досягнення альтруїстичної мотивації поведінки уможливлюється в разі застосування спеціальної тренінгової програми.

У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою сформульовано такі завдання дослідження:

Вивчити і узагальнити основні підходи до дослідження проблеми мотивації в педагогічній психології.

Розробити методи дослідження та теоретично обґрунтувати їх добір.

Дослідити особливості зв'язку мотивації моральної поведінки молодших школярів з їх особистісними якостями.

Простежити зв'язок мотивації моральної поведінки молодших школярів з певними соціальними чинниками.

Розробити програму оптимізації розвитку мотивації моральної поведінки.

Шляхом порівняльного аналізу визначити ефективність розробленої програми.

Для перевірки висунутої гіпотези і розв'язання поставлених завдань використовувалися теоретичні (аналіз, співставлення, узагальнення) та емпіричні методи: спостереження, бесіда, анкетування, експеримент, експертні оцінки.

Методологічною основою дослідження є культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій (Л.С.Виготський), теорія діяльності (Л.І.Божович, О.М.Леонтьєв), вчення про закономірності розвитку особистості (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко), основні положення теорії саморегуляції поведінки (М.Й.Боришевський), принципи системного та особистісного підходів до вивчення процесу формування особистості (Г.О.Балл, В.О.Моляко, В.В.Рибалка), закономірності морального розвитку дитини (І.Д.Бех, М.Т.Дригус, Л.С.Сапожникова).

Організація та база дослідження: у дослідженні взяло участь 553 учні

1-го - 3-го класів загальноосвітніх шкіл м.Слов'янська та м.Дружківки Донецької області. Із них: учнів перших класів - 181, учнів других класів - 185, учнів третіх класів - 187. Дослідження здійснювалось упродовж 2004 - 2006 років і проводилось у три етапи.

На першому етапі здійснювався аналіз літературних джерел з проблеми дослідження; визначалася загальна стратегія дослідження.

Другий етап мав на меті фіксацію актуального рівня сформованості у досліджуваних мотивації моральної поведінки.

Третій етап був присвячений розвиткові у молодших школярів альтруїстичних мотивів поведінки, а також здійснювався аналіз і узагальнення отриманих даних.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в уточненні і поглибленні розуміння поняття “моральна поведінка”, “моральний вчинок”; у розробці критеріїв визначення типів мотивів моральної поведінки молодших школярів, встановленні зв'язку її з якостями особистості учнів та соціальними чинниками, у побудові програми розвитку мотивації моральної поведінки, у визначенні особливостей динаміки мотивації моральної поведінки на етапі молодшого шкільного віку.

Практичне значення дослідження визначається тим, що отримані результати відкривають можливість застосування розробленої програми розвитку мотивації моральної поведінки у виховному процесі загальноосвітньої школи, а також її використання безпосередньо вчителями (у виховній роботі з учнями) та практичними психологами (з метою діагностики і оптимізації мотивації моральної поведінки молодших школярів).

Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалася методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, використанням комплексу взаємопов'язаних методів, що відповідають предмету, меті і завданням дослідження, системним аналізом емпіричних даних, поєднанням якісного і кількісного аналізу результатів експериментальної роботи.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися та були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток інтелектуально-творчого і духовного потенціалу особистості в процесі її становлення”

(м. Краматорськ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків”

(м. Житомир, 2005 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні”

(м. Дрогобич, 2005 р.), на засіданнях кафедр психології, прикладної психології Слов'янського державного педагогічного університету (2000 - 2006 рр.) та лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Теоретичні положення та практичні результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховної роботи ЗОШ № 17 (довідка № 12 від 2 червня 2006 року) та ЗОШ № 13 (довідка № 14 від 9 червня 2006 року) м.Слов'янська Донецької області.

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження відбито у 9 публікаціях у фахових наукових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (що налічує 289 найменувань) та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 195 сторінках, робота містить 32 таблиці та 8 рисунків.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, виділено об'єкт і предмет дослідження, визначено його мету, гіпотези і завдання, визначено методологічну основу дослідження, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі - “Мотивація моральної поведінки молодших школярів як психологічна проблема” - здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури (К.М.Вентцель, О.В.Гудима, Г.Е.Залєський, В.Г.Лавренко, Г.І.Морєва), який дозволив дійти висновку, що дана проблема досить грунтовно вивчалась в психологічній науці, але динаміка мотивації моральної поведінки молодших школярів ще недостатньо досліджена. У зарубіжній психології в області дослідження морального розвитку виділяються три провідні напрямки: інтелектуалістичний (К.Барклі, Г.Кербі, Л.Колберг, Д.Макрей, Ж.Піаже), психоаналітичний (Ф.Александер, Г.Фройд, З.Фройд, Х.Штаум), біхевіористичний (Г.Айзенк, Р.Алперт, А.Бандура, Л.Роу, Р.Сіерс, Р.Уолтерс). У вітчизняній науці дану проблему вивчали: Л.В.Дзюбко, О.В.Запорожець, Т.Є.Коннікова, Л.С.Славіна, Н.О.Шевченко. Було розглянуто різні підходи до розуміння понять “моральна поведінка”, “моральний вчинок”, їх сутності та характерних особливостей (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, Л.С.Виготський, М.Т.Дригус, Л.С.Сапожникова, О.В.Скрипченко, Є.В.Суботський, Є.М.Сурков, В.В.Фадєєв).

Під моральною поведінкою ми розуміємо добровільне виконання норм моралі, якщо навіть їхнє порушення може принести індивідові чималі вигоди, і він твердо упевнений у безкарності своїх дій. Лише в такому випадку це є вільний і правильний моральний вибір.

Аналіз різних підходів до визначення морального вчинку (М.М.Бахтін, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн) дозволив з'ясувати його сутність та характерні особливості. Це дало нам підстави визначати моральний вчинок як поведінковий акт, що характеризується позитивним ставленням індивіда до суспільних, і в першу чергу, загальнолюдських норм моралі. Він може бути епізодичним, або мати постійний характер. Останнє дозволяє говорити вже про лінію поведінки дитини, моральну за своєю сутністю.

Мотивація морального вчинку розглядається сучасними дослідниками як важлива підвалина у процесі постання моральної поведінки молодших школярів (Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, Є.П.Ільїн, О.М.Леонтьєв).

Незаперечною є регулятивна функція мотивації моральної поведінки у молодшому шкільному віці, оскільки мотивація тут - сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості. Мотивація - суттєво важливий механізм вибору провідної форми поведінки молодшим школярем, основна функція якого полягає в актуалізації можливостей дитини у сенситивний для становлення певного утвору період її фізичного та духовного розвитку.

Здійснений нами теоретичний аналіз сутності та особливостей мотивації моральної поведінки молодших школярів дозволяє зробити висновок, що мотивація моральної поведінки обумовлена як зовнішніми умовами розвитку особистості учня, так і внутрішніми - потребами, емоціями, переживаннями, спрямованістю особистості. У всіх випадках мотивації моральної поведінки її причиною є намагання уникнути протиріччя між бажаннями, потребами особи і реальністю конкретної ситуації, в якій вона повинна прийти до того чи іншого рішення. Наслідком цього стає певний мотив поведінки як провідний у всій життєдіяльності особистості.

У другому розділі - “Організація та методи емпіричного дослідження” - описано етапи та прийоми дослідження, виокремлено типи мотивів моральної поведінки, проаналізовано зв'язок мотивів моральної поведінки з якостями особистості, соціальними чинниками мотивації моральної поведінки молодших школярів, наведено результати констатуючого експерименту дослідження, в якому взяло участь 553 учні 6 - 9 років. Конкретно за віковим критерієм досліджувані розподілялись наступним чином: учнів перших класів - 181, учнів других класів - 185, учнів третіх класів - 187.

Загальна вибірка складалася із 25 підвибірок, до яких входили учні 8-ми перших, 8-ми других і 9-ти третіх класів загальноосвітніх шкіл м.Слов'янська і м.Дружківки Донецької області. Окрім того, у дослідженні брали участь

25 вчителів початкових класів і 5 практичних психологів, яких ми залучили до дослідження в якості експертів.

Мотиви моральної поведінки молодших школярів досліджувались в індивідуальній і груповій формах роботи в групах подовженого дня. Емпіричне дослідження здійснювалось у три етапи. Перший етап був спрямований на виявлення актуального рівня розвитку мотивації моральної поведінки у молодших школярів, визначення її типів та динаміки. З цією метою було введено поняття “тип мотивації”. Критерієм визначення типу є характер відображення змісту моральних норм та правил, ставлення до них та реальна дія в інтересах інших, що виявляються у моральній поведінці. Чим більшою мірою у моральній поведінці присутнє безкорисне прагнення діяти в інтересах інших, без реальної винагороди за це - тим вищим є рівень альтруїстичності учнів.

На основі уявлень Т.П.Гаврилової про характеристику спрямованості емпатії (альтруїстична, егоїстична), та про стійкість її прояву (стійка чи нестійка) нами було виокремлено 5 типів мотивації поведінки молодших школярів.

Стійкий альтруїстичний тип (для учнів даного типу характерне добре знання моральних норм та правил, позитивне ставлення до них, безкорисні дії в інтересах інших).

Нестійкий альтруїстичний тип (учні цього типу характеризуються знанням норм та правил поведінки, позитивним ставленням до них, але діють залежно від змісту ситуації).

Нестійкий егоїстичний тип (учні цього типу характеризуються недостатнім знанням норм та правил поведінки, ситуативним ставленням до них, діями залежно від змісту ситуації та значущості об'єкту дії).

Стійкий егоїстичний тип (для учнів цього типу характерне недостатнє знання норм та правил поведінки, егоїстичне ставлення до інших, дії в інтересах власного благополуччя).

Тип невизначеної мотивації (учням даного типу властиві постійні коливання поведінки від альтруїстичної до егоїстичної).

Перший етап дослідження охоплював чотири серії:

Перша серія - вивчення мотивації моральної поведінки і характеру емоційного ставлення учня (позитивного, нейтрального або негативного) до ровесників в умовах морального вибору (при виконанні завдань трудового характеру). Учням першого класу пропонувалося виготовити човник з вітрилом зі шкаралупки грецького горіха, учням другого класу давалося трудове завдання щодо виготовлення вітрячка (ці речі виготовлялися у подарунок малюкам дитячого садка). Третьокласникам пропонувалося виготовити годівниці для птахів. Досліджувані діяли парами: перша пара - друзі, друга пара - діти з нейтральними стосунками. Емоційне ставлення до ровесників в умовах морального вибору вивчалось у процесі спостереження та отримання відповідей на питання, які були побудовані таким чином, що давали учням змогу зробити вільний вибір: віддати певні речі іншим, проявивши альтруїстичні нахили, і залишити собі - зробивши егоїстичний вибір.

Емоційне позитивне та негативне ставлення до однолітків в умовах морального вибору відбивалось у мові, тембрі голосу, міміці та пантоміміці учнів. Показники ставлення учнів до ровесників в умовах морального вибору наводяться у табл. 1.

Таблиця 1 Ставлення молодших школярів до ровесників в умовах морального вибору

Як видно з таблиці, від 1-го до 3-го класу зростає позитивне ставлення молодших школярів до ровесників в умовах морального вибору (42,9% - 59,2%), що пояснюється набуттям ними соціального досвіду.

Рівень позитивного ставлення молодших школярів до друзів значно зростає від першого (47,2%) до третього класу (62,5%). Це пов'язано з тим, що підвищується авторитет друга і змінюються відносини у класному колективі (між вчителем і учнями, учнями і однолітками та друзями).

Завдання другої серії полягало у з'ясуванні особливостей розуміння молодшими школярами альтруїстичних мотивів поведінки. Після виконання трудових завдань учні відповідали на запитання про їх ставлення до роботи та до інших людей. Наприклад: “Мені подобається порядок на високому рівні у куточку природи. Думаю, що я вправна чергова, за інших дуже люблю чергувати” (Ольга Л., 3 клас). “На чистоту у класі я не звертаю уваги. Сама себе вважаю гарною черговою, але зізнаюсь, що чергувати не люблю і навіть не пам'ятаю, щоб я за когось колись чергувала” (Марина В., 1 клас).

Таблиця 2 Розуміння молодшими школярами альтруїстичних мотивів поведінки

Як видно з таблиці, з віком розуміння альтруїстичних мотивів покращується, що пояснюється розвитком мислення дітей, набуттям ними соціального досвіду.

У третій серії встановлювалися вікові та індивідуальні особливості динаміки моральних суджень учнів (шляхом завдань-колізій). Кожному класу пропонувались певні завдання-колізії, які були побудовані так, що правильне вирішення їх вимагало виявити альтруїстичні дії щодо однолітків, які порушили моральні норми. Наприклад: “Я згодна збирати і складати картину, прибирати деталі конструктора сама, бо це дуже важливо іншим” (Олеся П., 2 клас). “Збирати насіння квітів, скопувати грядку для квітів та поливати їх я згоден сам. Бо я хочу зробити приємне вчительці, мамі, дітям” (Андрій І., 3 клас).

За результатами аналізу вирішення завдань-колізій досліджувані разподілились на 2 групи щодо особливостей моральних суджень (група з альтруїстичними мотивами, група з егоїстичними мотивами). При цьому, з віком кількість альтруїстичних моральних суджень, в основі яких лежить розуміння належного виконання норм, а також безкорисне прагнення діяти в інтересах інших, зростає: 1 клас - 48,1%, 2 клас - 53,7%, 3 клас - 61,5%.

Мета четвертої серії полягала у вивченні спрямованості мотивації моральної поведінки у процесі вибору різних за складністю трудових завдань навчального характеру. Виконання завдань могло бути спрямоване на користь інших чи на свою власну користь. Досліджуваним пропонувалось вибрати різні за складністю завдання та віддати команді чи залишити собі бали, нараховані за певну роботу.

За характером вибору різних за складністю трудових завдань було виокремлено найбільш поширені мотиви моральної поведінки, а саме - альтруїстичні та егоїстичні (див. табл. 3).

Таблиця 3 Спрямованість мотивації моральної поведінки молодших школярів

Як бачимо з таблиці, рівень прояву альтруїстичного мотиву від 1-го до 3-го класу підвищується. Аналіз результатів показує, що у 1-му класі відсоток молодших школярів з альтруїстичною мотивацією (45,2%) нижчий, ніж з егоїстичною (54,8%). У 2-му класі встановлюється рівновага між альтруїстичними та егоїстичними мотивами (по 50,0%). Альтруїстичні мотиви у третьокласників значно переважають егоїстичні (55,4% проти 44,6%), цей процес тісно пов'язаний з розвитком мотиваційної сфери молодщих школярів.

В результаті узагальнення отриманих даних було встановлено такі типи мотивації за критеріями її спрямованості та стійкості (див. табл. 4).