Уява і творчість

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Уява і творчість"

психологічний творчість емоційний стан

Вступ

Актуальність дослідження даної теми можна пояснити тим, що взаємодіючи з об'єктивним світом, людина не лише сприймає, запам'ятовує, осмислює цей світ, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не зустрічається. Ці образи можуть відображати події, факти, явища, свідком яких вона не була. Нерідко в житті їй доводиться створювати образи таких об'єктів, яких не існує в дійсності, над створюванням яких вона працює.

Цей процес називають уявою або фантазією. Він значно розширює і поглиблює пізнання світу. Отже, поряд із сприйманням, пам'яттю і мисленням уява є одним з важливих пізнавальних процесів людини.

Творча самореалізація в широкому смислі становить основну якість, невід'ємну характеристику психічно здорової людини. Під творчістю розуміється передусім процес створення нового, корисного продукту.

Мета роботи - дослідити психологію уяви та творчості людини.

Виходячи з мети ми поставили перед собою такі завдання:

- розкрити основні функції уяви;

- розглянути види уяви.

- визначити психологічний предмет навчальної творчості.

1. Поняття , функції, види, та основні прийоми уяви

Уява -- особлива форма людської психіки, яка розташована окремо від інших психічних процесів і разом з тим займає проміжне положення між сприйманням, мисленням і пам'яттю. В уяві виявляється ідеальний і загадковий характер психіки. Загадковість уяви полягає в тому, що майже нічого не відомо про її механізм, у тому числі про її анатомо-фізіологічну основу. Де в мозку людини локалізована уява? -- це запитання дотепер не має відповіді. Ми майже нічого не знаємо про уяву, в усякому разі, менше, ніж про інші психічні процеси. Завдяки уяві людина діє, розумно планує свою діяльність і керує нею. Майже вся людська матеріальна і духовна культура є продуктом уяви, творчості людей. Уява виводить людину за межі її миттєвого існування, нагадує про минуле, відкриває майбутнє. Володіючи багатою уявою, людина може «жити» у різному часі, чого не може собі дозволити ніяка інша істота у світі.

Уява -- психічний процес, що виражається в:

- побудові образу засобу і кінцевого результату предметної діяльності людини;

- створенні програми поведінки, коли проблемна ситуація невизначена;

- створенні образів, що заміняють діяльність;

- створенні образів, що відповідають описові.

Тісний зв'язок уяви та мислення призводить до того, що деякі автори їх ототожнюють, розглядаючи уяву як сторону мислення, як мислення в невизначеній ситуації

Функції уяви:

- представляти дійсність в образах, щоб мати можливість користатися ними при вирішенні задач. Ця функція пов'язана з мисленням (особливо наочно-образним) і органічно в нього уплетена;

- регулювання емоційних станів;

- участь у довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини. За допомогою мистецьки викликаних образів (візуалізація) людина може звертати увагу на потрібні події. За допомогою образів вона одержує можливість керувати сприйманням, спогадами й ін.;

- формування внутрішнього плану дії;

- планування і програмування життя.

Уяву кожної людини можна охарактеризувати за різними ознаками. Насамперед уяву людини можна поділити на різні види.

За характером продуктивності виокремлюють:

- відтворювальну (репродуктивну) уяву, продукти якої вже були відомі раніше;

- творчу (продуктивну) уяву.

За мірою свободи, довільності визначають:

- пасивну уяву - що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;

- активну уяву - яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.

За характером образів визначають:

- конкретну уяву - в ній уявляються певні предмети, речі тощо;

- абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).

За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють:

- сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);

- творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).

Уява за своєю природою активна. Вона стимулюється життєвими потребами і мотивами і здійснюється за допомогою особливих психічних дій, званих прийомами створення образів. До них відносяться: аглютинація, аналогія, акцентування, гіперболізація, типізація, додача і переміщення.

Аглютинація (комбінування) - прийом створення нового образу шляхом суб'єктивного об'єднання елементів або частин деяких початкових об'єктів.

Аналогія - це процес створення нового, за схожістю з відомим.

Гіперболізація - виявляється у суб'єктивному перебільшенні розмірів об'єкта або кількості частин та елементів.

Акцентування - суб'єктивне виділення і підкреслення якихось характерних для об'єкта якостей.

Типізація-прийом узагальнення безлічі споріднених об'єктів з метою виділення в них загальних, повторюваних, істотних ознак і втілення їх у новому образі. Цей прийом широко використовується в художній творчості, де створюються образи, що відображають характерні риси певної групи людей.

Додача - полягає в тому, що об'єкту приписуються або додаються не властиві йому якості або функції.

Переміщення - суб'єктивне приміщення об'єкта в нові ситуації, в яких він ніколи не був, не може бути взагалі, або в яких суб'єкт його ніколи не бачив.

Всі прийоми уяви працюють як єдина система. Тому при створенні одного образу можуть використовуватися декілька з них. У більшості випадків прийоми створення образів погано усвідомлюються суб'єктом.

2. Уява та фантазія. Розвиток уяви

Фантазія й уява життєво важливі для розвитку креативності, творчості, винахідництва, не викликає заперечень.

Уява і фантазія розвиваються в нормі за звичайними законами розвитку вищих психічних функцій від мимовільної уяви до довільної, від репродуктивної до творчої. Проте цей процес може порушуватися як унаслідок невдалих педагогічних впливів , так і завдяки використанню точних психологічних прийомів формування. Так, не викликає сумніву, що розвиткові творчої уяви, зокрема дитини, сприяють казки, художня література, хороші фантастичні твори, загалом мистецтво, природа.

Одним з ефективних прийомів розвитку уяви є «робота з уявними предметами». Серед форм уяви, які треба розвивати, варто назвати таку глибинну й емоційну її форму, як емпатія. Розвинена уява сприяє емфатичному розумінню -- важливій якості особистості. Емпатичне розуміння іншої людини об'єднує здатність слухати й передавати почуте іншому. Точне емпатичне розуміння включає процеси адекватного представлення (тобто сприйняття того, що і як людина переживає) і комунікації (тобто переконання інших у своєму розумінні їхніх почуттів, поведінки й досвіду). Воно є важливим для будь-якої спільної діяльності (зокрема, творчої спільної діяльності).

У технічній творчості дуже вагомою є здатність емпатїї неживих предметів, уявного перевтілення в механізм, прилад або його деталь. о перевтілення в механізм, прилад або його деталь.

Такий метод широко застосовується в синектиці -- одному з підходів до активізації винахідництва.

3. Поняття про творчість , натхнення, проблеми, тренінг

Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість не виростає на порожньому місці, творчість -- властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у відповідній галузі. Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті і є його особистісним дериватом (про це вже йшлося вище).

Водночас готовність до творчості, творчого вирішення проблеми, креативність є загалом одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах -- як у трудовій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проблеми тощо.

Під творчістю розуміється передусім процес створення нового, корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може, нового й у космічному масштабі. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну). Зрозуміло, що творчість такого рівня (абсолютна, об'єктивна новизна продукту творчості) властива досить вузькому колу творців-геніїв, є прерогативою еліти людства. Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Деякі винаходи з'являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах, однак відповідний рівень творчості, безумовно, досить високий. Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевиднішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізаторська пропозиція, що реалізується, як правило, в межах якогось підрозділу підприємства, в найкращому випадку -- галузі. І, нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новизна продукту якої є суб'єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, що творить. Однак такий обмежений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути чи не найважливішим, початковим етапом в оволодінні вищими рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної крєативності.

Найвищий кульмінаційний творчий стан -- натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі. Людину в стані творчого натхнення нібито несе «потік», вона не все усвідомлює у своїх діях, не завжди може сказати, скільки минуло часу (година, день, доба). Нерідко з перебуванням у стані творчого натхнення пов'язане й виникнення інсайтів, осяяння.

Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Особистісну властивість, що надає можливість такого ситуативного впливу на інших, пов'язаного з власним натхненням, називають харизмою.

Проблема навчання творчості, підготовки до професійної творчої діяльності досить незвичайна -- як навчити того, чого сам не знаєш, тобто нового, творчого Звідси виникла ідея «вільного» виховання, «спонтанного» розвитку творчості, за якою найважливішим вважалося не перешкоджати паросткам спонтанної творчості. Проте добре було б не тільки не заважати, а й сприяти розвиткові творчих здібностей, здатності до різних видів творчої праці.

Отже, безпосередньо навчати творчості у звичайному розумінні слова «навчання» неможливо. Щоб описати процеси формування здатності до творчості, використовується ідея, поняття тренінгового впливу. В даному разі йдеться про тренінг інтелектуально-творчий.

Інтелектуально-творчий тренінг, тобто розгорнуту систему гнучких впливів на особистість, спрямовану на формування здатності до творчості, слід відрізняти від прийомів, або методів, активізації творчості «під конкретну задачу», тобто методів пошуку конкретного технічного або наукового вирішення. Разом з тим знайомство з такими методами, значною мірою поширеними в організації сучасної технічної творчості, їх практичне застосування і відповідний досвід теж сприяють нагромадженню творчого потенціалу.

Системи творчого тренінгу, як правило, містять у собі комбінації багатьох методів, вони орієнтовані не на конкретний результат, а на поштовх до творчості, нагромадження відповідного потенціалу, відстрочену творчу ефективність.

Винахідництво, безумовно, являє собою найвищий рівень технічної творчості, а, можливо, й науково-технічної творчості взагалі. В деяких психологічних дослідженнях винахідництво протиставляється навіть відкриттю і розглядається як результат розвинених творчої активності особистості й продуктивності мислення. Під відкриттям розуміють виявлення за допомогою аналізу реальних властивостей (ідей, речей і теорій), а під винаходом --. конструювання об'єкта, кращого, ніж той, що аналізується. Винахідництво є соціально значущим видом творчості, у ньому здійснюється розробка операціональних знань, засобів діяльності, які безпосередньо впливають на науково-технічний прогрес.

Висновок

Отже, поряд із відчуттями, сприйманнями, пам'яттю і мисленням уява є одним із важливих пізнавальних процесів. Свідченням великої складності його є відсутність загальноприйнятої дефініції.

Не менш важливою і складною є роль уяви в художній творчості. З одного боку, світ героїв створює фантазія митця. З іншого -- образ, ситуація, неочікуваний поворот сюжету виникають як остаточний результат узагальнення багатьох вражень, пропущених через емоційну сферу творчої особистості.

Значне місце займає уява і в творчій діяльності педагога, спрямованій на формування всебічно розвиненої 5 особистості. У зв'язку з цим А. Макаренко стверджував, що виховання неможливе без прогнозування особистості вихованця.

Готовність до творчості, творчого вирішення проблеми, креативність є загалом одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах -- як у трудовій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проблеми тощо.

Фантазія й уява життєво важливі для розвитку креативності, творчості, винахідництва людини.

Отже, тільки та творча робота, яка стає справою життя, знаходить своє рішення, бо вона цілком захоплює особистість, усю діяльність, свідомість і підсвідомість творчої людини.

Літераура

1. Пономарев Л. А. Психология творчества.

2. Дудецкий А.Я. Теоретические вопросы воображения и творчества.

3. Геркинблит М., Петровский А. Фантазия и реальность.

4. Брушлинский А.В. Уява і пізнання.

5. Галин А. Л. Особистість і творчість.

6. Коршунова Л.С. Уява та її роль у пізнанні.

Размещено на Allbest