Розвиток саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА

УДК 159.922.73-053.4(043.3)

Розвиток саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Байєр Ольга Миколаївна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України.

Захист відбудеться “27” травня 2008 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розіслано “24” квітня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.М. Третяк

АНОТАЦІЯ

Байєр О.М. Розвиток саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено проблемі дослідження саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими. Проаналізовано стан розробки наукової проблеми в сучасній психолого-педагогічній науці; подано аналіз ключових понять дослідження; визначено та обґрунтовано особливості актуалізації структурних компонентів акту психічної саморегуляції дошкільника в різних видах діяльності.

Експериментально виявлено тенденції щодо рівня розвитку структури акту психічної саморегуляції в ігровій діяльності, праці, спілкуванні та в ситуації конструювання; розроблено та адаптовано до предмета дисертаційного дослідження діагностичний інструментарій для визначення рівня розвитку психічної саморегуляції дошкільників.

У дисертаційному дослідженні апробовано і перевірено нові психолого-педагогічні підходи щодо цілеспрямованого управління процесом розвитку саморегуляції старших дошкільників у різних специфічно дитячих видах діяльності; обґрунтовано, що функціональним центром акту психічної саморегуляції довільної поведінки дошкільника є позитивний образ-Я; сформульовано науково-методичні рекомендації, доведено доцільність застосування цілеспрямованої роботи щодо оптимізації управління процесом розвитку саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими.

Ключові слова: саморегуляція, воля, довільна активність, довільна регуляція, взаємодія.

АННОТАЦИЯ

Байер О.Н. Развитие саморегуляции старших дошкольников во взаимодействии со сверстниками и взрослыми. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии имени Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена проблеме исследования развития саморегуляции старших дошкольников во взаимодействии со сверстниками и взрослыми. Проанализировано состояние разработанности проблемы в современной психолого-педагогической науке, дана характеристика некоторым научным концепциям сущности регуляции произвольной активности, особенностями ее становления и проявления на различных этапах онтогенеза; представлен анализ ключевых понятий исследования; определены и обоснованы особенности структурных компонентов акта психической саморегуляции дошкольника в разных видах деятельности.

На основе теоретического анализа литературы выделены особенности и специфика развития самосознания и самопознания у детей дошкольного возраста. Результаты самопознания и самоотношения влияют на организацию личностью своего поведения - процесс саморегулирования.

Экспериментально установлены тенденции становления структурных компонентов акта психической саморегуляции в игровой деятельности, труде, общении и конструировании; разработан и адаптирован к предмету диссертационного исследования диагностический инструментарий для определения имеющегося уровня развития психической саморегуляции дошкольников. Получены новые данные об уровне и особенностях развития структурных компонентов психической саморегуляции дошкольников. Доказано, что функционально-полноценная структура психической саморегуляции произвольной активности дошкольника зависит от качественных показателей его самосознания, а именно способности: субъектно принимать цель деятельности во время реализации определенной деятельности; создавать субъективную модель значимых условий деятельности; самостоятельно формировать программу исполнительских действий, определять субъективные критерии достижения цели; субъектно осуществлять контроль и оценку реальных результатов деятельности; принимать решение о коррекции системы саморегулирования.

В диссертационном исследовании обосновано, что функциональным центром акта психической саморегуляции произвольного поведения дошкольника является положительный образ-Я; разработана модель оптимизации педагогического воздействия на развитие психической саморегуляции старших дошкольников; разработана и апробирована программа для старших дошкольников с целью формирования положительного образа-Я; доказана целесообразность применения целенаправленной работы для оптимизации управления процессом развития саморегуляции старших дошкольников в различных специфически детских видах деятельности во взаимодействии со сверстниками и взрослыми.

Ключевые слова: саморегуляция, воля, произвольная активность, произвольная регуляция, взаимодействие.

ANNOTATION

Bayer O.M. Development of self-regulation of senior under-fives in co-operation with children and adults. - Manuscript.

The dissertation on obtaining the scientific degree of the candidate of psychological sciences on speciality 19.00.07 - Institute of psychology the name of G.S. Kostyuk APN Ukraine, Kiev, 2008.

The dissertation is devoted to the problem of research of development of self-regulation of senior under-fives in co-operation with children and adults. The state of development of scientific problem is analysed in modern psychological-pedagogical science; the analysis of base notions of research is given; the ground features of actualization of structural components of act of psychical self-regulation of preschool child are definite in different types of activity.

Experimentally tendencies in relation to the level of development of structure of act of psychical self-regulation in the game, labour, constructing turn out; it is developed and a diagnostic tool is adapted to the article of dissertation research for determination of present level of development of psychical self-regulation of under-fives.

In dissertation research it is approved and new psychological-pedagogical approaches are tested in relation to the purposeful process control of development of self-regulation of senior under-fives in different specific-child's types of activity; ground, that positive appearance comes forward the functional centre of act of psychical self-regulation of arbitrary conduct of preschool child - I; scientific-methodical recommendations are formulated, expedience of application of purposeful work is led to in relation to optimization of process control of development of self-regulation of senior under-fives in different specific-child's types of activity in co-operation with children and adults.

Keywords: self-regulation, will, arbitrary activity, arbitrary adjusting, co-operation.

психічний саморегуляція дошкільник

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема становлення довільності й розвитку саморегуляції старших дошкільників у дитячій психології завжди привертала увагу багатьох дослідників і розглядається як провідна лінія розвитку особистості дитини. Актуальність дослідження визначається теоретичною значущістю вивчення регуляторних систем, регуляції і саморегуляції діяльності, поведінки, особистості в психологічній науці, а також пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті та Законів України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”. Аналіз стану питань готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі засвідчує, що останнім часом збільшилась кількість дітей із ситуативним типом поведінки, розгальмованих, імпульсивних, з підвищеною залежністю від предметного оточення. Недостатній розвиток компонентів регуляції на початку навчання в школі призводить до низки проблем у формуванні особистості дитини на наступному етапі розвитку.

Основою вивчення довільної поведінки і саморегуляції в класичній психології є положення концепції Л.С. Виготського про те, що особистість охоплює єдність поведінки, яка визначається ознакою оволодіння, і, відповідно, розвиток особистості - це становлення властивості володіти своїми психічними процесами й поведінкою. Психологічні дослідження довільної поведінки і саморегуляції розглядалися в руслі вивчення вольової сфери людини. У концептуальних теоретичних роботах В.А. Іванікова, Є.П. Ільїна, В.К. Каліна, С.Л. Рубінштейна, В.І. Селіванова, О.О. Смирнової, М.Г. Ярошевського та ін. викладено напрями вивчення й сучасний стан проблеми волі, розкрито підходи і тенденції розвитку уявлень про волю, подано аналіз експериментальних і прикладних досліджень волі. У сучасній психології зазначену проблему презентовано двома підходами, що не виключають один одного, а саме: у руслі проблеми самодетермінації (мотиваційний підхід і підхід “вільного вибору”) та саморегуляції (регуляційний підхід). Вольовий розвиток особистості - багатокомпонентний процес, що потребує обов'язкового формування цілісної системи усвідомленої саморегуляції.

Проблемі саморегуляції особистості присвячено значну кількість наукових праць в Україні і за кордоном дослідниками з різних напрямів психолого-педагогічної науки: загальної, вікової і педагогічної, спортивної, соціальної психології, психології особистості, патопсихології, у яких розглянуто різні аспекти і рівні саморегуляції: вивчення саморегуляції на рівні процесів і станів психіки (К.М. Гуревич, О.О. Конопкін, В.І. Моросанова, Б.М. Теплов та ін.); вивчення саморегуляції особистості в ігровій, трудовій, спортивній, навчальній діяльності (Н.Ф. Круглова, О.К. Осницький, Н.О. Циркун, С.В. Чернобровкіна, В.І. Чиркова, J.P. Connell, W.S. Grolnick, R.M. Ryan та ін.); особливості саморегуляції особистості у сфері міжособистісних відносин (К.А. Абульханова-Славська, Б.Ф. Ломов, Ю.О. Міславський та ін.); саморегуляція і становлення професійної діяльності особистості (С.В. Авраменко, О.В. Білоус, Н.В. Самоукіна та ін.); саморегуляція емоційних станів (Б.І. Додонов, Є.І. Рогов, Є.Л. Яковлєва та ін.); саморегуляція самоактивності і самосвідомості, Я-концепція (М.Й. Боришевський, І.В. Дубровіна, І.Н. Захарова, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, А.В. Петровський, А.І. Сілвестру, А.Г. Спіркін, Л.І. Уманець та ін.); мотиваційна регуляція (В.Г. Асєєв, В.І. Степанський, А. Маслоу та ін.); ціннісно-смислова регуляція (А.Г. Асмолов, О.О. Бодальов, Д.О. Леонтьєв та ін.); саморегуляція і стрес (Д.Т. Бадмаєва, Т.С. Чуйкова та ін.); саморегуляція соматично й онкохворих (Н.А. Урядницька, Ю.В. Чебакова та ін.); саморегуляція і злочин (Н.А. Ратінова та ін.); саморегуляція і дезадаптація підлітків (Є.І. Манапова та ін.). Концептуальні й цілеспрямовані дослідження О.О. Конопкіна, Б.С. Круглова, Н.Ф. Круглової, В.І. Моросанової, О.К. Осницького, М.О. Сипачева та ін. щодо розкриття психічної свідомої саморегуляції як системної і загальної форми психічної активності, виявлення функціональної структури цілісних процесів саморегуляції дали змогу науковцям вивчати вікові закономірності розвитку процесів довільної саморегуляції в діяльності й поведінці.

Аналіз чинних програм, за якими працюють дошкільні навчальні заклади (далі ДНЗ) України, засвідчує, що в їх змісті передбачено завдання, що відповідають основній лінії розвитку особистості - становленню довільності. Це розвиток довільності психічних процесів (уваги, пам'яті тощо), дій за інструкцією, цілепокладання, супідрядності мотивів, опосередкованості поведінки моральними нормами тощо. Довільність поведінки виявляється в різних формах зовнішньої і внутрішньої психічної активності особистості. Проте аналіз результатів навчання і виховання дітей в сучасних ДНЗ свідчить, що питанням формування довільності й розвитку саморегуляції не приділяється достатньої уваги. Ініціація розвитку довільності дитини йде ззовні, коли мета і завдання будь-якої діяльності задаються дорослими, а дитина може лише прийняти їх або не прийняти (Л.О. Кожаріна, О.Л. Кононко, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Т.О. Піроженко та ін.). Основним критерієм сформованості довільності є підпорядкування поведінки дитини нормам і правилам. У практиці дошкільної освіти розповсюджене розуміння довільності як самовизначення і самопримушення, проте для формування істинної довільності поведінки в дошкільному віці необхідно розвивати такі якості, як-от: ініціативність, активність особистості, яка ініціюється самою дитиною як суб'єктом діяльності.

Вивчення теоретичних засад проблеми дає змогу загострити увагу на декількох її аспектах, а саме: недостатня теоретична база і методичне забезпечення процесу розвитку психічної саморегуляції в дошкільному віці в різних видах довільної активності дитини з урахуванням складності механізму становлення довільної активності й вікових особливостей дітей дошкільного віку; необхідність визнання впливу на розвиток психічної саморегуляції суперечності між потенційними можливостями розвитку суб'єктності дитини й умовами для її здійснення в освітньому процесі ДНЗ і вдома; тиск з боку дорослих щодо керування діяльністю дитини, обмеження можливостей для вибору.

Окреслені науково-практичні завдання розвитку дошкільної освіти в Україні в єдності з актуальною проблематикою сучасної психологічної науки й зумовили вибір теми дослідження: “Розвиток саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України “Психічний розвиток дошкільників в умовах інноваційних систем виховання” (№0198U000518). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України (протокол № 11 від 03.12.1996 року), узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 20.12.2005 року).

Об'єктом дисертаційного дослідження є психічна саморегуляція довільної активності в дошкільному віці.

Предметом дослідження є особливості й психологічні умови розвитку функціонально-повноцінної структури психічної саморегуляції довільної активності в дошкільному віці.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування й експериментальне вивчення сукупності особливостей, психологічних умов і чинників, що забезпечують розвиток саморегуляції старших дошкільників як показника довільної поведінки в процесі взаємодії з однолітками і дорослими в різних видах діяльності.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні того, що успішність розвитку функціонально-повноцінної (за О.О. Конопкіним) структури психічної саморегуляції довільної активності дошкільника знаходиться в залежності від певної сукупності психолого-педагогічних умов, як-от: 1) якісних показників розвитку самосвідомості, позитивного образу-Я дитини; 2) становлення довільної активності у взаємодії старших дошкільників з однолітками й дорослими в системі суб'єкт-суб'єктних відносин.

Відповідно до мети та гіпотези дисертаційного дослідження було визначено такі завдання: 1) дослідити ступінь розробленості проблеми психічної саморегуляції особистості дошкільника в сучасній психологічній науці; 2) вивчити особливості розвитку структури психічної саморегуляції в старших дошкільників у різних видах діяльності; 3) виявити чинники і психологічні умови, що визначають ефективність розвитку психічної саморегуляції в процесі взаємодії дитини з однолітками і дорослими; 4) розробити модель оптимізації розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників; 5) здійснити експериментальну перевірку методики оптимізації розвитку психічної саморегуляції довільної поведінки дітей старшого дошкільного віку.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про соціальну обумовленість розвитку особистості; загальна теорія діяльності; загальнонаукові методи соціального пізнання; принципи детермінізму, єдності психіки та діяльності; концепції психічної саморегуляції; законодавчо-нормативні акти.

Теоретичну основу дослідження становлять: концептуальні положення філософської і психологічної науки про активнодіяльнісне ставлення людини до довкілля як суб'єкта суспільно-історичного розвитку (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, В.М. Мясищев, В.О. Татенко та ін.); положення психологічної науки про закономірності онтоґенетичного формування довільної поведінки дошкільників (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, В.К. Котирло, О.О. Смирнова та ін.) та про психічну свідому саморегуляцію як системну і загальну форму психічної активності людини (О.О. Конопкін, В.І. Моросанова, О.К. Осницький, М.О. Сипачев та ін.); психологічні теорії Я-концепції особистості, внутрішнього світу дитини (Е. Берн, Р. Бернс, Е. Ериксон, Т.М. Титаренко, С.П. Тіщенко та ін.); соціально-психологічні концепції розвитку та становлення особистості (Б.Г. Ананьєв, Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв, М.І. Лісіна, С.Л. Рубінштейн, В.І. Слободчиков та ін.); теорія особистісно-орієнтованої освіти (І.Д. Бех, І.О. Зимня, О.Л. Кононко, С.І. Подмазін, І.С. Якиманська та ін.); концептуальні положення щодо оновлення змісту дошкільної освіти (О.Л. Кононко, В.У. Кузьменко, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Т.О. Піроженко та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; цілеспрямоване спостереження за довільною активністю дітей дошкільного віку в різних видах діяльності у взаємодії з однолітками і дорослими з метою з'ясування наявного рівня розвитку компонентів структури психічної саморегуляції; методи психологічної діагностики, адаптовані відповідно до завдань дослідження; методи масового збору емпіричного матеріалу (анкетування, експертне опитування); психолого-педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний). Обробка результатів і порівняння експериментальних даних з вихідними здійснювалася за допомогою методів математичної статистики.

База дослідження. Експериментальне дослідження здійснювалось упродовж 1997-2006 років на базі дошкільних навчальних закладів №165, №196 і №101 м. Запоріжжя. Експериментом було охоплено 157 дітей віком від 4 до 6-7 років (з них 72 хлопчика, 85 дівчаток), до анкетування і співпраці було залучено 55 батьків і 27 педагогів.

Наукова новизна одержаних результатів: уперше розроблено, адаптовано й апробовано методи визначення наявного рівня розвитку компонентів структури психічної саморегуляції дошкільників у різних видах діяльності; одержано нові дані щодо особливостей розвитку структури психічної саморегуляції дошкільників у різних видах діяльності; проаналізовано динаміку розвитку саморегуляції в дошкільному віці; розроблено прогностичну модель оптимізації освітнього впливу на розвиток психічної саморегуляції старших дошкільників; обґрунтовано чинники і психолого-педагогічні умови, що визначають ефективність розвитку саморегуляції в процесі взаємодії дитини з однолітками і дорослими; запропоновано систему оптимізації умов становлення саморегуляції в сім'ї та ДНЗ.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: результати діагностичних зрізів поповнюють наукове уявлення про рівень розвитку психічної саморегуляції як показника розвитку довільної поведінки в дошкільному віці; визначено й обґрунтовано особливості актуалізації структурних компонентів акту психічної саморегуляції дошкільника в різних видах діяльності; апробовано й перевірено нові психолого-педагогічні підходи щодо розвитку саморегуляції старших дошкільників у різних специфічно-дитячих видах діяльності; обґрунтовано, що позитивний образ-Я виступає функціональним центром акту психічної саморегуляції довільної поведінки дошкільника.

Практичне значення роботи визначається тим, що: розроблено та адаптовано до предмета дисертаційного дослідження діагностичний інструментарій, який може бути використано практичними психологами системи освіти; упроваджено науково-методичні рекомендації щодо цілеспрямованого управління процесом розвитку саморегуляції старших дошкільників у різних специфічно-дитячих видах діяльності у взаємодії з однолітками і дорослими; розроблено програму спецкурсу “Психолого-педагогічні умови розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників на основі формування позитивного образу-Я” для слухачів курсів підвищення кваліфікації інститутів післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень дослідження сутності акту психічної саморегуляції в дітей дошкільного віку; створенні та реалізації діагностичного інструментарію і методичних рекомендацій щодо діагностики рівня і подальшого розвитку повноцінної структури психічної саморегуляції дітей дошкільного віку; упровадженні результатів наукового дослідження в практику роботи шляхом проведення семінарів для працівників закладів освіти, читання лекцій на курсах підвищення кваліфікації з проблеми розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників.

Надійність та вірогідність отриманих результатів і висновків забезпечено методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних даних; аргументованістю теоретичних положень, що покладено в основу експериментального дослідження; використанням комплексу методів, які об'єднані за принципом взаємодоповнення; валідністю та надійністю психодіагностичних методів і методик; поєднанням кількісних (математичних, статистичних) і якісних (психологічних, системно-аналітичних) способів обробки отриманих даних; експериментальним підтвердженням ефективності запропонованої системи роботи щодо розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Зміст основних положень та результати дисертаційного дослідження було висвітлено на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку” (м. Запоріжжя, 1999), “Проблеми громадянського становлення особистості в освітньому просторі України” (м. Запоріжжя, 2000), “Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (м. Запоріжжя, 2003), “Професіоналізм педагогічних кадрів дошкільної освіти: сучасні підходи, концепції, досвід” (м. Ніжин, 2006), “Теорія та практика педагогіки життєтворчості” (м. Запоріжжя, 2007), “Актуальні проблеми психолінгвістики” (м. Переяслав-Хмельницький, 2007), на курсах з підвищення кваліфікації практичних психологів дошкільних закладів при обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (м. Запоріжжя, 1997-2006), на семінарах для практичних психологів дошкільних навчальних закладів (м. Запоріжжя, 1996-2006). Матеріали дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях Науково-методичного центру психології та соціології освіти і кафедри дошкільної освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України (1999-2007 рр.). Результати дослідження впроваджено в практику роботи педагогів в ДНЗ №5, №13 і №14 м. Енергодар (довідка № 01-25/2030 від 29.06.2007р.) і ДНЗ №2 і №7 м. Дніпрорудний (довідка № 479/01-02 від 27.06.2007р.) Запорізької області впродовж 2005-2007 років; в ДНЗ №3, №7, №10, №21, №30, №31, НВК №76 і дошкільному відділенні ЗОК №22 м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області впродовж 2006-2007 року (довідка № 01-20/41 від 25.06.2007р.), у ДНЗ №123 м. Дніпропетровськ (довідка №226/2 від 22.06.2007р.) і в лекційному курсі, що читався в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти впродовж 2002-2007 років (довідка №117/04-05 2007р.).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено в 1 навчальній програмі, 9 статтях (серед яких 6 - у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України), 2 методичних посібниках, 2 текстах тез доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних наукових джерел (291 найменування, із них 12 іноземною мовою) і 8 додатків, що займають 13 сторінок. Основний зміст дисертації становить 140 сторінок. Загальний обсяг дисертації викладено на 180 сторінках. У роботі вміщено 12 таблиць, 1 схема, 10 діаграм, що займають 11 сторінок основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми і теми, сформульовано об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання і методи дослідження, розкрито методологічні основи; висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику.

У першому розділі - “Теоретичні засади розвитку саморегуляції особистості в умовах взаємодії з однолітками і дорослими” - здійснено аналіз стану вивчення проблеми у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, охарактеризовано загальнонаукові концепції сутності регуляції довільної активності, особливості її становлення і прояву на різних етапах онтоґенезу людини. Розглянуто й проаналізовано основні підходи до визначення дефініцій: воля, довільна активність, довільна регуляція, саморегуляція, взаємодія, самосвідомість і самопізнання.

Аналіз чинних програм, за якими працюють ДНЗ, засвідчує, що більшість із них мають незаперечні достоїнства, оригінальність підходів до побудови педагогічної роботи з дітьми. Проте питанням розвитку психічної саморегуляції довільної активності дошкільників в них приділено недостатню увагу.

Психічна регуляція довільної активності в українській та зарубіжній психології є активним напрямом досліджень, які розглядалися в руслі вивчення вольової сфери особистості. Вивченням різних питань у галузі регуляції довільної активності переймалися такі вчені, як-от: К.А. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, К.М. Гуревич, В.А. Іваніков, Є.П. Ільїн, О.О. Конопкін, Г.С. Костюк, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, Д.О. Леонтьєв, Ю.О. Міславський, О.К. Осницький, С.Л. Рубінштейн, О.О. Смірнова, Д.Н. Узнадзе, Л.І. Уманець, С.В. Чернобровкіна, Н.О. Циркун, М.Г. Ярошевський, а також у зарубіжній класичній психології (Рібо, Вундт, Лєвін, Піаже) та ін.

Саморегуляція в науковій літературі характеризується як системне, багаторівневе утворення, що функціонально присутнє на різних рівнях аналізу психічного і виявляється в життєдіяльності людини. Саморегуляція є психічним механізмом, що забезпечує управління фізіологічними та психологічними станами, поведінкою, вчинками, діяльністю відповідно до вимог довкілля або діяльності, а також з метою забезпечення і визначення форм власної активності (Є.О. Дерябіна). У вітчизняній психологічній науці саморегуляція розглядалась із точки зору її структури і складових: побудування моделей активності (Н.О. Бернштейн), регуляції довільної дії та активності (П.К. Анохін, В.К. Котирло), свідомої саморегуляції (М.Й. Боришевський, Б.В. Зейграник, О.О. Конопкін, Ю.О. Міславський, О.К. Осницький, В.В. Столін, І.І. Чеснокова та ін.). Нормативна модель психічної саморегуляції (О.О. Конопкін та ін.) як концептуальний інструмент психологічних досліджень, відкриває додаткові можливості щодо вирішення широкого кола завдань, пов'язаних з розвитком суб'єктних якостей, з їх проявом у різних сферах життєдіяльності людини, з аналізом основних форм довільної цілеспрямованої активності тощо.

Нормативну модель психічної саморегуляції зіставлено з традиційними структурними компонентами особистості, а саме: ціннісні орієнтації, образ-Я, ідеали, рівень домагань, самооцінка і самоконтроль (Ю.О. Міславський). Функція забезпечення активності, як основне завдання саморегуляції, реалізується лише в процесі взаємодії цих компонентів, які окремо мають лише певне функціональне призначення.

Особливості взаємодії та спілкування дітей дошкільного віку з однолітками і дорослими визначено багатьма авторами в різних контекстах (Т.В. Антонова, Р.І. Дерев'янко, О.В. Запорожець, Р.О. Іванова, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, О.Д. Кошелєва, Г.П. Лаврентьєва, С.О. Ладивір, Т.О. Маркова, Я.З. Неверович, Т.О. Піроженко, Т.О. Рєпіна, О.О. Рояк, Л.П. Стрєлкова, Р.К. Терещук, Т.М. Титаренко, К.Й. Щербакова та ін.). Зазначено, що відсутність взаємодії дошкільника з однолітками й дорослими або неблагополучні відносини з ними гальмують повноцінний розвиток дитини, призводять до різних викривлень та егоцентричної спрямованості особистості.

Поняття самосвідомості і самопізнання представлено в науці як психічні функції, які є чинниками свідомої регуляції, що опосередкована знанням людини про зовнішній світ, про свої цінності й можливості, на підставі яких здійснюється передбачення й оцінка наслідків власної активності. Результати самопізнання і ставлення до себе впливають на організацію особистістю поведінки - процес саморегулювання.

У висновках до першого розділу зазначено, що сучасних ґрунтовних досліджень щодо розвитку саморегуляції в дошкільному віці на основі нормативної моделі структурно повноцінного процесу психічної саморегуляції, на жаль, обмаль.

У другому розділі дисертаційного дослідження - “Особливості психічної саморегуляції в дитини дошкільного віку” - розкрито стратегію та описано методику проведення констатувального етапу дослідження щодо виявлення рівня розвитку структурних компонентів психічної саморегуляції дошкільників; виокремлено групи досліджуваних за тенденціями розвитку структури психічної саморегуляції; проаналізовано динаміку розвитку саморегуляції в дошкільника. Діагностика рівня сформованості компонентів психічної саморегуляції дошкільників проводилась у ситуації конструювання за модифікованим варіантом методики “Побудуй дім” (за І.В. Дубровіною) та в ігровій, трудовій діяльності, спілкуванні за допомогою методу організованого спостереження за дітьми відповідно до спеціально розроблених схем. Явище досліджувалось у процесі сеансів спостереження за проявами довільної активності дошкільників віком від 4 до 6-7 років. Результати, одержані впродовж констатувального етапу експерименту, засвідчили, що в дітей у різних видах довільної активності наявні всі компоненти функціональної структури психічної саморегуляції. Виявлено закономірність низького відсотку наявності в дошкільників експериментальної групи (далі ЕГ) і контрольної групи (далі КГ) таких компонентів структури психічної саморегуляції, як-от: суб'єктивна модель значущих умов (ЕГ - 36,5%, КГ - 33,3% на 5-му р.ж.; ЕГ - 51,0%, КГ - 53,5% на 6-7-му р.ж.), рішення про корекцію системи саморегулювання (ЕГ - 30,5%, КГ - 27,3% на 5-му р.ж.; ЕГ - 50,0%, КГ - 43,7% на 6-7-му р.ж.) - підкреслює їх значущість для розвитку всього цілісного регуляторного процесу. Статистична обробка результатів кількісного та якісного стану сформованості психічної саморегуляції дошкільників надала можливість виявити коефіцієнти і рівні сформованості компонентів структури психічної саморегуляції дітей.

Коефіцієнт сформованості компонентів психічної саморегуляції в дошкільників з віком зростає: в ігровій діяльності від 0,360 на 5-му р.ж. до 0,636 на 7-му р.ж.; у трудовій діяльності від 0,316 на 5-му р.ж. до 0,643 на 7-му р.ж.; у спілкуванні від 0,405 на 5-му р.ж. до 0,608 на 7-му р.ж.; у ситуації конструювання від 0,430 на 5-му р.ж. до 0,686 на 7-му р.ж. Середній коефіцієнт сформованості аналізованих компонентів з віком у цілому зростає від 0,378 на 5-му р.ж. до 0,634 на 7-му р.ж. На основі одержаних результатів було виокремлено рівні сформованості компонентів психічної саморегуляції у дошкільників, а саме: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень сформованості компонентів психічної саморегуляції характеризується: повним прийняттям суб'єктом мети діяльності; самостійним добором засобів для здійснення мети; складанням власного плану і послідовності дій; наявністю власного уявлення про критерії успішності діяльності для досягнення мети; самостійним здійсненням контролю та оцінки реального результату діяльності; умінням самостійно приймати рішення про корекцію прикінцевого результату діяльності. Коефіцієнт сформованості компонентів психічної саморегуляції становить 0,8 < К < 1.

Для достатнього рівня сформованості компонентів психічної саморегуляції характерно, що діти: приймають мету діяльності частково; не завжди добирають засоби для здійснення мети; складають власний план дій, але вибудовують їх послідовність за допомогою дорослого; мають неповне уявлення про критерії успішності діяльності для досягнення мети, звертаються із запитанням до дорослих з метою уточнення; частково здійснюють оцінку та контроль реального результату; приймають рішення про корекцію прикінцевого результату діяльності після зауважень дорослого. Коефіцієнт сформованості компонентів психічної саморегуляції складає 0,6 < К < 0,8.

Середній рівень сформованості компонентів психічної саморегуляції властивий дітям, які: приймають мету діяльності за допомогою дорослого; добирають засоби для здійснення мети за допомогою дорослого; план і послідовність дій окреслюють за допомогою дорослого; запитують дорослого щодо критеріїв успішності досягнення мети діяльності і привласнюють їх; здійснюють контроль та оцінку реального результату за допомогою дорослого; не завжди приймають рішення про корекцію прикінцевого результату, погоджуються здійснити корекцію після зауважень дорослого. Коефіцієнт сформованості компонентів психічної саморегуляції дорівнює 0,4 < К < 0,6.

Низький рівень сформованості компонентів психічної саморегуляції притаманний дітям, які: не приймають мети діяльності; самостійно не добирають засоби для здійснення мети, іноді не приймають допомогу дорослого; не планують дії та їх послідовність і не приймають допомогу дорослого, власні дії не відповідають меті діяльності; не мають суб'єктивних критеріїв досягнення мети і не можуть приймати їх від інших; не в змозі здійснити оцінку та контроль реального результату, навіть за допомогою дорослого; не приймають зауважень дорослого і не погоджуються на корекцію прикінцевого результату. Має місце незацікавленість ситуацією взагалі в різних видах діяльності. Коефіцієнт сформованості компонентів психічної саморегуляції становить 0,3 < К < 0,4.

Найбільшу кількість дітей було зафіксовано на низькому (ЕГ - 65%, КГ - 56% на 5-му р.ж.; ЕГ - 41%, КГ - 40% на 6-му р.ж.; ЕГ - 26%, КГ - 28% не 7-му р.ж.) і середньому (ЕГ - 34%, КГ - 37% на 5-му р.ж.; ЕГ - 37%, КГ - 38% на 6-му р.ж.; ЕГ - 42%, КГ - 43% на 7-му р.ж.) рівнях сформованості компонентів структури психічної саморегуляції. Значна розбіжність у показниках виявилася на достатньому рівні (від 5% в ЕГ і 7% в КГ на 5-му р.ж. до 24% в ЕГ і 22% в КГ на 7-му р.ж.) і найменші показники (ЕГ - 4% і КГ - 3% на 6-му р.ж.; ЕГ - 8% і КГ - 7% на 7-му р.ж.) виявилися щодо високого рівня сформованості компонентів структури психічної саморегуляції. У дітей 5-го р.ж. високого рівня сформованості компонентів структури психічної саморегуляції не зафіксовано. Аналіз здобутих результатів констатувального експерименту довів необхідність розробки оптимальної системи роботи щодо розвитку саморегуляції дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими.

У третьому розділі дисертаційного дослідження - “Розвиток психічної саморегуляції в дошкільному віці” - подано обґрунтування системи педагогічного впливу, розкрито методику опосередкованого розвитку акту психічної саморегуляції у взаємодії з однолітками і дорослими, презентовано модель етапів оптимізації розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників.

Метою формувального експерименту була оптимізація освітнього впливу на розвиток самосвідомості, уявлення дитини про себе (яке охоплює когнітивний, емоційний та регуляційний компоненти) у процесі самопізнання у взаємодії з однолітками і дорослими в умовах освітнього процесу в ДНЗ у різних видах доступної дитині активності. Система роботи здійснювалася поетапно, у різних напрямах (з дітьми і дорослими), за різними формами організації досліджуваних (групової, підгрупової та індивідуальної) та з урахуванням рівня розвитку саморегуляції старших дошкільників відповідно до чотирьох рівнів (високий, достатній, середній, низький), зафіксованих у констатувальному експерименті. Модель оптимізації освітнього впливу на розвиток саморегуляції старших дошкільників охоплювала чотири взаємопов'язані етапи: прогностично-діагностичний, рефлексивно-формувальний, розвивально-корекційний, діяльнісно-творчий.

Перший етап - прогностично-діагностичний - передбачав визначення рівня сформованості позитивного образу-Я дітей старшого дошкільного віку. Проводилось дослідження самооцінки дітей і сформованості образу-Я. Визначення дітей із занизькою самооцінкою було необхідним для забезпечення успішності рефлексивно-формувального етапу і проведення ефективної розвивально-корекційної роботи з дітьми.

Особливу увагу було приділено дітям з низьким рівнем сформованості саморегуляції, більшість яких виявили низький рівень самооцінки. На початку формувального експерименту було зафіксовано завищену тривожність, острах помилки у взаємодії з дорослими у 67% дітей від загальної кількості. 28% дітей старшого дошкільного віку мали зависоку самооцінку (проте позитивне самосприйняття), 44% - занизьку, лише 11% - високий рівень сформованості позитивного образу-Я, тоді як 17% дітей не змогли визначитися. Наприкінці формувального експерименту результат щодо сформованості позитивного образу-Я у старших дошкільників значно покращився: уже 47% дітей мали позитивне самосприйняття, лише 5% - занизьку самооцінку і 48% старших дошкільників - високий рівень сформованості позитивного образу-Я.

З метою реалізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії вихователів із дітьми в різних видах діяльності було проаналізовано звернення педагогів, спрямовані на активність дітей, що в подальшому сприяло значному зменшенню гальмування дитячої активності.

Метою другого етапу - рефлексивно-формувального - була систематизація уявлень дошкільника про образ-Я у його потрійній природі (фізичного, психологічного і соціального “Я”). Для реалізації когнітивного, емоційного і рефлексивного (регуляторного) компонентів уявлення дитини про себе в процесі самопізнання було розроблено психолого-педагогічну програму формування позитивного образу-Я старших дошкільників, розраховану на навчальний рік. Програма охоплювала систему занять, методичним забезпечення яких був зошит для дитини “Світ мого “Я”.

Когнітивний компонент уявлення про себе визначив тематичне коло занять із дітьми, спрямованих на формування знань. Емоційний компонент передбачав формування: почуття безпеки; приналежності до певної групи однолітків і дорослих; позитивного й оцінного ставлення до себе; бажання діяти у взаємодії з однолітками і дорослими. Регуляційний компонент уявлення про себе передбачав розвиток самооцінки та самоконтролю в дитини шляхом залучення до різних видів специфічно дитячої діяльності; реалізацію особистої компетентності у взаємодії з однолітками і дорослими, набуття соціального досвіду. Психолого-педагогічними умовами другого етапу виступили: збагачення освітнього середовища (за С.І. Подмазіним), що передбачає насиченість дитячого простору сенсорними стимулами, які сприяють організації різних видів діяльності й потребують активного спілкування з однолітками і дорослими; раціональне використання адекватних методів і прийомів навчання під час спеціально організованих занять.

На третьому етапі - розвивально-корекційному - здійснювалась робота з дітьми, які потребували додаткової уваги у зв'язку з особливостями розвитку: низькою самооцінкою, тривожністю, імпульсивністю. Було забезпечено комплексне застосування засобів психолого-педагогічної підтримки дошкільника щодо розвитку позитивної самооцінки, формування уявлення про вміння, свідоме ставлення до своїх прав і обов'язків, а також необхідність сприймати себе в контексті відносин з іншими.

Четвертий, діяльнісно-творчий, етап передбачав творче застосування дітьми набутих якостей суб'єктності: здатності висувати мету, усвідомлювати мотиви, самостійно будувати дії та оцінювати ступінь їх відповідності тому, що було задумано, коригувати цілі. Психолого-педагогічними умовами етапу було побудування суб'єкт-суб'єктної або суб'єкт-об'єкт-суб'єктної моделі взаємодії дорослих із дітьми. Проводилась просвітницька робота з педагогами і батьками (консультації, бесіди, тренінг оволодіння техніками позитивного спілкування, лекції з питань педагогіки підтримки дитини), що дозволило мінімізувати дії дорослих, які гальмують активність дитини, особливо в організованих формах освітнього процесу (заняття, режимні моменти) і в повсякденному житті, стимулювати дії і висловлювання дорослих, які спрямовують активність дитини в оптимальне русло.

Ефективність запропонованої моделі оптимізації освітнього впливу на розвиток психічної саморегуляції старших дошкільників виявилась у процесі контрольного експерименту, результати якого відображено в таблиці 1.

Таблиця 1 Рівні сформованості компонентів структури психічної саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими (у %)

Аналіз результатів, наведених у таблиці, засвідчує ті позитивні зрушення, які відбулися на кожному з рівнів сформованості компонентів структури психічної саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими.

Так, в ЕГ після формувального експерименту на 21% збільшилась кількість дітей 6-7 р.ж. з високим рівнем сформованості саморегуляції, тоді як у КГ лише на 11% дітей 6 р.ж. і на 5% дітей 7 р.ж. Достатнього рівня сформованості саморегуляції в ЕГ досягли на 36% більше дітей 6 р.ж. і на 30% дітей 7 р.ж., натомість у КГ на 9% дітей 6 р.ж. і на 13% дітей 7 р.ж. На середньому рівні сформованості саморегуляції в ЕГ знаходилися на 20% менше дітей 6 р.ж. і на 28% дітей 7 р.ж., а в КГ відбулися незначні зменшення - на 12% дітей 6 р.ж. і на 6% дітей 7 р.ж. Зафіксовано значне зменшення низького рівня сформованості саморегуляції в дітей ЕГ (на 37% в дітей 6 р.ж. і на 23% в дітей 7 р.ж.) і незначні зрушення в дітей КГ (на 8% в дітей 6 р.ж. і на 11% в дітей 7 р.ж.).

Результати підтвердили ефективність запропонованої експериментальної моделі оптимізації розвитку компонентів функціональної структури психічної саморегуляції в дітей старшого дошкільного віку на основі керованого становлення позитивного образу-Я дитини у взаємодії з однолітками і дорослими.

На основі проведеного теоретичного аналізу проблеми та узагальнення результатів дослідження сформульовано загальні висновки, що підтвердили висунуту гіпотезу.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання проблеми розвитку саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими, що полягає: у вивченні її особливостей у різних видах діяльності; розробленні та обґрунтуванні моделі оптимізації освітнього впливу на розвиток цього психологічного явища; емпіричному визначенні ознак його прояву; теоретичному та експериментальному дослідженні психологічних умов його формування.

Сучасні психологічні дослідження довільної регуляції не вичерпують проблематики саморегуляції. Функціонально-структурний аспект психічної саморегуляції довільної активності дає можливість розв'язати низку нових проблем становлення довільності й суб'єктності індивіда. У сучасній психологічній науці формується особливий напрям вивчення саморегуляції у зв'язку з особистісним розвитком людини.

Виявлено, що в ігровій діяльності найбільшого розвитку в дітей віком від 4-х до 6-7 років отримує така складова структури акту психічної саморегуляції довільної поведінки, як прийняття суб'єктом мети діяльності. Друге за рівнем розвитку місце посідають такі структурні складові акту психічної саморегуляції довільної поведінки, як: сформованість суб'єктивної моделі значущих умов; програми виконавських дій; система суб'єктивних критеріїв досягнення мети. Найменш розвиненими є такі компоненти акту психічної саморегуляції довільної поведінки: контроль і оцінка реального результату; рішення про корекцію системи саморегулювання. З одного боку, низький рівень розвитку зазначених компонентів може визначатися загальним рівнем розвитку довільної активності, а з іншого боку, зумовлюється саме характером довільної активності дитини в грі. Адже для дошкільника сама гра є метою, вона задовольняє і мотивує дошкільника без урахування того, який результат буде досягнуто.

У структурі трудової діяльності всі компоненти акту психічної саморегуляції представлено в дошкільників різних вікових груп більш рівномірно, ніж в ігровій. Гра більшою мірою “дозволяє” дошкільникові відволікатися від бажаного результату ніж праця. Доведено, що саме трудова діяльність найбільше сприяє розвитку таких компонентів, як здатність до контролю й оцінки реального результату і прийняття рішення щодо корекції системи саморегуляції. У той же час мета праці, виступаючи як соціальна вимога, важче приймається дітьми як власна мета, здатність до привласнення мети праці як соціальної вимоги потребує більшого рівня розвитку дитини як суб'єкта психічної саморегуляції.

Конструктивна діяльність актуалізує всі структурні елементи акту психічної саморегуляції дошкільника так, як і праця, але ще більше активізуються контроль і корекція. Це зумовлено тим, що конструктивна діяльність здійснюється за певними еталонами й алгоритмами, які, постійно перебуваючи в полі сприйняття дитини, можуть досить легко порівнюватися з проміжними та загальними результатами діяльності.

Порівняльний аналіз усіх трьох видів діяльності дошкільників доводить, що ігрова діяльність активізує на високому рівні мотиваційно-цільові компоненти діяльності, а конструктивна діяльність - контрольно-корекційні компоненти. Отже, творча гра і конструктивна діяльність утворюють основу тієї цілісної діяльності дошкільника, яка сприяє розвитку його психічної саморегуляції і довільної поведінки загалом. Трудова діяльність активізує всі компоненти саморегуляції, але на менш високому рівні. Таким чином, органічне поєднання ігрової та конструктивної діяльності дошкільників із поступовим нарощуванням їхньої залученості до різних форм трудової діяльності сприяє ефективному розвитку акту психічної саморегуляції довільної поведінки дошкільників. Розвиток психічної саморегуляції довільної активності дошкільників має спиратися на провідну діяльність дошкільного віку - ігрову. Значний розвивальний потенціал мають види гри, в яких дошкільник виступає в ролі суб'єкта - режисерська гра, сюжетно-рольова гра, гра за правилами, конструювальна гра. Органічне поєднання цих видів гри сприяє розвитку всіх ланок акту психічної саморегуляції довільної поведінки дошкільника.

Функціонально повноцінна структура психічної саморегуляції довільної активності дитини залежить від якісних показників її самосвідомості, а саме від здатності: під час реалізації певної діяльності суб'єктно привласнювати мету діяльності; створювати суб'єктивну модель значущих умов діяльності; самостійно сформувати програму виконавських дій; визначити суб'єктивні критерії досягнення мети; суб'єктно здійснювати контроль та оцінку реальних результатів діяльності; приймати рішення щодо корекції системи саморегулювання. Функціональним центром розвитку психічної саморегуляції довільної активності дошкільника є позитивний образ-Я у всіх його складових - когнітивному, емоційному і вольовому компонентах уявлення про себе. Реалізація авторської програми формування позитивного образу-Я дошкільника значно підвищує рівень психічної саморегуляції дітей, навіть у дошкільників з емоційними вадами.

Результати порівняльного аналізу даних констатувального і формувального експерименту підтвердили ефективність запропонованої експериментальної моделі оптимізації освітнього впливу на розвиток компонентів функціональної структури психічної саморегуляції, що повністю підтверджує висунуту на початку дослідження гіпотезу. Презентована модель надає можливість педагогам дошкільних навчальних закладів перебудувати структуру практичної діяльності, опанувати нові навички взаємодії з дошкільниками, створити необхідні умови в освітньому середовищі для розвитку довільності і саморегуляції дітей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Навчальна програма:

1. Байєр О.М. Напрям “Соціалізація” / О.М. Байєр // Дитина в дошкільні роки. Програма розвитку, навчання та виховання дітей / А.М. Богуш, О.П. Аматьєва, О.М. Байєр та ін.; Наук. керів. К.Л. Крутій. - Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2000. - С. 22; 37-38; 52-54; 88-89; 132-133; 223-225.

2. Статті в наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

3. Байєр О.М. Для розвитку особистості дитини / О.М. Байєр // Дошкільне виховання. - 1995. - №10. - С. 13.

4. Байєр О.М. Психічна саморегуляція старших дошкільників (психолого-педагогічні умови розвитку) / О.М. Байєр // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №7. - С. 70-73.

5. Байєр О.М. Розвиток психічної саморегуляції старших дошкільників у різних видах доступної дитині довільної активності / О.М. Байєр // Социальные технологии: актуальные проблемы теории и практики: Межд. межвуз. сб. научн. работ. - Киев - Запорожье - Одесса: КНУ им. Т. Шевченко, ОНУ им. И.И. Мечникова, ЗНУ, ГУ “ЗИГМУ”, 2005. - Выпуск 26. - С. 20-29.

6. Байєр О.М. Виявлення рівня розвитку структури психічної саморегуляції старших дошкільників в умовах ситуації конструювання / О.М. Байєр // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К., 2005. - Т.VII, Вип. 3. - С. 16-24.

7. Байер О.Н. Педагогическое общение как система социально-ценностных отношений и управление развитием саморегуляции дошкольника / О.Н. Байер // Гуманітарний вісник ДНВЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Наук.-теоретич. зб. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - С. 3-6.