Психологічні аспекти тривожності та страхів у дітей дошкільного віку

У самому загальному виді емоція страху виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. А.І. Захаров виділяє дві погрози, що мають універсальний і одночасно фатальний у своєму результаті характер. Це смерть і крах життєвих цінностей, що протистоять таким поняттям, як життя, здоров'я, самоствердження, особисте й соціальне благополуччя. Але крім крайніх виражень страх завжди має на увазі переживання якої-небудь реальної або уявлюваної небезпеки [10].

Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду й міжособистісних відносин, коли деякі байдужі для дитини подразники поступово здобувають характер загрозливих впливів. Звичайно в таких випадках говорять про прояв досвіду, що травмує (переляк, біль, конфлікти і т.д.).

Набагато більш поширені так звані викликані дитячі страхи. Їхнє джерело - дорослі, що оточують дитини, які мимоволі заражають дитину страхом, тем що зайво наполегливо, підкреслене емоційно вказують на наявність небезпеки. Маленькій дитині поки ще не ясно, чому йому все це загрожує, але вона уже розпізнає сигнал тривоги, і природно, у неї виникає реакція страху. Страх закріплюється й поширюється на подібні ситуації.

Усе це дає підставу говорити про умовно-рефлекторний характер страху, навіть якщо дитина лякається (здригається) при раптовому стукоті або шумі, тому що останній колись супроводжувався вкрай неприємним переживанням. Подібна комбінація запам'яталася й тепер мимоволі асоціюється з будь-якою раптовою звуковою дією.

Причини Виникнення страхів [10]:

- наявність страхів у батьків (в основному в мами): тривожність у відношенні з дитиною, надлишкове огородження його від небезпек і ізоляція від спілкування з однолітками. Найбільш піддані цьому виду страху єдині діти в родині, які нерідко стають епіцентром батьківських турбот і тривог;

- надмірна вимогливість батьків або їх емоційне відкидання дитини;

- велика кількість заборон з боку батька своєї статі або надання повної волі дитині батьком іншої статі, а також численні й нереалізовані погрози з боку дорослих;

- конфліктні відносини між батьками. Емоційна чутливість дітей до конфлікту батьків має тенденцію підсилюватися з віком. Особливо дівчинки, у силу їх більшої сприйнятливості;

- психічні травми, що загострюють вікову чутливість дітей, що приводять до виникнення відчуття небезпеки;

- психічне зараження страхами в процесі безпосереднього спілкування з однолітками й дорослими.

Так само причинами страху можуть бути події, умови або ситуації, що є початком небезпеки. Як указує Боулби, причиною страху може бути або присутність чогось, що забезпечує безпека. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину або об'ект. Іноді страх не зв'язаний ні із чим конкретним, такі страхи переживаються, як безпредметні. Страх може викликатися стражданням, це пов'язане з тим, що в дитинстві сформувалися зв'язки між цими почуттями.

Причини страху можуть бути розділені на 4 класи [13]:

Уроджені детермінанти. Грєй розділив усі причини страху на 4 категорії: інтенсивність, новизна, еволюційно-вироблені сигнали небезпеки, причини, що виникають у соціальному впливі. Біль і голосний звук є прикладами занадто інтенсивних стимулів, а незнайомі особи або предмети іноді викликають страх з- за своєї новизни. Будь-які ситуації, що загрожують значної частини членів виду протягом тривалого часу, є еволюційно-виробленими сигналами небезпеки. Виділяють уроджені детермінанти страху, які він називає «природними стимулами і їх похідними». Похідні стимули, очевидно, скоріше піддані видозмінам у досвіді, ніж природні. Природними стимулами страху є: самітність, незнайомість, раптове наближення, раптова зміна стимулу, висота й біль. Стимули страху включають: темряву, тварин, незнайомі предмети й незнайомих людей. Природні стимули страху пов'язані з віком, тобто залежать від процесів розвитку й дозрівання. Наприклад, ряд дослідників показали, що страх перед незнайомими людьми не може виникати в перші місяці життя тому, що в дитини ще не розвилася здатність відрізняти знайомі особи від незнайомих. Ця здатність виникає десь між 6- і 9- місячним віком і саме в цьому віковому періоді відзначається максимальний страх перед чужими.

Самітність уважається найбільш глибокою й важливою причиною страху. Є інші природні стимули страху, наприклад, незнайомість і раптові зміни стимуляції лякають значно сильніше, якщо вони з'являються на тлі самітності.

Культурні детермінанти страху. Культурні детермінанти страху майже винятково є результатом навчання. Багато культурних детермінантів страху можуть при ближчому розгляді виявитися пов'язаними із природними детермінантами, замаскованими різними формами неправильного тлумачення, раціоналізації або проекції. Острах злодіїв, наприклад, або приведень, може бути раціоналізацією страху темряви, страх перед попаданням блискавки - раціоналізацією страху грому.

Рэчмен дає прекрасний опис процесів навчання культурним детермінантам страху. Традиційної в поясненні цього процесу є концепція травматичного обумовлювання, згідно з якою подія або ситуація, які викликають біль, можуть викликати страх незалежно від наявного відчуття болі.

Потяг й гомеостатичний процеси як причини страху. Потяг і збереження гомеостазу становлять менш важливий клас причин страху. Потяг стає важливим, коли він зростає настільки, що починає свідчити про певний дефіцит і викликає емоцію. У деяких з таких випадків викликаною емоцією є страх.

Як вказувалося вище, біль, незалежно від її причин, може викликати страх. Страх може підсилювати біль, але він може також активізувати реакції, пов'язані з рятуванням від подальшого болю.

Інші емоції як причини страху. У принципі будь-яка емоція може викликати страх. Подібність нейрофізіологічних механізмів з емоцією страху приводить до того, що вони часто є активаторами. Як затверджує Томкинс, «раптове звільнення від тривалого й сильного страху, якщо воно повне, приводить до радості, якщо неповне до порушення».

2.4 Психофізіологічна основа страхів

Учені-фізіологи проводили дуже багато експериментів, які допомогли їм установити головні принципи й механізми протікання емоційних реакцій. Внаслідок таких експериментів їм далося встановити, що в різних станах організм виробляв речовини різні по будові, наприклад, під час страху - це адреналін, а під час злості - норадреналін. А що найголовніше, це що психологічні переживання є складовим «центрального стрижня» страху, вони можуть викликати біохімічні й фізіологічні реакції організму людину. На самій вершині хвилювання, коли страх починає захоплювати вашу свідомість, тоді він втрачає здатність до логічного нормального мислення, у тому числі й до адекватних дій.

Коли людей випробовує почуття страху, насамперед активується симпатична нервова система, що мобілізує енергетичні ресурси діяльність, що й перебудовує, усіх систем органів, підготовляючи їх до фізичної діяльності. Активізація симпатичної нервової системи приводить до прискореного серцебиття, розширює зіниці, гальмує активність травних залоз і т.д. Паралельно включається й ендокринна система, яка в небезпечних ситуаціях викидає в кров адреналін, або «гормон кролика» (на відміну від схожого на нього норадреналіна, називаного «гормоном лева», який виділяється при гніві й люті). Адреналін звужує посудини шкіри і в цілому діє так само, як і симпатична нервова система, багато в чому дублюючи її роботу.

Так само дослідники підтвердили значення мигдалин у виникненні емоцій і в людини. В.Смирнов відзначав, що при стимуляції ядер мигдалини пацієнти повідомляли про виникнення станів страху, гніву, люті й, рідше - задоволення. Закордонні дослідники відзначають, що при роздратуванні мигдалини реєструються галюцинації, страх, тривога й вісцеральні відчуття в шлунку, причому цікаво, що ці ефекти залежали не стільки від локалізації електродів, скільки від особистісних особливостей хворих. Суб'єкти, що повідомляли про страх, мали високий індекс по шкалі психастенії тесту MMPI, а хворі, що повідомляли про галюцинації - високі показники по шкалі шизофренії.

Проте, певний закономірний зв'язок між характером суб'єктивних переживань областю, що й дратується, мозку все-таки існує. Як указував у своїй монографії В.Смирнов, при роздратуванні мезенцефальних відділів стовбура мозку в пацієнтів виникало почуття розгубленості й здивування, при роздратуванні лимбикоретикулярной системи з'являвся страх, причина якого була не зрозуміла суб'єктові або ж пов'язана з емоційною реакцією на соматичні зрушення, при роздратуванні серединного центру таламуса й блідої кулі виникала невмотивована радість, а вплив на перегородку приводило до яскраво вираженої ейфорії. У свою чергу, П. Сімонов припускає, що патологія системи «лобова кора- гіпоталамус» дає істерію по гіпоталамичному варіанту або невроз нав'язливих станів у випадку переважного дефекту передніх відділів нової кори, а викликане хворобою порушення функцій системи «гиппокамп-мигдалина» приводить до неврастенії, яка не торкається вищих інтелектуальних функцій, свідчачи про повноцінну діяльність неокортикальних структур. Цей же автор, виходячи зі своєї «інформаційної гіпотези» емоцій уважається, що в основі депресії тривоги лежить хронічне незадоволення потреб збереження з типовими для цих потреб відчуттями постійної погрози, невідомої небезпеки, що нависла над суб'єктом.

Хоча емоція страху визначається, у першу чергу, процесами, що відбуваються в підкіркових структурах, за допомогою єлектроєнцефалографії можна зареєструвати певні зміни й у корі більших півкуль мозку. Так, при формуванні емоції страху, викликуваного очікуванням суб'єктом болючого роздратування, відбувалися зміни в ЭЭГ. При цьому середній ступінь емоційного порушення супроводжувався посиленням сумарної енергії домінуючої частоти альфа-ритму, а подальше зростання ступені емоційної напруги приводило до посилення сумарної енергії більш частих і одночасно повільних (2-3 / сек) коливань. Наростання ступеня тривоги в цих досвідах супроводжувалося «розмиванням» спектра альфа-ритму, тобто його десинхронізацією.

Дослідження останніх двох десятиліть дають підстави припускати, що почуття страху більше локалізоване в правій півкулі мозку. Наприклад, демонстрація фільмів різного змісту в правому і лівому полі зору за допомогою контактних лінз показала, що права півкуля переважно пов'язане з оцінкою неприємного, жахливого, а ліве - із приємним і смішним. Аналіз ЭЭГ дає подібну картину: виявляється, що при позитивних емоціях сильніше активується фронтальна область лівої півкулі, при негативних - фронтальна область правого. При цьому парієнтальна область при будь-яких емоціях сильніше активується праворуч.

2.5 Зміст і статево-вікові особливості страхів

Відомі рефлекторні реакції новонароджених типу занепокоєння у відповідь на голосний звук, втрата рівноваги, наближення великого предмета. Однак властиво про страх, а не про реакції занепокоєння можна говорити не раніше 6 мес. Занепокоєння у другій половині першого року Фрейд зв'язав з небезпекою відділення від матері. В 8 мес. з'являється страх на появу незнайомих осіб. Легко передається занепокоєння матері, якщо вона поспішає або схвильована. Надалі це підступні казкові герої, здатні відняти життя, нанести каліцтво, збиток, на відміну від матері, що дає тепло, любов, життя [18].

Преддошкільний вік. Страх незнайомих, чужинців зменшується на 2 році життя. При зустрічі з незнайомими людьми дитина бентежиться, торопіє, що досить швидко проходить. Найпоширенішим страхом у цьому віці я є страх покарання з боку батьків. В 2 року максимально загрозливе значення має казковий образ вовка, після ознайомлення з казками. Нерідко у виставі дитини, вовк «реалізує свої задуми» під час сну, що супроводжується руховим розгальмуванням, лементами, пробудженням.

Отже: типовими віковими страхами в хлопчиків і дівчаток 1-3 років життю буде: в 1 рік - страхи самітності, незнайомих, несподіваних різких звуків; в 2 року - страхи покарання, тварин, лікарів, уколов. Страхів відносно менше й вони швидше сходять на ні, якщо в родині домінує батько, батьки не ведуть «війну» із самостійністю дітей, якщо батьки впевнені в собі й здатні допомогти дитині в подоланні уявлюваних і реальних небезпек [10].

Молодший дошкільний вік. У три роки в хлопчиків частіше представлені страхи казкових персонажів, висоти, крові, темряви, уколів. У дівчинок - самітності, темряви й болі. У міру збільшення інтенсивності пізнавального розвитку в старшому дошкільному віці кількість зв'язків між страхами починає зменшуватися, досягаючи мінімуму в підлітковому віці. У молодшому дошкільному віці страх самітності, ґрунтується на дифузійнім почутті занепокоєння або тривоги, конкретизується страхом нападу, втіленому в особі казкових персонажів. Розшифрування цього в тому, що дитина, залишившись один без підтримки батьків відчуває почуття небезпеки. Звичайно діти досить активно маніпулюють казковими образами в грі, а при участі в іграх батьків, особливо батька, подібні страхи сходять на ні, якщо дитина сам розподіляє ролі. Позитивний ефект також спостерігається при малюванні різних чудовиськ у виставі дітей. Слід сказати про тріаду страхів, типових для цього віку: самітності, темряви, замкненого простору. У такому випадку дитина не залишається одна при засипанні, у кімнаті повинно горіти світло, двері напіввідчинені. Тут багато чого залежить від уміння батьків не створювати із цих страхів особисті проблеми, вчасно заспокоїти дітей, ніжно поговорити з ними [10].

Старший дошкільний вік. Це вік найбільшої виразності страхів, що обумовлене не стільки емоційним, скільки зрослим розумінням небезпеки. Центральне місце займає страх смерті. З інших типових страхів випливає відзначити страх глибини. Сполучною ланкою страхів у старших дошкільників буде страх смерті. Нерідко виникають питання начебто: скільки жив твій тато, мама? Навіщо люди живуть? Звідки все узялося? І заклинання: Не прагну бути бабусею, прагну бути увесь час дівчиною. Подібні фрази говорять про розвиток абстрактного мислення, розуміння категорій, часу й простору. Виникнення страху смерті означає усвідомлення необоротності, що відбуваються вікових змін. Дитина починає розуміти, що дорослішання на якімсь етапі знаменує собою смерть. Страх смерті зустрічається в дітей, яких виявляються в 8 міс. страхи незнайомих осіб, а також деяка обережність коли дитина починає ходити. Ці діти не з'їжджають із гірки, не підходять до відкритого вікна, не стоять на краї обриву і т.д. Усе це - прояв інстинкту самозбереження, який загострюється у фізично соматично й нервово ослаблених дітей. Починаючи зі старшого дошкільного віку в хлопчиків і дівчинок представляє й страх чортів, як представників потойбічного миру. З'являються страхи небіжчиків, драконів і т.д.

Молодший шкільний вік. Подальший ріст самосвідомості в даному віці зв'язаний насамперед з новою соціальною позицією школяра. переживання своєї відповідності груповим стандартам, правилам, нормам супроводжується вираженим почуттям провини при уявних і реальних відхиленнях. Тому в розглянутому віці основний страх буде - запізнення в школу. Страх смерті ще виражений в хлопчиків, помітно зменшується в дівчинок. Розповсюджений страх нещастя, лиха, фатального збігу обставин, тобто всього того, що потім одержує розвиток у страхах перед долею і т.д. Подібні страхи, побоювання, передчуття є відбиттям тривожності, що зароджується, помисливості, сугестивності.

Підлітковий вік. Провідними страхами є в хлопчиків - страхи смерті батьків, в дівчинок - страх війни. Друга група виражених і взаємозалежних страхів - це страхи власної смерті, нападу, пожежі. Дівчинки підліткового віку більш насичені страхами. Існують природні й соціальні страхи. Природні страхи (тридцять пунктів) включали страхи занедужати, смерть транспорт, що рухається, стихія, вода і т.д. Міжособистісні страхи (51 пункт) - страхи самітності, деяких людей, покарання, зробити що-небудь не так, втратити контроль над собою. У підлітковому віці відбувається перехрест страхів: зменшення природних і збільшення соціальних. Велика кількість страхів знижує впевненість у собі, без якої неможливо адекватна самооцінка, повноцінне спілкування з однолітками [10].

Отже, страх є найнебезпечнішою із усіх емоцій. Це реакція на дійсну або уявну небезпеку.

В теорії страхів існують такі класифікації страхів, наприклад ситуативний і особистісний страх, реальний і уявлюваний, гострий і хронічний.

Але наведені вище класифікації не є єдиними у своєму роді. Слід зазначити, що в сучасній психології емоцій не існує універсальної класифікації страхів; страхи ділять по силі, інтенсивності, біологічній, психологічної й соціальної значимості.

Також джерелом страхів можуть бути безліч факторів. Знову ж таки дорослі, а саме сім'я, виховання и т.п. Так само причинами страху можуть бути події, умови або ситуації, що є початком небезпеки.

Причини страху можуть бути розділені на 4 класи: уроджені детермінанти, культурні детермінанти страху, інші емоції як причини страху, потяг й гомеостатичний процеси як причини страху.

Також страхи можуть змінюватися в залежності від віку дітей. На кожний вік приходяться свої особливі страхи. І можуть відрізнятися страхи у хлопчиків і дівчаток.

3 ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ ТА СТРАХІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

3.1 Організація дослідження

Згідно з темою дипломної роботи нами була поставлена ціль:

За допомогою обраних методик виявити рівень тривожності у дітей дошкільного віку.

Об'єкт дослідження: тривожність і страхи

Предмет дослідження: тривожність у дітей дошкільного віку.

Задачі:

- провести дослідження за допомогою конкретних методик і визначити рівень дитячої тривожності та наявність певних страхів.

- порівняти рівень тривожності та наявні страхи у хлопчиків та дівчаток одного віку.

Для дослідження дитячої тривожності та страхів нами були використані такі методики:

- Методика виявлення дитячих страхів (А.І. Захаров і М. Панфілова)

- Тест на тривожність (Р. Теммпл, В. Амен, М. Дорки)

- Проективна методика «Мої страхи» А.І.Захаров

Вибірка: Обсяг вибірки складає 50 чоловік.

25 дівчаток і 25 хлопчиків.

Вік дітей 5, 5-6 років.

Установа, де проводилося дослідження: ДНЗ №354 м. Харкова

Методика виявлення дитячих страхів (А.І. Захаров і М. Панфілова)

Ціль: виявлення й уточнення переважних видів страхів (страх темряви, самітності, смерті, медичні страхи і т.д. ). Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, увесь спектр страхів і яким саме страхам вони піддані.

Опис методики: У дітей запитують: «Скажи, ти боїшся або не боїшся». Бесіду слід вести неквапливо й докладно, перераховуючи страхи й очікуючи відповіді «так» - «ні» або «боюся» - «не боюся». Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, випливає тільки час від часу. При стереотипнім запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не напроти дитини, не забуваючи її періодично підбадьорювати і хвалити за те, що вона говорить усе як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи по пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зараховуючи його.

Аналіз отриманих результатів: полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи й порівнює їх з віковими нормами. Сукупні відповіді дитини поєднуються в кілька груп по видах страхів. Якщо дитина в трьох випадках із чотирьох-п'яти дає позитивну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний. З 31виду страхів, виділених автором, у дітей спостерігаються від 6 до 15.

Інструкція для дитини:

Ти боїшся:

- коли залишаєшся один;

- нападу;

- занедужати, заразитися;

- умерти;

- того, що вмруть твої батьки;

- якихось дітей;

- якихось людей;

- мами або тати;

- того, що вони тебе покарають;

- Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиська. (У школярів до цього списку додаються страхи невидимок, кістяків, Чорної руки, Пікової Дами - уся група цих страхів позначена як страхи казкових персонажів);

- перед тем як заснути;

- страшних снів (яких саме);

- темряви;

- вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин);

- машин, поїздів, літаків (страхи транспорту);

- бури, урагану, повені, землетрусу (страхи стихії);

- коли дуже високо (страх висоти);

- коли дуже глибоко (страх глибини);

- у тісній маленькій кімнаті, приміщенні, туалеті, переповненому автобусі, метро (страх замкненого простору);

- води;

- вогню;

- пожежі;

- війни;

- більших вулиць, площ;

- лікарів (крім зубних);

- крові (коли йде кров);

- уколів;

- болі (коли боляче);

- несподіваних, різких звуків, коли щось раптово впаде, стукне (боїшся, здригаєшся при цьому);

- зробити що-небудь не так, неправильно (погано - у дошкільників);

- спізнитися в сад (школу); [10].

Тест на тривожність (Р. Тэммпл, В. Амен, М. Дорки)

Ціль: Визначити рівень тривожності дитини.

Опис методики: 14 малюнків виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображена дівчинка) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Кожний малюнок являє собою деяку типову для життя дитини ситуацію. Особа дитини на малюнку не промальоване, даний лише контур голови. Кожний малюнок постачено двома додатковими малюнками дитячої голови, по розмірах точно відповідними до контуру особи на малюнку. На одному з додаткових малюнків зображена всміхнена особа дитини, на іншому - сумне.

Проведення дослідження: Малюнки показують дитині в строго перерахованому порядку один за іншим. Бесіда проходить в окремій кімнаті. Пред'явивши дитині малюнок, дослідник дає інструкцію.

Інструкція.

1. Гра з молодшими дітьми. «Як ти думаєш, яка особа буде в дитини: веселе або сумне? Він (вона) відіграє з малятами»

2. Дитина й мати з дитиною. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) гуляє зі своєю мамою й малям»

3. Об'єкт агресії. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: веселе або сумне?»

4. Вдягання. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини сумне або веселе? Він (вона) одягається»

5. Гра зі старшими дітьми. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) відіграє зі старшими дітьми»

6. Укладення спати на самоті. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) іде спати»

7. Умивання. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) у ванною»

8. Догана. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: сумне або веселе?»

9. Ігнорування. «Як ти думаєш, яка особа буде в цього бенка: веселе або сумне?»

10. Агресивний напад «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: сумне або веселе?»

11. Збирання іграшок. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) забирає іграшки»

12. Ізоляція. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: сумне або веселе?»

13. Дитина з родителями. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) зі своїми мамою й татом»

14. Їжа на самоті. «Як ти думаєш, яка особа буде в цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) їсть».

Вибір дитиною відповідного особи й словесні висловлення дитину можна зафіксувати в спеціальному протоколі (бланки повинні бути підготовлені заздалегідь).

Аналіз результатів. Протоколи кожної дитину зазнають кількісному і якісному аналізу.

Кількісний аналіз. На підставі даних протоколу обчислюється індекс тривожності дитини, який дорівнює відсотковому відношенню емоційно негативних відповідей до загальної кількості рисунків (14).

В залежності від рівня ІТ діти поділяються на 3 групи:

- високий рівень тривожності (ІТ вище 50%);

- середній рівень тривожності (ІТ від 20 до 50%);

- низький рівень тривожності (ІТ від 0 до 20%).

Якісний аналіз. Кожна відповідь дитини аналізується окремо. Робляться висновки щодо можливого характеру емоційного досвіду дитину в даній (і подібної її) ситуації. Особливо високим проективним значенням мають мал. 4 («Вдягання»), 6 («Укладення спати на самоті»), 14 («Їжа на самоті»). Діти, що роблять у цих ситуаціях негативний емоційний вибір, найімовірніше, будуть мати високий ІТ; діти, що роблять негативні емоційні вибори в ситуаціях, зображених на мал. 2 («Дитина й мати з дитиною»), 7 («Умивання»), 9 («Ігнорування») і 11 («Збирання іграшок»), з більшою ймовірністю будуть мати високий або середнім ІТ.

Як правило, найбільший рівень тривожності проявляється в ситуаціях відносин, що моделюють, дитина-дитина («Гра з молодшими дітьми», «Об'єкт агресії», «Гра зі старшими дітьми», «Агресивний напад», «Ізоляція»). Значно нижче рівень тривожності в малюнках відносин, що моделюють, дитина - дорослий («Дитина й мати з дитиною», «Догана», «Ігнорування», «Дитина з родителями»), і в ситуаціях повсякденні дії, що моделюють («Вдягання», «Укладення спати на самоті», «Умивання», «Збирання іграшок», «Їжа на самоті»).

Проективна методика «Мої страхи» А.І. Захаров

Ціль: визначити найбільш яскраві переживання почуття страху.

Опис методики: Після попередньої бесіди, про спогади дитини про те, що його лякає, йому пропонують аркуш паперу й кольорові олівці. У процесі аналізу звертається увага на те, що дитина намалювала, а також на кольори, що використовувалися їм у процесі малювання. По закінченню малювання дитину просять розповісти про те, що вона зобразила. Таким чином, передбачається, що активне обговорення дитиною своїх відчуттів в ігровій обстановці дозволяє внутрішнім ресурсам змінити напрямок із захисту на конструктивний процес особистісних змін. Оперуючи матеріалами образотворчої діяльності, дитина відображає на ньому особливості свого внутрішнього світу. Тому проективні методики використовуються для виявлення найбільш яскравих переживань почуття страху.

Інструкція: дитині пред'являється аркуш паперу й кольорові олівці. Дослідник говорить дитині: «намалюй на цьому листку паперу, те чого ти найбільше боїшся».

Аналіз результатів: отримані данні зазнають якісної та кількісної оцінки.

3.2 Виявлення наявності дитячих страхів

Страх є найнебезпечнішою із усіх емоцій. Це реакція на дійсну або уявну (але переживану як дійсність) небезпеку. Страх - ефективне (емоційно загострене) відбиття у свідомості людини конкретної погрози для її життя й благополуччя.

Дитячі страхи являють собою ієрархічну структуру різних по природі й інтенсивності страхів, які визначаються особливостями особистості дитину, індивідуальним досвідом, прийнятими в даному соціумі установками, а також загальними для всіх людей віковими й половими закономірностями.

Говорячи про дитячі страхи і їх прояви, необхідно зрозуміти, що при цьому вважати нормою, а що патологією. У науковій літературі говориться, що для дошкільників у цьому віці характерні страхи самітності, смерті, нападу.

У старшому дошкільному віці вірогідно більш високі показники при неврозах мають страхи самітності, нападу (в останньому випадку - тільки в хлопчиків), хвороби, смерті (хлопчики), смерті батьків, казкових персонажів, запізнення (хлопчики), страшних снів (дівчинки), темряви (хлопчики), тварин, стихії, глибини, вогню, пожежі (хлопчики), війни й відкритого простору (площ).

Таким чином з результатів дослідження дитячих страхів за допомогою методики А.І. Захаров і М. Панфілова, нами були виявлені такі результати (табл. 3.1): у дітей найбільш виражений страх смерті батьків, страх перед болем, страх власної смерті, страх пожежі, , страх перед казковими персонажами, страх перед небезпечними тваринами, страх перед уколами та страх побачити страшний сон. Даний страх присутній більш ніж у половини опитаних дітей.

Найменший страх відчувають діти перед батьками, перед іншими дітьми, так само найменш виражений страх води, замкнутого і відкритого простору, страх запізнення.

Таблиця 3.1 - Дані виваженості страхів у дітей дошкільного віку за методикою А.І. Захарова і М. Панфілова

№	Виражені страхи	Кількість дітей, у яких присутній даний страх
1	Страх смерті батьків	39
2	Страх перед болем	36
3	Страх смерті	35
4	Страх пожежі	32
5	Страх перед казковими персонажами	29
6	Страх перед тваринами	29
7	Страх перед уколами	28
8	Страх побачити страшний сон	25
9	Страх висоти	23
10	Страх глибини	22
11	Страх крові	22
12	Страх покарання	21
13	Страх перед лікарями	21
14	Страх самотності	20
15	Страх перед нападом	20
16	Страх стихій	20
17	Страх темряви	18
18	Страх вогню	18
19	Страх хвороби	17
20	Страх перед людьми	16
21	Страхи транспорту	16
22	Страх війни	14
23	Страх зробити що-то неправильно	13
24	Страх перед засинанням	10
25	Страх перед іншими дітьми	8
26	Страх замкнутого простору	8
27	Страх несподіваних різких звуків	8
28	Страх води	7
29	Страх відкритого простору	7
30	Страх запізнення	7
31	Страх перед батьками	1

Для того, що б визначити чи з однаковою частотою зустрічаються різні значення ознаки в двох емпіричних розподілах, ми використовували критерій Пірсона X² (табл. 3.2).

X² = 32.26 X² табл. = 43.77 X² факт < X² табл. 32.26 < 43.77

d = 30

Згідно даної теорії нульова гіпотеза приймається, тобто вибірки є тотожними. Тобто значних відмінностей у проявах різноманітних страхів у хлопчиків і дівчатках не спостерігається.

тривожність страх дитина

Таблиця 3.2 - Частота страхів які зустрічаються у хлопчиків та дівчаток

№	Виражені страхи	Хлопчики	Дівчата
1	Страх самотності	8	12
2	Страх перед нападом	7	13
3	Страх хвороби	9	8
4	Страх смерті	16	19
5	Страх смерті батьків	17	22
6	Страх перед іншими дітьми	1	7
7	Страх перед людьми	8	8
8	Страх перед батьками	-	1
9	Страх покарання	14	7
10	Страх перед казковими персонажами	10	19
11	Страх перед засинанням	2	8
12	Страх побачити страшний сон	9	16
13	Страх темряви	8	10
14	Страх перед тваринами	14	15
15	Страхи транспорту	8	8
16	Страх стихій	8	12
17	Страх висоти	11	12
18	Страх глибини	10	12
19	Страх замкнутого простору	4	4
20	Страх води	3	4
21	Страх вогню	9	9
22	Страх пожежі	12	20
23	Страх війни	7	7
24	Страх відкритого простору	5	2
25	Страх перед лікарями	11	10
26	Страх крові	15	7
27	Страх перед уколами	17	11
28	Страх перед болем	15	11
29	Страх несподіваних різких звуків	6	2
30	Страх зробити що-то неправильно	3	10
31	Страх запізнення	4	3

Однак аналізуючи кожен страх окремо, відмінності між хлопчиками і дівчатками все-таки є.

Розбивши дані страхи на вісім основних груп, такі як: медичні страхи, страхи пов'язані із заподіянням фізичної шкоди, страх смерті, страх тварин, страхи казкових персонажів, страх темряви і кошмарних снів, соціально-опосередковані страхи, просторові страхи, можна простежити певні відмінності (табл. 3.3).

Тобто у хлопчиків найбільш виражені такі страхи як медичні страхи (17% від усіх страхів), страх смерті (15%) та страх фізичної шкоди (15% ), також соціально опосередковані страхи (14%). Трохи менш виражені: страх перед тваринами (11%), страх казкових персонажів (10%), просторові страхи (10%), страх темряви та кошмарних снів (8%).

В той час як у дівчат найбільш виражені страхи казкових персонажів (17%), страх смерті (17%), страх перед тваринами (15%), страх темряви (15%). Трохи менше виражені: просторові страхи (11%), страхи фізичної шкоди (10%), медичні страхи (9%) та соціально опосередковані страхи (6%).

Таблиця 3.3 - Відсоткове співвідношення страхів

Групи страхів	Виражені у хлопчиків (у%)	Виражені у дівчаток (у%)
Медичні страхи	17%	9%
Страхи фізичної шкоди	15%	10%
Страх смерті	15%	17%
Страх перед тваринами	11%	15%
Страхи казкових персонажів	10%	17%
Страх темряви та кошмарних снів	8%	15%
Соціально-опосередковані страхи	14%	6%
Просторові страхи	10%	11%

Більш наглядно дані результати представлені на рисунку 3.1, де зображене відсоткове співвідношення страхів виражених у хлопчиків, а також на рисунку 3.2, де відображене відсоткове співвідношення страхів, які наявні у дівчат.

З даних діаграм видно, що у хлопчиків найбільш виражені медичні страхи, страхи фізичної шкоди, страх смерті та соціально опосередковані страхи. Трохи менше виражені просторові страхи, страхи казкових персонажів та страх темряви і кошмарних снів.

У дівчат найбільш виражені страх смерті, казкових персонажів, страх перед тваринами, та страх темряви. Трохи менше виражені просторові страхи, страх фізичної шкоди, медичні страхи, та соціально-опосередковані страхи.

Рисунок 3.1 - Відсоткове співвідношення страхів у хлопчиків



Рисунок 3.2 - Відсоткове співвідношення страхів у дівчаток

Згідно з табл. 3.3 ми побудували діаграму, в якій відобразили співвідношення певних страхів у хлопчиків та дівчаток (рис. 3.3).

Аналізуючи ці дві вибірки можна сказати, що такий страх, як страх смерті однаково гостро виражений як в хлопчиків так і в дівчаток. Однак такі страхи як, медичні страхи, страхи фізичної шкоди, та соціально опосередковані страхи найбільш виражені у хлопців, і менш у дівчат. А такі страхи як страх казкових персонажів, страх перед тваринами, та страх темряви найбільш виражені у дівчаток, і менш у хлопчиків. Приблизно на одному рівні знаходяться просторові страхи.

Виходячи з отриманих даних, можна сказати що і хлопчики і дівчата мають певні страхи, які характерні для дітей даного віку. Значних відмінностей між страхами не спостерігається. Однак все ж існує певна закономірність страхів які зустрічаються у дітей з урахуванням гендерного аспекту. Тобто існують певні групи страхів, які присутні саме у хлопчиків, і так само існує група страхів, які мають дівчата.



Рисунок 3.3 - Співвідношення груп страхів у хлопчиків і дівчаток

У дошкільному віці вірогідно більш високі показники при неврозах мають страхи самітності, нападу (в останньому випадку - тільки в хлопчиків), хвороби, смерті (хлопчики), смерті батьків, казкових персонажів, запізнення (хлопчики), страшних снів (дівчинки), темряви (хлопчики), тварин, стихії, глибини, вогню, пожежі (хлопчики), війни й відкритого простору (площ).

3.3 Визначення рівня тривожності у дітей з урахуванням гендерного аспекту.

Поняттям «тривожність» психологи позначають стан людини, яка характеризується підвищеною схильністю до переживань, побоювань і занепокоєнню, що має негативне емоційне фарбування.

У якихось ситуаціях тривога виправдана й навіть корисна: вона мобілізує людину, дозволяє уникнути небезпеки або розв'язати проблему. Це так звана ситуативна дитяча тривожність. Але буває, що тривожність супроводжує дитину у всіх життєвих обставинах, навіть об'єктивно благополучних. Тобто стає стійкою рисою особистості. Така особистість випробовує постійний несвідомий страх, невизначене відчуття погрози. Будь-яка подія сприймається як несприятливе й небезпечне. Якщо дитина постійно подавлена, їй важко встановлювати контакти з навколишнім середовищем, то швидше за все це підвищена дитяча тривожність.

У дітей дошкільного віку тривожність - явище рідке й, як правило, носить невиражений характер. Чим старше дитина, тим конкретніше, реалістичніше її тривога. Якщо маленьких дітей турбують надприродні чудовиська, що прориваються до них через поріг підсвідомості, то старших дошкільників уже буде турбувати ситуація, пов'язана з насильством, очікуванням, глузуваннями.

Таким чином, тривожність відбивається на всіх сферах життєдіяльності дитини, помітно погіршуючи її самопочуття й ускладнюючи відносини з навколишнім світом. При цьому причини формування високого рівня тривожності як у природних, генетичних факторах розвитку психіки дитини, так і - причому більшою мірою - у соціальних.

Проаналізувавши тест на тривожність (Р. Теммпл, В. Амен, М. Доркі), ми отримали такі результати (табл. 3.4): високий рівень тривожності (ІТ вище 50%) виявляється у дітей в таких ситуаціях як «Догана», «Агресивна напад», «Ізоляція «, » Збирання іграшок «, в ситуації, коли дитина є об'єктом агресії і у ситуації «Укладання спати на самоті «.

Середній рівень тривожності (ІТ від 20% до 50%) виявляється в ситуації «Дитина і мати з немовлям», «Умивання», «Ігнорування», «Гра зі старшими дітьми», «Гра з молодшими дітьми», «Одягання», «Гра на самоті».

І низький рівень тривожності (ІТ від 0 до 20%) проявляється лише в ситуації «Дитина з батьками».

Виходячи із цих даних, ми бачимо що у дітей переважає почуття тривоги майже у всіх ситуаціях, єдина ситуація де рівень тривожності є низьким - це дитина з батьками. Найбільша тривожність проявляється у дітей в ситуаціях моделюючих відносини дитина-дитина.

Таблиця 3.4 - Загальний рівень тривожності

	Ситуації	Кількість емоційно - негативних виборів	ІТ
1	Догана	35	70%
2	Агресивний напад	34	68%
3	Ізоляція	31	62%
4	Збирання іграшок	30	60%
5	Об'єкт агресії	29	58%
6	Укладання спати на самоті	27	54%
7	Дитина і мати з немовлям	22	44%
8	Умивання	15	30%
9	Ігнорування	14	28%
10	Гра зі старшими дітьми	13	26%
11	Гра з молодшими дітьми	12	24%
12	Одягання	11	22%
13	Гра на самоті	11	22%
14	Дитина з батьками	8	16%

Так само ми одержали дані щодо прояву рівня тривожності в різних ситуаціях окремо по хлопчикам і дівчаткам. Для визначення значущих відмінностей між груповими середніми ми використовували такий математичний метод як критерій Фішера (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 - Співвідношення рівня тривожності у хлопчиків і дівчаток

Ситуації	Дівчата (n1)	Хлопчики (n2)	F	P
Гра з молодшими дітьми	24%	24%	0	< 0.05
Дитина і мати з немовлям	32%	56%	2.9	<0.05
Об'єкт агресії	92%	64%	8.9	>0.01
Одягання	24%	20%	0.1	<0.05
Гра із старшими дітьми	28%	24%	0.1	<0.05
Укладання спати на самоті	40%	68%	4.1	>0.05
Умивання	20%	40%	2.4	<0.05
Догана	60%	80%	2.4	<0.05
Ігнорування	40%	16%	3.8	<0.05
Агресивний напад	84%	52%	6.2	>0.05
Збирання іграшок	80%	40%	8.9	>0.01
Ізоляція	60%	64%	0.1	<0.05
Дитина з батьками	8%	24%	2.5	<0.05
Гра на самоті	24%	20%	0.1	<0.05

З отриманих даних ми бачимо, що істотна відмінність рівня тривожності у хлопчиків і дівчаток є лише в декількох ситуаціях. У таких, як «об'єкт агресії», «агресивний напад» і в ситуації «збирання іграшок» дівчинки виявляють більшу тривожність, ніж хлопчики, а в ситуації «укладання спати на самоті» велику тривожність виявляють хлопчики.

Для того, що б визначити з однаковою частотою чи зустрічаються різні значення ознаки в двох емпіричних розподілах, ми використовували критерій Пірсона X² (табл. 3.6).

Таблиця 3.6 - Частота з якою зустрічається тривожність у хлопчиків і дівчаток

№	Ситуація тривожності	Дівчата	Хлопчики
1	Гра з молодшими дітьми	6	6
2	Дитина і мати з немовлям	8	14
3	Об'єкт агресії	23	16
4	Одягання	6	5
5	Гра із старшими дітьми	7	6
6	Укладання спати на самоті	10	17
7	Умивання	5	10
8	Догана	15	20
9	Ігнорування	10	4
10	Агресивний напад	21	13
11	Збирання іграшок	20	10
12	Ізоляція	15	16
13	Дитина з батьками	2	6
14	Гра на самоті	6	5

X²_факт = 10.4 X²_табл = 22.36 X²факт < X²табл. 10.4 < 22 / 36

D = 13

Згідно з даної теорією нульова гіпотеза приймається, тобто вибірки є тотожними. Отже, частота зустрічальності рівня тривожності в різних ситуаціях у хлопчиків і дівчаток значно не відрізняється.

Більш наочно дані результати ми можемо представити на рисунку3.4

Рисунок 3.4 - Співвідношення рівня тривожності у хлопчиків та дівчаток

Однак аналізуючи кожну ситуацію окремо, ми можемо сказати, що хлопчики виявляють більшу тривожність у таких ситуаціях, як «Дитина і мати з немовлям», «Укладання спати на самоті», «Умивання», «Дитина з батьками», «Догана». Тобто хлопчики виявляють більшу тривожність у ситуаціях, що моделюють відносини дитина-дорослий, і що моделюють повсякденні дії. Дівчата, у свою чергу, проявляють велику тривожність у ситуаціях «Об'єкт агресії», «Ігнорування», «Агресивна напад», «Збирання іграшок». Дівчата виявляють велику тривожність у ситуаціях, що моделюють відносини дитина-дитина.

3.4 Виявлення спектру дитячих страхів

Прагнення малювати властиве всім дітям дошкільного віку. Воно свідчить про розвиток мислення й потреби виразити себе. Через малюнок дитина може виразите те, що не може сказати словами. Малювання, як гра, - це не тільки відбиття у свідомості дітей навколишньої дійсності, але і її моделювання, вираження відносини до неї. Тому через малюнки можна краще зрозуміти інтереси дітей, їх глибокі переживання, думки що не завжди розкриваються в розмові з дітьми, й урахувати це при усуненні страхів.

Аналізуючи Проективні методику «Мої страхи» А.І. Захарова, ми бачимо що страхи, які намалювали дівчинки, трохи відрізняються від тих, які намалювали хлопчики (табл. 3.7; табл. 3.8).

Таблиця 3.7 - Намальовані страхи (хлопчики)

Намальовані страхи	Кількість дітей, що намалювали даний страх	Кількість дітей, що намалювали даний страх (у%)
Монстри	11	44%
Тварини	6	24%
Вода	3	12%
Біль	3	12%
Люди	2	8%

У першу чергу, потрібно звернути увагу на те, що діапазон страхів у дівчаток не на багато, але все ж таки більше, ніж у хлопчиків.

Таблиця 3.8 - Намальовані страхи (дівчата)

Намальовані страхи	Кількість дітей, що намалювали даний страх	Кількість дітей, що намалювали даний страх (у%)
Тварини	5	25%
Бандити	4	16%
Монстри	4	16%
Люди	3	12%
Пожежа	3	12%
Техніка	3	12%
Вода	3	12%

Хлопчики на своїх малюнках зобразили: страх монстрів (44% від усіх страхів), страх тварин (24%), страх води (12%), страх болю (12%), страх людей (2%). Дівчата на своїх малюнках зобразили: страх тварин (25%), страх бандитів (16%), страх монстрів (16%), страх людей, пожежі техніки води (по 12% кожен).

Такі страхи як, страх води, тварин, людей та бандитів маються на малюнках як дівчаток так і хлопчиків. Проте крім цього хлопчики відчувають страх до болю. А дівчатка у своїх малюнках так само зобразили такі страхи, як страх монстрів, пожежі, техніки, води. Більш наочно дані результати зображені на діаграмах (рис.3.4, рис. 3.5).

Дані відмінності можна пояснити еволюційним походження страху. Так як розглядаючи спосіб життя людей в давнину, ми теж можемо знайти певні відмінності в діяльності людей, і отже в різноманітності страхів.

Чоловіки були видобувачами і захисниками. Їм доводилося ходити на полювання, битися як з людьми так і з тваринами що б вижити. Чоловіки повинні були бути сильними і сміливими, але такі ситуації в любому випадку викликали у чоловіків відчуття тривоги і страху. Тому ми й спостерігаємо сьогодні переважання у хлопчиків страху тварин, людей, болю, монстрів.

Жінки були збирачки і хранительками «домашнього вогнища». Їх увага мала бути сконцентрована не на чому чомусь одному, а розподілено на багатьох речах. Жінки повинні були оберігати дім і дітей, поки чоловіки були відсутні. Концентрувати увагу на тому, що б природні стихії такі як вода і вогонь не завдали шкоди.

Рисунок 3.4 - Страхи, які намалювали хлопчики

Рисунок 3.5 - Страхи, які намалювали дівчатка

Остерігатися небезпечних тварин, в силу того, що жінки фізично слабші чоловіків, так само повинні були остерігатися різних нападів. Тому і спектр страхів у дівчаток трохи більше ніж у хлопчиків.

По даним результатів які ми отримали за допомогою проведених методик можна сказати, що дійсно рівень тривожності у дітей достатньо високий. Виходячи з даних, які ми отримали з результатів тесту на тривожність (Р. Тєммпл, В. Амен, М. Дорки) половина ситуацій викликає у дітей високий рівень тривожності, інша частка викликає середній рівень тривожності, і тільки одна ситуація не викликає тривожності, це ситуація знаходження дитини з батьками.

Порівнюючи рівень тривожності у хлопчиків та дівчаток, за допомогою певних математичних методів значних відмінностей не спостерігається, хоча є декілька ситуацій, в яких відмінності все ж таки існують. У таких ситуаціях, як «об'єкт агресії», «агресивний напад» і в ситуації «збирання іграшок» дівчинки виявляють більшу тривожність, ніж хлопчики, а в ситуації «укладання спати на самоті» більшу тривожність виявляють хлопчики.

Однак аналізуючи кожну ситуацію окремо, ми можемо сказати, що хлопчики виявляють більшу тривожність у ситуаціях, що моделюють відносини дитина-дорослий, і що моделюють повсякденні дії.

Дівчата, у свою чергу, проявляють велику тривожність у ситуаціях, що моделюють відносини дитина-дитина.

Аналізуючи данні отримані з методики виявлення дитячих страхів (А.І. Захарова і М. Панфілова), та підрахувавши результати за допомогою крітерія Фішера, ми можемо сказати, що значних відмінностей в проявах страхів між хлопчиками та дівчатками не спостерігається.

Однак якщо розглядати кожен страх окремо, можна побачити, що такий страх, як страх смерті однаково гостро виражений як в хлопчиків так і в дівчаток. Однак такі страхи як, медичні страхи, страхи фізичної шкоди, та соціально опосередковані страхи найбільш виражені у хлопців, і менш у дівчат. А такі страхи як страх казкових персонажів, страх перед тваринами, та страх темряви найбільш виражені у дівчаток, і менш у хлопчиків. Приблизно на одному рівні знаходяться просторові страхи.

Аналізуючи дані отримані за допомогою проективної методики «Мої страхи» А.І. Захарова, ми можемо побачити певні відмінності між хлопчиками та дівчатами. Взагалі спектр страхів у дівчат перевищує спектр страхів у хлопців. Такі страхи як, страх води, тварин, людей та бандитів маються на малюнках як дівчаток так і хлопчиків. Проте крім цього хлопчики відчувають страх до болю. А дівчатка у своїх малюнках зобразили ще такі страхи, як страх монстрів, пожежі, техніки, води. Дані відмінності можна пояснити еволюційним походження страху.

Отже говорячи про рівень тривожності та спектр страхів у хлопчиків та дівчаток, можна сказати що значних відмінностей між цими вибірками не спостерігається.

І хлопчики і дівчатка проявляють достатньо великий рівень тривожності, однак ця тривожність проявляється в різних ситуаціях. Так само і страхи. Є певний спектр страхів які притаманні хлопчикам, і так само є певні страхи які притаманні дівчаткам.

Взагалі максимум страхів спостерігається в 5-8 років, при зменшенні інтенсивності зв'язків між страхами, але страх при цьому більш складно психологічно мотивований і несе в собі більший пізнавальний заряд [11 ]. Як відомо, емоційний розвиток в основних рисах закінчується до 6 років, коли емоції вже відрізняються відомою зрілістю й стійкістю. Починаючи, з 5 років на перший план виходить інтелектуальний розвиток, у першу чергу мислення. Дитина більшою мірою, чому раніше, починає розуміти, що здатне заподіяти їй шкоду, чого слід боятися, уникати. Отже, у віці страхів, що найбільше часто виявляються, тобто в старшому дошкільному віці, можна вже говорити не тільки про емоційну, але й про раціональну основу страхів як новій психічній структурі, що формується в особистості.

4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці й навколишнього середовища

Охорона, праці - це створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації устаткування, зменшення або повна нейтралізація дії виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зменшення виробничого травматизму і професійних захворювань, підвищення психологічного комфорту та забезпечення успішної діяльності людини у всіх сферах діяльності, зокрема у сфері управління та прийняття рішень.

Закон України «Про охорону праці» визначає, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і методів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Основні задачі в галузі охорони праці і безпеки життєдіяльності наступні:

- забезпечення пріоритету життя і здоров'я працівників підприємства по відношенню до виробничої діяльності підприємства;

- комплексне рішення питань у галузі охорони праці;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди працівників, які постраждали від нещасних випадків на виробництві;

- встановлення єдиних нормативів по охороні праці, проведення політики пільгового оподаткування;

- навчання населення, здійснення професійної підготовки;

- забезпечення координації державних органів в галузі охорони праці.

Правові і нормативно-технічні документи по охороні праці: Конституція України, закони про працю, зокрема, Закон України «Про охорону праці» визначають основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності і регулюють взаємини між працівником і адміністрацією з питань охорони праці. Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин впливає на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Безпека праці забезпечується дотриманням правил техніки безпеки і виробничої санітарії.

4.2 Управління охороною праці ДНЗ №354 м. Харкова

Керування охороною праці ґрунтується на правовій і нормативній базі й містить у собі застосування ряду способів і форм юридичного впливу на органи й об'єкти керування охороною праці - зокрема, підприємства регіону, удосконалювання технологічних процесів і виробничого встаткування.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за створення в кожному структурному підрозділі та на робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів покладена на власника підприємства або організації [43]. В ДНЗ №354 створений відділ охорони праці, який укомплектований фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи не менше З років.

Працівники відділу охорони праці в своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами про охорону праці і Положенням про службу охорони праці.

Відділ охорони праці вирішує такі питання: