному, соціальному); розбудованою системою ставлень, що забезпечує інтегрованість образу Я і світу. Уявлення дітей про динаміку власного життя представлені у сукупності подій минулого, теперішнього, майбутнього. Типовими для них є адекватно-позитивне самоставлення, збалансовані альтруїстичні та егоїстичні критерії самооцінки. Перспектива життя визначається школярами лише стосовно дорослості, відтак вони не здатні самовизначитися щодо цілісного ходу життя, визнають своє обмежене місце у житті на даний момент. У домірних віку системах взаємодії діти усвідомлюють себе авторами власних дій, спроможні нести відповідальність за наслідки своїх вчинків (38%).

До конформного типу життєвої позиції віднесено дітей, які вузько, але інтенсивно спрямовані у світ. Смислова побудова ними образу світу спрощена, навчальна діяльність ототожнюються із буттям загалом, впорядкованість та примноження зв'язків зі світом обмежені. У життєвому світі оптимальна дистанція між зовнішнім і внутрішнім, «іншими» та «Я» зміщена на користь перших, увага акцентується на подіях минулого. Самоставлення негативне, переважає орієнтованість на чужі самооцінки. Діти дотримуються моральних норм внаслідок страху покарання, не вміють брати на себе відповідальність. Власне Я розмите, невизначене; ситуативно переживають життя, не здатні виробляти життєві узагальнення (26%).

Амбівалентний тип життєвої позиції зумовлює такі прояви її представників: вони визнають значущість предметного, соціального аспектів дійсності; у внутрішньому світі протиставлене Я- теперішнє і Я-майбутнє, лише останнє уявно інтегроване у соціум; акцентують увагу на подіях майбутнього, що обмежує повноту самореалізації. Щодо самоставлення, то внутрішньо не приймається Я-теперішнє, компенсаторно переоцінюється Я-майбутнє; критерії самооцінювання однобічно спрямовані на високі досягнення у різних видах діяльності; в оцінці подій життя нехтуються моральні цінності. Діти орієнтовані на себе майбутніх, але життєва перспектива звужена, оскільки вони не усвідомлюють, що у теперішньому закладено передумови реалізації бажаного. Простежується залежність від зовнішніх оцінок результативності своєї життєдіяльності, тому можливість впливати на власне життя трактується песимістично (19%).

У представників індивідуалістичного типу життєвої позиції сприймання реальності збіднене, неадекватно викривлене. Вони прагнуть лише матеріально-тілесної єдності зі світом; Я розглядають як центр всесвіту. Внутрішній простір когнітивно спрощений, теперішні події мають статус істинного буття. Самоставлення гіпертрофоване; у критеріях самооцінки переважають егоїстичні тенденції, не співвіднесені з вимогами оточення. Орієнтовані на заохочення-покарання; прагнення підпорядковують одномоментним імпульсам; концентровані на реалізації значущих для себе ставлень і зв'язків. Життєва перспектива звужена; бажання і можливості рефлексувати своє життя у світі обмежені (17%).

Теоретично прогнозований гармонійний тип життєвої позиції у молодших школярів на етапі констатації не виявлено, що вказує радше на відсутність належного розвивального середовища, ніж на обмежені можливості віку. Враховуючи це, даний тип кваліфікувався як еталон при розробці методики формувального експерименту.

Для встановлення вірогідності відмінностей середніх значень показників виділених типів застосовувався t-критерій Ст'юдента. Значущими виявились відмінності: між збалансованим та амбівалентним t = 9,9; p < 0,01; збалансованим та конформним t = 1,2; p < 0,80; збалансованим та індивідуалістичним t = 1,9; p < 0,05; амбівалентним та конформним t = 1,2; p < 0,80; амбівалентним та індивідуалістичним t = 4,8; p < 0,001; конформним та індивідуалістичним t = 4,2; p < 0,001; що засвідчує правомірність здійсненого розподілу.

У цьому ж розділі подано характеристику віко-статевих особливостей прояву життєвої позиції у дітей 7-10 років. Так, у розвитку вміння школяра висловлювати власну думку щодо часо-просторових характеристик життя та власного Я зафіксовано таку тенденцію: якщо діти 7-8 років більшою мірою орієнтовані на реальні матеріальні та статусні досягнення, то в 9-10 років у них починають домінувати переживання індивідуальних особливостей розгортання своїх можливостей як реалізація самого себе у процесі життя. Це можна пояснити зростанням протягом молодшого шкільного віку осмисленості внутрішнього світу, самоорганізованості, виробленням адекватних критеріїв самооцінювання.

Одержані у другій серії експерименту дані щодо здатності досліджуваних оцінювати події зовнішнього та внутрішнього життя крізь призму моральних цінностей об'єктивують той факт, що представники обох вікових груп у своїй переважній більшості (понад 50 %) подіями зовнішнього життя визначають морально-духовні вчинки. Водночас констатовано зростання з віком кількості дітей, які вирізняють як значущі події внутрішнього життя (на 15 %). Якщо 9-10-річні більшою мірою пов'язують цінність свого Я із розвитком власних особистісних ресурсів, потенціюванням моральних якостей, то 7-8-річні саморозвиток ототожнюють із знаннями, вміннями, слухняністю. Щодо ґендерних відмінностей, то у відповідях простежується більша спрямованість хлопчиків на індивідуальні досягнення, справи, тоді як дівчата схильні орієнтуватися на допомогу іншим, реалізовувати в такий спосіб свій потенціал у соціумі.

Незначними виявилися відмінності у здатності дітей обох вікових груп визначати життєві цілі, регулювати ними свою поведінку. Їхній зміст діти 7-8 років переважно розкривають як вдосконалення своїх інтелектуальних та емоційних можливостей, 9-10-річні - як розвиток моральних характеристик власного Я. При цьому в обох випадках актуалізуються досягнення дорослого періоду життя. Хлопчики зазвичай апелюють до зростання сили, кмітливості, розуму. Дівчатка ж пов'язують свої надії з працьовитістю, добротою, відповідальністю, що є наслідком врахування статі дитини при організації виховного впливу.

Становлення життєвої позиції молодших школярів значною мірою визначається такими психологічними умовами, як адекватність, повнота, емоційно-позитивний знак, збалансованість орієнтувальних образів (образу світу та себе у ньому); сформованість механізму ідентифікації зі значущими дорослими; диференціація зовнішнього та внутрішнього світу; розвиток рефлексивних компонентів свідомості; наявність мотивації досягнення на фоні зростання морально-духовної самосвідомості.

Педагогічними умовами, що детермінують становлення життєвої позиції молодшого школяра, визначено: обговорення з дітьми питань сенсу людського життя; розширення уявлень про Я та різні аспекти світу; вироблення у значущих дорослих установки щодо прийняття досвіду дитини як основи, на якій вибудовуються їхні виховні впливи; оволодіння дорослими методикою діалогічного спілкування з дитиною.

Дослідження показало, що життєва позиція є похідною не стільки віку, скільки індивідуальної історії життя дитини, конкретних обставин та подій, преференцій авторитетних дорослих. На основі аналізу отриманих даних зроблено висновки про те, що діти молодшого шкільного віку відрізняються один від одного особливостями сформованості життєвої позиції, яка за відсутності належного розвивального середовища формується й усвідомлюється недостатньо.

У третьому розділі - «Психолого-педагогічні засади оптимізації процесу усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху» - обґрунтовано концептуальні засади, представлено зміст та основні напрямки організації формувального експерименту. Його метою було створення психологічних та педагогічних умов, які б уможливили оптимізацію суб'єктної активності, морально-духовної компоненти самосвідомості молодших школярів. В основу концепції формувального експерименту було покладено тезу, згідно з якою процес усвідомлення власного життєвого шляху передбачає трансформацію предметно-практичних ставлень у ціннісні, розширення смислового простору життєвого світу дітей. Основними моментами формувальної системи, запровадженої з метою удосконалення життєвої позиції як узагальненого комплексу ставлень до різних аспектів світу - природного, предметного, соціального - та свого Я, виступали: формування конструктивного ціннісного ставлення до дійсності, власного Я як основи інтеграції у різні сфери буття, визначення себе у світі. Збагачення у процесі експериментальної моделі виховання уявлень про своє місце у суспільстві, цілі та сенс людського життя спрямоване на розвиток здатності рефлексувати своє життя, створюючи його реалістичну модель.

Орієнтиром для розробки власної моделі оптимізації становлення життєвої позиції молодших школярів слугувала навчальна програма «Культура життєвого самовизначення» (Л. Коваль, І. Звєрєва та ін.). Комплекс виховних заходів спрямовувався на розвиток у молодших школярів суб'єктної активності, зверненої на природне, предметне, людське оточення та самого себе, становлення моральної компоненти свідомості. Реалізація програми потребувала систематичної (протягом року) роботи з молодшими школярами. Експериментальна група налічувала 25 дітей. Це дозволило створити сприятливе розвивальне середовище, не обмежуючись парціальними впливами на особистість досліджуваних.

У контексті особистісно орієнтованих освітніх технологій застосування дітьми у повсякденному житті знань, навичок, набутих під час навчання, відбувається за умови активної участі у реалізації виховних впливів батьків та вчителів. З огляду на це, програма формувального експерименту передбачала різні види роботи з ними, що забезпечувало реалізацію системного підходу у вихованні (див. рис. 2). Співпраця з батьками та педагогами реалізовувалась систематично і послідовно впродовж року, поки тривав формувальний експеримент.

Система роботи із вчителями розгорталася у таких напрямках: просвітницькому, психоконсультативному та психокорекційному. Основне завдання ми вбачали у розвитку в них навичок педагогічної рефлексії, їх застосування у різних ситуаціях взаємодії із дітьми.

Диференційована робота з батьками здійснювалась у послідовності таких видів роботи: організація батьківських зборів; проведення циклу індивідуальних консультацій за запитом батьків, бесід, спрямованих на підвищення рівня їх психологічної грамотності з питань виховання; реалізація тренінгової програми «Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини», розробленої під загальним керівництвом Г. Лактіонової.

Порівняння показників констатувального та контрольного етапів дослідження дозволило зробити висновки про ефективність формувального експерименту. Оцінка ефективності системи формувальних впливів потребувала здійснення трьох поетапних зрізів, які спрямовувались на з'ясування якісних та кількісних змін, що відбулися у сфері самосвідомості молодших школярів.

У контрольному експерименті брали участь 75 дітей молодшого шкільного віку (контрольна група налічувала 25 осіб). Задіяність досліджуваних у всіх трьох дослідницьких замірах дала змогу зіставити одержані дані, розраховувати на їх достовірність.

Перший зріз контрольного етапу формувального експерименту підпорядковувався встановленню результативності виховної роботи, спрямованої на поглиблення вміння школяра висловлювати власну думку про часо-просторові характеристики життя та власного Я. Другий зріз роботи вможливлював визначення динаміки змін у здатності дітей оцінювати події зовнішнього та внутрішнього життя крізь призму моральних цінностей. Третій зріз контрольного етапу експерименту спрямовувався на виявлення кількісно-якісних змін у спроможності дітей молодшого шкільного віку визначати життєві цілі, регулювати ними свою поведінку.

Аналіз даних контрольного етапу дослідження засвідчив достатню ефективність розробленої та впровадженої у практику роботи базової школи моделі розвитку життєвої позиції у молодших школярів. Свідченням результативності проведеної роботи є зростання кількості досліджуваних з оптимальними показниками основних складових життєвої позиції. Перерозподіл досліджуваних з різними її типами після формувального експерименту представлено на рисунках 3 і 4.

Графічне зображення співвідношення типів життєвої позиції досліджуваних фіксує зростання (на 10%) числа молодших школярів зі збалансованим типом.

Рисунок 4 об'єктивує факт наявності у групі 8% досліджуваних з гармонійним типом життєвої позиції, якого не було виявлено на етапі констатації. У цю групу потрапили діти, яких за результатами констатувального експерименту було віднесено до збалансованого типу. Зменшилась (на 10%) кількість молодших школярів з конформним типом життєвої позиції. Ці дані є доказом того, що використана система спеціально підібраних форм, видів, методів і прийомів роботи дозволила розвинути у цієї групи дітей здатність усвідомлювати динаміку свого життя, оцінювати його крізь призму моральних цінностей, визначати життєві цілі.

Разом з тим слід констатувати, що кількісні зміни, пов'язані з іншими типами життєвої позиції молодших школярів, виявилися не такими суттєвими. Це, з одного боку, вказує на складну природу психічних структур, які зазнавали формувальних впливів, з другого - об'єктивує консерватизм вироблених поведінкових стратегій як дітей, так і дорослих, з третього - актуалізує потребу суттєвої зміни ціннісних пріоритетів сім'ї та школи протягом тривалого часу.

Одержані в результаті формувального експерименту дані було піддано статистичній обробці. Вірогідність відмінностей між середніми значеннями показників життєвої позиції досліджуваних на констатувальному та контрольному етапах перевірялася за t-критерієм С'тюдента. Оцінка достовірності виявлених відмінностей показала, що збільшення кількості дітей, які проявляють оптимальні типи (гармонійний, збалансований) свідомого ставлення до власного життєвого шляху в експериментальних умовах порівняно зі звичайними, статистично значуще.

У висновках підбито підсумки здійсненого теоретико-експериментального дослідження, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. На основі узагальнення результатів дослідження зроблено висновки, які підтвердили сформульовану гіпотезу:

1. Проблема усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху актуалізується із зростанням потреби суспільства у формуванні особистісних цінностей як основи їх морально-духовного самовизначення.

2. Вивчення наукових джерел дало змогу уточнити зміст та структуру провідних понять «усвідомлення життєвого шляху» молодшим школярем - процесу осмислення ним свого місця у динамічних умовах життя як нескінченної низки цілей та засобів їх досягнення у складній системі людських взаємин, а також «життєвої позиції» - системи ціннісних ставлень молодшого школяра до різних аспектів світу та власного Я у ньому.

3. На основі узагальнення теоретичного матеріалу визначено критерії та показники життєвої позиції у молодшому шкільному віці. Основу когнітивного компоненту як вміння дитини висловлювати власну думку про часо-просторові характеристики життя та власне Я становлять: повнота, адекватність, обґрунтованість її знань про світ та різні сфери життєдіяльності; здатність оперувати знаннями минулих, теперішніх та майбутніх подій власного життя, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними; міра інтегрованості знань про зовнішній та внутрішній світ як умову розгортання власного буття. Емоційно-ціннісний компонент як здатність оцінювати події зовнішнього та внутрішнього життя крізь призму моральних цінностей представлений характером самоставлення; змістом та ієрархією суб'єктивних цінностей як критерію самооцінювання; опорою на моральні норми та цінності в оцінці подій життя, вчинків людей. Регуляційний компонент як спроможність визначати життєві цілі, виробляти відповідні наміри, регулювати ними свою поведінку висвітлює: зміст життєвої перспективи; зміст особистісної програми розвитку; спрямованість процесу самореалізації.

4. У процесі експериментального дослідження з'ясовано, що варіювання модальності, інтенсивності та стабільності показників критеріїв, що визначають процес усвідомлення власного життєвого шляху молодшими школярами, відображається у певному типі життєвої позиції - збалансованому, амбівалентному, конформному, індивідуалістичному - багатовимірній системі світоглядних уявлень, оцінок, ціннісних ставлень та самоставлення дитини, на підставі якої здійснюється регуляція власної поведінки і діяльності у різних сферах особистісного буття.

5. На основі виявлених відмінностей у проявах життєвої позиції дітей 6-10 років встановлено, що усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху детермінується більшою мірою індивідуально-особистісними, аніж віковими особливостями.

6. Експериментальне дослідження показує, що становлення у молодших школярів суб'єктивної картини життєвого шляху характеризується гендерними відмінностями у проектуванні життєвих цілей: хлопчики переважно спрямовані на індивідуальні досягнення, дівчатка - на допомогу іншим, піклування; у виробленні особистісної програми розвитку: перші, зазвичай, апелюють до зростання сили, кмітливості, розуму, другі орієнтовані на потенціювання доброти, працьовитості, відповідальності.

7. Ефективне формування життєвої позиції молодшого школяра як особистісної характеристики передбачає визначення таких важливих психологічних механізмів її розвитку: адекватність, повнота, емоційна модальність орієнтувальних образів (образу світу та себе у ньому), їхня інтегрованість; поглиблення механізмів ідентифікації, диференціації, рефлексивних компонентів свідомості; формування життєвих домагань на фоні зростання морально-духовної компоненти самосвідомості.

8. Зовнішньою спонукою оптимізації процесу усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху виступають такі педагогічні умови: змістовна взаємодія дорослих та дітей через залучення останніх до обговорення питань ціннісного виміру людського життя, пошуку його сенсу; посилення ваги суб'єктного аспекту досвіду дитини, вироблення установок на позитивні перспективи у доланні життєвих труднощів.

9. Апробація особистісно орієнтованого підходу у вихованні як психологічної основи формування у молодших школярів життєвої позиції, що потенціює здатність усвідомлювати власний життєвий шлях, засвідчила її ефективність.

Перспектива подальшого дослідження проблеми вбачається у виявленні особливостей усвідомлення власного життєвого шляху в інших вікових періодах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Олексюк В. Р. Категорія життєвого шляху у психології: сутнісний зміст і основні аспекти дослідження / В. Р. Олексюк // Зб. наук. праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ, 2005. - Вип. 10, Ч. 2. - С. 103-110.

2. Олексюк В. Р. Творчий потенціал особистості як змістовий аспект її життєвого шляху / В. Р. Олексюк // Психологія і суспільство. - 2006. - № 3. - С. 85-90.

3. Олексюк В. Р. Психомалюнок як засіб дослідження світоглядних уявлень молодших школярів / В. Р. Олексюк // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - № 8. - С. 9-12.

4. Олексюк В. Р. Психолого-педагогічні засади оптимізації процесу усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху / В. Р. Олексюк // Актуальні проблеми психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім.. Г.С. Кос-тюка АПН України / ред. академік С. Д. Максименко]. -Т. 10. - Вип. 4. - К.: Главник, 2008 - С. 117-25.

5. Пеньковська Н., Олексюк В. Особливості розвитку рефлексії у молодших школярів / В. Олексюк // Початкова школа на перехресті проблем. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка: [зб. наук. праць]. - Тернопіль: ТДПУ. - 2004. - № 2 - С. 23-26.

6. Дідора М. Особливості статево-рольової ідентифікації у дітей з неповних сімей / В. Олексюк // Формування ґендерної культури молоді: проблеми та перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (30-31 жовт. 2003 р.) - Тернопіль, 2003. - С. 66-69.

7. Олексюк В. Р. Здатність до аутокомунікації в системі становлення професійних вмінь та навичок майбутнього практичного психолога / В. Олексюк // Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (16-18 жовт. 2003 р.) - Тернопіль, 2003. - С. 156-162.

життєвий шлях молодший шкільний

АНОТАЦІЇ

Олексюк В.Р. Особливості усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2009 р.

Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-експериментальному вивченню особливостей усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху. Простежено основні підходи до дослідження даного феномену у зарубіжній та вітчизняній психологічній науці. Уточнено психологічну дефініцію суб'єктивної картини життя як феномену свідомості та самосвідомості особистості. Показано, що її розгортання в межах молодшого шкільного віку безпосередньо залежить від сформованості життєвої позиції як уміння висловлювати власну думку щодо часо-просторових характеристик життя та власного Я, здатності оцінювати події зовнішнього та внутрішнього життя крізь призму моральних цінностей, спроможності визначати життєві цілі, виробляти відповідні наміри, регулювати ними свою поведінку. Розроблено модель становлення життєвої позиції у молодшому шкільному віці, визначено її критерії та типологічні параметри. Створено й апробовано систему методичних прийомів щодо оптимізації процесу усвідомлення молодшими школярами власного життєвого шляху на основі інтеграції виховних зусиль виховних зусиль сім'ї та школи.

Ключові слова: особистість, суб'єкт життєдіяльності, життєвий шлях, свідомість, самосвідомість, ціннісне ставлення, образ світу, усвідомлення життєвого шляху, особистісний розвиток, життєва позиція.

Олексюк В.Р. Особенности осознания младшими школьниками собственного жизненного пути. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2009 г.

Диссертация посвящена теоретико-экспериментальному исследованию процесса осознания младшими школьниками собственного жизненного пути. В работе представлены теоретические подходы к проблеме изучения жизненного пути в зарубежной и отечественной психологии как «объективного», «субъективного», «субъектного» процессов.

Уточнено содержание понятия «субъективной картины жизни» как феномена сознания и самосознания, в котором жизнь прослеживается личностью как единство образов прошедшего, настоящего, будущего. Продемонстрировано, что ее формирование в младшем школьном возрасте зависит от возможности ребенка творчески относиться к действительности, понимать свое место в системе общественных отношений, желания реализовывать себя как субъект.

Раскрыто содержание сознательного отношения учеников начальной школы к собственной жизни, которое рассматривается нами сквозь призму жизненной позиции детей этого возраста. Ее структурные компоненты выступают единством когнитивной составной (как умение формулировать собственное мнение о пространственно-временных характеристиках жизни и своего Я), эмоционально-ценностной (возможность оценивать события внешней и внутренней жизни сквозь призму моральных ценностей), регуляционной (способность определять жизненные цели, вырабатывать соответствующие намерения, регулировать ими свое поведение).

Разработано теоретическую модель становления жизненной позиции в младшем школьном возрасте, определены критерии, выделены ее типы: сбалансированный, амбивалентный, конформный, индивидуалистический. Установлены психологические механизмы ее формирования: адекватность, полнота, эмоциональный знак, интеграция образов мира и Я; усложнение механизмов идентификации, дифференциации, рефлексивных компонентов сознания, формирования достижений на фоне роста нравственно-духовного компонента самосознания. Выделены следующие педагогические условия оптимизации процесса осознания младшими школьниками собственного жизненного пути: расширение представлений о Я и мире; содержательное взаимодействие взрослых и детей, совместное обсуждение ценностных измерений человеческой жизни, ее смысла; усиление важности субъектного аспекта опыта детей.

Разработана и апробирована система методических приемов оптимизации процесса становления жизненной позиции ребенка младшего школьного возраста в семье и школе. Программа формирования сознательного отношения младших школьников к собственной жизни включала разные виды работы с родителями и учителями, овладение ими принципами создания развивающего пространства: сотрудничества с детьми; приоритетов моральных ценностей; обеспечения реальных примеров для наследования.

Контрольный срез и качественный анализ результатов экспериментальной работы показали, что личностно ориентированный подход у воспитании является продуктивной психологической основой овладения младшими школьниками жизненной позицией, которая актуализирует способность детей осознавать собственный жизненный путь.

Ключевые слова: личность, субъект жизнедеятельности, жизненный путь, сознание, самосознание, ценностное отношение, образ мира, осознание жизненного пути, личностное развитие, жизненная позиция.

Oleksyuk V.R. The peculiarities of the primary school age pupils' awareness of their own life path. Manuscript.

Thesis for receiving the scientific degree of the Candidate of Psychological Science, specialty 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - Precarpathian National Vasyl Stefanik University, Ivano-Frankivsk, 2009.

The thesis investigation is dedicated to theoretically-experimental studying of the peculiarities of the primary school age pupils' awareness of their own life path. The main approaches to the investigation of the given phenomenon in foreign and native psychological science were studied. The more precise psychological definition was given to the subjective life image as the phenomenon of the personality's consciousness and self-consciousness. We showed that its development within primary school age directly depends on the formation of the world outlook position as the ability to express their own viewpoint concerning time-space characteristics of life and personal self, capacity to evaluate the events of external and internal life in the light of moral values, ability to determine life goals (for the nearest future and long-term), form appropriate intentions and regulate their own behavior with their help. We worked out theoretically-technological model of the formation of the world outlook position in primary school age, determined criteria and ascertained its typology. We formed and tested the system of the optimization methodical ways of the primary school age child's world outlook position formation in the family and at school.

The main results of the investigation were used in practical work of the school psychologists in Ternopil and in the educational process of Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University.

Key words: personality, vital activity subject, life path, consciousness, self-consciousness, world image, life path image, world outlook, personal development, world outlook position.