Психологічні особливості взаємин молодого подружжя
Особливості подружньої адаптації та критерії психологічного благополуччя в молодій сім’ї. Конфлікти як наслідок дисгармонії в стосунках, рольові очікування в структурі взаємодії. Дослідження психологічних особливостей подружніх взаємин у молодій сім’ї.
| Рубрика | Психология |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.06.2010 |
| Размер файла | 83,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
План
Вступ
Розділ 1. Психологічні особливості взаємин подружжя у молодій сім'ї
1.1 Дослідженість проблеми взаємовідносин молодого подружжя у психологічній літературі
1.2 Особливості подружньої адаптації у молодій сім'ї
1.3 Основні критерії психологічного благополуччя у молодій сім'ї
1.4 Проблеми подружньої пари в молодій сім'ї
1.5 Подружні конфлікти як наслідок дисгармонії у стосунках молодого подружжя
1.6 Рольові очікування у структурі подружньої взаємодії
Розділ 2. Організація, методика та результати дослідження психологічних особливостей взаємин молодого подружжя
2.1 Методика та організація дослідження
2.2 Результати дослідження психологічних особливостей подружніх взаємин у молодій сім'ї
2.2.1 Дослідження рольових очікувань і домагань у шлюбі
2.2.2 Результати тестуванні «Чи підходите ви один одному»
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Сім'я - одна із найвеличніших цінностей, що створені людством за період свого існування. Жодна нація, жодне історичне суспільство не обійшлося без сім'ї.
Молода сім'я - це особливий світ, який своєрідно пов'язаний із різними проблемами, які торкаються подружньої пари в молодій сім'ї.
Молода сім'я може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд таких основних функцій як: репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна, які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як мала соціально-психологічна група, в якій за висловом Т.В. Андрєєвої, з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісні потреби людини! [2, 14]
Актуальність теми. Сім'я є об'єктом ретельного наукового аналізу дослідників з різних психологічних галузей. Дослідження психологічної готовності сучасної молоді до шлюбних стосунків, особливостей статеворольової диференціації в умовах сучасної сім'ї, причин і механізмів порушень функцій сім'ї, загальних тенденцій розвитку української сім'ї є важливою основою для розширення психодіагностичних і психокорекційних методів сімейного консультування й психотерапії.
Актуальність дослідження визначається істотним зростанням ролі сім'ї, посиленні її впливу на всі сторони життєдіяльності суспільства й конкретної людини. Складна соціально-економічна ситуація в країні, різкі зміни, які мали місце житті мільйонів українців за останні роки, вкрай загострили проблему сімейних взаємин. Шлюб перестав бути довічним й легітимним: розлучення, неповні родини, матері-одиначки з виключень стали нормою. У період ранньої дорослості (від 20 років) мотивація шлюбу дуже висока, проте 36% розлучень доводиться до 5 років шлюбного стажу. Шлюби, які заключаються чоловіками у віці до 20 років, розривають в 99,9% випадків.
На кожному новому етапі розвитку суспільства, коли відбувається переоцінка цінностей, зростає інтерес до проблем сім'ї, моралі, духовності. У той же час, в складних умовах сучасного буття, сім'я як унікальний посередник між інтересами особистості й суспільства, виявилася в епіцентрі суспільних катаклізмів. Перехід до ринкових відносин і пов'язані із цим апатія, зубожіння чималої частини населення різко відбилася на самопочутті сім'ї, подружжя, їх виховному потенціалі, стабільності.
Зазначені й інші соціальні причини фактично привели до кризи сімейних цінностей. Наслідком цієї кризи є роз'єднання старших і молодших поколінь (нуклеаризація), широке поширення малодітності, розширення поодиноко-холостяцьких форм існування. І якщо шлюб, батьківство, споріднення є відносинами, що конституюють родину, то в наш час спостерігається розпад цієї триєдності. Проблема ускладнюється тим, що в цей момент інститут шлюбу переживає перехідний період. Триває руйнування старих традиційних установок на шлюб, а нові ще не сформувалися.
У цих умовах особливо важко виживати молодій сім'ї, де на серйозні труднощі соціально-економічного плану накладаються гострі проблеми в подружніх відносинах. Зміцнення шлюбу й гармонізація подружніх відносин, особливо в молодій родині, є одним із провідних напрямків у практичній психології. Для того, щоб ефективно здійснювати допомогу обом членам молодого подружжя, психолог-консультант повинен мати чітке уявлення про особливості міжособистісних, а особливо подружніх відносин у родині.
Таким чином, рішення завдань стабілізації шлюбу і сім'ї, запити практичного консультування гостро вимагають негайних і серйозних психологічних розробок, комплексного дослідження психологічних особливостей відносин подружжя у молодій сім'ї, а також всіх аспектів формування, розвитку й функціонування шлюбу й сім'ї, глибокого вивчення закономірностей і протиріч розвитку взаємин молодого чоловіка й жінки, визначення етапів становлення молодої сім'ї, тому що відносини, які сприятливо складаються на початку сімейного шляху є запорукою побудови успішного шлюбу взагалі.
Об'єкт дослідження: розвиток подружніх відносин у молодій сім'ї.
Предмет дослідження: психологічні особливості подружніх відносин у молодій сім'ї.
Мета дослідження: виявити психологічні особливості подружніх відносин у молодій сім'ї, рольові очікування членів подружня стосовно один одного.
Для досягнення мети курсового дослідження вирішувалися такі завдання:
Визначити характерні риси молодого подружжя, дослідити погляди науковців на цю проблему.
Охарактеризувати основні причини виникнення проблем та конфліктів у молодому подружжі;
Проаналізувати рольові очікування членів подружжя в структурі міжособистісної взаємодії.
Розробити програму дослідження психологічних особливостей подружніх взаємин у молодій сім'ї.
Методологічна та теоретична основа дослідження: рольові теорії особистості, в яких підкреслюється концептуальна роль взаємодії у формуванні соціально-психологічних явищ, концепції статево-рольової соціалізації, рольової соціалізації особистості; концепція психології сімейних відносин (Т.В. Андрєєва [2], О.І. Бондарчук [3] В.М. Дружинін [6], С.В. Ковальов [8], М.М. Обозов [14]).
Методи дослідження. Теоретичні методи: аналіз психологічної та психолого-педагогічної літератури; емпіричні: спостереження, тестування, методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні. У психодіагностичний комплекс увійшли традиційні стандартизовані методики. До методик належать: Методика «Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)» О. Волкової, Г. Трапезникової, тест «Чи підходите ви один одному».
Вибірку склали 10 молодих подружніх пар, жителі м. Рівне.
Практичне значення отриманих результатів. Матеріали та результати дослідження можуть також бути використані студентами при написання наукових, курсових, дипломних та інших робіт, пов'язаних з даною проблематикою.
Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, двох частин, перша, з яких -- теоретична, друга -- практична, складається з емпіричного психологічного дослідження, обґрунтування результатів дослідження, висновків, додатків та списку використаної літератури, який налічує 33 найменування.
Розділ 1. Психологічні особливості взаємин подружжя у молодій сім'ї
1.1 Дослідженість проблеми взаємовідносин молодого подружжя у психологічній літературі
Більшість психологів і соціологів, які досліджують сімейні відносини, підкреслюють важливість початкового періоду розвитку сім'ї. (Сисенко В.А. [24], Трапезникова Т.М. [27], Гребенников І.Ф. [5].). «Як і все живе, родина буває найбільш слабкою в момент виникнення» [6, 88].
У вітчизняній психології, як правило, використовується періодизація розвитку сім'ї, запропонована В. А. Сисенко [24, 30-31]. Відповідно до цієї періодизації, термін «молода сім'я» розуміється досить расширегно - «зовсім молоді шлюби» - від 0 до 4 років стажу й «молоді шлюби» від 5 до 9 років.
Багато дослідників виділяють як перший період розвитку сім'ї перші рік-два спільного життя. На значимість саме цього відрізка життєвого циклу сім'ї вказує вже той факт, що, по різних джерелах, за цей час розпадається від 20% [27, 46], до однієї третини всіх молодих сімей [24, 37]. Можливо, для більше глибокого розуміння проблем молодого подружжя варто розглядати відносини в ній до й після народження первістка, оскільки з появою дитини сім'я переходить на нову стадію незалежно від строків її існування. Так, Картер і Мак Голдринг другою й третьою стадією життєвого циклу сім'ї називають сім'ю молодят і сім'ю з маленькими дітьми [2, 91]. Таким чином, сім'я до й після народження первістка виявляється на різних життєвих стадіях, незважаючи на те що ця зміна може відбутися протягом року або менш із моменту встановлення шлюбу.
За даними американських дослідників сім'ї, молодята часто можуть дозволити собі дуже багато речей, особливо коли обоє вони працюють: купувати автомобілі, меблі, насолоджуватися активним відпочинком. Перехід до батьківства різко міняє спосіб життя.
О.А. Добриніна, яка вивчала сім'ї робітників, стверджує, що самі напружені періоди існування сім'ї відзначаються в чоловіка й жінки із групи «зовсім молодих шлюбів» (0-4 року) і «літніх шлюбів» (понад 20 років стажу) [3, 57].
Серед молодого подружжя формується модель майбутніх сімейних відносин - розподіл влади й обов'язків, духовні зв'язки між ними, пошук такого типу відносин, що задовольняв би їх обох, виробляються загальні сімейні цінності. У молодого чоловіка й жінки актуалізуються проблеми психологічної й побутової адаптації: вирішуються питання лідерства, емпатії, розподілу домашніх навантажень. У молодих сімей відзначається підвищена потреба у визнанні, у взаєморозумінні, але ефективність психологічної підтримки в молодого чоловіка й жінки найнижча в порівнянні зі шлюбами більш старшого віку.
Подружні відносини в молодій сім'ї в процесі свого становлення проходять через певні етапи, пов'язані зі шлюбним стажем: адаптації, трансформації, стабілізації. Період серйозної трансформації подружніх відносин, найбільш інтенсивної перебудови багатьох аспектів подружньої взаємодії, є періодом, що визначає подальшу долю молодого шлюбу.
Особливості подружніх відносин на різних етапах молодого шлюбу визначаються перетвореннями на психологічному й соціально-психологічному рівнях: зміною рівня любові й симпатії, зниженням довірливості й взаєморозуміння в спілкуванні, поступовим зближенням стилів міжособистісної взаємодії, більш чітким розподілом ролей і серйозних перетворень в ієрархії сімейних цінностей чоловіка й жінки. Темперамент і відносини чоловіка й жінки на соціокультурному рівні піддаються меншим змінам.
Багато дослідників зазначають, що благополуччя-неблагополуччя молодої подружньої пари в більшій мірі визначається споконвічною сумісністю темпераментів і ступенем погодженості установок і ціннісних орієнтації чоловіка й жінки [3, 59]. Для благополучних пар провідне значення в подружніх взаєминах мають емоційні й міжособистісні відносини, а для неблагополучних пар важливі матеріальні, господарсько-побутові відносини. Це два типи подружніх відносин, два типи шлюбу: у благополучних парах - партнерський, у неблагополучних - традиційний.
1.2 Особливості подружньої адаптації у молодій сім'ї
Початковий період шлюбу характеризується сімейною адаптацією й інтеграцією. За визначенням І.В. Гребеннікова, адаптація - це пристосування чоловіка й жінки один до одного й до тієї обстановки, у якій перебуває сім'я [5, 24].
Психологічна сутність взаємної адаптації полягає у взаємопристосуванні чоловіка й жінки й у взаємному узгодженні думок, почуттів і поведінки [7, 103]. Адаптація здійснюється у всіх сферах сімейного життя. Матеріально-побутова адаптація полягає в узгодженні прав й обов'язків чоловіка й жінки у виконанні домашніх справ й у формуванні задовольняючої їхніх обох моделей планування й розподілу сімейного бюджету.
Морально-психологічна адаптація ґрунтується на сполученні світовідчуття, ідеалів, інтересів, ціннісних орієнтації, установок, а також особистісних і характерних рис чоловіка й дружини (максимально можливому для даної пари, але у всіх випадках перевищуючого рівень, нижче якого спільне існування чоловіка й жінки виявляється неможливим).
Інтимно-особистісна адаптація полягає в досягненні подружжям сексуальної відповідності, що припускає їх взаємне не тільки фізичне, але й морально-функціональне задоволення інтимними відносинами [5, 26].
Деякі дослідники виділяють первинну й вторинну (негативну) адаптацію, відповідно, за першими двома стадіями життя сім'ї: по зовсім молодому й просто молодому шлюбам [7, 91].
Первинна адаптація чоловіка й жінки здійснюється у двох основних видах їхніх співвідношень: рольових і міжособистісних. Базовим для рольових відносин виступає уявлення про цілі подружнього союзу (які приховані для свідомості), у яких виражається мотивація чоловіка й жінки. Загальна мотивація сімейного союзу містить у собі чотири провідні мотиви: господарсько-побутовий, морально-психологічний, сімейно-батьківський й інтимно-особистісний.
Можна одружуватися, в основному орієнтуючись на шлюб переважно як на господарсько-побутовий союз, щиро вважаючи, що головне в сім'ї - це добре налагоджений побут і домоведення; як на союз морально-психологічний - бажаючи знайти вірного друга й супутника життя, який добре буде добре розуміти партнера; як на союз сімейно-батьківський, виходячи з того, що головна функція сім'ї є народження й виховання дітей, або як на союз інтимно-особистісний - прагнучи знайти бажаного й улюбленого партнера по любові.
Отже, щоб сім'я була благополучною, ці уявлення повинні або бути спільними, або стати такими, щоб поведінка одного члена подружжя в його сімейній ролі не суперечила уявленням і очікуванням іншого, і навпаки.
Якщо один з членів подружжя вважає головними одні з цих уявлень, а інший - інші (а домашні, взагалі, треті), конфлікти в сім'ї неминучі, особливо в гострі, переломні, кризові періоди сімейного життя, коли оголюються головні несвідомі, щирі мотиви [3, 64].
1.3 Основні критерії психологічного благополуччя у молодій сім'ї
Будь-яка сім'я є інтимною соціальною групою, життя в якій має свою специфіку; люди, які її створюють - індивідуальні і неповторні. Головне, що відрізняє сім'ї, - це характер атмосфери, яка панує в родинних стосунках.
Характерний для тієї чи іншої сім'ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом (синонім - психологічна атмосфера). Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім'ї, їх душевних переживань і хвилювань, ставлення одне до одного, до інших людей, до роботи, до оточуючих, до суспільних подій. Отже, не тільки особливості рольових та міжособистісних стосунків членів сім'ї відбиваються на психічному її стані (мікрокліматі), але й він, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію та життєздатність сімейного колективу загалом [2, 88].
Психологічний клімат - це комплекс психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають згуртуванню сім'ї, це сукупність психологічних станів, настроїв, стосунків її членів. Психологічний клімат - не стале поняття. Його творять члени кожної сім'ї, і саме від їхніх зусиль залежить, яким він буде. Вміння і бажання розуміти одне одного, задовольняти потребу партнера в рівноправ'ї, підтримувати уявлення членів родини про сімейні ролі - ось складові психологічного клімату [7, 21-22].
Психологічний клімат нерозривно пов'язаний із ідейно-моральними цінностями сім'ї і є показником якості міжособистісних стосунків між членами родини. Ось чому його нерідко називають морально-психологічним кліматом, маючи на увазі емоційну єдність, загальний стиль життя сім'ї, характер стосунків у ній [9, 106].
Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім'ї: сприятливий та несприятливий. Ознаками сприятливого психологічного клімату є: згуртованість, подружня сумісність, можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини, висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого, почуття захищеності та емоційної задоволеності, висока внутрішня дисциплінованість, принциповість, відповідальність, бажання й уміння зрозуміти іншого, можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі, прагнення проводити вільний час разом (хай то буде домашній вечір у колі сім'ї чи подорож), уміння адекватно розподілити обов'язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей. Ознакою сприятливого психологічного клімату є також відкритість сім'ї, а саме - доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими [5, 26].
Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об'єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім'ї. Внутрішнім і суб'єктивним показником цього є відчуття у членів родини психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.
Шлюб слугує гармонізації різноманітних потреб чоловіка та жінки в умовах тісного і тривалого контакту. Вчені вважають, що шлюбний потенціал складається із матеріального, фізичного, духовного, сексуального і психологічного чинників. Для формування стабільних шлюбних стосунків вирішального значення набуває не лише наявність у подружжя тих чи інших позитивних якостей по кожному з факторів, але й ступінь відповідності цих якостей очікуванням [5, 26].
Матеріальний чинник визначається внеском партнера до матеріального рівня сім'ї і відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншої сторони. Відповідність зазвичай є високою при задоволенні великих вимог, але тієї ж відповідності можна досягти, якщо внесок невеликий, але й вимоги невисокі. Зрозуміло, що матеріальний чинник значно залежить від важливості для кожного з партнерів матеріальної сторони шлюбу. Ці якості закладаються ще в дитинстві. Дитина, що звикла до благополуччя та достатку в батьківській родині, в подальшому прагнутиме отримати належний рівень забезпеченості та комфорту і в своїй сім'ї. Практична оцінка матеріального чинника здійснюється співвідношенням прибутків і майнового стану партнерів із врахуванням взаємних претензій і докорів у цьому плані. В цьому зв'язку соціальна допомога молодим сім'ям є важливою і необхідною, оскільки самостійно швидко заробити кошти на придбання необхідних матеріальних благ майже неможливо.
Фізичний чинник часто має неусвідомлений характер: незалежно від статевої належності одна людина може викликати в іншої симпатію чи антипатію. Сприйняття людей одне одним суто індивідуальне і визначається зовнішнім виглядом, голосом, манерою поведінки, мовою, мімікою, жестикуляцією, одягом, запахом. Фізичний чинник зазвичай має вирішальне значення на початку спілкування між людьми і носить винятково стійкий характер, довго зберігаючи своє позитивне чи негативне забарвлення. В процесі спілкування можливі лише незначні корекції: посилення симпатії, більша терпимість чи, навпаки, загострене сприйняття негативного відтінку.
Ознакою подружньої сумісності буде схожість темпоритмічної активності, індивідуальна психомоторика [2, 104]. Висока психомоторна сумісність допомагає досягти оптимальної спрацьованості пари. Проте така висока сумісність скоріше виняток, ніж правило. Нижча спрацьованість у тієї пари, де індивідуальні показники контрастні: в одного партнера - високі, в іншого - низькі. Їхні спроби практичної взаємодії будуть переважно асинхронними і не співпадатимуть. Прикладом цього може бути спільна діяльність холерика і меланхоліка. Перший постійно поспішатиме, а другий - відставатиме. Сприйняття одним одного теж буде неадекватним, оскільки меланхолік весь час дорікатиме: “Куди ти поспішаєш?", а холерик роздратовано підганятиме меланхоліка.
Контраст психомоторики породжує постійну неузгодженість взаємодії і викликає відчуття якоїсь несумісності, що постійно нервує подружжя і викликає незадоволення одне одним. Найнижча спрацьованість у пари, де обидва мають низькі показники психомоторної активності. В них усе падає з рук, спільна діяльність відбувається мляво, вони навіть заважають одне одному, бо як слід не можуть розподілити обов'язки, проте суб'єктивна задоволеність їх одне одним вища, ніж у контрастної пари [2, 109].
Духовний чинник визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, а на практиці здійснюється співвідношенням освітніх індексів, колом культурних інтересів, дозвіллям (спільні відвідування театрів, кіно, музеїв, читання, перегляд телепрограм), а також врахуванням взаємних претензій у цьому плані. Вираженість цього чинника досить мінлива протягом життя [9, 119].
До духовної сумісності можна включити і соціальну: сумісність світоглядів, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових спрямувань людей. Слід зазначити, що справжнє кохання, а, отже, духовна єдність, а відтак і щасливий шлюб неможливі між людьми, які по-різному дивляться на світ, мають неоднакові життєві цілі і плани, життєву спрямованість. Якщо психологічні і фізіологічні сторони можна гармонізувати як при їх тотожності у партнерів, так і при їх протилежності, то соціальна сумісність вимагає повного збігу поглядів.
Слід мати на увазі, що неспівпадання за змістом основних цінностей у сім'ях відбувається не так часто. Частіше сумісність (або несумісність) проявляється в оцінці цінностей, у їх ієрархії: що є головним, що другорядним у житті сім'ї? При незбігові оцінки цінностей суперечності між членами родини можуть виникати з незначних причин, зовнішньо нейтральних. Ними можуть бути переглянутий кінофільм, прочитана книга, навіть і суперечка між знайомими чи сусідами тощо.
Іншим випадком прояву соціальної сумісності (чи несумісності) є різний ступінь збігу поглядів на способи досягнення тих чи інших цілей, які способи вважати прийнятними, гідними, які - ні. Причинами виникнення соціальної несумісності часто є різниця в освіті, віці, загальному культурному рівні подружжя.
Наступний рівень сумісності - інтелектуальний. Він передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення [9, 117]. І тут важливі не стільки рівень ерудованості кожного з партнерів, скільки вміння правильно зрозуміти одне одного. Процес взаєморозуміння передбачає подолання змістових бар'єрів, оскільки трапляються такі ситуації, коли одну подію люди сприймають по-різному. Постійне взаємонепорозуміння, нездатність та небажання збагнути духовну сутність одне одного призводять до повного інтелектуального і комунікативного відчуження, що в подальшому породжує конфліктні ситуації. Духовно та інтелектуально розвинена людина прагне насамперед до розумової близькості, вона скоріше пробачить партнерові недбалість у господарстві, ніж повне інтелектуальне відчуження та духовну обмеженість.
Сексуальний чинник визначається відповідністю реальної сексуальної поведінки кожного з партнерів очікуванням іншого. Сексуальні запити партнерів можуть дуже відрізнятися. Це залежить від особливостей виховання в батьківській родині, від життєвих установок, діапазону прийнятності, а також від ряду біологічних характеристик: вік, темперамент, стан здоров'я [9, 119].
Говорячи про сексуальну сумісність, треба згадати і про фізичну, бо саме вони найтісніше пов'язані між собою. Тобто, сексуальна сумісність - це відповідність потреб в інтимному спілкуванні одного шлюбного партнера можливостям і потребам іншого. В останній час набула популярності теорія "пробного шлюбу". Зазвичай її прихильниками є молоді люди, які вважають, що до того, як брати шлюб, обов'язково треба перевірити сексуальну сумісність. Але слабким місцем такої теорії є те, що під час закоханості, тобто на перших етапах інтимних взаємин, фізіологічна несумісність майже не проявляється. Вона стає проблемою після кількох років спільного проживання, коли минула перша емоційна закоханість, відбулося звикання партнерів одне до одного.
Вчені довели, що більшість випадків сексуальної несумісності молодят залежить не від фізіологічних чинників, а від рівня їх вихованості та особливостей характеру [12, 14].
Психологічна сумісність - це сумісність темпераментів, характерів, емоційно-вольових особливостей людей. Наприклад: екстраверт постійно прагне до спілкування, обміну думками, нових знайомств, але цього зовсім не розуміє інтроверт, який прагне усамітнення і почувається незручно в новому товаристві.
Психологічна сумісність шлюбних партнерів ґрунтується на взаємному позитивному психологічному сприйнятті якостей характеру, темпераменту, розуму, звичок та потреб. Вона теж істотно залежить від взаємної поваги, симпатії, дружби, кохання, від єдності поглядів і уявлень; обов'язково психологічна сумісність включає в себе здатність до психологічної адаптації.
Якщо говоримо про взаєморозуміння в повсякденному житті, то мало тотожно відчувати, треба, щоб співпадали способи вираження цих почуттів. Так, людина, яка звикла зовні стримувати свої емоції в кризовій ситуації, може мати вигляд жорсткої для свого емоційно розкутого партнера і вже це може стати причиною конфлікту [12, 15].
Важливою рисою є здатність своєю реакцією продовжувати реакцію партнера, відчуваючи її та розвиваючи. Саме невміння відчути і відреагувати на емоційний стан партнера є однією з найпоширеніших проблем у шлюбі.
Отже, можна зазначити, що в шлюбі кожен з подружжя може виступати як психотравмуючий фактор. Особливо яскраво це проявляється, якщо один з подружжя стає на заваді у задоволенні потреб, інтересів та намірів іншого. Виходить, що наміри і бажання одного блокуються незгодою та протидією іншого. У такій ситуації подружжя стає вже не союзниками і партнерами, а суперниками, і такий стиль суперництва вкрай негативно впливає на психологічний клімат.
Велике значення у збереженні позитивного психологічного клімату відіграє психологічна установка [21, 62]. Песимісти і оптимісти по-різному сприймають періоди, за яких превалюють позитивні і негативні емоції.
Наступним, дуже впливовим на почуття людей чинником, а відтак і на психологічний клімат в родині, є сезонні цикли. Навесні і влітку переважають світлі і теплі романтичні почуття і настрої і, відповідно, набагато легше створювати в родині доброзичливий настрій. Але взимку і восени зазвичай недоліки стають рельєфнішими і помітнішими. У цей час набагато складніше стримувати свої негативні, песимістичні настрої. Ось і сімейні проблеми!
Значний вплив на життєдіяльність подружжя має місячний цикл жінки. Передменструальний синдром, та й самі ці дні відзначаються підвищеним дискомфортом, дратівливістю, підвищеною втомлюваністю, що не може не позначитися на сімейних стосунках.
Ще одним важливим чинником співіснування в шлюбі є сприйняття партнерами часу. Приблизно тричі на день настає зміна настрою та фізичних сил. І часто у членів подружжя вона не синхронізується. Вміння "підлаштуватися" одне до одного, не зашкоджуючи іншому, теж визначає сприятливість мікроклімату в родині [21, 65].
Отже, ми виокремили найважливіші чинники, що впливають на психологічний клімат у родині. Але не варто забувати, що кожна родина індивідуальна, шляхи досягнення сприятливого психологічного клімату теж різні, однак завжди базуються на повазі, талантові поступатися та співчувати.
1.4 Проблеми подружньої пари в молодій сім'ї
Можна зауважити, що на перших етапах становлення молодої сім'ї з'являються різного роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя. І це як правило свідчить про значну напруженість та конфліктонебезпечність сімейних стосунків.
Однією досить гострою і поширеною на сьогоднішній день є проблема сімейного лідерства. Здається, на перший погляд в сім'ї, заснованій на коханні або близьких почуттях, не повинно бути ніякої боротьби, самолюбства та характерів. Але насправді вона майже завжди є - така вже природа людини - і може, незважаючи на подружні почуття, досягати значної гостроти.
Зараз у чоловіків ще значною мірою залишилось уявлення про їх провідну роль, статус лідера у сім'ї, хоча ні в яких законодавчих документах цього не зафіксовано. Це уявлення підтримується громадською думкою, в тому числі і жіночою. Та ж досить типовими є жіночі розмови про справжнього чоловіка; за яким жінка повинна бути, як «за кам'яним муром». Чоловіки засвоюють такі думки «з молоком матері» і виробляють відповідні установки. Мабуть, жоден чоловік, якщо б йому сказали, що він буде «підкаблучником», не погодився б вступати у шлюб. Але сучасна емансипована жінка, що дуже часто не поступається чоловікові в освіті та внеску у сімейний бюджет, не схильна визнавати його головою, тільки виходячи з традиційних уявлень.
Якщо ж він своїм розумом, сімейною відповідальністю і достатнім заробітком підкріплює власні лідерські претензії, вона може визнавати його в цій ролі, але, коли його подружня поведінка явно не бездоганна, дружина найчастіше не визнає його права на статус лідера. Навіть романтичне кохання на старті сімейного життя часто не врятовує сім'ю від загострення стосунків. Дослідники проблем сім'ї вважають, що за будь-якими проявами подружніх конфліктів певною мірою стоїть боротьба за лідерство.
Проблема розподілу домашньої праці теж характерна для сучасної молодої сім'ї. Ця проблема також походить з традиційних, застарілих чоловічих уявлень про сім'ю та господарчі ролі партнерів, про «чоловічу» та «жіночу» працю в сім'ї. Але в сучасній міській квартирі, а в Україні близько 70% громадян мешкають у містах з газом, паровим опаленням і гарячою водою. «Чоловіча» робота з сокирою, молотком, пилкою зустрічається вже тільки епізодично, в той час як, жіноча значно більше. Її, власне, теж небагато, і міська жінка з однією чи навіть двома дітьми не так вже перенавантажена, але почуття справедливості підбурює її на вислови протесту. Ухилення від допомоги жінці у домашній праці є досить типовою рисою чоловічої поведінки, і, хоча це явище не фігурує серед приводів для розлучення, воно часто постає вагомим фактором погіршення стосунків.
Якщо б чоловік все ж таки залишив свою принциповість, і пішов на поступок своїй дружині, допомагаючи її у виконанні домашньої праці. Для того, щоб принести радість і задоволення своїй дружині, виконавши невеличку домашню роботу. При цьому він принесе щастя своїй дружині і забезпечить собі душевну рівновагу і радість від зробленої і принесеної користі на благо своїй сім'ї [26, 29].
Поширена думка, що причиною погіршення подружніх стосунків, є пияцтво чоловіків, подружня невірність, психологічна несумісність, фінансові проблеми. Спілкування вважається лише формою, від якої стосунки істотно не залежать. Насправді спілкування часто буває самостійним деструктивним чинником подружніх стосунків. Воно, як і попередні сімейні проблеми, є наслідком минулого.
У ХХ та початку ХХІ столітті помітно зріс інтерес до умов психологічної сумісності подружжя. Було проведено чимало досліджень і отримано певні переконливі висновки, з якими, безумовно, треба знайомити молодь у процесі просвітницької та консультативної роботи [25, 92].
Значний і, можливо, вирішальний вплив на подружню сумісність має однакове розуміння основних умов сімейного щастя. Існує чотири типових варіанти такого розуміння.
1. Головним для сім'ї є матеріальний добробут: гарна квартира, достатнє матеріальне забезпечення членів сім'ї, затишок, смачне харчування. Найціннішими вважаються господарські якості подружжя, а всі інші - комунікативні, етичні, педагогічні, сексуальні - хоч і цінуються, а все ж таки є другорядними. Скажімо, жінка вибачає чоловікові грубуватість, ухилення від виховання дітей або посередні якості сексуального партнера, але господарська невмілість, невеликий заробіток чоловіка є, в її очах, його нестерпним недоліком.
2. Найбільшою цінністю подружнього життя є ніжні, лагідні стосунки, уважність партнерів один до одного, відсутність конфліктів, все інше - відносно другорядне. Жінка з такою орієнтацією здатна пробачити чоловікові посередній заробіток і руки, які не все вміють робити, але буде постійно незадоволена відсутністю лагідних слів, маленьких ознак уваги, вживання грубих слів. Чоловік даного типу ніколи не змириться з «психологією покарань» своєї жінки, хоча стерпить не дуже смачні борщі.
3. Життя сім'ї обертається навколо дітей, вони є головною цінністю і радістю батьків. Якщо вони здорові, гарно доглянуті і виховані, можна бути задоволеним сімейним життям. Якщо чоловік є добрим батьком, матеріально забезпечує дітей і займається їх вихованням - кращого не можна і бажати. Характер його спілкування з жінкою і сексуальні якості в цій ситуації менш важливі.
4. Головною радістю сімейного життя є інтимна близькість, і задоволеність нею постає критерієм її оцінки. Така орієнтація є більш сучасною і характерною для молодих сімей. Хоча через 10-15 років сімейного життя вона змінюється іншою ознакою [24, 93].
Іншим важливим фактором подружньої сумісності є вдале поєднання рис домінантності партнерів, тобто їх прагнення до влади, нав'язування власної волі, лідерства.
У світлі актуальності для сучасної сім'ї проблема лідерства стає зрозуміло, наскільки значущим є даний фактор подружньої сумісності. Естонські психологи Д. Кужар і Е. Тійт провели ґрунтовне дослідження цього явища і дійшли таких висновків [24, 96]:
- дві домінуючі або дві людини домінантного типу не утворюють доброї подружньої пари;
- занадто високий ступінь домінування зменшує вірогідність щасливого шлюбу;
- для стабільності шлюбу було б краще, щоб у чоловіка міра домінування не була вищою, ніж у жінки.
Американський психолог Г. Санівен називає тип подружжя з явним домінуванням чоловіка «батько-дочка» [29, 47]. Чоловік отримує визнання свого лідирування, а жінка - захист, турботу, поблажливе ставлення до її недоліків. Тип пари з протилежним розподілом ролей вчений називає як «мати-син». Таких пар існує чимало, і вони також здатні жити у подружній гармонії, але за умови достатньо дипломатичної поведінки жінки. Якщо ж вона підкреслює власне лідерство і робить це досить грубо, то найтолерантніший чоловік рано чи пізно почне проявляти незадоволення, формою якого може стати пияцтво, конфліктність, ізоляція від сім'ї.
В поєднанні рис темпераменту має чимале значення тому, що деякі типи темпераменту більше, а деякі менше сприяють утворенню домінантних якостей. Так, скажімо, холерики і сангвініки більш схильні до домінування, ніж представники меланхолічного типу.
Позитивною для подружньої сумісності є також близькість основних світоглядних позицій (релігійних, політичних, естетичних), зокрема поглядів на те, як можна і як не можна досягати мети (чесним чи нечесним шляхом).
Відразу ж після щасливого святкування весілля в молодій сім'ї часто настає досить важкий період у відносинах. Саме в цей час серед подружжя йде створення свого власного «сімейного кодексу». Справа тут у тому, що молодятам часто доводиться міняти ті звички й умовності з котрими вони жили дотепер. Маються на увазі конфлікти через побутову невдоволеність. Намагаючись знайти спільну мову, чоловік і жінка найчастіше стають жертвами цілого ряду небезпечних сценаріїв:
Псевдоспівробітництво
Це дуже розповсюджений сценарій - начебто б у сім'ї все добре й проблем немає, але насправді це лише ілюзія - просто чоловік і жінка тримають всі претензії в собі й уникають відкритих конфліктів. А в результаті напруга тільки накопичується. І приводить або до глобальної сварки, або партнери починають впливати один на одного непрямими способами. Наприклад, в одного із чоловіка й жінки починаються «хвороби», у результаті яких він або вона не може виконувати свої обов'язки (наприклад дружина рада б приготувати вечерю, але в неї вже котрий день жахливо болить голова, тому вона щоб хоч якось розслабитися весь вечір розмовляє з подругою по телефону). Часом така «психологічна» недуга може перерости в реальне фізичне захворювання.
Бартер
У чомусь схожий на попередній сценарій: чоловік і жінка діють за принципом ти мені, я тобі («Ти виносиш сміття, а я готовлю їжу»). І начебто нормальний варіант, але часто він приводить до конфліктів на тему чиї вчинки більше варті.
Заступництво.
Отут все схоже на казку: чоловік завалює дорогими подарунками, забезпечує походи в солярій, басейн і салон краси. Але за все доводитися платити. Доводитися коритися з тим що чоловіка майже ніколи не буде вдома (багато роботи) і щоб він не зробив, він однаково завжди й у всьому буде правий (адже він же забезпечує сім'ю).
Суперництво.
У цьому випадку в сім'ї постійно відбувається боротьба за те хто і які обов'язки повинен виконувати. Кожний із членів подружжя періодично задається питанням: "Чому я, а не він?", на який другий легко відповідає: "А чому не ти, а я?". У підсумку утворюється замкнуте коло [29, 56].
Приниження.
Досить перекручений варіант суперництва. Жертва такого сценарію постійно докоряється у відсутності допомоги з її боку, але парадокс у тому, що якщо навіть вона й намагається надати допомогу, то в результаті чує лише нові докори про свою нікчемність.
Ізоляція.
Отут начебто б все добре, ніяких сварок і конфліктів у сім'ї , але тільки одного чудового дня виявляється, що кожен член сім'ї сам по собі своїм життям. У результаті також тихо й без скандалу члени подружжя, які були колись однією родиною спокійно розходяться й кожний іде далі своєю паралельною дорогою [29, 58-59].
1.5 Подружні конфлікти як наслідок дисгармонії у стосунках молодого подружжя
Подружнє життя ніколи не буває подібним до жаркого літнього дня без жодної хмарки на небі. В кожній сім'ї буває своя зміна пір року, кожне подружжя проходить через свої шторми і урагани, коли все тріщить. «Подружжя - це обложена фортеця: хто в середині - хоче назовні, хто зовні - хоче всередину». Повністю уникнути суперечностей в сім'ї неможливо, бо вони виникають, розв'язуються і знову з'являються. Варто ще раз згадати, що в шлюбі сходяться різні люди, з різним баченням світу, з своїми психологічними і біоритмічними характеристиками, різним вихованням, різними установками на шлюб. А це об'єктивно і суб'єктивно приводить до непорозумінь, хвилювань, дратівливості, конфліктів. До цього можна додати й те, що для кожної людини характерними є короткочасні переходи настрою, депресії і стресові стани, коли "весь світ немилий" [25, 15].
Коли ми говоримо про нестійкість, не благополучність сім'ї, не можна обійти увагою конфліктні ситуації. Конфліктною ситуацією називають не сам конфлікт, а передумови конфлікту. Наприклад: чоловік хоче в неділю піти в кіно, а дружина - в гості. Інтереси не співпадають. Зіткнення інтересів неминуче. Але не обов'язково у формі конфлікту. Не обов'язково сваритись, ображатись, докоряти один одному. При цьому подружжя повинно поважати право людей на не згоду, на суперечку.
Перш ніж вступити в конфлікт кожний з подружжя повинен пам'ятати, що лихо, спричинене близькою людиною, мізерне, порівняно з тим добром, яке вона принесла. Уміння зрозуміти, вибачити, не пам'ятаючи лиха, вчасно знайти потрібне слово-одна з основ сімейного щастя. Конфліктні ситуації в сім'ї обумовлені рядом причин. По-перше, є об'єктивні труднощі; втома від робочого дня, дратівливість, зрив. Конфлікти на такому ґрунті не є небезпечними для подружніх стосунків. Про них кажуть "До ранку все пройде". Інша справа, якщо протиріччя виникають через те, що один з двох партнерів повинен, на думку іншого, змінити лінію поведінки (відмовитись від якогось звичок, переглянути прийоми виховання). Тут дилема поступитись чи не поступитись, чи формувати спільну лінію поведінки. Нарешті, є конфлікти, які є не передбачуваними, у всякому випадку зовнішньо. Кажуть: "Як сніг на голову" [25, 16].
У психології під подружнім конфліктом розуміють взаємний негативний стан подружжя, що характеризується різного рівня негативізмом у стосунках (від образи до ворожості), викликаний їх несумісністю. Виділяють такі особливості конфлікту :
а). Можливість переходу негативізму з нижчого до вищого рівня. Чиняться дії і вчинки, які в нормальних умовах ніколи б не проявлялися. Людина в стресовому стані характеризується повною відсутністю здатності до мислення, обмеженням контролю свідомості за поведінкою;
б). Загостреність негативних переживань, звинувачуваний характер висновків. Змінюється поведінка людей під час конфлікту, рухи стають експресивними, інтонації нервозними, обличчя червоним, рухи тремтячими. В основі конфлікту лежить в більшості випадків-прагнення принизити партнера, наполягати на своєму.
в). Конфлікт тягне за собою спустошеність, байдужість, амбіційність, пияцтво, пошук сторонніх зв'язків, розваг;
г). Властивість розростатися незалежно від причин і приводів. Сварка подібна полум'ю. Якщо не підкладати в нього дров-воно догасне саме собою. Але біда в тому, що ті, хто свариться, наче змагаються: хто більше підкине! Кожний починає нагадувати один одному всі нагромаджені образи.
д). унікальність, неповторність конфлікту. Недарма російське прислів'я каже: "В каждой избушке - свои погремушки". І все ж таки в сімейних конфліктах можна знайти спільні риси.
е). в конфліктах цікаво ще одне: якщо вони повторюються, швидше всього хтось (або обидва) виграє щось від скандалу. Якщо чоловік в неділю півгодини докоряв дружині в усіх гріхах, грюкнув дверима і пішов пити пиво - мабуть, заради пивбару він і розгнівався, знаючи, що з миром його туди не пустять [29, 21-22].
В конфліктах часто важлива психологічна пастка. Нам здається, що те, як і що ми бачимо, так воно і є. А це - помилка. Припустимо, ми дивимось на аркуш паперу, який тримаємо перед собою. Що ми бачимо? Аркуш паперу з певною тацею. Але якщо ми на нього подивимось збоку, то побачимо лінію, смутку. В конфлікті кожний бачить предмет розмови з свого боку, часто один веде мову про те, що дошка березова; другий - що вона зелена, а третій, що вона мокра. Дуже часто подружні конфлікти виникають саме за цією схемою.
На жаль, найчастіше - особливо в молодих сім'ях - конфлікти розв'язуються неправильно і руйнують основи сімейних стосунків і виникає неприязнь один до одного, спільні інтереси відсуваються на задній план, руйнується психіка, почуття кохання витісняється почуттям ненависті, наростають стресові стани.
В залежності від характеру розв'язання суперечностей, рівня негативізму, в психології розрізняють такі основні типи конфліктів: непорозуміння, суперечка, сварка.
Суперечка як правило, характеризується тим, що, торкається способу досягнення спільної для подружжя мети, тільки кожний твердить, що спосіб дії іншого неприйнятний, так як не досягає цілей, і найкращим способом дії повинен бути той, який він сам запропонував.
Сперечатися - це значить уміти слухати і знаходити взаємоприйняття рішення, уміти аргументувати свою позицію, розумно і точно переконувати. Складність суперечки - переконати партнера, що позиція одного корисна для іншого. Суперечки викликаються дрібними недоліками подружжя і нездогадливістю, забудькуватістю, неохайністю, відмінностями в думках, оцінках, хибними підозрами. Суперечка - нормальна і навіть необхідна річ в подружніх стосунках.
Сварка - це вже конфлікт відносно самих цілей, це заперечення цілей, цінностей, інтересів і якостей особистості шлюбного партнера, відчуття їх як неприйнятних. Сварка завжди включає особисті звинувачення, неприємні оцінки, намагання образити шлюбного партнера. Будь-яка сварка виростає з невміння або небажання сперечатися. Трапляється й таке, що конфлікт і навіть сварка необхідні, можливо, навіть не сварка, а «очисна робота» в своїх стосунках: відверто, а часом навіть нещадно говорять один одному про невдоволення, образи, які назбирались на душі.
Головне не тільки в тому, які конфлікти, а і в тому - це не менш важливо! - як вони вирішуються. Від цього залежить, чи буде розв'язання позитивною силою, що зміцнює сім'ю. І ще: традиційне питання «хто винен?» треба, вирішуючи конфлікт, замінити іншим «як нам бути?».
І тим не менше, якщо суперечки служать профілактичному ремонту сімейних стосунків і їх боятися не варто, то сварки, особливо часті і серйозні, повинні мати якомога менше місця в сім'ї, оскільки вони мають як медико-психологічні, так і педагогічні наслідки. Перш за все медико-психологічні: сімейні сварки вбивають все краще у житті. У 80% жінок, що захворіли неврозом, головною причиною захворювання були нелади в сім'ї (у чоловіків 20%) [29, 32]. Повільно, але впевнено вони вбивають кохання. Конфлікти, скандали ведуть до пияцтва, алкоголізму, інсультів та інфарктів, сварки приводять до злочинності.
Педагогічні конфлікти характеризуються тим, що в умовах конфліктної сім'ї дитина отримує негативний досвід спілкування, вона бачить, відчуває ворожі стосунки між батьками. Конфліктні ситуації травмують дитину, сприяють формуванню комплексу негативних рис.
Відомий психіатр Б.Дж. Фурм аналізуючи різні конфліктні ситуації в сім'ї, виділив наступні неправильні форми поведінки чоловіка і дружини [29, 35]:
1. Чоловік все більше усувається від домашніх справ, але ставить перед дружиною відповідні вимоги («Я працюю з ранку до ночі, а в нас цілий тиждень обіду нормального немає, сорочки не прасовані, в хаті - кавардак»);
2. Дружина у відповідь робить спробу показати свою перевагу («Я тебе просила купити картоплю, овочі - не купив, не буду готовити, і взагалі… я тобі не служниця, можеш і сам сорочки попрасувати»);
3. Конфлікт вироджується в боротьбу статей («Не торкайся мене, ти мені неприємний»; «Мені набридли твої нотації, дай постіль - я буду спати на дивані»);
4. Подружжя може звинувачувати у своїх труднощах дітей і спрямовувати свій гнів проти них. («Геть з моїх очей. Тільки через тебе з батьком сваримось»);
5. Партнери по шлюбу приписують свої біди особливостям особистості або неврозу того чи другого («Ти псих?» - «Сама ненормальна. Лікуватися треба!»).
В результаті кожного з цих конфліктів через небажання, через грубе слово, безтактність, а іноді просто дратівливий тон хтось ображений, хтось скривджений, хтось незадоволений.
В нещасливих сім'ях подружжя:
1. Погано розуміють почуття партнера;
2. Вживають слова, які дратують іншого;
3. Часто відчувають себе нелюбимими;
4. Рідко роблять компліменти один одному;
5. Практично не кажуть «Ми», а тільки «Я»;
6. Проявляють агресивність один до одного.
Неблагополучна сім'я відрізняється від благополучної тим, що сварка в ній викликається не причиною, а приводом. Подружжю погано, бо вони посварились (благополучна).
Подружжя свариться, бо їм погано (неблагополучна).
Характерними для конфліктних сімей є:
1. Установка на покарання. В деяких сім'ях сварливий тон спілкування стає звичним. Не рідко спостерігається тенденція до випереджаючого звинувачення партнера. «Знову, дивись, забудеш купити продукти», «Що знову повернешся пізно ввечері». В сім'ї кожний може допуститись помилки, але він зобов'язаний її визнати. І не слід іншому з цього приводу злорадствувати: «Так тобі і треба! Я попереджав». Часто конфліктні ситуації в сім'ї починаються з звичайного докору: «Знову ноги не витер!», «Чому не можна, коли чистиш зуби, не хляпати на дзеркало». Часті докори - свідчення неблагополуччя в сімейних стосунках.
2. Наростання негативних узагальнень. Приклад даної характеристики конфлікту: «Літнім вечором молоде подружжя з дитиною повертається з дачі. Обидва втомлені. Дружина кладе дитину спати, чоловік розбирає сумки.
«- Саша, приготуй, будь ласка що-небудь перекусити, - просить жінка.
- Я дуже втомився, зроби це сама.
- Але я втомилася не менше тебе. І потім - ти чоловік.
- Чомусь-то жінки згадують про це, коли їм вигідно. А варто б пам'ятати завжди.
- Пам'ятала б, якби бачила перед собою справжнього чоловіка».
Вечір завершується в мовчанці.
Слова чоловіка:«Чомусь-то жінки згадують про це...» відразу роблять розмову конфліктною, оскільки містять образливе для дружини узагальнення. Адже підтекст цих слів можна передати так «Ти ніколи не цінуєш мого чоловічого достоїнства». Обурена цим, вона намагається ще більш боляче вразити чоловіка, не задумуючись про правоту своїх слів. В них міститься ще більш широке узагальнення негативного плану. Таким чином, зовсім незначна суперечність, де використовуються негативні узагальнення, переростає у сварку [19, 193].
3. Діалог - пікірування (пікіруватися - це обмінюватися образливими та звинувачувальними репліками). Такий діалог ведеться тоном сварки і з застосуванням різних відповідних елементів, найбільше - перекривляння та різних буркотівливих зауважень. Особливо характерним елементом діалога є відповідь на питання питан-ням, яке надає йому ще більш гострого характеру.
- Мені здається, ти сьогодні якось не дуже поспішаєш на роботу.
- Здається... Здається, так перехрестись.
- Тобі сьогодні можна пізніше?
- А що я там зараз не бачив?
- Ну, раніше ти завжди поспішав...
Мені що, нема більш чого робити?
Дивись, щоб не було неприємностей.
Ну й дивись собі, нехай хоч і повилазить!
В цьому діалозі стиль пікірування яскраво виражений у другого співрозмовника.
Складається враження, що він дуже сердитий на партнера або ворожнече до нього ставиться, але це не так - це просто звична манера діалогу у конфліктній субкультурі. Стиль пікірування став своєрідним проявом та еквівалентом дотепності, почуття гумору, яке так цінується в сучасній культурі, він є масовим, справді "народним" варіантом гумору.
4. Переривання опонента. Переривання застосовується тоді, коли розмова набуває хоч трохи загостреного характеру. Воно є не стільки проявом нетерплячості, скільки інтуїтивно відчуваємо правила "перервати - це перемогти». Уважно можна вислуховувати керівників, старших за віком або тих, до кого треба виявити повагу, а у звичайній розмові з рівним партнером завжди краще показати свою перевагу, домінувати у розмові, ніж пока-затися слабким опонентом. Звичка до переривання стала у багатьох пред-ставників нашої (східнослов'янської) культури просто автоматичною, вона і не помічається ними, і надзвичайно важко піддається корекції.
Можна сказати, що цей елемент конфлікту, є елементом загальної культури спілкування.
У подружніх діалогах часто спостерігається щось на зразок "геометричної прогресії", коли кожна наступна репліка стає набагато більш різкою і образливою, ніж попередня. Як не дивно, відбувається своєрідне змагання у тому, хто скаже гостріші та уїдливіші слова на адресу партнера.
Ти не могла б приготувати на вечерю смажену картоплю?
Ти, мабуть, не можеш бачити, коли я трохи присіла відпочити.
А ти взагалі коли-небудь втомлюєшся від цього невеличкого перепочинку?
Якби на твій смак, то мене треба було б послати на галеру або у шахту працювати у кайданах.
Дуже виразний діалог. Замість того, аби спокійно сказати "Ось трохи відпочину і зроблю" або "Я дуже втомилася, давай обійдемося зараз без картоплі", жінка відповідає звинуваченням в тому, що чоловік ніколи не дає їй відпочивати. Він, ображений несправедливістю цих слів, теж не опікується справедливістю і кидає гостру репліку, в якій жінка постає повною неробою. Вона у відповідь, звичайно ж, висуває ще більш тяжке звинувачення.
Подобные документы
Методи діагностики подружніх взаємин. Психологічний клімат молодої сім’ї. Подружня сумісність як фактор стабільності шлюбу. Організація та результати дослідження рівня подружньої сумісності. Рольові очікування подружжя як частина подружньої сумісності.
курсовая работа [94,2 K], добавлен 16.06.2010Характеристика сучасних сімейних стосунків як соціально-педагогічне явище. Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки. Подружні стосунки у молодій сім’ї як різновид сімейних стосунків. Особливості подружніх стосунків і конфліктів молодої сім’ї.
курсовая работа [67,1 K], добавлен 05.04.2008Розгляд фаз протікання конфлікту. Встановлення причин виникнення конфліктних ситуацій у подружньому житті. Дослідження психологічних особливостей взаємодії людини в конфліктних ситуаціях. Визначення основних шляхів попередження сімейних конфліктів.
статья [22,4 K], добавлен 07.11.2017Психологічні основи формування взаємин у дитячих групах та колективах. Система особистісних взаємовідносин класного колективу молодших школярів. Психологічні особливості спілкування та спільної діяльності хлопчиків та дівчаток у молодших класах.
дипломная работа [623,8 K], добавлен 30.03.2014Формування особистості дитини в початкових класах, психологічні особливості дівчаток молодшого шкільного віку. Психологічні особливості взаємин дівчаток початкової школи. Адаптованість в колективі та профілактика конфліктів у міжособистісних стосунках.
курсовая работа [772,1 K], добавлен 06.09.2013Аналіз основних підходів у вивченні психології родинних стосунків. Психологічні особливості готовності молоді до подружніх стосунків. Особливості вибору шлюбного партнера, психологічна сумісність та її рівні. Міжособистісні причини сімейних конфліктів.
дипломная работа [133,3 K], добавлен 20.05.2011Особливості психологічного благополуччя особистості. Поняття її смисложиттєвих орієнтацій. Дослідження взаємозв`язку емоційного інтелекту та психологічного благополуччя. Його складові: здатність до управління оточенням, постановка цілей, самоприйняття.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 26.05.2019Із-за чого бувають конфлікти в сімейних стосунках. Стратегії ведення сімейної суперечки (методичні рекомендації). Подружні взаємини і психологічна допомога молодому подружжю. Особливості батьківських стосунків та психологічні проблеми у вихованні дітей.
реферат [31,4 K], добавлен 28.09.2009Психологічні особливості адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в прийомних сім'ях. Організація соціально-психологічного супроводу прийомних сімей. Інтерпретація результатів емпіричного дослідження особливостей адаптації.
дипломная работа [519,3 K], добавлен 19.08.2015Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми подружнього конфлікту у молодій сім’ї. Підходи до діагностики у сімейному консультуванні. Розробка тренінгової програми на тему: "Конструктивне вирішення конфліктів у сімейних взаємостосунках".
магистерская работа [156,1 K], добавлен 14.07.2009
