Позитивний діловий імідж в сучасному світі

Національний Педагогічний Університет ім. Драгоманова

РЕФЕРАТ

Позитивний діловий імідж у сучасному світі.

Зміст

Передмова

1. Історія розвитку і зміст поняття «імідж»

2. Психотехнологія створення іміджу

3. Позитивний діловий імідж в бізнесі

4. Особистий піар як атрибут позитивного іміджу та успіху

Висновки

Література

Передмова

Імідж (від анг. Image) - це Ви в очах інших, або те, якими вас бачать інші.

Основа ставлення до Вас співрозмовників закладається в перші 15 секунд спілкування з ними. Для того, щоб виграти ці 15 секунд, слід добре підготуватися до них. А зробити це не так уже й складно - потенційно в кожній людині є свої „козирі” - привабливі сторони особистості. Потрібно тільки вміти їх правильно представити. Цього й навчає наша книга.

Вивчення іміджу пов'язано з пошуком шляхів підвищення ефективності діяльності нового управління, з оптимізацією професійного спілкування та взаємовідносин із людьми.

Основу створення позитивного ділового іміджу складають деякі загальні не складні для освоєння принципи: чи то є імідж популярного політика, менеджера, бізнесмена або торговельного працівника, а саме: зовнішня привабливість, внутрішня чарівність. Уміння спілкуватися, уміння розуміти партнера по спілкуванню тощо.

Методика надає конкретні поради щодо того, як опанувати основи психологічних знань, які слід використовувати у сфері спілкування з людьми. Щоб краще розуміти, про що саме говорити у вузькому колі, на нарадах, як побудувати і виголосити промову перед широкою аудиторією. Адже людина, що вміє правильно і гарно говорити, легко встановлює стосунки зі своїми близькими, з іншими людьми довкола себе, знаходить собі справжніх товаришів, супутника в житті.

Ми поставили перед собою завдання: з одного боку, досить популярно і цікаво розповісти про здобутки сучасної психології у сфері створення позитивного ділового іміджу, а з другого - на основі наукових знань, власного досвіду та досвіду численних практиків створити своєрідну методику для тих, хто прагне покращити свій імідж, змінити свою особистість.

1. Історія розвитку і зміст поняття „імідж”

Розвиток уявлень про явище іміджу керівника усвідомлення його значення та функцій пройшли ряд етапів, але й на сьогодні процес ще не завершився. До кінця 80-х років поняття „імідж” ще не було поширеним. Його заміняли розглядання особистісних якостей керівника, управлінських функцій планування і контролю, психологічного клімату. Тільки на початку 90-х років з'явилася література, де вивчалося питання іміджу сучасної ділової людини і приділялась увага таким факторам, як одяг, манери, зовнішність та привабливість. Серед вчених, які займалися цими питаннями, можна назвати В. Шепеля, А. Омарова, В. Лебедєва, І. Бізюкову.

В цей же час за кордоном з'явилося дослідження Р. Баумейстера із само презентації. Поняття само презентації, безпосередньо пов'язане із системою між особистісного сприймання, закономірно наближало науку до розгляду іміджу.

Після 1992 року розпочався другий етап, для якого було характерно збільшення видань, що розглядають імідж , обговорення змісту поняття в наукових колах. На другому етапі інтерес до психологічних проблем управління різко зростає. Цей інтерес пов'язаний із соціально - психологічним питанням практики управління в організаціях, фірмах, компаніях. Серед вітчизняних дослідників, які досліджували процеси між особистісного сприймання та становлення іміджу ділової людини можна назвати О. Бодальова, Н. Любімову, Є. Соловйова. А серед зарубіжних - Л. Браун, М. Вудкока, Д. Френсіс. Цей етап, що триває і зараз, закріпив необхідність не тільки зовнішніх атрибутів у самому явищі іміджу , а й почав додавати до них ще внутрішні, суттєві характеристики іміджу.

Фактори і стадії утворення соціально-психологічного іміджу керівника.

З точки зору та функціональних особливостей імідж є соціально-психологічною категорією. Соціально-психологічний імідж керівника об'єднує в собі не тільки соціальний статус, соціальні зв'язки цієї людини, але і його психологічні особливості та якості. Ми вважаємо, що в процесі утворення іміджу беруть участь багато факторів, одні з яких є первинними, а інші - вторинними. Первинна стадія включає такі елементи: первинну інформацію про особистість (зовнішність, одяг, жести, манери), перше враження і гало ефект. Стадія вторинного утворення іміджу відбиває характерні риси професійної (управлінської ) діяльності і включає такі елементи: професійні та особистісні якості, здібності, знання, уміння, навички керівника, система його спілкування та поведінки.

2. Психотехнологія створення іміджу

Імідж (від анг. Image -образ)- емоційно забарвлений стереотип сприйняття масовою, пересічною свідомістю явища, особи (наприклад, імідж політичного діяча тощо).

Імідж - це ви очима інших, або те, якими вас бачать інші (або: Ваш рьраз в очах інших людей).

Позитивний імідж містить у собі привабливість:

Зовнішню: - Уміння добирати і носити одяг і зачіску;

- Гарні манери: найкращі жести, пози, хода, постава, правила вітання;

- Виразність міміки й уміння керувати нею;

- Уміння використовувати простір спілкування.

Внутрішню: - Мистецтво подобатися людям (його психотехнологія);

- Уміння правильно будувати спілкування;

- Наявність потрібних для позитивного іміджу якостей особистості;

- Уміння розуміти людей;

- Уміння впливати на них.

Дотримуйтеся наступних правил підбору одягу:

- одягайтеся по можливості респектабельно, елегантно;

- стежте за чистотою і порядком в одязі;

- якщо не знаєте, що одягти в якій-небуть конкретній ситуації, краще одягтися консервативно;

- одягайтеся в тому ж стилі, що і люди з якими ви повинні зустрітися;

- не носіть нічого визиваючого, крикливого;

- стежте, щоб ваше волосся було чистим;

- постарайтеся, щоб ваші вчинки, слова й одяг запам'ятовувалися;

- носіть дипломат;

- завжди майте при собі дорогу ручку й олівець;

- носіть дорогі краватки;

- ніколи не знімайте піджак;

- перш ніж іти на ділове побачення, киньте погляд у дзеркало;

- якщо ви демонструєте продукцію своєї організації на якій-небудь виставці, пам'ятайте, що ваш одяг і весь вигляд у цілому - це частка інформації про загальний рівень вашого підприємства.

Манери спілкування (жести, хода, постава)

Жести: Відкритості: - розкриття руки; - розстібування піджака.

Підозрілості і скритності: - потирання чола, скронь, підборіддя, вуха;

- прагнення до прикриття обличчя руками.

Жести і пози захисту: - просте схрещування рук;

- стискання пальців у кулак;

- кисті схрещених рук обхоплюють плечі, тощо...

Поза образи: - піднімаються плечі й опускається голова.

Жести і пози, що свідчать про небажання слухати і про прагнення закінчити бесіду: - співрозмовник опускає повіки, почухує вухо;

- поглядає на двері; 4

Жести переваги: - закладання рук за голову.

Хода: Впевнена в собі людина ходить швидко (але без поспіху), злегка розмахуючи руками, легко, пружинисто;

Постава при цьому повинна бути прямою, голова злегка піднятою, спина розпрямленою

Правила привітання:

У привітанні постарайтеся виразити свою доброзичливість і симпатію. Слова говоріть чітко, не поспішаючи. Посміхніться людині, до якої звертаєтесь .

Відповідно до традиції, першим вітається чоловік з жінкою, молодший зі старшим, той що йде, з тим, що стоїть.

Вітання (як і прощання ) звичайно супроводжується жестами: рукостисканням, підняттям руки, кивком голови, поклоном, іноді - поцілунком руки жінки.

Простір спілкування:

Відстань між співрозмовниками й обсяг простору спілкування:

Інтимна дистанція - від 0 до 40-50 см,

Особиста дистанція - від 0,4 - 0,5 до 1,2-1,5 м.

Соціальна - від 1,6 - 1,5 до 2 м.

Формальна - від 2 до 3,7-4 м.

Публічна дистанція - більш 3,7 - 4 м.

Не варто починати спілкування, у якому ви зацікавлені, публічної відстані. Перші фрази слід сказати, підійшовши на соціальну, або формальну відстань. Найважливіше слід говорити на особистій дистанції. Ви самі програмуєте простір спілкування. Не порушуйте особистого простору.

Внутрішня привабливість

Уміння подобатися людям. Правило трьох знаків заохочення.

Щоб справити сприятливе враження на співрозмовника, необхідно на початку бесіди і наприкінці її зробити три знаки заохочення :

- Можлива посмішка ( мистецтво щирої посмішки).

- Використовуйте комплімент (прямий та непрямий).

- Запам'ятайте та застосовуйте імя співрозмовника.

- Навіюйте значимість співрозмовника.

Уміння спілкуватись.

Включає вміння говорити про те, що цікавить співрозмовника, уміння використовувати установку (неусвідомлену готовність людини діяти певним чином).

Ефекти установки : Ефект первинності : перша інформація про людину виявляється важливішою від наступної;

Ефект новизни: Про добре знайому людину цікава лише нова інформація;

Ефект бумеранга: Нав'язливість породжує відкидання;

Ефект ореола: Некритичне сприйняття „людини з ореолом”.

Уміння правильно будувати спілкування.

Визначте мету спілкування. Це можуть бути як переговори для підписання вигідного контракту, так і обговорення футбольних новин.

Основні правила спілкування: -Кращий співрозмовник не той, хто вміє добре говорити, а той, хто вміє добре слухати.

- Люди схильні слухати іншого тільки після того, як вислухали їх.

Прийоми розуміючого слухача: не рефлексивне слухання; зясування; перефразування; резюмування; відображення почуттів; емпатія.

Уміння розуміти більше, ніж сказано.

Відповідність між сказаними словами й іншими зовнішніми проявами людського тіла (жести, міміка, пози тощо).

Рукостискання..

Рука подається твердо і водночас галантно. Найважливіший позитивний компонент будь-якого рукостискання - відкритий погляд в очі співрозмовника.

Необхідні для позитивного іміджу якості особистості.

- Уміння і бажання створювати результати цілеспрямованість.

- Бажання і здатність нести відповідальність і приймати ризиковані рішення - рішучість.

- Готовність почати процеси змін, керувати ними і використовувати в інтересах організації - евристичність мислення.

- Готовність до співробітництва - гнучкість поведінки.

- Мистецтво приймати швидкі рішення - готовність ризикувати.

- Здатність передбачати майбутнє

- Широкий світогляд.

- Почуття ситуації.

- Здатність побачити і виділити головне.

- Наполегливість.

- Уміння керувати своєю думкою.

- Повага до інших.

- Впевненість у собі.

- Конкурентноздатність.

- Енергійність.

- Прагнення до успіху.

- Уміння спілкуватися.

- Ініціативність.

- Уміння подобатися людям.

3. Позитивний діловий імідж в бізнесі

Діловий імідж посідає особливе місце в мистецтві поведінки в бізнесі. У цьому іміджі немає крайнощів і застарілих формальностей, він не ускладнює, а спрощує та робить життя приємнішим. Його правила засновані на таких моральних категоріях, як ввічливість, тактовність, коректність, порядність. Розуміння правил позитивного ділового іміджу усуває скутість, дає змогу не скривдити ділового партнера незграбним словом або дією, і водночас - не втратити власне достоїнство й престиж фірми. Засвоєння стереотипів поведінки, запропонованих етикетом, дає можливість установити сприятливий психологічний клімат ділового спілкування, що робить бізнес успішним і приємним.

Якщо, порушуючи ті або інші норми поведінки у побуті й у суспільстві, ви ризикуєте насамперед своєю репутацією вихованої людини, то в бізнесі такі помилки можуть коштувати великих грошей і кар'єри. Відомий майстер і вчитель у сфері ділових відносин Дейл Карнегі стверджував, що успіх людини у фінансових справах на п'ятнадцять відсотків залежить від її професійних знань і на вісімдесят п'ять - від її вміння спілкуватися з людьми. Дійсно, будь-який бізнес - це скоординовані дії великої кількості людей, і ефективність цих дій безпосередньо залежить від їхньої здатності налагоджувати стосунки. В. Насіковський, заступник директора філіалу „Правекс-банку”: „Загальний моральний принцип людського спілкування викладено в категоричному імперативі І. Канта: „Поводьтеся так, щоб максима твоєї волі завжди могла мати також силу принципу загального законодавства””. У діловому спілкуванні основний етичний принцип можна сформулювати так: під час ухвалення рішення про те, яким цінностям варто надати перевагу в певній ситуації, поводьтеся так, щоб максима твоєї волі була сумісна з моральними цінностями інших сторін, які беруть участь у спілкуванні, і допускала координацію інтересів усіх сторін.

Етика нового класу бізнесменів в Україні - явище складне і суперечливе. На нього впливають різні сили, різні етичні традиції й системи цінностей.

Д. Смулянський, директор спортивно-оздоровчого комплексу „Артек”: „Етичний парадокс українського бізнесу полягає в тому, що етичність або неетичність тих чи інших вчинків часто не визначає ні закон, ні особистий вибір, а диктує, насамперед, необхідність вижити в умовах невизначеності, недосконалості й недотримання законів, байдужості, а найчастіше й утиску з боку держави”.

До чого це призводить? Насамперед до ущербності вітчизняного бізнесу. Причини цього очевидні: - Комплекс „неповноцінності”, покірність, острах ризикувати.

- Рабська агресивність, нездорове бажання „розтоптати”, принизити, невміння шукати компроміси.

- Відсутність іміджу ділової людини, підприємця, що виражається в стилі мислення, манері одягатися, поводитися.

- Прагнення до обмеження конкуренції, монополізму.

- Особливо згубно впливає на розвиток вітчизняного бізнесу його „нечесне” ведення.

Б. Цомая, директор фото й дизайн студії „Білка й Стрілка”: „Благополуччя будь-якого союзу тримається на шести складових (китах): перша - це доля, інші п'ять - це довіра.”

Що ж робити? Необхідно сформувати моральні норми, прийняті в усьому цивілізованому світі в сфері бізнесу, а для цього потрібно дотримуватися таких умов: - нормативно закріпити найзагальніші соціально прийняті стандарти поведінки, що регламентують діяльність підприємця.

- створити політичну й економічну волю, а саме волю слова, вільну конкуренцію, волю ціноутворення, суверенітет споживача тощо;

- створювати професійні об'єднання підприємців. Вони повинні стати незалежним арбітром під час оцінювання рівня моральності своїх членів і застосувати, у випадку порушення групової моралі, най жорстокіші заходи.

Крім цього, кожен бізнесмен повинен опанувати навички коректної поведінки, для чого потрібно дотримуватись:

- правил відрекомендування й знайомства;

- правил налагоджування ділових контактів;

- правил поведінки на переговорах;

- вимог до зовнішнього вигляду, манер, ділового одягу;

- вимог до мови;

- культури службових документів.

Правила етикету можуть відрізнятися на різних фірмах і в галузях виробництва. Люди зобов'язані знати ці особливості в кожному конкретному випадку. Крім того, глобальність економічних зв'язків зобов'язує їх вивчити правила гарного тону в інших країнах. Підприємці з України часто не володіють інформацією про західну систему менеджменту, про його принципи та досвід, зазнаючи труднощів у процесі ухвалення рішення, у відстоюванні своїх прав, а найголовніше - у завоюванні довіри за кордоном.

Який же існує кодекс спілкування в цивілізованому світі?

Він представлений пані Вівіан Кей, керівником групи стратегічних досліджень бізнесу. Такий кодекс містить низку певних правил:

- необхідно проникати в суть ділових відносин країни, з якою ведеться бізнес;

- у діловій переписці використовувати імена людей або назви організацій, які представляли вас партнерові;

- дотримуватися стилю одягу до відповідного випадку;

- під час ділових переговорів підкреслювати оригінальні риси вашої пропозиції, що відрізняють вас від інших аналогічних фірм.

- фіксувати свою увагу на цілях партнера й на вашій допомозі у досягненні цих цілей.

Міжнародний Інститут Ділової Етики ( International Business Ethics Institute)

Сформулював чотири сфери у яких повинні діяти компанії, щоб усталити свою репутацію. По-перше, це чесна робота з інвесторами й споживачами. По-друге, поліпшення ситуації всередині колективу - підвищення відповідальності й умотивованості співробітників, зниження плинності кадрів, підвищення продуктивності тощо. По-третє, професійна робота над репутацією, оскільки погіршення репутації неминуче позначиться на результатах роботи компанії. По-четверте, грамотна робота з нормативними актами й фінансами - тільки суворе дотримання „духу” і „букви” закону уможливлює створення довгострокового майбутнього для фірми.

Г. Барський, американський бізнесмен: „В усьому світі є конкретне поняття ділової етики й обов'язковості. У США, наприклад, у моді поняття „техаське рукостискання”, коли сторони просто домовляються про якусь справу. Якщо хтось порушив умови договору, ніхто більше не буде вести з ним бізнес.”

Спеціалісти з особистого піару зізнаються: сформувати позитивний імідж керівника складно, якщо в його оцінках відсутня амбівалентність - поєднання протилежних якостей. Приміром, „добрий, однак суворий керівник має більше шансів сподобатися. Ігнорування цього простого правила робить образ керівника штучним, а отже, неприємним для більшості людей.

Вся сила - в спілкуванні. Важливою складовою особистого піару є грамотна організація комунікації керівника. Саме тому не слід нехтувати можливістю розміщувати інтерв'ю з об'єктом піару на сторінках спеціалізованих видань. Краще обирати саме фахові видання, рейтингові більше пі

4. Особистий піар як атрибут позитивного іміджу та успіху

Усе більше керівників, намагаючись втриматися на олімпі, не шкодують грошей на особистий PR, адже значення позитивного іміджу конкретної особистості у сучасному діловому середовищі невпинно зростає. Що ж насправді являє собою піар? Що має право називатися особистим піаром?

Особистий піар покликаний формувати позитивний імідж перших осіб компанії для їхньої ефективної взаємодії з персоналом, партнерами, клієнтами і навіть конкурентами. На відміну від загального піару особистий діє у чітко визначеній площині - корпоративній. Однак це зовсім не означає , що зовнішнє середовище знаходиться поза його увагою. Будь-який піар зв'язок передбачає комунікативний зв'язок із зовнішнім світом.

Західні спеціалісти з особистого піару наголошують на важливості формування позитивного іміджу управлінця серед персоналу. Чим краще люди сприйматимуть свого керівника - тим успішніше працюватиме компанія.

Високий соціальний статус, керівна посада, успіхи на професійній ниві, хороша освіта та визначні особистісні якості самі по собі працюють на імідж. „Статусний” власник бізнесу неодмінно має займатися благодій тю (Причому не обов'язково щоразу після такого жесту запрошувати журналістів, головне, щоб цей вид діяльності керівника знали його підлеглі). Не зайвим для іміджу стане членство у професійних спілках, асоціаціях, а також постійна участь у фахових семінарах або конференціях. Керівник, якому зрозумілі усі проблеми, що стосуються сфери діяльності його компанії, мимоволі викликає повагу.

Особистий піар покликаний створювати позитивний імідж не лише для персоналу і партнерів, а й для конкурентів. Мета піару у цій ситуації - виховати у конкурентів повагу.

Публіці імпонує ситуація, коли успішна людина не відсторонюється від простих людей, намагається зрозуміти їхні проблеми і якимось чином зарадити неприємностям. Вся сила - в спілкуванні. Важливою складовою особистого піару є грамотна організація комунікації керівника. Саме тому не слід нехтувати можливістю розміщувати інтерв'ю з об'єктом піару на сторінках спеціалізованих видань. Краще обирати саме фахові видання, рейтингові більше підійдуть політикам. Позитивно позначається на іміджі також самостійна підготовка керівниками статей до тих же спеціалізованих видань та оперативне надання коментарів на вимогу журналістів. Радіо і телебачення штурмувати не варто. Подібні кроки доцільні, якщо у майбутньому керівник збирається розпочати політичну кар'єру.

Спілкуючись із підлеглими, партнерами і конкурентами (по суті різними соціальними групами), необхідно мати якнайповнішу інформацію про них і відповідно до цього вибудовувати стратегію спілкування.

Як і політики, перші особи компанії повинні добре володіти собою, демонструючи лише необхідну в даний момент інформацію. При цьому в поведінці не припустимі награність та штучність. Тож, щоб вам таланило, слід прислухатися до давно відомої формули: покладайтеся на 2% ваших унікальних здібностей та на 98% тяжкої щоденної роботи.

Висновки

Отже, для створення позитивного іміджу слід дотримуватись таких рекомендацій:

1. Цілеспрямоване формування іміджу можливе шляхом спирання на реальні характеристики особистості, а не за умови його цілком штучного створення, що стверджує необхідність індивідуального підходу до кожної людини.

2. Створення іміджу ґрунтується на знанні закономірностей, пов'язаних із процесом між особистісного сприймання.

3. Елементи зовнішності, манер, одягу та ходяінші невербальні компоненти комунікації, при цілеспрямованому формуванні іміджу комплексно входять до структури само презентації.

4. При формуванні іміджу керівника необхідно враховувати очікування підлеглих щодо особистості управлінця, які істотно впливають на його образ.

5. Керівники вищої ланки створюють власний імідж, або їм допомагають іміджмейкери, які враховують роль засобів масової інформації.

6. Створити позитивний та привабливий власний імідж - означає працювати не тільки на підвищення особистого статусу, але і на загальну ефективність організації, де працює фахівець. Позитивний імідж дає більше гарантій для здійснення співробітництва, підвищення мотивації продуктивної взаємодії.

Література

1. Браун Л. Імідж - шлях до успіху., - С.Пб.: Пітер, 2001.

2. Кузін Ф. Сучасний імідж ділової людини, М.: Осв. -89, 2002.

3. Шепель В.М. Іміджелогія. М ., 1994.

4. Грищенко С.П. Етика ділового спілкування.. -К., 2005.