Актуальність теми. Проблема депресивності у підлітковому віці як особистісної властивості у загальній сукупності явищ індивідуального та професійного розвитку є актуальною та своєчасною. Підвищений інтерес сучасної науки до проблем депресивності зумовлений її негативним впливом на всі сфери життєдіяльності населення. Сучасний світ вимагає від людини наявності таких якостей як стійкість, цілеспрямованість, активність, прогресивність, мобільність, впевненість у собі тощо. Депресивні ж прояви паралізують життєву активність, знижують адаптаційні можливості та збіднюють психологічний потенціал особистості. Ще однією небезпекою є суїцидальні тенденції як наслідок депресивності. Це зумовлює негативний вплив не лише на психологічне здоров'я людей, але й на економічний стан країни, адже депресивність охоплює прошарки працездатного населення. Все це обумовлює необхідність ранньої діагностики депресивності та створення ефективних психопрофілактичних, розвивальних і психокорекційних тренінгових програм для подолання депресивності особистості ще на ранніх етапах вікового і психофізичного розвитку.

Світ сучасного підлітка сповнений різноманітних переживань та емоцій, які він не завжди може ефективно регулювати. Як один з найважливіших етапів життя людини, підлітковий вік характеризується психічними, соматичними та соціальними метаморфозами (М.Й. Боришевський, І.С. Булах, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Л.В. Долинська, І.В. Дубровіна, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон, В.С. Мухіна, Р.С. Немов, К.Н. Поліванова, Г.М. Прихожан, В.О. Татенко, Н.М. Толстих, Н.Ф. Шевченко та ін.). Швидкі психофізичні перебудови організму зумовлюють напружену або надактивну роботу адаптивних механізмів, які допомагають підлітку пристосуватись до мінливих умов зовнішнього середовища та адаптувати їх до власного внутрішнього світу. Повноцінне особистісне зростання у підлітковому віці можливе за умови психологічно комфортного розвитку, емоційного балансу і добре розвинених механізмів адаптації та саморегуляції. Проте наявність у структурі особистості депресивних ознак значно гальмує та навіть викривлює лінію розвитку.

У вітчизняній літературі підкреслюється, що функціональне призначення вищої психічної функції емоцій в адаптації до навколишнього середовища. Також наголошується на зв'язку емоцій та потреб. Потреби частіше вказуються у ролі тих чинників, які лежать в основі функцій спонукання, оцінки та регуляції (В.К. Валюте, Ф.Ю. Василюк, Н.Г. Гаранян, Є.В. Гейко, К. Ізард, Є.П. Ільїн, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, О.О. Мізерна, Я.З. Неверович, Н.І. Пов'якель, С.Л. Рубінштейн, М.І. Тіхонова, А.Б. Холмогорова та ін.). Для підліткового віку основними є потреби у самовираженні, незалежності, визнанні, повазі та інші, що спонукають підлітків до певного типу реагування на ситуацію та, відповідно, її оцінювання і адаптації. Якщо задоволення потреби унеможливлюється - у підлітків виникає стан фрустрації. При цьому наступними можливими способами відповідей на фрустраційні ситуації є страх, депресія та регресія поведінки.

Проблема депресивності та її подолання у підлітковому віці тісно пов'язана з різноманітними аспектами життєдіяльності підлітка, зокрема, з проблемою активації психологічних ресурсів, реалізації творчого потенціалу, самореалізації та визначається логікою дослідження цього питання. Водночас депресивність практично не досліджена як психологічний феномен, розглядалися депресії та депресивні розлади більшою мірою з позицій медичної і клінічної психології (Н.Г. Гаранян, В.В. Ковальов, Г.Д. Мазуро, Б.В. Михайлов, Е.С. Наталевич, І.Л. Первова, В.С. Підкоритов, В.Н. Синицький, Л.Ф. Шестопалова, О.С. Чабан, Ю.Ю. Чайка, Г. Браун, М. Ковач, Д. Коул, Дж. Мак-Каллоу, К. Петерсон та ін.), а розробки у сфері педагогічної та вікової психології, на жаль, поодинокі (О.А. Ідобаєва, П.В. Лушин, Н.І. Пов'якель, А.І. Подольський, А. Бек, М. Селігман, П. Хейманс та ін.).

Отже, незважаючи на актуальність досліджуваного питання, зумовленого деструктивним впливом депресивності на формування повноцінної, психологічно, а відтак, і фізично здорової, зрілої особистості, слід констатувати недостатню розробленість проблематики виникнення депресивності як особистісної властивості та її подолання у вітчизняній психологічній літературі, зокрема у контексті педагогічної та вікової психології. Це зумовлює науковий сенс дослідження психологічних детермінант виникнення депресивності, розкриття природи її подолання та регулювання у підлітковому віці.

Таким чином, психологічна та соціальна значущість визначеної проблеми, її недостатнє вивчення зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: „Психологічні детермінанти подолання депресивності у підлітковому віці”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідних робіт кафедри практичної психології та психотерапії Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямком „Теорія та технологія навчання та виховання у системі народної освіти”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №5 від 22 грудня 2006 року) та узгоджена міжвідомчою Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №9 від 27 листопада 2007 року).

Мета дослідження: здійснити теоретичний та емпіричний аналіз психологічних детермінант виникнення та подолання депресивності у підлітковому віці, а також обґрунтувати, розробити та апробувати превентивні та психокорекційні заходи активізації детермінант подолання.

Обрана мета обумовила такі завдання дослідження:

1. Визначити теоретичні підходи до вивчення проблеми депресивності у підлітковому віці.

2. Обґрунтувати особливості підліткової депресивності та причини її виникнення.

3. Визначити психологічні детермінанти подолання депресивності у підлітковому віці.

4. Дослідити динаміку подолання депресивності у підлітковому віці за умови застосування психотехнологій, спрямованих на активізацію психологічних детермінант і потенціалу особистості та альтернативних форм реагування на життєві ситуації.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що психологічні детермінанти виникнення, змінюючи полярність (позитивну або негативну) і конструктивність переживань, трансформуються у психологічні детермінанти подолання депресивності у підлітковому віці. Розвиток стійкості до депресії, попередження та подолання підліткової депресивності може активізуватися за умов розвитку психологічних детермінант подолання депресивності у підлітковому віці шляхом застосування психологічного супроводу, зокрема психопрофілактики і розвивально-психокорекційних технологій.

Об'єкт дослідження - депресивність як особистісна властивість підлітка.

Предмет дослідження - психологічні детермінанти подолання депресивності у підлітковому віці.

Методи дослідження. У процесі дослідження для розв'язання поставлених завдань та перевірки висунутих припущень були застосовані теоретичні методи: теоретичний аналіз проблеми, узагальнення наукової літератури з проблематики дослідження, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних; емпіричні методи: анкетування, тестування, у тому числі опитувальники та спостереження, індивідуальні та групові бесіди; констатувальний та формувальний експерименти.

депресивність підлітковий психологічна детермінанта

Для досягнення цілей дослідження застосовувався комплекс психодіагностичних методик, який складався із блоків: І блок - психодіагностика рівня, проявів підліткової депресивності: опитувальник депресивності А. Бека; методика диференціальної діагностики депресивності В. Жмурова; опитувальник „Депрископ” П. Хейманса; методика „Намалюй людину” К. Маховер; ІІ блок - психодіагностика особистісних властивостей, які сприяють виникненню та подоланню депресивності: методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла - 16 - PF (форма С); методика „Особистісний семантичний диференціал Ч. Осгуда” (ОД) (адаптованого в психологічній лабораторії НДІ імені В.М. Бехтєрєва); методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою (САН) В. Доскіна, Н. Лаврентьєва та ін.; тест-опитувальник самоставлення В.В. Століна та С.Р. Пантелєєва; багаторівневий особистісний опитувальник „Адаптивність" (МЛО - АМ) А. Маклакова та С. Черняніна; опитувальник „Стильова саморегуляція поведінки людини” (ССП - 98) В.І. Моросанової. Отримані експериментальні результати опрацьовувалися за вимогами статистичного аналізу з якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням. У роботі використовувалися метод факторного аналізу, комп'ютерної обробки експериментальних результатів (програми SPSS 12.0 та STATISTICA 7.0) та якісної інтерпретації результатів дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягають у тому, що:

вперше здійснено системне теоретико-експериментальне вивчення психологічних детермінант виникнення і подолання депресивності як особистісної властивості у підлітковому віці; виявлено функціональний зв'язок депресивності як особистісної властивості і повторюваних психічних станів депресії; комплексно розглянуто та досліджено показники рівнів депресивності у підлітків, її прояви та сфери впливу; визначено детермінанти виникнення депресивності та роль процесів адаптації і саморегуляції у її подоланні та регуляції; визначено симптомокомплекси особистісних властивостей (схильні, уразливі та несхильні, стійкі), що зумовлюють виникнення підліткової депресивності та її подолання; встановлено експериментальним шляхом психологічні детермінанти попередження і подолання депресивності у підлітків; обґрунтовано специфіку особистісних проявів підлітків у контексті особистісної дезадаптованості;

поглиблено та уточнено методику діагностики депресивності у підлітковому віці; специфіку психопрофілактики та психокорекції підліткової депресивності; особливості подолання депресивності у підлітковому віці шляхом активізації психологічних детермінант подолання, розвиток яких забезпечує толерантність до виникнення депресивності;

подальшого розвитку набули уявлення щодо дефініції понять „депресія" та „депресивність”, виникнення цього феномену у підлітковому віці шляхом експериментального підтвердження наявності взаємовпливу особистісних властивостей, самоставлення, саморегуляції, чинників адаптивного потенціалу та психологічного і емоційного неблагополуччя у підлітків, змістовного наповнення цілеспрямованого впливу на розвиток психологічних детермінант подолання підліткової депресивності з позиції активізації внутрішніх ресурсів, адаптивного потенціалу, розвитку психологічних механізмів саморозвитку, самовдосконалення, саморегуляції через самопізнання і рефлексію шляхом застосування розвивально-психокорекційних психотехнологій (ТПДеп).

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що структурований та апробований у дисертаційному дослідженні комплекс психодіагностичних методів і методик, авторські розвивально-психокорекційна тренінгова програма подолання депресивності у підлітків та модель психопрофілактики депресивності у підлітковому віці можуть застосовуватись фахівцями соціально-психологічної служби системи базової і середньої освіти для психокорекційної та психопрофілактичної роботи з учнями. Авторський методичний посібник „Психологічна профілактика та корекція депресивності у підлітковому віці” успішно апробований у викладанні спецкурсу „Психологія суїцидальної поведінки" та може бути рекомендований для підготовки майбутніх вчителів та психологів у навчальних закладах різного рівня акредитації та підвищення кваліфікації. Отримані результати сприятимуть оптимізації та вдосконаленню навчально-виробничого і виховного процесу шляхом попередження й відновлення психологічного здоров'я підлітків, підвищення психологічної компетентності респондентів, підвищення психологічного імунітету учнів, розвитку адаптивних і регуляторних механізмів, сприяння самовихованню, саморозвитку та самореалізації.

Результати дисертації впроваджено автором у навчально-виховний процес підготовки майбутніх фахівців освітянської галузі у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (Довідка № 17 - 38/2927 від 10.11.2008), у Чернівецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (Довідка № 2/4 від 11.11.2008), у навчально-методичному центрі професійно-технічної освіти в Чернівецькій області (Довідка № 142 від 24.10.2008), у Вищому професійному училищі №3 м. Чернівці (Довідка № 281 від 11.11.2008).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися та отримали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції із циклу „Сучасні підходи інтеграції та соціалізації дітей з особливими потребами" (Луцьк, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції: „Практична психологія у міждисциплінарному аспекті: проблеми та перспективи" (Дніпропетровськ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції: „Сучасні проблеми психології творчості" (Луганськ - Київ, 2008); засіданнях кафедри практичної психології Інституту педагогіки і психології (Київ, 2006, 2007), а також кафедри практичної психології та психотерапії Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, 2008, 2009); звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2006, 2007, 2008).

Публікації. Зміст та результати теоретичного і експериментального дослідження відображено у 13 одноосібних публікаціях автора: 9 статей у науково-фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України; 3 статті - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій; 1 - методичний посібник.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (229 найменування, із яких 24 - іноземними мовами), додатків на 46 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 184 сторінках комп'ютерного набору. Робота містить 19 таблиць, 30 рисунків на 22 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 267 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, сформульовано припущення, висвітлено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів, а також публікації та структуру роботи.

У першому розділі - „Теоретичні засади вивчення психологічних детермінант виникнення і подолання депресивності у підлітковому віці” подано результати теоретико-методологічного аналізу проблематики дослідження депресивності, депресії, детермінант виникнення та подолання депресивності у підлітковому віці, визначено роль та характер впливу депресивності на процес особистісного розвитку. Систематизовано, виходячи з цілей дослідження, теоретичні підходи до дослідження депресивності, депресії, психологічних детермінант їх виникнення, подолання і попередження у контексті досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених.

Здійснивши аналіз наукових першоджерел з обраної проблематики, ми дійшли висновку, що дослідження підліткової депресивності носять системний характер і відзначаються поетапністю у констатації її чинників, та, водночас, різноманітністю підходів до її вивчення. Проте, у контексті теоретичних засад вивчення проблеми, означені дослідження не мають цілісності та завершеності, зокрема, у вітчизняній літературі. У першу чергу, це стосується визначення власне змісту понять „депресія" та „депресивність”, характеристики їх диференціації, сутності, ролі, структури, специфіки розвитку, проявів, детермінант та механізмів, на які звертають увагу як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники (Ю.Ф. Антропов, П.В. Бірюкович, В.І. Букреєв, О.П. Вертоградова, І.І. Кутько, Н.О. Марута, В.С. Підкоритов, В.Н. Синицький, О.Б. Смулевич, В.О. Стефановський, Ю.Ю. Чайка, В.Г. Черкасов, А. Бек, Р. Зільберайзен, П. Левінсон, Дж. Мак-Каллоу, М. Селігман, ПХейманс та ін.)

Існує тенденція до обґрунтування феномена депресії з основних позицій у її визначенні, зокрема, з позицій віднесення до класу негативних психічних станів, наділяючи її необхідними для цього психологічними характеристиками, спираючись на психологічну складову цього поняття. Депресивний стан включає такі дві складові:

1) суб'єктивне переживання негативного афекту;

2) ознаки її вираження у поведінці, міміці, жестах, певних змін у внутрішньому середовищі організму. Наявна суперечність і неоднозначність у констатації феномена „депресія”, який визначається як з позиції характеристики настрою, так і з позицій дефініції синдрому або окремого захворювання. Поняття депресії як психологічного та/або медичного терміна розглядається більшою мірою у контексті клінічної психології, при цьому „депресивність” є суто психологічним терміном. Аналізуючи підходи багатьох авторів (О.А. Баранов, Н. Є. Водоп'янова, О.П. Єлисеєв, Є.П. Ільїн, А.Р. Кудашев, Г.С. Нікіфоров, А.О. Реан та ін.) до переживання стану депресії, нами констатована відсутність єдиного чіткого визначення поняття „депресивність”. Відтак, узагальнюючи теоретичні дані з цієї проблематики, нами введено наступне концептуальне поняття: депресивність є властивістю особистості, яка виникає внаслідок повторюваного гострого або хронічного переживання депресії, психологічною природою котрого є особистісна уразливість до депресивних станів. Отже, депресивність є фактом або наслідком неконструктивного переживання депресії і, відповідно, може існувати як ситуативна або постійна особистісна диспозиція. У контексті дискусійності щодо чіткості дефініції цих феноменів виникає необхідність в уточненні детермінант виникнення, подолання та профілактики депресивності у підлітковому віці.

Специфіка підліткової депресивності виявляється у порушенні функціонування психофізичного гомеостазу у період дозрівання, розвитку і становлення особистості. Нами розроблено комплексний підхід до визначення детермінант, які сприяють виникненню депресивності у підлітковому віці: біологічна, у першу чергу генетична (О.В. Андрющенко, Е.Б. Дубницька, І.І. Кутько, В.С. Підкоритов, Г.Я. Пилягіна, В.Н. Синицький, А.С. Тіганов, Ю.Ю. Чайка, Л.Ф. Шестопалова та ін.); психосоціальні (кризові життєві ситуації, дезадаптивні прояви, деформація сімейного мікроклімату, соціальні стереотипи, порушення інтерперсональних стосунків) (К.Р. Брагіна, Л.Ф. Бурлачук, В.Л. Гавенко, Н.А. Дзеружинська, Н.В. Коваленко, Е.Ю. Коржова, В.І. Коростій, О.В. Лішин, Т.П. Мозгова, Б.С. Положий, В.В. Ряшина, В.М. Синайко, О.Г. Сиропятов, Л.Н. Юрьєва та ін.), психологічні (довготривале і повторюване болісне переживання негативних емоцій; порушення загальнопсихічного та особистісного розвитку; базові дисфункціональні когнітивні патерни; тривожність як контекст; внутрішні конфлікти; хронічний стрес або стресогенність середовища; низький рівень самооцінки) (Т.В. Вашека, Н.М. Іовчук, С.М. Макаренко, Н.О. Марута, І.Л. Первова, Н.І. Пов'якель, Я.І. Поторій, А.М. Прихожан, А.А. Северний, В.Н. Синицький, С.М. Томчук, А. Бек, Р. Комер, Л. Латчман, А. Лоуен, Дж. Мак-Калоу, К. Хорні та ін.) та екологічний стрес (сукупний вплив екологічних, психосоціальних та соціально-екологічних чинників) (В.В. Калинін, Б.В. Михайлов, С.Н. Мосолов, Р. Дженкіус та ін.). Встановлена мультикаузальність виникнення і розвитку депресивності у підлітковому віці деструктивно впливає на адекватність взаємодії з навколишнім середовищем, встановлення психосоціальних зв'язків, саморозвиток, самовдосконалення та самореалізацію, а також зумовлює надмірну активізацію і виснаження особистісних ресурсів, адаптивних механізмів, регулятивних процесів.

У цьому контексті наукові дослідження з визначення психологічних детермінант подолання депресивності у підлітковому віці враховують виявлення провокуючих чинників депресивності з метою подальшої зміни їхньої полярності в процесі цілеспрямованої психокорекційної та розвивальної роботи, а також за умови свідомого особистісного впливу на власні регулятивні процеси та механізми. Таким чином, подолання можна розглядати у контексті когнітивно-біхевіористичної (А. Бек, А. Раш, Б. Шо та ін.), сімейної (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстіцкіс та ін.), інтерперсональної (М. Вейсман, Г. Клерман, І. Шеврон та ін.) терапії, когнітивно-біхевіорального підходу до вивчення депресивності (М. Келлер, Дж. Мак-Каллоу та ін.), а також психолого-освітнього (П. Левінсон) та системного інтерперсонального (І. Готліб, К. Колбі та ін.) підходів.

Інакше кажучи, подолання депресивності у підлітковому віці можливе за умови конструктивного використання особистісного потенціалу шляхом активізації саморозвитку, саморегуляції і самовдосконалення у контексті особистісного та професійного зростання й розвитку. Саме тому найбільш важливою постає проблема не тільки виявлення детермінант виникнення депресивності у підлітковому віці, але й корекції і розвитку психологічних детермінант подолання депресивності у підростаючого покоління, що й стало предметом нашого експериментального дослідження.

У другому розділі - „Психологічні особливості прояву депресивності та детермінанти їх виникнення і подолання у підлітковому віці” - обґрунтовано методику та здійснено психологічний аналіз результатів констатувальної частини дослідження. Охарактеризовано психодіагностичний інструментарій, описано якісно-кількісний аналіз отриманих результатів наявності та рівня депресивності у підлітковому віці, досліджено її детермінанти, визначено їх взаємозв'язок та специфіку. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Вищого професійного училища №3 та Вищого професійного художнього училища №5 міста Чернівці. Дослідження проводилося протягом 2006 - 2009 років. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 192 учні - майбутніх працівників системи „людина - людина” та „людина - художній образ" першого - третього курсів, з них 99 дівчат та 93 хлопці віком 13 - 17 років.

Депресивність у підлітковому віці досліджувалася за допомогою спеціально підібраного комплексу психодіагностичних методик, функціональне призначення яких відповідає висунутому припущенню дослідження. У межах І блоку діагностичного комплексу досліджувався рівень прояву депресивності.

Встановлено, що явна депресивність спостерігається у 9 (4,68%) підлітків; критичний рівень депресивності наявний у 24 (12,5%) досліджуваних; рівень помірної депресивності виявлено у 133 обстежуваних, що складає 69,27% від усієї вибірки; а у 26 респондентів, що складає 13,54% від всіх досліджуваних, депресивна симптоматика відсутня (рис.1).

Рис. 1. Показники рівнів депресивності у підлітків (n=192) (за опитувальником депресивності A. Бека)