Психологічні особливості характеру взаємодії студентів з електронними ресурсами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І.

РОЗРОБКА ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1 Вивчення проблеми впливу електронних ресурсів на користувачів

1.2 Особливості розвиваючої діяльності особистості в Internet

РОЗДІЛ ІІ.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СТУДЕНТІВ-КОРИСТУВАЧІВ

2.1 Особливості особистісних характеристик студентів-користувачів

2.2 Роль мотиву у формуванні особистісних характеристик студента-користувача

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

З 80 років ХХ століття зростає комп'ютеризація сучасного суспільства, яка останнім часом набула лавиноподібного характеру: практично неможливо знайти навчальний заклад, організацію без наявності в них комп'ютерів і комп'ютерних мереж. Великий потік нової інформації, застосування комп'ютерних технологій вплинули на розвиток особистості сучасної людини. У психологічній літературі з'являються дослідження, які стосуються впливу та наслідків комп'ютеризації суспільства.

Навіть при самому поверхневому погляді на все різноманіття психологічних досліджень віртуальної реальності, що існують на сьогоднішній день, можна відзначити їх «центровану» навколо особистісної проблематики, і зокрема проблеми ідентичності.

Хоча очевидно, що Internet є середовище перш за все інформаційне (по своєму походженню, основним функціям, можливостям, переважаючому змісту, нарешті), хоча переважна більшість користувачів Мережі використовують її саме як засіб інформаційного пошуку, хоча «спорідненість» Internet з іншими засобами масової інформації не потребує розгорнених доказів, наукова рефлексія проблем Internet-комунікації явно «перекошена» у бік особистості - так, як якби віртуальна реальність зі всім її практично безмежним інформаційним ресурсом була б виключно «полемо» самовираження людини.

М. Гріффітс (1995) - проблема Internet-залежності

К. Янг (1996) - вплив віртуальної взаємодії на особистість, зокрема депресія девіантна поведінка, проблема Internet-залежності

Дж. Сулер (1996) - вплив віртуальної взаємодії на особистість, статеві відмінності, залежність, ідентичність, спілкування

А. Голдберг (1997) - проблема Internet-залежності

Ш. Теркл (1997) - вплив віртуальної взаємодії на особистість

О.Войскунський (1983) - психологічні аспекти комунікативних процесів в мережі

О. Арестова (1992) -

А. Жичкіна (1999) - психологічні аспекти комунікативних процесів в мережі

О. Белінська (1999) - дослідження ідентичності у користувачів комп'ютерних мереж і процесів самопрезентации в мережі

Ю. Дроздов () - розглядає зміни в поведінці та агресивність користувачів

К. Мілютіна () - приділяє увагу потребам користувачів та способам їх задоволення

Однак, постановка проблеми й досі носить дискусійний характер. Тож нам представляється особливо важливим не вирішити, але поставити питання відносно впливу електронних ресурсів на користувачів студентського віку.

Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати психологічні особливості характеру взаємодії студентів з електронними ресурсами.

Об'єкт дослідження: Процес взаємодія студентів-користувачів з електронними ресурсами.

Предмет дослідження: Особливості характеру взаємодії студентів з електронними ресурсами.

Задачі дослідження:

1) проаналізувати стан досліджуваної проблеми в науковій психологічній літературі;

2) розглянути особистісні характеристики студентів-користувачів;

3) виявити психологічні особливості характеру взаємодії студентів з електронними ресурсами.

Методи дослідження:

1) метод теоретичного аналізу наукової літератури;

2) організаційні методи;

3) психодіагностичні методи (тестування, анкетування, спостереження, інтерв'ю);

Значення отриманих результатів: Отримані результати можуть бути використані при проведенні просвітницької роботи з користувачами комп'ютером з метою впливу на їх ставлення до інструменту, умов роботи, часу та характеру діяльності, а також для рефлексії. Вчителям інформатики з метою сприяння вирішенню диференційного підходу до навчання користування електронними ресурсами на уроках та факультативних заняттях. Психологам та соціальним педагогам з метою складання корекційно-розвивальних програм і впровадження їх в окремих спецкурсах з психології або розділом в програмі з профорієнтаційної роботи.

Структура й обсяг курсової роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури (40 найменувань). Загальний обсяг курсової роботи 50 сторінок.

РОЗДІЛ І.

РОЗРОБКА ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ

РЕСУРСІВ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1 Вивчення проблеми впливу електронних ресурсів на

користувачів

Комп'ютеризація суспільства останнім часом набула лавиноподібного характеру: практично неможливо знайти навчальний заклад, організацію без наявності в них комп'ютерів і комп'ютерних мереж. Великий потік нової інформації, застосування комп'ютерних технологій вплинули на розвиток особистості сучасної людини. У психологічній літературі з'являються дослідження, які стосуються впливу та наслідків комп'ютеризації суспільства.

Хоча першими про користування комп'ютером, як проблему заговорили американські журналісти, як тільки нові технології вийшли за межі лабораторій і стали доступними широкому загалу, у науковій літературі з'являються ґрунтовні дослідження Internet-залежності, які носять поки що пілотажний характер, швидше намічають цілі й задачі, що стоять перед дослідниками, які зіткнулися з новою проблемою. Все ж, можна з упевненістю сказати, що в одному дослідники одностайні: Internet-залежність є проблемою майже завжди людей молодого покоління. Також більшість психологів згодна, що близько 91% користувачів, схильних до залежності, шукають в мережі спілкування .

Згідно з опитуваннями, проведеними різними компаніями США, в середньому 45% працівників замість роботи "блукають" в мережі, 23% спілкуються з колегами, а 7% займаються власними справами. Британська газета Sundey Times наводить дані американських адвокатів, котрі стверджують, що ПК став найбільшою загрозою шлюбу за останні 30 років .

У 1994 році у результаті дослідження Кімберлі Янг - американського психолога Пітсбургського університету в Бредфорді, засобом якого стала розроблена нею і поміщена на web-сайт анкета-опитувальник комп'ютерної залежності, 80% користувачів були визнані адиктами (залежними). Це дослідження викликало хвилю дискусій щодо питання "наркотичної пристрасті" до Internet. Але оскільки на опитувальник К. Янг відповідали люди, які явно мали певні проблеми, вибірка не може вважатися валідною для всієї популяції Internet-мережі. Також піддається критиці набір запитань психолога.

У результаті більш пізнього дослідження К. Янг, яке опирається на відповіді 196 чоловік, залежними було названо лише 10%. Так, 25% залежних респондентів відповіли, що потрапили "на гачок" протягом перших шести місяців активної роботи в мережі, ще 58% стали залежними протягом року. При цьому 52% опитаних проходили курс терапії, пов'язаний з іншими залежностями (алкоголь, наркоманія, лудоманія (пристрасть до азартних ігор)), а 54% знаходилися в депресивному стані.

Internet-залежністю К. Янг називає нав'язливе бажання ввійти в Internet, находячись поза зв'язком (offline), і нездатність вийти з Internet, находячись на зв'язку (online). До "групи ризику" дослідниця відносить людей, "які часто в самотності сидять вдома, наприклад, домогосподарки". Опираючись на результати власних досліджень, К. Янг дійшла висновку, що найбільших втрат у кар'єрному рості, сімейних та дружніх відносинах завдає збільшення кількості часу, який користувач проводить в мережі і, як наслідок, витіснення реального життя на задній план і визначила ці прикмети як основні ознаки виникаючої залежності .

Українські психологи Н. Верховод та Л. Коргун пропонують ознаки комп'ютерної залежності: збільшення часу, який проводиться за комп'ютером; втрата реального відчуття часу; відхід реального спілкування, навчання, виконання доручень на задній план; втеча від проблем у віртуальний світ .

Марк Гріффітс (1995) ділить Internet-залежних на дві групи, виділяючи адиктів (залежних) першого і другого порядків. Адикти 1-го порядку мають піднесений настрій під час гри. Вони люблять грати групами в мережі, отримують позитивне підкріплення з боку групи, коли стають переможцями і саме це є для них головним. Комп'ютер для них - засіб отримання соціальної винагороди. Адикти 2-го порядку використовують комп'ютер для втечі від реального життя, їх прихильність до машини - симптом глибших проблем (фізичні недоліки, низька самоповага тощо)

Девід Грінфілд (1999) - провідний американський дослідник проблеми Internet-залежності, автор першої монографії з цього питання, вважає, що показник кількості залежних користувачів складає 6% .

Російський психолог Олександр Войскунський, дослідник особливостей спілкування в мережі, Internet-субкультури та феномена хакерства, звинувачує американських колег у необ'єктивності, стверджуючи, що віднесення надмірного користування комп'ютером в ряд психічних захворювань матеріально вигідне американським психотерапевтам внаслідок особливостей страхування громадян в США.

О. Войскунський відмічає, що при достовірному лонгітюдному дослідженні кількості Internet-залежних, їх число не перевищить 2%, і говорить про користування комп'ютером не як про залежність, а як про феномен взаємодії. Дослідник розуміє Internet "як складну семіотичну систему, як високорозвинене універсальне психологічне знаряддя, яке опосередковує різні види діяльності, що здійснюється в співпраці з Internet"

Ольга Арестова у співпраці з Л. Бабаніним та О. Войскунським з 1992 року проводять лонгітюдне дослідження мотивації діяльності людини в Internet, вважаючи, що "одним з важливих аспектів психологічного дослідження нового виду діяльності є вивчення її мотиваційної регуляції" . У ході досліджень автори виділили основні види мотивів, які "репрезентують основні описані в психології види мотиваційної спрямованості особистості: продуктивну, соціально-комунікативну, пізнавальну, розвиваючу" .

Російський психолог Олена Щепіліна також приділяє значну увагу мотивації користувачів та дослідженню цілей, з якими людина звертається до комп'ютера. Вона розглядає Internet-залежність не як психічне відхилення, а як поведінкову реакцію, і говорить, що "залежний" користувач відрізняється від "нормального" наявністю компульсивної діяльності (нав'язливої безцільової навігації по мережі).

О. Щепіліна говорить про дезадаптацію як про наслідок "зависання в мережі" і вважає, що "внутрішньо самотні" люди під загрозою виникнення залежності .

Російська дослідниця Анастасія Жичкіна, яка, окрім дослідження мотивації, значну увагу приділяє стратегіям самопрезентації в Internet, а також комунікаціям в мережі як фактору виникнення субкультури, схильна вважати, що з усіх користувачів залежними мають бути все ті ж 10% користувачів .

Українські психологи почали дослідження проблем Internet Ю. Дроздов () К. Мілютіна ()

Нагадаємо, що деякі психологи називають звикання до комп'ютера симптомом інших серйозних проблем в житті особистості (депресія, труднощі в спілкуванні). З іншого боку, практики вважають використання комп'ютера ефективним засобом подолання труднощів особистісного розвитку. В клініках Європи комп'ютерні програми успішно використовуються у лікуванні депресій.

Відтак у 1996 році в американській офіційній класифікації психічних хвороб DSM-V з'явився новий розділ - кібернетичні розлади, під якими розуміють втрату відчуття часу та реальності в ситуації захоплення комп'ютером, почали порівнювати з наркотичною чи алкогольною залежністю . Але залежність від комп'ютера є нехімічною, хоча й збуджує ті самі відділи головного мозку, що й психотропні речовини. Тому її доречніше порівнювати з захопленістю роботою чи навчанням.

У 1996 році американський психолог Айвен Голдберг вперше використав термін Internet-addiction (Internet-залежність) для описання неправдоподібно тривалого, можливо патологічного, перебування в мережі, і визначив її як нехімічну залежність від користування комп'ютером . Сам цей термін був запозичений з професійного лексикону психіатрів "для полегшення ідентифікації проблеми Internet шляхом асоціації її з характерними соціальними та психологічними проблемами" .

Наведемо деякі визначення поняття "залежність" з точки зору її впливу на особистість:

залежність - буває фізіологічною, якщо сам організм має потребу в даній речовині для нормального (швидше, звичного) функціонування, або психологічною, якщо ця потреба має афективну природу ;

залежність - неадекватно висока сприйнятливість до того чи іншого зовнішнього впливу, як правило, в зв'язку з особистісною нездатністю відмовитися від впливу як результату подібного впливу ;

залежність - непереборна тяга до будь-чого ;

залежність - результат розладів мислення і сприйняття, внаслідок яких мозок втрачає здатність адекватно оцінювати реальність: деякі факти він перебільшує, інші недооцінює або ігнорує ;

залежність - особливий внутрішній стан людини, який характеризується втратою особистістю свободи волі ;

патологічна залежність - така, що обмежує свободу особистості і негативно впливає на здоров'я .

По класифікації ВОЗ (Всесвітня Організація Здоров'я) здоров'я - це фізичне, психічне та соціальне благополуччя . Фізичні зміни в організмі людини-користувача коливаються від проблем з осанкою та зором аж до зміни гіпофізу. Спостерігалися навіть випадки так званого абстинентного синдрому, коли люди починали пітніти і тремтіти при вигляді комп'ютера. В сфері психічного здоров'я внаслідок дисонансу між "Я-реальним" та "Я-ідеальним", який виникає як результат здатності людського мозку добудовувати недосконалу віртуальну реальність таким чином, що вона сприймається як цілісна система, змінюється уявлення про себе та оточуючих. Внаслідок фізичної втомлюваності знижується настрій, активність; також втрачається відчуття реального часу в ситуації захопленості роботою чи іншим заняттям за комп'ютером. На соціальному рівні це може призвести до проблем у спілкуванні, формалізації знань та адинамії .

Особливості Internet дозволяють користувачу експериментувати з власною ідентичністю, створюючи "віртуальні особистості", які відрізняються і від персоналії користувача, і від його реальної самопрезентації Вони можуть бути реалізацією "ідеального Я", адже в мережі можна бути таким, яким хочеться, виразити різні сторони своєї особистості, відірвавшись від ряду основ соціальної категоризації: статі, віку, економічного статусу, етнічної належності тощо.

Але "віртуальна особистість" може бути і "поганою", створюваною з метою реалізації властивих людині агресивних тенденцій, які не можуть бути реалізовані в реальному спілкуванні в силу їх соціальної небажаності. В будь якому випадку "віртуальне Я" не буде продуктом власної творчості, оскільки буде орієнтоване на певні нормативні зразки. Тобто конструювання "Я" в Internet підлягає таким самим обмеженням, що і реальне конструювання.

Істотна відмінність віртуального образу від літературного або театрального, створюваного актором на сцені - його принципово необмежена протяжність у часі, динамічність, незавершеність. До того ж, можливе паралельне існування декількох віртуальних образів, інколи абсолютно несхожих, які відповідають одному реальному користувачеві і по-різному розкривають грані його "Я". Їх число обмежене осями аутоідентифікації суб'єкта, по кожній з яких він має право вибирати будь-яку з точок континіуму ідентифікуючих параметрів .

Портрет типового мешканця мережі, який створює різні "віртуальні Я", склали соціологи із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі: "напівскажені затяті холостяки, які не мають жодних контактів з навколишнім середовищем". Більшості з тих, хто вважає себе залежним, до 30 років. В основному, це люди з вищою освітою, при чому частіше гуманітарії. Серед спеціалістів мережі (програмістів, наладчиків та ін.) залежність практично не зустрічається .

Згідно з опитуванням, проведеним в 40 країнах світу, мешканець мережі "багато читає книг, більше, ніж "непідключені", часу приділяє суспільному життю і проводить перед телевізором не більше 5 годин на тиждень". Також було визначено, що Internet дійсно має позитивний, хоча й слабкий вплив на суспільні функції .

Якщо взяти до уваги базові підходи до проблеми особистості в інформаційному просторі, то всі дослідження можна згрупувати навколо дихотомій, що задають "лінії напруги" соціокультурної реальності інформаційного століття.

Виділяють такі дихотомії:

· пасивність/активність соціального суб'єкта інформаційного світу (наприклад, як наслідок можливостей інтерактивності і персоналізації на противагу зростаючий інтерпретативності інформаційних потоків);

· "розірваність"/гармонійність соціального буття члена інформаційного суспільства;

· суперечливість/погодженість змісту соціального впливу в інформаційному світі .

Варто зазначити, що "мережеманія" відрізняється від ігроманії: у другому випадку до першої додається нервове та фізичне збудження .

Однак побоювання, що ігри провокують або посилюють агресію, поки що не підтверджуються дослідженнями. Поряд з цим з'являються дослідження, які доводять корисність розумного застосування комп'ютерних ігор. Професор психології університету Вашингтон в Сент-Луїсі Алан Кастелл говорить, що у студентів-геймерів краще розвинута візуальна увага. Мозок, натренований на іграх, працює так само, як і в інших студентів, не створюючи особливих стратегій, але обробка процесів проходить швидше і якісніше .

Німецький вчений Клаус Матіак дослідив 13 чоловік, які проводять за іграми не менше 2 годин щоденно, і дійшов висновку, що мозок геймера, сприймаючи гру як реальність, залучає тільки когнітивні функції (пам'ять, увага, мовлення, цілісне сприйняття і цілеспрямовану рухову активність), не включаючи емоцій . Щоправда, тут виникає проблема збіднення емоційного світу гравців і поступового виховання в них байдужості.

Австралійські медики зі шпиталю Аделаїди провели експеримент з використання віртуальної реальності як знеболювального для дітей з опіками віком від 5 до 18 років. Додавання комп'ютерних ігор до знеболювального знизило показник больових відчуттів з 4,1 до 1,3 балів з можливих 10. Ефект пояснюється тим, що мозок людини сприймає віртуальний світ як реальний, і це не дозволяє концентруватися на власних больових відчуттях .

Відомо, що однозначно згубно впливає комп'ютерна гра на особистість дитини віком до 12-14 років. Школяр втрачає відчуття межі між реальною і віртуальною реальністю швидше, ніж старші користувачі, ідентифікуючи себе зі своїм героєм. Наслідком цього є перенесення варіанту "запасного життя" у реальність. Також дітьми, захопленими комп'ютерними іграми, жорстокість сприймається як норма .

Узагальнюючи вищесказане, відзначимо, що проблема впливу електронних ресурсів на користувачів інтенсивно досліджується в різних областях науки. Так, у психотерапії існує термін "Internet-залежність", який відображає патологічну пристрасть до використання електронних ресурсів. Психотерапевти проводять дослідження і пропонують варіанти програм подолання цієї адикції.

В психології питання належності цього виду діяльності до патологій залишається невирішеним; більшість дослідників проблеми взаємодії людини з комп'ютером акцентують увагу на особливостях особистісного розвитку користувачів, їх соціальної взаємодії та специфіки інтелектуального розвитку.

1.2. Особливості розвиваючої діяльності особистості в Internet

Виділені нижче чинники є невід'ємною особливістю функціонування Internet як інформаційного поля, що охоплює практично всю планету. Вони невід'ємні від самої ідеї, покладеної в основу створення мережі і можуть застосовуватися користувачем відповідно до його цілей, проблем та здібностей.

Перевага Internet як системи доступу до інформації полягає у тому, що фактор державних кордонів істотно змінюється: в одній і тій же віртуальній програмі можуть брати участь і спілкуватися користувачі з різних країн. Кожен користувач може знайти для себе в мережі необхідну йому інформацію, представлену в будь-якій з технічно існуючих форм, - текстовому, аудіо, відео та ін. форматах. Інформація може носити суто приватний, науковий, суспільний характер.

Існує дві тенденції наповнення мережі матеріалами. Перша полягає у задоволенні утилітарних, комерційних запитів. Це доступні кожному популярні сервери, які служать для розваги і спілкування, а також різні електронні магазини і реклама. У даному випадку пропозиція формує попит.

Друга тенденція пов'язана з удосконаленням мережі для професійних користувачів - як наукового, так і освітнього інформаційного простору . Загалом, робота з інформацією і засобами її пошуку стає необхідним компонентом інформаційної культури. Internet, як і будь-яка інша технологія, повинен допомагати людині у задоволенні її конкретних потреб і вирішенні певних задач.

На сучасному етапі розвитку новітніх інформаційних технологій можна говорити про виникнення Internet-субкультури, яка володіє своїми законами формування внутрішніх відносин і власним унікальним набором чинників, що впливають на особистість: сленгом, внутрішньою ієрархією, набором сталих ідей, що складають світоглядну позицію членів субкультури, певними етичними нормами, достатньою кількістю формальних і неформальних лідерів, що формують навколо себе стійкі співтовариства користувачів, які здійснюють в них ідейне керівництво .

Як будь-яка інша субкультура, Internet об'єднує великі групи населення, формує коло інтересів і спілкування, стимулює розвиток міжособистісних відносин і має свої позитивні і негативні чинники впливу на індивідуальну сферу психічної діяльності своїх членів.

Поряд з майже необмеженою можливістю знаходити потрібну інформацію існує реальна небезпека розповсюдження по всьому світу неправдивих тверджень, шахрайства або інших негативних явищ. Оскільки мережа надає користувачеві можливість втілювати свої права або зловживати ними, очевидно, що люди повинні нести відповідальність за свої дії і за світ, який вони створюють.

Однією з основних проблем щодо отриманої в Internet інформації (як і в інших інформаційних системах) є її достовірність і можливість оцінювання користувачем достовірності отримуваної інформації. Сьогодні це особливо важливо, оскільки у більшості джерел інформації у мережі немає поки що тієї репутації, яка склалася у offline джерел (газет, телебачення, видавництв, радіоканалів) за довгий період їх існування.

Однак серед російської та української аудиторії ступінь довіри до відомостей, почерпнутих в мережі, загалом вищий, оскільки вони набагато різноманітніші і ширші. За даними О. Якушиної користувачів приваблює в мережі можливість здобувати саме ту інформацію, яку вони хочуть отримати, а не ту, яку їм нав'язують засоби масової інформації . Частково це можна пояснити відсутністю довіри споживачів інформації до вітчизняних offline джерел, оскільки більшість з них не можуть бути названі незалежними і відкрито, а більшість контекстуально підтримують одну політичну силу чи стратегію і критикують іншу.

Правильне сприйняття інформації залежатиме від того, наскільки люди навчені аналітичній роботі з нею, чи володіють критичним мисленням тощо. Питання надання достовірної інформації частково компенсується роботою адміністраторів пошукових систем, але більшою мірою лягає на плечі самого користувача. Отож, колосальний об'єм інформаційних ресурсів обертається проблемою вибору користувачем достатньо інформативних і достовірних ресурсів.

Безперечною гідністю мережі є потенційна можливість кожного користувача розміщувати в мережі і робити доступною для необмеженого числа інших користувачів власну інформацію. Відомо, що мережа є найдемократичнішим засобом масової інформації, який не вимагає ніяких капіталовкладень і є доступним кожному. Найважливішим чинником, що визначає зростання інформаційних ресурсів мережі, є відсутність необхідності привертати для вирішення завдань представлення інформації значні матеріальні ресурси .

Однак Internet є не тільки джерелом інформації; мережа виступає як засіб, інструмент для її пошуку, переробки та представлення. Одним з найефективніших способів представлення інформації є виготовлення web-сторінок . При знайомстві з прийомами web-дизайну повинно враховуватися те, що це - не мета, а засіб, який можна успішно застосовувати в розвиваючих цілях. Сторінки повинні представляти інтерес для всіх користувачів мережі й бути зробленими на високому рівні. Величезну роль тут також грає здатність шукати інформацію. Тобто процеси пошуку й надання інформації взаємопов'язані.

Ще одним плюсом інформаційних ресурсів мережі в цьому випадку є можливість зворотного зв'язку між користувачем і суб'єктом, що надав інформацію. Адже користувачеві надається можливість заявити про себе, повідомити відвідувачів свого ресурсу про необхідні, з його точки зору, відомості приватного, рекламно-комерційного або суспільного характеру.

Не можна не відзначити освітній потенціал мережі. Частина розміщеної в Internet інформації створюється цілеспрямовано різними науковими й освітніми співтовариствами. Internet можна використовувати як для самоосвіти, так і в академічному навчанні. Адже на сьогодні всесвітня павутина Word Wide Web є службою Internet, яка розвивається найбільш динамічно. Гіпертекстовий формат представлення інформації (HTML) дозволяє існувати в одному документі текстовій і мультимедійній інформації з будь-якої точки земної кулі .

Але існує проблема, яка полягає у тому, що образність, як специфічність форми подачі інформації в Internet, може бути вирвана із загального освітнього контексту, що часто не дає розуміння. Після спостереження за образами з'являються розрізнені факти й емоційні відлуння, які не мають чіткої структури. На відміну від книги, яка примушує думати, при мультимедійній подачі інформації виникає складність формулювання представленого.

Освітній потенціал Internet розкривається у тому, що він є не тільки джерелом навчальної інформації, але й виступає як засіб, інструмент для її пошуку, переробки та представлення. Отож користувачі повинні вміти цілеспрямовано шукати інформацію, грамотно її інтерпретувати, а також мати уявлення про інструментарій підготовки передачі й отримання інформації і початкові вміння працювати з цим інструментарієм .

Ці вміння включають:

· здатність користуватися комп'ютером, інформаційними ресурсами мережі, програмними засобами;

· спроможність користуватися пошуковими системами і каталогами;

· здібність цілеспрямовано знаходити потрібну інформацію;

· змогу розуміти адресну спрямованість інформації, критично осмислювати, інтерпретувати її, формувати і обґрунтовувати альтернативні погляди;

· уміння зберігати і використовувати інформацію у повсякденному житті;

· хист переробляти і представляти інформацію.

Заслуговує уваги й Internet-комерція як особливий вид діяльності, який у наш час приваблює все більше молодих користувачів. Особливість Internet як поля для комерційної діяльності обумовлена його відвертістю як системи доступу до інформації. Комерційна діяльність в Internet розвивається за рядом напрямків, що безпосередньо або побічно відносяться до роботи самої мережі.

Непряме відношення до мережі реалізується у створенні online-ресурсів, які імітують звичайні види комерційної діяльності: рекламних сторінок, Internet-магазинів, Internet-аукціонів, електронних оголошень, Internet-бірж тощо. Безпосереднє відношення до роботи мережі реалізується в створенні Internet-ресурсів, що приносять прибуток шляхом реклами інших сайтів, провайдерської діяльності, послугах із створення web-сторінок, програмних продуктів .

Легкість доступу до Internet-ресурсів є визначальним чинником зростання комерційної діяльності, наслідком якої є доступність Internet-комерції для широких верств користувачів. Додатковими чинниками успіху є електронна система розрахунків і неповний контроль з боку держави за комерційною діяльністю в мережі.

Названі вище чинники роблять Internet-комерцію особливо привабливою для молодих користувачів, забезпечуючи, у вузькому сенсі цього слова, їх соціалізацію, а нерідко - професійне, кар'єрне і матеріальне зростання. З іншого боку, обмеженість сфери діяльності мережею несе негативне десоціалізуюче навантаження .

Широко розвивається сьогодні й професійна діяльність у мережі. Ці процеси зумовлені, у першу чергу, високими можливостями Internet як засобу комунікації.

Як приклад розглянемо здійснення медичної, і, зокрема, психолого-психіатричної допомоги в online-режимі. Характер цієї діяльності певною мірою обмежений відсутністю безпосереднього контакту з пацієнтом, що наближає її фактично до режиму консультування по телефону. Додатковим позитивним чинником є в даному випадку можливість підключення автоматизованих систем тестування.

Практично необмежені можливості дає online-консультування при виконанні скринінгових досліджень, наприклад, при психологічному обстеженні великих колективів, які знаходяться на великій відстані. Сучасні діагностичні методики легко можуть бути реалізовані в online-режимі, що дозволяє провести відбір осіб, які вимагають очного консультування .

Важливим чинником для користувача є можливість отримати пораду від фахівця, що знаходиться поза місцем його перебування. З іншого боку, зберігається анонімність і конфіденційність наданої інформації, хоча, на жаль, остання, як правило, виявляється недостатньо повною.

Таким чином, вирішальним чинником, що визначає найближче майбутнє online-консультування, залишається попередня діагностика і вирішення питань про необхідність очної консультації, вибір фахівця, визначення пріоритетних напрямів подальших діагностичних і лікувальних заходів.

Накопичений рядом клінічних підрозділів позитивний досвід у використанні Internet-консультування осіб, які страждають алкоголізмом і наркоманією, як і іншими психічними розладами й соматичною патологією, свідчить про сприятливі перспективи розвитку online-консультування .

Також Internet виступає як універсальний засіб комунікації, що поєднує можливість пересилки тексту (графіки, звуку, відео) у формі електронної пошти, яка фактично відповідає можливостям звичайних поштових пересилок; форумів; дощок оголошень, зокрема забезпечених пошуковими системами; спілкування в режимі реального часу (чати, ICQ). Як і будь-яка інша сфера діяльності, що включає професійні і приватні інтереси, Internet є своєрідним середовищем функціонування індивіда, яке надає можливість користувачеві залишатися (до певної міри) анонімним . При цьому, особливістю спілкування в режимі реального часу є можливість одночасно підтримувати зв'язок відразу з декількома співрозмовниками, загальнодоступність цього контакту, можливість вибору аудиторії і тем для дискусії.

Також важливим елементом спілкування online є можливість виступати у ролі, неможливій при звичайному спілкуванні в реальному середовищі. Досвід показує, що більшість чатів і форумів мають постійну аудиторію, вибудовуючи свого роду online-клуби за інтересами. При цьому абсолютно втрачається чинник відстані, спілкування не вимагає особистого знайомства, і, як правило, не припускає його виникнення поза мережею, що знімає цілий ряд психологічних бар'єрів, дозволяє висловлюватися відповідно до своїх поглядів, дає можливість самовираження у діалозі . Однак варто нагадати, що конструювання "Я" в Internet підлягає таким самим обмеженням, що і реальне конструювання, оскільки "віртуальне Я" буде орієнтоване на певні нормативні зразки мережі, що не сприятиме виникненню продукту власної творчості користувача.

Однак, не зважаючи на анонімність, проблема ідентифікації користувача в мережі, як і в будь-якій іншій системі, повинна бути вирішена. При цьому варто зазначити, що online-комунікація володіє певним деперсоніфікуючим потенціалом, який надає користувачеві можливість створювати майже нічим не обмежений образ. Негативною стороною цього процесу є саме чинник деперсоніфікації, вірніше - підміни власних аутоідентифікуючих чинників сконструйованими віртуальними. Цей процес позначений як метаперсоніфікація .

Крім того, Internet являє собою скарбницю комп'ютерних ігор, які знаходяться у вільному доступі користувача. Переважання ігрової форми обумовлене відсутністю необхідності в спеціальних навичках роботи з комп'ютером, захопливістю багатьох ігор і представленою іграми можливістю аутоідентифікації з різними героями. ПК-ігри значно виграють за популярністю навіть у пригодницької і фантастичної літератури, що пов'язане з їх динамічністю, і головне - складним, сюжетним алгоритмом, який змінюється по ходу дії, інтерактивністю сюжету

Окрім версій, що реалізовуються в автономному режимі, є велика кількість ігор по мережі - від шахів й ігор у карти, які реалізовуються в online-режимі, до специфічних, виключно комп'ютерних ігор - стратегій, квестів, симуляторів тощо.

Багато ігор поєднують у своєму сюжеті декілька ліній, що дозволяє проявити творчі, деструктивні і пошукові якості користувача. У більшості ігор існує і система заохочень, що стимулює геймерів до вдосконалення своєї "майстерності". Ще більшу можливість в реалізації конкурентних відносин надають ігри по мережі, зростанням рейтингу користувача в яких компенсуються його нереалізовані амбіції у реальному світі .

Є підстави твердити, що особливістю розвиваючої діяльності в Internet є її побудова в залежності від потенціалу особистості: мотивів, потреб, інтересів, інтелектуального розвитку людини. У випадку гармонійності співвідношення ресурсів особистості і відсутності у неї невирішених життєвих проблем, від яких вона може "втікати" у мережу, комп'ютер може стати інструментом для особистісного й навчально-професійного розвитку.

РОЗДІЛ ІІ.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСБИСТІСНИХ

ХАРАКТЕРИСТИК СТУДЕНТІВ-КОРИСТУВАЧІВ

2.1 Особливості особистісних характеристик студентів-

користувачів

Вік - категорія конкретно-історична. Юнацький вік, як і підлітковий, з'явився тоді, коли період підготовки до дорослого життя в суспільстві став більш важким і тривалим. Тому юність стає другим перехідним періодом у розвитку особистості, це - час реального переходу до справжньої дорослості, перші ознаки якої з'являються у підлітковому віці. Однак, у студентів дуже мало дитячих рис, які переважають у підлітків; юнаки тяжіють до більш пізніх вікових етапів: молодості і зрілості.

В ході дослідження, проведеного Т.В. Снєгірьовою, виявлено наступні шість типів ціннісно-часової структури "Я", що виражаються в співвідношенні між минулим, теперішнім і майбутнім "Я":

1. Всі три "Я" пов'язані один з одним і в рівній мірі відповідають ідеальним "Я". Це - суб'єктивне гармонійне уявлення людини про себе.

2. Теперішнє "Я" більшою мірою тяжіє до майбутнього, а минуле "Я" представляється абсолютно чужим, і ставлення до нього незмінно критичне. Теперішнє "Я" виступає як новий ступінь в особистісному самовизначенні.

3. Майбутнє "Я" відірване від теперішнього. Всі три часи існування "Я" сприймаються як абсолютно різні. З ідеальним "Я" узгоджується тільки майбутнє.

4. Ідеальне "Я" не включене ні в теперішнє, ні в майбутнє "Я", воно ізольоване від них і не впливає на розвиток особистості.

5. Минуле і теперішнє "Я" пов'язані один з одним. Інший полюс, відмінний від них, утворює зв'язок між майбутнім і ідеальним "Я". Власників такого поєднання особистісних атрибутів відрізняє низька самооцінка і відсутність засобів, за допомогою яких вони змогли б зближувати минуле і теперішнє "Я" з ідеальним і майбутнім.

6. Теперішнє "Я" зовсім випадає з процесу розвитку. Воно відірване від минулого і не має зв'язку з майбутнім, не відповідає й ідеальному "Я".

Виявилось, що в юнацькому віці найчастіше зустрічається другий з перерахованих вище варіантів. Ймовірно, він більшою мірою відповідає юнацькій віковій нормі. Критичність до дитинства тут супроводжується помірно високою самооцінкою і спрямованістю життєвих перспектив на майбутнє. На другому місці за частотою в цьому віці зустрічається перший варіант. На третьому місці розташовується третій варіант. Решта в юнацькому віці становлять виняток і є, швидше,віковими психологічними аномаліями [21].

Дані цього дослідження вказують на виразну тенденцію, характерну для юності: поєднання критичного ставлення до себе у минулому і спрямованість у майбутнє. Разом з тим можна зробити висновок про часткову гармонізацію станів особистості в юнацькому віці.

Юність - час вибору життєвого шляху. Юнаки будують плани, починається і реалізація поставлених цілей - робота за вибраною спеціальністю, навчання у вузі, іноді створення сім'ї.

Соціальна ситуація розвитку в юності - ситуація вибору життєвого шляху. Починається реалізація планів, намічених в 16-17 років, які іноді приносить задоволення, а іноді приводить до усвідомлення помилковості зробленого вибору, розчарування, спрямованості до нових цілей.

Багато випускників шкіл продовжують навчання. Серед них ті, хто знайшов своє покликання і прагне здобути необхідні знання; інші виконують волю батьків або йдуть вступати до вузу за компанію з другом; комусь потрібний диплом, щоб просуватися по службових сходах або вдало вийти заміж, уникнути служби в армії тощо.

Сучасні студенти найчастіше відзначають такі переваги продовження навчання перед улаштуванням на роботу: вуз дає необхідні знання й уміння і тим самим готує "до дорослого життя", "просуванню вгору", стає "дверима в більш-менш забезпечене життя при занятті улюбленою справою"; дає можливість "відстрочити остаточний вибір", спробувати, "твоє це чи ні", і "ще трохи побути дитиною" .

Мотиви вступу до вузу визначають і стиль студентського життя. Якщо вибір вузу був зроблений батьками, за навчання сплачено, а своє завдання студент бачить у продовженні дитинства і відстроченні життєвого вибору, навчальна діяльність швидше за все не виявиться продуктивною. Такого юнака цікавитимуть атрибути студентства мало пов'язані безпосередньо з навчанням. Такі студенти можуть закінчити інститут без глибоких знань або ж можуть бути відраховані за неуспішність. Ще один варіант - зацікавляться своєю майбутньою професією і почнуть серйозно вчитися. У такому випадку зміниться їх спосіб життя.

Якщо студент прийшов до вузу з бажанням вчитися, якщо він знайшов своє покликання або, витримавши конкурс, прагне отримати максимум знань, його захопить навчальна робота. На розваги і відпочинок в такому випадку юнак виділятиме не дуже багато часу.

У західній психології стиль студентського життя пов'язують з особливою субкультурою. Ф. Райє виділяє 4 типи субкультур коледжів.

Перший тип, названий студентською субкультурою, перетворює коледж (вуз) на заміський клуб. Основним змістом життя стають вечірки і побачення, випивка, автомобілі, спорт, а навчальні предмети відходять на другий план.

Другий тип - професійна субкультура - характеризується цілеспрямованістю у навчанні, бажанням забезпечити собі професійну підготовку і просування; освіта отримується, як необхідні продукти в магазині.

Третій тип - академічна субкультура. Її цінності не диплом, а знання й ідеї; поглиблене вивчення предметів виходить за рамки навчальної програми.

Четвертий тип - нонконформістська субкультура, яку відрізняє інакомислення, її створюють інтелектуальні "соціальні бунтівники", студенти, які ведуть богемний спосіб життя, та інші яскраві особистості.

У психологічному плані юність вирішує завдання остаточного, дієвого самовизначення й інтеграції в суспільство дорослих людей. І хоча перехід до юнацького віку супроводжують психологічні симптоми, які вказують на значні індивідуальні відмінності, проте спостерігається ряд загальних тенденцій.

Помітно поліпшується загальне фізичне і емоційне самопочуття юнаків, підвищується їх контактність і товариськість. Поведінка стає більш розумною і стриманою. В юності, порівняно з отроцтвом, значно знижується гострота міжособистісних конфліктів. Водночас відбувається певна стабілізація внутрішнього життя, що, зокрема, виявляється у зниженні рівня тривожності від підліткового до юнацького віку. У студентів нормалізується самооцінка, що також вносить позитивний вклад до внутрішньоособистісних і міжособистісних стосунків.

Значно поліпшуються від підліткового до юнацького віку особистісні якості, але говорити про те, що відбулося остаточне становлення особистості, ще не доводиться. Юнацький вік - це, з іншого боку, час не менших потрясінь, ніж підлітковий, але він якісно інший і пов'язаний з труднощами знаходження задовільної відповіді на питання "яким бути?".

При цьому, юнацький вік - вік специфічних психологічних контрастів, які характеризують внутрішній світ людини і сферу її міжособистісних відносин. У юнаків часто зустрічається підвищена невротичність, частіше, ніж у будь-якому іншому віці, зустрічаються акцентуйовані типи характеру. Студент - вже не дитина, але він схильний до категоричних думок і недостатньо продуманих вчинків .

Для юності характерна підвищена увага до внутрішнього світу людини, виразна вікова інтровертованість. Але це вже не роздуми тільки про себе. Це, як правило, думки про все: про людей, про світ, про філософські, побутові та інші проблеми .

У юності нерідко зустрічається загострене відчуття самотності, яке може привести до психічного руйнування, якщо воно триває довго і не зникає з переходом у наступний вік . На щастя, при встановленні тісних особистісних контактів з навколишніми людьми воно швидко зникає.

Юнаки основні труднощі свого життя пов'язують з появою відповідальності, якої не було раніше. В той же час вони оцінюють свій вік як такий, що приносить не тільки нові проблеми, але і нові, більш широкі можливості.

Однією з таких переваг є можливість здобути матеріальну незалежність, самостійність через отримання роботи, що задовольняє потребу відчути себе по-справжньому дорослим. Окрім того, працевлаштування надає життєвий досвід і практичні навички. Недоліками раннього включення в роботу вважаються висока відповідальність, неможливість знайти цікаву роботу за відсутності кваліфікації і низька заробітна плата .

Останнім часом студенти нерідко поєднують навчання з роботою, тобто більш-менш серйозно підробляють. Але досить часто, продовжуючи вчитися, студенти не набувають практичного досвіду і залишаються залежними від батьків. Те, який вибір буде зроблений в юності, рішення піти в той або інший конкретний вуз, залежить від спрямованості особистості, домінуючих мотивів, основних ціннісних орієнтацій.

З егоїстичною спрямованістю особистості, яка характеризуються достатньо сформованою ієрархічною системою цінностей і, відповідно, домінуванням егоїстичних мотивів, пов'язана поява престижної мотивації. Життєвий шлях обирається виходячи з прагнення добитися успіху в тій або іншій області науки, техніки або мистецтва, отримати престижну професію тощо. найбільш перспективна з погляду поставлених цілей професія і відповідний вуз обирається в залежності від матеріальних можливостей сім'ї, професійних та інших зв'язків батьків, а також власних схильностей і здібностей. Головним принципом вибору зазвичай стає пошук оптимального поєднання за параметрами: значущість життєвих цілей-їх досяжність. Самовизначення в такому випадку найбільш схильне до впливу зовнішніх умов і обставин.

Інший варіант егоїстичної спрямованості особистості пов'язаний з мотивами домінантності. Залежно від особливостей характеру, конкретних інтересів, навчальної і фізичної підготовки, а також можливостей батьків сприяти вибираній кар'єрі молоді люди з даною мотивацією прагнуть вступити в навчальні заклади, що готують управлінські кадри, вибирають військові училища, службу в спеціальних військах, в міліції тощо.

Ще одним поширеним варіантом ліній онтогенезу, пов'язаних з егоїстичною спрямованістю особистості, є переважна орієнтація на матеріальну сторону життя: від звичайного матеріального достатку, комфортних побутових умов до прагнення до збагачення і накопичення матеріальних цінностей. Мотив багатства ніколи не зустрічається в чистому вигляді. Гроші, як і інші матеріальні цінності, є вираженням могутності і влади. У такому випадку мотив багатства стає одним з проявів мотиву влади.

Духовно-етична і сутнісна спрямованість особистості припускають в юності пошук покликання, вибір професії, яка найбільше відповідає схильностям. Навіть у тому випадку, коли головною метою в житті є створення щасливої сім'ї, вуз або місце роботи ніколи не вибираються за принципом близькості від дому або згідно з іншими міркуваннями, не пов'язаним з інтересом до самої професії. Якщо покликання знайдене, то труднощі на шляху до отримання вибраної професії долаються із завзятістю і наполегливістю.

На період юності доводиться становлення етичної самосвідомості особистості. Цей період характеризується переходом на новий рівень моралі - конвенціональний . Першими привертають до себе увагу морально-етичні питання. Пов'язані з ними проблеми хвилюють студентів не стільки з пізнавальної точки зору, скільки в плані їх власного етичного самовизначення у зв'язку з початком пори кохання і встановленням інтимних стосунків з людьми протилежної статі. Їх пошуки, пов'язані з етичним вибором, у цьому віці зазвичай виходять за рамки кола безпосереднього спілкування.

Юнаки у пошуках правильної відповіді на ці питання звертаються до джерел, якими зазвичай користуються дорослі люди. Такими джерелами стають реальні, багатообразні і складні людські відносини, наукова, популярна, художня і публіцистична література, твори мистецтва, телебачення тощо.

У ранньому юнацькому віці завершується формування складної системи соціальних установок, причому воно стосується всіх компонентів установок: когнітивного, емоційного і поведінкового. Правда, період ранньої юності характеризується великими суперечностями, внутрішньою неузгодженістю і мінливістю багатьох соціальних установок.

Існування точок зору, серед яких немає ні абсолютно істинних, ні абсолютно помилкових і між якими молодим людям доводиться вибирати, спричиняє таку ситуацію, яка веде до швидкого розділення людей на групи, що відрізняються одна від одної за рівнем соціальної і етично-світоглядної зрілості. Ті, кому вдається самостійно вирішити питання самовизначення, перетворюються в зрілих особистостей, які володіють внутрішньою свободою, мають власну точку зору і готові її відстоювати. Ті ж, хто не в змозі самостійно вирішити складні світоглядні питання, затримуються в своєму розвитку і ще довго залишаються інфантильними.

В такому випадку великий вплив на розвиток особистості мають засоби масової інформації і культури, пропаговані ними цілі і цінності життя, зразки поведінки. Дією засобів інформації на студентів управляти досить важко. Проте тут є певні можливості для цілеспрямованого регулювання виховних дій. Вони пов'язані з можливістю вибору змісту повідомлень ЗМІ, У критичному ставленні до отриманої інформації.

Одне з найбільш помітних явищ, пов'язаних з юнацьким віком, - сильна тяга до самовиховання. Активний процес самовиховання, який починається у цьому віці, продовжується зазвичай протягом всього життя.

Рання юність - початок практичної реалізації життєвих планів, які складаються до кінця підліткового віку. юнацький вік споконвіку був пов'язаний з пошуками відповідей на два питання: «яким бути?» (етично-особовий вибір) і «ким бути?» (професійний вибір). Обидва ці процесу йдуть паралельно і взаємозалежно. Об'єднуючим їх напрямом розвитку є рух від дитячої залежності до дорослої відповідальності.

2.2 Роль мотиву у формуванні особистісних характеристик

студента-користувача

Як вже згадувалося у І розділі, мотивація глибоко досліджується російськими психологами як один з основних аспектів діяльності людини в Internet. Перші дослідження діяльності користувачів Internet у Росії почалися в 1990-х роках у зв'язку з розповсюдженням глобальних комп'ютерних мереж. Згадаємо, що дослідники виходили з розуміння комп'ютерних мереж як нового етапу розвитку зовнішніх засобів інтелектуальної діяльності, пізнання і спілкування.

Застосування комп'ютерних мереж веде до значних структурних і функціональних змін в психічній діяльності людини, які зачіпають пізнавальну, комунікативну й особистісну сфери. Внаслідок цього трансформується операціональна ланка діяльності, просторово-часові характеристики взаємодії суб'єкт-суб'єкт і суб'єкт-інформаційна система, процеси цілепокладання, мотиваційна регуляція діяльності [A].

Ці зміни дозволяють говорити про діяльність людини в Internet як про новий вид психічної реальності, який поєднує в собі властивості різних видів діяльності, що традиційно виділяються в психології (пізнавальна, комунікативна, ігрова, творча) [АБВ]. Таке уявлення робить Internet новим складним об'єктом психологічного дослідження.

Як відомо, мережа володіє певною необмеженістю доступу до інформації, яка має назву легка проникність бар'єрів. Її результатом є "ефект дрейфу цілей", що полягає у тому, що в процесі пошуку інформації, первинна мета пошуку замінюється іншими цілями, більш менш тісно пов'язаними з первинною. При цьому важливо відзначити, що цей процес починається до того, як первинна мета була досягнута. Таким чином, виникає враження, що в процесі пошуку психологічна спрямованість і інтерес начебто дрейфують від однієї мети до іншої, завдяки чому, даний ефект і отримав назву "Ефекту дрейфу цілей". Тут, доречно відмітити, що дана властивість є наслідком того, що інформаційне середовище має у своїй основі інформацію - категорію, яка не належить фізичному світу, і не підвладну фізичним законам і обмеженням.

Вважається, що будь-якій людині властивий певний набір базових потреб. Серед цих потреб виділяють потребу в спілкуванні, пізнанні, саморозвитку, досягненні, продовженні роду. Особливу групу потреб складають матеріальні, або утилітарні.

Потреба є об'єктивною потребою, необхідністю людської істоти в чомусь, що лежить поза її межами - в зовнішніх об'єктах, інших людях, їх оцінках, певних переживаннях. Ці об'єкти називаються предметами потреби, або мотивами . Під мотивацією в широкому сенсі маємо на увазі те, заради чого людина виконує певну діяльність. Будь-яка діяльність здійснюється внаслідок внутрішнього імпульсу (потреби) і заради зовнішньої по відношенню до неї цінності. Ці відношення й утворюють два полюси реальної мотиваційної системи. Таким чином, мотив - це предмет, на який спрямована діяльність, і який відповідає певній людській потребі [Л].