Емоційна та вольова сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

Національний авіаційний університет

Інститут післядипломної освіти

Кафедра авіаційної психології

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни "Загальна психологія"

на тему: Емоційна та вольова сфери

Виконавець:

Ляшенко А.І.

Київ

2015

• ЗМІСТ
• Вступ
• Теоретичний розділ
• Частина 1. Емоційна сфера
• 1.1 Тривога
• 1.2 Стрес як прояв емоційної напруги
• Частина 2. Вольова саморегуляція
• Частина 3. Практичний розділ
• Висновки
• Список літератури
• Додатки
• 
• ВСТУП
• Дана робота присвячена теоретичному огляду емоційного стану тривоги та поняттю стреса як понять із емоційної сфери, в другій частині проводиться розгляд поняття вольової саморегуляції.
• Актуальність роботи полягає в тому, що всі розглянуті поняття ми зустрічаємо в нашому повсякденному житті, не задумуючись над їхнім змістом, роллю.
• Дана робота дає психологічне обґрунтування обраних термінів, проводиться тестування у групі респондентів з метою виявити рівень розвитку даних якостей у опитуваних.
• Актуальність теми роботи обумовлена тим, що в останні десятиліття спостерігається значне посилення уваги до емоційної сфери людини, вербальна реалізація якої ще не повністю досліджена як в теорії комунікації, так і в теорії тексту.
• Відносно вольової саморегуляції актуальність визначається тим, що дана характеристика притаманна кожній людині в різному ступені розвитку і існує не один підхід до визначення рівня саморегуляції у особистості.
• Об'єктом роботи є пізнавальні поняття із емоційної та вольової сфер особистості в цілому.
• Предметом даної роботи виступають: емоція тривоги, поняття стресу та особливості вольової саморегуляції.
• Мета роботи - визначити суть даних понять, їх особливості. Метою роботи є вивчення психологічних аспектів і закономірностей між встановленим рівнем тривоги та стресу, розвитку і прояву вольової саморегуляції.
• Завдання роботи:
• 1. навести визначення кожного з понять;
• 2. провести дослідження по кожному з понять;
• 3.встановити закономірності між визначеними рівнями тривоги та стресу у групі респондентів.
• 
• ЧАСТИНА 1. ЕМОЦІЙНА СФЕРА
• Емоції (від лат. Emovere - збуджувати, хвилювати) - особливий вид психічних процесів або станів людини, які проявляються в переживанні яких-небудь значущих ситуацій (радість, страх, задоволення), явищ і подій протягом життя. Емоції є одним з головних регуляторів психічного життя і виникають в процесі практично будь-якої активності людини. Власне емоції являють собою особливий вид. Вони можуть виникати як в реальному, так і уявному плані, тобто викликатися не тільки реальними подіями, а й уявними об'єктами. Зазвичай вони не мають якихось зовнішніх виразів. Емоції прив'язані до якихось певних ситуацій і виникають при різній діяльності людини. Важлива особливість емоцій у тому, що вони можуть узагальнюватися і передаватися.
• Види емоцій
• · Примітивні (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.
• · Вищі - переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб.
• · Позитивні - емоції, що пов'язані із задоволенням потреб.
• · Негативні - емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації.
• · Стенічні - емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність.
• · Астенічні - емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб'єкта.
• Властивості емоцій
• · Полярність - вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її протилежність (задоволення - незадоволення; радість - горе; любов - ненависть).
• · Інтегральність - домінування відносно інших станів та реакцій, охопленість всього організму. Зв'язок із життєдіяльністю організму: з органами кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої та зовнішньої секреції.
• · Амбівалентність - одночасне переживання протилежних емоцій (сльози радості, муки творчості).
• · Інтенсивність - властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.
• Тривалість емоційних явищ характеризується часом їх існування.
• Глибина емоційних явищ залежить від того, якими подіями - пересічними чи життєво важливими - вона викликана, а також від того, в якому зв'язку між собою перебувають ці явища.
• Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприймання, пам'яті, мислення, емоції і почуття відбивають реальну дійсність у формі переживань. Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші - печаль, гнів тощо. Захоплення, гнів, радість - все це прояви суб'єктивного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ, емоційні переживання її. Отже, емоції - це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують їх задоволення, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні - негативні. тривога стрес саморегуляція респондент
• Почуття - одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно з емоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативними. Структура почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненого ставлення людини, пов'язаного з розумінням, знанням. Тісний зв'язок почуттів з емоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.
• 1.1 ТРИВОГА
• Тривога -- негативно забарвлена емоція, що виражає відчуття невизначеності, очікування негативних подій, важковизначені передчуття. На відміну від причин страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлюються, але вона попереджує участь людини в потенціально шкідливій поведінці, чи стимулює її до дій з підвищення ймовірності благополучного закінчення подій. Тривога дуже часто проявляється в людей, які хворіють неврозами.
• Поняття "тривога" було введено в психологію 3. Фрейдом (1925) і в даний час багатьма вченими розглядається як різновид страху. Тривога є результатом активності уяви, фантазії майбутнього. Тривога з'являється у людини внаслідок наявності незакінчених ситуацій, заблокованою активністю, що не дає можливості розрядити збудження.У зв'язку з цим тривога розуміється як емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного занепокоєння, що пов'язується у свідомості індивіда з прогнозуванням невдачі, небезпеки або ж очікування чогось важливого, значного для людини в умовах невизначеності. Виражена тривога проявляється як тяжке невизначене відчуття "занепокоєння", "тремтіння",
• "кипіння", "бурління" у різних частинах тіла, частіше в грудях, і нерідко супроводжується різними сомато-вегетативними розладами (тахікардією, пітливістю, почастішанням сечовипускання, шкірним свербінням і т.д.).У маленьких дітей внаслідок нерозвиненості мови тривога може бути встановлена на підставі своєрідної поведінки: неспокійний погляд, метушливість, напруженість, плач або відчайдушний крик при зміні ситуації. Старші діти висловлюють скарги наступним чином: "якось не по собі", "неспокійно".
• На фізіологічному рівні реакції тривоги проявляються у посиленому серцебитті, частішому диханні, збільшенні хвилинного об'єму циркуляції крові, підвищенням артеріального тиску, зростанні загальної збудженості, зниженні порогів чутливості, нейтральні стимули отримують негативне забарвлення.
• Людина під час тривоги відчуває сильну напругу, демонструє хвилювання, втрачає можливість концентруватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається.
• Тривога, як правило, наростає ввечері і супроводжується руховим неспокоєм. Показано також (Ханін, 1978, та ін.), що в міру наближення важливої для людини події рівень тривоги наростає, причому більшою мірою у високотревожних суб'єктів.
• Хоча тривога пов'язана з побоюванням людини за благополучний результат важливої для неї справи і тому близька психологічно до емоції остраху, вона все ж відрізняється від страху. Страх має конкретне джерело переживання, пов'язане з певним об'єктом, який оцінюється як безумовно небезпечний. Тривога ж не має чіткого і конкретного приводу для свого виникнення. На відміну від страху, що є біологічною реакцією на конкретну загрозу, тривога часто розуміється як переживання відносно невизначеності.
• К. Ізард вважає, що тривога - це не якийсь окремий самостійний феномен, а комбінація стану страху з однією або декількома іншими емоціями: гнівом, провиною, соромом, інтересом [5].
• Стадії розвитку тривоги
• Ф. Б. Березін описав стадії (рівні) розвитку тривоги по мірі наростання її інтенсивності ("явища тривожного ряду").
• · Найменшу інтенсивність тривоги висловлює відчуття внутрішньої напруженості, що виражається в переживаннях напруги, настороженості, дискомфорту. Воно не несе ще в собі ознаки загрози, а служить лише сигналом наближення більш виражених тривожних явищ.
• · На другій стадії з'являються реакції, які або приєднуються до відчуття внутрішньої напруги, або змінюють його.
• · На третій стадії - власне тривоги - людина починає переживати невизначену загрозу, почуття неясної небезпеки.
• · На четвертій стадії при наростанні тривоги з'являється страх, коли людина конкретизує раніше невизначену небезпеку. При цьому об'єкти, що пов'язуються зі страхом, не обов'язково представляють дійсну загрозу.
• · На п'ятій стадії у людини виникає відчуття невідворотності насування катастрофи. Людина переживає жах. При цьому дане переживання пов'язано не з змістом страху, а лише з наростанням тривоги, так як подібне переживання може викликати і невизначена, беззмістовна, але дуже сильна тривога.
• · Нарешті, на шостій стадії з'являється тривожно-боязке порушення, що виражається в панічному пошуку допомоги, в потребі рухової розрядки. Дезорганізація поведінки і діяльності на цій стадії досягає максимуму [6].
• Відомо, що тривога, закріпившись, стає досить стійким утворенням, переходить у властивість особистості - тривожність.
• Профілактика тривоги
• У багатьох випадках певний рівень тривоги -- річ цілком нормальна, що являє собою природну реакцію на стресову ситуацію. Вона виростає в проблему лише тоді, коли ступінь тривоги не пропорційний її причині або коли зовсім не існує об'єктивної зовнішньої причини для тривоги.
• В кінці 50-х років основними засобами лікування подібних захворювань були транквілізатори. Але згодом виявилося, що поряд з лікувальними властивостями ці препарати несли цілий ряд серйозних побічних ефектів, таких як -- ефект залежності, сонливість, порушення пам'яті і деяка загальмованість.
• Зараз окрім фармакологічних способів боротьби з тривогою застосовуються методи психотерапії. Наприклад, спеціалісти рекомендують попередньо програти в уяві ситуацію, яка призводить до тривоги або страху, але тільки в позитивному руслі (метод імплозії).
• 1.2 СТРЕС ЯК ПРОЯВ ЕМОЦІЙНОЇ НАПРУГИ

Слово "стрес" в перекладі з англійської мови означає "напруга". В науковий світі цей термін був введений в 1936 році канадським фізіологом Гансом Сельє, який розробив концепцію стреса як реакцію організма на дію ектсримальних факторів. За класичним визначенням Сельє, стрес - це неспецифічна відповідь організму на пред'явлену йому вимогу.

Стрес як особливий психічний стан пов'язаний із зародженням і проявом емоцій, але він не зводиться лише до емоційного феномену, а детермінується і відображається в мотиваційних, вольових та інших компонентах особистості.

Стрес являє собою реакцію не стільки на фізичні властивості ситуації, скільки на особливості взаємодії між особистістю та оточуючим світом. Це в певній мірі продукт нашого образу думок і оцінки ситуації, знання власних можливостей, ступеню вміння керування і стратегії поведінки, їх адекватному вибору.

У будь-якого стресу існує 3 фази:

1.реакція тривоги, яка проявляється в терміновій мобілізації захисних сил і ресурсів організму;

2.фаза супротиву - дозволяє організму успішно справлятися з діями, які викликали стрес;

3.фаза виснаження - якщо боротьба виявилася дуже виснажливою і довгою, і призводить до пониження адаптаційних можливостей організму [2].

Сам Сельє виділяв ці 3 стадії із фізіологічної точки зору наступним чином:

1.стадія тривожності -- характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.

2.стадія резистентності -- розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Якщо дія стресору на цій стадії припиняється або слабшає, зміни, які він викликав, поступово нормалізуються.

3.стадія виснаження - однак, якщо вплив патогенного фактору не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є необоротними і закінчуються загибеллю організму (смертю).

Не існує однієї спільної картини реакції організму на стрес. У кожної людини реакція може бути абсолютно відмінною, хоча стан у кожного буде визначатися як стрес. Загалом, виділяють 3 найбільш типові реакції людського організму на стрес:

· людина веде себе занадто активно, вона не здатна спокійно всидіти на місці, постійно схвильована, занадто емоційна;

· перебуває у стані депресії і відчуження, проявляє дуже мало енергії та емоцій;

· знаходиться у стані напруги та скованості, людина під впливом стресу не здатна нічого робити, виглядає бездієвою, хоча всередині дуже хвилюється.

Окрім того, у людини, яка страждає на стрес, можуть бути наявні наступні особливості: неадекватна реакція на найменші труднощі, людина не встигає виконувати запланована дії із-за пониженої активності,з'являється критичність, порушення сну та апетиту, втрата контролю над ситуацією, ослаблення імунної системи організму.

Види стресу

1.Еустрес - корисний стрес, який викликаний позитивними емоціями та характеризується невеликою силою, яка мобілізує людину. Даний стрес характеризується тим, що людина усвідомлює всі проблеми, знає як іх розв'язувати та готова до них.

2. Дістрес - негативний вид стресу, який знищує сили організму. Приступ даного стресу може бути як спонтанним, який проявляється при стані напрузі, яка досягла свого максимуму, так і результатом накопиченого стресу, який понижує резистентність організму.

Види дістресу:

· фізіологічний стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація, природні стихійні лиха (землетрус, повінь, виверження вулкану) та навіть затоплення квартири сусідами;

· психоемоційний стрес виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своєю інтерпретацією зовнішніх стимулів, яка залежить від особистісних характеристик, соціального статусу, рольової поведінки, віку, вихованості, життєвого досвіду. Скажімо, крадіжка гаманця для одного стане стимулом бути уважнішим, сконцентрованим, більше попрацювати, щоб повернути втрачене. А іншого навпаки охопить апатія, відчуття своєї нікчемності та постійного невезіння. Психоемоційний стрес може ьути викликаний як негативними, так і позитивними емоціями;

· під хімічним стресом розуміють вплив різноманітних хімічних продуктів;

· травми, вірусні хвороби - це відноситься до біологічних стресів.

Ознаки стресової напруги:

1.Неможливість зосередитись на будь-чому.

2.Занадто часті помилки в роботі.

3. Погіршення пам'яті.

4. Постійне відчуття втоми.

5.Дуже швидке мовлення.

6.Думки зникають.

7.Безпричинні болі у голові, спині, шлунку.

• ЧАСТИНА 2. ВОЛЬОВА САМОРЕГУЛЯЦІЯ
• Вольові якості - це особливості вольової регуляції, що стали властивостями особистості і проявляються в конкретних специфічних ситуаціях, обумовлених характером подоланої труднощі. Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, які визначають рівень свідомої саморегуляції особистістю своєї поведінки, її влади над собою. Слід враховувати, що прояв вольових якостей визначається не тільки мотивами людини (наприклад, мотивом досягнення, визначеним двома складовими: прагненням до успіху і униканням невдачі), її моральними установками, а й вродженими особливостями прояву властивостей нервової системи: сили - слабкості, рухливості - інертності, врівноваженості - неврівноваженості нервових процесів. Індивідуальні особливості волі властиві окремим людям. До позитивних якостей зараховують такі якості як наполегливість, цілеспрямованість, витримка тощо. Якості, що характеризують слабкість волі особистості, можна визначити такими поняттями як безпринципність, безініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо.
• Класифікація вольових якостей
• Вольові якості можна розділити на три групи

Цілеспрямованість	Самовладання	Морально-вольові
Терплячість	Витримка	Мужність
-	-	Самовідданість
Завзятість	Рішучість	Принциповість
Наполегливість	Сміливість	Дисциплінованість

1. Вольові якості, що характеризують самовладання

Самовладання визначається як здатність не губитися у важких і несподіваних обставинах, керувати своїми діями, проявляючи при цьому розсудливість і стримуючи негативні емоції. За іншим визначенням самовладання - це влада людини над самою собою. Можна сказати, що самовладання є збиральною вольовою характеристикою, яка включає в себе ряд самостійних вольових якостей, пов'язаних з придушенням спонукань, обумовлених негативними емоціями. До вольових якостей, що характеризує самовладання, відносяться витримка, рішучість, сміливість.

· Витримка - це стійкий прояв здатності людини стримувати свої емоційні прояви, придушувати імпульсивні, малообдумані емоційні реакції, сильні потяги, бажання, в тому числі й агресивні дії при виникненні конфлікту. Останні можуть бути прямими фізичними (наприклад, коли людина кидається на кривдника з кулаками), непрямими фізичними (наприклад, людина, йдучи, з досади грюкає дверима), прямими вербальними (людина відповідає на зроблене їй зауваження колючістю, вступає в суперечку) і непрямими вербальними (у випадку, коли невдоволення кимось висловлюється за його спиною в емоційно-підвищених тонах своїм товаришам або рідною). Своєрідним проявом витримки є довготерпіння (стоїцизм). Це здатність людини довго переносити без зривів страждання, душевну муку, життєві негаразди, бути стійкою.

· Рішучість. Різними авторами рішучість розуміється по-різному. Загальним для всіх визначень є віднесення рішучості до прийняття рішення, вказівка ??на витрачений час прийняття рішення і на значущість ситуації. У той же час ряд внесених в різні визначення нюансів не можуть залишитися без критичного розгляду. Наприклад, ряд авторів вважають, що рішучість - це ухвалення рішення без вагань і сумнівів. Однак це характеризує або легковажність людини, або прийняття рішення в ситуації, коли людина твердо переконана у правильності прийнятого рішення на підставі повної інформації про наявну ситуацію. Рішучість найчастіше проявляється при невпевненості людини у правильності прийнятого рішення і досягненні успіху. Другий момент, що зустрічається у визначеннях рішучості і викликає заперечення, - це своєчасність прийнятих рішень. Нарешті, третій момент, з яким важко погодитися - це розуміння рішучості як прийняття найбільш правильного в даній ситуації рішення. Правильність чи неправильність прийнятого рішення - швидше характеристика розумової діяльності, адекватності розуміння ситуації та отриманої інформації. Крім того, швидко чи повільно можуть прийматися як правильні, так і неправильні рішення. Рішучість - це здатність людини швидко приймати рішення в значущій (важливій) для неї ситуації.

· Сміливість (хоробрість) - це здатність людини придушити захисні реакції, що виникають при страху, і ефективно управляти своїми діями і поведінкою. Сила волі проявляється не у відсутності страху, а в здатності керувати своїми діями і поведінкою з тверезою головою, не піддаючись паніці і бажанням уникнути небезпечної ситуації. Боягузтво розглядається в психологічній і філософській літературі як негативна моральна вольова якість, як прояв малодушності. Виявлено, однак, що боягузтво пов'язано з рядом вроджених типологічних особливостей: слабкістю нервової системи, переважанням гальмування і рухливістю гальмування. У людей з цими типологічними особливостями виникає більш сильний страх, ніж у людей з іншими типологічними особливостями, тому їм важче його побороти.

2.Вольові якості, що характеризують цілеспрямованість

Цілеспрямованість - це свідома спрямованість особистості на досягнення мети. Залежно від віддаленості цілі за часом і характеру труднощів у процесі діяльності цілеспрямованість проявляється в таких вольових якостях як терплячість, завзятість і наполегливість.

· Терплячість - це одноразова тривала протидія несприятливим факторам, в основному фізіологічним (стомлення, гіпоксії (нестачі кисню), голоду, болю), що перешкоджає досягненню мети в даний відрізок часу. Терплячість починає проявлятися з того моменту, коли людина починає відчувати внутрішню перешкоду фізіологічного характеру (несприятливий стан) і починає його переживати. При фізичній і розумовій роботі таким переживанням є відчуття втоми. Терплячість під час фізичної роботи проявляється в боротьбі зі станом стомлення.

· Завзятість - це прагнення досягти "тут і зараз" бажаного або необхідного, в тому числі і успіху в діяльності, всупереч наявним труднощам і невдачам. Вона пов'язана з прагненням у що б то не стало досягти оперативної цілі, наприклад, коли учень намагається вирішити важке завдання, яке не піддається з першого разу рішенню. Негативним проявом завзятості є впертість. Це прояв завзятості всупереч розумним доводам, і тому вимоги і прохання при упертості носять нерідко формальний характер.

· Наполегливість найбільше відображає цілеспрямованість людини. Не випадково ще Макдауголл вважав наполегливість одним з об'єктивних якостей цілеспрямованої поведінки. Реалізується наполегливість через багаторазовий прояв терплячості і завзятості. Прояв наполегливості значною мірою залежить: 1)від ступеня впевненості людини в досяжності віддаленої цілі; 2) від мотивації досягнення (в значно більшій мірі, ніж завзятість, не кажучи вже про терплячість); 3) від наявності вольових установок на подолання труднощів. У той же час від властивостей нервової системи (на відміну від завзяття та особливо терплячості) наполегливість залежить мало.

3.Морально-вольові якості

У реальному житті вольова поведінка людини визначається найчастіше відразу декількома вольовими якостями, що поєднуються з моральними установками. Тому при характеристиці вольової поведінки використовуються поняття, що відображають складні морально-вольові якості, такі як самостійність та ініціативність, дисциплінованість і організованість, старанність, героїзм і мужність, самовідданість, принциповість. Вони можуть мати різні мотиви і відтінки.

Вольова саморегуляція

Саморегуляція є властивістю всіх біологічних систем автоматично встановлювати і підтримувати на певному рівні в організмі всі фізіологічні процеси (обмінні, температурні, дихальні та ін.). Саморегуляція виявляється в реакціях на певні зовнішні та внутрішні впливи, автоматично викликаючи певну послідовність дій при виникненні потреб або емоційних реакцій на зовнішні ситуації. Саморегуляція формується на підставі вроджених механізмів протікання життєвих процесів в організмі, інстинктивних і необхідних для збереження життя дій при виникненні потреб або реакцій на зовнішні стимули.Однак якщо потреби легко і просто задовольняються, не вимагають ніяких зусиль, стандартні за своїм діям (захотів і взяв зі столу необхідний продукт), то для цього не потрібна воля. Воля потрібна буває там, де зустрічається яка-небудь перешкода для задоволення потреби, яку необхідно подолати, приклавши для цього фізичні, психічні та інтелектуальні зусилля. Наприклад, необхідно знайти способи добути ті ж продукти харчування в ситуації відсутності грошей або можливості придбати їх, потрібні певні зусилля розуму, спрямовані на пошук коштів для цього, подолання фізичних і психічних перешкод. Те ж саме стосується і емоційних реакцій, коли потрібно, в силу тих чи інших причин, подолати їх природний розвиток. Особливо це стосується процесу діяльності, що вимагає подолання невмінь, небажання виконувати нудну роботу. У цьому випадку воля базується не на формулі "Я хочу", а на принципах "треба" і "Я повинен" і протистоїть владі актуальних потреб, сьогохвилинних бажань. Таким чином, вольова саморегуляція пов'язана з розвитком особливих здібностей до подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод і пошуку способів для їх формування. При цьому у всіх випадку головними об'єктами вольової регуляції є дії, їх стимуляція, зупинка або переорієнтація. Вольова дія не може бути стандартною. Вона завжди вимагає пошуку і знаходження нового рішення з урахуванням всіх змінних в ситуації, у тому числі власного досвіду. Провідна роль при цьому відводиться свідомості, розуму і вищим почуттям. Як писав І.М. Сєченов, "воля - це дієва сторона розуму і морального почуття, керуюча рухом в ім'я того чи іншого". За своєю структурою формування здатності до вольової саморегуляції ідентичне розвитку творчих здібностей і включають всі фази творчого процесу - постановку цілей, знаходження способів її здійснення і сам процес реалізації. При цьому треба пам'ятати, що вольові зусилля необхідні бувають до тих пір, поки не сформуються здібності, потреби та навички творчого підходу до будь-якої форми діяльності, починаючи з її ініціації і закінчуючи виконавчої фазою, тобто доки творчі здібності не перейдуть в самоорганізуючу систему.

У структуру вольової саморегуляції входять наступні компоненти:

1) наявність усвідомленої мети;

2) регуляція рухів, дій і діяльності для досягнення результату;

3) знаходження способів подолання зовнішніх і внутрішніх перешкод, які заважають здійсненню поставленої мети [4].

Кожен з компонентів має свої механізми формування.

Постановка мети вимагає планування дій для її досягнення, а також послідовного здійснення цих дій. На шляху до досягнення мети можуть існувати як зовнішні, так і внутрішні перешкоди, які вимагають свободи вибору для знаходження шляхів їх подолання.

Регуляторна функція волі виступає в ситуації формування навичок, у вдосконаленні інтелектуальних і творчих процесів. Перша функція - регулювання рухів, спочатку простих, а потім складних. У цьому випадку воля потрібна для подолання невмінь. Для цього, насамперед, потрібна конкретна фіксація своїх невмінь. Друга функція - управління станами: психічними, фізичними, емоційними в ході протікання процесу діяльності.У цьому випадку вольова саморегуляція потрібна для пошуку засобів подолання природних реакцій і дій, які виникають при появі тих чи інших станів у процесі діяльності, що заважають її протіканням. Третя функція - регуляція мисленнєвих процесів, які допомагають досягати поставленої мети.



• ЧАСТИНА 3. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ
• В усіх тестах приймала участь одна група респондентів в кількость 10 осіб, вік респондентів від 25 до 35 років, 6 осіб жіночої статі та 4 особи чоловічої статі.
• 1.Тривога
• Для виявлення рівня тривоги був застосований метод Спілбергера-Ханіна, який складається із 2-х частин, що визначають ситуативну та особистісну тривожність респондента.
• Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, яка відображає схильність людини до тривоги і передбачає наявність у неї тенденції сприймати достатньо широкий спектр ситуацій як загрозу, відповідаючи на кожну з них певною реакцією.
• Певний рівень тривожності - природня і обов'язкова особливість активної діяльності людини. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність.
• По результатам тестування визначені середньогрупові СТ та ОТ знаходяться в межах помірного рівня тривожності. Це свідчить про те, що загалом група респондентів не має надмірного відчуття тривоги.
• По опитуванню можна помітити, що рівень СТ респондента відповідає рівню його ОТ (виключення складає лише респондент №6, у якого рівень ОТ більше за рівень СТ). Тобто майже усі респонденти на даний момент мають свій звичайний рівень тривожності, вони не перебувають ні під впливом збуджуючих факторів, ні під впливом факторів, що пригнічують їх рівень тривожності.
• Слід звернути уваги на респондентів № 3 та №8, які мають високий рівень тривожності. Такий рівень може бути пов'язаний з довгим відчуттям неспокою, хвилювань, невротичними проблемами. Оскільки ОТ та СТ у даних респондентів знаходяться на одному рівні, то це може свідчити про те, що вони вже довго перебувають у такому стані або це їхній звичайний стан. Такі особи схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєздатності в широкому крузі ситуацій і реагувати на них явно окресленим станом тривожності. Якщо тест показує високий рівень тривожності, то це дає підставу припускати у нього появу стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо, коли це стосується оцінки його компетенції та престижу. Таким людям слід формувати відчуття впевненості та успіху. Їм необхідно зміщувати акцент з зовнішньої вимогливості, категоричності, значимості в постановці задач на переосмислення діяльності і навчитися розбивати складні задачі на простіші.
• Низький рівень СТ має лише респондент №6. Відмінність СТ від ОТ, який має помірний показник, може свідчити про дуже спокійний стан респондента в даний момент, у його житті відсутні подразники, які підвищують рівень тривожності. Важливо, аби даний рівень СТ не понижувався до дуже низького значення, бо тоді це буде свідчити про наявність депресії, апатії. В таких випадках особам необхідне пробудження активності, прояв зацікавленості, формування відчуття відповідальності при вирішенні тих чи інших задач.
• 2.Стрес
• Була застосована шкала психологічного стресу PSM-25 Лемура-Тесьє-Філліона.
• Серед усіх опитаних респондентів лише респондент №1 показив середній рівень стресу, всі інші респонденти по результатам показника ППН були віднесені до низького рівня стресу, що свідчить про їх психологічну адаптованість. В той же час респондент №1 показав помірний рівень ОТ та СТ. Тривога є першою стадією стресу, тобто у даного респондента відчуття тривоги відіграє значну роль у формування відчуття стресу, оскільки у всіх інших респондентів з помірним рівнем тривожності не спостерігається підвищеного рівня стресу. В той же час респонденти №3 та №8, які мають високий рівень тривожності, продемонстрували низький рівень стресу,тобто їх поточний рівень тривоги не відіграє значну роль у формування стану стресу - такий висновок може обґрунтовувати співпадіння рівнев ОТ та СТ у даних респондентів за рахунок того, що такий рівень тривожності є для них нормальним.
• Респонденту №1 можна порекомендувати проводити більше часу займаючись активним видом спорту, намагатися більш спокійно реагувати на оточуючі події, контролювати себе, в той же час необхідно дати вихід усім накопиченим негативним емоціям та проблемам.
• Таким чином, у даній виборці опитуваних не вдалося встановити пряму залежність між рівнем тривожності та стресу.
• 3.Вольова саморегуляція
• Був використаний тест Звіркова-Ейдмана.
• У найзагальнішому вигляді під рівнем вольової саморегуляції розуміється міра оволодіння власною поведінкою в різних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, станами і спонуканнями. Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований в цілому і окремо по таким властивостям характеру як наполегливість і самовладання.
• Високий бал за шкалою "В" (загальний рівень вольової саморегуляції) характерний для осіб емоційно зрілих, активних, незалежних, самостійних. Їх відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття власного боргу. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно реалізують виникли наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки, володіють вираженою соціально-позитивною спрямованістю. У граничних випадках у них можливе наростання внутрішньої напруженості, пов'язаної з прагненням проконтролювати кожен нюанс власної поведінки і тривоги з приводу найменшої її спонтанності. Низький бал спостерігається у людей чутливих, емоційно нестійких, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, знижений. Їм властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язано як з незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, не підкріпленою здатністю до рефлексії і самоконтролю.
• Субшкала "наполегливість" характеризує силу намірів людини - її прагнення до завершення розпочатої справи. На позитивному полюсі - діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть до виконання наміченого, їх мобілізують перепони на шляху до мети, але відволікають альтернативи і спокуси, головна їхня цінність - розпочата справа. Таким людям властива повага соціальним нормам, прагнення повністю підпорядкувати їм свою поведінку. У крайньому вираженні можлива втрата гнучкості поведінки, поява маніакальних тенденцій. Низькі значення за даною шкалою свідчать про підвищену лабільність, невпевненість, імпульсивність, які можуть призводити до непослідовності і навіть розкиданості поведінки. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується у таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільного трактування соціальних норм.
• Субшкала "самовладання" відображає рівень контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набирають люди емоційно стійкі, які добре володіють собою в різних ситуаціях. Властиві їм внутрішній спокій та упевненість у собі звільняють їх від страху перед невідомістю, підвищують готовність до сприйняття нового, несподіваного і, як правило, поєднуються зі свободою поглядів, тенденцією до новаторства і радикалізму. Разом з тим прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може призводити до підвищення внутрішньої напруженості, переважанню постійної заклопотаності і стомлюваності. На іншому полюсі даної субшкали - спонтанність і імпульсивність у поєднанні з уразливістю і перевагою традиційних поглядів огороджують людину від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів.
• По результатам опитування можемо побачити, що респонденти №7 та № 9 мають низький рівень розвитку по шкалі "В" та "Н", тобто вони не є достатньо наполегливими, можуть проявляти імпульсивність у своїй поведінці. Респондент №7 також має низький рівень по шкалі "С", в той час як респондент №9 демонструє високий рівень за шкалою "С".

• ВИСНОВКИ
• В даній роботі були розглянуті поняття із емоційної та вольової сфер життя особистості, проведені опитування та аналіз отриманих результатів.
• Важливою особливістю емоцій є їхній безпосередній зв'язок з активізацією або послабленням життєдіяльності організму людини. Одні емоції можуть надавати сили, активізувати діяльність людини, наприклад, радість, упевненість, гнів; інші, навпаки, викликають пасивний стан, наприклад, смуток, невпевненість, сум тощо. Такі якісні особливості емоцій, як напруження і розрядка, збудження і заспокоєння, багато психологів визначають як ознаки дієвості емоцій. Ці ознаки доповнюють характеристику емоцій у зв'язку з активізацією чи послабленням життєдіяльності організму. Проте залишається невивченою ціла низка питань про вплив цих емоцій на готовність людини до діяльності. Зв'язок між емоціями і діяльністю виражається не тільки в тому, що певні емоційні стани впливають на виконання діяльності, активізують її або знижують активність, а й у тому, що виконувана діяльність і умови, в яких вона відбувається, впливають на виникнення і протікання емоційних процесів.
• Функцією вольової регуляції є підвищення ефективності відповідної діяльності, а вольова дія постає як свідома, цілеспрямована дія людини щодо подолання зовнішніх і внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль. На особистісному рівні воля виявляється в таких властивостях як сила волі, енергійність, наполегливість, витримка тощо. Їх можна розглядати як первинні, або базові вольові якості особистості. Такі якості визначають поведінку, що характеризується всіма або більшістю описаних вище властивостей.
• Вольова регуляція необхідна для того, щоб протягом тривалого часу утримувати в полі свідомості об'єкт, над яким міркує людина, підтримувати сконцентровану на ньому увагу. Воля бере участь в регуляції практично всіх основних психічних функцій: відчуттів, сприйняття, уяви, пам'яті, мислення і мови. Розвиток зазначених пізнавальних процесів від нижчих до вищого означає набуття людиною вольового контролю над ними. Вольова регуляція може включитися в діяльність на будь-якому етапі її здійснення: ініціації діяльності, вибору засобів і способів її виконання, слідування накресленому плану або відхилення від нього, контролю виконання.

• СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
• 1.Ильин Е.П. Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752 с
• 2. Бодров В. А. Информационный стресс: Учебное пособие для вузов. - М.: ПЕР СЭ, 2000. - 352 с.
• 3. Водопьянова Н.Е. Психодиагностика стресса. -- СПб.: Питер, 2009. -- 336 с.
• 4. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества: Учебное пособие для вузов. - М.: Академический Проект, 2003. - 304 с.
• 5. Изард К.Е. Психология эмоций / К.Е. Изард. - СПб.: Изд-во "Питер", 1999. - 464 с.
• 6. Варій М.Й. Загальна психологія. Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. - К.: "Центр учбової літератури", 2007.- 968 c.
• 
• ДОДАТКИ
• Тривога
• Мета:визначити рівень ситуативної та особистісної тривожності за допомогою теста Спілбергера-Ханіна.
• Стимульний матеріал
• Шкала ситуативної тривожності:
• Шкала особистісної тривожності:
• Тестування: необхідно уважно прочитати кожне з наведених стверджень і закреслити ту цифру у відповідній графі справа, яка найбільше відповідає актуальному стану респондента (шкала ситуативної тривожності) та стану респондента зазвичай (шкала особистісної тривожності).
• Обробка результатів
• Обробка результатів включає в себе наступні етапи:
• · визначення показників ситуативної та особистісної тривожності
• · на основі отриманої оцінки рівня тривожності надання рекомендацій для корекції поведінки піддослідного
• · підрахунок середньогрупового показника ситуативної тривожності (СТ) і особистісної тривожності (ОТ) і їх порівняльний аналіз.
• Табл 1. Загальна таблиця результатів

Номер респондента	Кількість набраних балів
	Ситуативна тривожність	Особистісна тривожність
1	40	38
2	42	43
3	49	51
4	40	43
5	39	43
6	23	36
7	34	37
8	46	50
9	41	38
10	38	40

Усі респонденти по результатам тестування були поділені на 3 групи:

високий рівень тривожності- від 45 балів;

помірний рівень - 31-44 бали;

низький рівень - набрано до 30 балів.



Табл 2. Індивідуальні результати

Рівень тривожності	Номер респондента
	Ситуативна тривожність	Особистісна тривожність
Низький	6	-
Помірний	1,2,4,5,7,9,10	1,2,4,5,6,7,9,10
Високий	3,8	3,8

На основі індивідуальних даних будується таблиця з груповими результатами.

Табл 3.Групові результати

Рівень	Ситуативна тривожність	Особистісна тривожність
	Кількість респондентів	%	Кількість респондентів	%
Низький	1	10	0	0
Помірний	7	70	8	80
Високий	2	20	2	20

Середньогруповий показник СТ =39.2, середньогруповий показник ОТ=41.9.

Стрес

Мета:визначити рівень стресу за допомогою шкали психологічного стресу PSM-25.

Стимульний матеріал:

Градація балів:1 - ніколи; 2 - надзвичайно рідко; 3 - дуже рідко; 4 - рідко;5 - иноді; 6 - часто; 7 - дуже часто; 8 - постійно.

1	Я напряжен и взволнован (взвинчен)	1	2	3	4	5	6	7	8
2	У меня ком в горле, и (или) я ощущаю сухость во рту	1	2	3	4	5	6	7	8
3	Я перегружен работой. Мне совсем не хватает времени	1	2	3	4	5	6	7	8
4	Я проглатываю пищу или забываю поесть	1	2	3	4	5	6	7	8
5	Я обдумываю свои идеи снова и снова; я меняю свои планы; мои мысли постоянно повторяются	1	2	3	4	5	6	7	8
6	Я чувствую себя одиноким, изолированным и непонятым	1	2	3	4	5	6	7	8
7	Я страдаю от физического недомогания; у меня болит голова.	1	2	3	4	5	6	7	8
8	Я поглощен мыслями, измучен или обеспокоен	1	2	3	4	5	6	7	8
9	Меня внезапно бросает то в жар, то в холод	1	2	3	4	5	6	7	8
10	Я забываю о встречах или делах, которые должен сделать или решить	1	2	3	4	5	6	7	8
11	Я легко могу заплакать	1	2	3	4	5	6	7	8
12	Я чувствую себя уставшим	1	2	3	4	5	6	7	8
13	Я крепко стискиваю зубы	1	2	3	4	5	6	7	8
14	Я спокоен	8	7	6	5	4	3	2	1
15	Мне тяжело дышать, и (или) у меня внезапно перехватывает дыхание	1	2	3	4	5	6	7	8
16	У меня бывают проблемы со здоровьем, я ощущаю дискомфорт.	1	2	3	4	5	6	7	8
17	Я взволнован, обеспокоен или смущен	1	2	3	4	5	6	7	8
18	Я легко пугаюсь; шум или шорох заставляет меня вздрагивать	1	2	3	4	5	6	7	8
19	Мне необходимо более чем полчаса для того, чтобы уснуть	1	2	3	4	5	6	7	8
20	Я сбит с толку; мои мысли спутаны; мне не хватает сосредоточенности, и я не могу сконцентрировать внимание	1	2	3	4	5	6	7	8
21	У меня усталый вид; мешки или круги под глазами	1	2	3	4	5	6	7	8
22	Я чувствую тяжесть на своих плечах	1	2	3	4	5	6	7	8
23	Я встревожен. Мне необходимо постоянно двигаться; я не могу устоять па одном месте	1	2	3	4	5	6	7	8
24	Мне трудно контролировать свои поступки, эмоции, настроение или жесты	1	2	3	4	5	6	7	8
25	Я напряжен	1	2	3	4	5	6	7	8

Тестування:необхідно уважно прочитати кожне з наведених стверджень і обрати цифру, що відповідає стану респондента.

Обробка результатів

Підраховується сумма всіх показників - показник психічної напруги (чим вище ППН, тим більший рівень стресу). Питання № 14 оцінюється у зворотньому порядку.

Табл 1. Загальна таблиця результатів

Номер респондента	Кількість набраних балів
1	104
2	80
3	86
4	78
5	63
6	43
7	69
8	90
9	93
10	62

Шкала ППН ділиться на 3 групи:

високий рівень стресу- від 155 балів;

середній рівень - 100-154 бали;

низький рівень - набрано до 100 балів.

Табл 2. Індивідуальні результати

Рівень ППН	Номер респондента
Низький	2,3,4,5,6,7,8,9,10
Середній	1
Високий	-

На основі індивідуальних даних будується таблиця з груповими результатами.

Табл 3.Групові результати

Рівень ППН	Кількість респондентів	%
Низький	9	90
Середній	1	10
Високий	-	-

Порівняльна таблиця:

Номер респондента	СТ	ОТ	Стрес
1	Помірний	Помірний	Середній
2	Помірний	Помірний	Низькій
3	Високий	Високий	Низькій
4	Помірний	Помірний	Низькій
5	Помірний	Помірний	Низькій
6	Низький	Помірний	Низькій
7	Помірний	Помірний	Низькій
8	Високий	Високий	Низькій
9	Помірний	Помірний	Низькій
10	Помірний	Помірний	Низькій

По результатам порівняльної таблиці респонденти №3 та №8 мають високі рівні тривожності, проте демонструють низький рівень стресу. На противагу їм респондент №1 має помірний рівень тривожності, але показує середній рівень стресу. Загалом, можна сказати, що група респондентів показує достатньо рівномірний розподіл між рівнем тривожності та стресом, що свідчить про достатньо здорову робочу атмосферу, лише слід трохи звернути увагу на респондентів №1,№3,№8.

ВОЛЬОВА САМОРЕГУЛЯЦІЯ

Мета: визначити рівень вольової саморегуляції особистості, використовуючи опитувальник Звіркова та Ейдмана "Дослідження вольової саморегуляції".

Стимульний матеріал:

1	Если что-то не клеится, у меня нередко появляется желание бросить это дело.
2	Я не отказываюсь от своих планов и дел, даже если приходится выбирать между ними и приятной компанией.
3	При необходимости мне нетрудно сдержать вспышку гнева.
4	Обычно я сохраняю спокойствие в ожидании опаздывающего к назначенному времени приятеля.
5	Меня трудно отвлечь от начатой работы.
6	Меня сильно выбивает из колеи физическая боль.
7	Я всегда стараюсь выслушать собеседника, не перебивая, даже если не терпится ему возразить.
8	Я всегда "гну" свою линию.
9	Если надо, я могу не спать ночь напролет (например, работа, дежурстве) и весь следующий день быть в "хорошей форме".
10	Мои планы слишком часто перечеркиваются внешними обстоятельствами.
11	Я считаю себя терпеливым человеком.
12	Не так-то просто мне заставить себя хладнокровно наблюдать волнующее зрелище.
13	Мне редко удается заставить себя продолжать работу после серии обидных неудач.
14	Если я отношусь к кому-то плохо, мне трудно скрывать свою наприязнь к нему.
15	При необходимости я могу заниматься своим делом в неудобной и неподходящей обстановке.
16	Мне сильно осложняет работу сознание того, что ее необходимо во что бы то ни стало сделать к определенному сроку.
17	Считаю себя решительным человеком.
18	С физической усталостью я справляюсь легче, чем другие.
19	Лучше подождать только что ушедший лифт, чем подниматься по лестнице.
20	Испортить мне настроение не так-то просто.
21	Иногда какой-то пустяк овладевает моими мыслями, не дает покоя, и я никак не могу от него отделаться.
22	Мне труднее сосредоточиться на задании или работе, чем другим.
23	Переспорить меня трудно.
24	Я всегда стремлюсь довести начатое дело до конца.
25	Меня легко отвлечь от дел.
26	Я замечаю иногда, что пытаюсь добиться своего наперекор объективным обстоятельствам.
27	Люди порой завидуют моему терпению и дотошности.
28	Мне трудно сохранить спокойствие в стрессовой ситуации.
29	Я замечаю, что во время монотонной работы невольно начинаю изменять способ действия, даже если это порой приводит к ухудшению результатов.
30	Меня обычно сильно раздражает, когда "перед носом" захлопываются двери уходящего транспорта или лифта.

Тестування

Необхідно послідовно прочитати кожне твердження, визначити яке з них відповідає позиції респондента та відмітити їх.

Обробка результатів

При обробці результатів визначається індекс вольової саморегуляції (В), шкала наполегливості (Н) та шкала самовладання (С). Сумарний бал по шкалі "В" має знаходитися в діапазоні від 0 до 24 балів, по шкалі "Н" - від 0 до 16, по шкалі "С" - від 0 до 13 балів.

Табл 1. Загальна таблиця результатів

Номер респондента	Кількість набраних балів
	В	Н	С
1	19	12	11
2	17	12	9
3	14	10	8
4	18	12	11
5	23	11	12
6	18	16	7
7	6	4	4
8	16	11	8
9	12	6	7
10	21	14	11

Рівень респондента по кожному з показників (високий або низький) розраховується відносно абсолютного середнього значення по кожному з показників.

Для шкали "В" цей показник складає 12 балів, для шкали "Н" - 8 балів, для шкали "С" - 6 балів.

Табл 2. Індивідуальні результати

Рівень	Номер респондента
	В	Н	С
Низький	7,9	7,9	7
Високий	1,2,3,4,5,6,8,10	1,2,3,4,5,6,8,10	1,2,3,4,5,6,8,9,10

На основі індивідуальних даних будується таблиця з груповими результатами.

Табл 3.Групові результати

Рівень	В	Н	С
	Кількість респондентів	%	Кількість респондентів	%	Кількість респондентів	%
Низький	2	20	2	20	1	10
Високий	8	80	8	80	9	90

Размещено на Allbest.ru