Особливості психологічного розвитку особи в підлітковому віці

2.1 Загальна характеристика експериментального дослідження

Як робоча гіпотеза нами було висунуто припущення про те, що рівень нервово-психологічної напруги і розвиток мотиваційної сфери підлітків залежить від особливостей соціально-психологічної адаптації в цей період.

Для перевірки даної гіпотези нами було організовано і проведено експериментальне дослідження на базі школи р. Куйбишева, в якому взяли участь 8 учнів 8-9 класів, відповідні підлітковій віковій групі. У експериментальному дослідженні використовується комплекс психодіагностичних методів, направлених на вирішення поставлених завдань і дозволяючих виявити правомірність висунутої нами гіпотези.

2.2 Психодіагностичні методи дослідження

У експериментальному дослідженні використовувалися наступні психодіагностичні методи.

1) тест шкільної тривожності Філіпса. Призначений для вивчення рівня характеру тривожності, пов'язаної з школою у дітей молодшого і середнього шкільного віку, дозволяє аналізувати загальний внутрішній емоційний стан школярів, що багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (чинників) і їх кількістю. Тест складається з 58 питань. На кожне питання потрібно відповісти однозначно "та чи ні". Інтерпретація тестування проводиться по восьми чинниках тривожності, використовуючи ключ.

2) вивчення мотивації успіху і боязні невдач. Тест складається з 20 питань, на які відповідають да/нет. Дозволяє визначити, на що орієнтується мотивація дитяти: на невдачу (боязнь невдач) або на успіх (надія на успіх).

3) методика діагностики самооцінки мотивації схвалення Д. Марлоу и Д. Крауна. Складається з 20 думок. Якщо випробовуваний вважає що воно вірне і відповідає особливостям його поведінки, то він ставить "+", якщо воно невірне - "-". Чим вище підсумковий показник, тим вище мотивація схвалення, тим, отже, вище готовність людини представити себе перед іншими як повністю відповідного соціальним нормам. Низькі показники можуть свідчити як про неприйняття традиційних норм, так і про зайву вимогливість до себе.

4) шкала соціально-психологічної адаптированности. Розроблена К. Роджерсом і Р. Даймондом модель відношення людини з соціальним оточенням і з самим собою виходить з концепції особи як суб'єкта власного розвитку, здатного відповідати за власну поведінку. Шкала складається з 101 думки, з них 36 відповідають критеріям соціально-психологічної адаптированности особи (у якомусь сенсі вони збігаються з критеріями особової зрілості, в їх числі - відчуття власної гідності і уміння поважати інших, відвертість реальній практиці діяльності і стосунків, розуміння своїх проблем і прагнення впоратися з ними і ін.). Наступні 37 - критеріям дезадаптированности (неприйняття себе і інших, наявність захисних "бар'єрів" в осмисленні свого актуального досвіду, "вирішення" проблем, що здається, тобто рішення їх на суб'єктивно психологічному рівні, у власній виставі, а не насправді, негнучкість психічних процесів).28 висловів нейтральні. У число останніх включена так само контрольна шкала ("шкала брехливості"). При читанні вислову випробовуваному потрібно подумати наскільки воно може бути віднесене до нього: 1-абсолютно до нього не відноситься, 2-не схоже на нього, 3 - мабуть, не схоже на нього, 4-не знає, 5-мабуть, схоже на нього, 6-схоже на нього, 7-точно про нього.

5) дослідження самооцінки по методиці Дембо-Рубинштейн в модифікації А.М. Пріхожа. дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні (шкалировании) школярами ряду особистих якостей, таких як здоров'я, здібності, характер, авторитет, уміння багато що робити своїми руками, зовнішність, упевненість в собі. Рівень розвитку кожної якості, сторони особи можна умовно змалювати вертикальною лінією, нижняя точкою якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня - найвище. Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх.

2.3 Результати експериментального дослідження і їх обговорення

Результати тестування приведені в таблицях.

Таблиця 1. Результати тесту шкільної тривожності Філіпса.

Групові середні показники діагностики рівня шкільної тривожності підлітків свідчать про декілька підвищеному рівні тривожності. Аналогічна ситуація спостерігається і по чиннику переживання соціального стресу. Відзначимо, що тривожні люди при розладах втрачають самовладання, при труднощах мають тенденцію поступатися. Для них характерний досить високий рівень самоконтролю і напруженості.

Таблиця 2. Результати вивчення мотивації успіху і боязні невдач.

Середнє значення - 11б у випробовуваної групи говорить про те, що мотиваційний полюс не виражений. Випробовувані володіють здатністю цікавитися досягненням успіху і тривожитися з приводу невдач. Проте кожна окрема людина має домінуючу тенденцію керуватися або мотивом досягнення, або мотивом уникнення невдач.

Таблиця 3. Результати діагностики самооцінки мотивації схвалення (шкала брехливості) Д. Марлоу и Д. Крауна.

Тест виявив середній показник мотивації схвалення в групи випробовуваних - 10б, тобто вони володіють середньою готовністю представити себе перед іншими як особа повністю відповідну соціальним нормам.

Таблица 4. Шкала соціально-психологічної адаптированности (СПА).

Таблиця 5. Результати дослідження самооцінки по методиці Дембо-Рубинштейн в модифікації А.М. Прихожан. (п - домагання, з - самооцінка)

У всіх випробовуваних наголошується високий і дуже високий рівень домагань, що говорить про нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Слід зауважити, що реалістичний, оптимальний рівень домагань є важливим чинником особового розвитку. В половини випробовуваних реалістична, адекватна самооцінка. Інша половина має завищену самооцінку, що вказує на певні відхилення у формуванні особи. Завищена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінювати результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими. Така самооцінка може вказувати на нечутливість до своїх помилок, невдач, зауважень і оцінок тих, що оточують.

Виходячи з гіпотези, для виявлення взаємозв'язку шкали соціально-психологічної адаптированности з шкалами інших методик даного дослідження, застосовували коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, який обчислюється за формулою, де d - квадрат різниці між рангами даних шкал, n - кількість випробовуваних.

Приведемо як приклад розрахунок виявлення взаємозв'язку між показниками СПА і мотивацією на успіх. Висуваємо гіпотези: Н0 - кореляція між показниками СПА і мотивацією на успіх не відрізняється від нуля; Н1 - кореляція між показниками СПА і мотивацією на успіх достовірно відрізняється від нуля. Виробляємо ранжирування показників СПА (адаптированность) і показників мотивації на успіх. Знаходимо різницю між рангами і зводимо її в квадрат.

Таблиця 6.

Вираховуємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена

=0,24;

емпіричне =0,24>0.

Критичне значення при n=8 по таблиці:

, отже гіпотеза Н0 приймається.

Таблиця 7. Звідна таблиця.

* - достовірність на 5% рівні; ** - на 1% рівні.

На підставі кореляційного аналізу, метою якого було виявлення ряду чинників супутніх емоційному стану особи, нами виявлена висока залежність емоційний комфорт - рухливість (на 1% рівні достовірності). Аналіз интеркорреляционых зв'язків дозволяє зробити наступні виводи:

1) спостерігається високий взаємозв'язок між шкалами рухливість - емоційний комфорт, рухливість - адаптированность, рухливість - самопринятие, рухливість - внутрішній контроль. Що свідчить про високу внутрішню узгодженість показників. Даний зв'язок носить позитивний характер, пряму залежність (тобто вищі значення одного показника відповідають вищим значенням іншого показника). В даному випадку це означає, що рухливіші, активні ті школярі, які випробовують емоційний комфорт, задоволеність своїми досягненнями, які адаптувалися в дійсності, що оточувала їх.

2) виявлені стійкі взаємозв'язки між показниками емоційного комфорту і показниками переживання соціального стресу. Дані дозволяють зробити вивід, що емоційний стан дитяти впливає на розвиток його соціальних контактів (перш за все з однолітками). Взаємозв'язок також має позитивний характер.

3) високий негативний коефіцієнт кореляції отриманий між наступними показниками страхом самовираження і адаптированностью. Чим вище значення по першому показнику тим нижче значення по другому показнику. В даному випадку йдеться про адаптированности дитяти і негативними емоційними переживаннями ситуацій, зв'язаних з необхідністю самораскрытия, пред'явлення себе іншим, демонстрацією своїх можливостей. Також високий негативний коефіцієнт кореляції спостерігається між показником емоційного комфорту і показником низької фізіологічної опірності стресу. Тобто зворотний взаємозв'язок емоційного стану дитяти з особливостями психофізіологічної організації, що знижують пристосовність дитяти до ситуацій стресового характеру, і що підвищують вірогідність неадекватного деструктивного реагування на тривожний чинник середовища. Емоційний комфорт має зворотну залежність із страхом ситуації перевірки знань.

4) заслуговують на увагу і дані об співвідношення показників самопринятии і мотивації успіху; даний взаємозв'язок має позитивний характер. Знання людиною своїх здібностей, стосунки до себе впливає на його чекання успіху. Зворотний зв'язок виявляється між адаптированностью і страхом невідповідності чеканням тих, що оточують. Діти орієнтуються на значущість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок; тривожаться з приводу оцінок, що даються що оточують. Також зворотний зв'язок спостерігається між показниками емоційного комфорту і мотивацією схвалення.

Заключенкя

Пдлітковий вік важкий період психічного дозрівання і статевого дорослішання. У самосвідомості відбуваються значні зміни: з'являється відчуття дорослості. Таким чином, особливості прояву підліткового віку визначаються конкретними соціальними обставинами і, перш за все зміною місця дитяти в суспільстві, зміною його позиції, коли підліток суб'єктивно вступає у нові відносини зі світом дорослих, зі світом їх цінностей, що складає новий вміст його свідомості, формуючи таке психологічне новоутворення цього віку як самосвідомість. У підлітка складаються всілякі образи "я", спочатку мінливі, схильні до зовнішніх впливів. До кінця періоду вони інтегруються в єдине ціле, утворюючи на кордоні ранньої юності "я-концепцію", яку можна вважати центральним новоутворенням всього періоду. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особове спілкування. Спілкуючись з друзями, підлітки активно засвоюють норми, цілі, засоби соціальної поведінки, виробляють критерії оцінки себе і інших. Підліткам властива нестійка самооцінка. Про особову нестабільність підлітка судять по реальному прояву у них абсолютно різних якостей, часто протилежних, по суперечності їх характеру і устремлінь. Розвиток особової рефлексії, новий рівень мислення і становлення типів характеру обуславливают новий етап в розвитку мотивації. Період підліткового віку пов'язаний з інтенсивним розвитком всією особовою структурою, і зокрема, мотивационно-потребностной сфери.

Література