Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра психології

КУРСОВА РОБОТА

(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

з дисципліни "Психологічний спецпрактикум"

Тема: Програма психологічного тренінгу на розвиток комунікативних здібностей

ВИКОНАЛА:

студентка 401 групи

факультету психології та соціології

Косюк Ганна Олегівна

КИЇВ 2006

Зміст

психологічний тренінг комунікація

Вступ

Розділ І. Методологічні основи психологічного тренінгу. Поняття комунікації

1.1 Поняття "тренінг", "соціально-психологічний тренінг"

1.2 Основні принципи психологічного тренінгу

1.3 Поняття вербальної та невербальної комунікації

Розділ ІІ. Програма психологічного тренінгу на розвиток комунікативних здібностей

2.1 День перший

2.2 День другий

2.3 День третій

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Останні двадцять років XX століття, з точки зору психології, виділяються тим, що практична психологія з кожним роком усе ширше використовувала групові форми роботи, серед яких особливе місце займають тренінги. Вони є найбільш динамічними в розвитку методології й методів соціальної психології. Своєю ефективністю, конфіденційністю, внутрішньою відкритістю, психологічною атмосферою, індивідуальною й груповою рефлексією та іншими явищами тренінг приваблює всіх його учасників і зацікавлює тих, хто не брав у ньому участі.

Феномен тренінгу, особливо соціально-психологічного, насамперед у тому, що безпосередні учасники одержують таку підготовку, яка відповідає вимогам сучасного життя. Останні розв'язуються за допомогою тренінгів різних напрямків і шкіл. Вважається, що перші тренінгові групи, спрямовані на підвищення компетентності в спілкуванні, були організовані учнями К. Левіна в СІЛА й одержали назву Т-групи. А.П. Ситніков, наприклад, розуміє програмно-цільову спрямованість розробленого ним акмеологічного тренінгу "як його орієнтованість, як систему навчання й підготовки професійних кадрів на відтворення цілісного феномена професійної майстерності, характерної для конкретного виду професійної діяльності". У цьому контексті СПТ комунікативної компетентності може бути ефективним методом підготовки молодих фахівців до професійної діяльності.

Розроблений нами тренінговий курс розрахований на підлітковий вік, адже саме в цей «надчутливий» період життя людини одною з основних задач є створення ефективної комунікації та взаємодії з ровесниками та оточуючими людьми.

Розділ І. Методологічні основи психологічного тренінгую. Поняття комунікації

1.1 Поняття "тренінг", "соціально-психологічний тренінг"

Поняття "соціально-психологічний тренінг", яке зараз широко використовується в психологічній практиці, ввів М. Форверг [29].

Соціально-психологічний тренінг одержав широке розповсюдження й у вітчизняній практиці. В 1982 році вийшла перша фундаментальна наукова праця Л.А. Петровської, присвячена теоретичним і методичним аспектам соціально-психологічного тренінгу [17].

СПТ спрямований на розвиток особистості, формування комунікативних умінь та навичок, засвоєння міжособистісної взаємодії. Саме СПТ є найперспективнішим методом психолого-педагогічної підготовки фахівців різних галузей, особливо тих, що пов'язані з різноманітними людськими контактами. Результати тренінгу не можна зводити лише до розвитку когнітивного компоненту (навчання), завдяки йому в кожного учасника формується адекватне розуміння самого себе і корекція самооцінки, відбувається вивчення індивідуалізованих прийомів міжособистісної взаємодії для підвищення її ефективності. У психологічній науці склалося певне уявлення про поняття "соціально-психологічний тренінг". Так, у "Психологічному словнику" СПТ визначається як галузь практичної психології, що орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи для розвитку компетентності в спілкуванні [20].

Аналогічної точки зору притримується і Л.А. Петровська - "соціально-психологічний тренінг можна інтерпретувати як засіб розвитку компетентності у спілкуванні" [18,9].

Практична психологія використовує декілька різноманітних тренінгових груп. Відмінність між ними не є суттєвою. Академік Т.С. Яценко метод активного соціально-психологічного навчання (АСІІН) розглядає як подібний до СПТ, але зі своїми відмінностями. "Спільною є гуманістична орієнтація всіх психокорекційних процедур. До відмінностей можна віднести максимілізацію спонтанності групової взаємодії при АСПН і орієнтованість процедур на дослідження особистісної проблеми суб'єкта спілкування. Через виявлення особистих причин труднощів у спілкуванні ми намагаємося не тільки розширити самосвідомість педагога, але й вплинути на його установки, переорієнтувати увагу з власного "Я" на "Я" іншої людини.

З позицій АСПН використовують різноманітні напрями й методи соціально-психологічного впливу з метою розвитку в індивідів здібностей до ефективнішого соціального функціонування, а також підвищення їхньої психологічної культури і соціально-психологічної компетентності як суб'єктів спілкування [10].

Відомий фахівець з активних методів навчання Ю.М. Ємельянов зазначає: "термін "тренінг" повинен використовуватися не для позначення методів навчання, а для позначення методів розвитку здібностей до навчання або оволодіння будь-яким складним видом діяльності, і зокрема спілкуванням" [5, 89].

С.І. Макшанов розуміє поняття "тренінг" як "спосіб перепрограмування наявної у людини моделі управління своєю поведінкою й діяльністю". Тренінг визначається як процес створення нових функціональних утворень (або розвиток уже існуючих), які керують поведінкою, або як "група методів розвитку здібностей до навчання й оволодіння будь-яким складним видом діяльності" [15, 81]. С.І. Макшанов визначає також тренінг як багатофункціональний метод спеціальних змін психологічних феноменів людини, групи й організації з метою гармонізації професійного й особистісного буття людини [14].

А.П. Ситніков, наприклад, розуміє програмно-цільову спрямованість розробленого ним акмеологічного тренінгу "як його орієнтованість, як систему навчання й підготовки професійних кадрів на відтворення цілісного феномена професійної майстерності, характерної для конкретного виду професійної діяльності".

У цьому контексті СПТ комунікативної компетентності може бути ефективним методом підготовки молодих фахівців до професійної діяльності.

У зв'язку з тим, що за останні роки тренінги набули широкого використання для підготовки фахівців різних галузей, то, звичайно, поняття "тренінг" має більш універсальне застосування порівняно з поняттям "соціально-психологічний тренінг". Разом з тим, у змісті зазначених вище понять є багато спільного, наприклад, методологія й методика їх ведення тощо.

1.2 Основні принципи психологічного тренінгу

Тренінги, як правило, проводяться за відповідними принципами. Окремі керівники СПТ їх називають нормами або правилами, але від цього суть не змінюється. Головне, щоб вони були наявними в груповій роботі, оскільки без опори на них важко уявити ефективність тренінгу. Перед його початком керівник пропонує принципи (норми, правила), якими буде керуватися група впродовж усього періоду занять (зустрічей). Ці принципи обговорюються групою (можуть доповнюватися або скорочуватися) і приймаються як керівництво до дії. Принцип активності ґрунтується на визначеній закономірності про засвоєння людиною 10% інформації, що сприймається на слух, 50% інформації, сприйнятої зором, і 90% інформації, яка отримується під час самостійної діяльності. Принцип комплектування груп. При комплектуванні групи потрібно брати до уваги два принципи:

1) принцип добровільності;

2) принцип інформованої участі (учасник заздалегідь має право знати все, що з ним може відбуватися, а також про ті процеси, які будуть відбуватися в групах, тому з учасниками проводиться попередня бесіда про те, що таке тренінг, які його цілі, які результати можуть бути одержані).

Не рекомендується включати до тренінгової групи осіб, які мають виражені фізичні дефекти і порушення психічного здоров'я, а також тих, хто відчуває свою непридатність до роботи в групі.

Професійний склад. Рекомендується підбирати членів у групу, враховуючи принцип однорідності за професійним складом (наприклад, група шкільних психологів, група педагогів).

Віковий і статевий склад групи. Групи комплектуються з осіб різної статі у віковому діапазоні до 40-45 років. Бажано, щоб вік учасників однієї групи був приблизно однаковий.

Взаємовідношення учасників групи. У групу не рекомендується включати близьких родичів; осіб, які знаходяться у службовій залежності один від одного, а також тих, хто має стійку неприязнь один до одного. Найбільш оптимальний варіант - участь у тренінгу незнайомих між собою людей. Обладнання приміщення й розміщення учасників групи. Тренінги проводяться в ізольованому приміщенні. Стільці (краще крісла) треба поставити колом. Таке розміщення учасників (оптимальний варіант для спілкування) дозволяє всім добре чути й бачити один одного, що дає можливість кожному сприймати широкий спектр невербальних проявів співучасників. Активна позиція учасників тренінгу. Активність - норма поведінки у тренінгу. Йдеться про реальне включення в інтенсивну групову взаємодію кожного члена групи. Використання цього принципу дозволяє здійснювати розвиток компетентності в спілкуванні в СПТ не шляхом безпосереднього впливу психолога на учасників, а створенням умов для самовдосконалення засобів організації комунікативної взаємодії [6].

Переваги тренінгу в тому, " щоб перетворити групу в своєрідне дзеркало, або точніше, систему дзеркал в процесі своїх конкретних проявів в житті певної групи" [17].

Тому цілком природнім є принцип обмеження обговорення подій лише в рамках тренінгу ("тут і тепер") і персоніфікація висловлювань.

Для учасників тренінгових груп нерідко характерною є тенденція до відхилення від основної теми, схильність до загальних розмов, міркувань, далеких від змісту тренінгу. Цей принцип орієнтує учасників тренінгу на те, щоб предметом їх аналізу постійно були процеси, які відбуваються в групі у конкретний момент. Принцип акцентування сприяє глибокій рефлексії учасників, вчить учасників зосереджувати увагу на собі, своїх думках, почуттях, розвиває навички самоаналізу. Принцип персоніфікації висловлювань. Його суть полягає в тому, що учасники тренінгу повинні бути зосереджені на процесах самопізнання, на самоаналізі й рефлексії. Навіть оцінка поведінки повинна здійснюватися через висловлення власних почуттів і переживань. Відмова від безособових мовленнєвих форм допомагає людям у повсякденному спілкуванні приховувати власну позицію й уникати відповідальності.

Успіх СПТ також залежить від реалізації принципу "щирості й відкритості". Найголовніше тут - не обманювати, бути щирим, відвертим, конгруентним. Щирість і відкритість сприяє одержанню й наданню іншим чесного зворотного зв'язку, тобто тієї інформації, яка є важливою для кожного учасника і запускає механізми розвитку самосвідомості та механізми взаємодії у групі.

Принцип акцентуації мовлення почуттів. Відповідно до цього принципу емоційна сторона спілкування повинна бути добре і повно вираженою учасниками тренінгу; їм рекомендується акцентувати увагу на станах і проявах (своїх власних і партнерів) і при відтворенні зворотного зв'язку, якщо можливо, використовувати мову, яка відображає цей стан. Важливим принципом СПТ є уникнення безпосередніх оцінок людини, замінюючи їх описом власних емоційних станів, оскільки вірогідність неприйняття негативного зворотного зв'язку зростає тоді, коли остання має суто оціночний характер. Принцип довірливого спілкування - один із фундаментальних елементів тренінгу. Розвиток довірливого клімату - складний процес. Найпростіший перший крок до практичного створення клімату довіри: ведучий пропонує прийняти єдину форму звертання на "ти", яка психологічно зрівнює усіх членів групи і вносить у стосунки деякий елемент інтимності й довірливості між членами групи та керівником. Кожний реалізує той рівень відкритості, до якого він готовий, залежно від своїх особливостей і загального рівня довірливості в групі.

Конфіденційність всього, що відбувається в групі, -- важливий принцип СПТ, який є необхідною умовою створення атмосфери психологічної безпеки й саморозкриття. Все, що відбувається під час занять, не виноситься за межі групи. Учасники не бояться, що зміст їхнього спілкування може стати загальновідомим.

До того ж, усім учасникам пропонується вибрати собі на час тренінгової роботи '"ігрове "ім'я", за яким решта учасників зобов'язані будуть звертатися один до одного. Крім свого імені, можна вибирати будь-яке змінене ім'я, наприклад, "Таня", "Танюша", "Тетяна", якщо в групі є декілька учасниць на ім'я "Тетяна". Цикл занять СПТ розрахований на 30-60 годин, середня тривалість занять -4-8 годин. Оптимальна чисельність групи - 12 чоловік (бажано різної статі), які включаються в заняття, враховуючи принцип добровільності. Власна практика ведення різних тренінгів у студентських академічних групах вносила корективи в число учасників тренінгів групи, яка іноді зростала до 20 осіб.

Усі принципи спілкування детально роз'яснюються керівником СПТ, після чого розглядаються пропозиції учасників тренінгу про зміни і доповнення до запропонованих правил. Остаточно узгоджені та прийняті принципи є базисом для групової роботи. Принципи групової роботи створюють такий психологічний клімат, який різко відрізняється від того, який є в традиційних групах. Учасники в процесі занять поступово починають оцінювати й слідкувати за дотриманням принципів СПТ.

1.3 Поняття вербальної та невербальної комунікації

Коли говорять про комунікацію у вузькому сенсі слова, то перш за все мають на увазі той факт, що в ході спільної діяльності люди обмінюються між собою різними уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, відчуттями, установками і ін. Все це можна розглядати як інформацію, і тоді сам процес комунікації може зрозуміти як процес обміну інформацією. Звідси можна зробити наступний принадний крок і інтерпретувати весь процес людської комунікації в термінах теорії інформації, що і робиться у ряді систем соціально-психологічного знання. Проте такий підхід не можна розглядати як методологічно коректний, бо в ньому опускаються деякі найважливіші характеристики саме людської комунікації, яка не зводиться тільки до процесу передачі інформації. Не говорячи вже про те, що при такому підході фіксується в основному лише один напрям потоку інформації, а саме від коммуникатора до реципієнта (введення поняття «зворотний зв'язок» не змінює суть справи), тут виникає і ще одне істотне упущення. При всякому розгляді людської комунікації з погляду теорії інформації фіксується лише формальна сторона справи: як інформація передається, тоді як в умовах людського спілкування інформація не тільки передається, але і формується, уточнюється, розвивається.

Тому, не виключаючи можливості застосування деяких положень теорії інформації при описі комунікативної сторони спілкування, необхідно чітко розставити всі акценти і виявити специфіку в самому процесі обміну інформацією, коли він має місце у разі комунікації між двома людьми.

По-перше, спілкування не можна розглядати лише як відправлення інформації якоюсь передавальною системою або як прийом її іншою системою тому, що на відміну від простого «руху інформації» між двома пристроями тут ми маємо справу з відношенням двох індивідів, кожний з яких є активним суб'єктом: взаємне інформування їх припускає налагодження спільної діяльності. Це означає, що кожен учасник комунікативного процесу припускає активність також і в своєму партнері, він не може розглядати його як якийсь об'єкт. Інший учасник предстає теж як суб'єкт, і звідси витікає, що, направляючи йому інформацію, на нього необхідно орієнтуватися, тобто аналізувати його мотиви, цілі, установки (окрім, зрозуміло, аналізу своїх власних цілей, мотивів, установок), «звертатися» до нього, по виразу В.Н. Мясищева. Схемний комунікація може бути зображена як интерсубъектный процес (S S). Але в цьому випадку потрібно припускати, що у відповідь на послану інформацію буде одержана нова інформація, витікаюча від іншого партнера.

По-друге, характер обміну інформацією між людьми, а не кібернетичними пристроями, визначається тим, що за допомогою системи знаків партнери можуть вплинути один на одного. Іншими словами, обмін такою інформацією обов'язково припускає дію на поведінку партнера, тобто знак змінює стан учасників комунікативного процесу, в цьому сенсі «знак в спілкуванні подібний знаряддю в праці» (Леонтьев, 1972). Комунікативний вплив, який тут виникає, є не що інше як психологічна дія одного комунікатора на іншого з метою зміни його поведінки. Ефективність комунікації вимірюється саме тим, наскільки вдалася ця дія. Це означає, що при обміні інформацією відбувається зміна самого типу відносин, який склався між учасниками комунікації. Нічого схожого не відбувається в «чисто» інформаційних процесах.

По-третє, комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливо лише тоді, коли людина, що направляє інформацію (коммуникатор), і людина, що приймає її (реципієнт), володіють єдиною або схожою системою кодифікування і декодификации. На буденній мові це правило виражається в словах: «всі повинні говорити на одній мові».

Це особливо важливо тому, що комунікатор і реципієнт в комунікативному процесі постійно міняються місцями. Всякий обмін інформацією між ними можливий лише за умови, що знаки і, головне, закріплені за ними значення відомі всім учасникам комунікативного процесу. Тільки ухвалення єдиної системи значень забезпечує можливість партнерів розуміти один одного. Для опису цієї ситуації соціальна психологія запозичує з лінгвістики термін «тезаурус», що позначає загальну систему значень, що приймаються всіма членами групи. Але вся річ у тому, що, навіть знаючи значення одних і тих же слів, люди можуть розуміти їх неоднаково: соціальні, політичні, вікові особливості можуть бути тому причиною. Ще Л.С. Виготській відзначав, що думка ніколи не рівна прямому значенню слів. Тому у тих, що спілкуються повинні бути ідентичні -- у разі звукової мови -- не тільки лексична і синтаксична системи, але і однакове розуміння ситуації спілкування. А це можливо лише у разі включення комунікації в деяку загальну систему діяльності. Це добре пояснює Дж. Міллер на житейському прикладі. Для нас, мабуть, істотно провести деяку відмінність між інтерпретацією вислову і розумінням його, оскільки розумінню звичайно сприяє щось інше понад лінгвістичний контекст, пов'язане з цим конкретним висловом. Чоловік, зустрінутий біля дверей словами дружини: «Я купила сьогодні декілька електричних лампочок», не повинен обмежуватися їх буквальним тлумаченням: він повинен зрозуміти, що йому треба піти на кухню і замінити лампочку, що перегоріла.

Нарешті, по-четверте, в умовах людської комунікації можуть виникати абсолютно специфічні комунікативні бар'єри. Вони не пов'язані з вразливими місцями в якому-небудь каналі комунікації або з погрішностями кодування і декодування, а носять соціальний або психологічний характер. З одного боку, такі бар'єри можуть виникати через те, що відсутнє розуміння ситуації спілкування, викликане не просто різною мовою, на якій говорять учасники комунікативного процесу, але відмінностями глибшого плану, що існують між партнерами. Це можуть бути соціальні, політичні, релігійні, професійні відмінності, які не тільки породжують різну інтерпретацію тих же самих понять, що вживаються в процесі комунікації, але і взагалі різне світовідчування, світогляд, світобачення. Такого роду бар'єри породжені об'єктивними соціальними причинами, приналежністю партнерів по комунікації до різних соціальних груп, і при їх прояві особливо виразно виступає включеність комунікації в ширшу систему суспільних відносин. Комунікація в цьому випадку демонструє ту свою характеристику, що вона є лише сторона спілкування. Природно, що процес комунікації здійснюється і за наявності цих бар'єрів: навіть військові супротивники ведуть переговори. Але вся ситуація комунікативного акту значно ускладнюється завдяки їх наявності.

З іншого боку, бар'єри при комунікації можуть носити і більш чисто виражений психологічний характер. Вони можуть виникнути або унаслідок індивідуальних психологічних особливостей тих, що спілкуються (наприклад, надмірна соромливість одного з них (Зімбардо, 1993), скритність іншого, присутність у когось межі, що одержала назву «некомунікабельність»), або через психологічні відносини, що склалися між тими, що спілкуються особливого роду: неприязнь по відношенню один до одного, недовір'я і т.п. В цьому випадку особливо чітко виступає той зв'язок, який існує між спілкуванням і відношенням, відсутня, природно, в кібернетичних системах. Все це дозволяє абсолютно по-особливому ставити питання про навчання спілкуванню, наприклад, в умовах соціально-психологічного тренінгу, що буде докладніше розглянуто нижче.

Сама по собі інформація, витікаюча від комунікатора, може бути двох типів: спонукальна і констатуюча. Спонукальна інформація виражається в наказі, раді, проханні. Вона розрахована на те, щоб стимулювати якусь дію. Стимуляція в свою чергу може бути різною. Перш за все це може бути активізація, тобто спонука до дії в заданому напрямі. Далі, це може бути интердикция, тобто спонука, що не допускає, навпаки, певних дій, заборона небажаних видів діяльності. Нарешті, це може бути дестабілізація -- розузгодження або порушення деяких автономних форм поведінки або діяльності.

Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення, вона має місце в різних освітніх системах і не припускає безпосередньої зміни поведінки, хоча побічно сприяє цьому. Сам характер повідомлення може бути різним: міра об'єктивності може варіювати від нарочито «байдужого» тону викладу до включення в текст повідомлення досить явних елементів переконання. Варіант повідомлення задається ком-муникатором, тобто тією особою, від якою виходить інформація.

Невербальна комунікація. Інший вид комунікації включає наступні основні знакові системи: 1) оптико-кінетичну, 2) пара- і екстралінгвістичну, 3) організацію простору і часу комунікативного процесу, 4) візуальний контакт (Лабунськая, 1989). Сукупність цих засобів покликана виконувати наступні функції: доповнення мови, заміщення мови, репрезентація емоційних станів партнерів по комунікативному процесу.

Оптико-кінетична система знаків включає жести, міміку, пантомимику. В цілому оптико-кінетична система предстає як більш менш виразно сприймана властивість загальної моторики різних частин тіла (рук, і тоді ми маємо жестикуляцію; обличчя, і тоді ми маємо міміку; пози, і тоді ми маємо пантомимику). Значущість оптико-кінетичної системи знаків в комунікації настільки велика, що в даний час виділилася особлива область досліджень -- кінесика, яка спеціально має справу з цими проблемами. Так, наприклад, в дослідженнях М. Аргайла вивчалися частота і сила жестикуляції в різних культурах (протягом однієї години фінни жестикулювали 1 раз, італійці -- 80, французи -- 20, мексиканці -- 180).

Паралінгвістична і екстралінгвістична системи знаків є також «добавками» до вербальної комунікації. Паралінгвістічеськая система -- це система вокалізу, тобто якість голосу, його діапазон, тональність. Екстралінгвістична система -- включення в мову пауз, інших вкраплень, наприклад покашлювання, плачу, сміху, нарешті, сам темп мови. Всі ці доповнення збільшують семантично значущу інформацію, але не за допомогою додаткових мовних включень, а «околоречевыми» прийомами.

Організація простору і часу комунікативного процесу виступає також особливою знаковою системою, несе смислове навантаження як компонент комунікативної ситуації.

Наступна специфічна знакова система, використовувана в комунікативному процесі, -- це «контакт око», що має місце у візуальному спілкуванні. Дослідження в цій області тісно пов'язані із загальнопсихологічними дослідженнями у області зорового сприйняття -- рухи очей. У соціально-психологічних дослідженнях вивчається частота обміну поглядами, тривалість їх, зміна статики і динаміки погляду, уникнення його і т.д. «Контакт очей» на перший погляд здається таким знаковим системою, значення якої вельми обмежене, наприклад, межами суто інтимного спілкування. Дійсно, в первинних дослідженнях цієї проблеми «контакт очей» був прив'язаний до вивчення інтимного спілкування. М. Аргайл розробив навіть певну «формулу інтимності», з'ясувавши залежність ступеня інтимності, у тому числі і від такого параметра, як дистанція спілкування, що в різній мірі дозволяє використовувати контакт очей. Проте пізніше спектр таких досліджень став значно ширший: знаки, що представляються рухом очей, включаються в ширший діапазон ситуацій спілкування. Зокрема, є роботи про роль візуального спілкування для дитини. Виявлено, що дитині властиво фіксувати увагу перш за все на людському обличчі: найживіша реакція виявлена на два горизонтально розташовані круги (аналог очей). Не говорячи вже про медичну практику, явище це виявляється вельми важливим і в інших професіях, наприклад, в роботі педагогів і взагалі осіб, що мають відношення до проблем керівництва. Як і всі невербальні засоби, контакт очей має значення доповнення до вербальної комунікації, тобто повідомляє про готовність підтримати комунікацію або припинити її, заохочує партнера до продовження діалогу, нарешті, сприяє тому, щоб виявити повніше своє «Я», або, навпаки, приховати його.

Розділ ІІ. Програма психологічного тренінгу на розвиток комунікативних здібностей

2.1 День перший (5 год.)

Починається тренінг з процедури розсадження (15 хв.). Тренер сам ставить стільці в коло, а група йому допомагає. Вже тут можна одержати першу інформацію про учасників. Хто активно допомагає (прибирає столи, бере відразу декілька стільців, швидко рухається), а хто спостерігає або вдає, що чимось зайнятий і не помічає того, що відбувається.

Сидіння в колі є незвичайним -- немає столів, всі бачать всіх, немає спин і потилиць. Немає і викладача напроти групи. Цим починає створюватися психологічна атмосфера реальної соціальної рівності членів групи.

Починається робота з короткого інформаційного повідомлення тренера (близько 10 хвилин) про цілі і завдання тренінгу, а також про засоби, за допомогою яких вони будуть досягнені. Ставиться мета -- підвищення комунікативної компетентності, як важливої умови ефективності професійної діяльності. Що ж тренінг дасть учасникам? Він дозволить:

-- розширити поле соціального бачення і діапазон інформаційних каналів, загострити спостережливість; допоможе читати пози, міміку, жести, знаходити невідповідність між словами і емоційним станом партнерів, аналізувати і прогнозувати поведінку партнерів;

-- озброїти способами встановлення контакту в різних ситуаціях спілкування (як сприятливих, так і несприятливих);

-- оптимізувати поведінку в конфліктних, напружених, проблемних ситуаціях;

-- краще розуміти інших людей, себе, а також взаємостосунки між людьми;

-- підсилити можливість позитивної дії на інших;

-- розширити діапазон творчих здібностей;

-- навчити «вирівнювати» емоційний стан своє і партнерів, підвищити емоційну стабільність і понизити емоційну напругу, дискомфорт, невпевненість;

-- сприяти зростанню стресостійкості;

-- активізувати процес самопізнання і самоактуалізації особи;

-- скоректувати Я-концепцію кожного учасника у напрямку до більшої адекватності.

Проводимо знайомство (10 хв.). Кожен з учасників повинен написати своє імя на бейджику так, як він хоче щоб учасники групи та тренер його називали, і намалювати на аркуші паперу будь-що, з чим він себе асоціює. Потім кожен пояснює, чому саме так він себе зобразив, одягяє цей бейджик та насить його протягом усього курсу тренінгу.

Наступним етапом є введення правил (20 хв.) тренінгу у групі. Спочатку всі учасники діляться на пари і в парах обговорюють ті правила, які вони хотіли б запропонувати ввести протягом 5 хвилин, записують їх. Потім кожна пара обєднується з тією парою, що сидить справа та обговорюють правила вже у четвірках (теж 5 хвилин), пишуть спільний список. Після цього у спільному колі кожна четвірка по-черзі пропонує свої правила

Такими груповими правилами є:

1. Правило рівноцінності. Немає статусних відмінностей, ієрархії, що склалася до групи, субординації. Кожен несе відповідальність як за свої рішення, так і за групові.

2. Правило активності. Від активності кожного члена групи виграють всі.

3. Правило щирості. Кожен говорить те, що думає, а не те, що він думає від нього чекають, при цьому міру довірчості встановлює сам.

4. Обговоренню підлягає тільки те, що відбувається тут і зараз.

5. Правило конфіденційності. Інформація, що обговорюється в групі і стосується «особистих» життєвих історій кожного, не виноситься за межі кола.

6. Правило конструктивного зворотного зв'язку. Говорити про поведінку, а не особу. Аналіз поведінки деталізувати по епізодах, а не узагальнювати недиференційованою масою.

Вправа «Східний ринок»

Цілі:

· допомогти учасникам краще дізнатися один одного, скоротити дистанцію в спілкуванні;

· понизити відчуття напруженості завдяки включенню в ігрову ситуацію «тут і тепер»;

· звернути увагу учасників один на одного, об'єднавши їх змаганням в партнерських відносинах.

Розмір групи: оптимальний -- 15-20 чоловік.

Ресурси: кімната, що дозволяє вільне пересування учасників; лист паперу, ручка/олівець на кожного гравця.

Час: 10 хв.

Хід вправи

Кожен одержує лист папери і ручку/олівець. Складаємо лист навпіл по горизонталі і розриваємо на дві половинки. Їх в свою чергу знову згинаємо навпіл і розриваємо. Одержали по чотири шматки паперу. Їх теж складаємо і розриваємо. Тепер у кожного в руках восьмушки листа. На кожній з восьмушок розбірливо і крупно напишемо своє ім'я і прізвище. Тепер кожну записку складемо текстом всередину кілька разів. Підготовлені записки з своїми іменами покладете, будь ласка, в центр кімнати. (Гора записок, складених в центрі кімнати, ретельно перемішується тренером.)

Кожен повинен підійти до купи записок і довільно витягнути вісім штук.

Потім, протягом 5 хв., учасникам доведеться домовленостями, суперечками, шляхом обміну знайти і повернути собі -- купити -- всі вісім листків з їхніми іменами. Перші три покупці, якими вдасться швидше за всіх придбати дорогий товар, підходять до тренера з своїми записками та отримують винагороди.

Підсумки вправи:

- Що вам сподобалося, а що -- немає в минулій грі?

- Яку тактику ви використовували під час торгу: активний пошук, очікування стрічних пропозицій, «агресивний маркетинг», взаємний обмін, спробу обдурити партнера?

- Спробуйте тепер назвати імена товаришів, які вам вдалося запам'ятати!

Вправа «Уперта сороконіжка»

Цілі:

· перевірити на досвіді ефективність партнерства в умовах комунікації і в її відсутності, вплив договору на досягнення групової мети;

· виявити лідерські можливості гравців;

· спонукати командні емоції взаємопідтримки, відповідальності, згуртованості.

Розмір групи: від 8 до 20 учасників.

Ресурси: якщо тренінг проводиться в закритому приміщенні, то воно повинне бути по-справжньому великим і вільним від меблів. Якщо ж вправа проводиться на відкритій місцевості, то розміри майданчика можуть бути розміром з баскетбольний майданчик.

Час: 30 хв.

Хід вправи

Всі учасники збираються в центрі ігрового майданчика, створивши круг, обличчям -- назовні кола. Беруться за руки, утворюючи живе кільце.

Тренер пояснює правила гри:

Впродовж першого етапу гри не можна спілкуватися -- розмовляти, обмінюватися інформацією.

Кожний з гравців визначає для себе місце в межах ігрового майданчика (!), куди б він хотів добратися. Це місце може знаходитися не тільки навпроти того, хто грає, але і позаду нього або в будь-якій іншій стороні.

По команді тренера кожен повинен спробувати якнайскоріше досягти наміченого їм місця і залишитися там не менше 3 с. Після того, як всі гравці команди побували на уподобаних місцях, можна повідомити тренера про виконання групового завдання. Чим швидше команда справиться із завданням, тим кращий результат буде зафіксований у результаті ігри.

Завершуючи пояснення правил, тренер ще раз нагадує про те, що спілкування між учасниками в будь-якій формі категорично заборонено. Крім того, всякий раз, коли гравці розчеплять руки, тренер зупинить просування групи до повного відновлення живого кільця. (Витрачений час включається в загальний час гри і, безумовно, погіршує результат.)

Якщо не виникає питань, то командою «Старт!» можна починати гру.

Коли тренер одержав від команди повідомлення, що кожний з учасників дістався до наміченої мети, він оголошує результат -- скільки часу зайняло виконання групового завдання.

- Переходимо до другого етапу. Тут ті ж правила, за винятком однієї істотної зміни: гравцям дозволено розмовляти, вони можуть виробити якусь групову стратегію.

Проводиться другий етап, після закінчення якого тренер знов оголошує команді результат.

Завершення: обговорення гри.

- Що вам сподобалося в грі?

- Що викликало утруднення?

- Прокоментуйте, будь ласка, результати першого і другого етапів. У чому, по-вашому, причина саме таких результатів?

- Чи можете ви пригадати життєві ситуації, які викликали б у вас схожі емоції? Хто готовий поділитися своєю історією з групою?

Вправа «Сито»

Цілі:

· потренуватися у відборі необхідного матеріалу з потоку інформації, в умінні концентруватися на партнері;

· розвинути пам'ять і аудиальні можливості сприйняття.

Розмір групи: немає обмежень.

Ресурси: не потрібні.

Час: 20 хв.

Хід вправи

Варіант 1

Кожного разу потрібно три добровольці. Один сідає на стілець лицем до групи. Двоє інших розміщуються у нього за спиною. Кожний з них по сигналу тренера починає свій монолог. Завдання провідному гравцю -- через дві хвилини переказати якомога детальніше розповідь кожного з тих, що говорили.

Варіант 2

На майданчик запрошується доброволець, який сідає спиною до групи. По сигналу тренера гравці починають розмовляти, співати, висміюватися. Через 2 хв. провідний гравець обернеться до глядачів і розповість лише про одного з товаришів, чий голос він відмітив, використавши «сито», прослідкував в загальному шумі.

Завершення: обговорення вправи. У чому, на ваш погляд, сенс гри? Чим вона може бути корисна при формуванні комунікаційних навиків?

Гра-розминка «М'ячик по колу»

Мета: активізувати учасників, підготувати їх до подальшої роботи.

Оснащення: м'ячик.

Час: 10 хв.

Хід вправи: всі учасники разом з тренером стають у коло, тримаючи руки за спиною. У тренера в руках м'ячик, який треба передати по колу із рук в руки якомога швидше, такми чином, щоб м'ячик не впав на підлогу.

Вправа «Відчути іншого»

Цілі:

* навчитися концентрувати увагу на партнері і на його невербальній мові;

* переконатися в тому, що тілесне підстроювання веде до підвищення взаєморозуміння між партнерами;

* розвинути емпатичні можливості учасників тренінгу.

Розмір групи: немає обмежень.

Ресурси: велика кімната, що дозволяє вільний рух учасників.

Час: 60 хв.

Хід вправи

Група розбивається на пари. Кожному учаснику пари привласнюється номер -- перший (ведучий) або другий (той, кого ведуть).

Мета вправи: у різноманітних варіантах того, що задається ведучим дії спробувати стати на місце свого партнера, відчути фізично його відчуття, щоб краще зрозуміти його внутрішній світ.

Завдання 1. Перші номери починають вільний спонтанний рух по кімнаті. Важливо, щоб це була характерна для їх звичайного стану ходьба. Другі номери стежать за стилем пересування перших номерів, намагаючись максимально точно і повно запам'ятати, а потім -- відтворити стиль ходи партнерів. На стадії, коли другий номер готовий, він виходить на майданчик і демонструє товаришу сприйняту їм ходу. Перші номери можуть не тільки подивитися на себе із сторони, але при необхідності ввести якісь уточнення, поправити своїх товаришів. Тільки тоді, коли варіант руху «затверджений автором», тобто перший учасник пари визнає ходу другого схожою на свою, пари можуть помінятися ролями. Тепер свій стиль демонструє другий номер, а перший дивиться, вбирає, запам'ятовує, а потім представляє товаришу сприйняту їм ходу.

Завдання 2. Перші номери займають будь-яку ділянку кімнати і сідають в свою найулюбленішу і зручнішу позу. Другий номер пари повинен всістися поряд, максимально точно повторивши розташування тіла товариша. «Копія» повинна бути перевірена і затверджена «оригіналом». Мета гри вважається досягнутою, коли перший номер визнає відповідність побаченого «оригіналу». Сидячи в улюбленій позі товариша, другий учасник пари повідомляє партнера, чи підходить йому прийнята поза. Чи відчуває він себе в ній настільки ж комфортно, як і товариш. Якщо ні -- чому? Які групи м'язів напружені, що заважає розслабитися? Після обговорення відчуттів наступає третій етап вправи.

Завдання 3. Перший номер згадує і демонструє товаришу його ходу.

Завдання 4. Другий номер сідає в найзручнішу і улюбленішу свою позу, а перший пробує підстроїтися поряд. Як і в другому завданні, після підстроювання йде твердження, а потім обговорення пози: чи зручна вона для першого номера.

Завдання 5. Другі номери згадують показану на початку вправи ходу своїх товаришів і намагаються максимально точно повторити їх. При необхідності перші номери вносять корективи.

Обговорення пройдених етапів:

Як це -- відчути себе іншим? Що може сказати хода або улюблена поза людини про його характер? Що, на ваш погляд, може в цій вправі допомогти вам краще розуміти інших людей, бути емпатичними?

Вправа «Плутанина»

Цілі: освоїти активний стиль спілкування і розвинути в групі відношення партнерства.

Розмір групи: який завгодно великий.

Ресурси: не потрібні.

Час: близько години.

Хід гри

Група утворює круг, всі учасники протягують руки всередину круга, а тренер сполучає руки тих, що грають так, щоб вийшла плутанина. У кожній руці одного гравця опиняється рука іншого. При цьому тренер повинен спробувати з'єднати разом якомога віддаленіших один від одного учасників. Коли плутанина створена, групі дається обмежений час, щоб розплутатися, не розчіпляючи при цьому рук і з обережністю відноситися до партнерів по грі, щоб не заподіяти їм біль непродуманими рухами і діями.

Фіналом гри буде або коло, або декілька груп гравців, послідовно сполучених один з одним. З досвіду відомо, що в 90% випадків завдання, як би воно не здавалася складним на перший погляд, здійсненне. Окремий випадок -- вузол, розплутати який не представляється можливим. Отже в ході гри тренер веде дві ролі:

-- підтримує гравців в прагненні розплутатися, нагадує про уважне відношення один до одного, заохочує перевірку різних варіантів дії;

- прагне зберегти напругу гри, азарт змагання. Нагадує про те, що гра обмежена в часі, нагнітає напругу і творчий запал.

Завершення

Коли завдання вирішене або час закінчився, група разом з тренером підводить підсумки гри.

- Які враження винесли учасники з вправи? Чим вони хочуть поділитися один з одним?

- Що, на їх погляд, могло підсилити ефективність рішення проблеми?

- Хто був висунутий групою як лідер або став лідером що самопроголошує? Як відноситься група до цього явища?

Вправа «Десять секунд»

Цілі:

· понизити/подолати тривожність учасників, викликану попаданням в незнайоме середовище;

· допомогти учасникам групи краще дізнатися один одного, скоротивши дистанцію в спілкуванні;

· сприяти створенню позитивної емоційної єдності групи;

· організувати групову роботу перемиканням уваги і емоцій учасників тренінгу «тут і тепер».

Розмір групи: бажано до 25-30 чоловік, інакше тренеру буде складно самому контролювати розподіл по підгрупах в ході гри.

Ресурси: велике приміщення, вільне від меблів, що забезпечить учасникам безпечне і спонтанне пересування по ігровому майданчику.

Час: 15 хв.

Хід вправи

Зараз ви почнете швидкий спонтанний рух по кімнаті. Будьте уважні, тому що час від часу вам доведеться реагувати на різноманітні завдання ведучого і виконувати їх в найкоротший строк -- протягом 10 с.

Кожне із завдань важливо виконувати з максимальною точністю. Скажімо, я попрошу розподілитися на групи за кольором волос. Означає, поки я долічу до десяти, вам необхідно буде знайти людей з таким самим, як у вас, кольором волосся. І якщо у чорноволосого в зачісці є освітлені пасма, то він ніяк не може залишитися в групі «чорних»: у нього є додатковий колір! Не бійтеся залишитися на самоті. Врешті-решт абсолютно зрозуміло, що якщо колір вашого волосся або їх довжина відмінні від кольору і довжини волосся інших учасників, то це не робить вас краще або гірше за інших. Ви просто інший! І тому, що ми різні, світ такий різноманітний і цікавий.

Наприклад, можна запропонувати учасникам поділитись за наступними ознаками:

- по стилю взуття!

- по довжині волосся!

- по тому, скільки братів і сестер є у вашій сім'ї!

- по улюбленому заняттю у вільний час!

- за кольором брюк і спідниць !

- за кольором очей!

- за настроєм, в якому ви зараз перебуваєте!

Завершення вправи.

Учасники діляться враженнями від гри. Що сподобалося їм в грі? Що засмутило? Що примусило задуматися? Як відчували себе ті, хто залишився без групи, в «гордій самоті», тобто було воно «гордим» або якимсь абсолютно іншим?

Спробуйте пригадати, хто був у вашій підгрупі, коли ви об'єднувалися по схожості біографічних даних або спільності інтересів. Назвіть тих, кого запам'ятали. Хто може прокоментувати систему, виявлену їм в подачі завдань гри? У чому, по-вашому, сенс цієї системи?

Варто звернути увагу на послідовність завдань. Спершу щось достатньо безособове, а потім поступово -- перехід до питань і якостей більш особистої властивості: хобі, сім'я.

Вправа розвивається від загального до приватного. Поступово в ході перевірки кожного завдання, в чергуванні швидких і доброзичливих контактів учасників ми приховано готуємо гравців до вторгнення в «приватний простір»: моя сім'я, який колір моїх очей (а це вже вимагає певної довіри і відвертості -- вдивитися в обличчя і очі іншої людини!). І в кінці вправи майже завжди я даю завдання-тест: розподілитися на групи залежно від настрою, в якому учасники знаходяться на даний момент... Якщо вся група збивається в купу і на питання: «Який же у вас настрій?» весело відповідає: «Чудово!» -- мета досягнута. Лід недовір'я зруйнований, настороженість відступила і змінилася готовністю до співпраці.

Закінчується заняття висловами вражень. Кожен член групи говорить про те, що для нього було корисним або даремним, що цікавим і (або) нецікавим.

День закінчений для групи, але не для тренера. Тренер готується до другого дня, враховуючи все те, що було сьогодні, плюс результати соціометрії. Основне завдання другого дня -- лабілізувати, в тій чи іншій мірі, кожного в групі, продовжуючи підтримувати мотивацію, створену в перший день.

2.2 День другий (5 год.)

Добре почати день з вражень учасників групи про вчорашню роботу і про їх самопочуття на даний момент (10 хв.).

Вправа «Подарунок»

Цілі:

* розвинути уміння користуватися мовою жестів, мімікою, тілом для ефективної невербальної комунікації;

* обговорити ідеї, що відносяться до закономірностей передачі інформації в процесі спілкування;

* сприяти створенню атмосфери доброзичливості і концентрації на партнері.

Розмір групи: оптимальний розмір групи - 12-15 чоловік, інакше вправа може затягнутися.

Ресурси: стільці для всіх учасників групи, дошка або фліп-чарт з маркером для запису результатів обговорення.

Час: 20 хв.

Хід вправи

Група сидить в колі.

Останні дослідження психологів показують, наскільки важлива мова тіла, міміка, жест в комунікації.

Тіло, міміка, жест в невербальній комунікації несуть те ж смислове навантаження, що слово в звучній мові. Якщо у використанні цієї невербальної мови ми будемо неточні, то і результат повідомлення або спілкування буде таким же: неначе ми постійно плуталися в словах, запиналися, не могли сформулювати свою думку. Я пропоную вам перевірити, наскільки кожний з нас володіє інструментами для спілкування без слів. Ця вправа допоможе нам переконатися у важливості невербальної комунікації, а потім обговорити ідеї, пов'язані з ефективною передачею інформації без слів.

Завдання таке: гравець, що сидить праворуч від мене, передає своєму сусіду справа якийсь уявний подарунок. Вручення проводитиметься мовчки, тому єдина інформація, якої і гравці, і команда володітимуть, - це пантомімічна гра того, що дарує. Одержавши подарунок, його щасливий володар повинен зрозуміти, чим же його обдарували, а потім передати той же подарунок своєму сусіду справа. Бажано при цьому додати до акту дарування якісь нові деталі, що конкретизують суть подарунка. Так наш подарунок пройде весь ланцюжок гравців, поки не досягне останнього учасника. Він-то і оголосить нам (цього разу -- словами), що за подарунок він одержав. Після цього ми пройдемо ланцюжок у зворотному напрямі, і кожний з гравців оголосить, чи так він особисто уявляв собі сенс одержаного подарунка, чи не відбувся десь збій в розумінні...

Завершення

Якщо в грі відбулося нерозуміння, перевіряємо, що послужило причиною помилки, невірного трактування подарунка. З'ясовуємо, що здалося гравцям найбільш складним. Обговорюємо арсенал виразних засобів в невербальному спілкуванні і принципи їх адекватного використання.

Вправа «В три торкання»

Цілі:

* тренувати винахідливість і швидкість відбору необхідного матеріалу з потоку інформації;

* прагнути до інтеграції групи за рахунок необхідності постійної включеності в спільну діяльність;

* сприяти розвитку і закріпленню комунікаційних навиків за допомогою ефективної ігрової взаємодії;

* забезпечити кожному з гравців різноманіття особистих контактів з різними учасниками тренінгу.

Розмір групи: немає обмежень.

Ресурси: невеликий м'ячик, тенісний або крупніших розмірів.

Час: 20 хв.

Хід вправи

Звичайно гра «в три торкання» -- це формулювання з сфери спортивних ігор -- баскетболу, волейболу. Ми ж скористаємося нею у вправі на розвиток комунікативних умінь і навиків. Як і в спорті, в нашій грі буде присутній м'яч. Точніше, цей невеликий м'ячик, який ви перекидатимете один одному, виконуючи при цьому моє завдання.

Завдання полягає в тому, що, передаючи і одержуючи м'ячик, ми одночасно придумуємо розповідь. Пропозиції цієї розповіді будуватимуться по наступній формулі: іменник -- дієслово -- прислівник або прикметник; прикметник -- іменник -- дієслово і т.д. Кожного разу після певного сегменту тексту я задаватиму вам оновлену формулу.

Як це виглядає?

Я кидаю м'яч із словом «група» одному з гравців, він додає, припустимо, слово «зібралася» і перекидає м'яч наступному учаснику. Той, завершуючи пропозицію, говорить слово «швидко». Услід за цим передає м'яч комусь іншому, хто почне по тій же формулі новий ланцюжок з трьох торкань і трьох слів. На якомусь етапі гри формула зміниться і пропозиції приймуть іншу форму. Наприклад: «Тренер похвалив мене. Я відповів товаришу».

Після невеликої тренувальної гри з жорсткими формулами, що дає нам можливість підсилити концентрацію уваги учасників, можна продовжити вправу у вільній формі. Гравці зможуть використовувати будь-які слова, будь-які частини мови, але продовжують грати в три торкання. У ідеалі ми повинні одержати невеликі фрагменти логічно зв'язних пропозицій -- якийсь міні-текст. У зв'язку з цим всім учасникам необхідно звернути увагу на інтонаційну цілісність пропозиції: не завершувати пропозицію на середині, уникати довгих пауз, прагнути до ритмічної і логічної спадкоємності. Прагніть добитися того, щоб пропозиція вимовлялася трьома гравцями так, як ніби говорить його одна людина.

Вправа «Ланцюжок мови»

Цілі:

* тренування уміння чути і слухати -- цих найважливіших якостей хорошого співбесідника;

* потренуватися в умінні концентруватися на партнері;

* розвинути пам'ять і аудиальные можливості сприйняття.

Розмір групи: немає обмежень.

Ресурси: не потрібні.

Час: 30 хв.

Хід гри

Цю вправу краще проводити, коли група сидить півколом або кругом. Тоді всі учасники бачать один одного, що допомагає концентруватися на партнері. Концентрація і слухання -- одні з ключових умінь в цій вправі. Гра йтиме «з накопиченням», тобто, як у всякій комулятивній вправі, інформація накопичуватиметься від гравця до гравця. Кожен подальший учасник використовує зроблене/сказане/показане до нього і передає естафету наступному, додаючи до одержаного раніше матеріалу свою інформацію.

В даному випадку це виглядатиме таким чином. Перший учасник вимовляє будь-яку пропозицію на задану тренером тему. Другий буквально, дослівно повторює почуту пропозицію, додаючи до нього свою реакцію. Третій повертається по сенсу до попередніх двох пропозицій і додає своє.

Тренер розмовляє з групою і уточнює, чи зрозумілий сенс приведеного вище прикладу. Чи знайомі гравцям подібні ситуації?

-- Постарайтеся пригадати разом випадки, коли мова тіла допомогла нам зрозуміти підоснову ситуації або краще розібратися у взаємостосунках між присутніми.

- Чи звертали ви увагу, що підлеглі переймають -- деколи абсолютно несвідомо! -- мова тіла і міміку своїх начальників?

Те, що відбувається з нами несвідомо, можна абсолютно усвідомлено використовувати для того, щоб зробити спілкування ефективнішим. Така техніка називається прибудовою, або отзеркаливанием.

Налаштовані на одну хвилю співбесідники копіюють пози і жести один одного. Така спільність позначається вільно або мимоволі на тоні розмови і на його результаті. Торгових агентів учать тому, як копіювати пози і рухи клієнтів, щоб встановити з ними швидкий і ефективний контакт. Зрозуміло, що якщо співбесідник відмітив ваше бажання скопіювати його голос, інтонацію, жест або позу, то це не тільки насторожить його, але і зможе образити. Він просто вирішить, що його передражнюють! Мистецтво в тому, щоб здійснити прибудову абсолютно непомітно і шляхом невербального (або інтонаційного, словесного використання схожої термінології, лексики) отзеркаливания дати йому зрозуміти, що ви можете порозумітися, домовитися, стать справжніми партнерами.