Залежність між властивостями нервової системи і властивостями темпераменту

1

Міністерство освіти і науки України

Кафедра філософії і психології

Реферат на тему:

Залежність між властивостями нервової системи і властивостями темпераменту

Підготувала

Студентка 2го курсу

Клименко Дарина

Донецьк,2009

Зміст:

1. Вступ

2. Темперамент

2.1 Історія

2.2 Темперамент у теорії І.П. Павлова, типи темпераменту

2.3 Малюнок «Типи темпераменту»

3. Властивості нервової системи

4. Залежність між властивостями нервової системи і властивостями темпераменту

5. Висновки

Список використаної літератури

1. Вступ

Як відомо, основні властивості нервової системи відбиваються на діяльності та поведінці людини, відображують динамічну складову індивідуальності - темперамент, який є психологічним проявленням фізіологічної обумовленості психіки. Властивості нервової системи складають нейродинамічний компонент (фізіологічний рівень), який в сукупності с психологічними властивостями (зокрема темпераментом), біоенергетичним рівнем та ін. - за системним принципом - забезпечує діяльність людині.

Представляє певний інтерес експериментально дослідити типи темпераменту,властивості нервової системи,взаємозв'язки між проявами властивостей нервової системи та темпераментними особливостями людини в процесі діяльності.

Актуальність такого дослідження дає теоретичне підґрунтя пошуку індивідуальних практичних засобів оптимізації особистісної діяльності, оскільки висвітлюють власні психофізіологічні особливості та можливі прояви поведінки, що обумовлені певними співвідношеннями властивостей нервової системи та темпераменту.

2.Темперамент

2.1 Історія

Темпераммент -- вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин». У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

Магія чисел у середземноморській цивілізації привела до вчення про чотири темпераменти, в той час як на Сході розвивалась п'ятикомпонентна «система світу».

Слово «темперамент» (від лат. temperans, «помірний») в перекладі з латини означає «належне співвідношення частин», рівне йому за значенням грецьке слово «красис» (грец. ??????, «злиття, змішування») ввів давньогрецький лікар Гіпократ. Під темпераментом він розумів і анатомо-фізіологічні, й індивідуальні психологічні особливості людини. Гіпократ пояснював темперамент як особливості поведінки переважанням у організмі одного з «життєвих соків» (чотирьох елементів):

· переважання жовчі (грец. ????, холе, «жовч, яд») робить людину імпульсивною, «гарячою» -- холериком,

· переважання лімфи (грец. ??????, флегма, «мокротиння») робить людину спокійною й повільною -- флегматиком,

· переважання крові (лат. sanguis , сангвіс, «кров») робить людину рухливою й веселою -- сангвініком,

· переважання чорної жовчі (грец. ??????? ????, мелена холе, «чорна жовч») робить людину сумною й боязкою -- меланхоліком.

Звідси згодом виникли й назви чотирьох типів темпераменту -- сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик, що збереглися дотепер.

Ця концепція «чотирьох темпераментів» досі справляє великий вплив на літературу, мистецтво й науку.

2.2 Темперамент у теорії І.П. Павлова, типи темпераменту

І.П. Павлов вивчив фізіологічні основи темпераменту, він звертав увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи. «Темперамент є біологічним фундаментом нашої особистості, тобто заснований на властивостях нервової системи, пов'язаний з тілобудовою людини, з обміном речовин в організмі». Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності:

1. «рухливий» (сильний, живий, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту сангвініка);

2. «інертний» (сильний, спокійний, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту флегматика);

3. «неврівноважений» (рухливий, нестримний, сильний тип нервової системи -- відповідає темпераменту холерика);

4. «слабкий» (неврівноважений, малоактивний тип нервової системи, зумовлює темперамент меланхоліка).

Темперамент характеризує динамічність особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, зацікавлень, не є показником цінності особистості, не визначає її можливостей (не слід змішувати властивості темпераменту з властивостями характеру чи здібностями).

Можна виділити наступні основні компоненти, що визначають темперамент:

1. Загальна активність психічної діяльності й поведінки людини виражається в різному ступені прагнення активно діяти, опановувати й перетворювати оточуючу дійсність, виявляти себе в різноманітній діяльності. Вираження загальної активності в різних людей є різним. Можна відзначити такі крайнощі: з одного боку, млявість, інертність, пасивність, а з іншого -- велика енергія, активність, пристрасність і стрімкість у діяльності. Між цими двома полюсами знаходяться представники різних темпераментів.

2. Рухова, або моторна, активність, показує стан активності рухового й мовленнєвого апарату. Виражається в швидкості, силі, різкості, інтенсивності м'язових рухів і мовлення людини, його зовнішньої рухливості (чи навпаки, стриманості), балакучості (чи мовчазливості).

3. Емоційна активність виражається в емоційній вразливості (чутливість до емоційних впливів), імпульсивності, емоційній рухливості (швидкість зміни емоційних станів, їх початку й припинення). Темперамент проявляється в діяльності, поведінці й учинках людини та має зовнішнє вираження. За зовнішніми сталими ознаками можна до певного ступеню судити про деякі властивості темпераменту.

Розрізняють 4 типи темпераменту: сангвінічний, меланхолічний, холеричний, флегматичний.

САНГВІНІЧНИЙ темперамент. Сангвінік окреслюється Павловим як «гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли він має цікаву справу, тобто постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає нудним, млявим». "Людина з підвищеною реактивністю, причому активність і реактичність у неї врівноважені. Він збуджено відповідає на все, що привертає його увагу, має живу міміку та виразні рухи. З незначного приводу він регоче, а несуттєвий факт може його розгнівати. Він активно береться за нову справу й може довго працювати, не втомлюючись. Він швидко зосереджується, дисциплінований. Йому притаманні швидкі рухи, гнучкість розуму, кмітливість. Швидкий темп мовлення, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, зацікавлень і прагнень, легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обставин. Екстраверт. Почуття легко виникають, легко змінюються.

ХОЛЕРИЧНИЙ темперамент характеризується І. П. Павловим як: «бойовий тип, запальний, дратівливий… Захопившись якоюсь справою, надмірно налягає на свої засоби й сили та врешті-решт рветься, виснажується більше, ніж слід, він допрацьовується до того, що все йому вже несила,«відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але реактивність явно переважає над активністю, тому він нестримний. Невитриманий, нетерплячий, характерна різка зміна настрою. Запальний, швидкий темп і різкість у рухах. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. Звідси велика стійкість прагнень та інтересів, більша наполегливість, можливі труднощі в переключенні уваги».

ФЛЕГМАТИЧНИЙ темперамент за характеристикою І. П. Павлова -- спокійний, врівноважений, завжди рівний, наполегливий і впертий трудівник життя. Але йому потрібен час для розкачки, для зосередження уваги, для переключення його на інший об'єкт тощо,володіє високою активністю, значно переважаючою над малою реактивністю, малою чутливістю й емоційністю. Його важко розсмішити й засмутити. При великих неприємностях залишається спокійним. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само, як і мова. Він не кмітливий, важко переключає увагу й пристосовується до нових обставин, повільно перебудовує навички й звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терпеливістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, слабко відгукується на зовнішні враження, інтроверт.

МЕЛАНХОЛІЧНИЙ темперамент зазначений І.П. Павловим як «явно гальмівний тип нервової системи... очевидно, кожне явище життя є гальмівним агентом, якщо він ні вві що не вірить, ні на що не сподівається, від усього очікує та у всьому бачить лише погане, небезпечне». «Людина з високою чутливістю та малою реактивністю. Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно вразливий, хворобливо чутливий. Міміка й рухи його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай непевний себе, боязкий, найменші труднощі змушують його опускати руки. Він не енергійний, не наполегливий, легко втомлюється й малопрацездатний. Йому притаманна легко розпорошувана й нестійка увага, вповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків -- інтроверти. Він сором'язливий, нерішучий, боязкий. Однак у спокійному, звичному для нього оточенні меланхолік може успішно справлятися з життєвими задачами.

2.3 Малюнок «Типи темпераменту»

3. Властивості нервової системи

Тип нервової системи - це природна, вроджена властивість нервової системи, що, однак, може трохи змінюватися під впливом умов життя і діяльності. Тип нервової системи додає своєрідності поведінці людини, накладає характерний відбиток на весь вигляд людини - визначає рухливість його психічних процесів, їхню стійкість, але не визначає ні поведінку, ні вчинки людини, ні її переконання, ні моральні підвалини.

Основні властивості нервової системи - це сила нервової системи, врівноваженість процесів збудження та гальмування, рухливість нервових процесів. За параметром сили нервових процесів індивіди розділяються на дві групи: сильні та слабі. У перших - сильний процес збудження та слабкий гальмівній; у других - навпаки, переважає гальмування, тому виникають труднощі утворення умовних рефлексів. “Сильні” можуть бути поділені на врівноважених та неврівноважених в залежності від властивості врівноваженості. Сильні, врівноважені можуть бути поділені на інертних та рухливих відносно такої властивості нервової системи, як рухливість. Тобто, прояви основних властивостей нервової системи є фізіологічними характеристиками людини, але вони не тотожні психологічним особливостям, яки формуються в онтогенезі, залежать від виховання, навчання, умов життя та інше. Фізіологічна обумовленість психіки виявляється з найбільшою яскравістю через прояв властивостей темпераменту. Від властивостей нервової системи залежить динаміка вищої нервової діяльності, а від властивостей темпераменту - динаміка психічної діяльності.

Серед динамічних особливостей, які характеризують психічну діяльність, вчений Рубінштейн відмітив силу та напруженість психічної діяльності, швидкість, ритм і темп психічних процесів та інше. Особливо помітно темперамент має прояв через психомоторні реакції (жест, міміка, рух, практичні дії).

Але сенсомоторна реакція не може слугувати адекватним показником темпераменту, для якого особливо суттєвими є вразливість людини та її імпульсивність. Вразливість має індивідуальну залежність від темпераменту людини, є її афективною чутливістю та пов”язана з емоційною сферою людини. Від темпераменту залежить емоційна збудливість та стійкість, з якою вона зберігається. Імпульсивність визначається силою спонукань, швидкості, з якою вони охоплюють моторну сферу та переходять до дії; стійкості, з якою вони зберігають свою діючу силу.

З огляду на зазначене потрібно враховувати такі три рівні властивостей нервової системи:

загальні мозкові властивості, які характеризують функціональну інтеграцію нервових процесів і повністю охоплюють людський мозок;

властивості нервової системи, які виявляються в особливостях інтеграції нервових процесів у великих і малих блоках мозку (лобних структурах, аналізаторах та ін.);

властивості нервової системи, які виявляються в особливостях інтеграції нервових процесів в окремих морфологічних компонентах (нейронах).

4. Залежність між властивостями нервової системи і властивостями темпераменту

За даними вченого Мерліна, риси темпераменту впливають на силу відчуттів, зосередженість, стійкість та перемикання уваги та ін. Встановлена залежність тривожності від слабкості нервової системи, а також зв'язок екстравертованості з рухливістю. Відомо, що ригідність, яка розуміється як труднощі у зміні звичок та сформованих засобів діяльності, корелює з інертністю нервових процесів.

Властивості темпераменту не є статичними психологічними особливостями, вони дуже повільно змінюються під впливом зовнішніх факторів (змісту життя та діяльності людини), а також властивостей особистості. В той же час динаміка діяльності та поведінки обумовлена не тільки темпераментом, але і змістовними психологічними характеристиками. Наприклад, спокійна врівноважена людина при відсутності позитивного мотиву до спілкування, або несподіваних несприятливих факторів може почати нервуватися, стати роздратованою та агресивною.

З метою вивчення властивостей темпераменту була використана відома методика В.М. Русалова, за якою темперамент розглядається як сукупність формальних характеристик поведінки особистості. Вивчення проявів основних властивостей базувалося на різних підходах: апаратурні методики, тестування за опитувальником та теппінг-тест. В дослідженні взяли участь понад 230 чол., але оцінку проявів властивостей нервової системи за допомогою апаратурних методик було здійснено лише на групі з 61 осіб. Для визначення зв'язків нейродинамічного компоненту з темпераментальними особливостями системи ПФС людини був проведений комп”ютерний кореляційний аналіз між показниками за допомогою статистичного пакету.

Виявлено, що найбільша кількість достовірних прямих зв'язків з показниками темпераменту мають показник сили нервово системи за збудженням та рухливості нервових процесів, виявленими за бланковим методом. Також отримано прямі кореляційні зв'язки між показниками підвищеної нервозності та врівноваженості в емоційних реакціях з предметною та соціальною емоційністю, що підтверджує теоретичні положення щодо залежності темпераментальних особливостей від таких властивостями нервової системи, як сила та рухливість нервових процесів, підкреслює міцні зв'язки між властивостями нервової системи та темпераментом.

Висновки

Досліджуючи типи темпераменту можна сказати, що кожен з них по-своєму унікальний,але всі чотири дуже взаємопов'язані. У чистому вигляді зустрічаються украй рідко.

Вивчаючи властивості нервової системи, можна сказати, що основні з них - це сила нервової системи, врівноваженість процесів збудження та гальмування, рухливість нервових процесів. За параметром сили нервових процесів індивіди розділяються на дві групи: сильні та слабі.

За вже відомими данними, риси темпераменту впливають на силу відчуттів, зосередженість, стійкість та перемикання уваги та ін. Встановлена залежність тривожності від слабкості нервової системи, а також зв'язок екстравертованості з рухливістю. Відомо, що ригідність, яка розуміється як труднощі у зміні звичок та сформованих засобів діяльності, корелює з інертністю нервових процесів.

Актуальність вивчення залежності типів темпераменту і властивостей нервової системи очевидна: вона дає змогу більш детально та конкретно досліджувати індивідуальні особливості людей з різними темпераментами та властивостями нервової системи,дати раціональну оцінку їх поведінки.

Список використаної літератури

1. Загальна психологiя. С. Д. Максименко. Пiдручник. - 2-ге вид., переробл. i доп. - Вiнниця:«Нова Книга», 2004. - 704 с.

2. Основи психології та педагогіки. Степанов,Фіцула. Навчальний посібник. - 2-ге вид.,переробл. і доп. - Київ: «Академвидав»,2006. - 520 с.

3. http://uk.wikipedia.org/wiki

4. http://chitalka.info/ps_24/ps_240012.htm