Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

АЙМАГАНБЕТОВА Ольга Хабіжанівна

УДК 316.733/ 454: [574: 470 + 571]

КРОС-КУЛЬТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ МІЖЕТНІЧНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 19.00.05 - соціальна психологія, психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Казахському національному університеті імені аль-Фарабі, м. Алмати

Науковий консультант доктор психологічних наук, професор Джакупов Сатибалди Мукатайович, Казахський національний університет ім. аль-Фарабі, завідувач кафедри етнічної та педагогічної психології, м. Алмати.

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Пірен Марія Иванівна, Українська Академія державного управління при Президентові України, професор кафедри політології доктор психологічних наук, доцент Ващенко Iрина Володимирівна, Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України, професор кафедри загальної психології і педагогіки доктор психологічних наук, доцент Хазратова Нігора Вікторівна, Київский славістичний університет, завідувач кафедри психології.

Захист відбудеться 4 липня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Iнституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківьска, 2.

Автореферат розісланий 4 червня 2007 року.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРСТИКА РОБОТИ

соціальні міжетнічні відносини

Актуальність дослідження. Останніми роками в усій соціогуманітарній сфері поняття “міжетнічні відносини” стало одним з найбільш обговорюваних та осмислюваних. При цьому дослідження міжетнічних відносин стає не тільки мультидисциплінарним напрямом наукового знання. Воно стає також призмою, крізь яку розглядаються, вивчаються, оцінюються багато важливих рис динаміки сучасного життя.

Інтерес до дослідження міжетнічних відносин не випадковий в умовах поліетнічного і мультикультурного суспільства, яким сьогодні є Казахстан, чий розвиток перебуває на перетині декількох ціннісних матриць: етнокультурної, пострадянської, ліберально-демократичної, євразійської. Їх поєднання зумовлює загальний світоглядний контекст соціального вибору в Казахстані, і тому нагальним є дослідження їх взаємодії в контексті впливу на відносини, що складаються між національно-етнічними групами в сучасному казахстанському суспільстві.

Для кожного казахстанця, хто усвідомлює своє буття в соціальному просторі й часі, останні півтора десятка років збіглися з інтенсивним перевизначенням відносин, зокрема - особливою акцентуацією відносин міжетнічних. Для цього було немало чинників різного порядку, починаючи зі зміни економічного і модернізації політичного устрою і завершуючи розпадом колишніх ідеологем, які виступали своєрідними інтеграторами у взаєминах етносів в умовах радянської державності.

Сьогодні Республіка Казахстан - це поліетнічна і мультикультурна держава, що оновлюється, і від того, як тут складаються процеси взаємодії та взаємної адаптації народів, залежить дуже багато. Понад це, від того, яким буде характер міжетнічних відносин, залежить доля не тільки Казахстану, але і всього пострадянського простору.

У сучасному Казахстані найбільшу популярність отримали дослідження міжетнічних відносин, що провадяться в соціологічному і політологічному ракурсі на матеріалі окремих регіонів. Як правило, праці з даної проблематики мають емпірико-прикладний характер, констатують певну сукупність соціологічних і культурологічних даних, містять політологічні умовиводи і прогнози.

Щодо дослідження міжетнічних відносин у контексті соціально-психологічного знання необхідно відзначити, що таких досліджень на матеріалі Казахстану дуже мало.

Принципова відмінність соціально-психологічного погляду на проблему міжетнічних відносин полягає в тому, що тут у центрі уваги не міжетнічні процеси і явища самі по собі або їхні різноманітні зв'язки, опосередковані суспільними відносинами, а внутрішнє відображення і сприйняття цих процесів особистостями як членами тих чи інших національно-етнічних груп, тобто когнітивно-емоційна сфера.

З огляду на сказане, у межах соціально-психологічного дослідження актуалізується не тільки вивчення особливостей міжетнічних відносин, але, насамперед, дослідження діагностики, динаміки та тенденцій іх розвитку. У зв'язку з цим актуальність соціально-психологічного вивчення структури міжетнічних відносин в контексті крос-культурних досліджень очевидна. Це один з найперспективніших шляхів, що становить особливу цінність для поліетнічної та мультикультурної держави, якою є Казахстан.

Об'єкт дослідження - міжетнічні відносини, притаманні студентській молоді Республіки Казахстан. Сучасний контингент казахстанського студентства - це те покоління, чия соціалізація відбувається в атмосфері посиленого взаємовпливу культур, зміни етичних акцентів. У роки навчання студентам доводиться адаптуватися не тільки до умов професійної діяльності, але і до соціального, етнокультурного середовища, що впливає на формування їх особистості.

Предмет дослідження - соціально-психологічні характеристики та взаємозв'язки основних компонентів, які складають структуру міжетнічних відносин. В ході дослідження предмет конкретизувався як сукупність основних соціально-психологічні характеристик їх етнічної ідентичності, її компонентів, типів і рівнів, авто- та гетеростереотипів, характеристики міжетнічної напруги, міжетнічного спілкування, адаптації і акультурації.

Мета дослідження - вивчення особливостей етнічної ідентичності, міжетнічного сприймання та взаємодії як важливих соціально-психологічних конструктів, які характеризують в процесі суб'єктивнє відображення індивідами соціально-етнічної реальності та визначають поле міжетнічних відносин.

Гіпотези дослідження:

1. Етнічна ідентичність посідає важливе місце в системі самовиявления особистості і є відображенням відносин, що склалися між національно-етнічними групами;

2. Етнічна ідентичність, що визначається когнітивними і афективними компонентами, знаходить свій прояв у почутті етнічної належності та в почутті значущості своєї належності до певної етнічної групи.

3. Етнічна ідентичність є динамічним утворенням; групові трансформації етнічної ідентичності відбуваються під впливом політичної, соціально-економічної, психологічної ситуацій;

4. У представників казахської та російської національно-етнічних груп переважає позитивна спрямованість на міжетнічну взаємодію.

Відповідно до поставленої мети й висунутих гіпотез визначено основні завдання досліження:

· здійснити теоретичний аналіз проблеми міжетнічних відносин у соціально-психологічному аспекті;

· визначити основні компоненти у структурі міжетнічних відносин;

· охарактеризувати роль і значення етнічної ідентичності в системі самокатегоризації особистості;

· виявити зміст, основні типи й рівні етнічної ідентичності в контексті їх трансформацій;

· здійснити соціально-психологічне дослідження етнічних стереотипів у системі міжетнічного сприймання;

· визначити основні соціально-психолгічні детермінанти, які визначають ступінь міжетнічної напруги;

· здійснити соціально-психологічне дослідження спрямованості міжетнічної взаємодії.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Розробляючи соціально-психологічний підхід до дослідження структури міжетнічних відносин, ми спиралися на концепції російських (В.С. Агеєва, Г.М. Андреєвої, О.І. Донцова, Л.М. Дробижевої, І.С. Кона, Н.М. Лебедєвої, С.В. Лурьє, В.Г. Криська, В.Ф. Петренка, Ю.П. Платонова, Б.Ф. Поршнєва, Л.Г. Почебут, Т.Г. Стефаненко, Г.У. Солдатової, П.М. Шихирєва), українських (В.М. Павленка, М.І. Пірен, І.В. Ващенко, Н.В. Хазратової, В.В. Клименка та ін.), а також казахстанських учених (М.М. Муканова, К.Б. Жарикбаєва, С.М. Джакупова, Д.Д. Дуйсенбекова, Н.О. Ладзиної, Л.С. Назирової та ін.).

Головною теоретико-методологічною основою дослідження став запропонований Г.М.Андрєєвою підхід, згідно з яким процеси соціального пізнання мають вивчатися у контексті реальних соціальних груп (Андрєєва, 1997), в даному випадку національно-етнічних.

У контексті такого розуміння особливої значущості набуває принцип суб'єктивної інтерпретації, за яким соціальні уявлення не є “чистим” продуктом конструювання реальності суб'єктом, що пізнає, а є результатом взаємодії між людиною та її оточенням (Солдатова, 1998).

Ситуація, що склалася після розпаду поліетнічної імперіі СРСР і трансформацій, що відбулися у всіх сферах життєдіяльності колишніх радянських людей, мала істотний вплив як на окремо взяту людину, так і на великі національно-етнічні групи. Політичні, соціальні, економічні трансформації викликали зміни механізмів соціального пізнання, ролей соціальних інститутів, створення нового соціального світу в цілому і його окремих елементів (Андрєєва, 2000). У зв'язку з цим особливості розвитку пострадянського простору визначили сферу міжетнічних відносин як одну з найважливіших у контексті соціальних трансформацій.

Методологічну та змістову базу даної роботи, з огляду на міждисциплінарний характер теми, склали також антропологічні, соціологічні, політологічні та етнологічні дослідження міжгрупових і міжетнічних відносин (С.О. Арутюнов, Ю.В. Бромлей, Л.М. Дробижева, А.Ф. Дашдамиров, В.А. Тишков, З.В. Сикевич та ін).

Методи емпіричного дослідження. Для проведення емпіричної перевірки гіпотез дослідження був розроблений спеціальний методичний інструментарій, що включав 10 методик, методичних розробок і опитувальників: серед них - тест настановлень на себе М. Куна і Т. Макпартленда, методична розробка “Визначення основних компонентів етнічної ідентичності” (Т.Г. Стефаненко), методична розробка щодо виявлення типів етнічної ідентичності та ступеня етнічної толерантності (Дж. Фінні, Г.У. Солдатової), методика семантичного диференціалу Ч. Осгуда, методика психосемантичного аналізу “множинної ідентифікації” В.Ф. Петренка, модифікована шкала соціальної прийнятності Э. Богардуса, діагностичний тест відносин (Г.У. Кцоєвої-Солдатової) та ін. Використовувалися також методи анкетування і напівстандартизовані інтерв'ю.

Досліджуваними були студенти Казахського національного університету ім. аль-Фарабі (2001, 2006), Російсько-Казахстанського університету (2001, 2006), Південно-Казахстанського університету ім. М.О. Ауезова (2001, 2006), Актюбінського державного педагогічного інституту (2001, 2006). Загальна кількість досліджуваних - 1850 студентів.

Вірогідність отриманих результатів зумовлено методологічною обґрунтованістю вихідних позицій і теоретичних положень, цілісним підходом до вирішення поставленої проблеми, узгодженістю загальнонаукових і конкретних методів дослідження, адекватних об'єкту, меті, завданням і логіці дослідження, різноманітністю джерел інформації, поєднанням кількісного і якісного аналізу, статистичною обробкою емпіричних даних.

Для обробки отриманих даних були використані математичні методи (параметричний метод - t-критерій Стьюдента, непараметричний метод - критерій ф* (кутове перетворення Фішера), H-критерій Крускала-Уоліса, метод лінійної кореляції Пірсона) і статистичні методи обробки матеріалів, які виконувалися за допомогою пакету прикладних комп'ютерних програм універсальної обробки табличних даних Microsoft Excel ХP. Для проведення процедури факторного аналізу використовувався пакет статистичних програм STATISTICA 6.0. Для дослідження і репрезентації когнітивних структур автостереотипів і гетеростереотипів використовувалися психосемантичні методики. Отримані в ході дослідження дані підсумовувалися і були піддані процедурі факторного аналізу методом головних компонент з подальшим варимакс-обертанням. Середні розрахункові показники за біполярними шкалами знаходилися з використанням прикладної комп'ютерної програми “SPSS” for Windows. Використання даного комплексу теоретичних і емпіричних методів дозволило досягти мети дослідження, довести правильність висунутих гіпотез.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають:

· в обґрунтуванні розгляду міжетнічних відносин як цілісності та у виокремленні основних компонентів ії структури: етнічної ідентичності, міжетнічного сприймання та міжетнічної взаємодії;

· в обґрунтуванні умов і шляхів застосування міжетнічної напруги як показника стану міжетнічних взаємин;

· у з'ясуванні впливу позитивного чи негативного характеру міжетнічних взаємин на роль і питому вагу етнічної ідентичності в соціальній ідентичності особистості;

· у розкритті зв'язку між ступенем стабільності міжетнічних взаємин і переважанням тих чи тих типів етнічної ідентичності;

· у визначенні впливу особливостей макросоціальної ситуації на авто- і гетеростереотипи, характерні для етнічних груп, що взаємодіють;

· у з'ясуванні стану і тенденцій зміни відносин між казахами й росіянами - преставниками студентської молоді Республіки Казахстан.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в процесі вироблення загальнодержавної та регіональної політики в національній сфері, для прогнозування розвитку міжетнічних відносин та утвердження толерантних взаємин у процесі міжетнічного спілкування, а також з метою запобігання дезінтеграційним тенденціям у суспільстві. Отримані результати становлять особливу цінність для поліетнічного й мультикультурного Казахстану.

Впровадження результатів роботи. Матеріали дисертаційного дослідження використані для створення систематизованої науково-інформаційної бази соціально-психологічних і етнопсихологічних даних по ряду регіонов Казахстану (м. Алмати, м. Чимкента і м. Актобе). Вказані матеріали покладено також в основу навчальних посібників і типових програм для вищих навчальних закладів Республіки Казахстан: “Этнопсихология” (1998) - у співавторстві, “Этнопсихология” (2003), “Экономическая психология” (2005); “Кросс-культурное исследование структуры межэтнических отношений (социально-психологический аспект) (2006), типові програми з курсів “Этнопсихология” (1998, 2005); “Социально-этничские проблемы современной психологии ” (2004).

Результати дослідження включено в лекційні курси Казахського національного університету ім. аль-Фарабі і Казахстансько-Російського університету. Запропонований підхід до аналізу міжетнічних відносин успішно реалізований в дипломних і магістерських роботах студентів і магістрантів факультету філософії, політології та психології Казахського національного університету ім. аль-Фарабі. Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Південно-Казахстанського державного університету ім. М.О. Ауезова, Актюбінського державного педагогічного інституту, Міжнародної академії бізнесу, Алматинського економічного університету. Матеріали емпіричних досліджень використовуються в діяльності Асамблеї народів Казахстану, Комітету з мов Міністерства культури та інформації Республіки Казахстан.

Апробація результатів дисертації була проведена у формі доповідей і повідомлень і дістала схвалення на міжнародних і республіканських конференціях, семінарах і симпозіумах з проблем психології: “Состояние и перспективы развития этнопсихологии и этнопедагогики в странах СНГ” (Алматы, 1998); “Наука и образование на современном этапе развития общества” (Алматы, 2000); “Актуальные проблемы психолого-педагогической науки Казахстана” (Алматы, 2000); “Современные дистанционные технологии в едином образовательном пространстве: проблемы и перспективы” (Астана, 2000); “Восток - Запад: диалог культур” (Алматы, 2001); “ХХI век: время понимания великих традиций” (Алматы, 2001); “Развитие психолого-педагогической мысли в республиках Центральной Азии” (Алматы, 2002); “Бизнес и образование: вектор развития” (Алматы, 2003); “Казахстанская цивилизация в контексте глобализации и поиски путей культурной идентификации” (Алматы, 2004); “Актуальные проблемы психолого-педагогической науки” (Алматы, 2004); “Проблема формирования цивилизационного сознания” (Алматы, 2004); “Актуальные проблемы политического развития казахстанского общества в условиях глобализации” (Алматы-Павлодар, 2004); “Самопознание - программа гармоничного развития человека” (Алматы, 2004); “Taълим жараенида муста?ил тафаккур риволаниши” (Ташкент, 2005); “Бизнес и образование: вектор развития” (Алматы, 2005); “Современное состояние этнопсихологии и этнопедагогики в республиках Центральной Азии и других тюркоязычных народов СНГ. Перспективы их развития” (Алматы, 2005); “Актуальные проблемы этнопсихологии и этнопедагогики в изысканиях молодых ученых Казахстана и Кыргызстана” (Алматы, 2006).

Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження висвітлювались у доповідях, обговорювалися на засіданнях Вченої ради, методологічних семінарах кафедри етнічної і педагогічної психології Казахського національного університету ім. аль-Фарабі, на засіданнях Комітету з мов Міністерства культури та інформації Республіки Казахстан, Асамблеї народів Казахстану тощо.

Структура і обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження і складаються зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладений на 395 сторінках. Матеріал представлений у 5 таблицях, 30 малюнках, 5 гістограмах, 19 додатках. Список використаних джерел склдається з 308 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі показано актуальність теми дослідження, охарактеризовано стан проблеми, визначено мету і завдання, окреслено теоретичні і методологічні засади роботи, охарактеризовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади крос-культурних досліджень міжетнічних відносин” здіснено аналіз та осмислено еволюцію крос-культурних підходів до проблеми міжетнічних відносин в контексті становлення і розвитку соціально-психологічних концепцій і теорій, визначено предмет психології міжетнічних відносин.

Потреба в дослідженні специфіки етносів, що проживають у поліетнічних державах, та відносин між ними, актуалізувалась у зв'язку зі змінами соціокультурної, політичної та економічної ситуації. Сьогодні крос-культурні студії охоплюють, поряд з академічними дослідженнями, також і прикладні, пов'язані із моніторингом передконфліктних і конфліктних ситуацій. У зв'язку з цим інструментальна база крос-культурних досліджень потребує вдосконалення, розробки сучасного категоріально-поняттєвого апарату, оновлення методів емпіричних і теоретичних досліджень. Зокрема, постає завдання створення узагальненої теорії етнічності.

Екскурс в історію становлення крос-культурних досліджень в Казахстані показав акцентування уваги на власне ментальних процесах, пов'язаних із світовідчуванням, світобаченням. Докладаються зусилля до розкриття типових і особливих рис національної вдачі, що виявляються у традиціях, звичаях, через взаємодію з представниками інших культур. Сучасні казахстанські крос-культурні дослідження відзначаються розширенням проблематики, поглибленням теоретико-методологічних засад, вдосконаленням інструментарію, більшою прикладною спрямованістю.

Вивчення основних поглядів на проблему міжетнічних відносин як предмету крос-культурних досліджень (І.С. Кон, Л.М. Дробижева, Г.М. Андрєєва) показало, що сьогодні вона є однією із найважливіших проблем соціальної психології.

Необхідність виокремлення психології міжетнічних відносин в окрему галузь соціальної психології, на думку Г.М. Андрєєвої, диктується, перш за все, ускладненням самого суспільного життя, де ці відносини виявляються ареною складних міжгрупових конфліктів, зокрема і етнічних. Цієї позиції дотримуються і інші російські дослідники (Г.У. Солдатова,1998; Т.Г. Стефаненко, 2006), які розглядають психологію міжетнічних відносин як один з найважливіших напрямів сучасної соціальної психології, що вимагає до себе найпильнішої уваги в умовах інтенсивної міжетнічної взаємодії та можливої дестабілізації.

У зв'язку з цим ми вважаємо правомірним перенесення на дослідження предмету психології міжетнічних відносин категорії, запропонованої Л.С. Виготським і відомої як “соціально-історична ситуація розвитку”. Враховуючи процеси дезінтеграції колишньої - радянської - соціальної спільноти (з її багатовимірними характеристиками, що включають, зокрема, і поліетнічний склад населення), сьогодні треба наново емпірично виявити і описати в моделях той образ соціального світу (включаючи його конфліктність на етнічному ґрунті), який відповідає новим соціально-політичним реаліям.

Соціально-психологічне дослідження передбачає вивчення відображення реальних міжетнічних відносин у свідомості людей - представників різних національно-етнічних груп. Таке відображення виявляється в когнітивно-емоційній сфері людей і реалізується у їх реальній поведінці й діяльності.

Запропонована концептуалізація предмету крос-культурного дослідження структури міжетнічних відносин привела до визначення кола явищ (та понять, що позначають їх), серед яких етнічна ідентичність, міжетнічне сприймання і взаємодія в умовах сучасних соціально-політичних і соціально-економічних трансформацій казахстанського суспільства виявилися найбільш змістовними у соціально-психологічному сенсі.

На основі теоретичного опрацювання проблеми та в ході здійснення прикладних емпіричних досліджень ми прийшли до розуміння того, що у міжетнічних відносинах ключову роль відіграє процес екстеріоризації, при якому зовнішні дії народжуються шляхом перетворення внутрішніх структур. Це дало нам право розглядати міжетнічне сприймання як причину, міжетнічну взаємодію - як наслідок, а засобом переходу, що супроводжує і визначає ці процеси, вважати етнічну ідентичність.

Аналіз цих взаємопов'язаних конструктів, що складають структуру міжетнічних відносин, та поставлені завдання емпіричного дослідження динаміки їх розвитку в контексті соціально-етнічної ситуації, характерної для сучасного Казахстану, визначили логіку вивчення змістовно-динамічних характеристик міжетнічних відносин. Виходячи з цього, нами була створена цілісна програма крос-культурного емпіричного дослідження, у межах якої ми спробували знайти способи та методи вивчення структури міжетнічних відносин (включно з необхідними процедурами вимірювання).

У другому розділі “Етнічна ідентичність у системі міжетнічних відносин” аналізуються основні теоретичні підходи до вивчення етнічної ідентичності; досліджується її зміст і особливості прояву в міжетнічних відносинах; викладаються результати крос-культурного емпіричного вивчення етнічної ідентичності в системі самокатегоризації особистості та її трансформацій у структурі міжетнічних відносин.

Аналізуючи погляди на проблему ідентичності (У. Джеймс, З. Фрейд, Е. Еріксон, Е. Фром, А. Тешфел, Дж. Тернер, Дж. Брунер, Т. Шибутані, Г.М. Андрєєва, В.С. Агєєв, Т.Г. Стефаненко), ми дійшли висновку, що в сучасних умовах етнічна ідентичність стає одним з важливих орієнтирів індивіда в навколишньому соціумі, що визначає його відносини з представниками інших національно-етнічних груп.

Виокремлення етнічної ідентичності як структурного елемента міжетнічних відносин дозволило не обмежуватися дослідженням відносин лише в системах “група - група” чи “етнос - етнос”, а дало можливість вивчити більш глибинні відносини - такі як “група - особистість”, “особистість - особистість”, що у свою чергу передбачало дослідження особливостей переходів між “інтрасуб'єктним” та “інтерсуб'єктним” у різних ситуаціях міжетнічного сприймання і міжетнічної взаємодії. Це дало нам можливість досліджувати етнічну ідентичність як результат когнітивно-емоційного процесу самовизначення як цілого етносу, так і окремої особистості.

У зв'язку з цим у контексті програми крос-культурного дослідження структури міжетнічних відносин нами було проведено емпіричне вивчення етнічної ідентичності в системі самокатегоризації особистості.

У ході дослідження, що проводилося у два етапи (2001, 2006 р.), була отримана палітра відповідей, квантифікація яких дала нам можливість скласти уявлення про пріоритет статусно-рольових ідентичнос

тей особистості студентів як представників тієї чи іншої національно-етнічної групи. На підставі отриманих результатів дослідження були складені групові ідентифікаційні матриці (див. табл. 1, 2) і гістограми, що відбивають ієрархію ідентичностей, яким віддають перевагу у двох досліджуваних вибірках (див. гістограми 1, 2, 3, 4).

Аналіз результатів дослідження, здійсненого у 2001 році, показав, що у респондентів - казахів та росіян - у визначенні їх особистісного статусу найбільш пріоритетною виявилась етнічна ідентичність.

Таблиця 1

Групова ідентифікаційна матриця (дослідження 2001 р.)

Категорії	Казахський національний університет	Російсько-Казахстанський університет
	Казахи	росіяни	казахи	росіяни
	жін.	чол.	жін.	чол.	жін.	чол.	жін.	чол.
Об'єктивні характеристики
Базові категорії
Людина	1,3	2,5	2,9	7,8	1,9	6,6	1,9	14,8
Стать	19,6	8,0	19,7	17,5	13,5	9,3	11,6	13,9
Вік	10,4	3,2	6,9	7,8	4,9	4,8	3,4	3.1
Сім'я	8,9	5,1	9,8	5,6	12,4	7,9	7,2	4,8
Етносоціальні категорії
Національність	24,3	25,4	26,6	28,2	17,8	20,3	36,6	39,2
Релігія	3,4	12,7	5,8	2,8	7,8	13,6	6,2	1,5
Громадянин РК	20,8	19,8	9,8	7,9	19,7	19,8	6,8	7,6
Громадянин СНД				4,1		3,9	5,9	3,0
Громадянин світу				0,5				0,1
Суб'єктивні самохарактеристики
Особистісні якості	8,0	12,1	11,6	11,8	13,3	9,8	10,7	8,2
Самооцінки	2,8	1,5	3,4	2,6	4,5	2,6	5,9	2,2
Інші	1,5	2,7	2,6	3,4	4.2	1,4	3,8	2,5

Таблиця 2

Групові ідентификаційні матриці (дослідження 2006 р.)

Категорії	Казахський національний університет	Російсько-Казахстанський університет
	Казахи	росіяни	казахи	росіяни
	жін.	чол.	жін.	чол.	жін.	чол.	жін.	чол.
Об'єктивні характеристики
Базові категорії
Людина	0,4	10,8	0,5	15,2	0,5	8,2	0,6	9,9
Стать	12,6	5,2	12,1	14,5	13,3	7,1	12,5	9,8
Вік	6,7	1,5	4,2	13,2	5,9	2,4	10,0	3,8
Сім'я	9,2	8,8	9,1	8,2	7,7	5,6	7,1	7,5
Етносоціальні категорії
Національність	4,5	19,5	12,6	11,4	15,9	15,8	17,9	16,9
Релігія	2,0	10,3	6,2	3,7	2,9	12,9	10,8	3,9
Громадянин РК	7,1	18,5	12,5	14,3	15,0	17,3	12,9	18,9
Громадянин СНГ
Громадянин світу				2,2				1,7
Суб'єктивні самохарактеристики
Особистісні якості	40,3	20,6	32,1	10,4	28,3	20,5	18,9	17,7
Самооцінки	2,7	12,6	7,6	7,1	5,7	6,8	5,5	8,9
Інші	2,1	7,3	3,1	2,0	4,8	3,4	3,8	2,7

На нашу думку, домінування етнічної ідентичності в казахській вибірці було показником усвідомлення казахами особливої відповідальності за збереження свого етносу, за майбутнє своєї молодої та суверенної країни. Домінування етнічної ідентичності в російській вибірці, ймовірно, мало захисний характер, коли у нових умовах статусно-етнічних трансформацій найбільшу значущість набувало прагнення не розчинитися серед інших етносів, що проживають у Казахстані, зберегти себе як самостійний етнос.

Дослідження, здійснене у 2006 р., засвідчило, що відбулись трансформації всіх типів ідентичностей. В групових образах “Ми” найбільш значущими стали суб'єктивні самохарактеристики. Це свідчить про те, що для сучасної казахстанської молоді найбільш пріоритетними стають свої особистісні проблеми - проблеми кохання, дружби, професійного становления, пошуку свого місця в житті, самооцінки та ін. Особливо це є характерним для дівчат казахської національності та юнаків російської національності.

Однак, попри зростання значущості суб'єктивних самохарактеристик, для студентів не менш актуальною залишається етнічна ідентичність. Її домінування серед інших об'єктивних категорій свідчить про те, що вона на сьогодні продовжує бути провідною етносоціальною категорією як на особистісному, так і на груповому рівні. Більш того, в сучасних умовах суверенного і незалежного Казахстану етнічна ідентичність, яка тісно пов'язана із державним та громадянським самовизначенням, перетворилась на стратифікаційну категорію.

Таким чином, узагальнюючи результати вивчення групових ідентифікаційних матриць, можна зробити висновок, що етнічна ідентичність займає важливе місце в системі самокатегоризації особистості. Водночас дослідження показало, що чим стабільніше розвивається Казахстан, тим більш пріоритетними стають суб?єктивні самохарактеристики. За цих умов люди, незважаючи на етнічний чинник, актуалізують свої інтереси у сфері особистісних, матеріальних і моральних проблем. В результаті цього, попри значущість етнічного чинника, на перший план виходять сімейна, рольова і статусна самохарактеристики, що є можливим тільки в умовах позитивних міжетнічних відносин, взаємодії та інтеграції.

Отже, гіпотеза, яка полягала в тому, що етнічна ідентичність займає важливе місце в системі самовиявления особистості і є відображенням відносин, що склалися в сучасному казахстанському суспільстві, отримала підтвердження.

На другому етапі емпіричного дослідження етнічної ідентичності в системі міжетнічних відносин було проведено вивчення її соціально-психологічного змісту, що визначається когнітивним і афективним компонентами та проявляється у почутті належності до своєї етнічної спільноти (у казахській вибірці - 6,24%, у російської - 7,30%) та почутті значущості своєї етнічної спільності (у казахів - 8,54%; у росіян - 9,68%). Крім того, аналіз отриманих результатів дослідження показав, що за цими параметрами значущих відмінностей між вибірками казахів та росіян не було виявлено. Таким чином, була підтверджена друга гіпотеза.

Для вивчення тенденцій, що характеризують основні трансформації етнічної ідентичності в системі міжетнічних відносин в умовах стабілізації поліетнічного і мультикультурного суспільства, нами були визначені шість типів етнічної ідентичності (від індиферентності до етнофанатизму) з різними проявами її рівнів (від гіпоідентичності до гіперідентичності).

Було встановлено, що з 2001 року по 2006 рік у рівнях етнічної ідентичності відбулися значні трансформації у всіх трьох вибірках (див. малюнки 1, 2). Характерні для трьох регіонів динамічні групові трансформації типів та рівнів етнічної ідентичності виступили показником посилення міжетнічної взаємодії внаслідок врівноваження відстежених в дослідженні дезінтеграційних та інтеграційних тенденцій.

Отже, знайшло підтвердження припущення про те, що етнічна ідентичність є динамічним утворенням, внаслідок чого вона здатна до трансформації в міжетнічних відносинах. Динамічні групові трансформації типів і рівнів етнічної ідентичності здійснюються під впливом соціально-економічних, політичних, психологічних факторів і свідчать про посилення міжетнічної взаємодії. Тим самим доведена відповідна гіпотеза дослідження.

Третій розділ “Соціально-психологічне дослідження етнічних стереотипів у контексті міжетнічного сприймання” присвячений розгляду сучасних підходів до дослідження етнічних стереотипів, аналізу результатів крос-культурного емпіричного дослідження змісту та специфіки прояву авто- і гетеростереотипів.

Основу теоретичного осмислення проблеми етнічних стереотипів склало уявлення, що автостереотипи - це суб'єктивна самохарактеристика національно-етнічної групи, яка розкривається у поглядах, судженнях, оцінках, співвідносних зі своєю власною національно-етнічною спільнотою та її представниками. Гетеростереотипи становлять сукупність оціночних суджень про інші національно-етнічні групи; залежно від характеру та особливостей міжетнічних відносин, вони можуть бути як позитивними, так і негативними.

Емпіричне дослідження етнічних стереотипів проводилося в декілька етапів, кожен з яких мав самостійне значення, але разом із тим служив основою для наступного.

На першому етапі дослідження були отримані вільні описи - портрети типового представника казахського етносу та типового представника російського етносу.

На другому етапі дослідження, спрямованому на емпіричне вивчення афективного компонента етнічних стереотипів, проводилося вимірювання суб'єктивних значень понять. Вказаний компонент обумовлює позитивне чи негативне ставлення до виділених особливостей етнічних стереотипів “типового казаха” і “типового росіянина” і надає їм оціночного характеру, Статистичний аналіз середніх розрахункових показників автостереотипів і гетеростереотипів за біполярними шкалами у відсотковому співвідношенні показав, що для студентів обох досліджуваних груп найбільш значущими виявилися якості, які сприяють успішній взаємодії не тільки в своєму етнічному середовищі, але й в умовах поліетнічного оточення. Студенти казахської національності при сприйнятті представників російської національно-етнічної групи, у першу чергу, відзначили “ділові” якості. При сприйнятті представників казахського етносу російські студенти КазНУ ім. аль-Фарабі, в першу чергу, виділили “ділові” якості, студенти ПКДУ ім. М.О. Ауезова - “ділові” та “духовні” якості, а актюбінські - ті якості, які сприяють міжетнічній взаємодії.

Для визначення оцінки якостей, що відображають не тільки зміст автостереотипів і гетеростереотипів, але й значущі зв'язки між ними, виокремлені соціально-психологічні характеристики були піддані кореляційному аналізу.
В результаті наступного якісного аналізу і змістовної інтерпретації емпіричних даних було виявлено, що у респондентів залежно від їх національно-етнічної належності та регіону проживання має місце різне розуміння змісту етнічних стереотипів, що знаходить вияв у відмінностях у кореляціях між оцінками якостей, що визначають міжетнічне сприймання.

Цей висновок слугував основою для реконструкції категоріальних структур, які опосередковують міжетнічне сприймання представників досліджуваних етносів. При цьому оцінка аналізованих об'єктів була здійснена за градуальними шкалами з наступним зменшенням вихідного простору опису за допомогою факторного аналізу. Суб'єктивні семантичні простори, що описують диференціацію оцінюваних якостей, були побудовані на основі емпіричних даних шести груп респондентів - казахів та росіян м. Алмати (КазНУ ім. аль-Фарабі), м. Шимкента (ПКДУ ім. М.О. Ауезова), м. Актобе (АДПІ). Отримані в ході факторного аналізу результати дозволили виділити 6 факторів. Однак для подальшого обговорення були відібрані лише ті з них, які мали найбільший відсоток загальної дисперсії - 41% і 23%. А саме, були розглянуті два фактори - фактор “Активність” (F1) і фактор “Сила” (F2).

Проведене порівняння розміщення в семантичному просторі якостей автостереотипів і гетеростереотипів респондентів досліджуваних груп виявило відмінності між групами. Однак в цілому зіставлення семантичних просторів, які розкривають сприймання себе та один одного казахстанськими студентами, показало наявність істотної схожості у визначенні категоріальної структури етнічних стереотипів, а також їх переважно позитивний характер.

Для вивчення емоційно-оцінного компонента етнічних стереотипів було проведено вимірювання їх амбівалентності, вираженості, спрямованості.

Кількісний аналіз емоційно-оцінного компонента етнічних стереотипів за параметром “амбівалентність” засвідчив таке. Респонденти казахської та російської національно-етнічних груп, що проживають у м. Алмати, не надають явної переваги позитивному чи негативному полюсу оцінки. Для респондентів - казахів і росіян, що проживають у м. Шимкенті, характерна значна поляризація за шкалами “Мій ідеал”, “Типовий росіянин”. У респондентів - казахів і росіян, які проживають у
м. Актобе, зафіксована низька поляризація за тими ж самими шкалами.

Дослідження вираженості емоційно-оцінного компонента етнічних стереотипів показало, що більш позитивні автостереотипи характерні для казахських студентів, які отримують освіту в ПКДУ ім. М.О.Ауезова та АДПІ. Для російських студентів ПКДУ є характерним збіг образів “Я сам” і “Типовий росіян”. У російських студентів АДПІ та у казахів КазНУ ім. аль-Фарабі кількісні показники “Типового росіянина” і “Типового казаха” набагато вищі, ніж показник, пов'язуваний з образом “Я сам”. Більш негативний гетеростереотип характерний для студентів росіян, які навчаються в АДПІ і КазНУ ім. аль-Фарабі, де різниця між кількісними образами “Я сам” і “Типовий казах” порівняно велика.

Дослідження спрямованості етнічного стереотипу показало, що в респондентів - студентів АДПІ та КазНУ і респондентів - казахів, що проживають в Алмати, позитивна налаштованість щодо представників свого етносу виражена найбільше.

Вивчення рівня самооцінки на основі кількісного аналізу різниці між коефіцієнтами образу “Ідеал” і образу “Я сам” показало, що найвищий рівень самооцінки характерний для казахських та російських студентів, що навчаються в ПКДУ ім. М.О. Ауєзова, а найнижчий - для російських студентів, які навчаються в АДПІ.

Дослідження системи етнічних преференцій, які визначались ступенем збігу образів етнічних груп з образом “Мій ідеал”, показало, що для респондентів - казахів, які проживають в м. Шимкенті, характерний більш високий показник етнічних преференцій (відмінність між образами “Мій ідеал” і “Типовий казах” у них виявилась мінімальною). Для казахів, що проживають у м. Актобе, ступінь наближення образів “Типового росіяна” і “Типового казаха” до образу “Мій ідеал” майже однакова. Для респондентів росіян, які навчаються в КазНУ, ступінь збігу образів “Типовий казах” і “Мій ідеал” виявилась найбільш високою.

Загалом, дослідження показало, що представники казахського етносу відрізняються більш позитивними автостереотипом і гетеростереотипом, ніж представники російського етносу. Представники російського етносу мають переважно позитивний автостереотип, але відрізняються більш негативним гетеростереотипом і вищим ступенем етнічних преференцій.

У четвертому розділі “Дослідження міжетнічної взаємодії: від парадигми конфлікту та напруги до толерантності та мультикультуралізму” охарактеризовано основні структурні детермінанти міжетнічної взаємодії, а також теоретичні та прикладні аспекти міжетнічного спілкування, адаптації та акультурації.

Міжетнічну взаємодію, що проявляється зовнішньо і безпосередньо спостерігається, ми розглядаємо як процес, що формується на основі соціально-етнічного пізнання. Міжетнічна взаємодія характеризується як процесами диференціації, так і інтеграції. Для відносно стабільних міжетнічних відносин, які характерні для сучасного Казахстану, найбільш доцільним є застосування поняття “міжетнічна напруга”, оскільки воно не має такого негативного змісту, як конфлікт, і може адекватно характеризувати міжетнічну взаємодію, в якій представлено як позитивні, так і негативні тенденції (різні типи етнічної ідентичності та рівні їх виявлення, позитивні та негативні стереотипи та ін.). Ступінь міжетнічної напруги можна вважати адекватним показником стану міжетнічних відносин суспільства.

В ході осмислення проблеми міжетнічної напруги було визначено, що її основними характеристиками є етнокультурна дистанція та ступінь агресивності учасників взаємодії. З огляду на це, однією зі складових програми крос-культурного дослідження структури міжетнічних відносин стало вивчення цих двох соціально-психологічних феноменів.

Розглядаючи етнокультурну дистанцію як стійке настановлення на відособлення та диференціацію з представниками інших етнічних спільнот, ми дійшли висновку, що чим вищий рівень її прояву, тим вищий ступінь міжетнічної напруги; навпаки; чим вище рівень етнічної прийнятності, тим нижчий ступінь міжетнічної напруги. Використання даного підходу дозволило визначити відображення реальних міжетнічних відносин, які склалися в Республіці Казахстан між представниками казахського та російського етносів.

Результати емпіричного дослідження, проведеного у 2006р. дозволили зробити висновок, що в цілому соціальна прийнятність представників казахського та російського етносів коливається у межах норми - прийняття як власних друзів так і сусідів. Індекс толерантності відповідає нормі; і для тих, і для інших характерні високий позитивний, середній позитивний та нормальний рівні толерантності, що є показником незначного ступеня міжетнічної напруги (див. гістограму 5).

При вивченні агресивності як одного з показників міжетнічної напруги було виявлено, що в цілому для респондентів - казахів та росіян характерний середній рівень агресивності, а для казахів м. Алмати та росіян м. Шимкента характерний низький ступінь агресивності (див. гістограму 6).

На нашу думку, такий ступінь агресивності російских респондентів м. Шимкента пояснюєтся тим, що з метою адаптації в умовах домінування в цьому регіоні казахського етносу вони вивчали його мову, культуру, звичаї, традиції, тому легко будували взаємодією з представниками титульного етносу. Казахи, які проживають в цьому регіоні, у зв'язку з тим, що вони не зазнали такої асиміляції, як казахи алматинського й актюбінського регіонів, не відчували потреби у психологічному захисті своїх національно-етнічних інтересів. Складаючи етнічну більшість, вони не бачили у представниках російского етносу загрозу порушення своих етнічних прав.

Крім того, важливим чинником, який сприяє стабілізаціі та збереженню міжетничної стабільності в данному регіоні, є те, що південь Казахстану завжди відзначався інтернаціональним складом населення. Якщо в Алматинській та Актюбінській областях населення представлено переважно казахами та росіянами, то на півдні компактно проживають узбеки, чеченці, курди, азербайджанці, греки та ін.

Більш високий ступінь агресивності, властивий казахам м. Актобе, на нашу думку, пояснюється тим, що в данному регіоні вони є етнічною меншинюо (40%) і протягом багатьох років зазнавали асиміляціі та постійно відчували порушення своїх не лише етнічних, але й соціально-економічних прав.

Середній ступінь агресивності російських респондентів м. Алмати, на нашу думку, пояснюється тим, що багатьом з них ще важко звикнути до зміщення етнічної домінантності від російського до казахського етносу.

З боку частини алматинских респондентів-казахів підвищена агресивність також є наслідком своєрідного комплексу, який сформувався за роки існувания Радянського Союзу. Проте більшість алматиньских студентів казахскої національності, показавши низький ступінь агресивності, продемонструвала етнічну толерантність, яка простежується на всіх етапах дослідження.

Ступінь агресивності представників казахськоі вибірки м. Актобе майже досягає рівня агресивності російської вибірки м. Алмати. Порівняно високий ступінь агресивності, властивий росіянам, що проживають у м. Актобе, на нашу думку, визначається так званим “синдромом нав'язаної етнічності”, відповідно до якого підвищення агресивності розглядається в контексті реализаціі захисних механизмів.

Отже, міжетнічна взаємодія між представниками казахської та російської національно-етнічних груп переважно характеризується низьким та середнім ступенями міжетнічної напруги та агресивності.

В рамках вивчення інтегративних тенденцій міжетнічної взаємодії особливу значущість має дослідження проблем міжетнічної адаптації, яку ми розглядали як процес прилаштування до змін у культурній ситуації, внаслідок чого особистість досягає відносної психологічної рівноваги та сумісності з оточенням, де домінує інша культури.

Взаємодія та взаємовплив різних культур створюють сприятливі умови для їх взаєморефлексії. Бажано, щоб представники різних етнічних спільнот мали можливість не тільки зберігати свої національно-етнічні, культурні, мовні відмінності, але й при цьому, залишаючись громадянами суверенної держави, дотримувались її законів, правил і норм життя. У такій ситуації взаємодії кожен етнос привносить щось у спільний здобуток і щось вбирає від інших, - це сприяє формуванню позитивної спрямованості на міжетнічну взаємодію.

Для вивчення спрямованості міжетнічної взаємодії було проведено дослідження оцінования респондентами її основних характеристик за біполярними шкалами (див. малюнки 3, 4, 5, 6, 7, 8).

Статистичний аналіз показав, що в цілому респондентами казахської та російської вибірок в усіх трьох досліджених містах реальна міжетнічна взаємодія оцінюється як позитивна; для студентів як казахської, так і російської національно-етнічних груп характерна позитивна спрямованість на міжетнічну взаємодію. Отже наша відповідна гіпотеза знайшла підтвердження. Підтвердженням спрямованості на взаємодію є також результати проведеного кореляційного аналізу, які показали наявність значущих кореляційних зв'язків в оцінці якостей, що визначають основні характеристики міжетнічної взаємодії.

Тим не менше, не можна заперечувати наявність окремих проявів внутрішньогрупового фаворитизму на етнічному рівні, а також наявності міжетнічної дискримінації в деяких проявах на користь власної національно-етнічної групи.

Осмислюючи ситуацію міжетнічної взаємодії, характерну для сучасного Казахстану, казахстанські вчені (С.М. Джакупов, Д.Д. Дуйсенбеков) приходять до висновку, що цей процес торкається, перш за все, сфери психологічного сприймання, світоглядних цінностей, орієнтацій та етномобілізаційної поведінки представників різних національно-етнічних груп. З огляду на це, найважливішими завданнями крос-культурних досліджень міжетнічних відносин в Республіці Казахстан є вивчення чинників підвищення рівня культури міжетнічної взаємодії, що створює сприятливі умови розвитку для будь-якої з національно-етнічних груп.

Практичній реалізації цієї мети в умовах поліетнічного і мультикультурного Казахстану сприяє проведення крос-культурних досліджень етнопсихологічних особливостей представників різних національно-етнічних груп, вивчення їх психологічного ставлення один до одного в контексті міжетнічної взаємодії та міжетнічних відносин в цілому, виявлення орієнтацій і настановлень на мультикультуралізм. Подібні соціально-психологічні дослідження сприяють розвитку толерантності в суспільстві, формуванню розуміння необхідності та цінності мультикультурного співіснування різних національно-етнічних груп в умовах єдиної держави Казахстан.

ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз проблеми міжетнічних взаємин та результати емпіричного дослідження, здійсненого на студентських вибірках у трьох регіонах Казахстану, дозволяють сформулювати такі висновки.

1. У структурі міжетнічних взаємин доцільно виокремити як основні компоненти: етнічну ідентичність, що визначається когнітивним і афективним чинниками; міжетнічне сприймання, яке визначається автостереотипами і гетеростереотипами; міжетнічну взаємодію, яка розкривається через характеристики спілкування, адаптації та міжетнічної напруги.

2. Основним механізмом формування ідентичності виступає процес суб'єктивної категоризації. Його особливості відображають характеристики соціальної ситуації, у якій перебуває людина. Як показало емпіричне дослідження, за умови позитивних міжетнічних стосунків етнічна ідентичність поступається іншим ідентичностям та характеристикам (гендерним, професійним тощо); за умови ж негативних - категорії “національність”, “етнічність” виходять на перший план та задають свій ракурс соціальній перцепції.

3. Етнічна ідентичність є динамічним поліаспектним утворенням, здатним до трансформації у процесі міжетнічних взаємин. Трансформації основних типів етнічної ідентичності (від індиферентності або етнофанатизму до позитивної ідентичности) та рівнів її виявлення (від гіпоідентичності або гіперідентичності до норми), які зумовлені соціальними, економічними або політичними чинниками, впливають на характер та особливості міжетнічних взаємин. Чим більше представлений тип “норма етнічної ідентичності” та рівень “етнічна індиферентність”, тим стабільніші міжетнічні взаємини.

4. Зміст етнічних стереотипів детерміновано: по-перше, реальними специфічними психологічними рисами кожної національної спільноти; по-друге, специфікою заломлення цих рис в ході прояву механізмів міжетнічного сприймання; по-третє, рівнем виявлення етнічної ідентичності національно-етнічних груп, що взаємодіють; по-четверте, усім комплексом іхніх економічних, політичних та культурних взаємовідносин. Це дає підстави стверджувати, що об'єктивність характеристик, які складають зміст етнічних стереотипів, є відносною.

5. Міжетнічна взаємодія представників казахської та російської спільнот характеризується переважанням позитивних тенденцій. У розумінні представниками цих спільнот основних характеристик і особливостей міжетнічної взаємодії спостерігається значна подібність.

Найближчу перспективу дослідження ми вбачаємо у побудові змістовно-динамічної моделі діагностики наявних міжетнічних відносин, яка дозволяла би прогнозувати їх подальший розвиток.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографія:

1.1 Аймаганбетова О.Х. Кросс-культурное исследование структуры межэтнических отношений (социально-психологический аспект). - Алматы: изд-во НурПресс, 2006. - 236 с.

2. Навчальні посібиики:

2.1 Этнопсихология / К.Б.Жарикбаев, Н.А.Логинова, О.Х. Аймаганбетова. - Алматы: КазГУ, 1998. - 126 с.

2.2. Аймаганбетова О.Х. Основы этнопсихологии. - Алматы: Литера, 2003, - 178 с.

2.3 Введение в экономическую психологию / С.М.Джакупов, Аймаганбетова О.Х. - Алматы: ?аза? университетi, 2005. - 180 с.