Психологічні особливості ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. К. Д. УШИНСЬКОГО

УДК 378.016:34 (043)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні особливості ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

КІЧУК Антоніна Валеріївна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Чебикін Олексій Якович,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет ім. К.Д. Ушинського,

ректор, завідувач кафедри теорії та методики практичної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Боришевський Мирослав Йосипович,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

завідувач лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати;

кандидат психологічних наук, доцент

Хмель Наталія Дмитрівна

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, директор Інституту психології, доцент кафедри педагогічної та вікової психології.

Захист відбудеться 30 квітня 2009 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.03 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий 27 березня 2009 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Кузнєцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема визначення психологічних особливостей ставлення людини до різних умов життєдіяльності є предметом багатьох як прямих (О.Ф.Лазурський, Г.Д.Левін, В.М.М'ясищев, С.Л.Рубінштейн та ін.), так і опосередкованих (К.О.Абульханова-Славська, І.Д.Бех, Л.І.Божович, А.В.Петровський та ін.) досліджень. У той же час у сучасних умовах особливої актуальності набувають ті з них, що спрямовані на пізнання ставлення молоді до екологічних проблем (С.Д.Дерябо, Є.М.Кузьменко, Т.О.Серебрякова, В.А.Ясвін та ін.), а також на вивчення психолого-педагогічних засад формування вчителями у вихованців таких цінностей, які б давали можливість дбайливо ставитися до навколишнього природного середовища. У цьому контексті важливим постає питання посилення психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів до екологовиховної діяльності.

Різні аспекти проблеми професійного становлення вчителя розглядалися багатьма фахівцями при аналізі теоретико-методологічних основ психологічної природи навчальної діяльності (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, О.Я.Чебикін та ін.), створенні професіограми вчителя (Н.В.Кузьміна, П.А.М'ясоїд, Д.Ф.Ніколенко, О.І.Щербаков та ін.), при аналізі проблеми розвитку особистості вчителя як професіонала (Г.О.Балл, О.В.Скрипченко та ін.), визначенні структури, змісту, оптимальної технології підготовки майбутнього вчителя (Л.К.Велитченко, І.І.Ільясов, В.О.Моляко, В.А.Семиченко та ін). Результати проведених досліджень (М.Й.Боришевський, О.А.Дубасенюк, Ю.М.Кулюткін, Л.М.Мітіна, Г.С.Сухобська, Н.Д.Хмель та ін.) свідчать про те, що педагогічна освіта є суттєвою умовою формування у майбутніх учителів їх особистісних цінностей, вагомих для даної професійної діяльності.

З огляду на соціально-екологічні реалії сьогодення неабияке значення мають дослідження, в яких розглядаються різні аспекти екологовиховної діяльності педагога (Н.А.Пустовіт, Т.І.Романко, В.А.Ясвін та ін.). Водночас питання про те, якими є психологічні особливості ставлення майбутніх педагогів до екологовиховної діяльності, залишається у розряді актуальних і недостатньо вивчених. Окреслена проблема набуває особливої значущості понад усе в контексті завдань реформування екологічної освіти в Україні, державної програми «Вчитель», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Вищезазначене й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні особливості ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності».

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану Південного наукового центру АПН України (м. Одеса) «Розвиток особистості в різних умовах навчальної діяльності» (номер держреєстрації 0105V001469), затверджена вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Ушинського (протокол № 9 від 26 квітня 2007 року) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в України (протокол № 7 від 25 вересня 2007 року). Автором вивчалися психологічні особливості ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності.

Мета дослідження полягає у розкритті психологічних особливостей ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності, його формування та корекції у процесі їх навчально-професійної підготовки.

Завдання дослідження:

1) визначити теоретичні підходи, які розкривають зміст, механізми прояву феномена «ставлення» у психології;

2) дослідити особливості ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності;

3) здійснити комплексне психологічне дослідження особливостей ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності;

4) побудувати систему формування основ ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності та апробувати її у психолого-педагогічному експерименті.

Об'єкт дослідження - психологічні основи ставлення особистості до екологовиховної діяльності.

Предмет дослідження - психологічні особливості розвитку ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності.

Гіпотеза дослідження будується на наступних твердженнях:

1. Ставлення є складним багатоаспектним явищем у структурі особистості фахівця, що має мотиваційно-оцінні ознаки, спрямовує дію суб'єкта на самоорганізацію і самодетермінацію активності в процесі вчинкового вибору.

2. Структуру ставлення репрезентує єдність мотиваційно-діяльнісного, когнітивного і емоційного компонентів.

3. Психологічні особливості ставлення виявляються через усвідомлення особистістю об'єкта діяльності, поведінкові відгуки на нього; цінності, що спрямовують вчинкову дію завдяки механізмам рефлексії, емпатії, ідентифікації, самовираження та самореалізації.

4. Психологічна основа процесу формування ставлення майбутнього вчителя до екологовиховної діяльності забезпечується застосуванням комплексної програми навчання, що будується на діяльнісно-комунікативному, міждисциплінарному та компенсаторному принципах і реалізується на психоло-педагогічному, психологічному та особистісному рівнях.

Основними методологічними і теоретичними засадами дослідження стали: підходи гуманістичної психології до особистості як унікальної системи, здатної до самоактуалізації (А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс та ін.); наукові дослідження аксіопсихології особистості (М.Й. Боришевський, З.С.Карпенко, Д.О.Леонтьєв, Л.А.Снігур, В.В.Рибалка та ін.); екопсихології (О.С.Мамешина, В.О.Скребець, Ю.М.Швалб, В.А.Ясвін та ін.); принцип детермінізму, який пояснює провідну роль соціокультурного чинника у формуванні особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін.); концептуальні засади суб'єктно-вчинкового підходу до вивчення динамічних процесів психіки (К.О.Абульханова-Славська, Н.Ф.Каліна, В.А.Роменець, В.О.Татенко та ін.); положення про психологічну природу та сутність ставлення особистості, що розвивається (І.Д.Бех, Т.П.Гаврилова, О.Ф.Лазурський, В.М.М'ясищев, В.А.Петровський, Г.П.Щедровицький); концептуальні засади відносно системи підготовки вчителя (Л.К.Велитченко, О.П.Саннікова, Д.Ф.Ніколенко, Н.Д.Хмель, О.Я.Чебикін та ін.). екологовиховний педагог рефлексія самовираження

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження було використано комплекс методів: теоретичного рівня - аналіз психолого-педагогічної літератури з обраної проблеми, систематизація та узагальнення отриманої інформації, моделювання; емпіричного рівня - психолого-педагогічні спостереження, анкетування, бесіди, тестування; статистичні методи - аналіз середніх значень, порівняння незалежних вибірок, кореляційний та факторний аналіз. Ключового значення набули психолого-педагогічний експеримент, аналітична оцінка емпіричних даних, психодіагностичні методи.

З метою вивчення особливостей особистісного ставлення до природи використовувалась вербальна асоціативна методика діагностування екологічних настанов (В.А.Ясвін) і тестова методика визначення екологічних диспозицій (В.С.Скребець). Дослідження особливостей, що опосередковують ставлення особистості до екологовиховної діяльності, здійснювалося за допомогою методики ціннісних орієнтацій (М.Рокич) і методики діагностики рівня суб'єктивного контролю (Дж.Роттер). Для оцінки ступеня вияву ознак, що характеризують динаміку показників сформованості ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності, застосовувалась експертна оцінка, методика діагностики рівня емпатійних здібностей (В.В.Бойко) та методика визначення типології ставлення досліджуваних до психологічних знань, розроблена Є.І.Ісаєвим і С.В.Пазухіною. Методи математичної статистики передбачали виявлення середніх вибіркових значень, стандартного відхилення, статистично достовірних показників t-критерію Стьюдента, а також коефіцієнта добутку моментів Пірсона для з'ясування особливостей кореляційних взаємозв'язків. Застосовано метод головних компонентів з Varimax - обертанням провідних ознак ставлення у різних груп досліджуваних.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось упродовж 2005-2008 років. Загальна кількість вибірки становила 629 осіб, серед них учителі-практики Одещини і Черкащини (120 осіб), студенти (467 осіб) шести університетів різних регіонів і типів (Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Житомирський державний університет ім. І.Франка, Луганський національний університет ім. Т.Шевченка, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Ушинського, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка, Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького), учні Ізмаїльського регіонального педагогічного ліцею (42 особи). Базою формувального психолого-педагогічного експерименту були університети м. Ізмаїла, м. Житомира, м. Тернополя, в якому взяли участь 117 майбутніх учителів початкової школи.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: вперше доведено, що система цінностей є визначальною в структурі факторів, що детермінують ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності; виокремлено типи профілів особистісного ставлення до означеної діяльності майбутніх учителів (І тип - формальний; ІІ тип - споживацький; ІІІ тип - позитивно-аморфний; ІV тип - позитивно-пізнавальний; V тип - позитивно-ціннісний); побудовано психологічну модель ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності, що базується на єдності діяльнісно-комунікативного, міждисциплінарного та компенсаторного принципів. Уточнено: умови та засоби корекції ставлення студентів педагогів до екологовиховної діяльності.

Набуло подальшого розвитку уявлення про систему формування основ ставлення студентів до екологовиховної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони реалізовані в авторській розвивально-корекційній системі психологічного сприяння розвитку в студентів-педагогів ціннісного ставлення до екологовиховної діяльності. Практичну цінність становлять дані, пов'язані з психологічними характеристиками особистості, що відображають її ставлення до екологовиховної діяльності, які можуть бути використані у професійній діяльності вчителів початкових класів, соціальних педагогів, гувернерів, практичних психологів.

Розроблена й апробована система формування у студентів основ ставлення до екологовиховної діяльності впроваджена в процес навчально-професійної підготовки майбутніх учителів Ізмаїльського державного гуманітарного університету (акт про впровадження №05 від 18.11.08 р.), Житомирського державного університету ім. І.Франка (акт про впровадження №870 від 21.11.08 р.), Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Ушинського (акт про впровадження №04 від 11.11.08 р.) та Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка (акт про впровадження №1084-33/03 від 28.11.08 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалась на Міжнародних науково-практичних конференціях «Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи сучасних досліджень» (Одеса, 2005), «Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку і освіту: результати та перспективи» (Одеса, 2005), «Особистісно-орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті» (Тернопіль, 2006), «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2007), «Актуальні проблеми сучасної науки - 2008» (Вінниця, 2008), «Інтегративний характер ціннісних вимірів освіти в стандартах Болонського процесу» (Бердянськ, 2008), на Міжнародному симпозіумі «Революція в університетській освіті: глобалізація та індивідуалізація. Погляд у майбутнє» (Одеса, 2007); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача» (Київ, 2005), «Професійне становлення педагога в умовах модернізації вищої освіти» (Одеса, 2005), «Освітні інновації і філософія, психологія, педагогіка» (Суми, 2008) та Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Проблеми психолого-педагогічного супроводу підготовки фахівців у вищій школі» (Одеса, 2006). Основні ідеї роботи було викладено й обговорено на засіданнях кафедри теорії та методики практичної психології, науково-методологічному семінарі Інституту психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Ушинського (Одеса, 2005-2008), а також апробовано під час психолого-педагогічних досліджень, проведених у вищих навчальних закладах.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображені у 16 публікаціях автора, з них 5 статей надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 231 сторінку, основний текст викладено на 163 сторінках. Список використаних джерел містить 234 найменування (серед них 7 іноземними мовами) на 21 сторінці. У дисертації вміщено 11 рисунків, 25 таблиць, 9 додатків на 58 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічні засади дисертаційної роботи, сформульовано гіпотезу, висвітлено наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів; перелічено методи дослідження й указано експериментальну базу.

У першому розділі «Проблема ставлення у сучасній теорії психології особистості» зроблено теоретичний аналіз дослідження феноменології ставлення, його психологічної природи, механізмів з позиції різних психологічних шкіл; визначено концептуальні основи пізнання сутності ставлення, його структурно-компонентний склад.

Результати теоретичного аналізу свідчать, що ставлення є предметом дослідження різних галузей знань - філософії (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн та ін.), психології (В.М.М'ясищев, В.А.Ясвін та ін.), культурології (Л.М. Масол, Г.П.Шевченко та ін.), педагогіки (О.А.Дубасенюк, Г.І.Щукіна та ін.), права (Н.В.Артикуца, І.О.Дубровська та ін.).

Вивчення різних джерел засвідчує, що поняття «ставлення» є близьким, однак не тотожнім поняттю «відношення»: якщо в категорії ставлення домінує саме значуща для суб'єкта спрямованість на об'єкт, то відношення лише вказує на неї. Встановлено, що найвиразніше проблему ставлення представлено у психологічній науці на рубежі XІX-XX століть. Склались різні підходи, в межах яких зазначена категорія піддається всебічному аналізу в контексті певних концепцій, зокрема теорій особистості (У.Джеймса, З.Фрейда, К.Хорні та ін.), розглядається як явище, що тотожне поведінці у гуманістичній концепції (К.Роджерс, А.Маслоу, В.Франкл та ін.).

Дослідники розглядають ставлення як багатоаспектне явище в структурі особистості. Психологічний зміст феномена «ставлення» висвітлюється здебільшого в трьох площинах: як механізм власної діяльності людини (О.Ф.Лазурський, В.М.М'ясищев та ін.); як складне психічне утворення, що акумулює результати пізнання людиною об'єкта діяльності, емоційні й поведінкові відгуки на цей об'єкт, особливий ступінь і форма самовизначення й самопізнання (Б.С.Братусь, Б.Ф.Ломов та ін.); як певний феномен мотиваційно- оцінного рівня (І.А.Бех, С.Л.Рубінштейн та ін.). Зміст поняття «ставлення» використовується як базова категорія в теорії В.М.М'ясищева, котрим доведено, що важливим компонентом у характеристиці структури особистості є динаміка її ставлень до дійсності. Поглиблюючи наукові уявлення про ставлення, В.М.М'ясищев вводить такі категорії, як «субординація ставлень», «принциповість ставлень», «профіль ставлень», «емоційність, стереотипність, глибина, багатство, міцність, стійкість ставлень».

На основі аналізу теоретико-методологічних досліджень встановлено, що однією з центральних та маловивчених у сучасній психології є проблема психологічних механізмів ставлення. Беручи до уваги зміст, який вкладається в поняття «психологічний механізм» (Л.І.Анциферова), та спираючись на праці (І.Д.Бех, О.Ф.Лазурський, В.М.М'ясищев та ін.), що торкаються структурно-компонентного вияву ставлення, пропонуємо схематичне уявлення про цей феномен як свідомісно-особистісну категорію (рис.1).

Система цінностей особистості		Особистісний смисл

Ставлення

Рис. 1. Ставлення як свідомісно-особистісна категорія

Представлена схема враховує сутність співвідношення явища, процесу і результату, об'єктивного і суб'єктивного, екстеріоризації та інтеріоризації. Відомо, що особистісний смисл утворюють безпосередні механізми психічного відображення і діяльності, а цінності - опосередковані, оскільки пов'язані з вчинковою дією особистості.

У сучасних умовах, коли посилюється науковий інтерес до психологічного виміру людини склався суб'єктно-вчинковий підхід, де провідною ідеєю виступає самоорганізація і самодетермінація активності в процесі вчинкового вибору. Саме цей підхід дозволяє розширити наукове пізнання феномена «ставлення особистості фахівця». Йдеться про поглиблення наукових уявлень щодо структурно-динамічних характеристик ставлення особистості як суб'єкта професійної діяльності.

Вищезазначений підхід надає можливість розглядати функціонування ставлення як психологічного явища, де механізмами виступають: 1) рефлексія - здатність особистості бути об'єктом пізнання і для самої себе, усвідомлювати й пізнавати власну суб'єктність для учасників взаємодії, що має суттєве значення для суб'єкта педагогічної діяльності; 2) емпатія та ідентифікація становлять своєрідне ядро комунікації, підґрунтя здатності особистості до пізнання внутрішнього світу іншого через емоційно-когнітивне ототожнення себе з чимось (кимось), тобто тут мова йде про механізми суб'єкт-суб'єктних стосунків, що вагомо з огляду на своєрідність особистісно-професійної ролі саме педагога; 3) самовираження та самореалізація в діяльності еколого- виховного змісту в цьому процесі набуває виняткового значення для суб'єкта педагогічної діяльності. Відтак взаємозв'язок, взаємозалежність і взаємозумовленість впливу означених механізмів ставлення як психологічного новоутворення може змінюватися, формуватися, корегуватися.

Спираючись на уявлення про оцінне ставлення (В.К.Демиденко) та виходячи зі змісту різних концепцій професійного розвитку та психології професіоналізму (Н.В.Кузьміна, О.К.Маркова, Л.М.Мітіна, О.П.Саннікова, О.Я.Чебикін та ін.), можна також констатувати, що система цінностей і рис особистості змінюється і виявляється саме через її власні ставлення.

Аналіз праць, присвячених проблемі ціннісної сфери особистості як суб'єкту професійної діяльності (М.Й.Боришевський, Д. І.Додонов, З.С.Карпенко, О.М.Леонтьєв та ін.), надав можливість стверджувати про те, що ціннісне ставлення студента-педагога, зокрема до екологовиховної діяльності, може перетворювати останнє в регулятора його поведінки.

Враховуючи результати досліджень, ми запропонували умовну психологічну модель ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Психологічна модель ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності

Ця модель базується на врахуванні таких взаємопов'язаних компонентів, як мотиваційно-діяльнісного, когнітивного та емоційного, у кожному з котрих установлена відповідна критеріальна основа. Стратегія розгортання процесу формування у студентів-педагогів ставлення до екологовиховної діяльності розглядається на єдності діяльнісно-комунікативного, міждисциплінарного та компенсаторного принципів. При цьому засобами виступають - набуття майбутніми вчителями фахових знань, удосконалення педагогічних умінь та організаційних навичок.

Динаміка стратегії реалізації експериментальної роботи, спрямованої на формування у студентів ставлення до екологовиховної діяльності, простежується через зрушення, що відбуваються в рівнях їх змін - від вихідного (базового), середнього (когнітивного) до вищого (суб'єктного). Відтворення на практиці розробленої моделі можливе за таких умов: вибір домінуючих засобів впливу на процес розвитку суб'єктної позиції в екологовиховній діяльності залежно від специфіки вікового періоду навчання студентів, взаємодія засобів психолого-педагогічної корекції, врахування діючої системи підготовки майбутнього вчителя.

У другому розділі «Розвиток ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності» представлено характеристику ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності, систематизовано базову психологічну основу їх розвитку в умовах навчально-професійної діяльності.

Узагальнення результатів теоретичного аналізу сутності ставлення й особливостей професійної підготовки студентів-педагогів дозволило у цій частині роботи конкретизувати психолого-педагогічні умови розвитку ставлення з огляду на ключове протиріччя, що притаманне процесу формування вчителя-вихователя: «він живе у сучасності, а будує майбутнє» (Ш.О.Амонашвілі). Презентовано основні аспекти, актуалізація яких сприяє розв'язанню окресленого протиріччя. По-перше, університетська підготовка фахівця набуває системостворювальної ролі за умов спроможності до розгортання психологічних механізмів «потенційної мотивації» особистості студента. Доведено, що усвідомлення індивідом вагомості мотиваційно-смислової сфери в діяльності відбувається на основі трансформації особистісних смислів у ціннісні орієнтації, що й характеризують певною мірою його механізм самовизначення. По-друге, осмислення результативності процесу підготовки майбутнього фахівця саме в контексті компетентнісної парадигми, психологічний сенс якої вбачається у створенні умов інтеріоризації цілей у навчально-пізнавальній діяльності студентів. По-третє, актуалізація ідеї студентоцентризму у вищому навчальному закладі - системостворювальної навчально-професійної підготовки фахівця.

Визначаючи критеріально-орієнтовну основу організаційно-діагностичної процедури дослідження, ми з'ясували, що ціннісне ставлення студента-педагога до екологовиховної діяльності розуміється як внутрішній механізм поведінки, спрямований на імператив формування психологічних детермінант ставлення особистості до природного оточення. Ставлення може виступати як у формі понять, так і емоцій, тобто безпосереднім переживанням, пов'язаним із екологовиховною діяльністю; в ньому наявні мотиваційно-діяльнісний, когнітивний та емоційний компоненти. Конкретизовано й критерії, за якими можна відстежувати динаміку кожного з компонентів ставлення особистості: критеріями мотиваційно-діяльнісного компонента визначено характер екологічних настанов і диспозицій та сформованість потреби студента-педагога в екологовиховній діяльності, готовність до відповідальності за стан екологічної ситуації; критерієм когнітивного компонента виступив домінуючий у студентів тип ставлення до психологічного знання стосовно екологовиховної діяльності; основою ж оцінки емоційного компонента стали її динамічні та модальні ознаки.

Обраний підхід дозволив нам визначити організаційно-методичні орієнтири емпіричного дослідження, методи його проведення, зміст і процедуру пізнання особливостей ставлення до екологовиховної діяльності особистості на етапі допрофесійної підготовки (учні педагогічного ліцею), навчання у вищому навчальному закладі (студенти бакалаврату, магістратури) та післядипломного становлення учителів-практиків. У цьому експерименті брало участь 277 досліджуваних, у тому числі учнів педагогічного ліцею - 42 особи, студентів - 209 осіб, учителів-практиків - 26 осіб.

Проведені дослідження показали, що в межах усіх виділених груп у встановлених даних наявна варіативність у більшості з діагностованих показників. На основі статистичного аналізу результатів визначення середніх вибіркових значень, стандартного відхилення, особливостей кореляційних взаємозв'язків доведена тенденція домінування у досліджуваних низьких показників, що характеризують ціннісно-смислові параметри їх ставлення до екологовиховної діяльності. Зокрема встановлено, що пріоритетними у всіх групах досліджуваних є цінності активного діяльного життя, суспільного визнання. Щодо цінностей сприйняття природи чи то як об'єкта краси, чи то як об'єкта дослідження або як об'єкта охорони у досліджуваних, то діагностується переважно низький рівень.

Дані, отримані при розгляді кореляційних зв'язків показників у розрізі окреслених груп досліджуваних, підтверджують відомості, яких було набуто в подальшому завдяки факторному аналізу. Зокрема, за його результатами, в групі студентів ІІ-ІІІ курсів навчання, які виявили високий ступінь ставлення до психологічних знань щодо екологовиховної діяльності, отримано структуру, котра сформувалася з чотирьох факторів (кожний з яких мав певну відсоткову вагу в загальній дисперсії показників, що вивчались). Так, до першого фактора (25, 50%) увійшли показники, котрі характеризують емпатійність (з факторним навантаженням 0,89), сприйняття природи як об'єкта дослідження (0,86); другий фактор (15,64%) виявився двополюсним - якщо показниками першого полюса були «пріоритетність незалежності» (з факторним навантаженням 0,93), «раціональний канал емпатії» (0,53), то другий полюс складався з показника «негативне ставлення до природи як об'єкта користі» (з факторним навантаженням -0,55), заперечення «орієнтації на вихованість» (-0,93); третій фактор (13,72% від загальної дисперсії ознак) теж виявився двополюсним і мав у своєму складі показники «пріоритетності активного діяльного життя, суспільного визнання» з факторним навантаженням 0,93, «емоційний канал емпатії» (0,57) «замкненість» (0,93); четвертий фактор (13,35%) складали показники інтровертності (0,77), «настанови, що визначають спрямованість емпатії» (0,73) та ідентифікація (з факторним навантаженням 0,72).

Результати факторного аналізу й визначені критерії кожного з компонентів ставлення (показники їх прояву) слугували основою для визначення змісту відповідного профілю особистісного ставлення. Конкретизації організаційно-процесуальних аспектів експериментальної роботи сприяло створення комплексного наукового уявлення про ставлення студентів до екологовиховної діяльності через описову характеристику їх профілів.

Відповідно до одержаних даних можна констатувати п'ять типів профілю особистісного ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності. Перший тип характеризує тих студентів, яким здебільшого властиве ставлення до природи як засобу бути на самоті, низький інтерес до екологовиховної роботи, домінування формально-навчального засобу ставлення до психологічних знань стосовно цієї роботи, ситуативний вияв емпатії на фоні епізодичного прояву особистісно-професійної відповідальності за екологічну вихованість дітей молодшого шкільного віку, настанова на приборкування природних систем задля задоволення своїх інтересів (І тип - формальний).

Другий тип об'єднує майбутніх педагогів, що здебільшого ставляться до природи як до об'єкта користі, рідко виявляючи співчуття стосовно її беззахисності, схильність до емпатії та зацікавленість екологовиховними проблемами; їм характерний формально-обов'язковий тип ставлення до психологічних знань щодо екологовиховної роботи, а налаштованість на позицію «споживача» зумовлює відсутність готовності до морально відповідальної поведінки в природі та компетентної екологовиховної роботи (ІІ тип - споживацький).

Третій тип властивий тим студентам, які об'єднані за наявною естетичною настановою по відношенню до природи, середнім рівнем пізнавального інтересу до екологовиховної роботи; характерним є позитивно-аморфний тип ставлення до психологічних знань щодо цієї роботи на фоні співучасті у розв'язанні екологічних проблем, захопленості природним середовищем, що сприяє готовності студентів до відповідальної поведінки в природі та результативної екологовиховної діяльності (ІІІ тип - позитивно-аморфний).

Четвертий тип інтегрує майбутніх педагогів, які мають когнітивну настанову по відношенню до природи, потребу в екологовиховній роботі - позитивно-пізнавальний тип ставлення до психологічних знань як бази вироблення власної стратегії і тактики екологовиховної діяльності, інтелектуалізації емоцій у ній та позиції «більш готовий, ніж не готовий» до її реалізації (ІV тип - позитивно-пізнавальний).

П'ятий тип характеризує студентів-педагогів з етичною настановою до природи, потребою в екологовиховній діяльності та ціннісно-смисловим рівнем ставлення до психологічних знань щодо її реалізації; їм властива ідентифікація в емпатії, налаштованість на гармонію з природним середовищем, що виявляється у практичній готовності до екологовиховної діяльності, загальній спроможності до саморегуляції (V тип - позитивно-ціннісний).

Вивчення ключових ознак вияву профілю особистісного ставлення засвідчило, що в розрізі різних вищих навчальних закладів суттєвих розбіжностей не зафіксовано; домінує третій тип профілю особистісного ставлення студентів до екологовиховної діяльності. Усвідомлення вагомості зазначеної діяльності на рівні переконань продемонструвало лише 6% майбутніх учителів початкових класів, тобто далеко не всі студенти адекватно оцінили значущість власного ціннісного ставлення до екологовиховної діяльності, що актуалізує запровадження спеціального комплексу заходів для усунення недоліків у підготовці майбутніх фахівців.

У третьому розділі «Професійно-психологічна підготовка студентів-педагогів до екологовиховної діяльності» розкрито вихідні принципи побудови системи психологічної підготовки студентів, представлено науково-методичні орієнтири щодо оптимізації системи професійної підготовки вчителя-вихователя.

Спираючись на дослідження (Т.П.Авельцева, Т.В.Зайцева, О.С.Мамешина, Є.Є.Симанюк та ін.), ми побудували систему, що базувалася на єдності компенсаторного, міждисциплінарного та діяльнісно-комунікативного принципів і здійснювалася на трьох рівнях: психолого-педагогічному - в межах нормативних навчальних дисциплін психолого-педагогічного циклу, орієнтованих на стимулювання екоатрибутивної поведінки студентів, їх участі у громадсько-педагогічній діяльності екологічного спрямування; на психологічному - через виховну роботу наставників студентських академічних груп; на особистісному рівні, що забезпечувався наданням психолого-педагогічної допомоги студентам-практикантам у прийнятті власних рішень відносно самовиховання особистісних рис, необхідних для успішної екологовиховної діяльності та розвитку соціально-перцептивних здібностей, комунікативних умінь і навичок саме через діагностику і корекцію ідеалізованого «Я» та освоєння методів психологічного самоаналізу.

Запропонований підхід на психолого-педагогічному рівні сприяння процесу розвитку у студентів ставлення до екологовиховної діяльності враховує результати аналізу державно-нормативних документів, що визначають зміст університетського навчання (навчальний план, навчальна програма з відповідних дисциплін) та найбільш змістовні сфери прояву означеного ставлення - ціннісно-смислової, перцептивно-афективної, поведінкової. В межах нормативного курсу «Екологія», який передбачено навчальним планом гуманітарного університету, у відповідні навчальні модулі («Основні екологічні закони», «Природне середовище і природні ресурси», «Біосфера як ціннісна система», «Екологічна безпека» та ін.) і нормативних психолого-педагогічних дисциплін («Загальна психологія», «Вікова психологія», «Педагогічна психологія», «Етнопсихологія», «Основи педмайстерності») було втілено навчальну інформацію, яка мала на меті стимулювання екоатрибутивної поведінки студентів. Психокорекційні заходи, що здійснювались на психологічному рівні, репрезентовані індивідуально-груповою формою роботи з лідерами та наставниками студентських академічних груп («Екологічна варта як форма діяльності Всеукраїнської екологічної ліги», «Зелені інновації для розвитку Українського Подунав'я» та ін.). Під час упровадження навчальної тренінгової роботи як корекційного заходу особистісного впливу враховувалося також: по-перше, спроможність досягти відчутні результати завдяки власній активності самих учасників тренінгового заняття; по-друге, домінування «ситуації успіху», що сприяє забезпеченню процесу «відкриття» власних можливостей, основою якого виступає «навчання через інтенсивну взаємодію з оточуючими», атмосфера діалогу та взаємної довіри, переживання учасниками групової взаємодії.

Розвивально-корекційну роботу ми запровадили у VІІ навчальному семестрі у формі групових факультативних занять. Обсяг навчального часу - заліковий кредит (36 годин). Однією з особливостей експериментальної системи було те, що психолого-педагогічна корекція в межах кожної теми тренінгових занять змістовно виокремлювалась на певні блоки (мотиваційний, цілепокладаючий та професійно-орієнтований). Таким чином видалось за можливе поєднати нормативну і варіативну частини навчання, що репрезентовані у навчальному плані, та позааудиторну роботу студентів.

Результативність експериментальної розвивально-корекційної системи відстежувалась за певними параметрами, сукупність яких дозволяла фіксувати зміни, що відбувались у профілях особистісного ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності, а саме: ступінь актуалізації потреби майбутнього педагога у розширенні й поглибленні знань з психології у зв'язку з намаганням сприяти розв'язанню екологічних проблем через педагогічну діяльність; характер динаміки ставлення досліджуваних до природи; зміни в показниках, що характеризували вияв емпатійних процесів у групах досліджуваних з різним профілем особистісного ставлення до екологовиховної діяльності. Важливим був і параметр, який дозволяв судити про співвідношення ціннісних орієнтацій та екологічних диспозицій у представників певного профілю особистісного ставлення до екологовиховної діяльності. Отримані дані показали (див. рис. 3), що впродовж корекційно-розвивальної роботи у досліджуваних відбулися певні зміни за ключовими ознаками профілю особистісного ставлення до екологовиховної діяльності.

Рис. 3. Розвиток ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності

Відповідно до отриманих даних як констатувального, так і формувального етапів експерименту суттєві розбіжності в розрізі різних типів вищих навчальних закладів не встановлено. Усереднені дані констатувального експерименту засвідчили, що третій тип особистісного ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності - позитивно-аморфний - є домінуючим з-поміж інших: 37% досліджуваних характеризуються такими ключовими ознаками як естетична настанова стосовно природи та середній рівень пізнавального інтересу до екологовиховної роботи. Формувальний же етап експерименту довів суттєву позитивну динаміку у межах ІV типу (позитивно-пізнавального) та V типу (позитивно-ціннісного), тобто тих, що репрезентують прийняття досліджуваними цієї сфери як цінності, а саме: сприйняття природи як об'єкта пізнання та охорони, усвідомлення студентами значущості екологовиховної діяльності на рівні переконань.

Зокрема, в межах позитивно-ціннісного профілю ставлення майбутніх учителів до означеної сфери педагогічної діяльності простежено найбільш суттєві зрушення: за результатами формувального експерименту такими виявились 16% студентів. Щодо формального (І тип) і споживацького (ІІ тип), то в межах цих типів профілю особистісного ставлення досліджуваних до екологовиховної діяльності спостерігається тенденція до зменшення (14%) кількості досліджуваних, які здебільшого характеризуються сприйняттям природи як об'єкта користі, ситуативним інтересом до екологовиховної роботи.

Отже, результати порівняльного аналізу підтверджують наші припущення про те, що психологічна підготовка майбутнього вчителя до екологовиховної діяльності може продуктивно забезпечуватися застосуванням комплексної корекційно-розвивальної системи, що реалізується на психолого-педагогічному, психологічному та особистісному рівнях.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв'язання проблеми розвитку у студентів-педагогів ставлення до екологовиховної діяльності, що виявляється у розкритті властивостей особистості, які його визначають. Узагальнення результатів теоретико-емпіричного дослідження підтвердило наші припущення і дало підстави для таких висновків:

1. З'ясовано, що психологічний зміст ставлення розглядається як продукт власної діяльності людини, певний феномен мотиваційно-оцінного рівня, складне психічне утворення, що акумулює результати визнання особистості та об'єкта діяльності, емоційні й поведінкові відгуки на цей об'єкт.

Виявлено, що ставлення у свідомості майбутнього вчителя можуть виступати у формі понять та емоційних переживань, пов'язаних з конкретною діяльністю.

2. Механізмами функціонування ставлення як психологічного явища є рефлексія, емпатії, ідентифікація, самовираження і самореалізація особистості студента, зокрема в діяльності екологовиховного змісту. Взаємозв'язок, взаємозалежність і взаємозумовленість механізмів ставлення надають йому властивостей, що можуть змінюватися, формуватися, корегуватися.

3. Побудовано психологічну модель ставлення майбутніх педагогів до екологовиховної діяльності, яка базується на врахуванні його мотиваційно-діяльнісного, когнітивного, емоційного компонентів і дозволяє системно підходити до процесу їх формування з опорою на діяльнісно-комунікативний, міждисциплінарний та компенсаторний принципи.

4. Запропоновано комплекс методів дослідження психологічних особливостей ставлень студентів-педагогів до екологовиховної діяльності, що передбачає як інтегральну, так і розгорнуту оцінку їх вираженості, особистісні детермінанти прояву на рівні ціннісних орієнтацій, емпатії та екоатрибутивної поведінки. Це дозволило дослідити особливості вияву ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності.

5. Доведено, що ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності зумовлюється комплексом різних особливостей, з-поміж яких особистісні цінності виступають визначальними.

6. На основі емпіричного дослідження встановлено п'ять профілів особистісного ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності, де ключового значення набувають їх ставлення до природи (як до об'єкта краси, користі, пізнання, охорони) та до цієї сфери педагогічної діяльності: І тип - формальний; ІІ тип - споживацький; ІІІ тип - позитивно-аморфний; ІV тип - позитивно-пізнавальний; V тип - позитивно-ціннісний.

7. Розроблено та апробовано в психолого-педагогічному експерименті систему розвитку позитивного ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності, що враховує їх індивідуальні профілі вираженості цього ставлення та специфіку умов навчально-професійної діяльності. Результати запровадження розробленої системи засвідчили наявність статистично достовірних змін у покращенні позитивного ставлення студентів ІV (позитивно-пізнавального) і V (позитивно-ціннісного) типів профілю особистісного ставлення студентів до екологовиховної діяльності, у розвитку їх суб'єктної позиції до цієї сфери педагогічної роботи.

8. Встановлено, що отримані дані можуть бути використані: на основному етапі підготовки студентів-педагогів у період університетського навчання - на рівні викладання відповідних навчальних модулів, зокрема нормативних курсів загальної, педагогічної та вікової психології, на етапі допрофесійної підготовки, профільного навчання через запровадження пропедевтичного спецкурсу та післядипломної освіти у вигляді конкретного психологічного практикуму.

Результати дисертаційного дослідження довели необхідність продовження пізнання феномена особистісного ставлення педагогів до екологовиховної діяльності в аспекті специфіки їх психологічної підготовки до роботи з дітьми з особливими потребами, розробки психологічного практикуму тренінгових технологій з формування основ екологічної культури у вихованців різних вікових груп, адаптації запропонованої системи до умов підвищення кваліфікації учителів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кічук А.В. Психологічні засади екологовиховної роботи у контексті ідей К.Ушинського / А.В.Кічук // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Ушинського. - Одеса, 2004. - С. 47-50.

2. Кічук А.В. Психологічні особливості усвідомлення студентством екологічних проблем: гендерний аспект / А.В.Кічук // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Ушинського. - Одеса, 2005. - С.118-119.

3. Кічук А.В. Ціннісне ставлення як психологічний феномен / А.В.Кічук // Психологія і суспільство - 2006. - №3. - С.80-84.

4. Кічук А.В. Професійна соціалізація майбутнього педагога у вищій школі: деякі психологічні проблеми / А.В.Кічук // Проблеми загальної, вікової та педагогічної психології. - Т.9, ч.4. - К., 2007. - С. 181-185.

5. Кічук А.В. Дослідження феномена «ставлення особистості» до об'єкта пізнання і дії / А.В.Кічук // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Ушинського. - Одеса, 2007. - №7-8. - С. 3-8.

6. Кічук А.В. Екологічна свідомість особистості і деякі психологічні особливості її формування у фахівця / А.В.Кічук // Проблеми особистості в сучасній педагогіці: результати та перспективи досліджень. - Одеса, 2005. - С.102-103.

7. Кічук А.В. Екологічна свідомість учнів: психологічні засади професіоналізму вчителя / А.В.Кічук // Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача. - Київ, 2005. - С.103-105.

8. Кічук А.В. Усвідомлення майбутніми педагогами психологічних особливостей сучасного молодшого школяра - передумова їх результативної професійної підготовки / А.В.Кічук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. - Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2006. - №2. - С. 119-121.

9. Кічук А.В. Професійна компетентність педагога в екологовиховній роботі: деякі психологічні аспекти випереджувального розвитку / А.В.Кічук // Науковий вісник Чернівецького університету. - Випуск 285. Педагогіка та психологія. - Чернівці, 2006. - С. 101-105.

10. Кічук А.В. Проблеми психічного розвитку особистості в педагогічній спадщині Софії Русової / А.В.Кічук // Просвітницька діяльність Софії Русової: Зб. наук. праць. Серія соціально-педагогічна. Вип. 5, Т.1 /Відп. ред. Ю.М. Ковальчук, упор. В.А.Гурський. - Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2006. - С.229-233.

11. Кічук А.В. Психологічний супровід підготовки майбутніх фахівців до екологовиховної роботи: деякі аспекти проблеми / А.В.Кічук // Проблеми психолого-педагогічного супроводу підготовки фахівців у вищій школі. - Одеса, 2006. - С. 82-84.

12. Кічук А.В. Ставлення до екологовиховної діяльності у контексті ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів / А.В.Кічук // Студентські ініціативи: реалії і перспективи. - Одеса, 2007. - С. 28-29.

13. Кічук А.В. Про один із підходів до психологічного супроводу екологовиховної діяльності майбутніх педагогів / А.В.Кічук // Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка. - Суми, 2008. - С. 219-221.

14. Кічук А.В. Деякі підходи до пізнання психологічних механізмів ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності / А.В.Кічук // Обрії. - 2007. - №2 (25). - С. 12-14.

15. Кічук А.В. Ресурсозабезпеченість процесу розвитку ціннісного ставлення до екологовиховної діяльності - актуальна психологічна проблема / А.В.Кічук // Актуальні проблеми сучасної науки 2008. - Вінниця, 2008. - С. 171-174.

16. Кічук А.В. Ставлення до екологовиховної діяльності майбутніх педагогів як вияв їх ціннісної культури / А.В.Кічук // Інтегративний характер ціннісних вимірів освіти в стандартах Болонського процесу. - Бердянськ, 2008. - С. 75-77.

АНОТАЦІЇ

Кічук А.В. Психологічні особливості ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Ушинського, Одеса, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей ставлення майбутніх учителів до екологовиховної діяльності. В роботі узагальнено наукові підходи до цієї проблеми та обґрунтовано психологічну модель ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності, яка є основою для розгортання стратегії дослідно-експериментальної роботи, що мала на меті розвиток у майбутніх учителів саме ціннісного ставлення до означеної сфери діяльності. Ставлення розглядається як свідомісно-особистісна категорія. Стверджується, що ставлення - складне психологічне явище, в якому відбито єдність «афекту та інтелекту», воно регулюється механізмами рефлексії, емпатії та ідентифікації, виявляється у суб'єктній позиції студента через самовираження й самореалізацію в екологовиховній діяльності. Розглянуто мотиваційно-діяльнісний, когнітивний, емоційний компоненти ставлення та умови їх розвитку на основному етапі професійної підготовки майбутнього фахівця.

З урахуванням психологічних особливостей розроблено розвивально-корекційну систему, що реалізується на основі єдності діяльнісно-комунікативного принципу та компенсаторності й міждисциплінарності у процесі навчання майбутніх учителів початкових класів. Експериментально підтверджено її ефективність.

Ключові слова: ставлення, ціннісне ставлення, екологовиховна діяльність, психологічна модель ставлення студентів-педагогів до екологовиховної діяльності.

Кичук А.В. Психологические особенности отношения будущих учителей к экологовоспитательной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Южноукраинский государственный педагогический университет им. К.Ушинского, Одесса, 2009.

Диссертация посвящена исследованию психологических особенностей отношения будущих учителей к эколого-воспитательной деятельности. На основе обобщения современных научных подходов к данной проблеме и в соответствии с позицией автора «отношение» рассматривается как активный компонент индивидуального сознания и его обратная субъективная связь с отображаемым миром, а также специфическая форма психической активности личности. Утверждается, что психологическая структура отношения представлена единством мотивационно-деятельностного, когнитивного и эмоционального компонентов. Своеобразие именно ценностного отношения будущего учителя к эколого-воспитательной деятельности усматривается в осознании им на уровне убеждений этой составляющей профессионального труда как ценности. Такое отношение не ограничено чувственной сферой, а приводит к анализу того, что личностью воспринимается, ценится, переживается.

Представлена психологическая модель отношения будущих учителей к эколого-воспитательной деятельности, демонстрирующая сущностные функциональные структурные характеристики отношения, механизмы и условия его развития в вузовском учебно-воспитательном процессе. В структуре отношения будущих учителей к эколого-воспитательной деятельности выделены функциональные компоненты - мотивационно-деятельностный, когнитивный, эмоциональный, взаимосвязанное развитие которых способствует становлению студента как субъекта данной деятельности. Показано, что психологические особенности развития отношения будущего учителя начальных классов к работе эколого-воспитательного содержания проявляются через его структурно-функциональные компоненты на уровне определённого профиля личностного отношения к эколого-воспитательной деятельности. Разработана критериально-ориентированная основа диагностирования степени проявления обозначенных компонентов. Показано, что оценку развитости отношения к данной деятельности целесообразно проводить по пяти профилям.

С учётом выделенных способов психолого-педагогической коррекции на социальном, социально-психологическом и личностном уровнях разработаны методы и формы их реализации с опорой на коммуникативно-деятельностный принцип, а также принципы компенсаторности и междисциплинарности. Обоснована и экспериментально подтверждена эффективность разработанного исследовательского подхода к формированию у студентов ценностного отношения к эколого-воспитательной деятельности на этапе их вузовской профессиональной подготовки.

Ключевые слова: отношение, ценностное отношение, эколого-воспитательная деятельность, психологическая модель отношения будущих учителей к эколого-воспитательной деятельности.