Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків

Размещено на http://www.allbest.ru/

харківський нАціональний університет імені В.Н. каразіна

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеню

кандидата психологічних наук

Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків

Жидко Максим Євгенович

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор

КОЧАРЯН Олександр Суренович,

Харківській національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри прикладної психології

Офіційні опоненти доктор психологічних наук, професор

ЛУШИН Павло Володимирович,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, завідувач кафедри педагогіки вищої школи та прикладної психології

кандидат психологічних наук, доцент

КУДРІНА Тетяна Семенівна,

Київській національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри психодіагностики та медичної психології

Провідна установа Київський національний лінгвістичний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра психології

Захист відбудеться 1 квітня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-24.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано 24 лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Крейдун

1. загальна характеристика РоБОТИ

Актуальність дослідження. Останнім часом залежність (аддикція) є предметом розгляду великої кількості дисциплін (медицини, соціології, психології та ін.). За даними різних авторів (В.Д. Менделевич, Б. Уайнхолд и Дж. Уайнхолд, Е.В. Ємельянова) нині нараховується більш 150 різновидів залежності. В першу чергу до цієї категорії належать як традиційні хімічні форми залежності (наркоманія, алкоголізм, тютюнопаління та ін.), так й зовсім нові - гемблінг (залежність від азартних ігор), інтернет-адикції та ін. Серед них міжособистісна співзалежність частіше виглядає незначною за своєю поширеністю та наслідками. Між тим співзалежність стосується не тільки міжособистісної сфери, але й особистості, негативно впливаючи на усі аспекти життя людини (В.І. Литвиненко, О.Ф. Кернберг, О.А. Шорохова). Як вказують Н.Г Гаранян та А.Б. Холмогорова, співзалежні відносини перетворюються на "трагедію цілого життя", коли нічого не збудовано, але багато чого поруйновано - душевне та фізичне здоров'я, можливості інших відносин.

Як зазначають В.Д. Менделевич і І.А. Новиков, механізми формування залежної поведінки дотепер залишаються нез'ясованими. Так автори, які традиційно вивчають наркотичні залежності й парафілії, основний наголос роблять на наявність деяких нейрохімічних і нейрофізіологічних механізмів (Ц.П.Короленко, А.А. Ткаченко, А.С. Андрєєв, А.І. Ковалев, О.А. Бухановский); інші автори, орієнтовані на психологічні моделі аддикції, виявляють особистісні механізми формування залежності (О.Ф. Бондаренко, А.Є. Левенець, А.В. Коцар, Н.П. Бурмака). Крім того, деякі автори (О.С. Кочарян) розглядають міжособистісну співзалежність як первісну залежності, яка пізніше може трансформуватися в іншу, наприклад, субстантну. Разом з цим співзалежність існує як окрема форма, до розуміння якої в різних концептуалізаціях звертаються багато авторів (О.М. Лактіонов, Л.Ф. Бурлачук, Т.В. Говорун).

В зв'язку з цим важливо знайти ті психологічні ланки, які беруть участь у формуванні міжособистісної співзалежності. У працях, які були виконані під керівництвом професора О.С. Кочаряна, відбита роль статеворольових факторів в формуванні міжособистісної співзалежності. В даній роботі продовжена ця традиція та зроблено особливий акцент на загальнопсихологічних чинниках і механізмах розвитку співзалежності у чоловіків.

Більшість відомих досліджень, які присвячені вивченню міжособистісної співзалежності, виконані переважно або на жінках або на матеріалі межових нервово-психічних розладів. На наш погляд, це пов'язано з тим, що, по-перше, залежність традиційно розглядається як якість, притаманна власне жінкам, по-друге, саме жінки складають основний контингент тих, хто звертається за психологічною допомогою щодо проблем міжособистісних відносин, та, по-третє, проблеми міжособистісних відносин чоловіків довгий час знаходились під соціальним табу і підпадали під інші рубрики (інфантилізм, невротичність та ін.). Крім того, інтерес до чоловічої співзалежності тісно пов'язаний зі зміною відповідної гендерної ідеології в пострадянському суспільстві. Процеси гендерних трансформацій, які охопили суспільство, призвели не тільки девальвації зрілості, але й до інфляції чоловічого. Чоловічий психологічний простір став набагато менш визначеним і поширеним на різні, деколи суперечливі один одному, чоловічі гендери.

Опису феномена співзалежності чоловіків у сім'ї, його різних проявів, механізмів і чинників формування було присвячене дане дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема є складовою науково-дослідної роботи факультету психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, а саме наукових досліджень кафедри прикладної психології, які присвячені становленню статеворольової ідентичності особистості, в межах НДР "Чинники та механізми розвитку залежної особистості: гендерний аспект, програми психотерапії" (№ держ. реєстрації 0104U002360) та спрямована на створення програми психологічної корекції відносин подружньої співзалежності у чоловіків.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - розробити програму психологічної корекції стосунків подружньої співзалежності у чоловіків на підставі поглиблення теоретичних уявлень про функціонування особистості чоловіків у співзалежному шлюбі.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання дослідження:

Визначити особливості структури шлюбно-рольових очікувань у чоловіків з різними варіантами співзалежності.

Визначити тип мотивації вступу до шлюбу і особливостей сімейних міфів у співзалежних чоловіків.

Визначити особливості ранніх статеворольових травм у співзалежних чоловіків.

Виявити особливості психосексуального розвитку співзалежних чоловіків (на матеріалі сексуальних фантазій і сновидінь).

Виявити особливості Я-концепції у чоловіків з відносинами подружньої співзалежності.

Розробити програму психологічної корекції відносин подружньої співзалежності у чоловіків.

Об'єкт дослідження - стосунки подружньої співзалежності.

Предмет дослідження - особистість чоловіка, що перебуває в співзалежному шлюбі.

Методи дослідження. Для реалізації програми дослідження використовувався наступний комплекс психодіагностичних методик, який дозволяє виявити особистісні риси чоловіків, як чинника, що лежить в основі розвитку подружньої співзалежності:

1. Методики постановки описового діагнозу подружньої взаємодії: спеціалізовані репертуарні решітки Келлі; напівструктуроване інтерв'ю щодо шлюбно-сімейної мотивації та сімейних міфів.

2. Методики оцінки особистості: для вивчення інфантильних психотравм методика ранніх спогадів Ryle; опитувальний лист сексуальних фантазій за класифікацією В. Мастерса, В. Джонсон, Р. Колодни; суб'єктивне шкалюванне самооцінки та опитувальник з діагностики розладів Самості М.Ю. Шальневої.

У роботі використані такі статистичні методи обробки отриманих емпіричних даних: методи перевірки вірогідності розбіжності вибірок (t_критерій Стьюдента, Up - метод кутового перетворення Фішера, критерій Манна-Уітні), а також методи багатомірної статистики - факторний і кластерний аналізи.

Крім того, для психологічної корекції подружньої співзалежності використовувалися наступні методи та техніки: гештальт-техніка "усвідомлюваного діалогу", психодраматична техніка "Сімейна скульптура", проективна методика "Малюнок чоловіка та жінки", аналіз моделей самопрезентації, фокусінг та тілесноорієнтована робота з м'язовими характерологічними блоками, метод автобіографії та катартичного переживання інфантильних психотравм, комунікативна зміна дісфункціональних стратегій одержання любові від партнера.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що порівняльний аналіз медичних і психологічних моделей аддикції ставить питання про зв'язок між преморбідними особливостями особистості й розладами залежної поведінки, критерії диференціальної діагностики патологічних і непатологічних варіантів співзалежної особистості, специфічні психологічні механізми формування аддикції. Співзалежність особистості в більшості випадків розглядається в контексті особистісних рис, тоді як патогенетичні ланки її формування залишаються не виявленими. В деяких роботах генезис співзалежності розглядається у контексті ранніх статеворольових травм. Виходячи з вищенаведеного, в роботі:

набули подальшого розвитку теоретичні уявлення щодо психологічних (мотиваційних, статеворольових, експектаційних) механізмів розвитку й кристалізації подружньої співзалежності в шлюбі;

вперше представлені дані щодо статеворольових травм, які сприяють формуванню подружньої співзалежності у чоловіків;

подальшого уточнення дістали теоретичні уявлення щодо функцій сексуальних фантазій в контексті подолання відносин подружньої аддикції;

вперше виявлено факторну структуру Я-концепції чоловіків, що знаходяться у відносинах подружньої співзалежності;

уточнено особливості корекційного впливу на співзалежних чоловіків та ефективність застосування різних форм програми психологічної корекції подружньої співзалежності.

Теоретичне значення роботи. Розкрито феноменологію подружньої співзалежності, виділено її типологію, чинники та механізми формування у чоловіків. Виявлений взаємозв'язок статеворольових травм та особливостей їх подолання з формуванням у подальшому залежної особистості, яка схильна до формування співзалежних подружніх відносин. Схарактеризовано зв'язок співзалежності та характерології, коли співзалежність виступає як похідна структур особистості, а саме, відповідного типу характеру.

Практичне значення роботи. Запропонована програма психологічної корекції співзалежних відносин базується на процесуальному підході та може бути проведена у різних формах (індивідуальній, подружній, груповій). Вона дозволяє корегувати різни види подружньої співзалежності у чоловіків з різним стажем шлюбу. Концепція програми може слугувати теоретико-методологічною базою для розробки інших програм психологічної корекції відносин міжособистісної співзалежності. Деякі методики дослідження виявили свою психодіагностичну ефективність та можуть бути рекомендовані як діагностичний інструментарій практичним психологам, що займаються психологічною діагностикою та корекцією аддиктивної поведінки.

Результати дослідження використовуються при викладанні навчальних курсів "Психологія сім'ї", "Психологічна діагностика та корекція аддиктивної поведінки", "Основи сексології та сексопатології. Психологія статі та гендерних відносин" на кафедрі психології Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського, "Методи психотерапії" на кафедрі прикладної психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, а також у практиці психологічного консультування кризових подружніх пар (м. Харків).

Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні всього обсягу представлених в роботі досліджень: постановці проблеми, розробці концептуальної моделі (у працях, виконаних в співавторстві з О.С. Кочаряном), програми та конкретних методів вивчення особистісних чинників, що призводять до формування відносин подружньої залежності; зборі емпіричного матеріалу; статистичній обробці даних; інтерпретації результатів дослідження; розробці та впровадженні програми психологічної корекції відносин подружньої співзалежності у чоловіків.

Апробація здобутих результатів дисертації. Основний зміст роботи був викладений на засіданнях кафедри психології Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" (2003, 2004, 2005), прикладної психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2004, 2005), Міжнародній науково-практичної конференції "Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми і практика" (2005), І Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 10 річниці заснування факультету психології та соціології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди "Сучасні напрямки розвитку харківської наукової школи психології" (2005), V Міжнародній конференції з практичної психології "Свобода і Сім'я" (2005), VI Міжнародній конференції з практичної психології "Гроші та Душа" (2005), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри психології психолого-педагогічного факультету ПДПУ ім. В.Г. Короленка "Розвивальна освіта та багатовимірний досвід особистості" (Полтава, 2005 р.), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (IV з'їзді Товариства психологів України) (Київ, 2005), науковому семінарі Майстер-школи клієнт-центрованої психотерапії "Порушення статеворольової сфери і їх корекція" (Харків, 2001-2005).

Структура і обсяг роботи. Дисертація викладена на 184 с. машинопису (основний текст) і складається із вступу, чотирьох розділів опису власних здобутків, висновків, списку з 292 використаних джерел (з них 77 іноземними мовами), 6 додатків. Текст містить 30 таблиць, 18 дендрограм та 1 рисунок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

шлюбний чоловік психосексуальний статеворольовий

У вступі подано обґрунтування актуальності, новизни та практичної значущості дисертаційної роботи, представлені основні цілі та завдання дослідження, а також дослідницькі методи, визначено особистий внесок здобувача в отримання даних, наведено дані щодо апробації та впровадження одержаних даних.

Розділ 1 "Вплив особливостей статеворольового розвитку особистості на формування міжособистісної співзалежності у чоловіків" присвячено огляду наукових джерел з питань розвитку статеворольових структур особистості у чоловіків та опису варіантів аддиктивних стосунків. Показано, що феноменологія міжособистісної аддикції в чоловіків включає в себе залежні й співзалежні відносини як у рамках подружніх стосунків, так і поза ними. Спільним для них є те, що вони є складними афективно-емоційними утвореннями, головними характеристиками яких є амбівалентність (з одного боку, чоловік і його партнерка не можуть бути разом, а з іншого - не можуть один без одного) і патогенність (вони можуть виступати в якості предиспонуючих до розвитку різних форм психопатології й психосоматичних розладів). Міжособистісна залежність у чоловіків може бути описана на синдромальному рівні, однак подібний підхід несе в собі небезпеку зосередження на феноменологічних аспектах явища, що не дозволяють зрозуміти психологічні механізми його формування. Характерологічний підхід дозволяє дати цілісну картину, але має складність методологічного узгодження різних підстав характерології (фіксацій на стадіях психосексуального розвитку, захисних механізмах, об'єктних відносинах, Селф-репрезентаціях тощо).

Характерологічний аналіз співзалежності у вітчизняній психології проводиться у школі статеворольової психології О.С. Кочаряна. Відповідно до нього, оскільки статеворольові утворення особистості є стрижневими, будь-які впливи (специфіка взаємин у батьківській тріаді, позасімейної соціалізації, тип характеру тощо) "записуються" у їхніх структурних особливостях, що впливає на формування міжособистісних стосунків. Спеціальних досліджень, присвячених впливу особливостей формування статеворольових структур особистості чоловіків на виникнення стосунків подружньої співзалежності, не проводилося. Є лише непрямі дані, що дозволяють зробити висновок про важливість зазначених чинників як предиспонуючих і/або патогенетичних. В розділі описані синдроми міжособистісної співзалежності, деякі психологічні механізми їх формування. Зроблено висновок про те, що недостатньо вивченими є мотиваційна-експектаційна сфера співзалежної особистості, особливості психосексуального розвитку таких чоловіків, інфантильні статеворольові травми, що сприяють формуванню аддикції, та Я-концепція, що складається під їх впливом.

Розділ 2 "Організація та методи дослідження" присвячено обґрунтуванню та опису дослідницьких вибірок та психодіагностичних методів.

Наявність рис співзалежності (згідно критеріїв С. Піла і А. Бродські) дозволила на підставі анамнестичного інтерв'ю сформувати дослідницькі групи, дотримуючись таких діагностично-диференційних критеріїв: 1) амбівалентність стосунків, їх неоднорідність, поєднання несумісних тенденцій: чоловік та дружина і прагнуть один одного, і одночасно тікають одне від одного; 2) у кожній подружній парі є партнер, що себе не любить, не цінує; 3) подружні стосунки мають дисфункціональний характер; 4) негативний вплив таких подружніх стосунків на особистість партнерів призводить до негативних емоцій, проблем у сімейній, сексуальній та професійній сферах; 5) втрата друзів, повна заглибленість у стосунки з дружиною; 6) наявність сильних ревнощів.

Першу групу склали чоловіки, що мають контрзалежну форму подружньої співзалежності (контрзалежні чоловіки), для якої специфічним є "синдром холоду". Цей синдром характеризується бажанням дружини установити близькі стосунки психологічної інтимності з чоловіком, який, навпаки, прагне дистанціюватися від неї.

Другу групу склали чоловіки з залежною формою співзалежності (залежні чоловіки): вони тягнуться до контрзалежної дружини.

До третьої групи увійшли чоловіки, у яких не було діагностовано стосунків подружньої співзалежності (незалежні чоловіки).

Узагальнену характеристику дослідницьких вибірок наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 Узагальнені характеристики дослідницьких вибірок

Характеристики вибірка	Контрзалежні чоловіки (1 група)	Залежні чоловіки (2 група)	Незалежні чоловіки (контрольні група)
Кількість чоловіків	36	39	45
Середній вік	33,6	36,9	33,3
Стаж подружнього життя	6,8	7,5	5,3

Як видно з таблиці 1, всі групи аналогічні за віком, шлюбним стажем, освітнім рівнем (усі обстежувані мали вищу освіту).

Розділ 3 "Особливості розвитку особистості чоловіків з відносинами подружньої співзалежності" присвячено опису одержаних результатів дослідження особливостей розвитку особистості чоловіків з відносинами подружньої співзалежності (ВПС).

Важливою характеристикою структури сімейних стосунків є рольове функціонування подружжя. Його суб'єктивну складову відбиває психосемантичний простір статеворольових конструктів. Виявлено наступні варіанти організації психосемантичного простору статевих ролей у чоловіків з ВПС.

Психосемантичний простір жіночих статевих ролей у контрзалежних чоловіків організовано за ознаками „домінантність-субмисівність" та „партнерство". До першої групи ролей, яка організована за семантичним коннотатом влади, належать такі ролі як начальниця, мати, дружина. До другої, що організована за ознакою партнерства, - донька, сестра, подруга. Така рольова дихотомія дозволяє припустити, що рольовий конструкт „дружина" наповнюється семантичними ознаками „начальниці" та „матері". Така дружина є домінуючою, такою що знижує авторитет свого чоловіка. Подолаюча стратегія, що дозволяє зберегти подружні стосунки - дистанціювання чоловіка від дружини. Він береже власний світ, власні інтереси, власне коло знайомств, відстоюючи особистісну автентичність підлітковими засобами емансипації, негативної імітації тощо. Він проводить жорстку межу в стосунках з дружиною, не дозволяючи собі психологічної інтимності. Таке дистанціювання є конструктивним механізмом збереження особистісної автентичності у чоловіків з ВПС.

Інша група рольових конструктів фіксує незрілу позицію чоловіка з ВСП щодо доньки, яка для нього і подруга, і сестра. Виявлені психосемантичні девіації рольового простору сімейного функціонування дозволяють припустити, що сімейна структура чоловіків з ВСП є порушеною, зокрема, змінюється статус батька у родині, слабшають межі у батьківській підсистемі, зменшується психологічна дистанція батька до дитячої підсистеми у родині. У такому подружжі виявлено два типа сімейних психологічних захистів за списком А.А.Messer: емоційні збігання та послаблення емоційних зв'язків.

Психологічні якості, які притаманні дружинам, є інструментальними (маскуліними). Навпаки, рольові конструкти другої групи описуються у фемініних якостях. Можна припустити, що контрзалежні чоловіки мають статеворольовий конфлікт, пов'язаний з інконгруентністю фантазій щодо власної сильної его-ідентичності та бажанням мати домінантну партнерку. Такий статеворольовий конфлікт є трансгенераційним, таким що відбиває статеворольову структуру батьківської родини.

Психосемантичний простір чоловічих статевих ролей розподіляється на три кластерні групи. До першої належать старші зріли чоловіки (батько, чоловік, ідеальний чоловік), яких контрзалежні чоловіки, з одного боку, бояться, а, з іншого боку, до світу яких бажають увійти. Другу групу складають підліткові чоловічі ролі (герой, авантюрист, лицар та ін.), що може бути розцінено як прояв у контрзалежних чоловіків описаного у літературі синдрому П. Пена. До третьої групи увійшли ролі, які пов'язані зі зростаючою у шлюбі незадоволеністю стосунками та відчуттям підкорення дружині (син, прихильник, жалюгідний невдаха). Такий розподіл свідчить про феномен нестабільної, "плаваючої" ідентичності, коли статеворольова ідентичність є функцією від ВПС та визначається їх фазою. Зміна фаз призводить до зміни ідентичності (від героя до жалюгідного невдахи). Разом з тим, незважаючи на розподіл чоловічого світу на дорослий, підлітковий (у якому знаходяться контрзалежні чоловіки) та дитячий, психосемантичний простір відбиває важливу семантему - чоловік завжди невдаха (усі ролі пов'язані з роллю жалюгідного невдахи). Ця семантема є проявом феномену дефіцитарності чоловічих статевих ролей, який призводить до відчуття недостачі аутентичності, відсутності самодостатності та потреби у сильній партнерці.

Сприйняття дружини залежними чоловіками носить недиференційований характер. У конструкті „дружина" семантично поєднуються конструкти „мати", „дружина", „донька". Психосемантична недиференційованість образу дружини призводить до того, що він наповнюється різноманітними суб'єктивними смислами, а подружні стосунки носять надто емоційний характер. Це сприяє виникненню та реалізації трансферентних відносин та міжособистісних ігор, коли „достовірно реальні" стосунки (К. Роджерс) заміщаються фантазійно-ілюзорними, що мають інфантильне походження. Семантичні ознаки опису жіночих ролей належать до 2-х груп: "друг" (вірність, комунікабельність, доброта, терпимість, працьовитість, розум, хазяйновитість, самовладання) та "жінка" (дбайливість, любов, жіночність, щирість, материнство, краса, емоційність). При цьому сексуальність належить до цих двох груп якостей, що може свідчити про її догенітальність, незрілість (що було підтверджено при дослідженні імагінальної сфери).

Психосемантичний простір чоловічих статевих ролей у залежних чоловіків також недиференційований: майже усі чоловічі ролі замикаються на роль прихильника - м'якого, доброго, ласкавого чоловіка, який вірно служить дружині. Тісний зв'язок між конструктами „ідеальний чоловік" і „Я" свідчить про наявність нарцисичної самоідеалізації чоловіків цієї групи. Виявлено два типа залежних чоловіків: перші - конгруентні залежні чоловіки, у яких залежність спостерігається й у внутрішній суб'єктивній картині світу та реальних подружніх стосунках і, другі, - інконгруентні, у яких є розбіжності внутрішньої позиції та позиції в подружній парі. За таких розбіжностей позицій чоловік одночасно виступає як батьківська фігура (наставник, куратор) і той, хто служить дружині. Зі страху втратити її він робить дружину вивчено безпорадною. Це сценарій поведінки дбайливого сина, якій захищає матір від батька і сам прагне зайняти його місце.

Психосемантичний образ жіночих ролей у незалежних чоловіків диференційований. Жіночі ролі, пов'язані з роботою, відокремлені від сімейних ролей, психосемантичний простір не має вектору влади. Це означає, що у незалежних чоловіків значно звужені можливості для трансферів на дружину тих жіночих образів, які протирічать функційному змісту ролі „дружина" та наповнюють її ірреальними очікуваннями. В зв'язку з цим у стосунках меншу роль відігрівають інфантильні регулятори подружньої поведінки, пов'язані, зокрема, з почуттям провини, нетерпимістю тощо.

Організація психосемантичного простору чоловічих ролей у незалежних чоловіків відбиває подвійну его-ідентичність (і з батьком, і з героєм), що є наслідком структурної динаміки реальної сім'ї. Статеворольова поведінка таких чоловіків не несе на собі відбиток інфантильних статеворольових травм.

Засобом, що дозволяє розкрити такі травми, є метод аналізу ранніх спогадів. Для чоловіків з ВПС (контрзалежні та залежні чоловіки) ранні спогади мають такі спільні риси:

· більш ранній вік (датований періодом приблизно 2-3 року), що є наслідком статеворольової травми на доедіпальній стадії розвитку (злиття-сепарація від об'єкту), для якої характерні діадність стосунків, відсутність амбівалентності і конфліктності та наповненість переживаннями, що важко вербализуються, що знаходить своє відображення в подальших міжособистісних стосунках;

· найчастішою фігурою ранніх спогадів є мати, що погоджується з гіпотезою М. Балінта про те, що в основі ВПС лежить спроба "переграти" ранні стосунки з первинним об'єктом.

Ранні спогади контрзалежних чоловіків можуть бути описані за допомогою наступних специфічних ознак: суб'єкт ізольований, пасивний, займає ворожу позицію щодо об'єктів, залежний, свої взаємостосунки з об'єктами бачить як такі, що відкидають, підривають упевненість в собі, спрямовані на погану поведінку з ним. На підставі цього можна припустити наявність специфічних статеворольових травм відкинутості та придушення у контрзалежних чоловіків.

Ранні спогади залежних чоловіків характеризуються наступними відмітними ознаками: суб'єкт в них так само ізольований, пасивний, залежний, але об'єкти бачить як такі, що приймають, підтримують упевненість у собі, такі, що добре поводяться з ним. Для них притаманні статеворольові травми злиття з матір'ю та відлучення.

У літературі висловлюється ідея про те, що ядерна статева ідентичність є основою для подальшого формування его-ідентічності. Можна припустити, що статеворольові травми призводять до формування специфічної Я-концепції у чоловіків з ВПС.

Різні показники самооцінки та типів самості (за Х. Когутом) було оброблено за допомогою факторного аналізу методом головних компонентів з використанням Varimax-ротації, що дозволило виділити фактори, специфічні для Я-концепції чоловіків кожної групи. У таблиці 2 наведено факторну структуру Я-концепції, що властива контрзалежним чоловікам.

Таблиця 2 Факторна структура Я-концепції контрзалежних чоловіків

Типи самооцінки й самості	Фактори
	Провина, пов'язана з гіперочікуваннями оточення	Відчуженість
Спустошена самість	,821	-
Полюс контролю	,724	-
Актуальна самооцінка	,723	-
Ідеальна самооцінка	-,656	-
Полюс мети	,404	-
Проективна самооцінка	-	-,636
Дуга напруги	-	,572
Перевантажена самість	-	,526
Архаїчна самість	-	-,445

Перший фактор, що охоплює 19,59% загальної дисперсії, було названо "фактор провини, викликаної гіперочікуваннями оточення". Він характеризує самооцінку й структуру самості, які перевантажені почуттям провини за розбіжності негативної самооцінки й позитивної оцінки інших людей. Однак така позитивна оцінка інших, імовірно, маючи примусовий характер, змушує таких чоловіків бути перфекціоністами (за нарцистичним типом), усе більшою й більшою мірою задовольняючи не свої власні очікування, а очікування інших, котрі не дуже радіють вже досягнутим успіхам. Відповідно, немає чіткого відношенння до дружини, в ньому реактуалізується амбівалентне відношення до матери.

Другий фактор, що охоплює 15,23% загальної дисперсії - "фактор відчуженості". Комбінація показників, що належать до цього фактора (дуга напруги, перевантажений тип самості, негативні показники за проективною самооцінкою й архаїчною самістю) дозволяє стверджувати, що контрзалежні чоловіки антиегоцентричні й існують у "сприйнятті інших людей" як такі, що не планують яких-небудь можливостей для зміни ситуації в майбутньому.

Таким чином, контрзалежні чоловіки живуть с почуттям провини та бажанням уникнути контакту, що співпадає з даними літератури (М. Боуен, 2005).

У таблиці 3 представлена факторна структура Я-концепції, властива для залежних чоловіків.

Таблиця 3 Факторна структура Я-концепції залежних чоловіків

Типи самооцінки й самості	Фактори
	Всемогутність	Контрольована афективність
Потенційна самооцінка	,944	-
Архаїчна самість	,920	-
Полюс мети	,842	-
Актуальна самооцінка	,782	-
Ідеальна самооцінка	,747	-
Проективна самооцінка	-	,691
Перезбуджена самість	-	,651
Полюс контролю	-	,564
Перевантажена самість	-	,458

Перший фактор, що охоплює 28,87% загальної дисперсії, - "фактор всемогутності". В ньому, з одного боку, "злипаються" потенційна, актуальна й ідеальна самооцінка, а, з іншого - поєднуються архаїчна самість (для якої властиві інфантильність, вимога підвищеної уваги до себе, нездатність іти на компроміс, егоїзм тощо) з полюсом мети (надмірна амбіційність, претензійність, завищені вимоги до оточуючих та ін.). Імовірно, цей фактор становить своєрідне нарцистичне "ядро" особистості таких чоловіків, що організує міжособистісні відносини як загальну абсолютну підтримку власної величі.

Другий фактор охоплює 14,0% загальної дисперсії. Він одержав назву "фактор контрольованої афективності", оскільки перезбуджена самість характеризує людину як емоційно неврівноважену, не здатну адекватно реагувати на слова й учинки оточуючих, яка переоцінює те, що відбувається навколо, тощо, а полюс контролю свідчить про емоційну скутість, острах виявити свої справжні емоції й бажання, неможливість спонтанної поведінки.

Імовірно, таких чоловіків нібито "переповнюють" власні велич і міць, але в нестресовій ситуації вони знаходяться під контролем, що обмежує їхні прояви. Швидше за все із цим пов'язане й деяке відсторонення від своїх переживань і дій, що привноситься перевантаженою самістю.

Як свідчить література, сексуальні фантазії та сновидіння виконують велику кількість функцій як в сексуальній, так й в екстрасексуальній поведінці. Відомі данні щодо специфіки імагінальної сфери у хворих на невроз жінок з стосунками подружньої залежності, але данні щодо імагінальної сфери чоловіків з ВПС відсутні. Між тим, особливості сексуальних фантазій та сновидінь свідчать не тільки про сексуальні девіації та готовність до сексуальної активності в рамках норми, але й вбудовані механізми забезпечення чоловічої сексуальності. За показниками їхньої частоти можна судити про важливість сексуальності для особистості. У таблиці 4 наведено частоту різних типів сексуальних фантазій у чоловіків у всіх трьох групах.

Таблиця 4 Частота різних типів сексуальних фантазій у чоловіків трьох груп

Тип сексуальних фантазій	Частота вияву к-ть осіб, %	Вірогідність розбіжностей за ц_критерієм кутового перетворення Фішера
	Гр.1 (n=36)	Гр.2 (n=39)	Гр.3 (n=45)	Гр. 1-гр.3	Гр. 2-гр.3	Гр. 1-гр.2
1. Коїтальні	27 75%	31 79,1%	22 49%	2,44**	2,98**	0,46
2. Мастурбаційні	24 66,7%	27 69,2%	19 42,2%	2,22*	2,52**	0,24
3. Фантазії поза реальною сексуальною активністю	25 69%	28 72,7%	22 48,9%	1,89*	2,16*	0,22

Примітка: * - p?0,05, ** - p?0,01.

Для чоловіків з ВПС характерна активна фантазійна сексуальність, що свідчить про те, що вона є одним з важливих аспектів існування співзалежних стосунків. Оскільки вони за своєю психологічною природою є догенітальними, у стосунках вони частіше за все проявляються у формі міжособистісних ігор. Співзалежні чоловіки живуть не з реальною дружиною, а з власною фантазією про неї, наділяючи особливими можливостями та регулюючи свої дії за "принципом задоволення". Це свідчить про те, що вся психіка чоловіків з ВПС є "інфікованою" інфантильними психологічними травмами, які не дозволяють встановити "достовірно реальні", за словами К. Роджерса, стосунки.

У таблиці 5 наведено частоту основних видів і тем сексуальних фантазій та сновидінь (за класифікацією У. Мастерс, В. Джонсон, Р. Колодни, 1991) у чоловіків в трьох групах, виявлених за допомогою глибинних інтерв'ю у процесі психокорекційної роботи.

Таблиця 5 Частота різних видів та тем сексуальних фантазій та сновидінь у чоловіків

Види й теми сексуальних фантазій та сновидінь	Частота вияву к-ть осіб, %	Розбіжності за ц_критерієм кутового перетворення Фішера
	Гр.1 (n=36)	Гр.2 (n=39)	Гр.3 (n=45)	Гр. 1-гр.3	Гр. 2-гр.3	Гр. 1-гр.2
1. Демонстрація	2 5,6%	3 7,7%	1 2,2%	0,79	1,2	0,37
2. Підглядання	2 5,6%	7 17,9%	2 4,4%	0,23	2,05*	1,73*
3. Домінування над партнеркою	1 2,8%	9 23,1%	2 4,4%	0,40	2,63**	2,88**
4. Підкорення партнерки	11 30,5%	3 7,7%	5 11,1	2,19*	0,54	2,63**
5. Зваблення партнерки	2 5,6%	8 20,4%	2 4,4%	0,22	2,35**	2
6. Секс із іншою партнеркою	3 8,3%	1 2,6%	10 22,2%	1,77*	3,01**	1,14
7. Груповий секс	4 11,1%	2 5,13%	12 26,7%	1,81*	2,9**	0,96
8. Зґвалтування	12 33,3%	3 7,7%	6 13,3	2,16*	0,85	2,89**
9. Інцест (стосунки між партнерами зі значною різницею у віці)	2 5,6%	7 17,8	1 2,2%	0,79	2,63**	1,72*
10. Гомосексуальний контакт	3 8,3%	1 2,6%	1 2,2%	1,28	0,1	1,14
11. Експериментування	2 5,6%	1 2,6%	12 26,7%	2,72**	3,49**	0,66
12. Секс у незвичайних умовах	2 5,6%	1 2,6%	8 17,8%	1,76	2,5**	0,66

Примітка: * - p?0,05, ** - p?0,01.

Відмітними рисами сексуальних фантазій чоловіків з контрзалежною формою ВПС є теми підкорення партнерки і зґвалтування, що може бути пояснено наявністю яскраво вираженого компоненту несвідомої агресії в структурі подружніх стосунків. Основні теми сексуальних фантазій залежних чоловіків - зваблювання партнерки, домінування над партнеркою та інцест.

За нормального психосексуального розвитку чоловіка інцестуальні бажання настільки табуйовані, що не знаходять відбитку навіть в сексуальних фантазіях. У співзалежних стосунках вони існують або у формі переносних стосунків з дружиною, яка нагадує материнську фігуру, або у формі "нездорового" інтересу до анонімних жіночих фігур (коли інцест табуйований і така сексуальність не є легітимною). Інцестуальні фантазії виносяться в інші сфери, тому, з одного боку, подружній секс нечастий, в'ялий, "несмачний", а, з іншого боку, взаємодія з анонімними фігурами також не приносить задоволення. Секс та інтимність не можуть бути пов'язані з однією жінкою, тому при ВПС відсутня повнота стосунків. У зв'язку з цим виникають фантазії злиття.

У незалежних чоловіків сексуальні фантазії та сновидіння пов'язані з більшою свободою у стосунках з жінкою. Зокрема, це фантазії про іншу партнерку, груповий секс, сексуальне експериментування.

У розділі 4 "Програма психотерапії чоловіків з відносинами подружньої співзалежності" подано опис створеної за результатами дослідження програми корекції ВПС у чоловіків, побудованої на принципах процесуального підходу в клієнт-центрованій парадигмі. Мета програми - від ослаблення рівня співзалежності в подружніх стосунках у чоловіків і до ліквідації подружньої аддикції і формування партнерських стосунків. Завданнями програми є: 1) корегуюча рекапітуляція дитячих статеворольових психологічних травм, які лежать в основі формування ВПС; 2) зміна образу "Я" співзалежних чоловіків; 3) аналіз комунікативних патернів ВПС; 4) корекція подружньої "міфології", пов'язаної з ВПС; 5) розпізнавання і корекція трансгенераційних аддиктивних сценаріїв. Програма може бути реалізована в формах індивідуальної, подружньої та групової психотерапії. Загальна схема психотерапії подружньої співзалежності у чоловіків полягає в наступному: 1) прояв і усвідомлення своєї співзалежності від партнерки; 2) підтримка мотивації рішення про вихід із ВПС; 3) аналіз причин формування ВПС і їх патогенних наслідків (на феноменологічному, об'єктному, мотиваційно-смисловому й генетичному рівнях); 4) послаблення й /або відхід від співзалежних стосунків; 5) формування й підтримка партнерських стосунків. Для реалізації програми використовуються такі психологічні та психотерапевтичні методи й техніки роботи з структурою характеру в психодинамічному напрямку (за Н. Мак-Вільямс); "сімейної скульптури" в психодрамі; аналізу циклу контакту в гештальт-терапії; роботи з сімейними "міфами", рольовими трансгенераційними сценаріями та очікуваннями в експерієнтальній сімейної психотерапії.

Запропонована програма психологічної корекції ВПС у чоловіків пройшла апробацію та виявила різницю в терапевтичної ефективності різних форм. Не існує значимих розходжень за формами реалізації програми психотерапії чоловіків з ВПС за певними загальними характеристиками (підвищення активності й ініціативності, відкриття й прийняття своїх раніше невідомих і/або неприйнятних сторін, підвищення вміння виражати свої почуття, реалізація планів або ріст (поліпшення становища) у кар'єрі або будь-якій іншій позасімейній сфері, розширення й поліпшення спілкування із друзями, зміна ставлення до жінок на більш довірче й позитивне, зміцнення оптимізму й надії стосовно шлюбу й сімейного життя) і специфічними характеристиками (реалістичне й позитивне ставлення до партнерки, прийняття й терпимість до негативних якостей і звичок партнерки, усвідомлення й розвиток чоловічих рис і якостей). Говорячи про значимі розходження, можна стверджувати, що для індивідуальної психотерапії найбільш виражений ефект в основному за загальними характеристиками: підвищення впевненості в собі та самоповаги, усвідомлення та аналіз минулого і його впливу на теперішнє життя. Для такої форми програми, як сімейна психотерапія, найбільш виражено ефект, навпаки, за такими специфічними характеристиками, як поліпшення подружнього спілкування і підвищення якості сексуального життя. І, нарешті, групова форма проведення програми дає ефект як за загальними характеристиками (підвищення соціального інтересу (уваги й турботи стосовно інших людей), поліпшення міжособистісних контактів з іншими людьми, усвідомлення подібності власних проблем з психологічними проблемами інших чоловіків), так і за специфічними характеристиками (поліпшення якості відносин з родичами).

ВИСНОВКИ

У роботі представлено теоретичне узагальнення й нове розв'язання проблеми подолання ВПС у чоловіків на підставі поглиблення теоретичних уявлень про особистісні чинники формування подружньої співзалежності. На підставі аналізу одержаних даних можна зробити наступні висновкі:

1. У контрзалежних чоловіків простір жіночих ролей організовано за ознаками „домінантність-субмисівність" та „партнерство". Такі чоловіки мають статеворольовій конфлікт, пов'язаний з інконгруентністю фантазій щодо власної сильної его-ідентичності та бажанням мати домінантну партнерку. Тому дистанціювання від дружини є конструктивним механізмом збереження особистісної аутентичності. Організація психосемантичного простору чоловічих ролей свідчить про феномен "плаваючої" статеворольової чоловічої ідентичності, коли ідентичність визначається фазою ВПС, а зміна фаз призводить до зміни ідентичності (від „героя" до „жалюгідного невдахи"). Крім того, виявлено феномен дефіцитарності чоловічих статевих ролей, який призводить до відчуття нестачі аутентічності, відсутності самодостатності та потреби у сильній партнерці.

2. У залежних чоловіків психосемантична недиференційованість образу дружини призводить до того, що він наповнюється різноманітними суб'єктивними смислами, за рахунок чого подружні стосунки носять дуже емоційний характер. Це сприяє виникненню та реалізації трансферентних стосунків та міжособистісних ігор, коли „достовірно реальні" стосунки заміщаються фантазійно-ілюзорними, які мають інфантильне походження.

Організація психосемантичного простору чоловічих ролей дозволяє описати два типи залежних чоловіків: перші - конгруентні залежні чоловіки, у яких залежність спостерігається й у внутрішній суб'єктивній картині світу та реальних подружніх стосунках і, другі, - інконгруентні, в яких є розбіжність внутрішньої позиції та позиції в подружній парі.

3. Особливості організації простору статевих ролей у чоловіків з різними варіантами ВПС показують, що в їхній основі лежить порушення формування статеворольових структур особистості, пов'язане з особливостями сімейної соціалізації. Ці порушення обумовлюють динаміку життя співзалежного подружжя, коли спочатку у стосунках відбувається задоволення подружніх очікувань, а потім їх фрустрація і, як наслідок, виникнення захисної сімейної міфології.

4. Подружня поведінка чоловіків з ВПС має на собі відбиток статеворольових травм дитинства. Для контрзалежних чоловіків специфічними статеворольовими травмами є травми відкинутості та придушення. Для залежних чоловіків притаманні статеворольови травми злиття з матір'ю та відлучення. Ці травми, відповідно, впливають на формування певної характерологічної структури у чоловіків: мазохистичної у контрзалежних чоловіків та депресивної, симбіотичної у залежних.

5. Кожному з варіантів ВПС у чоловіків властива специфічна структура Я-концепції. У контрзалежних чоловіків вона включає в себе два фактори:

· фактор провини, викликаної гіперочікуваннями, який змушує таких чоловіків бути перфекціоністами (за нарцистичним типом), переважно задовольняючи не свої власні очікування, а очікування інших;

· фактор відчуженості, якій сприяє феномену існування у "сприйнятті інших людей".

При залежності Я-концепція містить в собі також два фактори:

· фактор всемогутності;

· фактор контрольованої афективності.

Таких чоловіків нібито "переповнюють" власні велич і міць, але в нестресовій ситуації вони знаходяться під контролем, що обмежує їхні прояви. Із цим пов'язане й деяке відсторонення від своїх переживань і дій.

6. Для чоловіків з ВПС характерна активна фантазійна сексуальність, яка є одним з важливих аспектів існування співзалежних відносин. Співзалежні чоловіки живуть не з реальною дружиною, а з власною фантазією про неї, наділяючи особливими можливостями та регулюючи свої дії за "принципом задоволення", що обумовлено інфантильними травмами. Відмінності у темах сексуальних фантазій свідчать про різні стратегії подолання первинних статеворольових психологічних травм, а значить, про різні характерологічні типи. Для контрзалежних чоловіків це мазохистична структура характеру, для залежних - оральна (депресивна або симбіотична).

7. Програму психологічної корекції ВПС у чоловіків побудовано на принципах процесуального підходу в клієнт-центрованій парадигмі. Мішенями психокорекційного впливу є наступні структурні утворення особистості: Я-концепція, трансгенераційний статеворольовий сценарій, статеворольові травми, дезадаптивні когніції та переживання тощо. У програмі реалізовано психотерапевтичні можливості різних форм впливу - індивідуальної, сумісної подружньої, групової. Запропоновано діагностичні критерії вибору форми психотерапії. Розроблена програму виявила психотерапевтичну ефективність.

список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кочарян А.С., Коровицкая В.В., Жидко М.Е., Кочарян И.А. Психологические модели зависимых расстройств // Вісник Харківського університету, № 617, 2004. - С. 86-92.

2. Жидко М.Е. Особенности структуры самооценки и самости у мужчин с отношениями супружеской зависимости // Наука і освіта. Спецвипуск. Психологія особистості: досвід минулого - погляд у майбутнє. Матеріали конференції. № 6-7, 2004. - С. 94-98.

3. Кочарян О.С., Жидко М.Є. Особливості ранніх спогадів у чоловіків з відносинами подружньої залежності // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХВУ, 2004. - Вип. 2 (20). - С. 180-188.

4. Жидко М.Є. Особливості побудови і проведення програми психокорекції відношень подружньої залежності у чоловіків //Вісник ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків: ХНПУ, 2005. - Вип.. 15 - Частина 1. - С. 75-87.

5. Жидко М.Є. Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. К.: Главник, 2005. - Вип.. 26, в 4 -х томах. Том.2. - С. 71-77.

6. Жидко М.Е. Личностные факторы формирования отношений супружеской созависимости у мужчин // Вісник Харківського університету, № 702, 2005. - С. 52-57.

7. Жидко М.Е. Особенности брачно-семейных экспектаций у мужчин с отношениями супружеской зависимости // Вісник Харківського університету, №653, 2005. - С. 59-63.

8. Кочарян А.С., Жидко М.Е. Психосексуальное развитие человека. Формирование мужского гендера. Учеб. пособие. - Харьков: Нац. аэрокосм. ун-т "Харьк. авиац. ин-т", 2005. - 113 с.

9. Кочарян А.С., Жидко М.Е., Кочарян И.А. Полоролевая идентичность современных украинских мужчин: феномены и динамика трансформаций // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ, 2005. - №1. - С. 109-117.

анотаціЇ

Жидко М.Є. Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. Харківській національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2006.

Роботу присвячено дослідженню загальнопсихологічних особливостей розвитку особистості та специфічних чинників, які приводять до формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків. В роботі визначено особливості шлюбно-рольових очікувань, типів мотивіровок вступу до шлюбу та подружніх "міфів" у чоловіків з різними варіантами співзалежності, структуру інфантильних статеворольових травм та "Я-концепції", девіації психосексуальної сфери, а також розроблено програму психотерапії відносин подружньої співзалежності у чоловіків.

Ключові слова: подружня співзалежність, інфантильні статеворольові психотравми, "міфи" співзалежної шлюбної мотивації, співзалежні подружні ролі та рольові якості, "Я-концепція", сексуальні фантазії та сновидіння, психотерапія співзалежності.

Жидко М.Е. Личностные факторы формирования отношений супружеской созависимости у мужчин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2006.

В последние годы особую актуальность приобрело изучение такой формы зависимости как межличностная созависимость, которой, по данным разных исследователей, поражена большая часть взрослого населения. Созависимость касается не только поведения, но и личности, отчего возникает теория зависимой личности, основным признаком которой является невозможность быть самим собой, посвящение себя другим. При этом созависимость распространяется на все сферы жизни человека. Поэтому важным представляется найти те общепсихологические звенья, которые участвуют в формировании данного вида личностных расстройств. В работе продолжена традиция школы полоролевой психологии профессора А.С. Кочаряна показано влияние особенностей формирования полоролевых структур личности на возникновение и развитие супружеской созависимости у мужчин, т.к. немногочисленные работы, посвященные исследованию супружеской зависимости, выполнены преимущественно либо на женщинах, либо на материале пограничных нервно-психических расстройств.

Цель работы - на основании полоролевого подхода к изучению причин и механизмов формирования созависимых супружеских отношений углубить теоретические представления о функционировании личности мужчины в созависимом браке. Объектом исследования стали отношения супружеской созависимости, предметом - личность мужчины, пребывающего в созависимом браке.

Исследовательскую выборку составили 120 мужчин, которые, с помощью опросника критериев зависимости, были разделены на три группы. Первую группу составили 36 мужчин, состоящие в супружеских отношениях, у которых были диагностирована противозависимость или контрзависимость. Вторую группу составили 39 мужчин, находящихся в отношениях созависимости, но фиксирующих себя в зависимой роли. Объем третьей группы - 45 человек, ее составили независимые мужчины, т.е. те, у кого не были диагностированы отношения супружеской созависимости. Возраст мужчин во всех группах составлял от 24 до 45 лет, брачный стаж составлял не менее 3-х лет. Группы сопоставимы по возрасту и образованию. В группы вошли психически здоровые лица, не состоящие на специализированном учете.

В рамках работы были описаны особенности полоролевых ожиданий, свойственных мужчинам в созависимом супружестве, типы мотивировок, ведущие к вступлению в созависимый брак, виды семейной мифологии, служащие поддержанию супружеской созависимости. Выявлены специфические инфантильные психологические травмы, определяющие форму межличностной созависимости в браке, особенности психосексуальной сферы созависимых мужчин, способствующих усугублению межличностной созависимости. Кроме того, была выявлена факторная структура "Я-концепции" созависимых мужчин. По результатам исследования была разработана и апробирована программа психологической коррекции супружеской созависимости у мужчин.

В работе использовались методы (полуструктурированные интервью, специализированные оценочные решетки Келли, опросники, субъективное шкалирование и т.п.), позволяющие выявить личностные особенности мужчин, обуславливающие развитие созависимых отношений в супружестве.

Разработанная программа психологической коррекции супружеской созависимости у мужчин, построенная на принципах процессуальности, подтвердила свою эффективность. Цель программы - как минимум ослабление уровня созависимости в супружеских отношениях и как максимум - ликвидация супружеской аддикции и формирование партнерских супружеских отношений у мужчин.

Ключевые слова: супружеская созависимость, инфантильные полоролевые психотравмы, "мифы" созависимой брачной мотивации, .созависимые супружеские роли и ролевые качества, особенности "образа Я", сексуальные фантазии, психотерапия созависимости.

Zhidko M.E. Personality factors of forming of relations of family co-addiction at men. - Manuscript.

Thesis for academic degree - candidate of psychological science on speciality - 19.00.01 - general psychology, history of psychology. Kharkiv National University named after V.N. Karazin, Kharkiv, 2006.