Взаємозв`язок властивостей темпераменті і механізмів психологічного захисту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова РОБОТА З ТЕМИ:

ВЗАЄМОЗВ`ЯЗОК ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ І МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ

ВСТУП

Психологічний захист - спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов'язаного з усвідомленням конфлікту [44]. Психологічні захисти, за визначенням, виконують функції самозбереження (Е. Ериксон, О.Т. Соколова, В.В. Миколаєва, Ф.В. Бассин, А.О. Реан, М.К. Бурлакова, В.Н. Волков та ін.) і, здійснюючи адаптивну перебудову сприйняття і оцінки, призводять до внутрішньої узгодженості, рівноваги й емоційної стійкості (І.Д. Стойков), підтримують цілісність самосвідомості (В.С. Роттенберг, В.В. Аршавский), без яких взагалі неможливо говорити про позитивний результат адаптаційного процесу. В той же час багато теоретиків бачать у психологічних захистах переважно фактор дезадаптации (К. Роджер, А. Маслоу, К. Хорни, В.В. Столин та ін.) [69]. Слід визначити те загальне, із чим погоджуються практично всі дослідники. Під психологічними механізмами захисту маються на увазі деякі специфічні перетворення, якими оперує індивід. Прийнято вважати, що захисними діями керує Я (Его).

Психологічний захист є одним із найсуперечливих властивостей в структурі особистості, оскільки одночасно сприяє як стабілізації особистості, так і її дезорганізації.

Уявлення про психологічний захист виникли на початку ХХ століття як частина психоаналітичних теорій особистості і з того часу багато разів переосмислювалися і доповнювалися в інших науково-психологічних підходах. Істотною стороною розуміння будь-якого особистісного феномена є уявлення про закони його формування.

Саме тому значний розвиток отримало дослідження індивідуальних особливостей психологічного захисту і їх взаємозв'язку з іншими компонентами індивідуальності.

Багатогранність у вивченні психологічного захисту породжує необхідність систематизації накопичених теоретичних знань і практичних напрацювань, вбудовування їх в загально-психологічний контекст.

Актуальність нашого дослідження обумовлена необхідністю створення нової системи координат у вивченні психологічного захисту, яка дозволить розширити уявлення про роль біологічно обумовлених властивостей темпераменту в особистісному оформленні захисної поведінки, про роль і місце психологічного захисту в загальній структурі індивідуальності.

В даний час в літературі можна зустріти спроби детермінувати захисну стратегію особистості її індивідуально-біологічними властивостями, зокрема, властивостями темпераменту.

Варто відзначити роботи А. Лібіна, Р. Грановської, Н. Калініної тощо. Проте подібні припущення, що зустрічаються в літературі, частіше є наслідком гіпотетичних міркувань авторів, а не результатом експериментальної перевірки.

Таким чином, проблему психологічного захисту без перебільшення можна вважати однієї з неопрацьованих у психології особистості тем, незважаючи на реальний практичний запит.

Мета дослідження - виявити й описати особливості захисної стратегії людей із різним типом темпераменту.

Гіпотеза дослідження - захисна стратегія особистості пов`язана з властивостями темпераменту.

Відповідно до мети та гіпотези сформульовані завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз щодо проблеми взаємозв'язку захисної стратегії особистості з динамічними особливостями її психічної діяльності.

2. Організувати та провести емпіричне дослідження механізмів психологічного захисту та властивостей темпераменту.

3. Виявити профіль та загальну напруженість захисної стратегії, що характерна для кожного типа темпераменту.

4. Виявити та проаналізувати взаємозв'язок властивостей темпераменту і механізмів психологічного захисту.

Об'єктом дослідження представники різних типів темпераменту або механізми психологічного захисту особистості

Предметом дослідження є взаємозв'язок властивостей темпераменту і механізмів психологічного захисту.

З метою діагностики психологічного захисту був використаний "тест-опитувальник механізмів психологічного захисту (Life Style Index)", розроблений Р. Плутчиком спільно з Г. Келлерманом і Х.Р. Контом. Дана методика базується на структурній теорії захисних механізмів Р. Плутчика і дозволяє оцінити враженість в захисній стратегії індивіда восьми механізмів захисту.

Для виявлення переважаючого типу темпераменту був застосований опитувальник Г. Айзенка (EPI). Опитувальник призначений для діагностики екстраверсії - інтроверсії і нейротизму. В ньому містяться три шкали: нещирості, екстраверсії-інтроверсії і нейротизму. Показник екстраверсії характеризує індивідуально-психологічну орієнтацію особи або переважно на світ зовнішніх об'єктів, або на внутрішній суб'єктивний світ. Нейротизм (емоційна нестійкість) є континуумом від нормальної афективної стабільності до вираженої емоційної лабільності.

Також згідно з цілями дослідження був використаний опитувальник "дослідження психологічної структури темпераменту" Б.Н. Смирнова. Дана методика дозволяє виявити рад полярних властивостей темпераменту : екстраверсію - інтроверсію, емоційну збудливість - емоційну урівноваженість, темп реакцій (швидкий - повільний), активність (високу - низьку). Він також має шкалу щирості випробовуваного при відповідях на питання, що дозволяє оцінити надійність отриманих результатів

Статистична обробка отриманих даних включала: обчислення первинних статистичних показників, розрахунок коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона. Статистичний аналіз проводився за допомогою комп'ютерної програми SPSS Statistics.

Науково-теоретична значущість дослідження полягає в інтеграції знань про психологічний захист в ширший контекст досліджень особистості і індивідуальності, визначенні її місця в структурі індивідуальності, позиціонуванні ролі феномену, що вивчається, в ширших психологічних контекстах.

Практична значущість результатів дослідження визначається, в першу чергу, запитами психодіагностичної практики. Отримані в дослідженні дані можуть бути використані при вирішенні багатьох діагностичних завдань, що традиційно вирішуються загальною і диференціальною психологією.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ`ЯЗКУ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ І МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ

1.1 Психологічний захист як предмет дослідження психології особистості

Поняття психологічного захисту було уведено в психологію відомим австрійським психологом Зиґмундом Фрейдом у 1894 році. У ранніх роботах Фрейд зазначав, що прототипом психологічного захисту є механізм витиснення, кінцевою метою якого є уникнення невдоволення, всіх негативних афектів, які супроводжують внутрішні психічні конфлікти між потягами несвідомого й тих структур, які відповідають за регуляцію поведінки особистості. Поряд з редукцією негативних афектів відбувається витиснення змісту цих афектів, тих реальних сцен, думок, уявлень, фантазій, які передували появі афектів.

Представниця другого ешелону психоаналітиків Анна Фрейд вже досить однозначно визначила той афект, що включає роботи захисних механізмів, - це страх, тривога. Концепція механізмів психологічних захистів представлена А.Фрейд, зокрема в її роботі «Психологія Я и захисні механізми». Вона вказала на три джерела тривоги:

По-перше, це - тривога, страх перед руйнівними й беззастережними домаганнями інстинктів несвідомого, які керуються тільки принципом задоволення (страх перед Воно).

По-друге, це - тривожні й нестерпні стани, викликані почуттям провини й сорому, що роз'їдають каяттями совісті (страх Я перед Понад-Я).

І, нарешті, по-третє, це - страх перед вимогами реальності (страх Я перед реальністю). А. Фрейд (слідом за своїм батьком З. Фрейдом) вважала, що захисний механізм ґрунтується на двох типах реакцій:

блокування вираження імпульсів у свідомому поводженні;

перекручування їх настільки, щоб споконвічна їхня інтенсивність помітно знизилася або відхилилася убік.

У цей час поняття психологічного захисту давно вийшло за рамки психоаналізу й “придбало істотне значення у всіх напрямках психології й психотерапії” [29, с.408].

У словнику [44] психологічний захист визначається як спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов'язаного з усвідомленням конфлікту. Таке розуміння відбиває функціональне призначення - відсторонення сфери свідомості від негативних, що травмують особистість переживань, - але не прояснює змісту психологічного захисту. Частина авторів [24, 28] розглядає даний феномен так широко, що включає в нього будь-яке поводження, що усуває психологічний дискомфорт.

Найменше розбіжностей серед дослідників має розуміння мети психологічного захисту. Більшість із них схильне відносити цю мету до області внутріпсихічної адаптації (Ф.В. Березин) [9] і характеризувати її як подолання або запобігання дискомфортних когнітивних і афективних станів. Мова йде лише про ступінь цього дискомфорту (від почуття занепокоєння (В.А. Ташликов) до втрати цілісності свідомості (В.С. Роттенберг) [49]) і розстановці акцентів на когнітивних (Л. Фестингер, Х. Гжеголовська) або афективних (А. Фрейд, Р. Плутчик) [56, 66] аспектах захисту.

Значно більше складностей викликає намагання виявити сутнісні характеристики психологічного захисту, що неодноразово підкреслювалося в літературі [22, 49]. Ця проблема багато в чому обумовлена несвідомим характером актуалізації й функціонування захисних процесів.

Допускаючи умовність представленої нижче класифікації, зафіксовані в літературі визначення психологічного захисту можна розділити на дві категорії. У першій з них сутність даного психічного явища відбита в термінах діяльнісного підходу й розглядається як деяка форма активності:

безпосередні форми поведінки, прояву афективності, розумової діяльності, які працюють із метою захисту (Р.Л. Валлерстайн, цит. по [25]);

психічна діяльність, спрямована на спонтанне блокування наслідків психічної травми (Ф.В. Бассин [7]);

схеми психічних дій, які призводять до того або іншого ступеню й формі адаптованості особистості, розрішення фрустрованої ситуації й т.п. (А.А. Налчаджян [38]);

пасивно-оборонні форми реагування в патогенній життєвій ситуації (Р.А. Зачепицький [27]);

деякі спеціалізовані форми замісних дій (Р.М. Грановська [20]).

Друга група визначень відбиває сутнісний зміст психологічного захисту в термінах когнітивних теорій і бачить його в спеціалізованій обробці інформації:

способи переробки інформації в мозку, що блокують загрозливу інформацію (И.М. Тонконогий);

механізм адаптивної перебудови сприйняття й оцінки, що виступає у випадках, коли особистість не може адекватно оцінити почуття занепокоєння, викликане внутрішнім або зовнішнім конфліктом, і не може впоратися зі стресом (В.А. Ташликов);

послідовне перекручування когнітивної й афективної складової образу реальної ситуації з метою послаблення емоційної напруги (Л.Р. Гребенніков [22]);

способи репрезентації перекрученого змісту (В.Н. Цапкін, цит. по [25]).

Не менше складностей чекає на спробу дослідників визначити специфічний зміст психологічного захисту. Найбільш простий і перспективний спосіб вирішити це завдання знайшов своє відбиття в численних класифікаціях, що описують специфіку окремих механізмів захисту. При цьому класифікації відрізняються своєю повнотою (від єдиного механізму, описаного З. Фрейдом до 26 - у К. Перрі), структурованістю (поділом на основні, вторинні, протилежні й без такого), методом складання (на основі узагальнення емпіричного матеріалу (К. Перрі, Е.Т. Соколова), на основі попередньо вибудуваної теорії (Р. Плутчик, Ф.В. Березин)).

1.2 Сучасні наукові подання про захисні механізми особистості

Активне неприйняття психоаналізу, що мало місце протягом багатьох років у психології в СРСР, не дозволило дослідникам внести хоч деякий помітний внесок до розробки проблеми психологічного захисту. У роботах 50-х - 70-х років сам термін «захист» ретельно уникали або підмінювали термінами «психологічний бар'єр» [3, 39], «захисна реакція» [54], «змістовний бар'єр» [14], «компенсаторні механізми» [50] і т.п. Пізніше, багато дослідників погодились, що феномен захисних механізмів може й повинен бути предметом дійсно наукового вивчення [7, 28, 37, 38, 50]. При цьому деякі автори підкреслено дистанціюються від психоаналітичної парадигми, розглядаючи захист або в границях теорії установки (як реорганізацію системи установок) [6], або в межах теорії діяльності (як тимчасова відмова від діяльності) [49, 54] і т.п.

Серед радянських дослідників найбільший внесок до розробки проблеми психологічного захисту з позицій теорії установки вніс Ф.В.Бассин [7].

Згідно Ф.В. Бассину й, на думку деяких інших дослідників, - Б.Ф. Зейгарник [28], А.А. Налчаджяна [38], Е.Т. Соколової [53], В.К. Мягер [37] і ін., - психологічний захист є нормальним, повсякденно працюючим механізмом людської свідомості. При цьому Ф.В. Бассин підкреслює величезне значення захисту щодо зняття різного роду напруг у житті. На його думку, захист здатний запобігти дезорганізації поведінки людини, що наступає не тільки при зіткненні свідомого й несвідомого, але й у випадку протиборства між цілком усвідомлюваними установками. Автор вважає, що основним у психологічному захисті є перебудова системи установок, спрямована на усунення надмірної емоційної напруги й запобігання дезорганізації поведінки.

Правда, такі дослідники як В.С. Роттенберг [49], Э.И. Кіршбаум [30], И.Д. Стойков [54] і ін., вважають психологічний захист однозначно непродуктивним, шкідливим засобом рішення внутрішньо-зовнішнього конфлікту. Серед учених цього напрямку популярна ідея про те, що захисні механізми обмежують оптимальний розвиток особистості, її так звану «власну активність», «активний пошук», тенденцію до «персонализации», «вихід на новий рівень регуляції й взаємодії з миром».

Однак такі автори, як В.К. Мягер [37], Б.В. Зейгарник [28], Е.Т.Соколова [53], Р.М. Грановська [20] пропонують розрізняти патологічний психологічний захист або неадекватні форми адаптації й «нормальну, профілактичну, що постійно існує в нашому повсякденному житті» [37, с. 11]. Так чи інакше, визначення значення психологічного захисту в індивідуальному розвитку й процесі соціально-психічної адаптації - питання, від якого залежить і відношення до цього феномена в його реальних проявах. У цьому зв'язку позиція останньої групи авторів є найбільш адекватною завданню нашого дослідження.

Розглядаючи проблему опосередкування при аналізі компенсації почуття неповноцінності, Б.В. Зейгарник виділяє деструктивні й конструктивні заходи захисту. Перші пов`язують з неусвідомленістю їх суб'єктом, а другі - з усвідомленим прийняттям і регуляцією. Матеріал патології показує: багато симптомів при неврозах, важких соматичних захворюваннях являють собою неусвідомлювані хворими міри захисту. Неусвідомлюваний і неконструктивний захист відзначається й у здорової людини в ситуації фрустрації. Такі симптоми як негативізм, аутизм часто є засобами прикриття порушеного спілкування.

Б.В. Зейгарник підкреслює, що проявляючись на рівні несвідомого, міри захисту нерідко приводять до деформації вчинків людини, порушенню гармонічних зв'язків між цілями поводження й обумовленої поводженням ситуацією. Свідомо поставлена мета й контроль за своїми діями на шляху до досягнення мети стають основними ланками опосередкованої поведінки.

Останнього десятиріччя термін «психологічний захист» часто вводиться до контексту всіляких, як наукових, так і науково-популярних праць по медичної [29, 50], соціальної [38], вікової й педагогічній психології [14, 20, 39], нейропсихології [27], педагогіці [19], юридичній психології [4] і т.д. В.М. Прошкіною [45] розпочата спроба систематизації типології захисних механізмів у медичній психології (у клініці неврозів по Б.Д. Карвасарському; у дослідженнях стресу по В.А. Ташликову; у клініці алкоголізму по В.Е. Бехтелю) і в юридичній психології (по А.Р. Ратинову й Г.Х.Єфремовій). Незважаючи на актуальність, теоретичну й практичну значимість цих досліджень, вузька спеціалізація авторів залишає відкритим питання про системну й універсальну концепцію захисту.

1.2.1 Структурна теорія механізмів захисту Р. Плутчика

Аналіз літературних джерел по проблемі психологічного захисту особистості дозволяє зробити висновок, що в цей час існує невелика кількість удалих спроб інтеграції значної частини теоретичного й емпіричного знання про захисні механізми в єдину концепцію. Однієї з них, найбільш релевантною завданню нашого дослідження, є «Структурна теорія захистів Эго», розроблена доктором психології, професором Робертом Плутчиком зі співавторами в 1979 році [66]. Метод, використаний при її створенні, включає ряд теоретичних постулатів і емпіричних процедур. У ньому є спроба інтегрувати психоаналітичне розуміння природи захисних механізмів із психометричними техніками розробки тестів. Крім того, він увібрав у себе багато чого зі структурних моделей емоцій і діагнозів з метою забезпечення багатозначного контексту. Системність і універсальність теоретичної моделі обґрунтовують нашу спробу винести її за рамки інтрапсихічної сфери життєдіяльності суб'єкта й застосувати для рішення деяких проблем вікової й педагогічної психології.

Теоретична модель механізмів захисти була розроблена Р. Плутчиком у співавторстві з Г. Келлерманом і Х. Контом в 1979 році. Згодом він використав її як теоретичну й методологічну основу при розробці теста-опитувальника механізмів захисту «LIFE STYLE INDEX».

Пропонуючи оригінальну модель захисту, Р. Плутчик неодноразово підкреслює, що вона концептуально базується на загальній психоеволюційній теорії емоцій, розробленої їм же й описаної в ряді книг і наукових статей. Розглянемо більш докладно деякі вихідні моменти, положення й висновки структурної теорії захисту.

При розробці первісної моделі Р. Плутчик виходить, по-перше, з того, що захисні механізми співвідносяться з афективними станами й діагнозами. Наприклад, зв'язок між захисним механізмом заміщення й клінічним станом гніву або агресії проходить через всю соціально-психологічну літературу по пасивно-агресивній поведінці. Мається на увазі, що особистості із сильно вираженими рисами характеру, імовірно, мають тенденцію користуватися певними механізмами захисту як засобами впорання з різними життєвими проблемами. По-друге, модель має на увазі, що кожний з основних діагнозів, що описують реально існуючі психічні розлади особистості, пов'язаний з домінуючим захистом [57, с. 124].

По-третє, модель припускає існування малої кількості базисних захистів: різні переліки їх, пропоновані різними авторами, відбивають або ідеї накладення (різної назви тих самих явищ), або сполучення базисних захистів.

І останнє: модель Плутчика припускає, що існують деякі явні протилежності серед захисних механізмів. Конкретно відзначаються біполярність придушення й заміщення, реактивного утворення й компенсації, проекції й заперечення, інтелектуалізації й регресії. Правомірність цих положень переконливо доводиться підсумковими результатами багатьох емпіричних досліджень і психометрических процедур [57, с.134].

Р. Плутчик виділяє 8 захисних механізмів, що становлять сферу психологічного захисту. З них же були синтезовані загальні визначення кожного механізму. Кожне визначення використовується для позначення універсального змісту кожного захисту.

Заперечення - відсутність усвідомлення певних подій, елементів життєвого досвіду або почуттів, хворобливих у випадку їхнього усвідомлення.

Компенсація - інтенсивна спроба виправити або знайти підходящу заміну реальної або мнимої, фізичної або психологічної неспроможності.

Раціоналізація - знаходження правдоподібних причин для виправдання дій, викликаних подавленими, неприйнятними почуттями.

Регресія - повернення в стані стресу до ранніх або до більш незрілих паттернів поводження й задоволення.

Заміщення - вивільнення схованих емоцій, зазвичай гніву, на предметах, тваринах або людях, що сприймаються як менш небезпечні для індивіда, ніж ті, які дійсно викликали емоції.

Проекція - несвідоме відбиття власних емоційно неприйнятних думок, властивостей або бажань і приписування їх іншим людям.

Утворення реакції - попередження вираження неприйнятних бажань, особливо сексуальних або агресивних, шляхом розвитку або підкреслення протилежного відношення й поводження.

Придушення - виключення зі свідомості змісту й пов'язаних з ним емоцій, або досвіду й пов'язаних з ним емоцій [57, с. 45].

Ще один висновок був зроблений при аналізі рейтингів захисних механізмів, оціненими експертами - клініцистами по ступені їхньої примітивності. Клінічна література припускає, що різні захисні механізми представляють, до певної міри, різні рівні розвитку особистості або різні рівні примітивності. Рангові оцінки базисних захистів із цього погляду, виглядають у такий спосіб: заперечення; регресія; проекція; заміщення; придушення; утворення реакції; інтелектуалізація; компенсація. Виявилося, що психіатри прийшли до повної згоди із приводу того, що заперечення, регресія й проекція є дуже примітивні захисти, а інтелектуалізація й компенсація, навпроти, представляють більше високі рівні розвитку особистості [17, с.126].

Ґрунтуючись на викладеному матеріалі, Р. Плутчик пропонує 5 постулатів теоретичної моделі захисту.

Постулат 1. Специфічні захисти утворюються для впорання зі специфічними емоціями.

Постулат 2. Існують вісім основних механізмів захисту, які розвиваються для упорання з вісьма основними емоціями.

Постулат 3. Вісім основних захисних механізмів мають властивості, як подібності, так і полярності.

Постулат 4. Певні типи особистісних діагнозів мають у своїй основі характерні захисні стилі.

Постулат 5. Індивід може використати будь-яку комбінацію механізмів захисту.

Перший постулат дозволяє розкрити психологічну сутність процесу організації захисту в онтогенезі як конфлікту між первинною емоцією (сполученням емоцій) і емоцією страху (його соціалізованих форм). Ця позиція ілюструється в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Утворення механізмів захисту

Емоції Спонтанне вияв	Результат	Страхи і його соціалізовані форми	Механізми захисту	Переоцінка стимулів
Страх	Знецінювання	Сором	Придушення	«Мені це незнайомо»
Гнів	Помста, покарання, знецінювання	Страх, сором	Заміщення	«От хто у всім винуватий»
Радість	Покарання, відкидання	Страх, сором	Реактивне утворення	«Всі, пов'язане із цим, огидно»
Сум	Результат відсутній. Відкидання	Страх, почуття Неповноцінності	Компенсація	«Зате я... Однаково я...»
Прийняття	Байдужість, відкидання	Почуття Неповноцінності	Заперечення	Оцінка відсутня
Відкидання	Відкидання	Страх самонеприйняття	Проекція	«Всі люди порочні»
Очікування	Знецінювання	Розгубленість, паніка, почуття провини	Интелектуалізація	«Всі люди порочні»
Подив	Знецінювання	Почуття провини, страх ініціативи	Регресія	«Ви зобов'язані мені допомогти»

У процесі дорослішання кожний індивід зіштовхується з більшою розмаїтістю ситуацій, що викликають такі емоційні стани, як гнів, страх, відраза, обурення або сум. Дуже часте вияв емоційного стану викликає подальший конфлікт і додаткову небезпеку. У результаті дитина розвиває захисні стратегії, що представляють із себе непрямі шляхи переживання емоційного конфлікту й впорання з ним [57].

Таким чином, переваги структурної теорії захисних механізмів Р. Плутчика складається з її універсальності, інтегративності й наочності запропонованої моделі. Як недоліки можна вказати недостатній опис аспектів генезису й функціонування механізмів психологічного захисту.

Опираючись на розглянуті вище аспекти генезису й функціонування механізмів захисту в їхньому причинно-тимчасовому взаємозв'язку, дамо короткі синтетичні характеристики кожному з восьми основних механізмів у порядку їх онтогенетичного розвитку. До цих характеристик включені також прояви функціонування механізмів захисту на інтерпсихічному рівні, такі як захисна поведінка в нормі, що відповідає акцентуації характеру, можливі девіації, діагностичні концепції, типи ролей у групі, можливі психосоматичні захворювання.

Заперечення - найбільш ранній онтогенетично й найбільш примітивний механізм захисту. Заперечення розвивається з метою стримування емоції прийняття навколишніх, якщо вони демонструють емоційну індиферентність або відкидання. Це, у свою чергу, може привести до самонеприйняття. Заперечення має на увазі інфантильну підміну прийняття навколишньою увагою з їх боку, причому будь-які негативні аспекти цієї уваги блокуються на стадії сприйняття, а позитивні допускаються в систему. У результаті індивід одержує можливість безболісно виражати почуття прийняття миру й себе самого, але для цього він повинен постійно залучати до себе увага оточуючих доступними йому способами.

Особливості захисного поводження в нормі: егоцентризм, сугестивність і самосугестивність, товариськість, прагнення бути в центрі уваги, оптимізм, невимушеність, дружелюбність, уміння викликати довіру, упевнена манера триматися, прагнення до визнання, самовпевненість, хвастощі, жалість до себе, увічливість, готовність прислужити, афектована манера поводження, пафос, легка переносимость критики й відсутність самокритичності. До інших особливостей відносяться виражені артистичні й художні здібності, багата фантазія, схильність до розіграшів. Краща робота в сферах мистецтва й обслуговування.

Акцентуація: демонстративність.

Можливі девіації поводження: облудність, схильність до симуляції, необдуманість учинків, недорозвинення етичного комплексу, схильність до шахрайства, ексгібіціонізм, демонстративні спроби суїциду й самоушкодження.

Діагностична концепція: істерія.

Можливі психосоматичні розлади (по Ф. Александеру): конверсійно-істеричні реакції, паралічі, гіперкінези, порушення функції аналізаторів, ендокринні порушення.

Тип групової ролі (по Г. Келлерману): «роль романтика».

Проекція - порівняно рано розвивається в онтогенезі для стримування почуття неприйняття себе й навколишніх як результату емоційного відкидання з їх боку. Проекція припускає приписування навколишніх різних негативних якостей як раціональну основу для їхнього неприйняття й самоприйняття на цьому тлі. Розрізняють атрибутивну проекцію (несвідоме відкидання власних негативних якостей і приписування їх навколишньої); раціоналістичну (усвідомлення в себе приписуваних якостей і проектування по формулі «всі так роблять»); комплементарну (інтерпретація своїх реальних або мнимих недоліків як достоїнств); асимілятивну (приписування недоліків по подібності, наприклад, батько - дитина).

Особливості захисного поводження в нормі: гордість, самолюбство, егоїзм, мстивість, уразливість, загострене почуття несправедливості, зарозумілість, честолюбство, підозрілість, ревнивість, ворожість, упертість, незговірливість, нетерпимість до заперечень, тенденція до викриття оточуючих, пошук недоліків, замкнутість, песимізм, підвищена чутливість до критики й зауважень, вимогливість до себе й до інших, прагнення досягти високих показників у будь-якому виді діяльності.

Акцентуація: застряваємість.

Можливі девіації поводження: поводження, детерміноване надцінними або яскравими ідеями ревнощів, несправедливості, переслідування, винахідництва, власної ущербності або грандіозності. На цьому ґрунті можливі прояви ворожості, що доходять до насильницьких дій і вбивств. Рідше зустрічаються садистсько-мазохистський та іпохондричний симптомокомплекси, останній на базі недовіри до медицини й лікарів.

Діагностична концепція: параноя.

Психосоматичні розлади й захворювання: гіпертонічна хвороба, артрити, мігрень, діабет, гіпертиреоз.

Тип групової ролі: «роль перевіряючого».

Регресія - розвивається в ранньому дитинстві для стримування почуттів невпевненості в собі й страху невдачі, пов'язаних із проявом ініціативи. Регресія припускає повернення до ексквізитної ситуації до більш незрілих онтогенетично паттернів поведінки й задоволення. Регресивна поведінка, як правило, заохочується дорослими, що мають установку на емоційний симбіоз і інфантилизацію дитини. У кластер регресії входить також механізм рухова активність, що припускає мимовільні дії для зняття напруги.

Особливості захисного поводження в нормі: слабохарактерність, відсутність глибоких інтересів, піддатливість впливу оточуючих, сугестивність, невміння доводити до кінця розпочату справу, легка зміна настрою, плаксивість, в ексквізитній ситуації підвищена сонливість і непомірний апетит, маніпулювання дрібними предметами, мимовільні дії (потирання рук, крутіння ґудзиків і т.п.), специфічна «дитяча» міміка й мова, схильність до містики й марновірств, загострена ностальгія, нестерпність самітності, потреба у стимуляції, контролі, підбадьоренні, розраді, пошук нових вражень, уміння легко встановлювати поверхневі контакти, імпульсивність.

Акцентуація (по П.Б. Ганнушкину): нестійкість.

Можливі девиації поводження: інфантилізм, дармоїдство, конформізм в антисоціальних групах, уживання алкоголю й наркотичних речовин.

Діагностична концепція: нестійка психопатія.

Можливі психосоматичні розлади: дані відсутні.

Тип групової ролі: «роль дитини».

Заміщення - розвивається для стримування емоції гніву на більш сильного, старшого або значимого суб'єкта, що виступає як фрустратор, щоб уникнути відповідної агресії або відкидання. Індивід знімає напругу, обертаючи гнів і агресію на більш слабкого одушевленого або неживого об'єкта або на самого себе.

Заміщення має як активні, так і пасивні форми й може використовуватися індивідами незалежно від їхнього типу конфліктного реагування й соціальної адаптації.

Особливості захисного поводження в нормі: імпульсивність, дратівливість, вимогливість до оточуючих, брутальність, запальність, реакції протесту у відповідь на критику, нехарактерність почуття провини, захоплення «бойовими» видами спорту (бокс, боротьба, хокей і т.п.), перевага кінофільмів зі сценами насильства (бойовики, фільми жахів і т.п.); прихильність до будь-якої діяльності, пов'язаної з ризиком; виражена тенденція до домінування іноді сполучається с сентиментальністю; схильність до занять фізичною працею.

Акцентуація: збудливість (епилептоїдність).

Можливі девиації поводження: агресивність, некерованість, схильність до деструктивних і насильницьких дій, жорстокість, аморальність, бродяжництво, промискуїтет, проституція, часто хронічний алкоголізм, самоушкодження й суїциди.

Діагностична концепція: епилептоїдність (по П.Б. Ганнушкіну); збудлива психопатія (по Н.М. Жарикову); агресивний діагноз (по Р. Плутчику).

Можливі психосоматичні захворювання (по Ф. Александеру): гіпертонічна хвороба, артрити, мігрень, діабет, гіпертиреоз; (по Е. Берну): виразка шлунка.

Тип групової ролі: «роль шукаючого козла відпущення».

Придушення - розвивається для стримування емоції страху, прояви якої неприйнятні для позитивного самосприйняття й загрожують влученням в пряму залежність від агресора. Страх блокується за допомогою забування реального стимулу, а також всіх об'єктів, фактів і обставин, асоціативно пов'язаних з ним. У кластер придушення входять також близькі до нього механізми: ізоляція й інтроєкція. Ізоляція підрозділяється деякими авторами на дистанціювання, дереалізацію й деперсоналізацію, які можна коротко виразити формулами: «це було десь далеко й давно; якби не наяву; начебто не із мною». В інших джерелах ці ж терміни застосовуються для позначення патологічних розладів сприйняття.

Особливості захисного поводження в нормі: ретельне уникання ситуацій, які можуть стати проблемними й викликати страх (наприклад, польоти на літаку, публічні виступи й т.д.), нездатність відстояти свою позицію в суперечці, покірність, боязкість, безпам'ятність, острах нових знайомств; виражені тенденції до уникання й підпорядкування піддаються раціоналізації, а тривожність - сверхкомпенсації у вигляді неприродно спокійного, повільного поводження, навмисної незворушності й т.п.

Акцентуація: тривожність (по К. Леонгарду); конформність (по П. Б. Ганнушкину).

Можливі девіації поведінки: іпохондрія, ірраціональний конформізм, іноді крайній консерватизм.

Можливі психосоматичні розлади й захворювання (по Е. Берну): непритомності, печія, втрата апетиту, виразкова хвороба 12-перстной кишки.

Діагностична концепція: пасивний діагноз (по Р. Плутчику).

Тип групової ролі: «роль невинного».

Інтелектуалізація - розвивається в ранньому підлітковому віці для стримування емоції очікування або передбачення з остраху пережити розчарування. Утворення механізму прийнято співвідносити із фрустраціями, пов'язаними з невдачами в конкуренції з однолітками. Припускає довільну схематизацію й тлумачення подій для розвитку почуття суб'єктивного контролю над будь-якою ситуацією. У цей кластер входять також механізми: анулювання, сублімація й раціоналізація (визначення дані в 1.2.). Остання підрозділяється на раціоналізацію актуальну, що передбачає, для себе й для інших, постгіпнотичну й проективну; і має наступні способи: дискредитація мети, дискредитація жертви, перебільшення ролі обставин, твердження шкоди в благо, переоцінювання наявного й самодискредитація.

Особливості захисного поводження в нормі: старанність, відповідальність, сумлінність, самоконтроль, схильність до аналізу й самоаналізу, обґрунтованість, усвідомленість зобов'язань, любов до порядку, нехарактерність шкідливих звичок, передбачливість, дисциплінованість, індивідуалізм.

Акцентуація: психастенія (по П.Б. Ганнушкину), педантичність (по К. Леонгарду).

Можливі девіації поводження: нездатність прийняти рішення, підміна діяльності «рассуждательством», самообман і самовиправдання, виражена відтстороненність, цинізм; поводження, обумовлене різними фобіями, ритуальні й інші нав'язливі дії.

Діагностична концепція: нав'язливість.

Можливі психосоматичні розлади: болючі відчуття в області серця, вегетативні розлади, спазми стравоходу, поліурія, сексуальні розлади.

Тип групової ролі: «роль философа».

Реактивне утворення - захисний механізм, розвиток якого пов'язують із остаточним засвоєнням індивідом «вищих соціальних цінностей» [56]. Реактивне утворення розвивається для стримування радості оволодіння певним об'єктом (наприклад, власним тілом) і можливості використання його певним чином (наприклад, для сексу або агресії). Механізм припускає вироблення й підкреслення в поведінці прямо протилежної установки.

Особливості захисного поводження в нормі: неприйняття всього, пов'язаного з функціонуванням організму й відносинами статі, виражається в різних формах і з різною інтенсивністю; уникання суспільних лазень, вбиралень, роздягалень і т.п., різке негативне відношення до «непристойних» розмов, жартів, кінофільмів еротичного характеру (а також зі сценами насильства), еротичної літератури; сильні переживання із приводу порушень «особистісного простору», випадкових зіткнень із іншими людьми (наприклад, у суспільному транспорті); підкреслене прагнення відповідати загальноприйнятим стандартам поводження, актуальність, заклопотаність «пристойним» зовнішнім виглядом, увічливість, люб'язність, респектабельність, безкорисливість, товариськість, як правило, підняте настрій. З інших особливостей; осуд флірту й ексгібіціонізму, помірність, іноді вегетаріанство, моралізування, бажання бути прикладом для навколишніх.

Акцентуації: сенситивності, екзальтованість.

Можливі девіації поводження: виражена завищена самооцінка, лицемірство, святенництво, крайній пуританізм.

Діагностична концепція: маніакальність.

Можливі психосоматичні захворювання (по Ф. Александеру): бронхіальна астма, виразкова хвороба, виразковий коліт.

Тип групової ролі: «роль пуританіна».

Компенсація - онтогенетично самий пізній і когнітивно складний захисний механізм, що розвивається й використається, як правило, свідомо. Призначений для стримування почуття суму, горя із приводу реальної або мнимої втрати, втрати, недостачі, недоліку, неповноцінності. Компенсація припускає спробу виправлення або знаходження заміни цієї неповноцінності. У кластер компенсації входять також механізми: понадкомпенсація, ідентифікація й фантазія, яку можна розуміти як компенсацію на ідеальному рівні.

Особливості захисної поведінки в нормі: поводження, обумовлене установкою на серйозну й методичну роботу над собою, знаходження й виправлення своїх недоліків, подолання труднощів, досягнення високих результатів у діяльності; серйозні заняття спортом, колекціонування, прагнення до оригінальності, схильність до спогадів, літературне творчість.

Акцентуація: дистимність.

Можливі девіації: агресивність, наркоманія, алкоголізм, сексуальні відхилення, промискуїтет, клептоманія, бродяжництво, зухвалість, зарозумілість, амбіційність.

Діагностична концепція: депресивність.

Можливі психосоматичні розлади й захворювання: нервова анорексія, порушення сну, головні болі, атеросклероз.

Тип групової ролі: «роль об'єднуючого».

У першому розділі „Теоретичні основи дослідження проблеми особистісних детермінант в оформленні (становленні) захисної поведінки” розглянуті особливості взаємозв`язку індивідуальних формально-динамічних властивостей з захисною стратегією особистості.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ`ЯЗКУ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ І МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ

темперамент поведінка захист

Методи дослідження

Проведення дослідження на рівні теоретичного осмислення проблеми вивчення взаємозв`язку властивостей темпераменту і механізмів психологічного захисту та зроблені нами висновки дозволили приступити до проведення експериментальної роботи по виявленню особливостей такого взаємозв`язку.

Для проведення експериментальної частини дослідження були підібрані методики, що відповідають цілі дипломної роботи - визначити особливості взаємозв`язку захисної стратегії та її індивідуально-біологічних властивостей, зокрема, властивостей темпераменту.

Проблема дослідження несвідомих компонентів особистості завжди стояла в експериментальній психології особливо гостро, в першу чергу, через відсутність відповідного методичного апарату. Дослідження психологічного захисту особистості і її механізмів не стало виключенням. У психології існує лічена кількість діагностичних методик, що претендують на оцінку даного феномену.

Частина з них описана в психоаналітичній традиції: клінічне спостереження в ході аналітичних сеансів [102], динамічний особистісний опитувальник DPI Т. Гріжье [110], проективні методи типа ТАТ [19, 176, 177]. Частина виходить за її рамки: метод С. Розенцвейга [67], метод експертної оцінки К. Перрі [178], опитувальник «Індекс життєвого стилю» LSI Р. Плутчика [181].

Оскільки в даній роботі психологічний захист розглядається не як клінічний феномен, а як явище, в обов'язковому порядку властиве будь-якій психічно здоровій людині, то при підборі методик перевага віддавалася неклінічним формам.

При цьому поставлені дослідницькі завдання передбачали як специфічне, так і кількісне оцінювання захисних механізмів. Якнайповніше зі всіх відомих методик специфіку механізмів психологічного захисту (МПЗ) дозволяє досліджувати опитувальник LSI Р. Плутчика (вісім механізмів).

До безперечних переваг даної методики слід віднести також теоретичну обґрунтованість вибору саме даних восьми МПЗ і можливість їх кількісного оцінювання. Таким чином, для дослідження особливостей психологічного захисту був вибраний "тест-опитувальник механізмів психологічного захисту (Life Style Index)", розроблений Р. Плутчиком спільно з Г. Келлерманом і Х.Р. Контом і адаптований в дисертаційному дослідженні Л.Р. Гребенникова. Опис методики зустрічається як в зарубіжній літературі [180, 181], так і у вітчизняній [70, 29, 97].

Методика LSI призначена для оцінювання міри використання індивідом восьми механізмів психологічного захисту (МПЗ), визнаних в структурній теорії Р. Плутчика основними (розділ 1.2.1). Це механізми заперечення, проекція, регресія, заміщення, витіснення, інтелектуалізація, формування реакції, компенсація.

Механізми психологічного захисту визначаються в дослідженні як автоматизовані способи послідовного спотворення когнітивною і афектною складових образу стимульної ситуації.

Методика є опитувальником, який складається з 97 тверджень, що передбачають дві градації відповіді: "вірно" або "не вірно".

Оцінювання міри використання механізмів психологічного захисту проводиться за наступними шкалами, кожна з яких включає від 10 до 14 питань.

Результати дослідження та їх обговорення



Рис. 2.1 - Круг Айзенка

Рис. 2.2

В таблиці 2.1. наведені середні значення параметрів "нейротизм" и "екстраверсія", що були отримані за допомогою методики EPI (Г.Айзенка) для 4-х груп.

Таблиця 2.1 - Середні значення параметрів "нейротизм" и "екстраверсія" для 4-х груп за методикою EPI (Г. Айзенка)

	сангвініки	меланхоліки	флегматики	холерики
	M	S.D.	M	S.D.	M	S.D.	M	S.D.
Екстраверсія	16,22	2,66	6,14	2,27	10	1,41	16	4,08
Нейротизм	7,14	2,7	17,4	4,12	8,4	2,5	16,5	1,7

М - середнє значення

S.D. - стандартне відхилення

Узагальнені середні показники параметрів опитувальника "дослідження психологічної структурі темпераменту" Б.Н. Смирнова представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Середні значення параметрів опитувальника "дослідження психологічної структурі темпераменту" Б.Н. Смирнова

	сангвініки	меланхоліки	флегматики	холерики
	M	S.D.	M	S.D.	M	S.D.	M	S.D.
Екстраверсія	20,4	2,47	7,14	4,14	10	0,7	17,75	1,7
Емоц. збудл.	6,57	1,34	15,4	2,94	5,6	1,5	17	2,16
Ригідність	6,4	4,2	17,43	3,05	6	1	7,25	1,89
Темп реакції	12,5	3,8	14,28	2,8	10,4	1,82	17,25	3,2
Активність	17,78	4,33	13	4,32	16,2	4,96	21,75	2,06

М - середнє значення

S.D. - стандартне відхилення

Таким чином, вивчення показників захисних механізмів в 4 групах - сангвініки, меланхоліки, флегматики, холерики - дозволило виділити в групах міру напруженості кожного з механізмів психологічного захисту. Отримані дані представлені у формі стовпчикової діаграми (рис. 2.3)

Також були визначені середні показники загальної напруженості захисних стратегій в групах (див. таблиці 2.3)



Рис 2.3 - Профілі МПЗ і середні значення напруженості параметрів LSI для груп " сангвініки", "меланхоліки", "флегматики" і "холерики"

Таблиця 2.3 - Середні показники загальної напруженості захисних стратегій по групам „сангвініки”, „меланхоліки”, „флегматики”, „холерики”

	сангвініки	меланхоліки	флегматики	холерики
Загальна напруженість (%)	41,5	49,6	32,4	48,2

У другому розділі ” Емпіричне дослідження взаємозв`язку властивостей темпераменту і механізмів психологічного захисту „ розглядалися

Для проведення експериментальної частини дослідження були використані методики, що відповідають цілі дипломної роботи.

Достовірність і обґрунтованість отриманих результатів забезпечувалася теоретичною і методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; адекватністю вибору методик, що відповідали цілям і завданням дослідження.

В ході дослідження були отримані дані, що підтверджують гіпотезу дослідження про зв'язок МПЗ і властивостей темпераменту.

Як показали результати проведеного дослідження, кожному типу темпераменту відповідає свій профіль механізмів психологічного захисту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверин В.А. Психологическая структура личности // Психология личности: Учебное пособие. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. - 89 с.

2. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х томах. - T. 1. М.: Педагогика, 1980. - 232 с.

3. Ананьев Б.Г. Генетические и структурные взаимосвязи в развитии личности // Психология личности в трудах отечественных психологов. СПб., Питер, 2000. с. 178-188.

4. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысление, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психол. Журнал. - 1994. - т.15, № 1. - с. 3-18.

5. Арестова О.Н. Индивидуальные особенности функционирования защитных механизмов / Арестова О.Н., Калинина Н.В. // Вестник МГУ. Серия. 14. Психология. - 2000. - N 1- С. 20-29.

6. Айзенк Г.Ю. Структура личности. - СПб.: Ювента; М.: КСП+, 1999. - 464 с.

7. Бассин Ф.В. О силе Я и психологической защите // Вопросы психологии. - 1989. - №2. - С. 118 - 125.

8. Бассин Ф.В. Проблема психологической защиты / Бассин Ф.В., Бурлакова М.К., Волков В.Н. // Психол. ж., - 1988. - т.9, № 3. - с. 79-86.

9. Батурин Н.А. Проблема «защитных механизмов» и переживание неудачи // Тезисы докладов конференции Уральского отделения общества психологов. / Научные редакторы: В.С. Мерлин, В.В. Белоус. - Пермь, 1978. - с. 72-74.

10. Березин Ф.В. Психическая и психофизиологическая интеграция (некоторые методические подходы к изучению бессознательного). В кн.: Бессознательное Сборник статей. - Новочеркасск: Агентство «Сагуна», 1994. - Т.1 - с. 187-200.

11. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. - СПб.: МФИН, 1992. - 448 с.

12. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. / Перевод А.Б.Хавина. - М.: КСП, 1996. - 189с.

13. Богданова М.В. Психологические защитные механизмы (к пониманию взаимозависимости защитных систем: психологической и иммунной) // Вестник ТюмГУ.- 2005.- № 3.- С. 14-18.

14. Будасси С.А. Защитные механизмы личности. / Программа спецкурса. М.: Модус, 1998. - 112 с.

15. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. //Собр. соч. в 6 т. Т.3. /Под ред. А.М.Матюшкина - М.: Педагогика, 1983. - 368 с.

16. Грановская Р.М. Защита личности: Психол. механизмы / Р.М. Грановская, И.М. Никольская. - СПб.: Знание, 1999. - 347 с.

17. Грановская P.M. Элементы практической психологии. - Л.: Изд. Лен-го ун-та, 1984. - 392 с.

18. Гребенников Л.Р. Механизмы психологической защиты: генезис, функционирование, диагностика: Дисс. на соиск. учен. степ. Канд. психол. наук: 19.00.07. - М., 1994. - 202 с.

19. Демина Л.Д. Психологическое здоровье и защитные механизмы личности: Учеб. пособие / Л.Д. Демина, И.А. Ральникова; М-во образования РФ, Алт. гос. ун-т, Фак. социологии, Каф. психологии, Каф. психологии коммуникаций и психотехнологий. - Барнаул: Изд-во Алт. госуниверситета, 2000. - 120 с.

20. Доценко Е.Л. Механизмы психологической защиты от манипулятивного воздействия: Дисс. на соиск учен. степ. канд. психол. наук: 19.00.01. - М., 1993. - 162 с.

21. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К.Роджерса // Вопр. психологии, 1990. - № 4. - с.14-21.

22. Захарова Ю.Б. О моделях психологической защиты на уровне межгруппового взаимодействия // Вестник МГУ. - Сер. 14, Психология, 1991. - №3. - с. 11 - 20.

23. Зачепитский Р.А. Социальные и биологические аспекты психологической защиты // Социально-психологические исследования в психоневрологии/ Под ред. Е.Ф. Бажина. Труды Ленингр. психоневр. ин-та им. В.М. Бехтерева. - Л., 1980. - 250 с.

24. Зейгарник Б.В. Патопсихология. - М.: Изд. Моск. ун-та, 1986. - 287с.

25. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. - М.: Прогресс,1982. - 270 с.

26. Калинина Н.В. Индивидуальные особенности функционирования защитных механизмов / О.Н. Арестова, Н.В. Калинина // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. 2000. № 1. С. 20-29.

27. Карвасарский Б.Д. (общая редакция) Психотерапевтическая энциклопедия. - СПб.: Питер Ком, 1998. - 752 с.: (Серия «Мастера психологии»).

28. Киршбаум Э. Д. Психологическая защита / Эдуард Киршбаум, Алина Еремеева. - 2-е изд. - М. : Смысл, 2000. - 179 с.

29. Костандов Э.А. О физиологических механизмах «психологической защиты» и безотчетных эмоциях. / В кн.: Бессознательное. Т. 1. - Тбилиси, 1978, с. 635 - 651.

30. Кречмер Э. Теория темпераментов. // Психология индивидуальных различий. Хрестоматия. М., 2000.-420с.

31. Лейбин В. Фрейд, психоанализ и современная западная философия. - М.: Изд-во полит. лит-ры, 1990. - 396 с.

32. Леонгард К. Акцентуированные личности. - Киев: Вища шк., 1989. - 375 с.

33. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций* М,: Смысл, 1999.- 532 с.

34. Михайлов А.Н. Особенности психологической защиты в норме и при соматических заболеваниях. / Михайлов А.Н., Ротенберг В.С. // Вопр. психологии, 1990. - № 5. - с.106-111.

35. Муталимова А.М. Взаимосвязь свойств темперамента и особенностей межличностных отношений. (кандидатская диссертация). М., 1998 - 182 с.

36. Мягер В.К., ред. Психогигиена и психопрофилактика. - Л., 1983. - 146 с.

37. Налчаджян А.А. Социально-психическая адаптация личности: (Формы, механизмы и стратегии). - Ереван: Изд-во АН Арм. ССР, 1988. - 262 с.

38. Насиновская Е.Е. Психологический барьер как защитный механизм личности в конфликтной ситуации. / Насиновская Е.Е., Якубовская М.Я. - М. Изд. Моск. ун-та, 1984 - 33 ВИНИТИ №64, 84.

39. Небылицын В.Д. Темперамент. Психология индивидуальных различий. / Тексты. Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Изд-во МГУ, 1982.. С. 153-159.

40. Небылицин В.Д. Основные свойства нервной системы человека. - М. Просвещение, 2000.- 270с.

41. Немов Р.С. Психология. / Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн. Кн. 1. Общая основа психологии. - 2е изд. - М.: Просвещение: Владос, 1995. - 576 с.

42. Никольская И.М. Психологическая защита у детей / И.М. Никольская, Р.М. Грановская. - СПб.: Речь, 2000. - 504 с.

43. Первин Л., Джон О. Психология личности. Теория и исследования. М.: Ас-пект-Пресс, 2000. - 570 с.

44. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

45. Прошкина В.М. Особенности психологической защиты при нравственных девиациях у студентов: Дисс. на соиск. уч. степ. канд. психол. наук: 19.00.01. - М., 1990. - 196 с.

46. Психология человека от рождения до смерти. Полный курс психологии развития. Под редакцией члена-корреспондента РАО А.А. Реана - СПб.: «Прайм-ЕВРОЗНАК», 2005. - 656 с.

47. Психологическая диагностика индекса жизненного стиля / под ред. Л.И.Вассермана. СПб.: ПНИ, 1998. - 240 с.

48. Роль психологической защиты в самореализации личности в период ранней юности. // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 3 / Под ред. Л.А. Головей, Л.А. Коростылевой. - СПб.: Изд-во С. Петербург. ун-та, 1999. - С. 193-203

49. Романова Е.С. Механизмы психологической защиты. Генезис. Функционирование. Диагностика. / Романова Е.С., Гребенников Л.Р. - Мытищи: Изд. «Талант», 1996. - 144 с.

50. Русалов В.М. О природе темперамента и его место в структуре индивидуальных свойств человека. // Вопросы психологии. 2005. - № 1. С.-43-48

51. Роттенберг B.C. Поисковая активность и адаптация. / Роттенберг B.C., Аршавский В.В. - М.: Наука, 1984. - 193 с.

52. Савенко Ю.С. Проблемы психологических компенсаторных механизмов и их типологии / Проблемы клиники и патогенеза психических заболеваний. - М., 1974. - С. 95- 112.

53. Самосознание и защитные механизмы личности: [Хрестоматия по социал. психологии личности] / Ред.-сост. Д.Я. Райгородский. - Самара: БАХРАХ-М, 2000. - 655 с.