Критичні періоди у розвитку мовлення дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Критичні періоди у розвитку мовлення дітей

На переконання І. Огієнка, можливість говорити, спілкуватися - це незамінний дарунок від природи людині, найважливіша основа, що на духовно й культурно зростає кожний народ. Саме своєчасний розвиток мовлення сприяє оволодінню рідним мовленням дітей дошкільного віку і має особливо важливе значення у зростанні дитини. Цілком зрозуміло, що без сформованої правильної мови діти не зможуть здобути міцних і ґрунтовних знань із основ наук. Критичні періоди в розвитку мовлення є передумовою до виникнення мовленнєвих порушень. Тому при оцінці порушень мовлення у дітей необхідно враховувати ці так звані критичні періоди, коли відбувається мисленнєвий розвиток тих або інших ланок мовленнєвої системи, у зв'язку з чим з'являються підвищена уразливість нервових механізмів мовленнєвої діяльності і ризик виникнення порушень її функції.

Виділяють три критичні періоди в розвитку мовленнєвої функції.

Перший (1-2 роки життя), коли формуються передумови мовлення і починається мовленнєвий розвиток, закладаються основи комунікативної поведінки, і рушійною силою стає потреба в спілкуванні. В цьому віці відбувається найінтенсивніший розвиток кіркових мовленнєвих зон, зокрема зони Брока, критичним періодом якого вважається вік дитини 14-18 міс. Навіть незначні несприятливі чинники, діючі в цьому періоді, можуть відбитися на розвитку мовлення дитини (див. таб. 2.1).

Таблиця 2.1

Критичні періоди в розвитку мовленнєвої функції у дітей

Другий (3 роки), коли інтенсивно розвивається зв'язне мовлення і відбувається перехід від ситуаційного мовлення до контекстного, що шмагає великої узгодженості в роботі ЦНС (мовнорухового механізму, уваги, нам'яті, та ін.). Виникаюча неузгодженість в роботі ЦНС, в нейроендокринній і судинній регуляції призводять до зміни поведінки, спостерігаються впертість, негативізм та ін. Можуть виникати заїкання, мутизм, відставання мовного розвитку. Дитина відмовляється від мовленнєвого спілкування, з'являється реакція протесту на високі вимоги дорослих. Виникаюче на цьому етапі заїкання може бути зумовлено нерівномірністю дозрівання окремих ланок мовленнєвої функціональної системи і різних психічних функцій. В літературі вони позначаються як еволюційні, тобто пов'язані з віковою фазою розвитку.

Третій (6-7 років) - початок розвитку писемного мовлення, зростає навантаження на ЦНС дитини. При підвищених вимогах можуть відбуватися «зриви» нервової діяльності з виникненням заїкання. Будь-то чи порушення мовленнєвої функції, що є у дитини, в ці критичні періоди вражаються найбільш сильно. Крім того, можуть виникнути і нові мовленнєві розлади. Логопед повинен добре знати критичні періоди розвитку мовлення дитини й ураховувати їх.

Критичні періоди розвитку мовлення відіграють значну роль, вони можуть мати як. самостійне, значення, так і поєднуватися з іншими їм сприятливими. чинниками - генетичними, загальної ослабленості штпни, дисфункцією з боку нервової системи та ін. Динаміка вікового розвитку мовлення в перші роки життя значно варіюється залежно від розвитку організму і від впливу на нього навколишнього середовища.

Для розвитку мовленнєвої функціональної системи необхідні нормальне дозрівання і функціонування ЦНС. Мовлення, виступає одним з її найбільш могутніх факторів (і стимулів) розвитку дитини в цілому. Воно має значний уплив на формування особистості, вольові якості, характер, погляди, прагнення, відображає соціальне середовище, в якому і зростає дитина.

Для нормального розвитку мовлення необхідні певні умови: зрілість річних структур головного мозку; правильна і скоординована робота носових і дихальних систем, органів артикуляції; розвиток слуху і мовлення, рухових навичок, емоцій, формування потреби у спілкуванні.

Отже, розвиток мовлення у дитини проходить ряд етанів, кожен наступний із яких взаємопов'язаний і зумовлений попереднім, відсутність або затримка становлення однієї фази призводить до загримки, а то й до повного випадіння формування і розвитку наступної функції мовленнєвого апарату. Органічні ураження головного мозку і також мають значний негативний уплив на розвиток мовлення як системи, яка виконує комунікативну, регулюючу та програмуючу функції. Причому значну роль відіграють як ступінь порушення, так і час, в який воно виникло, а також і те, як проходив фізичний розвиток дитини після ураження.

Характеристика першого критичного періоду

Розвиток дитини має нерівномірний характер. На одних етапах зміни у дитячий психіці накопичуються повільно і поступово (стабільні періоди), на інших - вони відбуваються бурхливо і швидко (критичні періоди). послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Незначні і малопомітні для оточуючих зміни під час довгих стабільних періодів зумовлюють врешті-решт появу вікових новоутворень внаслідок якісних стрибків у розвитку під час криз.

Критичні періоди розвитку були відкриті емпіричним шляхом. За влучними словами Л.С. Виготського, якби кризи не відкрили емпірично, їх необхідно було сформувати теоретично.

Як сказано у понятійно-термінологічному словнику « Сенситивний вік - найсприятливіший віковий період для розвитку певних психічних функцій (пізнавальних процесів, властивостей особистості), які визначають психічний розвиток дитини в цілому завдяки підвищеній чутливості до зовнішніх впливів, особливо навчання та виховання. Найефективніший педагогічний вплив на розвиток психічної функції співпадає з сенситивним віком. Передчасне чи запізніле щодо сенситивного віку навчання може бути недостатньо ефективним, що несприятливо позначається на розвитку.

Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у своїх основних рисах цілком. Це революційний, бурхливий і стрімкий перебіг подій як за темпами, так і за змістом змін, що відбуваються.

Для критичних періодів характерні певні особливості. По-перше, їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити моменті ї початку і завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігаються лише в середині цього етапу.

По-друге, апогей кризи для оточуючих виявляється у зміні поведінки дитини.

По-третє, розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається скоріш руйнівна, ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного раніше (наголосимо, що виникнення нового у розвитку обов'язково означає і відмирання старого). Водночас у критичні періоди спостерігаються і конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються надалі у тому ж вигляді (наприклад, автономна мово однорічних дітей).

Онтогенез людини характеризується певною мірою періодичністю. Так звані «тихі» періоди (фази дозрівання і розвитку) чергуються з критичними періодами стрімкого росту, перебудови організму. Ці періоди називають критичними або віковими кризами через підвищену вразливість нервової системи і підвищений ризик виникнення порушень Ії функцій. Лабільність реакцій на вплав патогенного фактору, а також протікання і вихід хвороби спричинені недосконалістю фізіологічних захисних функцій кори головного мозку, недостатнім регулюючим впливом кори на діяльність підкірки, ендокринних залоз і вегетативної нервової системи.

Під час критичних періодів в організмі відбуваються складні нейрогуморальні зміни і своєрідна перебудова психічного розвитку. В окремих випадках ці періоди можуть мати утрируване або бурхливе протікання. Під час цих періодів змінюється тип реакції організму на різні подразники, змінюється його опірність, підвищується можливість розвитку захворювання.

З появою нових технологій учені отримали можливість детальніше дослідити розвиток людського мозку. Такі дослідження виявили, що в сенситивні періоди формуються основні функції мозку, необхідні для аналізу інформації, нормального вираження емоцій і розвитку мови. Журнал «Нейшн» повідомляє: « У цей час внаслідок впливу зовнішній чинників і генетичної інформації надзвичайно швидко змінюються структура дитячого мозку і утворюються нові зв'язки». Науковці вважають, що більшість таких зв'язків утворюються протягом перших років життя.. Мозок дитини швидко росте і розвивається. Якщо середовище багате на стимули і навчальні враження, то кількість зв'язків (синапсів) збільшується, внаслідок чого в мозку утворюється широка мережа нервових шляхів. Ці шляхи відповідають за мовлення, здатність мислити, навчатися і логічно міркувати. Припускають, що чим більше стимулів отримує мозок дитини, тим більше нервових клітин активізується і тим більше зв'язків формується між ними. Цікаво, що мозок потребує не лише інтелектуальних стимулів, якими є наприклад, факти, цифри і мова. Науковці дійшли висновку, що мозку необхідні також емоційні стимули. Згідно з результатами досліджень, якщо немовля не тримають на руках, не торгаються ніжно і не бавляться з ним, в його мозку утворюється менше синапсів. «Якщо дитина не отримуватиме своєчасно правильних стимулів, - говорить науковець Макс Кенедер, - то неврологічні ланцюги в Ії мозку не утворюватимуться як слід».За словами доктора Дж. Фрезера Бастарда, наслідком цього можуть бути нижчі показники інтелекту, гірші математичні здібності, проблеми зі здоров'ям у дорослому віці, поведінкові розлади та гірші мовні здібності.

«Сьогодні вже не викликає сумнівів те, що навчання і виховання дітей протягом перших трьох років їхнього життя має вкрай важливе значення.».

У мовному розвитку виділяють три критичних періоди, коли функція найбільш вразлива.

Найбільш відповідальним є перший віковий криз. Перший період відмічається в 14 - 18 місяців під час активного формування моторної зони Брока. На першому році закладаються основи психічної діяльності, йде підготовка до самостійного ходіння і оволодіння мовленням. Сприйняття різних подразників, контакт з оточуючим світом мають для грудної дитини велике значення. Існує думка, що в цей період відбувається так зване первинне навчання. В цей час формуються «нейроні ансамблі, які служать фундаментом для більш складних форм навчання. Період первинного навчання являється в деякому смислі критичним. Якщо дитина не отримує на цьому етапі достатньої кількості інформації, значно утруднюється подальше засвоєння навиків.

До кінця першого року чи трохи пізніше, коли дитина починає робити перші самостійні кроки, настає дуже важливий етап пізнання оточуючого середовища. У процесі пересування дитина знайомиться з багатьма предметами. В результаті значно збагачуються його зорові, кін естетичні та інші відчуття і сприйняття. Під час пересування вона оволодіває і почуттям тривимірності простору. На цьому етапі моторний розвиток нерідко пов'язаний з мовним: чим впевненіше пересувається дитина, тим краще він оволодіває мовленням, хоча можливі і відхилення у вигляді дисоціації розвитку вказаних функцій.

Криза першого року пов'язана з освоєнням мовлення. Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та предметної ( дитина освоює довільні дії з предметами оточуючого світу) дій.

Мовлення однорічної дитини Л.С. Виготський назвав автономною. Вона служить перехідним містком між пасивним і активним мовленням. За формою вона є спілкуванням, за змістом - емоційно безпосереднім зв'язком із дорослими та ситуацією.

Заброцький М.М. нижче перечислює особливості автономного мовлення: не співпадає з мовленням дорослих артикуляційно і фонетично, а також за значенням, може застосовуватися для спілкування лише в конкретних ситуаціях; своєрідний зв'язок між словами, внаслідок чого мовлення нагадує ряд вигуків, вимовлених в стані афекту. Поява і зникнення автономного мовлення знаменує початок і кінець кризи першого року.

Перший критичний період (1-2роки життя), коли формуються передумови і починається мовленнєвий розвиток, закладаються основи комунікативної поведінки і рушійною силою є потреба у спілкуванні. У цьому віці відбувається найбільш інтенсивний розвиток коркових мовленнєвих зон, а саме зони Брока. Будь-які, навіть незначні на перший погляд, шкідливі фактори, які діють в цьому періоді, можуть відобразитися на розвитку мовлення дитини .

Характеристика другого критичного періоду

Другий критичний період відмічається приблизно у три роки. Це період активного становлення контекстного мовлення. Засвоєння мови проходить з максимальною ефективністю, а надолужити втрачене вкрай важко. У цьому віці інтенсивно розвивається зв'язне мовлення, відбувається перехід від ситуаційного мовлення до контекстного, що вимагає великої узгодженості у роботі центральної нервової системи (мовнорухового механізму, уваги, пам'яті, довільності і т.д.) .

“Безпосередній контакт з оточуючими предметами сприяє також і формуванню почуття “Я”, тобто виділенню себе з оточуючого світу...”

“У спільній діяльності з дорослими дитина поступово починає розуміти зв'язки між словами і реальністю, що стоїть між ними”. Бурхливо формується активна мова дитини. Зростає словниковий запас (на кінець третього року дитина використовує вже близько 1500слів, тоді як роком раніше - близько 300). Засвоюється граматична і синтаксична будова та звуковий склад рідної мови. Формування активної лексики є джерелом усього психічного розвитку дитини ”- стверджує М.М. Заброцький у книзі “Основи вікової психології” .

У період від двох до чотирьох років “спостерігається досить виражене почуття власного “Я”, оволодівання фразовим мовленням і невеликим власним життєвим досвідом”.

Протягом другого критичного періоду можливе виникнення заїкання, яке у спеціальній літературі називається еволютивним - пов'язаним з віковим розвитком. У кричні періоди розвитку мовлення відбувається найбільш інтенсивний розвиток тих чи інших ланок мовленнєвої систем, у зв'язку з чим виникає підвищена вразливість нервових механізмів мовної діяльності і ризик виникнення порушень її функції навіть при дії незначних екзогенних шкідливих факторів. Такими факторами є: різні шкідливі впливи на центральну нервову систему дитини та на її організм в цілому(інфекції, травми, інтоксикації та ін.); емоційна деривація та ін.

Є.М.Мастюкова зазначає: “В этих случаях критический период в развитии речи является предрасполагающим условием к возникновению речевых расстройств».

Діти раннього віку, які виховуються у середовищі обмеженим чи дефектним мовленнєвим оточенням (глухонімі батьки чи батьки з дефектами мовлення, довготривала госпіталізація, обмежені соціальні контакти через різноманітні тяжкі захворювання, наприклад, діти з церебральним паралічем), відстають у розвитку мовлення. Для нормального мовленнєвого розвитку спілкування має бути значним, має проходити на емоційному позитивному фоні і спонукати її до відповіді. Їй не достатньо чути тільки звуки (радіо, магнітофон, телевізор), необхідно перед усім прямі спілкування з дорослими на основі характерних для даного вікового етапу ведучої форми діяльності. Важливим стимулом розвитку мовлення являється зміна форм спілкування дитини з дорослим. Так, зміна емоційного спілкування, характерного для першого року життя, на предметно-дійове у віці 2-3 років являється міцним стимулом розвитку її мовлення. Якщо ж цієї зміни у характері спілкування дорослого з дитиною не відбувається, то може відбутись відставання у розвитку мовлення. Розвиток мовлення дитини затримується при несприятливих зовнішніх умовах у сенситивний період, відсутність емоційного позитивного оточення, занадто шумне оточення.

Мовленнєві розлади можуть виникнути при різних психічних травмах (переляк, переживання у зв'язку з розлукою з близькими, довготривала психотравмуюча ситуація у сім'ї і т.д.). це затримує розвиток мовлення, а у разі випадків, особливо при гострих психічних травмах, виникає у дитини психогенні мовленнєві розлади: мутизм, невротичне заїкання.

До функціональних порушень мовлення, відносяться також порушення, пов'язані з несприятливими впливами на організм дитини: загальна фізична слабкість, незрілість, спричинена недоношеністю чи внутріутробною патологією, захворювання внутрішніх органів, рахіт, порушення обміну речовин. Неузгодженість у роботі центральної нервової системи, у нейроендокринній і судинній регуляції може призвести до зміни поведінки, впертості, негативізму і т.д. Все це визначає значну вразливість мовної системи. Можуть виникати заїкання, мутизми, відставання мовного розвитку. Дитина відмовляється від мовленнєвого спілкування, виникає реакція протесту на зовнішні до нього вимоги дорослих. Заїкання , яке виникає на цьому етапі може бути спричиненим віковою нерівномірністю дозрівання окремих ланок мовної функціональної системи і різних психічних функцій. Таким чином, будь-яке загальне чи нервово-психічне захворювання дитини перших років життя зазвичай супроводжується порушенням мовного розвитку.

Характеристика третього критичного періоду

мовний розвиток розлад психічний

Третій критичний період розвитку мовлення у дітей відмічається приблизно у 6-7 років. У цей період іде становлення письмового мовлення(письма і читання). Виникає нагрузка на центральну нервову систему дитини. При пред'явленні підвищених вимог можуть відбуватись ”зриви” нервової діяльності із виникненням заїкання. Будь-які порушення мовної функції, які спостерігаються у дитини, у ці критичні періоди проявляються найбільш інтенсивно, крім того можуть виникнути і нові мовленнєві розлади.

Розлади мовлення можуть викликатися порушеннями чи периферичного чи центрального, чи провідникового відділу відповідних аналізаторів. Ці порушення через взаємозв'язки центральних кінців аналізаторів впливають на діяльність всієї кори. При чому ураження будь-якого відділу аналізатора поражають діяльність останнього в цілому. Наприклад, ураження чи аномалія вуха, піднебіння викликають специфічні розлади коркового аналізатора і синтезу внаслідок недостатності подразників, що надходять у кору мозку. Неправильні імпульси з кори чи порушення проведення їх “расстраивают” функцію периферичних органів мовлення. Діючи тривалий час, таке порушення може призвести навіть до м'язової атрофії.

Як уже зазначалось будь-які, навіть незначні на перший погляд, фактори, які діють у критичний період можуть викликати мовне порушення. Розлади мовлення породжуються або хворобливою подразливістю мозку, або діючим на нього ненормальним мовним подразником, або психічним (психогенним) факторами. Причиною патологічної зміни мозкової діяльності можуть бути впливи : фізичні (перегрів, переохолодження мозку), механічні (удар, струс), хімічні (інтоксикація мозку),біологічні (бактерії, що викликають тяжкі хвороби і порушення діяльності ендокринних залоз). Як зазначає М.Є.Хватцев, найчастіше спостерігаються дві останні категорії причин: отрути (токсини) і всякого роду порушення обміну речовин, що ослаблюють вищу нервову діяльність і часто виникають у результаті важких форм дистрофії, коклюшу чи рахіту. Нерідко, наприклад, глисти і коклюш викликають заїкання, а рахіт - затримку у розвитку мовлення чи дислалію.

Особливо шкідливо відображаються на розвитку мовлення у маленької дитини, як це встановлено професором Н.І.Красногорським, розлади травлення і харчування. Навіть відносно легкі порушення харчування затримують нормальний розвиток мовлення.

Психічні фактори проявляються у ряді тяжких, гострих чи затяжних переживаннях дитини по термінології І.П.Павлова, ”несчастных событий в жизни”, “жизненных потрясений”. Сюди відносяться : переляк, афекти, стреси і т.п. Ці патологічні явища розвиваються на основі фізіологічних механізмів “зриву” і “перенапруги”, які призводять до різноманітних неврозів мовлення (заїкання, істерична німота, афонія).

При різноманітних шкідливих впливах на мозок явища охоронного гальмування раніше всього виникають і довше затримуються у другій сигнальній системі. Це гальмування порушує взаємодію другої і першої сигнальної систем і розповсюджується на останню. Отже, при будь-якому шкідливому впливі на мозок частіше і сильніше всього страждає мовлення. Хоча і не всякий, але завжди у кінцевому результаті вирішальним для мовлення буде функціональний стан його. При цьому навіть дезорганізований мозок на ряду з неправильною діяльністю намагається посильно компенсувати дефект, відрегулювати порушення мовлення.

Причиною виникнення і перебіг порушень можуть бути перевтома, недостатнє харчування, тривале недосипання, ослаблення організму соматичними хворобами. Але Хватцев зазначає, що причини порушень не є ізольованими, незмінними, непереможеними. Сім'я і вихователь можуть багато зробити, щоб попередити ці порушення. Як видно критичні періоди розвитку мовлення відіграють роль “предполагаемых условий”, вони можуть мати як самостійне значення, так і сполучаться з іншими шкідливими факторами - генетичними, загальною ослабленістю дитини, дисфункцією з боку нервової системи і т.д. Динаміка вікового розвитку мовлення у перші три роки життя значно варіює в залежності від генотипу організму і від впливу на нього навколишнього середовища. Для розвитку мовної функціональної системи необхідні нормальне дозрівання і функціонування центральної нервової системи.

Велику роль у порушенні мовного розвитку і у виникненні невротичних мовних розладів відіграють соціальні фактори. Соціальне середовище, яке оточує дитину являється не тільки умовою, але і джерелом розвитку мовлення. Матеріальним субстратом мовної функції є нервова система. Тому при ушкодженні нервової системи і порушенні її дозрівання під впливом різних факторів найбільш часто відмічаються різноманітні порушення мовлення. Багато видів мовних розладів виникають під впливом дії на мозок, що розвивається, різних шкідливих факторів. Різноманітні соматичні захворювання і хвороби обміну речовин можуть бут як сприятливими умовами для виникнення мовних розладів, так і в деяких випадках, їх безпосередніми причинами.

У статті “Проблема корекции фонетических нарушений у детей на современном этапе” Ткаченко Т.А. пише: “Дефектна вимова для дитини, у більшості випадків, являється не тільки косметичним дефектом, але і серйозною перешкодою в оволодінні читанням і письмом. Крім того, нечисте мовлення, яке за частую виникає при дії несприятливих факторів у критичний період, негативно впливає на емоційний стан дитини, її самооцінку, формування особистісних рис, спілкування з іншими і т.д.

Період від 0 до 5 років є визначальним для розвитку мовлення. Не випадково психологи називають цей вік проміжок “роками чудес”. У цей період інтенсивно розвивається мозок і формуються його функції. Згідно з дослідженням фізіологів, функції центральної нервової системи легко піддаються тренуванню саме в період їх природного формування. Без тренувань розвиток цих функцій затримується і навіть може зупинитися назавжди.

“Для функции речетворчества таким “критическим” периодом развития являются первые годы жизни ребенка: к этому сроку в основном заканчивается аналитическое созревание речевых областей мозга, ребенок овладевает главными формами родного язика, накапливает большой запас слов. Если же в первые три года речи малышам не было уделено должного внимания, то в дальнейшем потребуется масса усилий, чтобы наверстать упущенное”..

Размещено на Allbest.ru