Психологічні чинники розвитку професійної ідентичності майбутніх практичних психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

УДК 159.938.363.5:371.125

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

ДРУЖИНІНА ІННА АНАТОЛІЇВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія методології та теорії психології

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Зливков Валерій Лаврентійович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія методології та теорії психології, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Вірна Жанна Петрівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, факультет психології, декан

кандидат психологічних наук, доцент Винославська Олена Василівна, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", кафедра психології і педагогіки, завідувач

Захист відбудеться 29 вересня 2009 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Автореферат розісланий 28 серпня 2009 року

Заступник голови

спеціалізованої вченої ради Л.М. Карамушка

АНОТАЦІЇ

Дружиніна І. А. Психологічні чинники розвитку професійної ідентичності майбутніх практичних психологів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - Київ, 2009.

Дисертація є теоретичним та емпіричним дослідженням провідних чинників і особливостей розвитку професійної ідентичності у студентів, що освоюють спеціальність практичного психолога. У роботі проаналізовано основні підходи до вивчення феноменів ідентичності та ідентифікації. Розкрито сутність поняття професійної ідентичності, яка постає як результат процесів професійного самовизначення і самоорганізації. Виділено складові професійної ідентичності психолога, які забезпечують успішність його діяльності як фахівця-практика: когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий, а також досліджено динаміку формування означених складових у процесі навчання у вищому навчальному закладі. Виявлено, що ефективним шляхом розвитку професійної ідентичності майбутніх психологів є впровадження у навчальний процес тренінгової програми відповідного спрямування, побудованої на принципах активного навчання. Результати проведеного формувального дослідження виявили ряд позитивних змін у виділених складових професійної ідентичності досліджуваних експериментальної групи.

Ключові слова: ідентичність, ідентифікація, криза ідентичності, професійна ідентичність, майбутній практичний психолог, структурні компоненти ідентичності, тренінг професійної ідентичності.

Дружинина И. А. Психологические факторы развития профессиональной идентичности будущих практических психологов. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация является теоретическим и эмпирическим исследованием ведущих факторов и особенностей развития профессиональной идентичности у студентов, которые осваивают специальность практического психолога. На основании анализа психологической литературы рассматриваются понятия "идентичность", "идентификация", "виды идентичности", "профессиональная идентичность". Обоснован структурный состав профессиональной идентичности, выявлены компоненты, каждый из которых обеспечивает успешную деятельность специалиста-практика: когнитивный, эмоционально-оценочный и поведенческий. Когнитивный компонент профессиональной идентичности включает представления о себе и о своей будущей профессии, что составляет образ "Я" и образ профессии. Эмоционально-оценочный компонент состоит из самоотношения, а также отношения студента к своей будущей профессии. Поведенческий компонент профессиональной идентичности представлен общим уровнем осмысленности жизни, способностью выстраивать цели, уровнем активности студентов в проявлениях себя членом профессиональной группы в контексте усвоения соответствующих профессиональных идей, норм, ценностей и образцов профессионального поведения.

Успешное развитие профессиональной идентичности практического психолога обуславливается рядом факторов, среди которых можно выделить сформированность образа "Я", профессионально важны качества специалиста, профессиональные знания и умения, идеальные образы выбранной профессии, ожидания индивида и возможности социальных перспектив, которые дает данная профессия, профессиональное общение и взаимодействие студентов со специалистами профессионального сообщества и т. п. Проведенный регрессионный анализ на констатирующем этапе исследования позволил дополнить этот перечень такими факторами как наличие жизненных и профессиональных целей, профессиональную составляющую образа "Я", самоинтерес, развитые волевые качества и экстравертированность личности в процессе учебы. Последние являются показателями определенных компонентов идентичности и свидетельствуют о важности формирования каждого из них. Кроме того, наличие и высокий уровень выраженности этих показателей именно на этапе освоения специальности и обуславливает успешный процесс развития профессиональной идентичности будущих специалистов в отрасли психологии.

Также исследована динамика формирования отмеченных составляющих в процессе обучения в высшем учебном заведении.

Обнаружено, что эффективным путем развития профессиональной идентичности и преодоление кризиса идентичности будущих психологов является внедрение в учебный процесс тренинговой программы и учебного спецкурса соответствующего направления.

Перспективной также считается разработка новых диагностических и тренинговых технологий, которые могут способствовать достижению высокого уровня развития профессиональной идентичности и уменьшению кризисных проявлений в целом.

Ключевые слова: идентичность, идентификация, кризис идентичности, профессиональная идентичность, будущий практический психолог, структурные компоненты идентичности, тренинг профессиональной идентичности.

Druzhynina I. Psychological factors of development of professional identity of future practical psychologists. - Manuscript.

Thesis for candidate degree in Psychology in speciality 19.00.07 - Pedagogical and Age psychology. - G.S.Kostjuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

This dissertation being theoretical and empiric research focuses on leading factors and peculiarities of the development of professional identity of students in practical psychologist speciality.

Basic approaches to the study of the phenomena of identity and identification have been analysed. The essence of the concept of professional identity has helped to outline the processes of professional self-determination and self-organisation. The cognitive, emotionally-evaluated and behavioural constituents of professional identity of a psychologist providing the progress of his activity as a specialist-practical worker have been defined. The research discovers the dynamics of forming the defined constituents in learning process in higher educational establishment. The results of the research determine the implementation of the training program based on the principles of active socially-psychological studying providing the effective way of the development of professional identity of future psychologists. The dissertation highlights positive changes in the selected constituents of professional identity of experimental group under research.

Key words: identity, identification, crisis of identity, professional identity, future practical psychologist, structural components of identity, training of professional identity.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Фундаментальні та динамічні зміни, що відбуваються в даний час у суспільстві, зумовлюють зростання інтересу учених до проблеми професіоналізації особистості. Активне впровадження психології в різні сфери життєдіяльності соціуму, зростання попиту на послуги практичного психолога та збільшення значущості цієї професії сприяють підвищенню уваги дослідників до процесу професійного становлення психологів на етапі освоєння спеціальності.

Учені, наукові розробки яких присвячені проблематиці професійної та особистісної підготовки психологів (Г. Абрамова, І. Андрійчук, М. Бадалова, Г. Балл, О. Бондаренко, Т. Вілюжаніна, Ж. Вірна, Т. Данилова, Х. Дмитерко-Карабин, Л. Долинська, Ю. Долінська, І. Дубровіна, Н. Завіниченко, І. Зязюн, Б. Іваненко, Н. Коломінський, Н. Литовченко, С. Максименко, І. Мартинюк, О. Міненко, Л. Мова, В. Панок, Н. Пов'якель, Н. Пророк, А. Самойлова, О. Саннікова, В. Семиченко, Л. Терлецька, І. Тимощук, Л. Уманець, Н. Чепелєва, Ю. Шапошникова, Ю. Швалб, Н. Шевченко, Т. Яценко та ін.), вказують на цінність побудови процесу навчання, орієнтованого на особистісне зростання студентів-психологів, досліджують професійний потенціал фахівця та особливості його комунікативної сфери, акцентують увагу на мотиваційній готовності до професійної діяльності, на особливостях розвитку гуманістичної спрямованості, позитивної Я-концепції, професійної свідомості, мислення, рефлексії та загалом професійно важливих якостей, обґрунтовують конкретні програми професійної підготовки психологів у вищих навчальних закладах і роль активних та інтеракційних методів у навчальному процесі.

Разом з тим, для сучасного етапу розвитку нашої країни характерна трансформація соціальної, культурної, професійної сфер, що змінює вимоги до системи підготовки кваліфікованих фахівців, зокрема і практичних психологів. Конкурентоздатність спеціаліста багато в чому забезпечується якістю його професійної підготовки, наявністю високого рівня розвитку професійно важливих якостей, що є неможливим без успішного перебігу процесу професійної ідентифікації. Остання, в свою чергу, здійснюється в процесі фахової підготовки майбутнього спеціаліста і сприяє ефективному засвоєнню необхідних професійних стереотипів, знань та умінь, а також створює відповідне підґрунтя для подальшої професійної самореалізації особистості.

Актуальність даної проблеми також підтверджується значним зростанням у вітчизняній і зарубіжній психології загальної кількості теоретичних і прикладних досліджень з проблеми професійної ідентичності та ідентифікації. Концептуальний аналіз цієї проблеми дає можливість інтерпретувати її в руслі фундаментальних теоретико-емпіричних підходів таких зарубіжних авторів як А. Адлер, М. Берзонскі, Г. Брейкуелл, А. Ватерман, Е. Гоффман, Р. Дженкінс, У. Дойс, Е. Еріксон, Д. Кемпбелл, Дж. Марсіа, Дж. Мід, А. Мінделл, С. Московічі, Г. Теджфел, Дж. Тернер, Р. Фогельсон, З.Фрейд, Ю. Хабермас, М. Шеріф, Б. Шефер, Б. Шледер, М. Яромовіц та ін. Різнобічне дослідження ідентичності та її кризи здійснено також у працях учених країн СНД: В. Агеєва, Н. Антонової, Т. Буякас, О. Винославської, П. Гнатенка, О. Донченко, О. Єрмолаєвої, М. Заковоротної, В. Зливкова, Н. Іванової, О. Ічанської, Л. Клочек, Д. Колесова, І. Кона, К. Коростеліної, Г. Ложкіна, В. Малахова, В. Москаленко, Ю. Овчиннікової, В. Павленко, Н. Пилат, Л. Путілової, О. Солдатової, Т. Стефаненко, Т. Титаренко, Е. Чорного, Л. Шнейдер, Т. Яблонської, В. Ядова та ін.

Загалом актуальність дослідження зумовлена ще й практичною значущістю даної проблеми в контексті необхідності удосконалення практики підготовки фахівців у галузі психології (у тому числі і у зв'язку з реформуванням системи вищої освіти, зміною стратегій і змісту навчання та переходом на кредитно-модульну систему організації навчально-виховного процесу згідно з вимогами Болонського процесу), а також недостатністю вивчення особливостей розвитку структурних компонентів професійної ідентичності майбутніх психологів у процесі навчання у ВНЗ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з комплексною темою лабораторії методології та теорії психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України "Інтегративно-особистісний підхід у психологічній науці та практиці" (номер державної реєстрації 0107U000308). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (протокол № 2 від 24.02.2005 р.) і узгоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 27.09.2005 р.).

Об'єктом дослідження є професійна ідентичність майбутніх практичних психологів.

Предметом дослідження виступає процес розвитку професійної ідентичності в межах фахової підготовки практичних психологів.

Метою дисертаційної роботи є експериментальне дослідження динаміки розвитку професійної ідентичності студентів-психологів та розробка психолого-педагогічної програми її розвитку у процесі їх професійної підготовки.

Гіпотези дослідження: а) розвиток професійної ідентичності забезпечується процесами професійного самоусвідомлення та сформованістю образу Я; б) процес особистісного зростання детермінує специфіку розвитку компонентів ідентичності студентів-психологів (поведінкового, емоційно-оцінного та когнітивного); в) цілеспрямоване формування професійної ідентичності може здійснюватись шляхом впровадження у навчальний процес інтегрованого психологічного тренінгу.

Відповідно до мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати сучасний стан досліджень проблеми ідентичності.

2. Визначити зміст та структуру професійної ідентичності майбутніх психологів.

3. З'ясувати чинники та умови, що сприяють досягненню і розвитку професійної ідентичності практичних психологів у процесі підготовки у ВНЗ.

4. Визначити рівень розвитку компонентів професійної ідентичності на різних курсах навчання.

5. Розробити і апробувати програмно-методичне забезпечення психологічного тренінгу, спрямованого на розвиток професійної ідентичності майбутніх психологів.

Теоретико-методологічну основу дослідження становили концептуальні положення щодо особистості та її розвитку в процесі діяльності (Г. Балл, М. Боришевський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн); концепції професійного становлення особистості (К. Абульханова-Славська, В. Бодров, А. Деркач, Е. Зеєр, Є. Климов, Т. Кудрявцев, А. Маркова, Л. Мітіна, Ю. Поваренков, М. Пряжніков, Н. Самоукіна, А. Фонарьов, В. Шадріков та ін.); теоретичні підходи з питань ідентичності, її структури (Г. Брейкуелл, А. Ватерман, Е. Еріксон, Дж. Марсіа, Дж. Мід, С. Московічі, Г. Теджфел, Дж. Тернер, Л. Шнейдер); уявлення про кризу ідентичності (Н. Антонова, Т. Буякас, Ф. Василюк, Л. Виготський, О. Донченко, В. Зливков, І. Кон, Г. Крайг, Ю. Овчиннікова, О. Орлов, В. Павленко, Н. Пилат, І. Середницька, Т. Стефаненко, Т. Титаренко та ін.); характеристики особистості практичного психолога (Н. Амінов, О. Бондаренко, Ж. Вірна, Ю. Долінська, М. Молоканов, В. Панок, Н. Пов'якель, О. Саннікова, В. Семиченко, Л. Терлецька, Л. Уманець, Н. Чепелєва, Т. Щербакова та ін.); застосування у фаховій підготовці психологів активних методів навчання (Ю. Ємельянов, Б. Іваненко, М. Заброцький, Л. Петровська, Л. Терлецька, Н. Хрящева, Т. Яценко та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і експериментальних методів:

теоретичні методи: теоретичний аналіз, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання, що застосовувались для вивчення концептуальних засад дослідження проблеми професійної ідентичності майбутніх психологів та визначення провідних чинників її розвитку;

емпіричні методи: психолого-педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи), параметрична бесіда, методи активного соціально-психологічного навчання (соціально-психологічний тренінг, навчально-рольові та ділові ігри тощо), психодіагностичні методи, які забезпечили реалізацію експерименту, методи математичної обробки даних з подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.

Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалась за допомогою пакету статистичних програм SPSS 13.0.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі Рівненського державного гуманітарного університету. Різними видами експериментальної роботи протягом даного періоду було охоплено 205 студентів віком від 17 до 20 років, які навчались на психолого-природничому факультеті за психологічними спеціальностями.

Дослідження проводилось у відповідності до поставлених завдань протягом 2004-2008 р.р. і включало наступні етапи:

I. Підготовчий етап (2004-2005 р.р.): вивчався стан розробки проблеми шляхом аналізу відповідної філософської, соціологічної, педагогічної і психологічної літератури. Також на даному етапі, в ході пілотажного дослідження були уточнені і конкретизовані інструментарій, умови і чинники розвитку професійної ідентичності студентів-психологів в процесі підготовки у ВНЗ, визначені об'єкт і предмет, мета, завдання дослідження, сформульовані загальні гіпотези дослідження.

II . Констатувальний етап (2005-2006 р.р.): відповідно до розробленого плану дослідження здійснювався добір необхідних методик, проводилися діагностичні процедури, спрямовані на вивчення даної проблеми, здійснювався кількісний та якісний аналіз отриманих результатів, розроблялась програма формувального експерименту.

III. Завершальний етап (2006-2008 р.р.): проведено формувальний експеримент, здійснено порівняльний аналіз отриманих результатів, сформульовані висновки, обґрунтовано необхідність створення спеціальних психолого-педагогічних умов для підвищення рівня професійної ідентичності студентів у ВНЗ.

Наукова новизна: полягає в тому, що вперше визначено вплив структурних компонентів професійної ідентичності на професійне становлення практичних психологів; досліджено динаміку розвитку компонентів ідентичності на різних курсах навчання; обґрунтовано необхідність становлення професійної ідентичності в процесі підготовки майбутніх психологів; виокремлено психологічні чинники розвитку професійної ідентичності майбутніх психологів в процесі підготовки у ВНЗ, доведено можливість впливу на процес розвитку професійної ідентичності у майбутніх фахівців у галузі психології.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що дістало подальшого розвитку поняття "професійна ідентичність"; зроблено продуктивну спробу аналізу взаємозв'язку між професійною ідентичністю та іншими професійно важливими якостями майбутніх практичних психологів; обґрунтовано можливість розгляду професійної ідентичності студентів-психологів як результату когнітивно-емоційно-поведінкового процесу ототожнення себе з певною професією і професійною спільнотою, що дозволило поглибити наукове уявлення про психологічну суть і зміст професійної ідентичності як динамічного, інтеграційного психологічного феномену.

Практичне значення: розроблено програму розвитку професійної ідентичності майбутніх фахівців у галузі психології та спецкурс "Психолого-педагогічні аспекти подолання кризи ідентичності студентів-психологів" з подальшим їх використанням у процесі практичної та теоретичної підготовки студентів у вищих навчальних закладах.

Результати дослідження впроваджено в практику підготовки практичних психологів у Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету (довідка про впровадження № 07/352 від 29.09.2008р.), у Волинському національному університеті імені Лесі Українки (довідка про впровадження № 3/3630 від 4.11.2008р.) та Рівненському державному гуманітарному університеті (довідка про впровадження № 162 від 17.11.2008р.).

Надійність та вірогідність результатів забезпечено методологічною обґрунтованістю теоретичних положень, відповідністю методів меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, відповідністю діагностичного інструментарію критеріям валідності та надійності, використанням сучасного апарату багатовимірної статистики.

Формування вибірки здійснювалось на основі критерію еквівалентності обстежуваних - результати дослідження вибірки поширюються на кожного її члена; змістовного критерію - підбір груп визначається метою та завданнями дослідження; критерію репрезентативності (достатня кількість обстежуваних, вибірка також являє собою модель популяції, а саме - студентів ВНЗ, і результати поширюються на всіх студентів, що освоюють професію психолога).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати емпіричного дослідження доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції "Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці" (Рівне, 2004р.); Першому Всеукраїнському конгресі психологів (IV з'їзді Товариства психологів України) (Київ, 2005р.); Четвертій науково-методичній конференції "Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи" (Київ, 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми діяльності психологічної служби системи освіти" (Суми, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми становлення фахівця-психолога у процесі Вузівського навчання" (Ніжин, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Генеза буття особистості" (Київ, 2006р.); Всеукраїнській науковій конференції "Психосоціальний розвиток особистості: формування життєвих перспектив" (Рівне, 2007р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Гуманістичні універсалії освітнього простору: можливості для самореалізації особистості" (Київ, 2007р.); Науково-практичній конференції "Феномен ідентичності: зміст, структура та механізми формування" (Рівне, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку" (Луцьк, 2008р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих науковців "Психічне здоров'я особистості" (Рівне, 2008р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Психологічна допомога особистості: сучасний стан та перспективи розвитку" (Рівне, 2008р.); на засіданнях лабораторії методології та теорії психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України та кафедри загальної психології та психодіагностики Рівненського державного гуманітарного університету (2004-2008 р.р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображено в 11 одноосібних публікаціях, серед них 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації викладено на 182 сторінках. Робота містить 16 таблиць на 7 сторінках, 7 ілюстрацій на 4 сторінках. Список використаних джерел налічує 307 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження; розкрито методи дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну цінність, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження та публікацій за темою дисертації.

У першому розділі "Розвиток професійної ідентичності та її детермінант як психологічна проблема" висвітлено передумови дослідження означеної проблеми, здійснено аналіз підходів до визначення поняття, що досліджується, як в історичній ретроспективі, так і в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі; проаналізовано основні напрями у поглядах на структуру ідентичності, її компонентний склад, чинники розвитку; розглянуто місце професійної ідентичності в структурі особистості, вивчені її зв'язки з певними властивостями особистості.

Аналіз науково-психологічної літератури показує неоднозначність і суперечливість тлумачень досліджуваного феномена. У ході теоретичного дослідження нами було проаналізовано низку різноманітних наукових підходів зарубіжних та вітчизняних вчених, що розглядають структуру, генезис, умови та особливості становлення і розвитку ідентичності, маючи при цьому власну предметну сферу аналізу і роблячи акцент на окремі структурні компоненти ідентичності. Такими підходами виступають: психоаналітичний підхід (Е. Еріксон, Дж. Марсіа, А. Ватерман, З. Фрейд), де найчастіше ідентичність визначається як процес організації життєвого досвіду індивідуального "Я" протягом всього життя людини, як внутрішня, самостворююча, динамічна структура, що забезпечує відчуття цілісності, безперервності і тотожності особистості і пов'язується з наявністю у людини чіткого самовизначення, що включає вибір цілей, цінностей і переконань; біхевіористичний (Д. Кемпбелл, М. Шеріф), в рамках якого проблему ідентичності дослідники вивели на соціальний рівень, розглядаючи її не як результат взаємостосунків між окремими індивідами, а як наслідок міжгрупових відносин; інтеракціоністський (Е. Гоффман, Р. Дженкінс, Дж. Мід, Р. Фогельсон, Ю. Хабермас, Б. Шефер, Б. Шледер), де ідентичність постає в якості результату соціальної інтеракції та як здатність людини сприймати свою поведінку і життя як пов'язане, єдине ціле, а особистісна і соціальна ідентичності розглядаються в контексті двох вимірів, в яких реалізується балансуюча Я-ідентичність; когнітивний (Г. Брейкуелл, Г. Теджфел, Дж. Тернер, М. Яромовіц), що передбачав аналіз динаміки особистісної і соціальної ідентичностей в контексті їх актуалізації та трактував ідентичність як когнітивну систему, що виконує роль регулятора поведінки людини у відповідних умовах; екзистенційно-гуманістичний (Д. Бьюдженталь, А. Маслоу, А. Мінделл, Е. Мінделл), що розглядає ідентичність як внутрішнє усвідомлення індивідом зв'язку зовнішнього світу і самого себе та як спосіб сприйняття світу; структурно-динамічний підхід вітчизняних учених (В. Агеєв, Н. Антонова, П. Гнатенко, В. Зливков, Н. Іванова, О. Ічанська, І. Кон, К. Коростеліна, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Москаленко, Т. Румянцева, В. Павленко, В. Столін, Т. Титаренко, Л. Шнейдер, В. Ядов і ін.), де ідентичність трактується як відповідність образу Я його життєвому втіленню, як динамічна система, що розвивається нелінійно протягом всього життя людини, має складну ієрархічну структуру та передбачає усвідомлення і оцінювання особистістю своєї приналежності до соціальної групи.

Аналіз основних підходів у дослідженні структури ідентичності виявляє різноманітні погляди на типи та види ідентичності. Зокрема, виокремлюється "психосоціальна", "позитивна" і "негативна" ідентичність (Е. Еріксон); пропонуються різні моделі ідентичності, такі як "дифузія", "передвизначена ідентичність", "мораторій", "досягнута ідентичність", (А. Ватерман, Дж. Марсіа); вивчаються "усвідомлювана" й "неусвідомлювана" (Дж. Мід), "актуальна" і "віртуальна" (Е. Гоффман, Л. Путілова), "реальна", "ідеальна", "негативна" і "пропонована ідентичність" (Р. Фогельсон), "об'єктна ідентичність", "індивідуальна ідентичність" і "групова ідентичність" (Б. Шефер, Б. Шледер), "особистісна" і "соціальна ідентичність" (Г. Брейкуелл, Р. Дженкінс, У. Дойс, Ю. Хабермас, Г. Теджфел, Дж. Тернер, М. Яромовіц), "психофізіологічна", "соціальна" та "особиста" (В. Агеєв, Н. Іванова, І. Кон, В. Павленко), "проспективна ідентичність" (С. Мінюрова, Л. Плеханова) та багато ін.

Слід зазначити, що в літературі зустрічається не лише трактування поняття "ідентичність", але й поняття "ідентифікація", яка виступає механізмом формування ідентичності в онтогенезі та процесом самоототожнення з іншою людиною, групою та цінностями, що існують у суспільстві, а також розглядається як механізм соціалізації індивіда, формування його особистості, який впливає на розвиток самосвідомості.

Дане поняття можна аналізувати у контексті кількох основних напрямів. Зустрічається розумінням ідентифікації як механізму особистісного розвитку та в якості захисного механізму (Р. Адамек, А. Бандура, О. Бондаренко, М. Герберт, Е. Еріксон, М. Кляйн, Т. Нікуліна, Ю. Орлов, А. Фрейд, О. Харламенкова та ін.), як центрального механізму самосвідомості (В. Мухіна, В. Столін). Інший напрямок розкриває роль ідентифікації в процесі соціалізації (В. Агеєв, Г. Андрєєва, О. Дубовська, Р. Кричевський, В. Москаленко, А. Налчаджян, М. Обозов, Н. Сарджвеладзе). Існують дослідження, у яких висвітлюється емоційно-мотиваційний аспект процесу ідентифікації та її зв'язок з емпатією (В. Вілюнас, В. Кан-Калік, А. Петровський, Т. Шибутані). Аналіз літератури дав змогу визначити суттєві ознаки ідентифікації, а також розглядати дане явище як емоційно-когнітивний процес ототожнення (в т. числі неусвідомлюваного) суб'єктом себе з іншим суб'єктом, групою або взірцем в контексті реалізації прагнення набути чи засвоїти відповідні цінності, норми, ідеали, моральні якості іншої особи.

У розділі також проаналізовано різні підходи до вивчення професійної ідентичності у контексті професіоналізації особистості взагалі (А. Деркач, Е. Зеєр, Є. Климов, Т. Кудрявцев, А. Маркова, Л. Мітіна, Ю. Поваренков, Д. Сьюпер, В. Шадріков та ін.) та професійного становлення майбутнього практичного психолога зокрема (Г. Абрамова, О. Бондаренко, Ж. Вірна, Т. Данилова, Л. Долинська, І. Дубровіна, С. Максименко, В. Панок, Н. Пов'якель, В. Семиченко, Л. Терлецька, Л. Уманець, Н. Чепелєва, Н. Шевченко, Л. Шнейдер та ін.). На базі узагальнення ідей та висновків, які містяться у працях вітчизняних вчених, можна стверджувати, що професійна підготовка майбутніх психологів повинна здійснюватись у новій особистісно орієнтованій, гуманістичній парадигмі та передбачати створення відповідних умов для особистісного зростання, актуалізації професійно важливих особистісних якостей, формування професійного мислення, компетентності, рефлексії психолога у поєднанні з гуманістичним світоглядом. У наукових працях зазначається, що професіоналізм практичного психолога вимагає цілеспрямованого та планомірного формування професійної ідентичності як такого інтеграційного психологічного феномену, який є результатом когнітивно-емоційно-поведінкового процесу ототожнення себе з професією та професійною спільнотою, інтегрує професійні знання, структуровані в певні програми професійних дій, і знання людини про саму себе як про представника певної професії та здатний забезпечити перспективи самовираження, самореалізації та професійного зростання.

Таким чином, проведений у першому розділі теоретичний аналіз проблеми дозволив стверджувати, що професійна ідентичність практичного психолога характеризується прийняттям індивідом провідних професійних ролей, ціннісних позицій і норм, сприяє конструюванню свого професійного майбутнього та постає багатокомпонентним і багаторівневим утворенням, структура якого є єдністю трьох компонентів: а) когнітивний компонент, що є уявленнями особистості про особливості певної професійної групи і усвідомлення себе її членом на основі професійних ознак, що диференціюються. Складовими частинами когнітивного компоненту виступають: уявлення особистості про себе, що формують образ "Я", професійні знання і переконання, що формують образ професії; б) емоційно-оцінний компонент, в структурі якого можна виокремити самооцінку своїх професійних якостей, ставлення до професійних знань, самоставлення індивіда як професіонала; в) поведінковий компонент професійної ідентичності, що являє собою реальний механізм активного прояву себе членом професійної групи, засвоєння відповідних професійних ідей, норм, цінностей, зразків професійної поведінки, побудову системи цілей та перспектив, ставлення до професійного становлення в контексті загальної осмисленості життя.

Серед чинників розвитку професійної ідентичності науковці виокремлюють професійну обізнаність (поінформованість), емоційно-позитивне сприйняття інформації про професію та себе як майбутнього професіонала, ідеальні образи вибраної професії, усвідомлення своєї приналежності до професії, очікування індивіда та можливості соціальних перспектив, які дає дана професія, сформованість образу "Я", професійне спілкування та взаємодію студентів з фахівцями професійної спільноти тощо.

Відповідно, здійснені наукові пошуки зумовили побудову нашого експериментального дослідження.

У другому розділі "Емпіричне вивчення психологічних чинників розвитку професійної ідентичності майбутніх психологів у вищому навчальному закладі" на основі узагальнення теоретичних досліджень визначено основні напрями і методичну процедуру емпіричного дослідження; визначено репрезентативність вибірки; обґрунтовано вибір кожної психодіагностичної методики; підібрано адекватні методи математичної обробки даних.

Узагальнення науково-методичної літератури і відповідних досліджень з цієї проблематики дозволили виокремити структурні компоненти професійної ідентичності, які відображають її сутність: когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий. Запропонований компонентний склад формально-динамічної та якісної структури ідентичності, що традиційно розглядається дослідниками, не є вичерпним і остаточним, проте наведені показники є репрезентативними, оскільки характеризують найбільш типові прояви досліджуваного явища.

Емпіричним дослідженням, яке проводилось впродовж 2005-2006 р.р., було охоплено 205 студентів-психологів перших-третіх курсів психолого-природничого факультету Рівненського державного гуманітарного університету.

Дослідження складалося із двох етапів: на першому етапі здійснювалось обстеження студентів з метою вивчення особливостей розвитку визначених компонентів професійної ідентичності в залежності від курсу навчання, а на другому етапі шляхом застосування множинного регресійного аналізу виявлялись психологічні чинники, що здійснюють найбільший вплив на розвиток професійної ідентичності.

Для дослідження когнітивного компоненту професійної ідентичності та динаміки його розвитку на різних курсах навчання ми використали методику "Хто Я?" М. Куна і Т. Макпартленда.

При аналізі співвідношення об'єктивних, емоційних та професійних складових образу "Я" студентів-психологів виявлено наступні тенденції: у своїх самохарактеристиках студенти 1-го, 2-го та 3-го курсів частіше використовують поняття, що становлять зміст емоційного компоненту (51%, 45% і 48% відповідно). Рідше зустрічаються об'єктивні поняття (22% на 1-му курсі, 25% та 24% - на 2-му і 3-му курсах). Поняття, що відображають зміст професійної складової, зустрічаються ще рідше. Співвідношення по курсах відповідно становить 6%, 8% і 13%. Разом з тим, розміщення професійних самохарактеристик у 63% описів серед перших шести відповідей свідчить про те, що навчання у ВНЗ дозволило студентам-психологам сформувати у себе, хоча ще і не достатньо виражений, образ "Я в професії".

При обчисленні величини середніх значень кожної з складових образу "Я" студентів-психологів та стандартних відхилень (табл. 1) з'ясовано, що міра варіативності індивідуальних значень більша по об'єктивній та професійній складовій, а при перевірці достовірності відмінностей середніх значень кожної з складових образу "Я" для 1-3 курсів за допомогою непараметричного критерію U-Манна-Уітні статистична значущість була доведена тільки по професійній складовій (* - р<0,01).

Таблиця 1

Зміна об'єктивних, емоційних та професійних складових образу "Я" студентів-психологів по курсах навчання

Курс навчання	Складові образу "Я"
	Об'єктивні	Емоційні	Професійні
	Мx	x	Мx	x	Мx	x
1 курс	4,35	1,58	9,9	2,25	1,04*	0,88
2 курс	4,97	1,56	9,1	1,92	1,62*	0,85
3 курс	4,76	1,62	9,5	1,46	2,24*	0,69

Хоча із збільшенням терміну навчання у ВНЗ і спостерігається підвищення когнітивної ускладненості образу "Я", все ж відсоток студентів, які володіють необхідним рівнем професійного самоусвідомлення, досить незначний. Разом з тим виявлено, що лише 18% першокурсників, 29% і 26% представників другого і третього курсів володіють достатнім рівнем сформованості Я-образу, що виражається в його когнітивній насиченості та наявності достатньої кількості об'єктивних, емоційних, професійних (у їх логічному співвідношенні) позитивно забарвлених конструктів. І відповідно 82%, 71% і 74% студентів 1-3 курсів продемонстрували недостатній рівень сформованості образу "Я".

Для дослідження рівня сформованості образу професії, що є складовою когнітивного компоненту професійної ідентичності, ми використали методику "Особисті професійні плани" Є. Климова, спрямовану на вивчення наявності професійних цілей, уявлень про шляхи і можливості їх досягнення, знання вимог майбутньої професії.

Високі кількісні показники на всіх курсах виявлено по першому та другому пунктах плану, що стосуються наявності головної професійної цілі та ряду найближчих цілей (в межах від 83% до 96%). Володіють знаннями щодо вимог професії психолога до людини 68% першокурсників, 90% студентів 2-го курсу та 97% третьокурсників, що свідчить про досить хороший рівень засвоєння професійних знань за період навчання. Майже на такому ж рівні знаходяться знання можливостей та шляхів підготовки для реалізації намічених професійних цілей. Деяке зниження відсотків на усіх курсах (до 61% - на 1-му курсі, до 72% і 69% - на 2-му і 3-му відповідно) спостерігається по пунктах "наявність резервного варіанту" та "практична реалізація професійних цілей", що свідчить про розмитість уявлення професійної перспективи та індивідуальних шляхів професійної підготовки в контексті самоорганізації. Разом з тим, зростання кількості відповідей, що стосуються знань вимог обраної професії, власних ресурсів та шляхів підготовки для досягнення намічених цілей на старших курсах свідчить про те, що тривалість та якість навчання у ВНЗ є важливим чинником впливу на формування образу професії, а на цій основі і на розвиток професійної ідентичності студентів. професійний самовизначення психолог

У процесі дослідження емоційно-оцінного компоненту професійної ідентичності ми використали окремі шкали питальника самоставлення В. Століна, С. Пантилєєва. Отримані результати дозволили констатувати підвищення інтересу до власної особистості та здатності до самоуправління на другому курсі порівняно з першим курсом, що може пояснюватися досвідом участі другокурсників у групах особистісного росту, де продукуються ідеї самопізнання та самовдосконалення, а також покращуються вміння структурувати власний час. Для студентів 3-го курсу характерним є зниження рівня самоінтересу, самоприйняття, та підвищенням рівня самозвинувачення, що разом зі збільшенням негативних самохарактеристик по методиці "Хто Я?" М. Куна і Т. Макпартленда є свідченням кризових тенденцій в ідентичності, що зумовлюється незадоволеністю актуальною ситуацією саморозвитку і навчання та характеризується прагненням до змін і переходу на новий етап самоусвідомлення, як особистісного, так і професійного.

Використання критерію U-Манна-Уітні виявило статистично значущі відмінності у відповідях першокурсників та другокурсників за показниками "самоінтерес" (р<0,001) та "самоуправління" (р<0,05), першокурсників та третьокурсників за показниками "самоприйняття" (р<0,05) та "самозвинувачення" (р<0,01). Статистично значущі відмінності доведено і по всіх показниках, крім показника "самовпевненість", у відповідях студентів 2-го і 3-го курсів (р<0,001; р<0,05), що є свідченням певної динаміки самоставлення з тенденціями до підвищення його позитивного рівня, а відповідно і вираженості емоційно-оцінного компоненту на 2-му курсі.

Для дослідження особливостей поведінкового компоненту ми використали тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. Леонтьєва та авторську анкету, спрямовану на визначення рівня активності усвідомлення та прояву себе членом професійної групи в контексті засвоєння відповідних професійних ідей, норм, цінностей та зразків професійної поведінки. Виявлено тенденцію до підвищення показників локусу контролю-Я та цільової орієнтації студентів-психологів на професійне майбутнє з намаганням розширити часову перспективу на 1-му і 2-му курсі порівняно з 3-м курсом (р<0,001), на якому спостерігається і незначне зниження рівня задоволеності самореалізацією під час навчання (лише у 19% студентів високий рівень вираженості показника). Відсутність статистично значущих відмінностей по показнику "процес" може бути свідченням того, що набуття психологічних знань суттєво не впливає на сприйняття власного життєвого процесу як цікавого, емоційно насиченого та сповненого сенсом, що (за відсутності відповідних психологічних впливів) в подальшому може викликати зниження мотивації на отримання професійних знань.

Результати анкетування показали тенденції до підвищення рівня професійної активності студентів 2-го (35%) та 3-го (31%) курсів порівняно з 1-м курсом (9%) у засвоєнні особливостей професійної поведінки та проявах себе членом професійної спільноти, що виявлялось в участі у наукових конференціях, олімпіадах та проведенні заходів психологічного спрямування, читанні додаткової психологічної літератури, написанні статей, пошуку можливостей спілкування і взаємодії з практикуючими психологами та психотерапевтами тощо. Разом з підвищенням загального показника осмисленості життя на старших курсах вищезазначені тенденції вказують на позитивну динаміку розвитку поведінкового компоненту ідентичності в процесі навчання.

Для вивчення змін в професійній ідентичності студентів-психологів під час навчання у ВНЗ ми використали модифікований Л. Шнейдер варіант методики "Особистісний диференціал". У процесі аналізу показників факторів "оцінка", "сила", "активність" з'ясувалось, що студенти-психологи 1-2 курсів антиципують себе після закінчення ВНЗ більш упевненими у власних силах, схильними усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально-бажаних характеристик, більш незалежними, екстравертованими і вольовими людьми порівняно з "Я - до ВНЗ" та "Я - у ВНЗ" (р<0,001; р<0,01). В той же час компетентність, комунікабельність, упевненість в своїх силах як в студентові, що освоює професію, остаточно не сформувалася за час навчання і показники по усім факторам по образу "Я - до ВНЗ" і "Я - у ВНЗ" перебувають практично на одному рівні. У представників третього курсу за фактором "сила" не зафіксовано статистично значущих відмінностей за критерієм Т-Вілкоксона у образах "Я - до ВНЗ", "Я - у ВНЗ" і "Я - молодий фахівець", що свідчить про відсутність позитивної динаміки в розвитку вольових якостей та впевненості протягом навчання. Відмічено також зниження показників екстравертованості (за фактором "активність") та самоповаги (за фактором "оцінка") по образу "Я - у ВНЗ", що є свідченням кризових тенденцій на етапі освоєння професії, і здатне негативним чином впливати на процес розвитку професійної ідентичності в процесі навчання.

На другому етапі емпіричного дослідження за допомогою множинного регресійного аналізу були виявлені чинники, що детермінують високий рівень розвитку професійної ідентичності студентів-психологів. До прогностичної моделі було віднесено наявність життєвих і професійних цілей, професійну складову образу "Я", самоінтерес, розвинуті вольові якості та екстравертованість особистості в процесі навчання у ВНЗ (що є показниками визначених компонентів ідентичності і свідчать про важливість формування кожного з них). Очевидно наявність і високий рівень вираженості цих показників саме на етапі освоєння спеціальності і обумовлює успішний процес розвитку професійної ідентичності майбутніх фахівців у галузі психології.

У третьому розділі "Психологічні умови і засоби розвитку професійної ідентичності студентів-психологів у процесі підготовки у ВНЗ" описано концептуальні та методичні засади формувального експерименту, проаналізовано результати впровадження та ефективність формувальних заходів.

Виявлені особливості розвитку структурних компонентів професійної ідентичності обумовлюють необхідність проведення заходів психологічного впливу з метою попередження і подолання кризових тенденцій в ідентичності та створення оптимальних умов для активізації та підтримки процесу розвитку професійної ідентичності студентів-психологів. У зв'язку з цим метою формувального експерименту стала розробка та апробація психолого-педагогічної програми "Тренінгу професійної ідентичності студентів-психологів", спрямованої на розвиток професійної ідентичності студентів 1-2 курсів у процесі їх фахової підготовки та спецкурсу "Психолого-педагогічні аспекти подолання кризи ідентичності" для слухачів 3-го курсу.

Програма тренінгу включала комплекс занять, розподілених на три взаємопов'язані блоки: перший блок спрямовувався на розвиток когнітивного компоненту професійної ідентичності в контексті формування цілісного, змістовно насиченого, адекватного образу "Я", співвіднесення його з образом професії, а також створення умов для самоаналізу, самопізнання, усвідомлення себе в якості майбутнього фахівця. Завданням другого блоку був розвиток емоційно-оцінного компоненту через стабілізацію самоставлення, подолання негативних його аспектів, підвищення впевненості в собі та розвиток позитивного ставлення до себе як майбутнього практичного психолога та своєї майбутньої професії. Увага зосереджувалась на особистісному рості учасників через вирішення проблемних ситуацій та розкриття індивідуального досвіду кожного окремого студента. В межах третього блоку тренінгу створювались умови для розвитку поведінкового компоненту, а саме: вироблення учасниками своєї позиції в професійних ситуаціях і відносинах, усвідомлення своїх професійних можливостей та професійного потенціалу, підвищення пізнавальної активності, розуміння свого професійного "Я", визначення шляхів входження у психологічну професійну спільноту і напряму подальшого професійного зростання у період навчання.

Робота проводилась з періодичністю 1-2 заняття на тиждень протягом двох місяців (всього - 12 занять). Учасники експерименту - студенти 1-2 курсів психолого-природничого факультету Рівненського державного гуманітарного університету - були поділені на експериментальну (12 осіб) та контрольну (12 осіб) групи.

В основу побудови програми покладено положення та вправи, запропоновані у працях відповідного спрямування вітчизняних та зарубіжних психологів-дослідників і практиків (В. Большакова, І. Вачкова, В. Захарова, С. Макшанова, Ю. Пахомова, Л. Петровскої, В. Петрусинського, Н. Пилат, А. Прутченкова, О. Саннікової, Л. Терлецької, Л. Шнейдер, Н. Хрящевої, К. Фопеля, Т. Яценко та багатьох інших).

Також в ході формувального експерименту було розроблено та впроваджено в навчальний процес спецкурс "Психолого-педагогічні аспекти подолання кризи ідентичності" для студентів 3-го курсу. Відповідно була сформована друга експериментальна (15 осіб) та контрольна (15 осіб) групи.

Основними завданнями спецкурсу, розробленого за вимогами кредитно-модульної системи організації навчально-виховного процесу та розрахованого на 54 аудиторні години, було ознайомлення слухачів з теоретичними підходами до проблеми формування ідентичності та специфікою виникнення і протікання її кризи, ознайомлення із методами роботи практичного психолога щодо виявлення і подолання негативних кризових тенденцій, формування навичок самопізнання та самовдосконалення, а також створення умов для подолання кризи, формування нових ідентифікаційних структур особистості і на цьому фоні - професійно та особистісно розвиненого майбутнього фахівця з вираженими професійними конструктами в його ідентичності.

У процесі проведення тренінгу та спецкурсу особлива увага приділялась розвитку чинників, виокремлених в процесі регресійного аналізу і визначальних для успішного процесу розвитку професійної ідентичності.

Для оцінки ефективності здійснених психологічних впливів було обрано такі критерії:

– на рівні когнітивного компоненту: збільшення в самохарактеристиках студентів Я-конструктів, що визначають ступінь ототожнення себе з майбутньою професійною діяльністю, сформованість образу професії;

– на рівні емоційно-оцінного компоненту: підвищення показників самоінтересу, самовпевненості, самоприйняття, самоуправління і зниження показника самозвинувачення;

– на рівні поведінкового компоненту: здатність до цілепокладання, сприйняття свого життя як цікавого, емоційно насиченого і наповненого сенсом, підвищення загального показника осмисленості життя та пізнавальної активності.

Для вимірювання ефективності здійснених формувальних заходів було проведено повторне тестування зі студентами контрольних та експериментальних груп. Результати порівняльного аналізу першого та другого діагностичних зрізів показали наявність статистично значущих відмінностей (р<0,01; р<0,05) між даними експериментальних груп майже за всіма критеріями. У контрольних групах відмічено незначне зростання середніх значень за окремими показниками, що зумовлюється особливостями навчального процесу, проте статистично значущих відмінностей між ними не зафіксовано. Результати узагальненого порівняльного аналізу середніх значень представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Зміни в показниках компонентів професійної ідентичності (за результатами формувального експерименту)

Показники	Експеримен тальна група № 1	Контрольна група № 1	Експеримен тальна група № 2	Контрольна група № 2
	1 зріз	2 зріз	1 зріз	2 зріз	1 зріз	2 зріз	1 зріз	2 зріз
об'єктивна складова образу "Я"	4,67**	7,25**	4,65	4,72	4,71**	6,91**	4,78	4,82
емоційна складова образу "Я"	9,72*	7,42*	9,61	9,01	9,41*	7, 03*	9,65	10,06
професійна складова образу "Я"	1,32**	4,34**	1,23	1,77	2,27*	4,13*	2,17	2,28
самовпевненість	4,43*	5,78*	4,37	4,52	4,21*	5,46*	4,39	4,31
самоприйняття	4,56**	6,13**	4,57	4,62	3,72**	6,24**	3,84	4,01
самоуправління	4,46**	6,94**	4,71	4,84	3,91**

Подобные документы

• Сучасні підходи до розвитку конструктивного перфекціонізму та професійної ідентичності офіцера

  Психологічні шляхи формування конструктивного перфекціонізму та професійної ідентичності особистості. Технології оптимізації перфекціоністських настанов фахівців. Проведення професійно-орієнтованого тренінгу для розвитку професійної ідентичності офіцера.
  
  статья [20,8 K], добавлен 24.04.2018
  

• Психологічні складові гендерної ідентичності майбутніх менеджерів

  Гендерна ідентичність як підструктура соціальної ідентичності. Статево-рольова ідентичність. Сексуальна орієнтація. Дослідження маскулінності-фемінінності особистості. Визначення відмінностей змістовних складових гендерної ідентичності юнаків та дівчат.
  
  дипломная работа [191,6 K], добавлен 21.11.2014
  

• Дослідження ідентичності та типів її криз в психоаналізі

  Сутність феномена ідентичності особистості: визначення поняття, його зміст і структура. Особливості кризи ідентичності в психодинамічній парадигмі. Принцип єдності особистості по А. Адлеру. Конфлікти як постійний фон соціального життя в сучасних умовах.
  
  реферат [23,4 K], добавлен 11.11.2013
  

• Ідентичність, ідентифікація і відносини влади

  Аналіз основних психологічних підходів до вивчення ідентичності і ідентифікації і різновиди релевантних політико-психологічних феноменів. Основи психології мас у концепції Зігмунда Фрейда, концепція Юнга. Політична самоідентифікація і потреби особистості.
  
  реферат [63,3 K], добавлен 02.12.2010
  

• Статеворольова структура жіночої тілесної ідентичності

  Психосемантична структура задоволеності власним тілом у жінок, її зв'язок із самооцінкою та успішністю самореалізації. Вікова динаміка емоційно-оцінного аспекту статеворольової тілесної ідентичності та його зв’язок із особливостями сімейної соціалізації.
  
  автореферат [37,4 K], добавлен 21.09.2014
  

• Системний підхід до формування професійної компетентності майбутніх психологів

  Основні положення застосування системного підходу до організації навчально-виховного процесу у вищій школі. Дослідження раціональних засад застосування системного підходу до формування професійної компетентності майбутніх фахових психологів у ВНЗ.
  
  статья [22,7 K], добавлен 13.11.2017
  

• Інтервізія як засіб підготовки психологів до професійної діяльності та кар’єрного зростання

  Вивчення сутності інтервізії та специфіки її застосування як засобу підготовки студентів-психологів до побудови професійної кар’єри. Розкриття змісту і вдосконалення структури готовності психолога до консультативної діяльності як складової його кар’єри.
  
  статья [22,3 K], добавлен 11.10.2017
  

• Формування професійного самовизначення

  Особливості професійно-особистісного розвитку студентів-психологів і формування особистісної готовності до професійної діяльності. Протікання процесу життєвого самовизначення людини та розвиток його самопізнання. Мотивація успішності навчання студентів.
  
  курсовая работа [630,5 K], добавлен 02.12.2014
  

• Психологічні основи професійного самовизначення старшокласників

  Психологічні особливості старшого шкільного віку, етапи та особливості їх особистісного розвитку та росту. Поняття та зміст професійного самовизначення, його головні чинники. Дієвість різноманітних форм та методів профорієнтаційної роботи у школі.
  
  контрольная работа [38,3 K], добавлен 04.06.2015
  

• Національна свідомість та етнічна ідентичність

  Національна свідомість як "колективна воля". Соціально-психологічна сутність поняття нації. Комунікативні і розпізнавальні засоби окремих особистостей чи груп. Поняття національної ідентифікації. Мова, як одна зі складових поняття етнічної ідентичності.
  
  реферат [18,9 K], добавлен 15.10.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам