Особливості психосоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

УДК 159.[922.7: 924.7]

Особливості психосоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами

Спеціальність 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Миколайчук (Карпа) Мар'яна Ігорівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “24 ” жовтня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2).

Автореферат розіслано “22” вересня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

АНОТАЦІЇ

Карпа М.І. Особливості психосоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2007.

Дисертація містить результати теоретичного та емпіричного дослідження детермінант розвитку особистості у контексті взаємодії з неповносправним сиблінгом. Здійснено експериментальне дослідження самооцінки, складників психоемоційної сфери, рис характеру, психосоціальної адаптації сиблінгів дітей з психофізичними вадами. Встановлено, що такі сиблінги переживають значні емоційні та соціальні труднощі. Проаналізовано індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники, які за цих умов негативно впливають на психологічну адаптацію.

Розроблено та апробовано теоретико-методологічні засади профілактичної та корекційної роботи з сиблінгами молодшого шкільного віку, що містить програму групових занять з батьками та групову психокорекційну роботу. Психокорекцію спрямовано на гармонізацію сфери самосприйняття сиблінгів неповносправних дітей, збільшення їхніх адаптаційних ресурсів, налагодження стосунків з братом чи сестрою, які мають вади розвитку.

Ключові слова: сиблінгова взаємодія, діти з психофізичними вадами, сиблінги неповносправних дітей, психосоціальна адаптація, самосприйняття, адаптаційні ресурси, психокорекційна робота.

Карпа М.И. Особенности психосоциального развития сиблингов детей с психофизическими нарушениями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07. - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертация содержит теоретический и эмпирический анализ детерминант развития личности в контексте взаимодействия с сиблингом у которого диагностированы психофизические нарушения. Произведено экспериментальное исследование самовосприятия, составляющих психоэмоциональной сферы, черт характера, а также психосоциальной адаптации сиблингов детей с психофизическими нарушениями. Установлено, что такие дети переживают значительные эмоциональные и социальные трудности. Выявлено 6 групп факторов, значительно влияющих на формирование их характерологических черт. А именно: 1) индивидные (пол сиблинга с психофизическими нарушениями, сиблинг-позиция, возрастная разница между детьми); 2) особенности психофизического недостатка сиблинга (мера физического и психического нарушения, поведенческие усложнения); 3) особенности взаимоотношений с сиблингом-инвалидом

4) особенности отношений с родителями; 5) самооценка матери; 6) наличие или отсутствие у ребенка близких друзей.

Разработанный проект профилактической и коррекционной работы направлен на формирование гармонических отношений ребенка с сиблингом-инвалидом, повышение самооценки, актуализацию адаптационного потенциала. Результаты формирующего эксперимента показали эффективность проведения психокоррекционной работы с детьми младшего школьного возраста. Показателями эффективности являются повышения уровня их самооценки, общительности, самоконтроля, уменьшения эмоциональной нестабильности, напряжения, количества поведенческих нарушений, а также значительное улучшение межличностных отношений с братом/ сестрой с нарушениями в развитии.

Ключевые слова: сиблинговое взаимодействие, дети с психофизическими нарушениями, психосоциальная адаптация, самовосприятие, адаптационные ресурсы, психокоррекция.

M. Karpa. The peculiarities of psychosocial development of handicapped children siblings. - Manuscript.

The dissertation for Candidate degree in psychological sciences in speciality 19.00.07 - Pedagogical and Age Psychology. - G.S. Kostiuk Institute of Psychology of the APS Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation contains theoretical analysis of factors of psychological development of an individual in the context of handicapped sibling interaction. Besides it contains empirical research of self-image, components of psychoemotional sphere, character features and adaptation of disabled children siblings. It has been proved, that such children endure considerable emotional and social hardships. Individual and social factors which have negative influence in psychosocial development under such circumstances have been analyzed.

The author has developed and introduced the programme of psychological correction with primary school age siblings of handicapped children. It contains the programme of parents support groups and psychocorrection. The psychocorrection is aimed at harmonizing relationships with a handicapped sibling, increasing his/her self-esteem, as well as adaptation resources.

Key words: sibling relationships, children with psychophysical disorders, handicapped children siblings, psychosocial adaptation, self-image, adaptational resources, psychocorrectional work.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах політичних та суспільних перетворень, що впливають на порушення сімейної стабільності, особливо актуальною постає проблема становлення особистості в сім'ї, що переживає значні психоемоційні труднощі, потрапляє в екстремальні умови існування. Саме до таких екстремальних, психотравмуючих умов відносять народження дитини зі значними вадами розвитку. Згідно зі статистичними даними Міністерства охорони здоров'я України з кожним роком зростає кількість сімей, в яких народжуються діти з перинатальною патологією. За останні десять років в Україні у п'ять разів збільшилась кількість дітей з вадами розвитку, серед яких найбільше дітей з ураженням ЦНС. На сьогодні в Україні налічують понад 160 тисяч дітей-інвалідів. Щороку кількість таких дітей збільшується на 5-6 тисяч.

Народження дитини з психофізичними вадами (надалі дитина з ПФВ) створює психотравмуючу ситуацію і має значний вплив не лише на батьків, а й на інших дітей в сім'ї, їхню емоційну, мотиваційну, особистісну сферу. На жаль, цю проблему науковці радянського періоду, вітчизняні психологи чи педагоги детально не розглядали. Існують дослідження впливу сиблінгових взаємин на набуття дитиною первинного досвіду спілкування, інтелектуальний розвиток, креативність, соціальну адаптацію, самоставлення, життєве самовизначення (А. Адлер, М.І. Алексєєва, М. Баледа, І.Ф. Дементьєва, І.А. Дідук, В.М. Дружинін, Т.І. Думітрашку, Р. Зайонц, О.Л. Кононко, М.Р. Кошонова, Р. Мей, Л.М. Сазонова, Є. Стотленд, Й. Рембовський, М. Рунко, В. Томан, L. Bond, Е. Gibs, D. Teti). Також досліджено вплив народження дитини з вадами на психоемоційний стан та адаптацію батьків (Н. Бастун, Р. Кравченко, А. Кравцова, А. Кукурудза, К. Островська, М. Радченко, М. Сварник, М. Batshaw, H. Borzyszkowska, М. Коscielska, D. Lobato). Проте ці дані не дають відповіді на питання: як народження неповносправної дитини та взаємини з такою дитиною в сім'ї впливає на її здорових сиблінгів.

Актуальність дослідження розвитку особистості в умовах несприятливого сімейного середовища, під впливом взаємин з неповносправним сиблінгом, зумовлено необхідністю вчасної діагностики, профілактики та корекції порушень психосоціального розвитку сиблінгів дітей з ПФВ. Особливої важливості тема даного дисертаційного дослідження набуває в контексті становлення вітчизняної системи реабілітації дітей з фізичними та розумовими вадами, яка ґрунтується на сімейноцентрованому підході. Вивчення питання впливу неповносправної дитини на психосоціальний розвиток її здорових сиблінгів та розроблення програми, що сприятиме налагодженню взаємин між здоровою і неповносправною дитиною, сприятиме гармонізації розвитку дітей-сиблінгів, а також стане вагомим внеском в оптимізацію реабілітаційного процесу дітей-інвалідів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до комплексної теми кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка на тему: “Психологічний аналіз соціальної активності особистості” (НДР 0106U005912).

Тему дисертації затвердила Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол №37/11 від 30.11.2005р.), її узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 28.02.2006р.).

Об'єктом дослідження є психосоціальний розвиток дитини в процесі сиблінгової взаємодії.

Предмет дослідження - вплив стосунків із сиблінгом з ПФВ на формування особистісних рис, психосоціальну адаптацію дітей молодшого шкільного віку та психолого-педагогічні засоби профілактики і корекції адаптаційних порушень.

Мета роботи - виявити особливості психосоціального розвитку дітей молодшого шкільного віку в процесі їх взаємодії з неповносправним сиблінгом, а також розробити програму попередження та корекції порушень їх психоемоційної та соціальної адаптації.

Гіпотеза дослідження: сиблінги дітей з ПФВ переживають значні емоційні та психосоціальні труднощі, які неоднозначно (переважно негативно) впливають на їх особистісний розвиток, формування самосвідомості та соціальну адаптацію. Застосування комплексного психокорекційного підходу дасть змогу попередити та знизити у них прояви дезадаптаційних труднощів (сприятиме формуванню позитивної “Я-концепції”, зниженню невротичних тенденцій та гармонізації міжособистісних відносин).

Мета і гіпотеза дослідження зумовили такі завдання:

здійснити теоретичний аналіз проблеми впливу сімейного середовища на становлення особистості, зокрема на особистісний розвиток сиблінгів дітей з психофізичними вадами;

дослідити особливості самоставлення, складників психоемоційної сфери, риси характеру, а також особливості психосоціальної адаптації сиблінгів дітей з психофізичними вадами;

установити зв'язок між самооцінкою, особливостями психоемоційної сфери й характеру сиблінгів неповносправних дітей та емоційним кліматом у сім'ї, важкістю порушень розвитку сиблінга, особливостями взаємодії з ним;

визначити функціональний вплив зміни батьківського самоставлення після народження неповносправної дитини на процес психосоціального розвитку та формування адаптаційних особливостей сиблінгів;

розробити та апробувати комплексну програму профілактики і корекції психосоціальної дезадаптації, розвитку адаптивних складників самосвідомості у сиблінгів неповносправних дітей молодшого шкільного віку.

Методологічна та теоретична основа дослідження: теорія навчання та розвитку Г.С. Костюка, реалізована в генетичній психології С.Д. Максименка, в працях Г.О. Балла, І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, О.Л. Кононко, Н.Ю. Максимової, Ю.А. Приходько, Т.М. Титаренко, Г.А. Хомич і ін.; принципи гуманістичної психології (К. Роджерс), системної психотерапії і консультування (В. Сатір, Р. Шафер, Й. Швайцер, А. Шліппе, G. Combs, J. Fridman, K. Ludewig), групової психотерапії (І. Ялом); положення про значущість спілкування у становленні особистості дитини (О.В. Киричук, М.І. Лісіна, Н.Ю. Максимова та ін.); концепція психології сімейної взаємодії (М.І. Алексєєва, А.Я. Варга, В.В. Столін, Е.Г. Ейдеміллер та ін.); положення про дисфункції соціо- і психогенезу Ю.А. Александровського, Ф.Б. Березіна, А.І. Захарова і ін.

Основними методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми: аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація теоретичних та емпіричних даних; діагностичні методи (опитування, анкетування, тестування, спостереження, бесіда); психолого-педагогічний експеримент, якісний та кількісний аналіз результатів дослідження, статистичні методи оброблення даних.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше в Україні детально проаналізовано сімейні чинники особистісного розвитку сиблінгів дітей з ПФВ. Показано сутність та значущість впливу взаємин з неповносправним сиблінгом на формування у здорових дітей самосвідомості, характерологічних особливостей, адаптаційних ресурсів. Поглиблено розуміння впливу батьківських позицій на взаємини здорової дитини з неповносправним сиблінгом. З'ясовано форми психосоціальної дезадаптації сиблінгів дітей з психофізичними вадами (наявність внутрішньопсихологічних конфліктів, тривожності, низької самооцінки, схильності до депресії, психосоматичних порушень). Науково обґрунтовано й розроблено психолого-педагогічні підходи до профілактики та корекції психологічної дезадаптації учнів початкової школи, що мають сиблінгів з ПФВ.

Практична цінність полягає в розробленні та модифікації методів діагностики особливостей взаємин здорової дитини з неповносправним сиблінгом та формування особистісних рис і адаптаційного потенціалу молодших школярів у сім'ї з неповносправною дитиною. Для батьків запропоновано методичні рекомендації, застосування яких сприятиме налагодженню стосунків між здоровою та неповносправною дитиною, зростанню педагогічної компетентності батьків. Створено й апробовано систему психопрофілактичної та психокорекційної допомоги сиблінгам дітей з ПФВ, яку можуть широко використовувати практичні психологи в реабілітаційних центрах та інших медико-соціальних установах, шкільні психологи та вчителі. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для професійного підготовлення студентів, підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечено комплексним (аналітичним, експериментальним) дослідженням проблеми; використанням валідного і надійного методичного інструментарію, адекватного меті й завданням дослідження; поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних; використанням сучасних методів статистичного оброблення матеріалу.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження представлено в доповідях на регіональних, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: “Дитяча та юнацька психотерапія в Україні: основні напрямки роботи” (Львів, 2003), “Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (Львів, 2003), “Дезадаптована дитина: напрямки психотерапевтичної та психокорекційної допомоги” (Львів, 2004), “Духовні та соціально-психологічні аспекти допомоги дітям із загальними розладами розвитку в системі інтеграційної освіти” (Львів, 2004), “Соціальна робота - ознака демократизації суспільства” (Хмельницький, 2004), “Психологічні проблеми сучасності” (Львів, 2005), “Теоретичні та практичні аспекти дитячої та юнацької психотерапії” (Львів, 2005), “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2005), Перший Всеукраїнський конгрес психологів (Київ, 2005), “Дитяча та юнацька психотерапія в Україні - 5-річний досвід роботи” (Львів, 2006), на засіданнях кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Розроблену психокорекційну програму впроваджено в роботу дитячих реабілітаційних центрів м. Львова, м. Червонограда, м. Броди, м. Біла Церква, м. Харкова, а також використано для викладання курсів “Педагогічна психологія”, “Особливості психологічної допомоги дітям із загальними розладами розвитку”, “Робота психолога з батьками” для студентів психологічного відділення філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено у 13 публікаціях, з них 6 - у спеціалізованих виданнях ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (236 найменувань, з них 82 іноземними мовами) та 6 додатків на 34 сторінках. У дисертації подано 30 таблиць, 34 рисунки. Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок.

сиблінг психофізичний особистість

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, описано інструментарій дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні аспекти дослідження впливу взаємин з неповносправним сиблінгом на психосоціальний розвиток особистості” проаналізовано наукову літературу з теми дисертаційного дослідження, подано операціоналізацію основних понять, викладено концепцію дослідження.

У дисертації окреслено два основних механізми впливу сімейного середовища на психосоціальний розвиток особистості (розвиток особистості під впливом міжособистісних стосунків, що охоплює зміни Я-концепції, емоцій, почуттів, а також формування соціальних навичок і моделей поведінки): 1) зміна темпу розвитку, 2) скерування змін розвитку у певному руслі. Це може бути забезпечено або стимулюванням розвитку (активний виховний вплив, необхідна психологічна підтримка), або його пригніченням (ігнорування, незадоволення базових потреб, переобтяження обов'язками, надмірний контроль активності, відсутність чітких або наявність суперечливих вимог). Зазначено, що саме незадоволення вікових потреб спричиняє психоемоційну напруженість, затримку розвитку, зменшення життєвих сил, перешкоджає виконанню соціальних функцій, тобто призводить до порушення адаптації.

До сімейних чинників, що стимулюють особистісний розвиток відносять сиблінгові взаємини (М.І. Алексєєва, І.А. Дідук, М.Р. Кошонова, Л.М. Сазонова, L. Bond, E. Teti, D. Gibs). Взаємодія з сиблінгами розширює психічний простір дитини, активізуючи її фізичний, емоційний, інтелектуальний розвиток, становлення самосвідомості. Завдяки сиблінговим контактам в індивіда формується система цінностей, навички міжособистісних стосунків. Негативний досвід такої взаємодії може створити несприятливе підґрунтя для розвитку самосприймання, соціальних настановлень особистості.

До чинників дисгармонізації особистісного розвитку відносять вплив психотравмуючого сімейного середовища, а саме: порушення структури та функцій сім'ї, негативний психологічний мікроклімат, незадоволення основних потреб дитини, патологічні стилі виховання.

На підставі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних дослідників (Н. Бастун, Р. Кравченко, А. Кравцова, А. Кукурудза, К. Островська, М. Радченко, М. Сварник, М. Batshaw, H. Borzyszkowska, М. Коscielska, D. Lobato) народження дитини з ПФВ (суттєвими відхиленнями від нормального фізичного чи психічного розвитку, що зумовлені вродженими або набутими вадами) віднесено до значних психотравмуючих, кризових чинників для всієї сім'ї. Психологічні ускладнення при цьому можуть виявлятись у порушенні сімейних взаємин (сімейні конфлікти, порушення сімейної динаміки: „втеча” батьків у роботу, надмірна самопосвята матері, розлучення), емоційних порушеннях у батьків (фокусування на втраті, трагічне сприйняття життя тощо), виникненні патологічних виховних стратегій (недооцінювання можливостей дитини чи надмірні вимоги до неї, гіперопіка, вседозволеність тощо), порушенні соціального функціонування сім'ї (втрата соціальних зв'язків, агресивне налаштування до оточуючого світу). Всі ці чинники інвалідизують сім'ю і негативно відбиваються на всіх аспектах розвитку як неповносправної дитини, так і її сиблінгів.

Дослідження зарубіжними психологами взаємин дітей з неповносправними сиблінгами не дають однозначної оцінки їх впливу на формування особистісних рис та психосоціальну адаптацію здорових братів та сестер. Деякі результати засвідчують підвищення рівня стресу, появу соматичних проблем і поведінкових труднощів (F. Kaplan, K. Laurence, M. Newman, E. Poznanski, M. SanMarino, B. Tew). Низка дослідників акцентує увагу на негативних емоційних переживаннях сиблінгів дітей з ПФВ: ревнощах, злості, тривозі за власне майбутнє, соромі за свого сиблінга, почутті провини, надмірному почутті обов'язку (S. Harris, C. Travis, D. Hogan, M. DeMyer). Натомість інші дослідники стверджують, що сиблінги дітей з ПФВ не мають більших психологічних проблем, ніж сиблінги здорових дітей. Навпаки, такі діти характеризуються високим рівнем толерантності, емпатійності, альтруїзму, емоційної зрілості та відповідальності, низьким рівнем агресивності (D. Lobato, A. Gath, S. McHale, P. Howlin).

У тексті дисертації подано аналіз розбіжностей у результатах зарубіжних досліджень, а також наведено чинники зменшення травматизації сиблінгів дітей з ПФВ, а саме: стабільність батьківського шлюбу, сповідування батьками високих духовних цінностей, відкритість в обговоренні почуттів серед членів сім'ї, відсутність переобтяження сиблінгів доглядом за неповносправною дитиною, прояв розуміння потреб дітей і вміння ефективно взаємодіяти з ними.

На основі проведеного аналізу обґрунтовано потребу вивчення особливостей психосоціального розвитку сиблінгів дітей з ПФВ та чинників, що його дисгармонізують. Зважаючи на це, а також мету, гіпотези, поставлені завдання й визначено основні напрямки експериментального дослідження.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження психосоціального розвитку особистості під впливом взаємин з неповносправним сиблінгом” описано процедуру й результати констатуючого експерименту. Відповідно до поставлених завдань дослідження виконано у двох напрямках: 1) з'ясування психологічних особливостей взаємин дітей з неповносправними сиблінгами;

2) аналіз впливу цих взаємин на формування Я-концепції, рис характеру та психосоціальну адаптацію здорових сиблінгів.

Емпіричне дослідження здійснювалось впродовж 2003-2005 років. Ним було охоплено 137 дітей 8-11 років та їхніх батьків. Серед досліджуваних 65 дітей мають сиблінгів з ДЦП (експериментальна група) та 72 дитини мають здорових сиблінгів (контрольна група). Дослідження проводилось на базі навчально-реабілітаційних центрів міста Львова і Львівської області, а також загальноосвітніх шкіл м. Львова.

Для виявлення особливостей взаємин з неповносправним сиблінгом використовували авторський опитувальник “Особливості взаємин з неповносправним сиблінгом” (ОВНС) та методику “Незавершені речення” H. Lyszkiewicz (модифіковану автором). Пізнавальний аспект взаємин було проаналізовано за трьома критеріями: 1) знання про суть і причини неповносправності, 2) усвідомлення можливостей і потреб сиблінга, 3) бачення його майбутнього.

Отримані результати засвідчили таке:

Більшість досліджуваних дітей (63%) не знає, в чому полягає суть порушеннь розвитку сиблінга. Діти зазначають, що батьки уникають подібних розмов. Натомість для більш ніж 70% опитуваних ці питання є дуже важливими.

Оцінюючи можливості сиблінга, більшість дітей не усвідомлює їхніх реальних обмежень. Незнання особливостей вади та можливостей сиблінга спричиняє появу неадекватних вимог до нього, порушення взаємодії.

Майбутнє свого сиблінга респонденти пов'язують з його самостійністю, з можливістю появи мовлення та здатності самостійно пересуватись. Відповідно страхи щодо свого майбутнього діти пов'язують з вимушеністю “опікуватись сиблінгом все життя”.

Особливості переживань емоцій та почуттів до свого неповносправного брата чи сестри як критерій емоційних взаємин було проаналізовано на підставі окремих шкал опитувальника ОВНС.

Порівнюючи результати експериментальної та контрольної групи за

t-критерієм Ст'юдента, встановлено істотні відмінності в показниках емоційного ставлення до сиблінга, таких як: переживання ревнощів, сорому, жалості та почуття провини. Ці показники є статистично вищими у сиблінгів неповносправних дітей (р<0,05) (див. рис. 1). Старші брати дітей з ПФВ частіше переживають почуття жалості та відповідальності аніж молодші сестри.

Зовнішнє вираження вади сиблінга спричиняє у дітей збільшення почуття провини. Коли ж порушення сиблінга не має зовнішнього прояву, воно часто не усвідомлюється як вада, і рідше спричиняє травматичні переживання.

Дисперсійний аналіз вказує на те, що в разі посилення важкості порушення фізичного розвитку неповносправної дитини у сиблінга зростає почуття провини, сорому та злості.

Окрім когнітивного та емоційного аспектів було також проаналізовано поведінковий складник взаємодії між сиблінгами. За показник було обрано кількість і спосіб проведеного часу разом. З'ясовано, що спільне проведення часу з неповносправним сиблінгом переважно полягає у щоденній опіці над ним. У спільних іграх здорова дитина найчастіше обирає роль вчителя, наставника свого неповносправного сиблінга. Сиблінги неповносправних дітей декларують значно меншу кількість часу, яку вони хотіли б проводити з братом чи сестрою, аніж їхні однолітки зі своїми здоровими сиблінгами. Це свідчить про психологічну обтяжливість таких взаємин.

Найбільшою перешкодою для повноцінних стосунків між сиблінгами є психічні вади брата чи сестри, а саме розлади мовлення та розуміння мови (40%). Для 19% опитуваних найбільшою перешкодою є фізичні вади, 10% - поведінкові порушення сиблінга.

Аналіз результатів емпіричного дослідження засвідчив, що взаємодія між здоровою та неповносправною дитиною в сім'ї, а, отже, і психосоціальний розвиток здорової дитини значно пов'язаний з психологічним мікрокліматом у сім'ї, особливістю взаємодії між батьками та дітьми, а також з батьківською самооцінкою. Сприятливість сімейного середовища, що спричиняє суб'єктивне відчуття психологічної захищеності, впливає на зниження почуття ревнощів до сиблінга, сорому за нього. Емоційна близькість між батьками і дітьми, а отже, задоволення психоемоційних потреб останніх, пов'язана зі зниженням почуття провини та образи на сиблінга. Високий показник батьківської компетентності корелює зі зниженням страху, надмірної відповідальності за сиблінга.

Виявлення особливостей самоставлення, рис характеру та адаптаційних здібностей сиблінгів неповносправних дітей було виконано за допомогою особистісного опитувальника Р .Кеттелла, методики “Дитячий опитувальник неврозів” В.В. Сєдньова та методики визначення рівня самооцінки А.М. Прихожан. Аналіз отриманих даних дав змогу стверджувати наступне:

1) Серед сиблінгів дітей з ПФВ високу самооцінку має менший відсоток молодших школярів, аніж серед сиблінгів здорових дітей (p<0,05). Також серед сиблінгів неповносправних дітей дещо більше досліджуваних з високим рівнем розходження самооцінки та домагань, що є показником наявності у них внутрішньопсихологічних конфліктів.

Самооцінка сиблінгів неповносправних дітей є нижчою, аніж у їхніх однолітків за показниками як самооцінки характеру, так і зовнішності (p<0,05).

На підставі факторного аналізу з'ясовано, що у сиблінгів дітей з ПФВ для загальної позитивної самооцінки, тобто такої, яка забезпечує емоційний комфорт найбільш вагомими є самооцінка зовнішності та розумових здібностей (у сиблінгів здорових дітей - самооцінка характеру, успіхів у навчанні). Це може бути зумовлено ототожненням себе з неповносправним сиблінгом, що в молодшому шкільному віці часто відбувається на основі зовнішніх критеріїв (зовнішній вигляд, здібності).

2) Порівняльний аналіз характерологічних профілів у експериментальній та контрольній групах дає змогу стверджувати про існування достовірно значущих відмінностей. Характерологічний профіль сиблінгів дітей з ПФВ відрізняється вищими показниками емоційної чутливості, емпатійності. Таким дітям притаманна більша тривожність, у них домінує схильність до почуття провини. Поряд з цим сиблінгам неповносправних дітей властивий вищий самоконтроль. Вони краще розуміють соціальні норми та мають вищий рівень саморегуляції (див рис. 2).

Внаслідок дослідження виявлено 6 груп чинників, що значно впливають на формування характерологічних рис сиблінгів дітей з ПФВ: індивідні (сиблінг-позиція, різниця у віці між дітьми, стать сиблінга); особливості психофізичної вади сиблінга (важкість порушення фізичного/ розумового розвитку, наявність чи відсутність поведінкових ускладнень); особливості взаємин з сиблінгом; особливості стосунків з батьками; особливості батьківського самоставлення; наявність чи відсутність емоційно близьких осіб, з якими можна було б поділитись труднощами.

3) Результати аналізу невротичного стану, що характеризує рівень психологічної адаптації/ дезадаптації, є такими: показники 17,5% досліджуваних свідчать про їхню схильність до розвитку депресії, у 16% зафіксовано схильність до розвитку астенії, а у 9,3% - її наявність. У 34,6% досліджуваних виявлено схильність до розвитку поведінкових порушень, а у 14,3% дітей їх наявність. Ризик виникнення вегетативних розладів існує у 19% дітей, та у 10,6% вони маніфестують. У 4,8% сиблінгів наявне порушення сну та 26,6% дітей схильні до цього. За шкалою “тривожність” 20% мають високу тенденцію до її підвищення, а для 2,6% сиблінгів вона притаманна. Установлено значущі відмінності між такими показниками як астенія (t=3,25 при p<0,01), вегетативні розлади (t=3,11 при p<0,01), порушення сну (t=2,44 при p<0,01) та тривожність (t=2,64 при p<0,01), що переважають у сиблінгів неповносправних дітей у порівнянні з сиблінгами здорових дітей.

Отримані результати свідчать про ризик порушення гармонійності психосоціального розвитку сиблінгів неповносправних дітей, а також про покращення їхнього психоемоційного стану за умови налагодження взаємин з сиблінгами. Це зумовило доцільність та перспективність психопрофілактичної та корекційної роботи.

Третій розділ “Шляхи попередження та корекції адаптаційних розладів у сиблінгів неповносправних дітей” містить опис психокорекційної програми та оцінку її ефективності.

Метою профілактичної допомоги було покращення умов сімейного виховання: налагодження взаємодії дітей з батьками; підвищення психологічної компетентності батьків; допомога батькам у виробленні послідовних і прийнятних вимог до дитини; надання консультативної допомоги батькам стосовно повідомлення дітям діагнозу їхнього неповносправного сиблінга та інформації про особливості його розвитку. Для цього було організовано групи зустрічей з батьками. В них брали участь батьки, що звертались за консультативно-корекційною допомогою стосовно розвитку своєї неповносправної дитини у Львівський реабілітаційний центр “Джерело”. Зустрічі провадили з періодичністю раз на тиждень тривалістю 1,5 години у формі групових бесід і дискусій.

Після завершення роботи батьки зазначали, що по-іншому почали сприймати своїх здорових дітей, у них збільшилась чуйність до їхніх потреб та труднощів, зросла компетентність у налагодженні стосунків між дітьми.

Проаналізувавши індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники виникнення адаптаційних розладів сиблінгів дітей з ПФВ, а також, врахувавши результати проведеного психодіагностичного дослідження, ми розробили та апробували програму групової психологічної корекції для сиблінгів дітей з ПФВ. Вона містила інтенсивний курс, що складався з 10 занять по 2 години з періодичністю проведення один раз на тиждень.

Під час проведення психокорекційної роботи з сиблінгами неповносправних дітей було реалізовано наступні цілі: 1) навчальні: отримання інформації про особливості вади сиблінга; усвідомлення його потреб; формування навичок ефективної взаємодії з сиблінгом;

2) індивідуальні: зняття емоційного напруження; підвищення самооцінки; вдосконалення комунікативних вмінь; розвиток навичок самоконтролю та саморегуляції.

Для реалізації поставлених цілей у рамках психокорекційної роботи було використано такі методи корекційного впливу: елементи ігрової терапії, окремі техніки системно-сімейної психотерапії (сімейна розстановка тощо), елементи арттерапії, психоедукаційні елементи, елементи тренінгу комунікативних навичок і техніки особистісного зросту. При цьому максимально було застосовано індивідуальний підхід, що полягав у врахуванні труднощів кожного учасника групи.

На основі діагностичних показників було сформовано три паралельні психокорекційні групи. Дві з них налічували по 6 учасників, і третя - 8 учасників. Вік усіх учасників групи становив 8-11 років. У контрольній групі було 20 сиблінгів дітей з ПФВ, на яких психокорекційний вплив не здійснювали.

Оцінювання ефективності психокорекційної роботи проводили на основі спостереження та психодіагностичних тестових методик, а саме: дитячого особистісного опитувальника Р.Кеттелла, дитячого опитувальника неврозів В.Седньова, методики визначення рівня самооцінки А.Прихожан (модифікованої автором), проективної методики “Малюнок сім'ї”. Цей самий комплекс методик було запропоновано двадцятьом досліджуваним контрольної групи.

Порівняльний аналіз даних експериментальної та контрольної групи дав змогу виявити значущі відмінності в показниках, отриманих до та після корекційної роботи. Згідно з опитувальником Р.Кеттелла спостерігався зсув за показниками А - “замкнутість-товариськість”, F - “стриманість-експресивність”, I - “черствість-чуйність”, Q3 - “низький самоконтроль-високий самоконтроль” в сторону збільшення та зсув за показниками С - “емоційна стійкість-емоційна нестійкість”, О - “спокій-неспокій”, Q4 - “розслабленість-напруженість” в сторону зменшення. Статистично значущі зсуви згідно з t-критерієм Ст'юдента спостерігались за показниками А (t= -2,38; p< 0,05), C (t= 2,34; p< 0,05), Q3 (t= -2,57; p< 0,01) та Q4 (t= -2,82; p< 0,01). За іншими показниками (Е, G, H) значущих змін не відбулося (див. рис. 3).

Повторне тестування за допомогою дитячого опитувальника неврозів (ДОН) дало змогу виявити значуще зниження показника тривожності (p< 0,05) (див. рис. 4).

Після психокорекційної роботи відбулися зміни і в самооцінці досліджуваних експериментальної групи. Статистично достовірним є підвищення самооцінки характеру (t= -2,23; p< 0,05). Таким чином, кількісний аналіз змін показав, що динаміку відображено в таких показниках як товариськість, емоційна стійкість, самоконтроль, емоційна розслабленість, самооцінка характеру.

Значуще відрізняються показники особистісних рис, психоемоційного стану та самооцінки у тих дітей, що пройшли тренінг, і тих, які не брали в ньому участі. Зокрема, в сиблінгів неповносправних дітей після тренінгу, в порівнянні з сиблінгами, які не були до нього залучені, зросла експресивність, збільшилась чуйність, порідшали поведінкові порушення та значно зросла самооцінка за параметрами: розум, авторитет серед ровесників, успіхи в навчанні, зовнішність, впевненість у собі.

Результати, отримані за проективною методикою “Малюнок сім'ї” у контрольній та експериментальній групах, дали змогу прослідкувати динаміку змін суб'єктивного сприйняття дітьми сімейної ситуації, міжособистісних стосунків (зокрема із сиблінгом) та свого місця в родині. У контрольній групі спостерігалась відсутність тенденції до позитивних змін за більшістю критеріїв. Натомість в експериментальній простежувалась чітка динаміка змін у позитивну сторону. На підставі якісного аналізу можна стверджувати про покращення емоційного фону малюнків. Якщо до психокорекційної роботи вони виконувались простими олівцями, то вдруге діти з великою ретельністю та бажанням розфарбовували членів сім'ї, зображали їх більш веселими, фігури розміщували на опорі. Це є свідченням зросту відчуття психологічного захисту та впевненості. Фігури автора та членів сім'ї зображались більших розмірів, що свідчить про збільшення самооцінки та зменшення тривожності, сорому за свою сім'ю. Діти малювали себе не відокремлено від сім'ї, а включеними у сімейну взаємодію з позитивною налаштованістю на спілкування з сиблінгом. Після психокорекційної роботи в дитячих малюнках помітно зменшились ознаки конкуренції з сиблінгом. Сиблінг частіше був зображений поруч з автором, що може свідчити про його прийняття, зріст теплих почуттів для нього.

Результати кількісного аналізу малюнків вказують на те, що після психокорекційної роботи 38% дітей почали сприймати сімейну ситуацію як сприятливу, що пов'язано з відчуттям емоційного комфорту дитини у колі сім'ї. Ворожість сімейних взаємин, згідно зі сприйманням дітей, зменшилась на 36%. Також, на думку дітей, порідшали прояви конфліктності на 48% (що виявлялись переважно стосовно сиблінга) і тривожності (26%) у сімейному кліматі.

Наведений вище аналіз результатів вимірювання до початку і після завершення корекційної роботи в групі сиблінгів дітей з ПФВ свідчить про її ефективність стосовно формування позитивної “Я-концепції”, зниження невротичних тенденцій і гармонізації міжособистісних відносин.

ВИСНОВКИ

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню особливостей психосоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами. Проведено теоретичне узагальнення та апробовано вирішення проблеми дослідження впливу взаємин з неповносправним сиблінгом на формування особистісних рис, самоставлення, поведінкових особливостей дітей молодшого шкільного віку. Узагальнюючи результати дослідження, можна зробити такі висновки:

Психосоціальний розвиток, що полягає у становленні особистості під впливом соціальних чинників, передусім сім'ї, може зазнавати змін або шляхом стимулювання з боку сімейного оточення, або шляхом пригнічення через незадоволення значущих потреб. Останнє спричиняє психоемоційну напруженість, затримку розвитку, перешкоджає виконанню соціальних функцій, тобто призводить до порушення адаптації. До чинників стимулювання відносять, зокрема, сиблінгову взаємодію, що розширює психічний простір дитини, активізуючи її фізичний, емоційний, інтелектуальний розвиток, становлення самосвідомості. До чинників дисгармонізації психосоціального розвитку відносять психотравматичні переживання.

Значні психотравматичні переживання для всієї сім'ї спричиняє народження неповносправної дитини, чи набуття нею важкої психофізичної вади. Психологічні ускладнення при цьому можуть виявлятись у порушенні сімейних взаємин, рольових змінах членів сім'ї, зміні виховних стратегій щодо здорових дітей, порушенні соціального функціонування сім'ї. Ці чинники, а також порушення взаємин з неповносправним сиблінгом, призводять до дисгармонізації психосоціального розвитку дитини, що потребує своєчасної діагностики та проведення відповідних психокорекційних заходів.

У результаті проведеного емпіричного дослідження підтверджено гіпотезу про те, що сиблінги дітей з психофізичними вадами переживають значні емоційні та психосоціальні труднощі, які неоднозначно (переважно негативно) впливають на їх особистісний розвиток, формування самосвідомості та соціальну адаптацію. З'ясовано, що народження дитини з ПФВ здорові сиблінги переживають як психотравму. Травматичні переживання спричиняє зовнішній вигляд сиблінга, його фізична чи розумова вада, ставлення до нього оточення.

Серед чинників, які найбільше впливають на емоційний аспект взаємин з неповносправним сиблінгом виділено сиблінг-позицію, стать обох дітей, зовнішній прояв неповносправності, важкість порушення розвитку, наявність різниці у ставленні батьків до дітей, психологічний клімат в сім'ї. Старші сиблінги частіше переживають почуття жалості та відповідальності аніж молодші, що спричиняє збільшення у них особистісної тривожності. Брати частіше, аніж сестри дітей з ПФВ переживають ревнощі, сором, жалість, злість та образу на своїх сиблінгів. Важкість порушення фізичного розвитку сиблінга впливає на зростання почуття провини, сорому, злості та страху у здорових дітей.

Установлено, що найбільшою перешкодою для гармонійних взаємин є розумові вади неповносправного сиблінга.

З'ясовано, що самооцінка сиблінгів дітей з ПФВ є нижчою, ніж в їхніх однолітків за показниками “самооцінка характеру” та “самооцінка зовнішності”. Її характеризує більше розходження між Я-реальним та Я-ідеальним.

Аналіз характерологічних рис сиблінгів неповносправних дітей показує, що вони емоційно чутливіші, у них більш розвинена емпатія, здатність розуміти інших людей і співпереживати, ніж у сиблінгів здорових дітей. До адаптивних рис у сиблінгів дітей з психофізичними вадами належить вищий самоконтроль. Вони краще розуміють соціальні норми та мають вищий рівень саморегуляції. До дезадаптаційних рис належить тривожність, уразливість, домінуюча схильність до почуття провини, дратівливість, схильність до пригніченого настрою.

З'ясовано особливості невротичних показників сиблінгів неповносправних дітей. Установлено значущі відмінності між такими показниками як астенія, вегетативні розлади, порушення сну та тривожність. Вони є вищими у сиблінгів дітей з ПФВ, аніж у сиблінгів здорових дітей.

Розроблено проект психологічної допомоги сиблінгам дітей з ПФВ. Він передбачає: 1) проведення профілактичної роботи з батьками задля покращення умов сімейного виховання, підвищення психологічної компетентності батьків; 2) проведення групової психокорекційної роботи із сиблінгами дітей з ПФВ для гармонізації взаємин із сиблінгом, зменшення невротичних проявів, покращення “Я-концепції”, оволодіння навичками ефективних копінг-стратегій.

Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив його ефективність. Після психокорекційної роботи у дітей зросла товариськість, самоконтроль, збільшилась емоційна стійкість, зросла самооцінка, зменшилась тривожність. Виявлено позитивні зміни в міжособистісних стосунках із сиблінгами: 1) налаштування на комунікацію; 2) зменшення почуття сорому за сиблінга; 3) збільшення бажання проводити з ним свій вільний час.

Успішність проведення психокорекційної роботи дає можливість вважати за доцільне її впровадження в перелік послуг реабілітаційних центрів, а також використання описаних методів психологічної допомоги шкільними психологами, якщо в школі навчаються сиблінги дітей з вадами розвитку.

Серед перспектив подальших досліджень з даної теми вважаємо доцільним поглиблене вивчення таких питань: вплив стосунків з неповносправним сиблінгом на особистісне функціонування в підлітковому, юнацькому та дорослому віці; особливості налагодження взаємодії із сиблінгом у діадах згідно з сиблінг-позицією та статтю; налагодження системної допомоги сім'ям неповносправних дітей щодо покращення стосунків між дітьми; розроблення системи залучення сиблінга до терапевтичного та освітнього процесу брата чи сестри з психофізичними вадами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Карпа М.І. Дитяча неповносправність: проблема психосоціального впливу на здорових дітей в сім'ї // Вісник Львівського університету. Серія: Філософські науки. 2004 р. Вип. 6. - С. 274- 82.

2. Карпа М.І. Особливості психокорекції адаптаційних розладів здорових дітей в сім'ї, де є неповносправна дитина // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. Вип. 13. Психологія. Дрогобич.: Вимір, 2004 р. - С. 118-129.

3. Карпа М.І. Особливості психоемоційних та рольових змін в сім'ї з неповносправною дитиною // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України/ За ред. С.Д.Максименка. Т.VII, вип. 4. - Київ, 2005. - С. 133-140.

4. Карпа М.І. Вплив наявності неповносправної дитини в сім'ї на психосоціальний розвиток її сиблінгів // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Вип. 26. Том 2. Київ, 2005. - С. 223-227.

5. Карпа М.І. Характеристика емоційних взаємин між дітьми в сім'ї з неповносправною дитиною // Наукові студії із соціальної та політичної психології. - Вип.14. - Київ, 2006. - С. 59-73.

6. Карпа М.І. Методи психопрофілактики та психокорекції адаптаційних розладів сиблінгів дітей з психофізичними вадами // Науковий часопис НПУ імені Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб. Наукових праць. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. - № 14 (38). - С. 178-181.

7. Карпа М. І. Психологічні особливості адаптивності подружжя після народження неповносправної дитини // Матеріали українсько-польської конференції “Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації”. - Львів, 2003 р. - С. 37-38.

8. Карпа М.І. Особливості емоційних та адаптаційних розладів сиблінгів неповносправної дитини та їх психокорекція // Матеріали Львівської обласної науково-практичної конференції „Дитяча та юнацька психотерапія в Україні: основні напрямки роботи”. Львів, 2003. с. 27-29.

9. Карпа М. І. Використання методу ВІТ в терапії сиблінгових стосунків в сім'ї з неповносправною дитиною// Матеріали Львівської обласної науково-практичної конференції „Дезадаптована дитина: напрямки психотерапевтичної та психокорекційної допомоги”. Львів, 2004р. с. 37-39.

10. Карпа М.І. Специфіка зміни ролей та особливостей взаємодії між членами сім'ї з неповносправною дитиною. Тези ІІ-ої міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених “Психологічні проблеми сучасності”. - Львів, 2005 р. - С. 24.

11. Карпа М.І. Особливості групової психокорекційної роботи з сиблінгами неповносправних дітей // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Теоретичні та практичні аспекти дитячої та юнацької психотерапії”. - Львів, 2005 р. - С. 16-19.

12. Карпа М.І. Вплив сімейної взаємодії на особливості взаємостосунків дитини з неповносправним сиблінгом // Тези міжнародної конференції “Дитяча та юнацька психотерапія в Україні - 5-річний досвід роботи”. - Львів, 2006. - С. 22-25.

13. Карпа М. І. Налагодження взаємин неповносправної дитини з сиблінгами як запорука її психосоціального розвитку // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей. - К.: Вид-во Університет “Україна”, 2005. - С. 304-306.

Размещено на Allbest.ru