Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософії життя".

Для вивчення психологічного клімату в педагогічному колективі були використані наступні методики: методика дослідження ціннісних орієнтацій особистості М. Рокіча, методика "Потреба в спілкуванні" та методика "Оцінка психологічного клімату в педагогічному колективі".

Дослідження проводилось в педагогічному колективі ЗОШ №6 м. Дубна, об'єктом дослідження виступили 25 вчителів.

Методика дослідження ціннісних орієнтацій особистості М. Рокіча. Найбільш поширеною в даний час є методика зміни ціннісних орієнтації М. Рокіча, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:

термінальні -- переконання в тому, що якась кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути:

інструментальні -- переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особи є переважним в будь-якій ситуації.

Цей поділ відповідає традиційному діленню на цінності-цілі і цінності-засоби. соціальний психологічний клімат педагогічний колектив

В ході дослідження респондентам пред'являлося два списки цінностей (по 18 в кожному) на картках. У списках випробовуваний має привласнити кожній цінності ранговий номер, а картки розкласти по порядку значущості. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

Інструкція: "Зараз Вам буде пред'явлений набір з 18 карток з позначенням цінностей [Додаток 1]. Ваше завдання -- розкласти їх по порядку значущості для Вас як принципів, якими Ви керуєтеся у Вашому житті.

Кожна цінність написана на окремій картці. Уважно вивчіть картки і вибравши ту, яка для Вас найбільш значуща, помістіть її на перше місце. Потім виберіть другу по значущості цінність і помістіть її услід за першою. Потім виконайте те ж зі всіма картками, що залишилися. Найменш важлива залишиться останньою і займе 18 місце.

Працюйте не поспішаючи, вдумливо. Якщо в процесі роботи Ви зміните свою думку, то можете виправити свої відповіді, помінявши картки місцями. Кінцевий результат повинен відображати Вашу дійсну позицію".

Після основної серії випробовуваного попросили ранжирувати картки, відповідаючи на наступні питання:

"У якому порядку і в якому ступені (у відсотках) реалізовані дані цінності у Вашому житті?"

"Як би Ви розташували ці цінності, якби стали таким, яким мріяли?"

"Як, на Ваш погляд, це зробила б людина, здійснена в усіх відношеннях?"

"Як зробило б це, на вашу думку, більшість людей?"

"Як це зробили б Ви 5 або 10 років тому?"

"Як це зробили б Ви через 5 або 10 років?"

"Як ранжирували б картки близькі Вам люди?"

Методика "Потреба в спілкуванні". Інструкція. У бланк відповідей впишіть "так" (або поставте "+") поруч із номером твердження, якщо ви згодні з ним. Якщо ж ви не згодні із твердженням, то напишіть "ні" (або поставте "-") [Додаток 2].

Таблиця 2.1. Бланк відповідей

1.	17.	24.	3.	15.
2.	18.	26.	4.	16.
7.	19.	28.	4.	25.
8.	20.	30.	6.	27.
11.	21.	31.	9.	29.
12.	22.	32.	10.
13.	23.	33.
14.

сума "так"

сума "ні"

Обробка результатів

1. Підрахувати кількість відповідей "так" у першому, другому й третьому стовпчиках бланка відповідей,

2. Підрахувати кількість відповідей "ні" у четвертому, п'ятому стовпчику бланку відповідей.

3. Обидва числа додати і порівняти з психодіагностичною шкалою.

Таблиця 2.2. Діагностична шкала

Властивість	Рівні
	нижчий за середній	середній	вищий за середній
Потреба у спілкуванні	0-23	24-28	29 і більше



Методика "Оцінка психологічного клімату в педагогічному колективі". Дана методика діагностує рівень сформованості групи як колективу.

Інструкція: "Оцініть, будь ласка, як виявляються перераховані властивості психологічного клімату в вашому колективі.

Прочитайте спочатку запропонований текст ліворуч, після цього - праворуч і після цього закресліть ту оцінку, що відповідає істині".

Оцінки:

3 - властивість виявляється в колективі завжди;

2 - властивість виявляється в більшості випадків;

1 - властивість виявляється нерідко;

0 - виявляється в однаковому ступені і та, і інша властивість.

Таблиця 2.3.

1 2 3 0 -1-2-3
1. Переважає бадьорий, життєрадісний тон настрою.	1. Переважає пригнічений настрій
1 2 3 0 -1-2-3
2. Доброзичливість у відношеннях, взаємні симпатії.	2. Конфліктність у відношеннях і антипатія.
1 2 3 0 -1-2-3
3. У відносинах між угрупуваннями всередині колективу існує взаємне розуміння.	3. Угрупування конфліктують між собою.
1 2 3 0 -1-2-3
4.Членам колективу подобається разом проводити час, брати участь у спільній діяльності.	4. Виявляється байдужість до тісного спілкування, висловлюють негативне відношення до спільного життя.
1 2 3 0 -1-2-3
5. Успіхи чи невдачі товаришів викликають співчуття, щиру участь всіх членів колективу	5. Успіхи чи невдачі товаришів залишають байдужими або ж викликають заздрість
1 2 3 0 -1-2-3
6. З повагою відносяться один до одного.	6. Кожен вважає свою думку головною, нетерплячий до думки товаришів.
1 2 3 0 -1-2-3
7. Досягнення і невдачі колективу переживають як власні.	7. Члени колективу байдужі до досягнень і невдач інших.
1 2 3 0 -1-2-3
8. У важкі для колективу хвилини відбувається емоційне єднання „один за всіх і всі за одного".	8. У важкі хвилини колектив „здається", виникають сварки, розгубленість, взаємні обвинувачення.
1 2 3 0 -1-2-3
9. Почуття гордості за колектив, якщо його відзначають керівники.	9. До похвал і заохочень колектив відноситься байдуже.
1 2 3 0 -1-2-3
10. Колектив активний, повний енергії.	10. Колектив інертний і пасивний.
1 2 3 0 -1-2-3
11. Співчутливо і доброзичливо відносяться до нових членів колективу, допомагають їм освоїтися в колективі.	11. Новачки почувають себе чужими, до них часто виявляється ворожість.
1 2 3 0 -1-2-3
12. Спільні справи зацікавлюють, виникає бажання працювати в колективі.	12. Колектив неможливо підняти на спільну справу, кожний думає про свої інтереси.
1 2 3 0 -1-2-3
13. В колективі існує справедливе відношення до всіх членів, підтримують слабких, виступають на їхній захист.	13. Колектив помітно поділяється на „привілейований" і решту; зневажливе відношення до слабких.

2.2 Результати дослідження

Аналіз за шкалою "термінальні цінності" в ході проведення методики на дослідження ціннісних орієнтацій особистості засвідчив, що більшість респондентів найважливішою цінністю вважають здоров'я (фізичне і психічне) (65%), на другому місці - матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів) (15%), далі - любов і щасливе сімейне життя - по 5%, 3% - наявність хороших і вірних друзів, свобода - 2%, по 1% - суспільне визнання, цікава робота, розваги, активне діяльне життя. Найменшу кількість процентів набрали такі цінності як: життєва мудрість, продуктивне життя, упевненість в собі та краса природи і мистецтва.

При дослідженні інструментальних цінностей в респондентів переважають чесність, вихованість та відповідальність (по 20%), терпимість, тверда воля, освіта, раціоналізм та самоконтроль (по 5%), акуратність, старанність та чуйність - по 3%, незалежність та сміливість в обстоюванні своєї думки, своїх поглядів - по 2%, інші цінності (широта поглядів, життєрадісність, ефективність в справах, непримиренність до недоліків в собі та інших) разом займають невисокий процент - 2%.

Отже, аналіз за шкалою "інструментальні цінності" засвідчив, що досліджувані погоджуються в тому, що найважливішими (тобто серед перших п'яти місць), на їхню думку, у людині є такі п'ять рис: чесність (правдивість, щирість), відповідальність (почуття обов'язку, уміння дотримувати слова), вихованість (гарні манери, ввічливість), терпимість, освіченість (широта знань, висока загальна культура).

В результаті проведення методики "Потреба в спілкуванні" виявилось, що 56% педагогів мають середній рівень потреби в спілкуванні, 33% - високий рівень потреби у спілкуванні і 11% - низький рівень потреби в спілкуванні.

Моральні якості невід'ємно пов'язані зі спілкуванням. Вчителями, які мають високий рівень потреби в спілкуванні більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Педагоги, які мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Вчителі, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть "придушити" особистість співрозмовника. Вони не бажають зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що з такими людьми важко спілкуватися і вони є самотніми у колективі.

За результатами проведення методики "Оцінка психологічного клімату в педагогічному колективі" виявилось, що в педагогічному колективі ЗОШ №6 склалися гарні, позитивні та дружні зв'язки між його членами. Вони знають, як ладити з іншими, не забуваючи про інтереси всього колективу. Вони повною мірою зберігають незалежність, коли спілкуються з іншими з приводу прийняття рішень, поважають інших, і навколишні розуміють і почувають цю повагу. Вони рідко нав'язують свої ідеї іншим, а замість цього намагаються домогтися успіху шляхом рекомендацій або просять інших обміркувати їхні пропозиції.

У даному колективі переважає бадьорий, життєрадісний настрій, доброзичливість у відношеннях, взаємні симпатії, розуміння. Членам колективу подобається разом проводити час, брати участь у спільній діяльності. В даному колективі існує справедливе відношення до всіх членів, підтримують слабких, виступають на їхній захист. Звичайно, можливими є і конфлікти, але члени колективу намагаються вирішити їх шляхом компромісів.



ВИСНОВОК

У педагогічному колективі взаємодіють індивіди зі своїми особистісними якостями, інтересами, з різним статусом, що обумовлює їхню поведінку і вплив на інших осіб. Кожен з них намагається зайняти активну позицію, відстояти свої права, реалізувати можливості, утвердити амбіції. Ця складна мозаїка інтересів, прагнень, дій утворює соціально-психологічний клімат у колективі. Соціально-психологічний клімат - сторона міжособистісних відносин, яка виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або суперечать продуктивній суспільній діяльності і всебічному розвитку особистості в колективі.

Найважливіший показник позитивного клімату - довіра й висока вимогливість членів колективу один до одного, доброзичлива, ділова й конструктивна критика, вільне вираження своєї думки під час обговорення питань, що стосуються всього колективу, відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення.

Показниками здорової соціально-психологічної атмосфери в педагогічному колективі є: згуртованість та організованість; єдність офіційної і неофіційної сфер спілкування; мажорний життєстверджуючий настрій у колективі; атмосфера колективної турботи в педагогічному колективі, взаємоповаги й підтримки, узгодженої взаємодії.

Проблема взаємодії учасників педагогічного процесу набуває все більшого значення для сучасної школи. Породжена вона динамічним розвитком суспільства, зміною соціальних орієнтирів, що поглиблює проблему поколінь, ускладнює стосунки вчителів між собою та з адміністрацією. Конфлікти у педагогічних колективах за своєю природою є міжособистісними. Вони пов'язані з порушенням взаємозв'язків у процесі спільної педагогічної діяльності. Це можуть бути ділові зв'язки між учителями, керівниками з приводу педагогічної діяльності, а також "рольові зв'язки", що виникають з необхідності дотримання правил, норм, відповідно до фахової етики. Можливі вони й у сфері особистісних взаємозв'язків між педагогами у процесі спільної діяльності.

Для ефективного подолання конфліктної ситуації вчителеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей: 1. Конкуренція або суперництво, прагнення стати центром ситуації. 2. Уникнення. 3. Пристосування. 4. Співробітництво. 5. Компроміс.

Для вивчення психологічного клімату в педагогічному колективі ЗОШ №6 були використані наступні методики: методика дослідження ціннісних орієнтацій особистості М. Рокіча, методика "Потреба в спілкуванні" та методика "Оцінка психологічного клімату в педагогічному колективі".

Аналіз за шкалою "інструментальні цінності" засвідчив, що досліджувані погоджуються в тому, що найважливішими (тобто серед перших п'яти місць), на їхню думку, у людині є такі п'ять рис: чесність (правдивість, щирість), відповідальність (почуття обов'язку, уміння дотримувати слова), вихованість (гарні манери, ввічливість), терпимість, освіченість (широта знань, висока загальна культура). В результаті проведення методики "Потреба в спілкуванні" виявилось, що більша частина педагогів мають середній рівень потреби в спілкуванні, 33% - високий рівень потреби у спілкуванні і 11% - низький рівень потреби в спілкуванні.

За результатами проведення методики "Оцінка психологічного клімату в педагогічному колективі" виявилось, що в педагогічному колективі ЗОШ №6 склалися гарні, позитивні та дружні зв'язки між його членами. Вони знають, як ладити з іншими, не забуваючи про інтереси всього колективу. Вони повною мірою зберігають незалежність, коли спілкуються з іншими з приводу прийняття рішень, поважають інших, і навколишні розуміють і почувають цю повагу. Вони рідко нав'язують свої ідеї іншим, а замість цього намагаються домогтися успіху шляхом рекомендацій або просять інших обміркувати їхні пропозиції.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аникеева Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе/ Н.П. Аникеева. - К.: Знання, 1999. - 259 с.

2. Безлюдна В. Психологічний клімат педагогічного колективу як детермінанта соціально-психологічної компетентності учнів/ В. Безлюдна// Нова пед. думка. - 2006. - № 1. - С. 10-12.

3. Бордовская Н.В. Психология и педагогіка/ Н.В. Бордовская. - СПб.: Питер, 2000. - 346 с.

4. Боровко М. Нетрадиційні підходи: соціально-психологічний клімат у шкільному колективі/ М. Боровко// Світло. - 2003. - № 2. - С. 89-91.

5. Булах І.С. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів/ І.С. Булах. - К.: Нац. пед. ун-т, 2002. - 114 с.

6. Винославська О.В. Людські стосунки/ О.В. Винославська. - К.: Знання, 2006. - 231 с.

7. Грехнев В.С. Культура педагогического общения/ В.С. Грехнев. - М.: Наука, 1999. - 144 с.

8. Заброцький М.М. Педагогічна психологія: Курс лекцій/ М.М. Заброцький. - К.: МАУП, 2000. - 229 с.

9. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов/ И.А. Зимняя. - М.: Логос, 2000. - 366 с.

10. Калошин В.Ф. Подолання негативних педагогічних стереотипів/ В. Ф. Калошин// Управління школою. - 2008. - № 32. - С. 13-16.

11. Карпінська М. Психологічний клімат у педагогічному колективі/ М. Карпінська// Завуч. - 2008. -№ 6. - С. 11-13.

12. Киричук О.В. Психолого-педагогічна діагностика розвитку учнів та колективу школи/ О.В. Киричук. - К.: ІЗМН, 1998. - 106 с.

13. Коваленко Є.І. Культура спілкування/ Є.І. Коваленко. - К.: ІЗИН, 1999. - 328 с.

14. Комарова І. Культура педагогічного спілкування вчителя/ І. Комарова// Шлях освіти. - 2001. - №5. - С.31-34.

15. Коротов В.М. Развитие воспитательных функций колектива/ В.М. Коротов. - М.: Педагогіка, 1999. - 326 с.

16. Ложкін Г.В. Технології розв'язання конфліктів у педагогічній взаємодії/ Г.В. Ложкін. - Луцьк: Вежа, 2000. - 153 с.

17. Макаренко А.С. Колектив и воспитание личности/ А.С. Макаренко. - М.: Педагогика, 1999. - 345 с.

18. Матвієнко О.В. Особистість у системі колективних відносин/ О.В. Матвієнко. - К.: Знання, 2005. - 236 с.

19. Нурєєва О.С. Характеристика поведінки різних типів учителів та учнів/ О.С. Нурєєва// Управління школою. - 2008. - № 11. - С. 12-14.

20. Рухайло М. Психологічний клімат колективу/ М. Рухайло// Психолог. - 2006. -№ 17. - С. 11-15.

21. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія/ О.В. Скрипченко. - К.: Просвіта, 2001. - 413 с.

22. Тевлін Б. Оптимізація психологічного клімату в школі/ Б. Тевлін// Сільська школа України. - 2005. - № 27. - С.3-4.

23. Топоркова М.В. Педагогіка і психологія вищої школи/ М.В. Топоркова. - Ростов н/Д: Фенікс, 2006. - 512 с.

24. Фридман Л.М. Психологическая наука - учителю/ Л.М. Фридман// Шкільний світ. - 2003. - №7. - С. 3.

25. Шелудько В.С. Фактори та умови формування соціально-психологічного клімату педагогічного колективу в закладах освіти/ В.С. Шелудько// Управління школою. - 2006. - №10-12. - С.14-17.

26. Щулкіна Т. Психологічний клімат у школі/ Т. Щулкіна// Завуч. - 2006. - №3. - С.10-11.



ДОДАТОК 1

Список А (термінальні цінності):

-- активне діяльне життя (повнота і емоційна насиченість життя)

-- життєва мудрість (зрілість думок, що досягаються життєвим досвідом)

-- здоров'я (фізичне і психічне)

-- цікава робота

-- краса природи і мистецтва (переживання прекрасного в природі і в мистецтві)

-- любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною)

-- матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів)

-- наявність хороших і вірних друзів

-- суспільне визнання (пошана тих, що оточують, колективу, товаришів по роботі)

-- пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуального розвитку)

-- продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей)

-- розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне вдосконалення)

-- розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків)

-- свобода (самостійність, незалежність в думках і вчинках)

-- щасливе сімейне життя

-- щастя інших (добробут, розвиток інших людей, всього народу, людства в цілому)

-- творчість (можливість творчої діяльності)

-- упевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх суперечностей, сумнівів).

Список Б (інструментальні цінності):

-- акуратність (охайність), уміння тримати у порядку речі, порядок в справах

-- вихованість (хороші манери)

-- високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання)

-- життєрадісність (відчуття гумору)

-- старанність (дисциплінованість)

-- незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче)

-- непримиренність до недоліків в собі та інших

-- освіта (широта знань, висока загальна культура)

-- відповідальність (почуття обов'язку, уміння тримати слово)

-- раціоналізм (уміння розсудливо і логічно мислити, ухвалювати обдумані, раціональні рішення)

-- самоконтроль (стриманість, самодисципліна)

-- сміливість в обстоюванні своєї думки, своїх поглядів

-- тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати перед труднощами)

-- терпимість (до поглядів і думок інших, уміння прощати іншим їх помилки)

-- широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички)

-- чесність (правдивість, щирість)

-- ефективність в справах (працьовитість, продуктивність в роботі)

-- чуйність (дбайливість)



ДОДАТОК 2

ТВЕРДЖЕННЯ

1. Мені приємно брати участь у різного роду святкуваннях.

2. Я не можу придушити свої бажання, навіть якщо вони суперечать бажанням моїх товаришів.

3. Мені подобається висловлювати кому-небудь свою прихильність.

4. Я більше зосереджений на набутті впливу, ніж дружби.

5. Я відчуваю, що стосовно моїх друзів у мене більше прав, ніж обов'язків.

6. Коли я дізнаюся про успіх свого товариша, у мене чомусь погіршується настрій.

7. Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь у чомусь допомогти.

8. Мої турботи зникають, коли я опиняюся всередині колективу.

9. Мої друзі мені ґрунтовно набридли.

10. Коли я роблю важливу роботу, присутність людей мене дратує.

11. Притиснений до стіни, я говорю лише ту частку правди, яка на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.

12. У важкій ситуації я думаю не стільки про себе, скільки про близьку людину

13. Неприємності в друзів викликають у мене такий жаль, що я можу захворіти.

14. Мені приємно допомагати іншим, якщо навіть це й завдає мені значних труднощів.

15. З поваги до друга я можу погодитися з його думкою, якщо він і не правий.

16. Мені більше подобаються пригодницькі розповіді, ніж розповіді про любов.

17. Сцени насильства в кіно викликають у мене відразу.

18. На самоті я відчуваю тривогу і напруженість більше, ніж коли перебуваю серед людей.

19. Я вважаю, що основною радістю в житті є спілкування.

20. Мені шкода бездомних кішок і собак.

21. Я волію мати поменше друзів, зате близьких.

22. Я люблю бувати серед інших людей.

23. Я довго переживаю після сварки із близькими.

24. У мене справді більше близьких друзів, ніж у багатьох друзів.

25. У мені більше прагнення до досягнень, ніж до дружби.

26. Я більше довіряю власній інтуїції й уяві в думці про людей, ніж судженням про них з боку інших людей.

27. Я надаю великого значення матеріальному забезпеченню й благополуччю, ніж радості спілкування з приємними мені людьми.

28. Я співчуваю людям, у яких немає близьких людей.

29. По відношенню до мене люди часто невдячні.

30. Я люблю розповіді про безкорисливу дружбу.

31. Заради друга я готовий пожертвувати своїми інтересами.

32. У дитинстві я входив до компанії, де завжди трималися разом.

33. Якби я був журналістом, то я б із задоволенням писав про силу дружби.



ДОДАТОК 3

"Подолання конфліктності - соціально-психологічний тренінг для педагогів"

Соціально-психологічний тренінг має на меті підвищити компетентність педагогів у спілкуванні через упровадження інтерактивних методів у традиційну систему навчання.

СПТ складається із занять, спрямованих на розвиток адекватного самооцінювання, формування рефлексії, емпатії, педагогічної толерантності, на вміння спілкуватися, конструктивно виражати свої думки й почуття, підтримувати з людьми добрі стосунки, розв'язувати конфлікти й допомагати іншим.

Кожне занять складається з 3-х частин:

* теоретичного матеріалу, який подається у формі міні-лекції;

* практичних вправ, виконавши, які учасники можуть оволодіти необхідними інтерперсональними вміннями і практично використати набуті теоретичні знання;

* обговорення цих вправ, змісту заняття.

Головні завдання тренінгу

1. Зниження емоційного напруження.

2. Розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно висловлювати свій.

3. Формування навичок позитивного впливу на інших.

4. Ігрова корекція поведінки: усунення надмірного напруження і тривожності; викорінювання бар'єрів, що заважають продуктивним конструктивним діям. Регуляція соціальних відносин.

Структура тренінгу

I. Розминка.

Мета: розминка учасників, їхнє емоційне входження у тренінгові заняття.

II. Велика гра (основна частина).

Психологічні вправи, етюди, пантоміма, рольові та рухливі ігри, криголами.

III. Розслаблення (розрядка).

Мета: вихід із психологічної атмосфери, яка виникла під час основної частини заняття.

ЗАНЯТТЯ 1. "Я"

Знайомство: психологічна розминка.

Мета: знайомство з колом інтересів учасників групи. Привітання членів групи, ознайомлення з правилами роботи у групі:

* не перебивати один одного;

* не оцінювати і не засуджувати жодні висловлювання як погані чи хороші;

* не давати порад, коли цього не просять учасники;

* намагатися дотримуватися теми обговорення;

* брати участь в обговоренні проблеми за бажанням;

* дотримуватися конфіденційності щодо того, що може статися на семінарі;

* враховувати час обговорення;

* критикувати не людину, а конкретний учинок.

Це допоможе дещо змінити уявлення про себе і зламати певні стереотипи спілкування.

Криголам "Знайомство"

Дає можливість не лише познайомитись, а й сприяє розвитку пам'яті.

Усі учасники стають в одне спільне коло. По черзі, починаючи з одного з тренерів, кожному учасникові потрібно назвати себе й сказати щось позитивне про себе. Фразу можна запропонувати розпочати словами: "Мене звати... Моя краща подруга (друг) про мене сказала (в) б (би), що я..." Для того щоб учасники групи швидше перезнайомилися та були готові для подальшої роботи в атмосфері довіри й симпатії, пропонуємо наступні вправи.

Вправа "Нетрадиційне вітання"

Учасники ходять по кімнаті й за командою ведучого при зустрічі вітаються: а) долонями; б) коліньми; в) чолом; г) боком.

Після виконання учасники сідають на місце.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ "Я -- КОНЦЕПЦІЯ"

Ознайомити учасників СПТ з тим, що особисті уявлення, цінності, потреби й емоції кожного є невід'ємною частиною конфлікту, в якому ми беремо участь; як відомо, люди зі здоровим почуттям цінності можуть уникати розширення конфліктів, вони менш упереджені щодо інших людей, більш здатні замислитися над тим, які інтереси лежать в основі поведінки опонента І які цілі він ставить перед собою.

Самоконцепція -- це наші думки й переконання стосовно себе. Це те, що ми думаємо про себе, хто ми є.

Деякі з цих переконань -- об'єктивні факти, а деякі, що формують самоконцепцію, є думками. Думки відіграють дуже важливу роль для формування самоконцепції.

Сила фактів і думок -- досить велика, позаяк вони формують нашу тотожність. Деякі факти й переконання є дуже важливими для нас. Вони визначають, ким ми є тепер, що ми робимо і ким ми станемо. Вони формують своєрідний екран сприйняття, крізь який ми бачимо світ. Вони надають форми речам, із якими ми зустрічаємось, і визначають нашу реакцію на них, оскільки ці думки й факти визначають нас, якими ми себе бачимо. Коли ми отримуємо інформацію, ми трактуємо її через призму наших переконань. Якщо ж інформація не відповідає нашим переконанням, ми намагаємося проігнорувати або відкинути її.

Аспекти нашої самоконцепції з часом змінюються як у позитивну, так і в негативну сторони.

Самоконцепція є важливим чинником для успішного вирішення певного питання: люди із сильною, здоровою самоконцепцією охочіше йдуть на ризик. Здорова самоконцепція характеризує і соціальну пристосованість.

Ставлення людини до себе, її самооцінювання та сформованість її самоконцепції можна визначити за допомогою психотехнічних вправ.

Для роботи учасникам пропонується виконати вправи, які ознайомлюють учасників з певними інтерактивними техніками і сприяють підвищенню їхнього самооцінювання.

Вправа "Хто я?"

Мета: усвідомлення важливості прийняття свого "Я" з усіма перевагами та недоліками.

За допомогою інтерактивного методу "мозкової атаки" (записувати кожну ідею чи пропозицію, яка спала на думку, не розмірковуючи); 10 разів відповісти на запитання "Хто я?", використовуючи характеристики, риси, інтереси й почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника ("Я..."). Потім зробити розподіл відповідей на "+" і "-". Замінити негативні прикметники на більш позитивні, але таким чином, щоб речення не втратило правдивості.

Наприклад: "Я наївний" -- "Я відвертий у контактах із людьми".

Вправа "Взаємне Інтерв'ю"

Ця вправа виконується в парі. Уявіть себе кореспондентом газети, який має завдання написати статтю саме про вашого партнера. Ви можете ставити різні запитання (щодо 10 відповідей із вправи "Хто я?"). Щоб якомога краще репрезентувати свого партнера іншим учасникам групи після закінчення інтерв'ю, Ваш партнер має зробити те саме.

Вправа "Автопортрет"

Мета: самосприйняття.

Під тиху музику намалювати символічний автопортрет, тобто піктограму. Дати незвичайний заголовок малюнку. Виконані портрети вивішуються тренером на дошці. Учасники аналізують бачення кожного малюнка, відчуття, настрій, емоції, які він викликає, вказують, кому він належить. Обговорення заняття.

ЗАНЯТТЯ 2. "ТИ"

МІНІ-ЛЕКЦІЯ "УСІ ЛЮДИ РІЗНІ, І КОЖНА ЛЮДИНА УНІКАЛЬНА"

Запропонувати учасникам навчитися розпізнавати процеси, які часто заважають усвідомленню унікальної неповторності кожної людини. До таких понять належать: стереотип, упереджене ставлення, дискримінація.

Стереотип -- усталене слово або словосполучення, яке відображає впевненість у тому, що група людей характеризується певними подібними якостями і члени групи не мають індивідуальних відмінностей.

Упереджене ставлення -- думка, часто несприятлива, про предмети або людей, яка складається ще до того, як були розглянуті всі аспекти. На відміну од стереотипу, упереджене ставлення відображає вже повніше ставлення до певних предметів або людей і представлене, як правило, у вигляді складного речення.

Дискримінація -- неоднакова взаємодія з людьми за ознакою їхнього віку, релігії, походження, національності, фізичних вад, статі, соціальної стратифікації, раси тощо. На відміну од стереотипу й упередженого ставлення до предметів або людей, дискримінація обов'язково пов'язана з конкретними діями.

Вправа "Асоціації"

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина -- індивідуальність.

Вправа "Асоціації" сприяє також швидкому знайомству учасників та підвищенню відчуття їхньої власної цінності. Усі члени Т-групи сидять колом. Кожний по черзі, починаючи зліва від ведучого, сідає на стілець у центрі й повертається обличчям до кожного й одержує асоціацію, яка виникає у даний момент. Це може бути асоціація із квіткою, спорудою, природним явищем, літературним героєм тощо. Але заборонено оцінювати людину: товстий, худий, злий тощо. Наприклад: жінка -- голуба хвиля, Дюймовочка, загадка, холодний вітерець, лисичка; чоловік -- молодий дуб, пан отаман, грозова хмара, трактор, директор...

Після того відбувається обговорення, під час якого учасники починають розуміти, що сприймання чи виникнення асоціації відбувається у зв'язку з проблемами, соціальним досвідом тієї людини, у якої вони виникають. Учасники тренінгу розповідають про свої переживання. Усе це сприяє пізнанню та об'єктивному оцінюванню свого "Я".

Криголам "По той бік дороги"

Ця вправа допомагає виявити, наскільки толерантною є група. Не слід оцінювати чи засуджувати погляди інших, варто підкреслювати, що кожен може мати свої погляди, з якими можна погоджуватися чи ні. Засуджувати можна лише дискримінаційні чи насильницькі дії. Утім, часто невизнання цих відмінностей призводить до конфліктів. Більшість "конфліктів позицій" не мають рішень, які б влаштували обидві сторони. Тож важливіше шукати спільні інтереси чи потреби учасників.

Запросити учасників стати посередині кімнати. У центрі проходить уявна дорога. Тренер називає певні твердження. Ті учасники, які погоджуються з цими висловами, мають перейти на праву сторону "дороги", а ті, хто не погоджується -- на ліву. При цьому слід, щоб учасники звернули увагу на те, хто з ними по один бік дороги.

-- У мене в дитинстві було прізвисько.

-- Я маю старшу сестру.

-- Важливо під час спілкування завжди уникати сварок і конфліктів.

-- Я не бачив жодної серії "Району Мелроуз".

-- Дуже легко спілкуватися з людиною, в якої високе самооцінювання.

-- Я люблю морозиво.

-- У конфлікті завжди можна визначити "сторону, яка має рацію" і "сторону, яка не має рації".

-- Я не люблю відпочивати на морі.

-- Мене дратують люди, які нав'язують свої погляди.

-- Я люблю читати детективи.

-- Мені з власного досвіду знайомий внутрішній конфлікт, зумовлений, з одного боку, бажанням добре поїсти, а з іншого боку -- бажанням мати стрункий стан.

-- Я хочу одержати задоволення від цього тренінгу. Провести обговорення тверджень у формі дискусій.

Тренер пропонує учасникам знайти собі пару через виявлення першої літери власного імені: Лідія -- Любов -- Леонід. У сформованих групах, парах виконати вправу "Ситуації".

Вправа "Ситуації"

Мета: позитивне сприйняття себе і світу; визначити, як ми поводимося, вступаючи в контакт з іншими. Ситуації:

1. Ви не змогли відповісти на запитання Вашого учня (студента) з предмета, який викладаєте.

2. Ви забули зробити своїй подрузі те, що обіцяли.

3. Ви невдало провели заняття (лекцію).

В учительській, у присутності інших педагогів тобі робить зауваження колега, указуючи на помилки, допущені на уроці.

У парі вибирають одну ситуацію: один учасник виголошує ідеї (+, -), другий -- записує (бажано більше +).

Кожна група зачитує свою ситуацію і називає тільки плюси з обраної ситуації.

Обговорення вправи.

Вправа "Воскова свічка"

Вправа на відвертість та довіру. Станьте у тісне коло. Бажаючий стає у центр кола, замружує очі й дозволяє групі похитати себе, тримаючи за плечі й верхню частину тулуба. Це може бути рух за годинниковою стрілкою або навпаки чи хитання з одного боку в інший. Стопи ніг того, хто стоїть у центрі, не повинні відриватись од підлоги. Цю процедуру проробляють усі.

Обговорення:

-- Як ти почувався, коли був у центрі кола?

-- Про що думав, коли був членом групи і гойдав інших? Якого набув досвіду?

-- Чи є відмінності в поведінці групи залежно від тогo, хто є в центрі кола?

-- Який висновок можна зробити про групу та її членів? Щоб у тебе розвивалися добрі стосунки, лише тоді вона буде мати можливість пізнати тебе. Але ти ризикуєш, бо тебе можуть відштовхнути, поглузувати. Щоб стати відвертим, ти маєш вірити: відповідь іншої особи не ображає тебе, вона не нехтуватиме тобою і не використає твої слабкі сторони. Те саме можна сказати і про іншу людину, яка довіряється тобі, довіра зростатиме, якщо ти не використовуватимеш її слабкі сторони, висміюватимеш й відштовхуватимеш її.

Якщо хтось відкриється тобі, а ти залишаєшся замкнутим, прихованим, то він не довірятиме тобі. Якщо ти у відповідь на відвертість почнеш насміхатися й засуджувати, тоді інший утратить довіру до тебе. Щирий вираз обличчя, приязна усмішка, доброзичливість у голосі, дружня поведінка допоможуть здобути довіру інших, яким ти хочеш довіритися.

Обговорення заняття.

Размещено на Allbest.ru