Рівень самооцінки учнів гімназії м. Кіровська

ВСТУП

Динамічне сьогодення ставить дуже високі вимоги до особистісного розвитку підростаючого покоління. Перехід від дитинства до дорослості, який відбувається у школі, дуже складний. Колізії особистісного становлення нелегкі, а іноді надзвичайно болісні для учня: вони породжують труднощі не лише сприйняття самого себе, а й дисгармонію у взаєминах з оточуючими, дискомфортне емоційне самопочуття під час спілкування з дорослими і ровесниками. [8]

Самооцінка, як один з її основних структурних компонентів самосвідомості є важливим регулятором поведінки і діяльності людини. [1] Самооцінка впливає на всі сторони її життя, емоційне самопочуття, взаємини з оточуючими, розвиток творчих здібностей, ставлення до успіхів і невдач. [2]

У національній доктрині розвитку освіти України вказано, що основним завданням закладів освіти є формування особистості учня як індивідуальності з її неповторністю і унікальністю. Демократизація освіти гостро поставила питання розвитку активності, духовності, здібностей її громадян. Успішність вирішення цих завдань багато в чому обумовлена тим, як відтворяться зміни в суспільстві, в шкільному житті. Однією з проблем, що стоять на цьому шляху є психолого-педагогічний дуалізм про розвиток дитини і формування її особистості.

В гімназії міста Кіровська працює практичний психолог. Щороку проводились серії тестувань для визначення психофізичного рівня розвитку суб'єкта (учня); індивідуально-психологічний рівень, що визначає розвиток основних психологічних систем; мікрогруповий, що показує особливості взаємодії розвиваючого суб'єкта, як цілісної системи, з іншими суб'єктами і їх об'єднаннями.

Ми не мали на меті визначити весь спектр психолого-педагогічного діагностування в гімназії. Актуальність дослідження полягає у тому, щоб оцінити рівень самооцінки учнів гімназії. Як відомо, рівень самооцінки формується під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників: інтересу до себе, якостей власної особистості, потребі в самооцінці, порівнянні себе з іншими. [5] Школа не повністю забезпечує визначення рівня самооцінки учнів перш за все внаслідок великої кількості «захисних» тенденцій, починаючи від елементарних (небажання розкритись перед сторонньою людиною) до самих складних захисних механізмів. Тому незалежне оцінювання рівня самооцінки у гімназистів в умовах підвищених вимог до рівня знань та умінь є досить актуальним.

Об'єктом дослідження був навчально-виховний процес в гімназії міста Кіровська.

Предметом дослідження був рівень самооцінки учнів гімназії м. Кіровська.

Метою дослідження є визначення рівня самооцінки учнів гімназії міста Кіровська у 2008 - 2009 навчальний рік, порівняння її рівня з віком учня, аналіз проблем, пов'язаних з неадекватною самооцінкою, надання практичних рекомендацій щодо корекції самооцінки.

Завдання дослідження:

· Збір і опрацювання літератури, що стосується даної теми;

· Визначення та добір методів дослідження;

· Визначення кількісного та якісного рівня самооцінки школярів.

У ході дослідження були використані загально відомі методики, що освітлюють рівень самооцінки з боків самоповаги, симпатії до себе, очікування позитивного ставлення від інших, інтересу до себе. Ми не пропонуємо нові методики, проте проведені дослідження дають можливість визначити сучасний рівень самооцінки школярів у конкретному соціумі. Опитування проводились лише на базі гімназії, що сприяло правильній інтерпретації результатів.

Практичне значення роботи полягає у використанні результатів дослідження для прогнозованої діяльності педагогічного колективу, спрямованої на ліквідацію причин виникнення негативних наслідків неправильного рівня самооцінки учнів, що сприятиме загальному емоційному піднесенню школярів, повноцінному формуванню особистості.

Окремі висновки дослідження були оприлюднені на педагогічній раді гімназії, результати пройшли через захист на конкурсі - захисті науково - дослідницьких робіт Кіровської філії МАН України.

РОЗДІЛ 1. ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

З давніх-давен вчених хвилювали не лише проблеми вивчення навколишнього середовища, а й душі людини, її сутності, розуміння внутрішнього світу людини. Так з'явилися перші філософи, вчення яких ми досі знаємо, поважаємо і вивчаємо. Багато грецьких філософів і науковців внесли свою лепту у зародження ті розвиток психології, як науки. Перші праці з психології були написані грецькими філософами і науковцями Гераклітом, Демократом, Платоном, Аристотелем, Сократом.

З плином часу бажання людини зрозуміти саму себе не згасало. Ще Гіппократ намагався класифікувати людей по конституційно-морфологічним ознакам, щоб визначити їх схильність до певної діяльності. Саме Гіппократ запропонував світу вчення про темпераменти. Відомий філософ Платон висловив думку, що у суспільстві кожен має добре знати до якої діяльності він схильний. Учень Платона Аристотель в праці «Про Душу» вперше серед багатьох філософів виділив психологію, як окрему науку. Тепер кожен може подивитися плоди багатотисячолітньої праці у сучасних тестах з профорієнтації. [3]

Питання мікро психоаналізу розкривається в книзі відомого вченого доктора Сільвіо Фанті «Мікропсихоаналіз». [4]

Сфера самопізнання та самооцінки вабила багатьох психологів. В цьому напрямку працювали Столін В.В. «Самосознание личности.» [5], Божович Л.І. «Личность и ее формирование в детском возрасте» [6], Леонтьєв А.Н. «Деятельность. Сознание. Личность» [7], Шорохова Є.В. «Проблема "Я" и самосознание» [8], Чамата П.Р. «К вопросу о генезе самосознания личности» [9], Кон І.С. «Открытие "Я"» [10], Бороздіна Л.В., Виготський Л.С., Поліванова К.Н.

Методи вивчення самооцінки були викладені Століним.

Методи корекції самооцінки були вивчені за працями Яна Макдермота [13], С.Андреаса, К.Герлінга, Ч.Фолкнера «Миссия НЛП», К. Андреаса [11] та С. Андреаса "Измените свое мышление и воспользуйтесь результатами" [12].

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для вирішення поставлених завдань в ході дослідження використовувались наступні методи дослідження:

· Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, офіційних документів;

· Анкетування;

· Тестування;

· Методи математичної статистики.

Були використані «Методика вивчення рівня самооцінки»(14), тест-опитувальник «Самооцінка» (В. Столін, 1985)(14) та тест «СЛК» (суб'єктивної локалізації контролю). (14)

Під час дослідження були розглянуті актуальні проблеми формування самооцінки учнів гімназії. Питання неправильного формування рівня самооцінки були розглянуті в аспекті можливості прийняття заходів щодо створення умов для правильного розвитку самооцінки учня.

РОЗДІЛ 3. САМООЦІНКА ЯК ОСНОВНИЙ ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Самооцінка - психологічне особистісне утворення, яке дає людині можливість оцінити свій фізичний і духовний стан, свої можливості, спрямованість, активність, суспільну значущість, свої відносини зі зовнішнім світом та іншими людьми. Самооцінка є обов'язковою умовою реалізації двох важливих станів самокерованої поведінки: самоконтролю та самовдосконалення. [1]

Самооцінка є одним з основних структурних компонентів формування поведінки і діяльності людини. Самооцінка безпосередньо впливає на всі сторони людської діяльності, у тому числі як на навчання, так і на стосунки з оточуючими. [2]

Дослідження свідчать про те, що у сфері самопізнання дошкільників і молодших школярів переважають зовнішні дії та чинники, а у підлітків домінують інтерес до себе - свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. [1] Така потреба зумовлюється практичною життєдіяльністю підлітка: бурхливою перебудовою організму, змінами в житті, становищем у сім'ї, появою нових обов'язків і розширенням їх прав; підвищеними вимогами до навчальної діяльності. Рушійними силами розвитку самосвідомості є зростаюча самостійність індивіда, яка виявляється у зміні його взаємин з оточуючими. [8]

Будучи ядром особистості, самооцінка є важливим регулятором поведінки. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості. [7] Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань людини, тобто зі ступенем важкості мети, які вона ставить перед собою. Розходження між домаганнями і реальними можливостями людини призводить до того, що вона водночас починає неправильно себе оцінювати, внаслідок чого її поведінка стає неадекватною (виникають емоційні зриви, підвищена стурбованість та інше). [1] Самооцінка отримує об'єктивне вираження в тому, як людина оцінює можливості та результати діяльності інших (наприклад, принижує їх при завищеній самооцінці).

Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим, ким вона є в дійсності, ми кажемо, що в неї самооцінка занижена. В тих випадках, коли вона переоцінює свої можливості, результати діяльності, особисті якості, зовнішність, характерною для неї є завищена самооцінка. Як завищена, так і занижена самооцінка дуже ускладнюють життя людини. Нелегко жити невпевненим у собі, сором'язливим, важко жити і пихатим. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не тільки тих, кому вона властива, а й тих людей, котрі в різних ситуаціях спілкуються з ними.

На думку визначних психологів Р. Бернса, І. Кона та інших, позитивне самоставлення, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації. [10] Формування ж заниженої самоповаги може призводити до розвитку почуття неповноцінності, нестійкості «образу Я» та самооцінки. [8] Учні з високим рівнем самоповаги, позитивним само ставленням вважають себе не гіршими за інших, вірять у свої сили.

Беззаперечним є той факт, що соціальний статус учня впливає на його самооцінку, тому що у підлітків домінує інтерес до себе, свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. Зверненість підлітка на себе, усвідомлення себе як особистості, включеної в різноманітні людські взаємини, висуває на перший план спілкування з оточуючими. Такий стан справ є для підлітка засобом самооцінки та взаємин з ровесниками.

Психологами доведений вплив самооцінки на пізнавальну діяльність людини (сприйняття, уява, рішення інтелектуальних задач), і на систему міжособистісних стосунків, а також визначені методи формування адекватної самооцінки, а у випадку її деформації - корекційна програма. [12]

Визначити свою самооцінку для людини дуже важливо для нормального спілкування, встановлення відносин з іншими. Особливо важливо враховувати самооцінку дитини. Як і все в дитині, вона ще тільки формується і саме тому більшою мірою, ніж у дорослого, піддається зміні.

Відомо, що у процесі навчання учні закріплюють знання, розвивається їхнє мислення, з однієї сторони, і, з іншої - у них формуються певні особистісні якості. Коли кажуть про розвиток мислення, то мають на увазі формування у дитини вмінь і навичок розумової діяльності: вміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати і т.п. Коли кажуть про формування особистості, то мають на увазі розвиток її інтересів, ідеалів, організованість, відповідальність тощо. Між тим, саме практичне навчання свідчить про те, що вирішення учбових задач залежить не тільки від розумових можливостей дитини, а й від її особистих якостей, як перерахованих, так і багатьох інших.

Засвоюючи в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, дитина починає під впливом оціночних тверджень інших (учителів, однолітків) ставитись певним чином як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до самого себе як до особистості. З віком вона все з більшою впевненістю відрізняє свої дійсні досягнення і те, чого вона могла б досягнути, якби була наділена певними якостями і здібностями. Так в учня у навчально-виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей - один з основних компонентів самооцінки. [1]

РОЗДІЛ 4. ВИВЧЕННЯ РІВНЯ САМООЦІНКИ ЗА «МЕТОДИКОЮ ВИВЧЕННЯ РІВНЯ САМООЦІНКИ»

Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей - безумовно, відноситься до базисних якостей особистості. На думку авторів короткого психологічного словника, саме вона багато в чому визначає взаємовідношення з оточуючими, критичність, вимогливість до себе, відношення до успіх і невдач. Самооцінка людини залежить від багатьох факторів. Разом з тим психологи давно вже користуються так званою «формулою Джейнса»[2], яка має вигляд:

Самооцінка = Успіх / Домагання

З цієї формули ми бачимо, що підвищити самооцінку можливо або максимізуючи успіх, або мінімізуючи невдачі, і старшокласники повинні достатньо чітко розуміти, що розбіжності між домаганнями і реальною поведінкою людини призводять до викривлення самооцінки і, як наслідок, її неадекватності, що загрожую емоційними зривами в поведінці. Само по собі дослідження самооцінки виявляється дуже корисним і для організації навчального процесу, і для самоусвідомлення учнів, відношення яких до себе, як відомо, описується повною драматичних протиріч формулою «геній або нікчема».[2]

Виявити самооцінку можливо з допомогою психологічного тесту - опитувальника. Цей опитувальник включає в себе 32 твердження, згідно з якими можливі п'ять варіантів відповідей, кожен з яких кодується балами за схемою: дуже часто - 4 бали; часто - 3 бали; інколи - 2 бали; рідко - 1 бал; ніколи - 0 балів.

Для виявлення рівня самооцінки потрібно підсумувати бали за всіма 32 судженнями.

Низький рівень самооцінки (46 - 128 балів), за яким людина болісно сприймає критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від «комплексу неповноцінності».

Середній рівень самооцінки (26 - 45 балів), коли людина рідко страждає від «комплексу неповноцінності» й лише іноді намагається підлаштуватись під думку інших.

Високий рівень самооцінки (0 - 25 балів), за яким людина, як правило, не обтяжена «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власні дії.

Таблиця 1

Дані, отримані в результаті тестування свідчать, що учні молодших класів мають значно вищий рівень самооцінки, ніж учні старших класів. Це обумовлено тим, що у молодшому шкільному віці самооцінку формують, як правило, зовнішні фактори, нижчий рівень вимог до знань, слова батьків: «Ти - найкращий, найрозумніший, найкрасивіший», менша відповідальність за власні дії. Низький рівень самооцінки у старших класах обумовлений тим, що з віком у формуванні самооцінки значним чином беруть внутрішні фактори: інтерес до себе, свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потребу в самооцінці та порівнянні себе з іншими; високий рівень відповідальності, порівняно з учнями молодших класів, підвищений рівень вимог до знань, сумніви у подальшому «дорослому» житті, у власних силах при складанні останніх шкільних іспитів.

РОЗДІЛ 5. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ САМООЦІНКИ ЗА ТЕСТОМ СЛК (СУБ'ЄКТИВНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ)

Поняття локуса контролю в психології пов'язане з працями американського психолога Дж. Роттера. [15]

Роттер запропонував розрізняти між собою людей у відповідності до того, де вони локалізують контроль над важливими для себе подіями. Існує два протилежних типи такої локалізації - інтернальний і екстернальний.

У першому випадку людина вважає, що події, які відбуваються з нею, насамперед залежать від її особистісних якостей, таких, як компетентність, цілеспрямованість, рівень здібностей, і є результатом її власної діяльності.

У другому випадку людина переконана, що її успіхи чи невдачі є результатом таких зовнішніх сил, як удача, випадковість, тиск оточення, інші люди тощо.

Дослідження показують, що інтернали проявляють велику відповідальність і соціальну активність, вони, на відміну від екстернатів, більш послідовні у своїй поведінці. У інтерналів часова перспектива охоплює значно ширшу зону як у майбутньому, так і в минулому, ніж у екстерналів, і при цьому ця зона насичена значною кількістю подій.

Інтернали виявляють велику когнітивну активність. Вони більш послідовні і продуктивні в ситуаціях прийняття рішень і випадках, пов'язаних з ризиком, ніж екстернали. При цьому інтернали виявляють більшу готовність відкласти легкодоступну в цю хвилину втіху заради досягнення віддаленого, але більш цінного блага.

Інтернали більш, ніж екстернали, переконані, що найвірніший шлях до високої продуктивності - це старанна праця, а висока продуктивність сприяє одержанню «винагороди». Інтернали в навчанні як у середній, так і у вищій школі успішні.

Інтернальність позитивно поєднується з соціальною відповідальністю, з усвідомленням смислу і цілі життя. Інтернали більш домінантні, відповідальні, соціабельні, ніж екстернали. Вони емоційніші, стабільніші, довірливіші, сердечніші, комунікабельніші за екстерналів, у них краще розвинуті мораль і сила волі.

В цілому екстерналам частіше притаманні підозрілість, тривожність, депресивні стани, агресивність, конформізм, догматизм, авторитарність, безпринципність, цинізм, схильність до ошуканства і обману.

Для визначення локуса контролю учнів гімназії була використана модифікація шкали 1-Є Дж. Роттера (С.Р. Пантилеєв, В.В. Столін) (14) спрямований на вимірювання локуса контролю як узагальненої генералізованої змінної. Містить 32 пункти (26 працюючих і 6 маскувальних), побудованих за принципом вимушеного вибору одного з двох тверджень.

Тестування локуса контрою у учнів гімназії дало такі результати:

Таблиця 2

Результати тестування локусу контролю свідчать про те, що серед учнів гімназії переважають інтернали. Це обумовлено тим, що в порівнянні з іншими школами тут підвищені вимоги до знань. Учень, починаючи з самого початку опиняється у ситуації підвищених вимог до знань та умінь і вчиться всього домагатися власними силами. Велика кількість конкурсів та олімпіад, а точніше їх результати, змалку доводять учню, що всі його досягнення є результатом його власної праці. Тому і формується інтернальний тип локуса контролю.

РОЗДІЛ 6. ВИВЧЕННЯ САМООЦІНКИ ЗА ТЕСТОМ - ОПИТУВАЛЬНИКОМ «САМООЦІНКА» (В. СТОЛІН, 1985)

Тест-опитувальник «Самооцінка» (ОСВ) (14) побудований у відповідності до розробленої В.Століним ієрархічної моделі структури самооцінки.[5] Опитувальник вимірює інтегральне відчуття «за» і «проти» власного «Я».

Інтерпретація результатів відбувається за чотирма основними шкалами: самоповаги, симпатії до себе, очікуваного ставлення від інших, інтересу до себе.

Шкала Й (самоповаги) - йдеться про той аспект самоповаги, який емоційно і змістовно об'єднує віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя, бути послідовним, розуміння самого себе.

Шкала ЙЙ (симпатії до себе) - шкала з 16 пунктів, у яких відображені приязнь - ворожість до власного «Я». До шкали увійшли пункти, що стосуються прийняття себе і самовизначення. На позитивному полюсі шкала об'єднує схвалення себе в цілому і в істотних частковостях, довіру до себе і позитивну самооцінку. На негативному полюсі - бачення в собі переважно недолітків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення. Пункти свідчать про такі емоційні реакції, як роздратування, презирство, глузування, засудження себе, («так тобі і треба»).

Шкала ЙЙЙ (очікуване ставлення від інших) - відображає очікування людиною, яка тестується, позитивного чи негативного ставлення до себе оточуючих. Людина, яка чекає антипатичного ставлення до себе, чекає його як від більшості, від сторонніх чи мало пов'язаних з нею людей, так і від малої кількості близьких, любов яких для неї важлива. Від інших така людина чекає заперечення її внутрішніх позитивних якостей, антипатії до своєї зовнішності. При цьому вона ніби приймає антипатію інших і це виявляється в тому, що і собі вона не бажає добра по-справжньому. Себе вона вважає унікальною, не схожою на інших, не ставить завдання на збільшення самоповаги.

Шкала ЙV (інтерес до себе) - шкала з 8 пунктів, що відображають міру близькості до самого себе, зокрема, інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватись з собою «на рівних», впевненість у своїй цікавості для інших.

За шкалою самоповаги опитування дало такі результати:

Таблиця 3

Рис. 1

Результати свідчать про те, що гімназисти на достатньо високому рівні поважають себе, вірять в свої сили і знають, що їхні досягнення обумовлені виключно їхньою власною працею (рис. 1).

Результати опитування за Шкалою ЙЙ:

Таблиця 4

Рис. 2

Дані, отримані в результаті тестування свідчать про те, що учні гімназії бачать в собі переважно позитивну особистість, довіряють собі, схвалюють своє внутрішнє «Я» (рис. 2). Але поява низького рівня симпатії до себе у старших класах свідчить про внутрішні сумніви і важкий перехід від дитинства до дорослого життя, сумнів у власних силах, щодо подолання основних проблем у майбутньому.

Результати опитування за шкалою очікуваного ставлення від інших:

Таблиця 5

Рис. 3

Результати за цією шкалою свідчать про те, що загалом учні чекають від оточуючих позитивного ставлення до себе, особливо це виражається на учнях, що молодші за віком (рис. 3). У старших класах з'являються побоювання та очікування від інших негативного ставлення.

Результати за Шкалою ЙV:

Таблиця 6

Рис. 4

Результати свідчать про те, що з віком у учнів зростає близькість до самого себе, інтерес до власних думок, готовністю спілкуватись з собою «на рівних», впевненістю у своїй цікавості для інших (рис. 4).

Отже, отримані результаті достатньою мірою охарактеризували самооцінку за чотирма основними складовими. Стали зрозумілі і основні проблеми у самооцінці учнів старших класів. Це дасть змогу у майбутньому підняти у учнів віру в себе та оточуючих.

РОЗДІЛ 7. МЕТОДИ КОРЕКЦІЇ САМООЦІНКИ

Важливість самооцінки усвідомлювали як вітчизняні, так і закордонні вчені. Тому ними були розроблені ряд методик, що допомагають корегувати самооцінку у той чи інший бік.

Ось декілька простих методик для підвищення рівня самооцінки. Найчастіше психологи рекомендують людям, з заниженою самооцінкою робити собі компліменти та в жодному разі не відмовлятися від компліментів, що зробили інші люди. Треба посміхнутися і сказати: «Дякую». Це допоможе людині бути більш впевненою в своїх силах. [13]

Також, деякі психологи рекомендують об'єктивно подивитись на інших людей, що здаються успішними та впевненими і розсудити, чи дійсно вони мають такі «над здібності»? Ця вправа має на меті довести людині, щ немає нічого неможливого, що успіх - це результат важкої і наполегливої праці і людина, при бажанні, всього може досягти.[13]

Ще один метод - «Те, що ви собі кажете». Треба уявити когось іншого у ситуації, при якій є почуття невпевненості у собі, та подумати, що б ви сказали йому для підбадьорення? Треба записати ці слова та промовити їх. Проблема не буде здаватися такою великою і впевненість у власних силах значно зросте. [12]

Одним з найдієвіших психологи вважають метод «Взмаху» [11]. Він містить у собі декілька стадій:

1) Знайдіть «образ - вказівник». Треба подумати про проблему ситуацію, у якій ви відчуваєте дискомфорт. Уявіть, як починаються неприємні почуття, наприклад, може ви кажете щось неприємне самому собі.

2) Розсіювання уваги. Тепер треба відволіктися від цього образу, подивитися на речі, що вас оточують, звуки, що лунають навколо тощо.

3) Створення власного позитивного образу. Подумайте про протилежні ситуації. Згадайте моменти, коли ви почували себе спокійно, врівноважено, успішно, коли ви чогось домоглись, щось змогли зробити.

4) Працюйте над збільшення свого творчого образу. Уявіть, якби ситуація спокою і удачі відбувалася з вами зараз, відчуйте тепло та гарні емоції, що вас наповнюють.

5) Розсіювання уваги. Тепер знову зверніть свою увагу на оточення, відволічіться від ситуації.

6) Заміна образів. Тепер знов уявіть ситуацію неспокою та переживань. Подумайте та уявіть, як ваш перший образ поступово переходить у другий, з ситуації спокою та радості, ніби хтось крутить ручку радіоприймача. Нехай перший образ зникне, поглинений другим.

7) Повтор. Знов розсійте увагу і повторіть заміну образів два рази. Після кожної заміни треба обов'язково розсіювати увагу.

8) Новий ресурс. Знов згайте ситуацію, пов'язану з гарними спогадами, почуттям гордості за самого себе. Увійдіть у цей образ, як ви робили у пункті 4. Знов розсійте увагу.

9) Заміна образів. Знов повторіть поглинання «негативного» образу «позитивним», як ви робили у пункті 6.

10) Знов розсійте увагу

11) Повторіть пункт 9 ще два рази.

12) Ще один ресурс. Згадайте ще одну приємну ситуацію, як ви робили у пункті 8.

13) Заміна образів. Знов замініть один образ іншим.

14) Розсіювання уваги і повтор. Відволічіться від створених вами образів і повторіть пункт 2. повторіть процес заміни, який ви робили у пункті 13 ще два рази. Після кожного обов'язково повторіть пункт 2.

Корекція самооцінки важлива як вдома, так і в стінах школи. Особливо важлива робота з дітьми, що недооцінюють себе, та вправи будуть корисні і для дітей з нормальною самооцінкою. Вони допоможуть почуватися впевненіше так краще володіти власними вчинками. [12]

Та існує проблема не лише заниженої, а й завищеної самооцінки. З нею теж слід боротися, адже вона викривляє сприйняття людиною оточуючого світу. Психологами розроблено багато методик щодо боротьби з завищеною самооцінкою. Ось деякі з них.

На аркуші паперу слід написати 10 своїх позитивних якостей та оцінити їх за п'ятибальною шкалою. Тепер треба попросити оцінити ці якості батьків, родичів, вчителів, однокласників. Чи є розбіжності? Треба замислитися чому!

Тепер слід зробити те ж саме з позитивними якостями.

Також треба уявити ситуацію, з якою ви можете добре впоратися та подумати, чи може з цією справою хтось впоратися краще, ніж ви.

Також треба спробувати виділити недоліки, що заважають тобі нормально спілкуватися з оточуючими та спробувати їх усунути.

ВИСНОВКИ

Самооцінка - один з найважливіших факторів формування особистості. [2] Будучи ядром особистості вона є основним регулятором поведінки учня. Від самооцінки залежать практично всі сфери життя учня: навчання, спілкування з оточуючими, пізнання самого себе. Поняття самооцінки тісно пов'язано з локусом контролю, поняттями «Я-образ» та «Я-концепція».

Проведене опитування показало, що учні молодших класів, як правило, мають високий рівень самооцінки. Це пояснюється тим, що у молодшому віці самооцінку формують зовнішні фактори: слова батьків, вчителів; успіхи у навчанні підвищують їх віру в себе та самооцінку. Низький рівень у старших класів пояснюється тим, що формуючими факторами є інтерес до себе, свого внутрішнього «Я», якостей своєї особистості, потреба в самооцінці та порівнянні себе з іншими, підвищені вимоги до навчання, перспектива дорослого життя та майбутньої «невідомості», новими якостями особистості підлітка.

Учні 6-х, 7-х та 8-х класів мають високий рівень самооцінки, а також рівень екстернального локус контролю в них вищий, ніж у учнів 9-11х класів. В них високий рівень самоповаги, низький рівень за цією шкалою відсутній взагалі. Також на достатньому рівні розвивається симпатія до себе, очікуване ставлення від інших та увага до самих себе.

Учні ж старших класів мають занижений рівень самооцінки, що пояснюється не лише факторами формування самооцінки у такому віці, а й особливостями навчального процесу(підсумковою державною атестацією, зовнішнім незалежним оцінюванням). Ці розумові навантаження зумовлюють внутрішні сумніви у своїх силах, що зумовлює недооцінку себе, або тимчасову, або постійну. У цих учнях високий рівень інтернального локус контролю. Низький рівень симпатії до себе у старших класах свідчить про важкий перехід від дитинства до дорослого життя, сумніви у власних силах, страх перед невідомим майбуттям. Також знижуються показники по за шкалою очікуваного ставлення від інших. Це також свідчить про внутрішні побоювання та страхи, недовіру до оточуючих. Проте самоповага розвивається на достатньому рівні. Тестування показало, що з віком зростає інтерес до самого себе.

Ці висновки було зроблено на основі результатів тестування «Самооцінка» (В. Столін, 1985 р.) (14) та тесту СЛК (14). Вони дали змогу проаналізувати показники по основним критеріям формування самооцінки у учнів різного віку.

Основними проблемами у формуванні самооцінки у старших класах було визначено симпатію до себе та очікуване ставлення від інших.

Також було з'ясовано, що більшість учнів гімназії інтернальний локус контролю. Тобто вони чітко розуміють причини і наслідки своїх дій, успіхів та невдач і не пов'язують них з зовнішніми факторами, такими як удача, везіння тощо. Вони чітко усвідомлюють свої дії і послідовні в своїй поведінці. Вони продуктивні, про що свідчить високий рівень навчання гімназистів, проявляють більш активну соціальну та когнітивну активність.

Отже, опитування дало більш ніж важливі результати, бо знаючи проблему з заниженою самооцінкою можна активно з нею боротися.

Перш за все боротися з заниженою самооцінкою учня мають його батьки. Адже саме в сім'ї формується його перше сприйняття світу, самооцінка самого себе. Є батьки, що навмисне «корегують» реальність для своєї дитини. Звичайно, вона має знати, що її люблять, цінять такою, яка вона є, але при цьому не «роздувати» успіхів дитини. Вони мають навчити і виховати її так, щоб власні успіхи та невдачі сприймалися нею, як результат власної діяльності і міри докладених зусиль. Саме батьки, у більш пізньому віці, мають допомогти підлітку повірити в себе, надати впевненості у майбутньому.

Та самооцінка, яка формується у людини, що досить багато часу проводить у школі, не може позбавитися від її впливу на формування. Тому вчителі мають приділяти досить уваги самооцінці учнів. Адже, людина, що може себе об'єктивно оцінювати приділяє більшу увагу пізнанню всього нового, тобто навчанню.

Адекватна самооцінка дитини значно підвищує її бажання пізнати нове, вчитися, домагатися і прагнути більшого. Дитина, з високою, але адекватною самооцінкою, соціально активна, весела, успішна у навчанні. Тому проблема адекватності самооцінки є досить актуальною та потребує уваги.

Адекватна самооцінка - залог успішної і корисною суспільству особистості.