Діагностика динаміки рівня конфліктності подружжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Харківський інститут

КУРСОВА РОБОТА

Дисципліна: Загальна психодіагностика

Тема: Діагностика динаміки рівня конфліктності подружжя

Шифр групи ІН2-9-03 С1 - Пс (5,0д)

Спеціальність Практична психологія

Воробйова Валентина Валеріївна

Науковий керівник

старший викладач кафедри психології

Чепенко В.В.

Харків 2006

Зміст

Вступ

1. Характеристика подружніх відносин (аналітичний огляд літератури)

1.1 Шлюб і родина

1.2 Функції родини

1.3 Стадії розвитку шлюбу

1.4 Подружні конфлікти

2. Матеріали та методи дослідження

2.1 Матеріали дослідження

2.2 Методи дослідження

2.2.1 Методика «Конфліктність у різних сферах життєдіяльності сім'ї», яка є модифікацією Рене Жиля

3. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

Висновки

Список літератури

Вступ

Сім'я - це засноване на шлюбі або кревному спорідненні об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю й взаємодопомогою.

Сімейне життя нагадує айсберг. Більшість людей бачить лише його надводну частину й обманює себе, думаючи, що бачить його цілком. Деякі здогадуються, що айсберг трохи більше, але не знають, що ж саме являє собою його невидима частина. Мистецтво сімейного життя, мабуть, саме складне із всіх мистецтв. Сім'я потрапила зараз до океану нещасть. Розлучення та самітність - криза подружнього життя. Ця криза породжена небажанням та невмінням наладжувати стосунки, що обумовлено незнанням, як це робити.

Тема моєї курсової роботи - «Діагностика динаміки рівня конфліктності подружжя».

Вибір теми обумовлений бажанням донести до людей особливості сімейних відносин, розкрити причини подружніх конфліктів та донести до людей інформацію, яка б могла поліпшити взаємовідносини подружжя, адже, не знаючи особливостей сімейного життя, можна направити її небезпечним курсом.

Актуальність теми обумовлена тим, що інтерес до проблем функціонування родин зростає. Традиційний інститут родина переживає зараз деяку кризу, пов'язану зі зміною змісту шлюбно-родинних відносин. Криза виражається в тому, що, з одного боку, іде пошук якихось нових форм родини, які краще відповідали б сучасному змісту відносин, з іншого боку - безупинно росте число розлучень й у нашій країні й за рубежем, причому особливо страждають «молоді» шлюби.

Цю тему було досліджено в працях таких авторів,як: Сисенко В.А., Калмикова Є.С., Минухін С., Зацепін В.І., Дружинін В.Н., Ващенко Н.В., Альошина В.Є, Левкович В.П. та багатьма іншими.

Менш досліджено такі аспекти проблеми, як стадіальність сімейного життя, відносини, які були до шлюбу.

Мета дослідження - вивчити особливості взаємин чоловіка й жінки в молодій сім'ї й порівняти їх з особливостями сім'ї старшого подружнього віку.

Гіпотеза - рівень конфліктності в молодій сім'ї вищий, ніж рівень конфліктності в сім'ї старшого подружнього віку.

Об'єкт дослідження - рівень конфліктності подружжя.

Предмет дослідження - вплив стадії розвитку шлюбу на рівень конфліктності взаємин.

Вибір теми та гіпотези дослідження обумовив такі задачі:

1. розглянути літературу стосовно особливостей сімейних відносин та подружніх конфліктів.

2. ознайомитися з методами вивчення подружніх конфліктів, що можуть дати можливість визначити якісні зв'язки стадії розвитку шлюбу та рівня конфліктності, та отримати практичний досвід роботи з проведення дослідження.

3. проаналізувати результати та зробити висновки.

Для перевірки висунутої нами гіпотези були використанні метод збору інформації, як бесіда та метод статистичної обробки результатів, та методика «Конфліктність у різних сферах життєдіяльності сім'ї», яка є модифікацією Рене Жиля.

Наукова новизна та практична цінність роботи полягає в тому, що ми в перший раз проводимо дане дослідження на цій вибірці.

Експеримент та апробація наслідків дослідження було проведено на молодих подружніх парах віком від 20 до 30 років, та на парах старшого подружнього віку - 41 - 54 років.

Курсова робота чітко структурована. Вона складається з вступу, розділу, що присвячений аналітичному огляду науково-теоретичних джерел інформації, присвячений темі дослідження. Другий розділ стосується характеристики матеріалу та методів дослідження. У третьому розділі роботи автором аналізуються та аргументуються результати власних досліджень. Останніми підрозділами роботи є висновки. Список літератури включає 19 джерел. Додатки складають всього 10 сторінок. Загальний об'єм роботи 35 сторінок.

1. Характеристика подружніх відносин

1.1 Шлюб і родина

У цей час у розвитку шлюбних відносин настав період, коли значно зріс інтерес до цього старого інституту, що пройшов шлях від союзу, створеного насамперед заради вигоди, до союзу між чоловіком і жінкою, заснованому на взаємній любові й спільній участі обох чоловіка й жінки в сімейному житті [5, с. 20].

Терміни «шлюб» й «родина» як у повсякденному мовленні, так й у наукових публікаціях перебувають звичайно поруч, що, дійсно, правомірно, оскільки реальності, позначувані цими термінами, тісно взаємозалежні. Однак шлюб та родина - не те саме, це не тотожні, а скоріше пересічні поняття, адже родина може існувати без шлюбу, а шлюб - без родини.

Шлюб - це суспільне встановлення, установа або, як говорять юристи й соціологи, особливий суспільний інститут, особлива форма суспільного устрою. Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їхні права й обов'язки по відношенню друг до друга й до дітей.

Родиною в соціології називають соціальне об'єднання, члени якого зв'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю й взаємодопомогою. Власне кажучи родина являє собою систему відносин між чоловіком і дружиною, батьками та дітьми, засновану на шлюбі або кревному спорідненні й при існуванні історично певної організації.

Визначення досить просте, і проте правильне розуміння його важко зустріти навіть у високоосвічених людей. Батько, мати, дитина - це лише складової загального цілого, що являє собою якусь зовсім нову реальність у порівнянні просто із сумою його частин, тобто членів родини. Вона має свої, тільки їй властиві особливості, закономірності, не характерні для жодної зі складових величин окремо [7, с. 15].

За думкою Вірджинії Сатир, багато хто одружуються з людьми, яких практично не знають. Основна причина їхнього шлюбу - фізіологічний потяг, що ніяк не впливає на сумісність людей у смаках й інтересах. Люди можуть підходити один одному фізіологічно, але при цьому вони не обов'язково будуть родинними душами [14, с. 138]. Тобто можна бути одруженим, але все ж таки не бути родиною. Створення родини це важка праця й однієї любові недостатньо. Для побудови родини потрібна не тільки любов, але й знання. Нічого не виходить без зусиль. Якщо шлюб фіксується насамперед державою, суспільством, то родину створюємо ми самі, але й руйнуємо теж [7, с. 19].

Подружнє життя складається значно краще, якщо партнери люблять один одного за індивідуальність, а не тільки заради зручності, романтики, товариства або духовної єдності. Шлюб, що включає елементи взаємності, любов, у той же час складається із сакраментальних переживань незвичайної глибини й романтичних сплесків чудової пристрасті, сплаву спільних інтересів і проявів великої й надійної дружби. Всі ці моменти цементують шлюб, створюють єдність, родину [5, с. 25].

1.2 Функції родини

Власне кажучи, родина з'явилася на Землі задовго до виникнення людини, людського роду. Людина, що зароджується, просто використала виниклу у тваринному світі форму співжиття для власного самозбереження, виживання. Вже біологічна особливість відтворення людини (більше тривалий період формування людської дитини в порівнянні з дитинчам тварин до придбання їм навичок, умінь, можливості самостійного забезпечення себе всім необхідним для життя) зумовила необхідність такої організації життя, такої форми співтовариства, коли безпомічна дитина разом з його матір'ю могла б знайти надійний захист із боку свого роду, «великої родини».

Згодом по мірі розвитку людського суспільства поступово виникли, відокремились, розвилися й нові функції родини, пов'язані з матеріальними й духовними, соціальними процесами, що відбуваються в суспільстві. На кожному історичному етапі та або інша функція родини знаходила різну значимість - більшу або меншу. У той же час всі вони постійно перебували у взаємозв'язку й взаємозалежності, часто допомагаючи один одному, а іноді, втім, і заважаючи один одному. Та й нині строго розрізнити й розмежувати одну родинну функцію від іншої досить важко. Наприклад, виконання матеріальних функцій виявляється в певних умовах необхідним для здійснення родиною духовних функцій (навчання, виховання дітей), але реалізація духовних функцій є неодмінною умовою здійснення матеріально-виробничих функцій.

Матеріальна діяльність родини на різних етапах її розвитку виражалася через такі функції, як організація безпосереднього процесу виробництва, нагромадження приватної власності, організація споживання, а також обміну її продуктами своєї діяльності з іншими людськими угрупованнями. Разом з тим економічна, матеріально-виробнича, господарсько-побутова функція родини на різних стадіях розвитку суспільства (у первіснообщинному, рабовласницькому й феодальному суспільствах) значною мірою виступала також засобом соціального, професійного, морального, а потім політичного й правового виховання підростаючого покоління. Проте загальна тенденція в розвитку економічної функції родини зберігається: частка її з розвитком суспільства скорочується. З основної виробничої одиниці в колишні епохи родина перетворюється в найкращому разі лише в допоміжну. І трудова діяльність у родині, треба думати, буде в основному розвиватися на рівні захоплення, сприяючи розвитку й реалізації індивідуальності того або іншого типу особистості. Іншими словами, очевидно, із праці-виробництва в родині залишиться в майбутньому лише праця-мистецтво.

Таким чином, випливає наступна функція родини, властива їй також з найдавніших часів, - це репродуктивна функція, тобто функція дітородіння, відтворення населення. Насамперед, природно, біологічного його виробництва. Властиво, навіть позашлюбне народження жінкою дитини вже створює родину - нехай і неповну (якщо, звичайно, вона не здасть своєї дитини дитячого дому). Правда, відносно біологічного виробництва дітей в останні десятиліття родина поступово уступає свої позиції, і нині вона вже не є єдиним «розплідником» подібного роду. У принципі, виробництво це, очевидно, цілком може обходитися й без сім'ї.

Однак відтворення населення має не тільки біологічний, але й соціальний момент, тобто не тільки народження, але й виховання, і навчання його. Нині вже цілком вірогідно встановлено, що у цьому розумінні родина ніякими суспільними установами адекватно замінена бути не може. Саме в теплій сприятливій атмосфері родини дитина природно й найбільше ефективно одержує першу соціалізацію своєї особистості, знаходить основи власної особистості.

Але, як правило, той морально-психологічний потенціал, що закладений дитині родиною, залишається на довгі роки й відіграє помітну роль надалі у професійному рості й формуванні інших соціальних граней особистості. Саме в родині дитина вперше зустрічається із суспільними відносинами влади - завдяки батьківській діяльності по розподілу благ, заохочень і покарань, заборон і дозволів. У родині він зустрічається й з відносинами авторитету - як посадового (батьківського), так і функціонального (заснованого на більше високій компетентності батьків або старших братів і сестер, їх більше розвинених навичках й уміннях, успішності їхньої діяльності).

Але оскільки репродуктивна, як і матеріально-виробнича, економічна діяльність родини самим тісним образом пов'язана з життям суспільства, вони значною мірою стикаються.

Третя функція сім'ї -- виховна. Вона тісно пов'язана з репродуктивної, коли мова йде про соціальне відтворення населення. Родина дає первинну соціалізацію індивідові, дитині, учить його жити серед людей. Але цими мірами не обмежується її виховна функція. Родина прищеплює дитині основи певних ідейно-політичних поглядів, світоглядних установок, у родині він пізнає й освоює моральні норми, тут же в нього виробляються первинні навички й зразки поводження, шліфуються індивідуальні морально-психологічні риси, особливості. Та й фундамент фізичного здоров'я й розвитку заставляється в сім'ї. Це відбувається насамперед завдяки виховній діяльності родини, тобто цілеспрямованому впливу на дитину з метою прищеплювання йому певних, заздалегідь заданих, якостей з урахуванням вимог суспільства. Виховання здійснюється в процесі повсякденного спілкування дитини зі членами родини, родичами, всіма людьми, з якими родина підтримує більш-менш постійні відносини. Така первинна соціалізація служить як би сполучною ланкою між «малим» світом дитини, де він одержує свої перші враження від життя, з «більшим» світом, у якому він переходить у міру дозрівання.

Та й у період навчання дитини в школі, потім у середньому або вищому навчальному закладі, під час роботи на виробництві виховна функція родини не відмирає, виховний вплив на юне покоління не припиняється. І людина, що виросла в нормальній родині, у своїх вчинках, як правило, керується не тільки думкою всього суспільства або членів свого трудового колективу, але значною мірою й думкою своїх близьких. Це нерідко допомагає йому вберегти себе від непорядних дій, необачних вчинків.

Наступна функція сім'ї -- рекреативна (тобто відбудовна). Відомо, що особистість, що сформувалася, реалізує себе насамперед у суспільно корисній діяльності. Але повсякденним, основним рекреаційним інститутом є все-таки родина. Тут ми одержуємо й фізичну, і матеріальну, і моральну, і психологічну допомогу друг від друга, скидаємо із себе напругу, якою «зарядилися» у суспільстві, у своєму особистісному, посадовому, професійному й цивільному функціонуванні. Саме від родини насамперед залежить наше соціальне здоров'я.

День життя в родині може для однієї людини по своїй ефективності зрівнятися з тижнями перебування в будинку відпочинку. А іноді й навпаки: по своєму психічному навантаженню один день перебування в родині часом перевищує тижня трудового навантаження людини.

Комунікативна функція родини полягає в задоволенні потреби людини у двох протилежних явищах -- спілкуванні й самотності. Ззовні нав'язане, змушене спілкування (на вулиці, у міському транспорті, на роботі й т.д.) найчастіше не стільки задовольняє наші потреби в спілкуванні, скільки перевантажує їх. У повсякденному житті індивід дуже часто випробовує дискомфорт від необхідності спілкування з несимпатичними йому людьми. Інша справа домашня обстановка, де, як правило, ми спілкуємося з людьми, по-перше, соціально й психологічно близькими, а по-друге, де більш делікатно, шанобливо ставляться до нашої особистості. Тут задовольняється потреба в бажаному спілкуванні, у спілкуванні з рідними, близькими людьми, тобто потреба в інтимному спілкуванні, у взаєморозумінні й взаємопідтримці. Звісно зрозуміло, що таку функцію може виконувати тільки здорова родина. Моральне й психологічне здоров'я людини перебувають у прямого зв'язку з характером внутрішньосімейного спілкування, з тим, який морально-психологічний клімат сформувався в даній родині.

Деякі соціологи виділяють також регулятивну функцію родини. Вона містить у собі систему регуляції відносин кожного члена родини один з одним, з іншими людьми, з усім суспільством. Властиво, регулятивна функція на перших стадіях формування й розвитку особистості дитини включена у виховну функцію. Але й стосовно дорослої людини регулятивна функція родини зберігається. Уже почуття приналежності до родини значною мірою коректує поводження дорослих людей на роботі, у спілкуванні з іншими людьми. Людина, яка має родину, як правило, більше обачна у своїх діях, може бути, навіть більше консервативною, у всякому разі, менш динамічна в негативних проявах. Такою її робить почуття відповідальності за родину.

Особливу роль грає спочатку офіційний, потім функціональний, а потім й особистий авторитет членів родини: насамперед батьків, а також старших братів і сестер. Хоча й поводження батьків може в значній мірі коректуватися думкою дітей й їхніх дій.

У міру гуманізації суспільства усе більше зростає значення феліцитологічної функції родини. Якоюсь мірою вона поєднує в собі всі інші функції, але в той же час є самостійної. «Феліците» у перекладі з латинської на російську мову означає «щастя». Отже, феліцитологічна функція означає створення умов для щастя кожного члена родини. Але виконувати цю функцію може тільки дружна, благополучна, культурна, повноцінна в морально-психологічному відношенні родина[7, с. 45-49].

На думку Дружиніна, родина як соціальний інститут крім виховної виконує ще ряд функцій, а саме: 1) економічну функцію - у доіндустріальну епоху родина була первинною виробничою групою, у цей час - у родині розподіляються доходи, зароблені зовні, і відбувається споживання, 2) функцію передачі соціального статусу - родини різних шарів суспільства мають різний соціальний статус і передають його новим членам родини - дітям, 3) функцію підтримки добробуту членів родини [6, с. 63].

Соловйов визначив функції родини як життєдіяльність родини, безпосередньо пов'язану із задоволенням певних потреб її членів. Він говорив, що функцій родини стільки, скільки видів потреб у стійкій, повторюваній формі вона задовольняє. Виконання родиною її функцій має значення не тільки для її членів, але й для суспільства в цілому.

Виховна функція родини полягає в тому, що задовольняються індивідуальні потреби в батьківстві й материнстві; у контактах з дітьми і їхнім вихованням; у тім, що батьки можуть «реалізуватися» у дітях. У ході виконання виховної функції родина забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства.

Господарсько-побутова функція родини полягає в задоволенні матеріальних потреб членів родини (у їжі, даху й т.д.), сприяє збереженню їхнього здоров'я: у ході виконання родиною цієї функції забезпечується відновлення витрачених у праці фізичних сил.

Емоційна функція родини -- задоволення її членами потреб у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті. Дана функція забезпечує емоційну стабілізацію членів суспільства, активно сприяє збереженню їхнього психічного здоров'я.

Функція духовного (культурного) спілкування -- задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні, вона відіграє значну роль у духовному розвитку членів суспільства.

Функція первинного соціального контролю -- забезпечення виконання соціальних норм членами родини, особливо тими, хто в силу різних обставин (вік, захворювання й т.п.) не володіє в достатньому ступені здатністю самостійно будувати своє поводження в повній відповідності із соціальними нормами.

Сексуально-еротична функція -- задоволення сексуально-еротичних потреб членів родини. З погляду суспільства важливо, що родина при цьому здійснює регулювання сексуально-еротичного поводження її членів, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства.

Із часом відбуваються зміни у функціях родини: одні втрачаються, інші з'являються відповідно до нових соціальних умов. Якісно змінилася функція первинного соціального контролю. Підвищився рівень терпимості до порушень норм поводження в сфері шлюбно-родинних відносин (народженням позашлюбних дітей, подружнім зрадам і т.п.). Розлучення вже не розглядається як покарання за неварте поводження в родині. Порушення функцій родини -- це такі особливості її життєдіяльності, які ускладнюють або перешкоджають виконанню родиною її функцій. Сприяти порушенням може досить широке коло факторів: особливості особистостей її членів і взаємин між ними, певні умови життя родини. Наприклад, причиною порушень виховної функції родини може бути і відсутність у батьків відповідних знань і навичок, і порушення в їхніх відносинах (конфлікти з питань виховання, втручання інших членів сім'ї й т.д.) [15, с. 83-85].

Таким чином, родина почала розвиватися разом з розвитком шлюбних відносин у суспільстві. При цьому змінювалися її функції, суспільні ролі. Разом зі збільшенням числа угруповань, у які входила та або інша людина (молодіжні групи, виробничі об'єднання, клуби по інтересах і т.д.), родина поступово уступала частину своїх функцій іншим групам. І в той же час із самого свого виникнення й до наших днів серед всіх цих груп вона відіграє особливу роль.

Родина належить до особливих, фундаментальних груп суспільства. Перебуваючи в складних взаєминах із суспільством, підпадаючи під вплив з боку його економічних, політичних, правовий систем, родина робить своє - і досить помітне - вплив на суспільство. Насамперед своєю репродуктивною функцією. Саме родина здійснює народження, виховання й вирощування нових членів суспільства. Крім того, родина впорядковує сексуальні відносини між людьми. Якоюсь мірою вона є й своєрідною моделлю суспільства, всіх соціальних зв'язків і відносин для парубка. Наприклад, у родині існують відносини матеріальні, сформовані незалежно від волі й бажання людей. Це й відносини між чоловіком та жінкою (відносини народженні дітей), і економічні відносини між членами родини в процесі безпосереднього виробництва необхідних їм матеріальних благ. Протягом багатьох століть родина здійснювала нагромадження й передачу в спадщину певної власності. У родині людина уперше зіштовхується з розподілом праці (у веденні домашнього господарства, самообслуговуванні родини).

Окрім того, у родині між її членами існують й ідеологічні, зокрема правові, відносини, а також моральні або релігійні. Формування трудових ресурсів, їхній розподіл і перерозподіл, кваліфікаційний ріст і продуктивність праці, а також міграція населення - всі ці питання перебувають під впливом родини. І саме в родині звичайно приймаються рішення про те, куди парубкові піти вчитися, куди їхати на навчання або роботу або нікуди не їхати. Але всі ці відносини переломлюються в родині через особливий психологічний механізм: вони ґрунтуються на почуттях любові, прихильності, споріднення, боргу, відповідальності між членами родини [7, с. 50].

Родина - мала група, у якій з найбільшою природністю задовольняються багато найважливіших особистісних потреб людини. Тут він здобуває необхідні соціальні навички, освоює базові стереотипи поводження й культурні норми, реалізує свої емоційні переваги, одержує психологічну підтримку й захист, рятується від стресів і перевантажень, що виникають при контактах із зовнішнім миром. У задоволенні всіх таких потреб і полягає зміст психологічних і соціально-культурних функцій родини [8, с. 115].

1.3 Стадії розвитку шлюбу

У літературі не піддається сумніву значення стадій розвитку родини для взаємин. При цьому мова йде не про стаж шлюбу, а саме про стадії розвитку. Практика консультування показує, що для кожної стадії характерні свої типові проблеми, структура відносин, уклад і спосіб життя родини. Однак проблема стадіальності родинного життя вивчена слабко [13, с. 92].

Розвиток здорового шлюбу має свої характерні риси. Головна з них, по-моєму, це те, що шлюб є постійний процес зміни, у якому людина може віддати деякі свої особисті права, привілеї й здатності в обмін на можливість належати парі, більше сильної, чим обоє дружина поодинці, парі, що дає кожному силу, необхідну для боротьби із соціальними й культурними структурами, які їх оточують [2, с. 76].

Існують різні системи виділення основних етапів життєвого циклу. Найбільш відома система «стадій», де як основна ознака розмежування стадій використалася факт наявності або відсутності дітей у родині і їхній вік. Прихильниками такого поділу є Сальвадор Минухін, Васильєва Э.К., Альошина Ю.Е. й інші [17, с. 14].

Э.К. Васильєва виділила 5 стадій життєвого циклу родини:

1. Зародження родини: з моменту висновку шлюбу до народження першої дитини

2. Народження й виховання дітей: закінчується з початку трудової діяльності хоча б однієї дитини

3. Закінчення виконання родиною виховної функції: з початку трудової діяльності першої дитини до моменту, коли на піклуванні батьків не залишається жодного з дітей

4. Діти живуть з батьками, і хоча б один з дітей не має власної родини

5. Чоловік і жінка живуть одні або з дітьми, що мають власні родини [17, с. 15].

Застосовність цієї періодизації для цілей психологічного дослідження піддавалася сумніву. Альошина находить штучним поділ другої й третьої стадій. Початок трудової діяльності першої дитини не вносить якісних змін у життєдіяльність родини: зберігається її виховна функція, а також сукупність відносин, пов'язаних із соціальним контролем потреб. Інша справа - вихід останнього з дітей на роботу: відповідно до існуючими в більшості родин поданнями, початок трудової діяльності означає вступ у роль дорослої людини й, отже, знаходження їм повної самостійності [1, с. 73].

Сальвадор Минухін виділяє чотири основних етапи, організованих навколо розвитку дитини. Це утворення пар, родини з маленькими дітьми, родини з дитятами-школярами або підлітками й родини з дорослими дітьми [11, с. 28].

Найбільш зрозумілої знаходимо періодизацію Зацепіна В.И. Він виділяє наступні родини:

а) Родина молодят. Це тільки що породжена родина, родина в «медяний період», що триває в різних людей різний час. Типовим для такої родини є стан ейфорії: у них ще не розвіялися райдужні мрії, надії й плани, нерідко відірвані від реальності. У них ще все попереду, їм все зрозуміло, у житті для них все просто, перші перешкоди, звичайно, уже помітні, але вони «легко переборні», тому що «либонь хто-небудь допоможе», «либонь зважиться саме собою». І вони ще цілком упевнені, що вдвох з ним (з нею) можуть гори згорнути.

б) Молода родина - наступна стадія (в одних через півроку-рік, а в інших набагато раніше, якщо «медяний» період скорочується). Це родина, що зштовхнулася з першими, хоча й теоретично відомими, але для них несподіваними перешкодами. Тут чоловік і жінка раптом на власному досвіді відкривають, що однієї любові обмаль, що треба ще, щоб у нього (у неї) було побільше доброти, поступливості, дбайливості, тактовності, щоб він (вона) проявляв належну увагу до неї (його) батькам, родичам, близьким. Деякі вчинки чоловіка гостро ранять, знижують теплоту відносини до нього, породжують образу на його адресу. З'являються перші незлагоди, прагнення змінити, переробити його (її), усунути занадто явні недоліки - починається «притирання характерів», і чоловік, і жінка всі частіше одержують один від одного дрібні, але досить хворобливі щиглики по самолюбству.

в) Родина, що чекає дитини. На цей щабель піднімається молода родина, що очікує первістка. У цей час звичайно помітно міняється дружина, невпізнанним стає й майбутній батько. Це як би повернення найпершого періоду залицяння майбутнього чоловіка й жінки, але вже на новому етапі. Дбайливість молодого чоловіка стосовно дружини не знає меж. Звичайно, у деяких родинах буває й по-іншому, але в більшості сімей чоловік робить саме так. І подібне відношення необхідно в цей час майбутньої матері й дитині.

г) Родина середнього подружнього віку (від трьох до десяти років спільного проживання). Це, мабуть, найнебезпечніший, відповідальний період у її житті. Тому що саме в ці роки з'являються нудьга, одноманітність, стереотипність у взаєминах чоловіка й жінки, розпалюються конфлікти й на позначений період доводиться більшість розлучень у нашій країні.

д) Родина старшого подружнього віку (десять - двадцять років подружнього стажу). Морально-психологічне благополуччя чоловіка й жінки на цьому етапі багато в чому залежить від багатства їхніх особистостей, взаємної поступливості, збігу потреб, інтересів.

в) Літні подружні пари. Цей різновид родин виникає після вступу в шлюб їхніх дітей, появи онуків. Чоловік і жінка входять у нові для себе ролі бабусь і дідусів, освоюють нові функції в родині. Їхні інтереси усе більше перемикаються на їхніх онуків [7, с. 55-57].

1.4 Подружні конфлікти

Подружній конфлікт - це конфлікт, в основі якого перебуває дисгармонія родинних відносин, неблагополуччя психологічної атмосфери родини [2, с. 35].

Родина як особлива система організації відносин людей припускає їх особливо тісні взаємини один з одним протягом довгого років. Родини із двох ідеально підходящих один одному людей зустрічаються вкрай рідко. Необхідно адаптуватися, пристосовуватися, учитися цінувати, поважати думку іншого, вибачати його вчинки. А це часто не зовсім гладкий процес, у якому не обійтися без суперечок, відстоювання своєї незалежності, сварок і навіть бійок.

Причин подружніх конфліктів існує безліч. Кожна подружня пара, що має певний досвід життя разом, назве їхні десятки, а може бути, і сотні. Серед багатьох причин подружніх конфліктів можна виділити такі як: важкі фінансові й побутові умови, незадоволені потреби, неадекватні рольові очікування, несумісність характеру й особистих якостей чоловіка й жінки, неповага, брутальність, розходження поглядів на спільне подружнє життя, виховання дітей, відносини до батьків або родичів і багато інших.

Особливість подружнього конфлікту полягає в емоційній близькості учасників конфлікту, а, отже, його особливої значимості й переживаннями конфліктуючими сторонами. Тому в рішенні конфлікту велика роль посередника: родичі, друзі, знайомі, психолог, сексолог і т.д. Необхідність постійних або частих контактів часом може ще більше ускладнювати й драматизувати ситуацію [3, с. 129-133].

Збільшити положення можуть рольові очікування, що також сформувалися. Нерідко вони бувають істотно завищені й у реальному родинному житті не підтверджуються, що обумовлює розчарування й, як наслідок, виникнення конфлікту. До вступу в шлюб кожний з майбутнього чоловіка й жінки формує у своїй уяві роль майбутнього чоловіка або дружини. Рольові очікування формуються з досвіду батьків, оповідань знайомих і друзів, прочитаних книг, переглянутих кінофільмів і т.д. Однак у реальному житті кожний із чоловіка й жінки виконує одночасно кілька ролей (роль чоловіка, батька, співробітника установи й т.д.), що вимагає значних фізичних витрат і моральних сил. Вирішуванню подібних конфліктів допомагає з'ясування пріоритетів ролей (дитина або робота, кар'єра або родина й т.д.) [16, с. 215-220].

Взагалі для рішення подружніх конфліктів є багато способів, ефективність яких залежить від установлення щирих причин конфлікту [3, с. 130].

Усвідомлення конфлікту учасниками взаємодії може бути адекватним, неадекватним (коли чоловік і жінка сприймають об'єктивну конфліктну ситуацію перекручено) і навіть помилковим (коли конфліктна взаємодія чоловіка й жінки виникає на основі неправильної оцінки себе й партнера) [10, с. 77].

Подружні конфлікти можна розглядати як порушення процесу адаптації. Шлюбна адаптація - це поступовий процес взаємного пристосування чоловіка й жінки, що засновано насамперед на позитивних прихильностях і позитивних почуттях (симпатія, закоханість, дружба, любов). Однак почуття закоханості й симпатії не дають ще гарантії того, що шлюбна адаптація в цілому завершиться успішно.

Ціль шлюбу - організація спільної діяльності для найбільш повного задоволення матеріальних, духовних, сексуальних й інших потреб чоловіка й жінки. Потрібне узгодження потреб й інтересів двох партнерів, які до цього задовольнялися незалежно й автономно. Отут молодого чоловіка й жінку й підстерігають перші розбіжності, відмінність, неоднаковість. З'являється дуже важка мережа взаємної залежності, починається процес взаємного пристосування, поступок, компромісів, перших конфронтації й суперечок. Відбувається також вироблення взаємопогоджуваної оцінки тієї або іншої життєвої ситуації, що виникла перед шлюбними партнерами. Чоловік і жінка, що уклали шлюб, виявляються на багато років включеними в найрізноманітнішу спільну діяльність, успішність якої потребує від них взаєморозуміння, злагодженості, чіткій кооперації.

У молодого чоловіка й жінки може бути сильне почуття, гарні матеріальні й житлові умови, і все-таки шлюбне життя не складається через те, що вони не можуть пристосуватися один до одного. Характерологічні особливості молодого чоловіка й жінки (або одного з них) можуть створювати постійні сфери психічних напружень, конфліктів, сварок, образ, підозр, взаємних обвинувачень і т.д. В остаточному підсумку шлюбне життя виявляється неможливим [16, с. 217].

Для благополучного здійснення взаємної адаптації шлюбних партнерів необхідна сумісність їхніх уявлень про структуру родини, розподілі функцій між чоловіком і дружиною й виробленню загальних цінностей; ідеальним був б їхній повний збіг, але воно в реальному житті неможливо. Тому будь-яка подружня пара на зорі свого спільного життя неминуче тією чи іншою мірою зіштовхується з розбіжністю думок, оцінок і переконань чоловіка й дружини по найрізноманітніших питаннях. І, отже, величезну, якщо не вирішальну, роль у процесі взаємного пристосування молодят грає їхнє вміння конструктивно вирішувати виникаючі конфлікти.

Володіючи конструктивними способами розв'язання конфліктів, можна знайти вихід із самих, здавалося б, безнадійно суперечливих зіткнень, і навпаки, при невмінні правильно проводити конфлікт дрібний привід приведе до серйозних наслідків.

Розбіжності в розподілі господарських ролей теж нерідкі, але вони не є самостійною причиною конфліктів; як правило, це лише фасад, за яким ховаються більше серйозні розбіжності із приводу структури родини, її цінностей.

Невміння молодого чоловіка й жінки конструктивно вирішувати неминучі розбіжності веде до того, що процес їхньої взаємної адаптації порушується; не вдається сформувати структуру родини, перетворитися із двох «я» у єдине «ми», зберігаючи при цьому свою індивідуальну своєрідність, свою унікальність [9, с. 67].

Подружня пара повинна навчитися переборювати конфлікти, які неминуче виникають, коли два чоловіки створюють нове ціле, - будь те питання про те, чи треба закривати на ніч вікна в спальні, або розбіжності із приводу спільного бюджету. Вироблення діючих стереотипів прояву й вирішування конфліктів - найважливіша сторона адаптації [11, с. 30].

Чимало конфліктів виникає на ґрунті різних подань чоловіка й жінки про ролі чоловіка та дружини й цінності родини. Для молодих людей, що вступають у шлюб, характерна деяка ідеалізація спільного життя. І чоловік, і й жінка до моменту вступу в шлюб має сформовані потреби, які не можуть бути ідентичними в обох шлюбних партнерів [16, с. 217]. Спільне життя вимагає від чоловіка й жінки готовності до компромісу, уміння зважати на потреби партнера, уступати один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємоповага, довіра, взаєморозуміння, що сприяє оздоровленню психологічного клімату у родині й кращій взаємній адаптації чоловіка й жінки. Переповнені світлими мріями про променисте майбутнє, чоловік і жінка проте часто виявляються не підготовленими до труднощів реального спільного життя [10, с. 75].

Загальний висновок зі сказаного полягає в тому, що конфліктність у молодій родині зумовлена адаптацією в перші роки спільного життя, також виробленням способів розв'язання конфліктних ситуацій. У той час як чоловік і жінка, що прожили десять-двадцять років, давно пристосувалися друг до друга, як зрозуміло, вдало, тому що вони дотепер разом.

2. Матеріали та методи дослідження

З метою об'єктивізації запланованого дослідження, для підтвердження його ідеї реалізації мети та задач, досягнення науково-практичних результатів були застосовані певні матеріали та методи дослідження.

2.1 Матеріал дослідження

Матеріалом дослідження послугували результати тестування молодих сімейних пар віком від 20 до 30 років та сімей старшого подружнього віку - 41 - 54 років.

Підлеглими обстеженими були особи - українці міста Харкова.

Дослідження проводилось за умов оптимального комфорту, в приміщеннях з температурним режимом 18-20°С, освітлюванням 300 Лк (згідно до ДОСТ гостів України, 1999 р.).

Водночас обстеженню підлягали 28 осіб, які піддавались одному і тому ж методу дослідження, яке проводилось в однакових умовах з урахуванням незалежних змінних: температура, освітлення, зовнішні шуми, відволікаючі запахи, розташування меблів, наявність зовнішнього спостерігача та інше.

Обстежений займав зручну позу , працював зручною ручкою.

2.2 Методи дослідження

родина шлюб конфлікт

Для виміру особливостей подружніх відносин ми можемо використовувати наступні методики: діагностика схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса [13], тест-опитувач задоволенності шлюбом (В.В. Столін, Т.Л. Романова, Г.П. Бутенко) [12], діагностика подружніх відносин (В.П. Левкович, О.Э. Зуськова) [18].

Тест-опитувач задоволеності шлюбом (В.В. Столін, Т.Л. Романова, Г.П. Бутенко) призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності-незадоволеності шлюбом, а також ступеня узгодження-неузгодженості задоволеності шлюбом у конкретній подружній парі. Опитувач може застосовуватися індивідуально в консультативній практиці й масово для з'ясування задоволеності шлюбом у тієї або іншої соціальної групи.

Опитувач являє собою одномірну шкалу, що складається з 24 тверджень, що ставляться до різних сфер: сприйняття себе й партнера, думки, оцінки, установки й т.д. Кожному твердженню відповідають три варіанти відповіді: а) вірно, б) важко сказати, в) невірно [12].

Методика діагностики подружніх відносин (В.П. Левкович, О.Э. Зуськова) являє собою набір 5-бальних шкал, що становлять опитувач з 168 пунктів. Їхній зміст інтегрований у наступних сферах життєдіяльності сім'ї: сімейні ролі; потреба в спілкуванні; пізнавальні потреби; матеріальні потреби; потреби в захисті Я-концепції; культура спілкування; взаємна інформованність; рівень моральної мотивації; проведення дозвілля; частота конфліктів і способи їхнього дозволу; суб'єктивна оцінка задоволеності кожного чоловіка своїм шлюбом. Як емпіричний референт суперечливості подань чоловіка й жінки про реалізації своїх потреб у різних сферах життєдіяльності сім'ї (саме це, на думку авторів, є вираженням подружнього конфлікту) було прийняте співвідношення між їхніми самооцінками, оцінками партнерів і очікуваннями по відношенню партнерів. Показники по цим шкалам являють собою репрезентацію у свідомості особистості різних потреб [18].

У методиці схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса автор вважає потрібним сконцентрувати увагу на наступних аспектах вивчення конфліктів: які форми поводження в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більше продуктивним або деструктивними; яким образом можливо стимулювати продуктивне поводження.

Для опису типів поводження людей у конфліктних ситуаціях К. Томас уважає застосовної двомірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених у конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно до цим двом основним вимірам К. Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:

змагання (конкуренція) як прагнення домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду іншому;

пристосування, що означає на противагу суперництву, приношення в жертву власних інтересів заради іншого;

компроміс;

уникнення, для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;

співробітництво, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, що повністю задовольняє інтереси обох сторін.

У своєму опитувачі по виявленню типових форм поводження К. Томас описує кожний з п'яти перерахованих можливих варіантів 12 судженнями про поводження індивіда в конфліктній ситуації. В різних сполученнях вони згруповані в 30 пар, у кожній з яких респондентові пропонується вибрати те судження, що є найбільш типовим для характеристики його поводження [13].

Але ці методики не підходять для діагностики рівня конфліктності подружжя, що не дозволить підтвердити або спростувати висунуту гіпотезу.

2.2.1 Методика «Конфліктність у різних сферах життєдіяльності сім'ї», яка є модифікацією Рене Жиля

Методика являє собою бланковий тест-опитувач, що містить опис 32 ситуацій подружньої взаємодії, які носять конфліктний характер.

У якості відповіді респондентам (випробуваним) пропонується шкала можливих реакцій на певну ситуацію, у яку закладені дві ознаки: активність або пасивність реакції й згода або незгода з партнером (стороною в конфлікті). Лівий полюс шкали - активне вираження незгоди, незгодне нейтральне відношення, пасивне вираження згоди й, нарешті, правий полюс - активне вираження згоди. Розподілам шкали приписуються значення в балах відповідно від «-2» до «+2».

Шкала має такий вигляд:

-1 Не згодна (не згодний) з тим, що він (вона) робить і говорить у даній ситуації, демонструю своє невдоволення, але уникаю обговорення.

0 Ніщо не роблю, не висловлюю своє відношення, чекаю подальшого розвитку подій.

+1 У цілому згодний (а) з тим, що говорить він (вона), але не вважаю за необхідне виражати своє відношення.

+2 Повністю згодний (а) з тим, що він (вона) робить і говорить у даній ситуації, активно підтримую його (її) і схвалюю.

Перед заповненням опитувача випробуваним дається наступна інструкція: "У відносинах подружжя досить часто бувають непорозуміння, зіткнення інтересів, протиріччя. Вам пропонуються (нижче приводяться) досить типові ситуації, такі ж або майже такі ж виникають у кожній парі. Бували вони, напевно, і у вас. Будь ласка, виберіть той варіант із пропонованих відповідей (див. шкалу), що найбільшою мірою близький до того, як Ви поводитеся в подібних ситуаціях. Не варто занадто довго замислюватися над вибором відповіді, тому що в цьому випадку не може бути відповідей "правильних" й "неправильних". Відзначте на відповідному аркуші номер того варіанта, що здався Вам найбільш підходящим і переходьте до наступної ситуації. Всі відповіді будуть збережені потай».

Опитувач методики складається з варіанту для жінок і окремо для чоловіків (додаток 1).

Вивчення конфліктів у подружніх парах дозволило авторам методики виділити 8 сфер, у яких найчастіше відбуваються зіткнення:

1. Проблеми відносин з родичами й друзями.

2. Питання, пов'язані з вихованням дітей.

3. Прояв прагнення до автономії.

4. Порушення рольових очікувань.

5. Неузгодженість норм поводження.

6. Прояв домінування одним із чоловіка й жінки.

7. Прояв ревнощів.

8. Розбіжності у відношенні до грошей.

Всі ситуації по даних підставах групуються у вісім блоків:

1. 1, 5, 8, 20

2. 4, 11, 16, 23

3. 6, 18, 21, 22

4. 2, 12, 27, 29

5. 3, 26, 28, 30

6. 9, 25, 31, 32

7. 13, 14, 17, 24

8. 7, 10, 15, 19

Результати досліджень одержують шляхом розрахунку загального індексу (середнє арифметичне по кожному блоці).

Значення індексів змінюється від «-2» до «+2». Негативне значення індексу говорить про негативну реакцію респондента в конфліктних ситуаціях, позитивні - про позитивні реакції. Значення, близькі до «1» або до «-1» підкреслюють пасивний характер поводження при сімейних непорозуміннях, а близькі до «2» або до «-2» про активну позицію в даній ситуації.

Отримані результати дають можливість говорити й про загальний рівень конфліктності в парі. Чим ближче значення загального індексу до «-2», тим більше конфліктний характер носить взаємодія чоловіка й жінки.

Отже, результати методики дають можливість охарактеризувати обстежувану пару по ряду параметрів: найбільше конфліктогенні сфери подружніх відносин, ступінь згоди (або незгоди) у ситуаціях конфлікту, рівень конфліктності в парі. Ці характеристики можуть бути корисні як у дослідженнях різних сторін подружніх взаємин, так і при діагностиці з метою подальшої корекції [19].

3. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

Дослідження проводилось на 7 молодих подружніх парах віком від 20 до 30 років, жодна з родин не має дітей, стаж шлюбу від 6 місяців до 2 років. Також обстеженню підлягали ще 7 пар старшого подружнього віку 41 - 54 років, стаж шлюбу від19 до 28 років, одна родина має одну дитину, інші - двох дітей.

Формування вибірки досліджуваних.

Вибірка формувалась згідно з гіпотезою. Подружні пари різного віку необхідні для порівняння. Стаж шлюбу у родинах старшого подружнього віку інколи перевищує 20 років, але це не зашкодить дослідженню, бо діти в цих родинах ще не працюють і не мають своїх родин, тому ці родини підходять до потрібної нам стадії розвитку шлюбу. І чоловік, і дружина у родині старшого подружнього віку працюють, у молодих подружніх парах працюють лише чоловіки, а жінки навчаються у вищих закладах.

Вибірка досліджуваних проводилась з урахуванням наступних критеріїв:

1. Змістовні критерії - предмет дослідження визначає підбір досліджуваної групи.

2. Критерій еквівалентності досліджуваних - результати, отримані при вивчені досліджуваної групи повинні розповсюджуватись на кожного члена його групи.

Стратегії підбору групи досліджуваних

Були використанні такі стратегії підбору групи, як наближене моделювання та рандомізація.

У дослідженні усього приймали участь 14 подружніх пар. Отриманні результати молодих пар та пар старшого подружнього віку розглянемо окремо. Результати досліджень одержали шляхом розрахунку загального індексу по кожній з досліджуваних сфер взаємин у родині. Результати молодих подружніх пар приведені в таблиці 3.1 (див. додаток 2). Результати відповідей сімей старшого подружнього віку приведені у таблиці 3.2 (див. додаток 3). Також у таблиці 3.3 (див. додаток 4) приведенні загальні результати відповідей.

Якщо розглядати рівень конфліктності молодих подружніх пар, то можна сказати, що у деяких родинах все ж таки зустрічається більш менш активний характер взаємодії у таких сферах: проблеми відносин з родичами й друзями, порушення рольових очікувань, неузгодженість норм поводження та прояв ревнощів.

У родинах старшого подружнього віку гнітюча більшість результатів носить пасивний характер, що свідчить про те, що подружжя займають нейтральну позицію у конфліктних ситуаціях і в більшості випадків не висловлюють свого незадоволення, а мовчать і спостерігають, як ситуація розвивається далі.

Розглянемо загальні результати відповідей по кожній сфері у порівнянні в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Порівняння результатів по сферам

Назва сфери взаємин	Молода родина	Родина старшого подружнього віку
1. Проблеми відносин з родичами й друзями	-0,6	-0,1
2. Питання, пов'язані з вихованням дітей	-0,3	-0,4
3. Прояв прагнення до автономії	-0,03	0,21
4. Порушення рольових очікувань	-0,7	0,02
5. Неузгодженість норм поводження	0,13	0,25
6. Прояв домінування одним із чоловіка й жінки	-0,4	-0,3
7. Прояв ревнощів	-0,6	0,03
8. Розбіжності у відношенні до грошей	-0,41	-0,02

Результати відповідей для наглядності можна зобразити у графіку 3.1.



Графік 3.1 Порівняння результатів по сферам

На цьому графіку видно, що результати молодих сімей у більшості негативні, але не перевищують «-1», що свідчить про негативні реакції респондентів на конфліктні ситуації, але підкреслюється пасивний характер поводження при виникненні непорозумінь. Лише результати стосовно сфери неузгодженості норм поводження - позитивні, але також носять пасивний характер, що свідчить про відсутність конфліктної взаємодії щодо цих ситуацій.

Найбільш конфліктною виявилась сфера порушення рольових очікувань. Це зумовлено ідеалізацією стосунків на початку взаємин. У родинах старшого подружнього віку результати по цій сфері - позитивні, бо вони живуть разом вже понад 20 років і конфлікти стосовно цих ситуацій вичерпали себе вже у перших роках спільного життя.

Також більш менш конфліктними сферами у молодих родинах є проблеми відносин з родичами й друзями та прояв ревнощів. Подружжя внутрішньо не згодні й негативно реагують на ці ситуації, але не висловлюють свого незадоволення вголос.

Результати по родинам старшого подружнього віку в цілому носять пасивний характер, половина результатів указує на негативні реакції респондентів на конфліктні ситуації, половина - на позитивні реакції. Найбільш негативні результати, порівняно з іншими, стосовно питань по виховання дітей.

Виявилось, що жінки більш конфліктні й саме вони викликають конфліктні ситуації, а чоловіки віддають перевагу мовчанню.

Висновки

У ході роботи були вирішенні такі задачі: розглянути літературу стосовно особливостей сімейних відносин та подружніх конфліктів; ознайомитися з методами вивчення подружніх конфліктів, що можуть дати можливість визначити якісні зв'язки стадії розвитку шлюбу та рівня конфліктності, та отримати практичний досвід роботи з проведення дослідження; проаналізувати результати та зробити висновки.

Вивчаючи літератури стосовно теми, з'ясували, що існує багато розбіжностей стосовно надання єдиного значення термінів, а також стосовно виділення критерію періодизації шлюбу й кількості періодів. Але більшість авторів сходні в думці, що для міцного шлюбу недостатньо лише кохання, треба кожен день тяжко працювати в налагодження взаємин. Також автори вказують на невміння людей вирішувати конфлікти. Невміння конструктивно розв'язувати конфліктні ситуацію сприяють їх поглибленню.

У курсовій роботі наведена методика «Конфліктність у різних сферах життєдіяльності сім'ї» (модифікація Рене Жиля), за допомогою якої ми зможемо встановити зв'язок між стадією шлюбу та рівнем конфліктності. За цією методикою були дослідженні подружні пари різного віку та різних стадій шлюбу.

За результатами дослідження гіпотеза - рівень конфліктності в молодій сім'ї вищий, ніж рівень конфліктності в сім'ї старшого подружнього віку, була підтверджена. Дійсно рівень конфліктності в молодій сім'ї вище, що зумовлено шлюбною адаптацією в перші роки спільного життя, також невмінням вирішувати конфлікти. Збільшують положення рольові очікування, що сформувалися до шлюбу. Нерідко вони бувають істотно завищені й у реальному родинному житті не підтверджуються, що обумовлює розчарування й, як наслідок, виникнення конфлікту.

Але треба зауважити, що і молоді родини, і родини старшого подружнього віку віддають перевагу пасивній позиції у конфліктах й не висловлюють своєї думки. Жодна з цих сімей не є конфліктною.

Безперечно, досвід, який отриманий у процесі цієї роботі необхідний, перш за все для кращого розуміння сімейних відносин, причин подружніх конфліктів та необхідністю конструктивного й розумного їх вирішування. Також зрозуміло, що подружнє життя вимагає чималої терплячості, розуміння і, обов'язково, кохання. Треба докладати всіх зусиль задля збудування гармонічних відносин.

Список літератури

1. Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы//Вестник МГУ. Психология. Сер. 14, 1987

2. Браун Дж., Кристенсен Д. Теория и практика семейной психотерапии - СПб.: «Питер»; Санкт-Петербург; 2001

3. Ващенко И.В. и др. Общая конфликтология: Учебное пособие/Под общей редакцией И.В. Ващенко и С.П. Гиренко. - 2-е изд., доп. - Х.: Оригинал, 2001