Вибір професії як самовизначення особистості

Міністерство праці та соціальної політики України

Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці

Курсова робота

з предмета: Профорієнтація та профдобір

на тему: Вибір професії як самовизначення особистості

Виконав:

Жирнов Ігор Іванович

Курс ІV Група 49

Науковий керівник:

Борисенко М. І.

Чернігів 2010

Зміст

Вступ

1. Поняття професії та її джерела

1.1. Підходи до визначення поняття «професія»

1.2. Розмежування понять «професія», «спеціальність» «кваліфікація»

2. Особливості старшого шкільного віку і ставлення підлітка до майбутньої професії

2.1. Поняття юності і її вікові групи

2.2. Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників

2.3. Фактори, які впливають на вибір професії старшокласниками

2.4. Ставлення підлітків до майбутньої професії

3. Професійне самовизначення

3.1. Погляди відомих вчених щодо професійного самовизначення

3.2. Психологічні аспекти та бар'єри професійного самовизначення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через соціальні га рантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості молоді набуває особливої гостро ти. Ефективним шляхом її вирішення є опану вання професією, яка б постійно мала попит на ринку праці. Однак, як її обрати, мало хто знає. Як свідчать опитування, значна частина випускників середніх загальноосвітніх закладів не має визначених професійних намірів, як і усвідомлення необхідності серйозного підходу до справи вибору професії, визна чення способів опанування нею. А це не проста справа. Прийняттям виваженого рішен ня треба дати відповідь на виклики, які генерує уже доволі жорстко конкурентний націо нальний ринок праці, що, до того ж, прискорено інтегрується в загальносвітовий. Зви чайній людині, навіть дорослій, не кажучи вже про ту, яка тільки-но прощається з дитинс твом, правильно, без допомоги спеціалістів зробити вибір дуже важко.

Підготовка молодої людини до праці і вибору професії повинна бути відповідальною ланкою в плануванні її життєвого шляху. Ще у III віці до н.е. китайський філософ Гуан Ци сказав: "Якщо плануєш на один рік, тоді сій зерно. Плануєш на десять років - саджай дерева. Якщо ж плануєш на все життя, тоді навчай і наставляй людей!".

Тема цієї курсової роботи є досить актуальною, адже кожна молода людина (учень, студент) постає перед вибором професії. Визначитися зі своїм професійним майбутнім - чи не одне з головних завдань усього людського буття.

Мета даної роботи -- переконати молодь та батьків зважати на закони ринку, привернути увагу до проблеми суспільно-трудової спеціалізації за допомогою, по-перше, активного пізнання світу професій, а по-друге, -- самооцінки можливостей щодо участі в тому чи іншому.

Завдання даної роботи полягають у наступному: дати визначення поняттям «професія», «професійне самовизначення»; охарактеризувати основні види проблем пов'язаних з вибором професії.

Об'єктом дослідження виступає молодь (учні, студенти), перед якими постає проблема вибору професії, а предметом - фактори, які впливають на професійне самовизначення особистості.

Інтереси сучасної людини надзвичайно різ номанітні. Вони генеруються насамперед нав коло біологічних потреб та індивідуальних інтелектуально-психологічних особливостей. І перших, і других надзвичайно багато, тому кожна людина, набуваючи самостійності на певному етапі свого розвитку, перебуває у ста ні невизначеності, непевності, які є рідними сестрами страху перед майбутнім. Особливо гостро таке світовідчуття переживає молодь, що закінчує середній загальноосвітній заклад, досягає працездатного віку і набуває повно цінних прав самостійно приймати і впровад жувати в життя доленосні рішення. У такому стані людина найподатливіша до сторонніх впливів. У цьому криється небезпека неправильно визначити орієнтири у спрямуванні своїх дій. Такий стан у молодих людей типо вий в усьому світі. Основним елементом меха нізму виходу із нього є можливість здійснюва ти акт вибору.

1. Поняття професії та її джерела

1.1 Підходи до визначення поняття «професія»

Поняття "професія" має різні визначення і різні способи конкретизації. Це - "професіоналізм" і "здобутий фах", "обраний фах" і "залишений (втрачений) фах", "змінений фах" і "сучасний фах", ''зникаючий фах" і "виконуваний фах", а також "стародавній фах". У Польщі Т.Новацький запропонував виділити як окрему галузь знань науку про професію, зокрема, про її народження, розвиток і відмирання. Таку наукову галузь можна назвати професіознавством. Воно спирається на результати досліджень, здійснених представниками різних галузей науки, у тому числі педагогами праці, психологами праці, соціологами праці, фізіологами праці, ергономістами і економістами.

Звертаючись до словникового апарату, ми знаходимо такі тлумачення поняття "професія": рід трудової діяльності (занять) людини, що володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навиків, придбаних в результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи (лат. professio - офіційно вказане заняття, спеціальність, від profiteer - оголошую своєю справою) (автори "Великої радянської енциклопедії"); рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок та є для кого-небудь джерелом існування (автори "Великого тлумачного словника сучасної української мови"); стійкий і відносно широкий спектр трудової діяльності, що є джерелом доходу, передбачає певну сукупність теоретичних знань, практичного досвіду і трудових навиків і визначається розподілом праці, а також його функціональним змістом. Детальніший опис елементів професії можна виразити таким чином: загальна освіта - спеціальна підготовка - кваліфікація - спеціальність (автори "Соціології. Енциклопедії"); рід трудової діяльності людини, предмет її постійних занять, а також свідоцтво наявності у неї знань і умінь, досвіду, що дозволяють кваліфіковано виконувати певний вид робіт (автори "Сучасного економічного словника").

М.С.Герцик, О.М.Вацеба тлумачать професію як "своєрідну сукупність умінь, навичок, видів діяльності, особистих захоплень та зацікавлень людини, що служить джерелом заробітку, сприяє виявленню творчих здібностей і реалізації власних та суспільних устремлінь" [1,158]. Вона визначає місце людини у соціальній структурі й є джерелом її духовного і матеріального благополуччя. Професія найчастіше пов'язана з освітою, колом інтересів, потребами, вона накладає відбиток на особу, її світогляд, поведінку тощо.

Нарешті, професією можна назвати необхідну для суспільства і обмежену (внаслідок поділу праці) область програми фізичних і духовних сил людини, що дає йому можливість існування і розвитку.

Аналіз поняття "професія" дозволяє сформулювати положення, які розкривають певні його сторони:

· професія людини є джерелом матеріальної підтримки її самої, родини, суспільства;

· професія людини є інструментом її чітких дій;

· оволодіння професією є суспільним і культурним обов'язком людини;

· професія становить особисту цінність індивіда;

· оволодіння професією є життєвою необхідністю індивіда;

· професія і праця для індивідів є сенсом життя і розвитку;

· професія дає шанс для самореалізації особистості людини;

· професія людини може виступати у формі вираження гордості і самоповаги;

· професія людини визначає її місце у поділі праці.

1.2 Розмежування понять «професія», «кваліфікація», «спеціальність»

Повнота усвідомлення глибин професії, механізмів і меж власної діяльності народжує здібності ставити і вирішувати (у межах своєї компетенції) професійні задачі будь-якого рівня складності - від прикладних до методологічних.

Кваліфікація і компетентність - своєрідні соціально-трудові характеристики, які задають межі і рівень функціональних дій у професії. Вони визначені нормативно і контролюються соціумом у ході різних атестаційних актів. Кожний майбутній фахівець повинен мати певну кваліфікацію, яка присвоюється йому на підставі складання державних іспитів.

С.У.Гончаренко розглядає "кваліфікацію" як:

1) ступінь професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь, необхідних для виконання ним певного виду роботи;

2) характеристику певного виду роботи, що встановлюється залежно від її складності, точності й відповідальності;

3) характеристику предмета, явища [2, 158].

О.С.Заблоцька під терміном "кваліфікація" розуміє офіційне визнання результату формування у суб'єктів навчання компетенцій, визначених нормативними освітніми документами для певної галузі діяльності [3, 55].

В.В.Князська зазначає, що традиційно "кваліфікація" у вищій освіті позначалася як конкретна професія (В.І.Маслов, Н.Н.Зволинська). Укладачі нового переліку спеціальностей пропонують називати кваліфікацією саме найменування рівня підготовки, яка реалізується відповідною професійно-освітньою програмою: бакалавр, спеціаліст, магістр. Автор теж поділяє цю точку зору, але не відмовляється від словосполучення "професійна кваліфікація" в традиційному розумінні - конкретизація професії, спеціальності. В.В.Князська приводить думку дослідника Ю.П.Нагірного, який говорить, що кваліфікація є комплексною характеристикою якості праці фахівця, що зумовлюється його освітнім рівнем і фаховою підготовкою за певною спеціальністю. Кваліфікації випускників вищих навчальних закладів, які засвідчені дипломами про вищу професійну освіту, забезпечують їм можливість здійснення різних видів професійної діяльності, визначених державним освітнім стандартом вищої професійної освіти в частині державних вимог до мінімуму освіти й рівня підготовки випускників [5, 103-104].

У.Ш.Сундетова стверджує, що освітнім установам, щоб йти в ногу з часом, необхідно відстежувати зміни на ринку праці, роблячи основний упор на постійних детермінантах. Це можна здійснити через введення поняття "кваліфікація", коли вуз бере на себе відповідальність за підготовку людини до певної спеціальності, причому керівництво вузу повинно розуміти, що на ринку праці випускникові доведеться зіткнутися з грантами на підготовку фахівців високої кваліфікації, доводити, що він - кращий. Це можна зробити, але дуже важко [6, 48].

За твердженням І.А.Зязюна, кваліфікація формально зумовлюється типом одержаної освіти та документами, що дають право на роботу зі спеціальності, а також основа для присвоєння висхідного тарифного розряду. Кваліфікаційна характеристика спеціаліста так чи інакше пов'язана з рівнем його освіченості й формує деякі кваліфікаційні очікування, в тому числі і з приводу технологічної готовності до виконання певних функцій. Однак сам по собі документ про освіту не дає гарантії якості наступної роботи [4, 13].

Автори словників так визначають поняття "спеціальність": комплекс придбаних шляхом спеціальної підготовки і досвіду роботи знань, умінь і навиків, необхідних для певного виду діяльності в рамках тієї або іншої професії. Якщо функції по певній спеціальності охоплюють всю сферу трудової діяльності працівника, вона відповідає поняттю "професія" (від лат. specialis - особливий, species - рід, вид) (автори "Великої радянської енциклопедії"); окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь (автори "Великого тлумачного словника сучасної української мови"); вид занять в рамках однієї професії, що вимагає конкретних знань, уміння і навиків, придбаних в результаті освіти, які забезпечують постановку і вирішення професійних завдань (автори "Словника по економіці і фінансам").

М.С.Герцик та О.М.Вацеба стверджують, що "спеціальність" - це вузький, спеціалізований вид трудової діяльності у рамках конкретної професії, в якому людина досягла потрібного рівня підготовки, певної професійної майстерності й набула необхідного досвіду. Це той вид діяльності, у якому фахівець набув додаткових, глибоких знань, умінь та практичних навичок [1, 32].

2. Особливості старшого шкільного віку і ставлення підлітка до майбутньої професії

2.1 Поняття юності і її вікові групи

Юність - завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 - 17 років) та старший юнацький вік (18-25 років).

Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 - 17 років.

Старший школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому рання юність - це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку - вибір професії, підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб та створення власної сім'ї. Л.Божович підкреслює, що саме це створює нову соціальну ситуацію розвитку.

Перед старшим шкільним віком постає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху як завдання найважливішої життєвої значущості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього.

Старший шкільний вік - початкова стадія фізичної зрілості і одночасно стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров'я впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій[16, 199].

Саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому.

В ранній юності значно зменшується гострота міжособистісних конфліктів і меншою мірою проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми. Покращується загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їхня контактність та комунікативність. Відзначається більше витримки у поведінці. Усе це засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або ж їде на спад. Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу, що виявляється у зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки[15, 442].

Ранній юнацький вік - це вік не менших зрушень, ніж підлітковий, проте вони якісно інші і пов'язані із пошуками відповіді на запитання “яким бути ?”.

Юнаки та дівчата намагаються досягти автономії. При цьому розмежовується поведінкова автономія (потреба і право самостійно вирішувати питання, які стосуються їх особистого життя), емоційна автономія (потреба і право мати власні прив'язаності, вподобання та вибирати їх незалежно від батьків), моральну і ціннісну автономію (потреба і право на власні погляди, норми, ціннісні орієнтації і фактична їх наявність).

Старший юнацький вік (18-25 років) - це початок дорослості. На цьому етапі молода людина є уже зрілою і в фізичному, і в соціальному плані[4, 462].

2.2 Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників

Учбово-професійна а діяльність є основним видом діяльності старшого школяра. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього і значущість учіння, його завдань та цілей. Старші школярі оцінюють навчальний процес з точки зору того, що він дає для їх майбутнього. У них, в порівнянні з підлітками, зростає інтерес до учіння. Це пов'язано з тим, що утворюється нова мотиваційна структура учіння, відбуваються зрушення у мотиваційній сфері їх діяльності.

Мотивація зумовлюється свідомо поставленою метою і носить довільний характер.

Мотиваційна сфера учіння включає в себе:

ь мотиви пов'язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя (орієнтація на майбутнє, на віддалені перспективи і цілі займає провідне місце, є досить дієвою);

ь широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним членом суспільства, переконання щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності конкурувати на ринку праці за рахунок власної компетентності та ерудованості);

ь інтерес до змісту і процесу навчання (з'являється інтерес до методів наукового дослідження, до самостійної пошукової діяльності з метою роз'язання складних завдань - діяльність Малих академій) [1, 344].

Старшокласники добре розуміють значення навчання для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя.

Така пізнавальна мотивація може поширюватись на усі предмети, на цикл певних предметів чи на окремий предмет. Вибірковість пізнавальних інтересів старших школярів часто пов'язана з життєвими планами, які сприяють формуванню учбових інтересів. Характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів.

Особливості мотивації учбової діяльності старшокласників виявляються і в їхньому ставленні до шкільних оцінок. Старшокласники глибоко оцінюють ерудицію та глибокі знання, які виходять за межі шкільної програми, підручників.

Мотивами навчання старшокласники можуть виступати:

1. Інтерес до загальної позитивної успішності, який пов'язаний з бажанням успішно закінчити школу чи розширити свою обізнаність і виявляється в однаковому інтересі до всіх дисциплін, які викладаються в школі.

2. Поєднання загального інтересу з вибірковим інтересом до того чи іншого навчального предмета, що стосується обраної спеціальності або з яких доведеться складати вступний іспит до вузу[5, 127].

У старшому шкільному віці встановлюється тісний взаємозв'язок між професійними і учбовими інтересами. Вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, які їм потрібні у зв'язку з вибраною професією. Створюються сприятливі умови для ознайомлення учнів з психологічною характеристикою професій, тобто з тими вимогами, які висуваються до уваги, мислення, характеру та інших психологічних особливостей людини у тій чи іншій професії.

2.3 Фактори, які впливають на вибір професії старшокласниками

Сучасне профорієнтування - це перш за все виховання молодої людини як суб'єкту вибору професії і суб'єкта праці, який володіє активністю і самостійністю в поведінці і діяльності, здатністю до ініціативного планування свого майбутнього, а також створення умов, які сприяють розвитку внутрішніх засобів активного професійного самовизначення: самопізнання, самооцінювання і саморозвитку[14, 152]. Відомі психологи О.О.Ящишин та С.Я. Карпіловськна в своїх дослідженнях акцентують увагу на тому, що ефект профорієнтаційної роботи зі старшокласниками підвищується за певних умов. До цих умов належать: а) побудова профорієнтаційної роботи на основі врахування вікових особливостей учнів; б) конструювання пізнавального профорієнтаційного матеріалу на основі принципів системності, послідовності й наступності; в) застосування активних методів навчання та виховання в профорієнтаційній роботі; г) реалізація творчих зв'язків класного керівника з батьками і вчителями-предметниками. Коротко спинимося на особливостях кожної з вищеназваних умов. Врахування психологічних особливостей учнів старшого шкільного віку в профорієнтаційній роботі У старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і навчальними інтересами. Якщо у підлітка навчальні інтереси визначають вибір професії, то в старших школярів спостерігається і зворотне: вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, що їм потрібні в зв'язку з обраної професій. Вибір професії сприяє зміні відносини до навчальної діяльності.Старшого школяра хвилюють такі питання: "Чи може людина виявляти цікавість до тієї області діяльності, до якої він не здатний?"; "Як можна визначити здатності до тієї або іншої діяльності?" Такого роду питання говорять про те, що в старшому шкільному віці учні, вибираючи свій життєвий шлях, не йдуть прямо по лінії своїх безпосередніх інтересів, а прагнуть вирішити проблему вибору, зважуючи усі фактори і, головним чином, з огляду на свої здібності. Вони розглядають вибір професії як свого роду висновок з аналізу потреб і наявних схильностей і здібностей, із зіставлення цих своїх особливостей з вимогами, що пред'являє до людини професія.Конструювання пізнавального матеріалу профорієнтаційної спрямованості на основі принципів системності і поступовості. Учні в процесі профорієнтаційної роботи в школі засвоюють певну систему знань про світ професійної праці, про потреби суспільства в кваліфікованих кадрах (об'єктивні умови вибору професії), починають усвідомлювати свої інтереси, нахили та інші важливі для майбутньої професійної діяльності психологічні якості (суб'єктивні умови вибору професії). З цього погляду професійна робота має проводитись за певною системою. У чіткій послідовності розкриваються умови вибору професії, обговорюється важливість правильного професійного самовизначення для суспільства й особистості, учні ознайомлюються з профорієнтаційною класифікацією професій, складають профорієнтаційні „портрети" професій, оволодівають прийомами самопізнання й само оцінювання. У результаті у старшокласників формується необхідний рівень усвідомлення проблеми професійного самовизначення та початкові вміння та навички її розв'язання. Створюються необхідні передумови для успішного формування готовності до свідомого вибору професії.

„Справжнє мистецтво виховання проявляється там, - пише Г.С.Костюк, де воно спирається на вияв „саморуху", ініціативи, самодіяльності, творчої активності в житті особистості, що розвивається, їх викликає і спрямовує у відповідності з цілями суспільства, яке готує собі зміну"[2, 64]. Отже, в профорієнтаційній роботі багато місця потрібно відводити самостійній інформаційно-пошуковій роботі учнів. До основних форм цієї роботи можна віднести спостереження на екскурсії, написання творів, доповідей з елементами само оцінювання, інтерв'ю. Профорієнтаційна робота розкриває широкі можливості й для використання колективних форм пізнавальної діяльності учнів, яка здійснюється в таких видах профорієнтаційних заходів: зустріч зі спеціалістом, профорієнтаційна екскурсія, самостійне дослідження професії учнями. Колективні форми пізнавальної діяльності учнів у системі профорієнтації стимулюють активність, творчість учнів, сприяють позитивному ставленню до профорієнтаційних занять, активізують їх інтелектуальну сферу, підвищують ефективність засвоєння профорієнтаційного матеріалу та його інтеріоризацію. Старшокласники різними шляхами входять у світ дорослих і засвоюють їхні цінності, але першоджерелом їх безпосередніх вражень і уявлень про світ праці є сім'я та її оточення : мати, батько, брат, сестра, друзі та ін. Діти ознайомлюються зі ставленням дорослих до своїх обов'язків, до праці, суспільних подій. Це профорієнтаційне середовище, під вплив якого потрапляє молодь незалежно від того, чи свідомо ставлять батьки перед собою профорієнтаційні завдання чи навіть не замислюються над подібними питаннями. Часто буває так, уявлення батьків про професійні плани дитини часто не відповідають реальній дійсності; бажання бачити дитину спеціалістом цієї чи іншої сфери діяльності не завжди збігається з її інтересами і нахилами; осмислення проблеми вибору професії у батьків, як й у дітей, не завжди на потрібному рівні. Пояснюється це значною мірою недостатньою обізнаністю батьків з профорієнтацією.Усе це свідчить про необхідність проводити спеціальну профорієнтаційну роботу не тільки з дітьми, а й з їхніми батьками. Співробітництво класного керівника з батьками у проведенні профорієнтаційної роботи здійснюється з двох основних напрямах: психолого-педагогічна освіта з питань свідомого вибору професії і залучення батьків до активної участі в профорієнтаційної роботі класу, школи. Обидва напрями ми розглядаємо як основні шляхи формування так званого профорієнтаційного середовища учнів. Під останнім слід розуміти сімейно оточення і ті морально - трудові установки, що панують у ньому і впливають на формування професійних планів і мотивів вибору професії дітей. У зміст цього поняття входить: 1) профорієнтаційна спрямованість батьків (ставлення, мотиви); 2) рівень залучення батьками дітей до своєї професійної діяльності; 3) уявлення (плани, бажання) батьків про майбутній трудовий шлях дитини; 4) обґрунтування (мотиви) цих уявлень; 5) знання батьками індивідуально-психологічних особливостей дитини (інтересів, нахилів, здібностей та інших психологічних якостей) у контексті вибору майбутньої професії.Успішність профорієнтаційної роботи в школі значною мірою залежить від участі в ній учителів-предметників. Тісний контакт класного керівника з учителями-предметниками дає можливість підвищити виховні функції кожного навчального предмета, наблизити його до соціальної практики. У цьому співробітництві класний керівник виступає в ролі координатора, який узгоджує, планує і разом з учителями-предметниками проводять цю роботу. Предметними, в свою чергу, беруть участь у проведенні профорієнтаційних заходів, спрямованих на ознайомлення учнів з певними професіями, що відповідають специфіці того чи іншого предмета.Усе це створює сприятливі умови для ознайомлення учнів із психологічною характеристикою професії, тими вимогами, що пред'являються до уваги, спостережливості, мисленню, волі, характерові та іншим психологічним особливостям людини в тій або іншій професії. Важливо познайомити старшокласників і з тим, які сторони особистості формуються в тій або іншій діяльності. У більшості старшокласників уже чітко виражена диференціація інтересів і перевага тих або інших видів діяльності. Одні полюбляють розумову працю, інші - фізичну, треті - спілкування з людьми, четверті - суспільну роботу, п'яті захоплюється всім по черзі, а шості - до всього однаково байдужі. Не менш різноманітна їхнього мотивація. Одним, що б він ні робив, рухає потреба досягнення і самоперевірки, іншим - бажання приносить комусь користь, третім - почуття залежності і потреба в схваленні навколишніх, четвертим - бажання піти від напруги і конфліктних ситуацій і т.д. Досліджуючи проблему, хто впливає на вибір професії, варто розглянути безліч факторів:

Вплив батьків, що різними способами роблять свій вплив: пряме спадкування професії батьків, продовження сімейного бізнесу; батьки впливають, навчаючи своєї професії; батьки впливають на інтереси і заняття дітей із самого раннього віку, заохочуючи або засуджуючи їхні інтереси і захоплення, впливаючи своєю сімейною атмосферою; батьки впливають своїм прикладом; батьки направляють, або обмежують вибір своїх дітей, наполягаючи на продовженні або припиненні навчання, на визначеній школі або вузі, визначеної спеціалізації (внутрішні мотиви батьків можуть бути при цьому різні: не усвідомлене бажання батьків здійснити свої професійні мрії через дітей; невір'я в можливості дитини; матеріальні розуміння; бажання, щоб дитина досягла більш високого соціального статусу й і н.); на вибір дітей впливає також те, як батьки оцінюють той або інший вид діяльності, визначені професії. Коли рівень утворення матері або професійний статус батька досить високі, це сприяє згоді дітей з їхньою думкою з приводу вибору професії.

Вплив друзів і вчителів. Фактично більшість молодих людей погодять свої професійні плани із батьками, із друзями (під впливом друзів можуть за компанію йти в те або інша навчальна професійна установа). 39 % опитаних відзначають, що на їхній професійний вибір уплинули вчителя в старших класах. Але вплив батьків сильніше, ніж вплив учителів.

Статеворольові стереотипи. На вибір молодими людьми спеціальності в значній мірі впливають чекання суспільства з приводу того, яку роботу повинні здійснювати чоловіки, а яку - жінки. Статеворольові стереотипи можуть сприяти тому, що юнаки виявляють більшу цікавість до науково-технічних дисциплін, а дівчата більш схильні до сфери мистецтва або обслуговування.

Рівень розумових здібностей. Важливим фактором професійного вибору є розумові здібності, рівень інтелекту молодої людини, що визначає його здатність приймати рішення. Багато юнаків роблять нереалістичні вибори, мріють про престижні професії, для яких у них немає необхідних даних. Здатність людини досягти успіх у вобраній роботі залежить від рівня його інтелекту. Ряд фахівців вважають, що для кожної професії існують свої критичні параметри інтелекту, тому люди з більш низьким інтелектом успішно справитися з даною професією не зможуть. Але високий коефіцієнт інтелекту ще не гарантія професійного успіху. Інтерес, мотивація, інші здібності й особисті якості визначає його успіх не в меншому ступені, чим інтелект. Різні професії вимагають специфічних здібностей. Наявність визначених здібностей може виявитися вирішальним фактором для досягнення швидкого успіху в обраній сфері діяльності, дає можливість одержати гарні результати після відповідного навчання і придбання необхідного досвіду.

Структура інтересів людини. Інтерес є ще одним важливим фактором успіху в професійній діяльності. Дослідження показують, що чим більш люди зацікавлені у виконуваній ними роботі, тим краще будуть результати їхньої праці. Імовірність успіху за інших рівних умов вище в тих з початківців свою кар'єру працівників, чиї інтереси в більшому ступені подібні інтересам тих, хто вже домігся покликання в даній області. На цьому засноване тестування інтересу до професії: для пророкування успіху оцінюється подібність груп інтересів тих, кого тестують з інтересами людей, що домоглися успіху в якій-небудь області. З інтересом до обраної області повинні сполучитися й інтелект, і здатності, і можливості, і інші фактори. Наприклад, зацікавленість у тій або іншій діяльності ще не означає, що існують вакансії, що дозволяють нею займатися, тобто наявність інтересу і вільних робочих місць не завжди збігаються. В умовах ринкової економіки необхідно враховувати соціально-економічний попит на ту або іншу професію, реальні можливості навчання і працевлаштування по даній професії, її матеріальну і соціальну значимість. Чим вище соціально-економічний статус тих, яких навчають, тим більше престижними професіями вони мають намір опанувати. Професійні устремління залежать як від соціального статусу, так і від інтелектуальних здібностей і шкільної успішності молодої людини. Варто врахувати, що і рівень взаємозалежності між інтересом і придатністю до тієї або іншої професії відносно невисокий[19, 143].

Правильне виявлення професійних інтересів і схильностей є найважливішим прогностичним фактором професійної задоволеності. Причиною неадекватного вибору професії можуть бути як зовнішні (соціальні) фактори, пов'язані з неможливістю здійснити професійний вибір по інтересах, такі внутрішні (психологічні) фактори, пов'язані з недостатнім усвідомленням своїх професійних схильностей або з неадекватним представленням про зміст майбутньої професійної діяльності. Часто дослідження професійних інтересів студентів показують, що в 70% учнів домінуючі професійні інтереси лежать поза сферою обраної й освоюваної ними професії. Зовсім очевидно, що це позначиться не тільки на рівні професійного навчання, але і згодом на ефективності професійної діяльності[17, 324].

2.4 Ставлення підлітків до майбутньої професії

Свідоме ставлення до вибору професії ми розуміємо як мотивовану діяльність учнівської молоді, спрямовану на ознайомлення із змістом професії, практичну апробацію своїх можливостей, оволодіння активними способами підготовки до майбутньої праці, самовиховання професійноважливих якостей.

Проблема формування в учнів свідомого ставлення до праці та вибору професії ще недостатньо вивчена педагогічною та психологічною наукою. Категорія ''ставлення" в науковій літературі багатьма вченими трактується по-різному.

Так. А. Маркова вважає, що ставлення - цс внутрішня позиція в оцінці навколишньої діяльності, іншої людини, самої себе.

На думку Н. Морозової, ставлення є видом інтересу, нижчий його етап. Воно являє собою грунт, на якому формується справжній інтерес. Виникнення відносин Н.Морозова поєднує з переживаннями, пов'язаними з об'єктом, діяльністю[3, 142].

Таким чином, знання, зміст є спонукальною силою, виражає ставлення мотиву до безпосередньої дії.

Стосовно проблеми профорієнтації свідоме ставлення учнівської молоді до вибору професії виникає на основі усвідомленості соціальної та особистої значущості професії.

До усвідомлення соціальної ролі проблеми вибору професії належить розуміння учнем зв'язку вибору професії із загальною проблемою прискорення соціально-економічного розвитку країни, підвищенням продуктивності праці, забезпеченням усіх галузей народного господарства стабільними кадрами, які здатні своєю діяльністю розвивати ринкову інфраструктуру.

Особливістю вибору професії в сучасних умовах є спрямованість на професії економічного, а також правничого напрямку. Тому зараз більшість ВНЗ відкривають економічні факультети, кафедри, а приватні ВНЗ - переважно проводять підготовку фахівців з економічних дисциплін як стаціонарної форми навчання, гак і екстернату. Тобто іде процес: платіть гроші -диплом отримаєте. У той же час жоден приватний ВНЗ не здійснює підготовки фахівців з інженерних професій, бо вони сьогодні -непрестижні, хоч і дуже потрібні.

Свідоме ставлення до вибору професії - це, насамперед, наявність необхідних знань. До таких, у першу чергу, слід віднести системні знання про різні сфери людської діяльності, види і типи професій, їх зміст.

Профорієнтаційна скерованість молоді на ринкову економіку перш за все вимагає знань з основ економіки, теорії управління менеджменту, діяльності та орієнтації в ринковому середовищі маркетингу, патентознавства, забезпечення і володіння інформацією - основ інформації та інформатики. Тут варто зауважити, що кожна професія вимагає глибоких професійних знань як основи продуктивної і ефективної праці, і цьому не може бути заперечень, але знання економічних дисциплін на сучасному етапі необхідне молоді в будь-якій галузі діяльності[18, 33].

Усвідомленість знань передбачає не тільки розуміння різних суттєвих і несуттєвих зв'язків, але й шляхів їх одержання, способів становлення. Мова йде про методологічні знання. Щодо вибору професії, це означає навчити школярів одержувати профорієнтаційні знання, а також оволодівати способами підготовки до майбутньої трудової діяльності в нових формах господарювання. Свідоме ставлення до вибору професії передбачає дійовий підхід до професійного самовизначення. Це означає, що знання та уміння учні повинні застосовувати в пізнавально-практичній діяльності, керуватися ними. Ідо в кінцевому підсумку повинно привести до обгрунтованого вибору професії.

Таким чином, свідоме ставлення до вибору професії - це мотивована спрямованість особистості на:

- усвідомлення соціального та особиоого значення вибору професії;

- оволодіння системними профорієнтаційними знаннями;

- активні способи підготовки до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей;

- самовиховання професійно важливих якостей[13, 422].

Для виявлення свідомого ставлення до вибору професії та чинників, які визначають його сформованість, автором спільно з НДІ педагогіки - лабораторією профорієнтації та трудового навчання, старшими науковими співробітниками, кандидатами педагогічних наук М. П. Тименком та Г. Є. Левченком проведено констатуючий експеримент у школах Житомирської, Київської, Рівненської та Львівської областей. Виявлення подібних закономірностей у професійному самовизначенні та свідомому ставленні до вибору професії стало вихідним етапом у визначенні І а розробці системи педагогічних засобів ефективного формування у старших підлітків свідомого ставлення до вибору професії.

Всього дослідженнями було охоплено 500 учнів 7-8 класів. Під час експерименту проведено анкетне опитування, проаналізовано завдання з визначення рівня самооцінки. Крім того, проведено бесіди групового та індивідуального характеру, у процесі яких зібрано дані про різні аспекти професійного самовизначення учнів та їх ставлення до цієї проблеми в цілому.

Проаналізовано 500 анкет, основою яких стала система показників, що відображають ступінь усвідомленості особистісного та суспільного значення професії, наявність системних профорієнтаційних знань про обрану професію, характерні особливості професійних планів, самооцінки.

Аналіз відповідей на запитання "Чому суспільству не байдуже, чи правильно ти вибрав професію?" показав, що більшість учнів не усвідомлює значення правильного вибору професії для розвитку суспільства. 70% школярів взагалі нічого не відповіли на це запитання, 30% - частково розуміють значення вибору професії для суспільства, але дають в основному узагальнену відповідь: "Від цього залежить багатство країни"; "Чим більше буде людина приносити користі суспільству - тим більший його добробут".

Особистісне значення вибору професії школярам більш зрозуміле. Майже всі вони вбачають у правильному виборі професії джерело особистого добробуту і щастя.

Таким чином, виявлено протиріччя між майже незнанням суспільного значення правильного вибору професії та узагальненим знанням його особистісного змісту.

Виявлена гетерогенність у знаннях не може сприяти виникненню спонукального мотиву до професійного самовизначення, формування соціальне значущих мотивів вибору професії[12, 146].

Варто відзначити, що молодь при підготовці до вибору професії віддає перевагу читанню науково-популярної, художньої літератури, перегляду фільмів із відповідної тематики, а також ґрунтовному вивченню предметів, важливих для освоєння професії. Особливо вартісним для вибору професії є одержання інформації від батьків, друзів, знайомих. Практика також підтверджує, що вибір професії залежить відтого, які навчальні заклади є в регіоні поблизу місця проживання. Цей чинник залишається основним, крім того, враховується можливість вступу на державну форму навчання (безкоштовну) чи за відповідну плату, яка встановлюється окремими навчальними закладами надто високою.

Вважається, що пошук кращих напрямків профконсультаційної діяльності з учнівською молоддю в загальноосвітніх закладах веде до свідомого вибору професії, морального задоволення особистості і в кінцевому результаті - приносить користь суспільству.

Правильно організована профконсультаційна робота є найважливішим чинником формування усвідомленого, обгрунтованого вибору професії. Результативність профконсультації значною мірою залежить від того, як загальна цільова установка конкретизується в завданнях, змісті та методах здійснюваної роботи відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, а також рівня поінформованості учня про обрану професію.

Провідне місце в перебудові системи підготовки молоді до праці в ринковій економіці повинно належати оптимізації професійного самовизначення, критерієм якого є свідомий вибір професії та усвідомлення свого місця в суспільстві. За умови, якщо працюють галузі виробництва, іде процес відтворення засобів виробництва та створення матеріальних благ для ринку. Ринкова економіка набирає розвитку на конкурентній основі, то вимагає від освітніх закладів підготовки фахівців різних напрямків діяльності.

Для вирішення таких проблемних завдань доцільно в загальноосвітніх закладах ввести курс "Профорієнтація", проведення поетапних профконсультацій (диференційований підхід) про ринок та його інфраструктуру, необхідні сучасному суспільству професії. Це дало б можливість проводити облік особливостей діючих об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на учнівську молодь, а також ознайомлювати і вивчати різні напрямки професій, їх значення у суспільстві, потреби у спеціалістах даної професії на ринку праці у регіоні[20, 112].

Варто відзначити, що старшокласники більше усвідомлюють соціальну значимість вибору професії, у них поступово формуються ціннісні уявлення про праию, що сприяє зосередженню уваги на виборі професії при цілеспрямованій профконсультаційній діяльності.

Головна мета проведення профконсультацій загальноосвітніми закладами в нинішніх умовах - це підвищення ефективності підготовки молоді до усвідомленого вибору професії, на яку є великий попит на ринку, а також орієнтування молоді на подальше професійне навчання.

Виходячи з цієї мети, слід виділити такі напрямки профконсультації:

- вивчення індивідуальних інтересів і нахилів учнів, їх цілеспрямований розвиток;

- формування у школярів суспільне значущих мотивів вибору професії:

- консультування учнів з питань продовження освіти, вибору професії та працевлаштування.

У більшості шкіл України в нинішніх умовах профконсультація характеризується такими напрямками:

- цілеспрямована планова робота із старшокласниками з вивчення та розвитку професійних інтересів;

- участь старшокласників у продуктивній праці безпосередньо на різних видах підприємств;

- консультування учнів з питань продовження освіти, вибору професії та працевлаштування.

Профконсультація з виховного боку має два аспекти. По-перше, це виховна дія на професійні інтереси молоді, тобто сприяння формуванню у неї позитивних мотивів вибору професії, що забезпечують узгодженість інтересів особистості та суспільства. По-друге, профконсультація характеризується виховною спрямованістю.

Вибір професії - це складний процес, на який впливає багато чинників, а саме:

- макросередовище, що діє на мотиви вибору професії;

- особистісні особливості: мотиви, інтереси, нахили, здібності, рівень їх якостей, рівень освітньої та професійної підготовки;

- потреби народного господарства в кадрах, характерні вимоги до професії.

Врахування названих чинників - необхідна умова добре організованої профконсультації. Адже це підвищує рівень вільного професійного самовизначення особистості, а також ймовірність правильного вибору професії.

На нашу думку, профконсультації в школах доцільно проводити в межах єдиної системи з використанням диференційованого підходу, що зводиться до наступних семи етапів:

1. Попередня (підготовча) профконсультація - здійснюється в школі вчителями, методистами з профорієнтації. Вони, ознайомившись з першими професійними намірами учнів, обговорюють, наскільки раціональні ці наміри, на скільки відповідають успішності, інтересам, нахилам, стану здоров'я, характеру учнів. Тоді з висновками обговорень під час індивідуальних бесід ознайомлюють учнів, схвалюють їх вибір і рекомендують для ознайомлення з професійними матеріалами.

2. Інформаційно-довідкова консультація - це компонент системи профконсультації, який з урахуванням результатів попереднього етапу на інформаційно-професіографічних матеріалах (відомості про потреби базових підприємств району, міста, області, держави в цілому в кадрах, правила прийому та вимоги навчання у вищих навчальних закладах тощо) знайомить учнів із певною групою професій, поглиблює і коригує їх знання до напрямку вибраних професій. Тут слід зазначити, що потреба нині в кадрах на підприємствах є особливо несприятливою: значне скорочення працівників, безробіття, пропозиція працівників перевищує попит у десятки разів. Це ускладнює професійну орієнтованість молоді.

3. Початкова формуюча профконсультація призначена для поглиблення знань учнів про професії, одержаних на попередніх профконсультаціях, формування у них елементарних умінь з даної професії (профіль навчання в школі), наприклад: швеї, бухгалтера, оператора тощо.

4. Уточнювальна профконсультація - це сукупність заходів, спрямованих на виявлення відповідності знань, нахилів і здібностей учня вимогам професії, що обирається. При відносно високому ступені відповідності коригуюча профконсультація не проводиться.

5. Коригуюча профконсультація використовуючи результати попередніх етапів та психолофізіологічних обстежень, коректує неточний чи неправильний вибір школяра і спрямовує його на таку діяльність, яка б сприяла більш точному виявленню його придатності та покликання.

6. Основна формуюча профконсультація -призначена для продовження формування у школяра знань, умінь та навичок з даної професії, якщо таке формування проводилось початковою формуючою профконсультацією. Основна формуюча профконсультація "підводить" старшокласника до певної професії,

7. Контрольна профконсультація - ставить завдання уточнити, наскільки правильно учень вибрав професію, перевірити, чи добре проведені коригуючі консультації, під час яких перевірялися психологічна та фізична адаптації учня, а також дає рекомендації відносно подальшого професійного удосконалення і правильного самовизначення.

Таким чином, розглянуті і рекомендовані нами психолого-педагогічні аспекти профконсультаційної підготовки молоді до вибору професії в загальноосвітніх закладах освіти дають основу формування у старшокласників готовності до вибору професії.

3. Професійне самовизначення

3.1 Погляди відомих вчених щодо професійного самовизначення

Становлення висококваліфікованого, мобільного, активного і конкурентоспроможного професіонала можливе лише за умов всебічного розвитку старшокласників, їх здібностей та творчого потенціалу. Особливо актуальною стає така робота з учнями старших класів, не тільки у зв'язку з тим, що сама ситуація вимагає від учня здійснити професійний вибір, але ще й тому, що в юнацькому віці загострюються потреби особистості у самопізнанні, самоусвідомленні і саморозумінні, актуалізуються процеси особистісного і професійного самовизначення. В період навчання у старших класах відбувається процес формування особистості, її внутрішнього світу. Зокрема, цей період є початком психофізіологічного розвитку формування особистості, крім того, відбувається радикальна перебудова внутрішнього світу особистості, зміна співвідношення компонентів емоційного і раціонального.

Проблема професійного вибору старшокласників полягає у тому, що вони мають зробити відповідальний і самостійний вибір стосовно свого майбутнього. Здійснення зазначеного вибору вимагає цілеспрямованого процесу метою якого є виявлення свого майбутнього призначення. Оскільки усвідомлення свого призначення, смислу життя та професіональний вибір спрямовують процес розвитку учнів старших класів і визначають їх майбутнє, рівень самовизначення визначається через складний комплекс їх відчуттів, особливостей сприйняття дійсності, образ "я формований на даному етапі розвитку, індивідуальне сприйняття світу та ставлення, що формуються в індивідуальному досвіді старшокласників і мають суттєвий вплив на їх стосунки, рішення і вчинки.

Проблема професійного самовизначення досліджувалася Л.І.Божовичом, М.Р.Гінзбургом, Є.І.Головахою , А.В.Мудриком, які вивчають її у зв'язку з життєвими перспективами особистості і плануванням майбутнього[11, 64]. Т.М. Афанасьєва, Д.І.Фельдштейн розглядають професійне самовизначення під призмою соціального самовизначення. К.А.Абульханова-Славська , Є.О.Клімов , М.С.Пряжніков наголошують на зв'язку професійного самовизначення із розвитком особистості[6, 141].

Л.Столяренко характеризує юнацький вік як той, коли відбувається формування самосвідомості та власного світосприйняття. Даючи відповідь на питання “Який я?“, “Чого я прагну?“, старшокласник формує:

v самосвідомість (цілісне уявлення, емоційне відношення до самого себе, самооцінку своєї зовнішності, розумових, моральних та вольових якостей, усвідомлення своїх переваг та недоліків);

v власне світосприйняття ( як цілісну систему поглядів, знань та сформовану здібність до абстрактно-теоретичного мислення);

v прагнення критично осмислити все оточуюче, самозатвердити свою самостійність та оригінальність (створити власні теорії сенсу життя тощо).

Крім того, цей віковий період є періодом прийняття відповідальних рішень, а саме: вибору професії та свого місця в житті, вибору сенсу життя. [16]

Підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення здійснюється шляхом формування в неї особистісної профорієнтаційної позиції, що визначається відповідною спрямованістю i розвитком когнітивної, потребно-мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості. Згідно І.С. Кону, проблема професійного самовизначення особистості, представлена у трьох головних аспектах:

1) Як проблема самореалізації особистості;

2) Як проблема вибору i прийняття рішень;

3) Як проблема адаптації.

Поняття самовизначення, як правило, описового характеру i стосується окремих вузьких аспектів. I.C.Koн зазначає, що суть самовизначення молодої людини полягає у "чіткому орієнтуванні і визначенні свого місця у світі дорослих", а також "у виборі соціально i особистісно значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією суб'єкта". Поняття "самовизначення" I.C.Koн пов'язує з процесами "пошуків себе", "відкриття я", соціального і морального дозрівання, які мають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст” [8, 335].

За твердженням Д.І.Фельдштейна процес самовизначення знаходиться у безпосередньому зв'язку із соціалізацією особи. "Особистісне самовизначення -- це феномен суспільного індивіда, пов'язаний з формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз ступенем бачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до відповідальних дій у світі.". Д.І.Фельдштейн акцентує увагу на соціальному аспекті самовизначення у юнацькому віці, оскільки основою цього процесу є "формування певної соціальної позиції особистістю, яка поставлена в умови вибору життєвого шляху".

М.С.Пряжніков розрізнює поняття особистісного i життєвого самовизначення i пропонує класифікацію типiв самовизначення особистостi, залежно від реалізованого в кожному з них ступеня свободи: професійне, життєве, особистісне. За С.Пряжніковим, життєве самовизначення це "вибір певного стилю життя i реалізація його у багатьох соціальних ролях.". Особистісне самовизначення характеризується ним як найвищий рівень життєвого самовизначення, що мінімально обмежений зовнішніми факторами.