Основні характеристики процесу самопізнання

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Основні характеристики процесу самопізнання

2. Оцінка агресивності у стосунках

Список використаної літератури

1. Основні характеристики процесу самопізнання

Самопізнання -- це відкриття себе, виявлення передусім своїх позитивних якостей і можливостей і тих задатків, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити в здібності, а талант - в стійку рису характеру.

Девіз “пізнай самого себе” був накреслений на арці Дельфійського храму в V ст. до нашої ери в Греції. Він означав: пізнай волю богів у своїй долі, підкорись їй. Давньогрецькі мислителі часів Платона трактували цей девіз зовсім по-іншому: пізнай своє призначення, відкрий свої можливості, передбач свою поведінку. Основне правило самопізнання -- шукати в собі істинне “Я”. Все в собі пізнати неможливо, вірніше, важко. Однак в багатьох випадках педагог може допомогти школяреві, якщо відкриє йому шлях до самопізнання. Один із, них -- це уважний аналіз не стільки замислів власників вчинків, скільки самих вчинків у співвідношенні із замислами. Це тим більш важливо, якщо мати на увазі, що оточення нічого не знає про твої замисли, які б чудові вони не були, а бачить твої вчинки і робить про тебе висновок саме на основі здійснення їх.

Наступний шлях -- звернення до можливостей науки, в завдання якої входить з'ясування того, яким закономірностям підкоряється людська пам'ять, мислення, уява тощо, які їх особливості. Ця наука -- психологія, і кожна людина має пізнати психологію власної особистості, мати уявлення про психологічні механізми і закономірності образу власного “Я”, своєї пам'яті, уявлення, волі, здібностей, індивідуальності -- всього того, що як кінцевий результат якого-небудь складного і важливого процесу вона підмічає в самій собі. Ці два шляхи, як вважає психолог А.В. Петровський, багатократно переплітаючись, приведуть кожного, хто по них пройде, до пізнання себе.

Важливим етапом в процесі самопізнання є самовизначення своєї спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей і таланту.

Старшокласникам слід допомогти усвідомити, що спрямованість визначає моральне обличчя людини. Щоб визначити вид спрямованості, слід визначити:

а) життєві цілі, ідеали;

б) ціннісні орієнтації (в якій галузі вважаю себе знавцем, які блага хочу мати, яке становище займати, чого не вистачає для задоволення життям, самоповаги і відчуття гідності);

в) провідні потреби (чого найбільше бажаю, провідні інтереси, звички, стабільні відносини);

г) провідні мотиви поведінки.

На основі вчення І.П. Павлова психологи розробили систему показників, за допомогою яких кожен може визначити тип темпераменту і, якщо потрібно, вносити відповідні корективи в свою поведінку. Навичками самовизначення типу свого темпераменту повинні оволодіти і учні. Шляхи озброєння школярів подібними навичками можуть бути різні: стимулювати їх до читання відповідної літератури, прочитати лекцію, провести семінар-практикум. Остання форма самовизначення з особливим інтересом сприймається школярами. Наприклад, під час проведення психологічного практикуму можна використати методику, розроблену А. Бєловим.

Учні з цікавістю виявляють, що в кожного з них є одночасно риси всіх типів темпераменту з переважанням якого-небудь одного, що кожен тип темпераменту має свої позитивні і негативні сторони. Позитивні якості слід розвивати, негативні -- усувати.

Аналізуючи темперамент на основі наведених характеристик, увагу школяра слід звертати на те, що саме йому перешкоджає в навчанні, спілкуванні з товаришами і дорослими. Наприклад, якщо школяр знає, що нестриманість, гарячковість, властиві йому, -- це характерні якості його темпераменту як вродженого явища, він не шукатиме причини роздратованості в співбесіднику, а буде формувати уміння регулювати свої емоції. Меланхоліка потрібно стимулювати до подолання пасивності, невпевненості, сором'язливості тощо. Якщо людина несмілива, боязлива, її слід навчити діяти за правилом: “Чого боюсь, за те берусь”.

Важливим об'єктом самопізнання школяра є властивості його характеру. Характер -- це особливі прикмети, риси, котрих людина набуває в суспільстві. Таких рис психологи налічують декілька тисяч. Характер утворюється із сукупності стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються у спілкуванні та спільній діяльності людей. Характер зумовлює типові для особистості засоби поведінки, вчинки у стосунках з іншими. Знаючи характер людини, можна передбачити, як вона буде діяти за тих чи інших умов; характер -- це певна програма поведінки. В ньому можна виділити провідні та другорядні риси. Є цільні, суперечливі, сильні, вольові та слабкі характери.

Щоб допомогти йому в цьому, соціальний педагог пропонує найбільш загальні властивості характеру:

- Сила характеру. Людина з таким характером уміє добиватися поставленої мети, переборювати труднощі, відстоювати свої переконання, розвивати духовну діяльність, виявляти мужність.

- Слабкість характеру. Проявляється в легкодухості, ваганні, нерішучості, нестійкості поглядів, піддатливості.

- Оригінальність характеру. Виявляється в індивідуальній своєрідності людини, в тому, що її різко відрізняє від інших. Наприклад, підвищена чутливість, зайва замкненість.

- Цільність характеру. Являє собою погодженість ставлень людини до різних проявів життя (єдність слова і діла).

- Твердість характеру означає послідовність, наполегливість у досягненні мети, відстоювання поглядів і т. д.

Структура рис характеру виявляється у тому, як людина ставиться:

а) до інших людей, демонструючи увагу, принциповість, прихильність, комунікативність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси;

б) до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ретельність, точність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси;

в) до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси;

г) до себе, виявляючи розумний егоїзм, впевненість у собі, нормальне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси.

Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Акцентуації характеру -- це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людини.

Виділяють такі основні типи акцентуації характеру:

· інтровертний тип, якому властиві замкненість, утруднення в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими;

· екстравертний тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість;

· некерований тип -- імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозріливий;

· неврастенічна акцентуація -- з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

· сензитивний тип -- з надмірною чутливістю, лякливістю, сором'язливістю, вразливістю;

· демонстративний тип, якому властиві егоцентризм, треба в постійній увазі до себе, співчутті.

Більш детальна характеристика цих та інших типів акцентуацій дається у працях К. Леонгарда, А. Лічко. Акцентуйованим особистостям украй необхідно за допомогою психолога блокувати акцентуйовані риси характеру, що призводять до міжособистісних та внутрішніх конфліктів.

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стають дорослі; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. А починаючи з підліткового віку важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання. Характер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.

Здібності талант людини теж є об'єктом самопізнання, оскільки від них великою мірою залежить і власна доля особистості, і доля суспільства, в якому вона живе. Здібності -- це потенційні можливості людини, які забезпечують їй більш високі, ніж в інших людей, показники в діяльності. Талант характеризується невтомністю, одержимістю, величезним інтересом, що супроводжується працелюбністю. Здібності і талант виявляються в усіх сферах діяльності людини.

Школяреві слід знати і особливості свого мислення. Характеристикою мислення і розуміння людини є її розум. Мислення -- це оперування знаннями. Не може бути мислення, якщо немає чим оперувати.

Усвідомлення школярами ролі знань -- важлива умова самовдосконалення свого мислительного апарату. Збагачення знань здійснюється шляхом самоосвіти, ефективність якої досягається на основі систематичного вдумливого читання, опори на результати освіти, досягнення нових знань, самовдосконалення розуму, здібностей, умінь і навичок шляхом самостійної роботи, вичленення необхідної для практики інформації, прогнозування чіткого плану здійснення самоосвітньої роботи, відповідного режиму, самоконтролю, самооцінки того, що і як засвоєно.

Самоосвіта -- невід'ємна складова ланка самовиховання школяра. Вона є запорукою інтенсивного самовдосконалення мислення.

Школяреві слід знати, що мислення буває різних видів: технічне, яке допомагає успішно розв'язати технічні завдання, наукове, що сприяє розв'язанню теоретичних, наукових завдань, художнє, яке виявляється в художньому відображенні навколишнього світу. Знаючи властивий їй вид мислення, людина розвиває його до рівня універсальності.

Який би вид мислення людина не намагалася б у собі розвинути, вона повинна знати, що успіх розв'язання будь-якого завдання залежить від розвитку багатьох якостей, частково від таких, як: допитливість, інтерес до життя (розвиваються краще тоді, коли людина постійно задає собі запитання: “Чому? Для чого?” і т. д.); глибина розуму -- вміння виділяти основне в кожному явищі, проблемі; гнучкість і рухомість розуму -- вміння включити знайомий предмет, образ, явище в нові поєднання (розвиваються тим краще, чим частіше людина застосовує знання в процесі розв'язання конкретних завдань) логічність розуму -- послідовність у розв'язанні завдань, прагнення врахувати всі деталі, уміння аналізувати і синтезувати явища, проблеми.

Основний критерій розвинутого мислення -- здатність створювати нові ідеї. Розум поза ідеєю існувати не може. Будь-яка нова ідея -- це відхід від стандарту, це боротьба із застарілою точкою зору, яка закріпилася. А для цього потрібна сміливість думки -- найвищий вид мужності. Тому розум і характер повинні формуватися разом.

Думка, як і магнетизм, подібна до електрики і управляється якщо не тими, то аналогічними законами. Кожна народжена в нашому мозку думка є сила більшої чи меншої напруженості. Ступінь сили думки залежить від того, як вона створюється нами.

Коли людина думає, від неї, як сонячний промінь, йде невловимий, невидимий струм енергії, який і справляє більший чи менший вплив на оточуючих.

Якщо ми думаємо в'яло, слабо, несміливо, нерішуче, невпевнено то й сила нашої думки буде такою самою, майже ніякою. Якщо ж ми думаємо зосереджено, не відхиляючись у бік, твердо, енергійно, наполегливо, то сила нашої думки буде могутньою і виконає своє призначення, досягне мети. Тому слід розвивати в собі сильні, міцні думки.

Особливе значення в процесі засвоєння школярами знань має рівень їхнього запам'ятовування. Психологи розрізняють пам'ять рухову (відпрацьовані рухи акробата в цирку чи балерини в театрі), музичну (відтворення музичних творів) емоційну (спогад про яку-небудь радісну подію підносить настрій) словесну (допомагає зберегти і точно відтворити суть прочитаного, почутого). Знаючи види пам'яті, школяр може визначити, який із них розвинутий у нього краще, а який потрібно розвивати шляхом відповідного тренування. Удосконалити свою пам'ять неважко людині вольовій. Для цього потрібно її постійно тренувати, запам'ятовуючи певний матеріал, який поступово ускладнюється. Це можуть бути вірші і проза, ряди цифр, рухи і музика і т.д.

2. Оцінка агресивності у стосунках

Під агресією розуміють будь-які навмисні дії, які спрямовані на завдання шкоди іншій людині, групі людей, чи тварині. Під час характеристики агресії найчастіше використовують два основних поняття - агресивну поведінку і агресивність. Агресивність - це властивість особистості, що виражається готовністю до агресії.

Для дослідження агресивної поведінки підлітків з урахуванням поставлених задач використовувалась Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі. У дослідженні брали участь 3 учнів.

А. Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості і визначив останню як: "...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій". Створюючи свого опитувальника, диференціюючого прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Даркі виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма - агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.

3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість - у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.

7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8. Відчуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваються ним.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає "так" чи ні".

При складанні опитувальника використовувалися принципи:

1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються за вісьма шкалами таким чином:

I. Фізична агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68,

"ні" =1, "так" = 0: 9, 7.

2. Непряма агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63,

"ні" = 1, "так" = 0: 26, 49.

3. Роздратування: "так" = 1, "ні" = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72,

"ні" = 1, "так" = 0: 11, 35, 69.

4. Негативізм:

"так" = 1, "ні" = 0: 4, 12, 20, 28,

"ні" = 1, "так" = 0: 36.

5. Образа:

"так" = 1, "ні" = 0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.

6. Підозрілість:

"так" = 1, "ні" = 0: 6,14, 22, 30, 38, 45, 52, 59,

"ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75.

7. Вербальна агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73,

"ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75.

8. Відчуття провини:

"так" = 1, "ні" = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Індекс ворожості включає 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) включає шкали 1, 3, 7.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4, а ворожості - 6,5-7 плюс-мінус 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву агресивності.

Таблиця 1

Результати дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі

№ п/п.	Ім'я	Стать	Діагнос-ти-ка рівня агресії за методикою Басса-Даркі	Індекс агресив-ності (ІА)	Індекс ворожості (ІВ)
			Фізична аг-ре-сія (1)	Вербальна агресія (2)	Непряма агресія (3)	Негати-візм (4)	Роздрату-вання (5)	Підозрі-лість (6)	Образа (7)	Почуття провини (8)
1	Максимчук А.В.	чол.	22	40	78	40	81	88	91	66	26	7
2	Нікітюк Р.П.	чол.	77	48	26	60	27	22	52	33	21	4
3	Соловей О.М.	чол.	66	88	78	60	90	99	65	44	28	5

Використання методики діагностики показників і форм агресії А. Басса та А. Даркі дало можливість отримати широку інформацію про цей феномен.

Високу комунікативну агресивність має Соловей О.М., для нього характерна мимовільність агресії, аутоагресія, нездатність гальмувати агресію й задоволення від агресії; підлітки із середнім рівнем комунікативної агресивності надають перевагу розплаті за агресію й ритуалізації агресії.

За результатами тесту дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі в можна сказати наступне: переважають такі різновиди агресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах "Вербальна агресія" та почуття провини, образа.

МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ПОКАЗНИКІВ І ФОРМ АГРЕСІЇ А. БАССА І А. ДАРКІ

Прочитуючи або прослуховуючи зачитувані твердження, приміряйте, наскільки вони відповідають вашому стилю поведінки, вашому способу життя, і відповідайте: "ТАК", "МАБУТЬ, ТАК", "МАБУТЬ, НІ", "НІ".

1. Часом не можу справитися з бажанням нашкодити кому-небудь.

2. Іноді можу попліткувати про людей, яких не люблю.

3. Легко гарячуся, але легко й заспокоююся.

4. Якщо мене не попросити по-хорошому, прохання не виконаю.

5. Не завжди отримую те, що мені покладене.

6. Знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7. Якщо не схвалюю вчинки інших людей, даю їм це відчути.

8. Якщо трапляється обдурити кого-небудь, відчуваю розкаяння совісті.

9. Мені здається, що я не здатний ударити людини.

10. Ніколи не гарячуся настільки, щоб розкидати речі.

11. Завжди поблажливий до чужих недоліків.

12. Коли встановлене правило не подобається мені, хочеться порушити його.

13. Інші майже завжди вміють використовувати сприятливі обставини.

14. Мене насторожують люди, які відносяться до мене доброзичливіше, ніж я цього чекаю.

15. Часто буваю не згоден з людьми.

16. Іноді в голову приходять думки, яких я соромлюся.

17. Якщо хто-небудь ударить мене, я не відповім йому тим же.

18. У роздратуванні ляскаю дверима.

19. Я дратівливіший, ніж здається збоку.

20. Якщо хтось корчить з себе начальника, я чиню йому наперекір.

21. Мене трохи засмучує моя доля.

22. Думаю, що багато людей не люблять мене.

23. Не можу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.

24. Ті, що ухиляються від роботи, повинні переживати почуття провини.

25. Хто ображає мене або мою сім'ю, напрошується на бійку.

26. Я не здатний на грубі жарти.

27. Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються.

28. Коли люди корчать з себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися.

29. Майже кожного тижня бачу кого-небудь з тих, хто мені не подобається.

30. Досить багато людей заздрять мені.

31. Вимагаю, щоб люди поважали мої права.

32. Мене засмучує, що я мало роблю для своїх батьків.

33. Люди, які постійно переводять вас, варті того, щоб їх луснули по носу.

34. Від злості іноді буваю похмурим.

35. Якщо до мене відносяться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюся.

36. Якщо хтось намагається вивести мене з себе, я не звертаю на нього уваги.

37. Хоча я й не показую цього, іноді мене гризе заздрість.

38. Іноді мені здається, що наді мною сміються.

39. Навіть якщо злюся, не вдаюся до сильних виразів.

40. Хочеться, щоб мої гріхи пробачили.

41. Рідко даю здачу, навіть якщо хто-небудь ударить мене.

42. Ображаюся, коли іноді виходить не по-моєму.

43. Іноді люди дратують мене своєю присутністю.

44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.

45. Мій принцип: "Ніколи не довіряти чужакам".

46. Якщо хтось дратує мене, готовий сказати йому все, що про нього думаю.

47. Роблю багато такого, про що згодом жалкую.

48. Якщо розсерджуся, можу вдарити кого-небудь.

49. З десяти років у мене не було спалахів гніву.

50. Часто відчуваю себе, як порохова бочка, готова вибухнути.

51. Якби знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко ладнати.

52. Завжди думаю про те, які таємні причини примушують людей робити що-небудь приємне для мене.

53. Коли кричать на мене, кричу у відповідь.

54. Невдачі засмучують мене.

55. Б'юся не рідше і не частіше за інших.

56. Можу пригадати випадки, коли був настільки злий, що хапав першу річ, що попалася під руку, і ламав її.

57. Іноді відчуваю, що готовий першим почати бійку.

58. Іноді відчуваю, що життя зі мною чинить несправедливо.

59. Раніше думав, що більшість людей говорять правду, але тепер цьому не вірю.

60. Лаюся тільки від злості.

61. Коли поступаю неправильно, мене мучить совість.

62. Якщо для захисту своїх прав потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.

63. Іноді виражаю свій гнів тим, що стукаю по столу.

64. Буваю грубуватий по відношенню до людей, які мені не подобаються.

65. У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.

66. Не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона цього заслуговує.

67. Часто думаю, що живу неправильно.

68. Знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

69. Не засмучуюся із-за дрібниць.

70. Мені рідко приходить в голову думка про те, що люди намагаються розсердити або образити мене.

71. Часто просто загрожую людям, не збираючись виконувати загрози.

72. Останнім часом я став занудою.

73. У спорі часто підвищую голос.

74. Прагну приховувати погане ставлення до людей.

75. Краще погоджуся з чим-небудь, ніж стану сперечатися.

При обробці даних у звичайних умовах відповіді "ТАК" і "МАБУТЬ, ТАК" об'єднуються (підсумовуються як відповіді "так"), так само як і відповіді "НІ" і "МАБУТЬ, НІ" (підсумовуються як відповіді "ні").

КЛЮЧІ для обробки результатів випробування за опитувальником

"1". ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ (к = 11):

1+, 9-, 17-, 25+, 33+, 41+, 48+, 55+, 62+, 68+.

"2". ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ (к = 8):

7+, 15+, 23+, 31+, 39-, 46+, 53+, 60+, 66-,71+, 73+, 74-, 75-.

"3". НЕПРЯМА АГРЕСІЯ (к = 13):

2+, 10+, 18+, 26-, 34+, 42+, 49-, 56+, 63+.

"4". НЕГАТИВІЗМ (к = 20):

4+, 12+, 20+, 28+, 36-.

"5". РОЗДРАТУВАННЯ (к = 9):

3+, 11-, 19+, 27+. 35-, 43+, 50+, 57+, 64+, 69-,72+.

"6". ПІДОЗРІЛІСТЬ (к = 11):

6+, 14+, 22+, 30+, 38+, 45+, 52+, 59+, 65-, 70-.

"7". ОБРАЗА (к = 13):

5+, 13+, 21+, 29+, 37+, 44+, 51+, 58+.

"8". ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ (к = 11):

8+, 16+, 24+. 32+, 40+, 47+, 54+, 61+, 67+.

Сумарні показники:

("1" + "2" + "3") : 3 = ІА - індекс агресивності;

("6" + "7") : 2 = ІВ - індекс ворожості.

самопізнання задаток агресія рівень

Список використаної літератури

1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учеб. пособ. - М.: Изд-во «Ось»-89, 2000. - 224 с.

2. Джонсон, Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування/ Пер. з анг. В. Хомика. - К.: Академія, 2003. - 288 с.

3. Калина Н.Ф. Диагностика социального интеллекта личности// Журнал практикующего психолога. - 1999. - № 5. - С. 159-178.

4. Литовченко Н.Ф. Професійно орієнтований тренінг самопізнання та саморегуляції. Навчально-методичні матеріали для тренінгових занять студентів педагогічних вузів. - Ніжин: НДПУ, 2002. - 72 с.

5. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. - М.: Совершенство, 1998. - 208 с.

6. Мей Р. Искусство психологического консультирования. - М., 2001. - 192 с.

7. Панок В. Основи практичної психології: Підручник. - К.: Либідь, 2003. - 536 с.

8. Психология: Словарь/ Под общ. ред. А.В. Петровського. - М., 1990. - С. 463-464.

9. Рудестам К. Групповая психотерапия. - СПб.: Питер, 2000. - 384 с.

10. Цукерман Г.А. Психология саморазвития. - М.: Интерпракс, 2005. - 288с.

11. Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. - СПб.: Питер, 2000. - 640 с.

Размещено на Allbest.ru