Вплив групи дошкільного закладу на психічний розвиток дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив групи дошкільного закладу на психічний розвиток дитини

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз впливу групи ДНЗ на психічний та особистісний розвиток дитини

1.1 Особливості психічного розвитку в дитинстві

1.2 Специфіка спілкування і спільної діяльності дошкільника з однолітками

1.3 Роль групи дошкільного закладу в психічному розвитку дитини

Розділ 2. Емпіричне дослідження впливу ДНЗ на психічний розвиток дитини

2.1 Характеристика методів дослідження спільної діяльності та спілкування дітей

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сьогодні, коли в нашій країні відбуваються широкомасштабні процеси соціально-економічних і політичних змін, коли максимально загострюються суспільні суперечності, зростає небезпека виникнення відхилень у поведінці та психіці дітей, досить актуальною проблемою для психологів, педагогів, фізіологів, лікарів є саме психічне здоров'я дитини.

Дошкільне дитинство - важливий період психічного розвитку. Вік початкового фактичного утворення особистості, за словами О.М. Леонтьєва. У дитини інтенсивно формуються психічні функції, складні види діяльності (гра, спілкування з дорослими й ровесниками), виникають ієрархія мотивів і потреб, самооцінка, вольова регуляція та моральні форми поведінки. Найважливішим фактором психічного розвитку дошкільника є його спілкування - спочатку із дорослими, а згодом і з ровесниками та іншими дітьми. Поза спілкуванням неможливий розвиток у дитини специфічно людських психічних функцій, її особистісне становлення.

Спілкування з дорослим виступає важливим, але недостатнім фактором повноцінного, гармонійного розвитку особистості дошкільника. На його основі повинні розвиватись взаємовідносини дитини з ровесниками, які є необхідною умовою її готовності до шкільного навчання.

Дослідники спілкування між ровесниками у дошкільному віці А.Г. Рузська, Л.М. Царєгородцева, Л.Н. Галігузова, Н. І. Ганошенко, О.О. Смірнова, Д.Б. Годовікова, Н.Н. Авдєєва та ін. підкреслюють специфічну роль у загальному психічному розвиткові дитини її спілкування з однолітками порівняно із спілкуванням із дорослими. Контакти з однолітками відзначаються невимушеним і розкутим характером, яскравим емоційним забарвленням.

Об'єкт дослідження: психічний розвиток дошкільника.

Предмет дослідження: особливості впливу групи дошкільного закладу на психіку дитини.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати особливості впливу групи дошкільного закладу на психічний розвиток дитини.

На основі мети визначенні завдання:

1. Розкрити особливості психічного розвитку в дитинстві.

2. Проаналізувати специфіку спілкування і спільної діяльності дошкільника з однолітками.

3. Охарактеризувати роль групи дошкільного закладу в психічному розвитку дитини.

4. Дати характеристику методів дослідження спільної діяльності та спілкування дітей;

5. Проаналізувати прийоми формування позитивних взаємин в дитячому колективі.

Розділ 1. Теоретичний аналіз впливу групи ДНЗ на психічний та особистісний розвиток дитини

1.1 Особливості психічного розвитку в дитинстві

Психічний розвиток дитини вражає своєю інтенсивністю. Як зауважував Л. Толстой, до 3 років людина оволодіває тим же обсягом досвіду, що потім протягом решти свого життя. Дитина оволодіває мовленням, прямоходінням, навчається діяти з найпростішими побутовими предметами, виникають перші види діяльності, що мають цілеспрямований, планований характер, значного розвитку досягає спілкування як з дорослими, так і з ровесниками, поведінка дитини спрямовується нею згідно з вимогами дорослих, закріпленими у правилах. Тобто у дошкільному дитинстві закладається фундамент розвитку і психічних процесів, і особистості. [3, с. 70]

На дошкільний вік припадає значна кількість так званих сензитивних періодів, коли певна психічна функція розвивається особливо інтенсивно. Тому гетерохронність (стрибкоподібність) психічного розвитку у цьому періоді виявляється особливо помітно. Повільний розвиток протягом першого року життя пасивного мовлення завершується ніби то раптовою появою активного мовлення у кінці 1-го року - перших слів, а згодом і речень. Одразу після народження опорно-руховий апарат відстає у розвитку від зору, що виявляється в обмежених можливостях дитини самостійно пересуватись, нездатності втримати предмет у руці тощо. У період від 1 до 3 років - навпаки - дитина краще засвоює ті властивості предметів, які відчуває на дотик і спирається на них у своїх діях з цими предметами (форма, розмір), а не ті, які сприймає зором (колір). [5, с. 45]

Серед живих істот саме людська дитина народжується найбільш безпомічною та залежною від догляду оточуючих людей. Ця обставина дала Л.С. Виготському підставу зауважити про те, що новонароджений найбільш соціальна істота серед усіх інших. Водночас потенції розвитку у новонародженого - максимальні і залежать від тих умов, які будуть створені дорослим. Так, діти, з якими батьки постійно й доброзичливо спілкуються, починають розмовляти раніше за малюків, позбавлених батьківського піклування в інтернатних установах.[4, с. 57]

З іншого боку, успіхи у психічному розвитку дитини спираються на її фізичне здоров'я, яке забезпечує активність малюка, його інтерес до оточуючого. Хвора дитина квола, байдуже сприймає дорослих та іграшки, не прагне самостійно пересуватись, брати різні предмети та маніпулювати ними. Першим свідченням пізнавального ставлення дитини до оточуючого є її орієнтувальні реакції, які стимулюють розвиток сенсомоторних потреб у рухах і враженнях. Сенсорні та рухові потреби тісно пов'язані. Рухові потреби реалізуються через активність дитини. У випадку, якщо здоров'я малюка порушується, її активність знижується, а разом з тим і обмежуються можливості пізнавального розвитку на основі відчуттів та сприймання оточуючого.

У результаті - спостерігаються відставання у розвитку опорно-рухового апарату, аналізаторів, а згодом і психічних функцій (сприймання, пам'яті, мовлення тощо). Якщо дитина засвоїла деякі вміння та навички, то хвороба може швидко зруйнувати їх. Наприклад, до хвороби дитина вміла самостійно складати пірамідку, але тепер виявляє нерозуміння завдання, створюється враження, що вона забула, як виконуються потрібні дії.

Дітям властива висока вразливість, швидкі зміни настрою, стомлюваність, імпульсивність. Вони потребують захисту від травмуючи факторів середовища, постійної уваги до їхнього психічного та фізичного стану. Нерозвиненість самосвідомості дитини зумовлює відсутність конкретних чітких скарг щодо стану свого здоров'я. Дорослий повинен вміти розпізнавати стан дитини за зовнішніми проявами.

Чим менша дитина, тим більшою мірою характерна ця особливість.

Новонароджений плаче - мама повинна сама визначити причину, і від правильності встановлення причини залежить подальше благополуччя дитини.

Нестійкість психіки дитини, залежність її стану від умов, створених дорослими - це водночас і її висока пластичність, яка визначає можливість інтенсивного розвитку в процесі навчання й виховання.

Визначальна роль у психічному розвитку дитини раннього віку належить дорослому, який піклується про задоволення життєво необхідних потреб дитини у їжі, відпочинку, чистоті тощо. Але тільки цього недостатньо для нормального психічного розвитку малюка. Необхідно налагодити доброзичливі, емоційно позитивно забарвлені, стабільні стосунки з малюком як провідний канал передачі суспільного досвіду, шлях педагогічно доцільних впливів на дитину.

Нерозривний зв'язок дитини й дорослого зберігається протягом всього першого року життя, тому соціальну ситуацію психічного розвитку в дитинстві Л.С. Виготський назвав "Ми". Дитина не може існувати без дорослого, який забезпечує її виживання: не може самостійно пересуватися, підтримувати своє існування. Суперечність цієї ситуації розвитку і полягає в тому, що дитина максимально потребує контактів з дорослим, але володіє дуже обмеженими засобами спілкування з ним. Дорослий же поводиться з малюком так, ніби сподівається на відповідь з його боку, ніби дитина розуміє звернені до неї слова, жести, емоційні реакції. Дорослий наділяє дитину здатністю розуміння його дій. У результаті такої поведінки дорослого у дитини з'являється перша соціальна потреба - потреба в спілкуванні з дорослим. Вона знаменує собою виникнення першої діяльності дитини - діяльності спілкування, де предметом стає інша людина. Тепер активність у встановленні контактів переходить від дорослого до дитини. Малюк сам починає впливати на дорослого, щоб вступити з ним у спілкування, спонукати його до контакту.[4, с.80]

Спілкування у житті малюка носить ситуативний і безпосередній характер, оскільки відбувається тільки в даній конкретній ситуації та з її приводу. Малюк ще не володіє основним засобом спілкування - мовою, яка допомагає вийти за межі конкретної ситуації. Залежно від змісту спілкування протягом раннього дитинства виділяють дві його форми - ситуативно-особистісне (від народження до 6 міс.) і ситуативно-ділове (до 3-х років).

Залежність від контролю з боку дорослого зберігається на високому рівні протягом усього дошкільного дитинства. При відсутності належного підкріплення з боку дорослих уміння і навички малюка легко руйнуються. Наприклад, дитина вітається лише у дитячому садку, а коли перебуває з батьками - ні. Це свідчить про те, що вихователь у дитячому садку постійно нагадує дітям про цю норму поведінки, схвалює, коли малюки її виконують. Батьки ж цього не роблять. З цієї ж причини, деякі діти, які повертаються у садочок після канікул, чи хвороби, втрачають навички самообслуговування, і їх доводиться відновлювати.

Тісна взаємопов'язаність фізичного та психічного розвитку дошкільника проявляється і як висока чутливість емоційної сфери дитини, а також її генералізований вплив на всі інші психічні процеси.

Емоційне благополуччя дитини залежить переважно від дорослого, характерного для нього стилю спілкування. Найсприятливішим для розвитку психіки дошкільника є позитивний емоційний фон, переважання оптимістичних, радісних переживань, доброзичливості у ставленні. Водночас слід застерегти дорослих від занадто бурхливого виявлення своїх емоцій за допомогою криків, різких жестів та рухів.

Як правило, дитина боїться спілкуватись з такими дорослими, знижується її активність, в неї виникає депресивний стан. [7, с.67-68]

Отже, загальні особливості психічного розвитку в дитинстві характеризуються динамікою періодів як найінтенсивнішою серед усіх інших вікових періодів; значною нерівномірністю та стрибкоподібністю. Сенсорно - моторні потреби, які виникають на основі орієнтувальних реакцій дитини - рушійні сили розвитку пізнавальних процесів та передумов особистості

1.2 Специфіка спілкування і спільної діяльності дошкільника з однолітками

Спілкування виступає найважливішим фактором психічного розвитку дошкільника - спочатку із дорослими, а згодом і з ровесниками та іншими дітьми. Поза спілкуванням неможливий розвиток у дитини специфічно людських психічних функцій,її особистісне становлення. Вікова динаміка спілкування і спільної діяльності дошкільників полягає у зростанні змістовності, вибірковості, стабільності відносин; у розвитку потреби у спілкуванні й співпраці, їх інтенсивності та орієнтованості на інтереси ровесників.[7, с.90] психічний вразливість настрій

Необхідність в спілкуванні с однолітками формується у дитини на третьому році життя і утворюється на основі раніше функціонуючих потреб. Вона оформлюється в реальній взаємодії між дітьми та перетворюється через зміну характеру взаємодії між дітьми. Одноліток виступає для дитини як рівний та доступний об'єкт в усіх відношеннях, в той час коли дорослий залишається недосяжним зразком. У вирішенні однакових життєвих питань, дошкільники будуть прагнути до різної взаємодії з дорослими та однолітками, а тому і зміст їх потреб в спілкуванні буде змінюватися не зовсім однаково в обох сферах комунікацій.

Поведінка дошкільника в спілкуванні з однолітками проявляється перш за все в тому, що партнер постійно в полі зору дитини, адже його погляд завжди направлений на партнера. Дошкільник хоче поділитися враженнями, розповісти про події свого життя, обмінятися емоціями, виробити спільні з ним погляди.[6, с.74 - 75]

На думку колективу психологів під керівництвом А.Г. Рузської, у спілкуванні з ровесником створюються умови, що забезпечують дитині самопізнання й самооцінку у тих видах діяльності, що відбуваються спільно з ровесником. Спілкування з рівним за статусом партнером створює сприятливі умови вільного виявлення творчих потенцій дитини в умовах відсутності обмежуючих настанов так контролю дорослих. Спілкування з ровесником стимулює розвиток ініціативності дошкільників. [10, с. 200].

В дошкільному віці послідовно змінюють один одного три форми спілкування дитини з однолітками: емоційно - практичне, ситуативно - ділове, поза - ситуативно - ділове.

Емоційно-практична форма спілкування дошкільників з ровесниками (2-4 роки). Вона є найпростішою формою комунікативної взаємодії, етап закріплення та зміцнення тих процесів, які виникли у малюків на 2-му році життя. Дитина чекає від однолітка співучасті в свої забавах та жадає самовираження. Дітей радує сам процес дій з іграшками. Головну форму спілкування займає діловий мотив, дошкільник цінує готовність разом розважатися. Але можна виділити ще одну особливість: кожний учасник взаємодії перш за все заклопотаний тим, щоб притягнути увагу до себе та отримати оцінку своїм діям. Вони мало прислухаються до партнерів, прагнучи демонструвати себе один одному, до того ж це бажання уживається в дітях з інтересом до справ товаришів. Перша форма спілкування між дітьми займає скромне місце в їх життєдіяльності. Вони довго граються на одинці, коментують свої дії, в голос роздумують про подальші дії.

Дошкільники використовують виразні жести, міміку та пози. Діти 2-4 років не спроможні домовлятися один з одним. Вони наче дивляться на партнера, але при цьому не чують його. З ровесником дитина почуває і поводить себе вільно та рівних, отримуючи можливість скласти уявлення про свої переваги та недоліки шляхом співставлення з близьким йому особою. Звідси його увага та інтерес до однолітка. Але ще більше притягує готовність ровесника включитися в розваги, де він випробовує всі свої сили та може виразити свою думку про вміння дитини.

Мова мало представлена у відносинах дітей 2-3 років, а в 3-4 роки стає більш помітною (5 і 75% відповідно). Значення цієї форми полягає в розвитку уявлень про свої можливості, розвиток емоцій та ініціативності.[8, с.45]

Ситуативно - ділова форма найбільш типова для дошкільного дитинства (4-6 роки). Роль спілкування з однолітками помітно зростає серед всіх інших видів активності дитини. Це пов'язано з перетворенням провідної діяльності дошкільників - сюжетно-рольової гри. Головне виявляється в тому, що з 4-х років сюжетно-рольова гра стає по-справжньому колективною. Спілкування однолітків в колективній грі має два види: це спілкування персонажів та спілкування виконавців. Ці види переплітаються; їх рівень визначає можливість дітей розгорнути змістовне уявлення з різними епізодами. При ситуативно-діловому спілкуванні дошкільники зайняті загальною справою, тісно кооперовані, та хоча кожний виконує щось індивідуально, діти все ж таки намагаються погоджувати дії для досягнення єдиної цілі. Ці контакти називаються співпрацею. Перехід від співучасті до співпраці - помітний прогрес в другій формі комунікативної діяльності. Відставання дошкільників при переході до ситуативно - ділового спілкування та діяльності викликає помітний несприятливий вплив на формування їх психічного розвитку. Діти тяжко переживають свою відкинутість від групи. Ті діти, яких не приймають в гру, або закриваються в собі, або намагаються перешкодити одноліткам. Такий стан дитини викликано неможливістю здійснити провідну діяльність свого віку - гру, а потреба в ній на цьому віковому етапі займає вище місце в ієрархії потреб.

Ситуативно-ділова форма - основний вид комунікативної взаємодії для дошкільного дитинства.

Спостерігається визнання успіхів дитини. Для спілкування діти використовують між собою всі три типи засобів: виразні, образотворчі та знакові, переважають діловий та особистісний мотиви. Розвивається самопізнання (уявлення про свої можливості, виникнення відносної самооцінки), ініціатива, творчість, допитливість. [12, с. 79]

Поза - ситуативно-ділова форма спілкування дітей з однолітками починає виявлятись у деяких дітей віком 6-7 років. Основне прагнення цього періоду - співпраця. Як і на попередньому етапі, співпраця носить практичний характер - вона розвивається на фоні спільної ігрової діяльності дітей. Але сильно змінюється сама гра. На зміну уявленням із сюжетом та ролями приходять більш умовні схеми. Залишаючи свою невимушеність, необов'язковість, ігри з правилами набувають цілеспрямованість та результативність. Виникає необхідність домовитися, спланувати справи, виявити здатність до ділової співпраці. В усіх цих випадках співпраця, залишаючись практичним і зберігаючи зв'язки з реальними справами дітей, набуває поза ситуативного характеру. Саме це і відрізняє зміст комунікативної необхідності в рамках третьої форми спілкування. Між старшими дошкільниками з'являється прихильність, проявляються перші прояви дружби між однолітками - вміння бачити в партнері його кращі якості, із захватом розповідають про них іншим людям, переконуючи їх в перевагах свого товариша. Звісно, контакти між дітьми 6-7 років не обмежуються діловими міркуваннями. Дошкільники розмовляють і на пізнавальні та особистісні теми.

Переважають діловий, особистісний та пізнавальний мотиви. Саме ця форма займає центральне місце в ієрархії різних видів активності дітей за тією ж причиною, що і попередня: завдяки своєму значенню для провідної діяльності дітей. В межах поза - ситуативно-ділового спілкування дошкільники використовують всі три категорії засобів, але провідне місце належить мові. Головний шлях формування товариських відносин з ровесниками - становлення суб'єктивного відношення до них, тобто вміння бачити в них рівну собі особистість, людину з тими ж почуттями й думками, та постійна готовність діяти заради товариша, а задумуватися про свої особисті інтереси вже потім.

Формується готовність до школи, вибірковість та оволодіння правилами і нормами взаємовідносин.[9, с.65]

Отже, спілкування дошкільника з однолітками є необхідною умовою формування готовності до навчання у школі, тому взаємовідносини дитини з ровесниками значно відрізняються за своїми функціями, змістом, енергетикою від спілкування дитини з дорослими. Внесок спільної діяльності з ровесником у розвиток дошкільника найбільш помітний в етичній, пізнавальній сферах особистості, у розвитку самосвідомості, творчих здібностей, здатності до співпраці.

1.3 Роль групи дошкільного закладу в психічному розвитку дитини

Т.О. Рєпіна вирізняє наступні функції групи дитячого садка.

1. Регулювання поведінки дитини щодо ровесників на основі соціально прийнятих норм через набуття соціального досвіду групового спілкування і взаємодії на правах рівності.

2. Інтенсифікація процесу статевої соціалізації та статевої диференціації на основі засвоєння відповідних способів рольової поведінки чоловіка чи жінки.

3. Формування ціннісних орієнтацій.

4. Соціальне навчання навичкам спілкування і взаємодії.

5. Формування адекватної самооцінки.

6. Нормалізація та корекція умов неблагополучної сім'ї.

Група дитячого закладу забезпечує сприятливий розвиток дошкільника за наявності наступних умов:

* високий рівень його спілкування з ровесниками;

* входження дитини у стабільне ігрове об'єднання; для якого властиві спільний інтерес до діяльності, взаємні симпатії, партнерські, рівноправні відносини.[13, с. 35]

У взаєминах між дітьми також спостерігаються конфлікти, причини яких залежать від віку дітей. У ранньому віці причинами виступають ставлення до іншого як до об'єкту, нездатність до спільних дій (особливо у грі), високий егоцентризм. Найпоширенішою причиною конфліктів з однолітками виступає поводження з іншою дитиною як з неживим об'єктом і невміння гратись поряд навіть за наявності достатньої кількості іграшок. Іграшка для малюка привабливіша, ніж одноліток. Вона затуляє партнера і гальмує розвиток позитивних взаємостосунків.

Рояк А.А. визначала причиною конфліктів дошкільників також різні рівні в оволодінні ними ігровою діяльністю. Середньому дошкільнику особливо важливо продемонструвати себе і хоч у чомусь перевершити товариша. Йому необхідна впевненість у тому, що його помічають, і відчувати, що він найкращий. Йому доводиться постійно відстоювати своє право на унікальність. Він порівнює себе з однолітком. Але порівняння це дуже суб'єктивне, тільки на свою користь. Дитина бачить однолітка як предмет порівняння з собою, тому сам одноліток і його особистість не помічаються. Інтереси ровесника, як правило, ігноруються. Малюк помічає іншого, коли той починає заважати. І одразу ж одноліток одержує сувору оцінку, негативну і безжальну характеристику.

Дитина чекає від ровесника схвалення, але сама не спроможна висловити таке схвалення на адресу товариша. Таким чином, потреба у схваленні з боку ровесників залишається у дошкільника напруженою і незадоволеною водночас. Крім того, дошкільники погано усвідомлюють причини поведінки інших. Вони не розуміють, що одноліток - така ж особистість зі своїми інтересами і потребами.

До 5-6 р. число конфліктів знижується. Дитині стає важливішим гратись разом, досягти порозуміння, ніж ствердитися в очах однолітка. Діти частіше поступаються своїми інтересами, виявляють здатність розуміти позицію товариша.

Проте не всі дошкільники досягають рівня поза - ситуативно-ділової форми спілкування з ровесниками, а тому їм все ж таки важко узгоджувати свої пропозиції, терпляче ставитись до протилежних точок зору один одного. Через це між дітьми виникають суперечки, сварки, навіть бійки.[14, с.114]

Отже, група дитячого закладу забезпечує сприятливий розвиток дошкільника за наявності високого рівня його спілкування з ровесниками і входження дитини у стабільне ігрове об'єднання; причини конфліктів між дітьми залежать від віку і зазнають наступних змін: ставлення до іншого як до об'єкту, нездатність до спільних дій з ним, суперництво з товаришем, дитячий егоцентризм, різні рівні в оволодінні дітьми ігровою діяльністю.

Розділ 2. Емпіричне дослідження впливу ДНЗ на психічний розвиток дитини

2.1 Характеристика методів дослідження спільної діяльності та спілкування дітей

Група дитячого саду - це перше соціальне об'єднання дітей, в якому вони займають різне положення. У дошкільному віці проявляються дружні взаємини і конфліктні, виділяються діти, що відчувають труднощі в спілкуванні. З віком змінюється відношення дошкільників до однолітків, яких оцінюють не лише за діловими якостями, але і по особових, передусім моральним. Це пов'язано з розвитком уявлень дітей про норми моралі, поглибленням в розуміння змісту моральних якостей.

Інтерес до однолітка проявляється дещо пізніше, ніж інтерес до дорослого. Спілкування дитини з однолітками складається в різних об'єднаннях. На розвиток контактів з іншими дітьми впливає характер діяльності і наявність у дитини умінь для її виконання. Для дослідження спільної діяльності та спілкування дітей в групі ДНЗ можна використати такі методи.

Метод вивчення навичок культури спілкування у дошкільників.

Проведення дослідження. Спостереження за дитиною (2-7 років) відбувається в звичайних умовах.

Аналіз проводять за такою схемою:

Спілкування з однолітками.

1. Наскільки привітний з однолітками:

- чи сформована звичка вітатися і прощатися;

- чи називає однолітка по імені;

- чи вміє звертатися ввічливо та спокійно;

- чи використовує при звертанні ввічливі слова, які саме та в яких ситуаціях.

2. Чи уважний до однолітка:

- помічає його настрій;

- намагається допомогти;

- вміє не відволікати однолітка під час виконання завдання;

- зважає на його думку.

3. Як часто і за якої причини виникають конфлікти з однолітками, яким чином дитина їх вирішує. Поведінка в конфліктних ситуаціях: поступається, кричить, б'ється, обзиває, звертається за допомогою до дорослого.

4. Які взаємовідносини переважають в спілкуванні з однолітками:

- рівні і доброзичливі по відношенню до всіх дітей;

- байдужі;

- приховано негативні;

- відкрито негативні;

- вибіркові.

Отримані дані співвідносяться з додатком А.

Метод вивчення комунікативних умінь дошкільників.

Попередня робота. Підготувати силуетні зображення рукавиць, 2 набори по 6 кольорових олівців.

Дослідження проводиться з дітьми 4-7 років.

Перша серія. Двом дітям одного віку дають по одній картинці із зображенням рукавиці і просять їх прикрасити, але так щоб вони зробили пару, були однаковими. Пояснюють, що спочатку вони повинні домовитися про візерунок, а вже потім починати малювати. Діти отримують по однаковому набору олівців.

Друга серія. Подібна до першої, але дітям дають один набір олівців, попереджаючи, що олівцями потрібно ділитися.

Третя серія подібна до першої, а четверта серія - до другої. Але в них беруть участь діти різного віку.

В усіх серіях діти виконують завдання самостійно.

Обробка даних. Аналізують, як саме відбувалася взаємодія між дітьми в кожній серії, за наступними ознаками:

1. Чи вміють діти домовлятися, знаходити загальне рішення, як вони це роблять, які засоби використовують: вмовляють, переконують, примушують.

2. Як здійснюють взаємний контроль в ході виконання діяльності: чи помічають один в одного відступи від першочергового задуму, як реагують на них.

3. Як відносяться до результату праці, своєї та партнера.

4. Чи проявляють взаємодопомогу в ході малювання. В чому це проявляється.

5. Чи вміють раціонально використовувати засоби діяльності (ділитися олівцями в другій та четвертих серіях).

Визначають, як залежать ці показники від вікових особливостей пар дітей.

Метод вивчення організаційних умінь дітей в спільній діяльності.

Проводять спостереження за самостійною колективною ігровою або трудовою діяльністю дітей 4-7 років.

Обробка даних. Аналіз проводять за такою схемою:

I. Організація діяльності

1. Чи вміє дитина запропонувати мету діяльності.

2. Чи вміє спланувати зміст діяльності.

3. Чи вміє вибрати засіб для здійснення діяльності. Як робить вибір: до початку; шляхом проб та помилок; в ході діяльності. Чи вміє за необхідності змінити первинний вибір засобів.

4. Чи вміє об'єктивно оцінити загальний результат та роботу кожного. Які критерії цієї оцінки.

5. Чи вміє співвіднести отриманий результат із запланованим.

II. Організація взаємодії учасників діяльності.

1. Чи вміє дитина враховувати думку партнера, підкорятися його вимогам.

2. Чи вміє розподіляти обов'язки з урахування можливостей та інтересів кожної дитини.

3. Чи вміє слідкувати за дотриманням правил, порядку, адекватно реагувати на їх порушення.

4. Чи вміє вирішувати спірне питання без допомоги дорослого.

5. Чи вміє об'єктивно оцінити відношення партнера до дорученої справи. Чи заохочує і як саме його успіхи в процесі діяльності.

6. Чи вміє проявити самокритичність, вчасно помітити та виправити помилки.

Роблять висновок наскільки у дитини розвинуті організаторські вміння в спільній діяльності та як вони впливають на його взаємовідносини з однолітками.

Метод вивчення взаємовідносин між дітьми в групі дошкільного закладу.

Попередня робота. Підготувати картинки (яскраві, сюжетні), по 3 штуки на кожну дитини та 6-8 допоміжних.

Проведення дослідження. Дослідження проводиться з дітьми 3-7 років у вигляді гри "Секрет", яка організовується 2 рази на рік (в жовтні - листопаді, квітні - травні) в першій половині дня замість занять. Кожну дитину "по секрету" від інших просять за власним бажанням подарувати запропоновані йому 3 картинки трьом дітям в групі. Гру проводять двоє дорослих, які не працюють в групі (вихователь іншої групи, методист або завідуючий). ЇЇ можна провести в роздягальні, тут ставлять подалі один від одного 2 дитячих стола з двома сільцями у кожного (один стілець для дитини, інший - для дорослого). Перед початком експерименту дитині говорять: "Сьогодні діти вашої групи будуть грати в цікаву гру, яка називається "Секрет". По секрету, щоб ніхто не знав, всі будуть дарувати один одному красиві картинки". Для полегшення виконання завдання можна сказати дитині: "Ти будеш дарувати дітям, а вони, мабуть, подарують тобі". Далі дитині дають 3 картинки та говорять: "Ти можеш подарувати їх тим дітям, яким захочеш, тільки кожному по одній. Якщо хочеш, можна подарувати картинки тим дітям, які зараз хворіють". Можна допомогти дитині: "Можеш подарувати тим дітям, які тобі більше подобаються, з якими тобі подобається гратися". Після того як дитина зробить свій вибір,її запитують: "Чому ти в першу чергу вирішив подарувати картинку…(називають ім'я дитини, яке він промовив першим)?" Потім говорять: "Якби в тебе було багато картинок і тільки трьом дітям із групи не вистачило, кому б ти тоді вирішив не дарувати і чому?". Всі відповіді записують, а на зворотній стороні картинки - ім'я дитини, якій вона подарована.

Обробка даних. Підраховують число загальних та взаємних виборів, рівень благополуччя взаємовідносин в групі, кількість дітей, які потрапили в групи "прийнятих", "ізольованих" та яким віддали перевагу. Дані заносять до таблиці [1.2]. Вибір позначають +, взаємний вибір.

Для дівчаток складають таку саму таблицю.

Далі проводять аналіз порівняння кількості виборів у хлопчиків та дівчаток. Па основі даних визначають статусне положення кожної дитини і розподіляють всіх дітей за умовними статусними категоріями:

I "отримали перевагу" - 6-7 виборів;

II "прийняті" - 3-5 виборів;

III "неприйняті" - 1-2 виборів;

IV "ізольовані" - не отримали жодного вибору;

Потім визначають рівень благополуччя взаємовідносин в групі: співвідносять кількість дітей групи, які знаходяться сприятливих статусних категоріях (I - II), з числом дітей групи, що опинилися в несприятливих статусних категоріях (III - IV). Рівень благополуччя взаємовідносин високий при I+ II та III+ IV; середній при I+ II= III+ IV (або в незначному розходженні); низький при значній кількості переважання кількості дітей групи, які опинилися в несприятливих статусних категоріях. Важливим показником рівнем благополуччя взаємовідносин є також "індекс ізольованості", тобто процент членів групи, які опинилися в IV статусній категорії (він не повинен перевищувати 15-20%. Емоційне благополуччя або самопочуття дітей в системі особистих взаємовідносин залежить від числа взаємних виборів. Тому визначають коефіцієнт взаємності (КВ):

КВ = (Р 1/Р)Ч100%,

де Р - загальне число виборів, які були зроблені в експерименті; Р 1 - число взаємних виборів.

На основі визначення статусу кожної дитини в групі роблять висновок про наявність мікрогрупи в колективі (КВ нижче 20% може розглядатися як негативний показник).

Аналізують критерії позитивних та негативних виборів.

Список використаної літератури.

1. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л.Н. Проколиенко. - К.: Рад. школа, 1990. - 368 с.

2. Практикум по детской психологии: Учебник для студентов педагогических институтов, училищ и колледжей, воспитателей детского сада/ Под ред. Г.А. Урунтаевой, - М.: Освіта: Владос, 1995. - 291 с.

3. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - 356 с.

4. Выготский Л.С. Проблемы развития психики: Собр. соч. в 6 т. - Т. 3. - М.: Педагогика, 1983. - 366 с.

5. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л.Н. Проколиенко. - К.: Рад школа, 1991. - 368 с.

6. Развитие общения дошкольников со сверстниками/Под ред. А.Г. Рузской; Науч.- исслед. Ин-т общей и педагогической психологии Акад. Пед. Наук СССр. - М.: Педагогика, 1989. - 216 с.

7. Дуткевич Т.В. Дитяча психологія. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 424 с.

8. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. - М.: Педагогика, 1986. - 144 с.

9. Субботский Е.В. Психология отношений партнерства у дошкольников. - М.: Изд-во МГУ, 1976. - 144 с.

10. Развитие общения дошкольников со сверстниками / Под ред.

А.Г. Рузской. - М.: Педагогика, 1989. - 216 с.

11. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Детская психология. - Мн.: Университетское, 1988. - 350 с.

12. Деятельность и взаимоотношения дошкольников / Под ред. Т.А. Репиной. - М.: Педагогика, 1987. - 190 с.

13. Репина Т.А. Социально-психологическая характеристика группы детского сада. - М.: Педагогика, 1988. - 232 с.

14. Рояк А.А. Психологическая характеристика трудностей взаимоотношения со сверстниками некоторых детей дошкольного возраста // Вопр. Психологии, 1974. №3. - 255 с.

Додаток А

Вік дітей
2-3 роки	3-4 роки	4-5 роки	5-6 роки	6-7 роки
Вітаються і прощаються з дорослими і однолітками, вживають слова, які виражають прохання, вдячність (спасибі, будь ласка). Називають на ім'я та по батькові вихователів. Проявляють увагу, співчуття до однолітків, відгукуються на прохання іншої дитини, допомагають їй.	Дякують дорослому, одноліткам за надану допомогу, увагу. Виражають прохання словами, викладають її зрозуміло. Звертаючись до однолітка називають його на ім'я, дивляться на нього, уважно слухають відповідь, розмовляють один з одним в привітній формі. Дотримуються елементарних правил поведінки: поводять себе спокійно, не кричать, не заважають оточуючим.	Закріплюється вміння поводити себе у відповідності з правилами поведінки: не втручатися в розмову дорослих, не перебивати тих хто говорять, ввічливо відповідати на прохання, запитання. Налагоджують спілкування з незнайомими однолітками, молодшими та старшими дітьми.	Розмовляють спокійно, з повагою; дбайливо ставляться до дорослих, їх праці та відпочинку, охоче виконують доручення та прохання дорослих. Виконують правила поведінки в групі за відсутності вихователя. Доброзичливо нагадують одноліткам про правила поведінки. В громадських місцях поводяться стримано.	Закріплюються навички поведінки в громадських місцях, навички спілкування з дорослими та дітьми.

Додаток Б

N	Прізвище та ім'я дитини	Андрієв К.	Богданов С.	Сидоров М.	Теплов В.	Янів Л.
1	Андрієв К.		O		O	+
2	Богданов С.	O		O		O
3	Сидоров М.	+	O		+
4	Теплов В.	O	+			+
5	Янів Л.		O	+
Сума виборів	3	4	2	2	3
Сума взаємних виборів	2	3	1	1	1

Размещено на Allbest.ru