Енергоефективність країн Європи на сучасному етапі

Energy efficiency of European countries through the quality of life index of the population, which takes into account the purchasing power index, the subsistence minimum, environmental pollution, the climate component, housing prices relative to income of the population, time spent in traffic jams is analysed.

Keywords: energy, energy efficiency, energy market, energy-fuel resources, GDP, quality of life.

Постановка проблеми дослідження. Забезпеченість енергетичними ресурсами є основою економічного розвитку, без якого неможливе виробництво продукції, що споживається населенням щодня, та комфортне його існування. Безперечно, економіка світових держав, у тому числі й європейських, залежить від відносно дешевих і безперебійних поставок енергетичних ресурсів. Ця залежність виявляється в покритті необхідних витрат енергоресурсів на забезпечення економічної, соціальної та екологічної сфер життя населення. Хоча значне використання енергії може сприйматися як рівень достатку держави загалом, даний аспект необхідно розглядати порівняно з кількістю вироблених товарів і послуг, якістю життя населення. Це покаже раціональність і практичність використання енергоресурсів країнами Європи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями дослідження енергетичної ефективності, взаємозв'язку енергетики й економіки займалися такі вчені, як Джайн Моан, Захарій Сміт. Вплив мікроекономічних показників для оцінки енергоефективності на основі якості життя та споживання енергії розглядався такими вченими, як Їн Яньхун, Т. Чен, Л. Ліу. Однак ці питання аналізувалися без врахування практичних результатів і наслідків для країн Європи.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні та аналізі ефективності використання первинної енергії країнами Європи на сучасному етапі.

Виклад основного матеріалу. Спостереження за тенденціями енергоємності в часовій динаміці з економічним розвитком можуть бути корисними для прогнозування майбутніх енергетичних тенденцій. Загалом енергоємність економіки зростає, коли країна починає індустріалізацію, тобто при підвищенні виробництва промислових секторів вона використовує більше енергоресурсів. Рівень ВВП зростає, оскільки виробляється більше товарів і послуг, однак при цьому знижується рівень енергоефективності, оскільки енергетична інфраструктура цієї країни менш розвинена порівняно з індустріальними партнерами. Після короткого піку енергоємність держави знижується через розвиток її енергосистем із часом [3]. Ця кореляція має важливе значення для вивчення світових енергетичних тенденцій глобального використання енергії та економіки.

Станом за 2016 р. державами-членами ЄС було спожито 1642,25 млн т нафтового еквівалента первинної енергії [1]. Найбільшу частку енергії (33,1 %) було затрачено для потреб транспорту; домашнього господарства або житлового сектору (25,4 %), що включає в себе використання газу, електрики для освітлення та електричних пристроїв, опалення тощо; промислового сектору (25,3 %). На сферу послуг, лісове і сільське господарство було затрачено 13,5 % і 2,2 % усієї використаної енергії, відповідно [5].

Інтенсивність споживання енергії тісно пов'язана з промисловою діяльністю країни, чисельністю та щільністю населення, транспортом [2]. Енергоспоживання неодмінно впливає на якість життя населення, і навпаки, зниження рівня споживання енергії матиме негативний вплив на якість життя людей. Значна чисельність населення переважно з високим рівнем достатку держав ЄС споживає високу кількість енергії для приватних потреб, а розвинена інфраструктура дозволяє використовувати значну кількість транспортних засобів як для приватних, так і для комерційних цілей. Здавалося б, енергоємний і відносно потужний промисловий сектор економіки споживає всього чверть затрачених країнами ЄС енергоресурсів за рахунок його енергоефективності.

Європейський Союз, порівняно з прогнозованою кількістю, зобов'язався скоротити до 2020 р. споживання енергії на 20 %. Підвищення енергоефективності та зменшення попиту на енергоносії передбачається здійснити шляхом поступового переходу від використання викопного палива до відновлювальних джерел енергії у промисловості держав, а також шляхом розвитку енергоефективного транспорту без впливу на економічне зростання держав-членів ЄС [5]. При аналізі динаміки споживання первинної енергії державами Європи за останнє десятиліття спостерігається тенденція зменшення цього показника в більшості країн- членів ЄС та ЄАВТ майже на 10 %. Серед даних країн найбільше зменшення споживання первинної енергії за цей період притаманне Литві (на 27,6 % порівняно з 2007 р.), Греції (24,5 %), Данії (21 %). При цьому, порівняно з 2007 р., зменшення рівня ВВП спостерігається лише у Великій Британії, Ірландії та Ісландії. Найбільше скорочення споживання первинної енергії загалом у Європі продемонструвала Україна (37 %). Збільшення споживання первинної енергії найбільш характерне для Норвегії (15 %), а враховуючи всі країни Європи - для Туреччини (44 %).

Оскільки існує лінійна кореляційна залежність між кількістю споживаної енергії певною країною та виробленими нею товарами і послугами, то енергоспоживання країни часто співвідноситься з її валовим внутрішнім продуктом. Зазвичай, якщо країна має вищий рівень ВВП порівняно з іншими, то вона споживає відносно більше енергії на душу населення. Цей зв'язок описується за допомогою такої міри як енергоємність усіх товарів і послуг, які виробляє певна держава, що є співвідношенням споживання енергії до обсягу ВВП країни [3]. Судячи з цього твердження, чим вищий показник енергоємності має держава, тим більше енергії вона споживає для вироблення одиниці ВВП і тим нижчий у неї рівень валового внутрішнього продукту. Таким чином, можна дослідити співвідношення загальної енергії до корисної, а саме, скільки енергосервісних послуг отримується з первинних джерел. На цьому прикладі можна визначити енергоємність ВВП країн Європи (рис. 1).

Енергоємність ВВП країн Європи станом на 2017 р. має значний дисбаланс від мінімального значення (1,67 ГДж за одну тисячу доларів ВВП у Швейцарії) до максимального 39,05 в Україні. Держави Західної, Південної та Північної Європи (за винятком Ісландії) характеризуються низьким рівнем енергоспоживання для вироблення одиниці ВВП. Хоча й на держави Скандинавського півострова, Бельгію, Люксембург, Ісландію припадає найбільше споживаної енергії на душу населення, вони мають набагато нижчі показники енергоємності власних економік порівняно з країнами Центральної та Східної Європи [6; 10]. Оскільки енергоємність охоплює всі сфери діяльності людини, де прямо чи опосередковано застосовуються енергоресурси, то їх значне споживання на душу населення країнами Скандинавського півострова порівняно з рештою європейських держав можна пояснити суворим кліматом, значною розпорошеністю транспортної та енергетичної інфраструктури, що спричинює втрату енергії при її транспортуванні. Однак це виправдовується значною кількістю вироблених товарів і послуг.

Рис. 1. Енергоємність ВВП країн Європи у 2017 р.

Найгірші показники енергоємності ВВП притаманні колишнім соціалістичним державам і колишнім радянським республікам (за винятком Прибалтійських держав). Усі країни Європи з перехідною економікою характеризуються значними енергетичними затратами та мають показники енергоємності вищі за 6 ГДж за одну тисячу доларів ВВП, однак при цьому для них є типовою значна диспропорція цього показника від 6,6 (Словенія) до 39 ГДж за тис. дол (Україна), тобто майже у 6 разів. Найбільш енергоємними є економіки України, Молдови, Вірменії, Росії, Білорусі.

На сучасному етапі розвитку економіки цих держав переживають період стагнації, а їхні промислові сектори є надзвичайно енергозатратними, що спричинено, у першу чергу, їх застарілістю. До основних причин неефективності цих держав з погляду енергетичних затрат можна віднести слабкий розвиток зеленої енергетики та відновлювальних джерел енергії; енерговитратні виробництва як промислового та сільськогосподарського секторів економіки, так і домашніх господарств; застаріла транспортна інфраструктура і транспорт, що значно перевищує обсяги викидів вуглекислого і чадного газів у навколишнє середовище, а отже, і потребує більше палива порівняно з транспортом високорозвинених країн Європи.

Вияв сукупності цих факторів у пострадянських країнах має масовий характер, на відміну від держав-членів ЄС та ЄАВТ, що спричинює значний дисбаланс у показниках енергоємності ВВП. При відносно низькому рівні ВВП рівень енергоємності даних держав досягає надзвичайно високого значення, яке не зміниться в позитивний бік у короткостроковій перспективі, а при виключно грамотній енергетичній політиці може досягти рівня центральноєвропейських держав лише через десятиліття. У цих країнах зростання енергоефективності обмежується збільшенням споживання енергоресурсів, без якого неможливе економічне зростання держав з перехідною економікою.

Високорозвинені держави Європи завершили період індустріалізації власних промислових секторів і сформували ефективну енергосистему завдяки спільній політиці й управлінській діяльності із забезпечення енергоефетивності своїх економік [4]. Управлінська діяльність країн Центральної Європи, які є найбільш залежними від імпорту енергоносіїв, передусім з Російської Федерації, на сьогоднішній день спрямована на створення енергоефективного господарства, і з часом очікується зменшення енергоємності економік цих держав. Загалом у економіках країн-членів ОЕСР з 2000 по 2016 рр. рівень енергоємності майже безперервно знижувався до 1,6 % щорічно, а попит на первинну енергію скоротився в середньому на 1 % при зростанні ВВП на 32 % [7].

Однак взаємозв'язок між споживанням енергії та рівнем ВВП не завжди є лінійним. Країна може мати відносно високий ВВП і низький рівень енергоємності економіки, якщо її промисловість буде більш ефективною у виробництві та споживанні енергоресурсів. Ефективність використання енергії залежить від того, які енергетичні ресурси використовуються, і технологій, які застосовуються для перетворення енергії. Наприклад, гідроелектростанції на 90 % ефективні в перетворенні накопиченої потенційної енергії в електричну, тоді як електростанції, що працюють на вугіллі, ефективні на 30-40 % залежно від того, яка технологія згоряння використовується [3]. Оскільки енергоефек- тивність у всіх країнах відрізняється, то ВВП не завжди є найкращим показником використання енергії в суспільстві, і навпаки. Хоча енергоємність економіки є загальною описовою мірою, що використовується для розуміння енергетичної динаміки, вона повинна розглядатися в контексті того, якими енергетичними ресурсами володіє держава, та в контексті ефективності її інфраструктури. Це також стосується зв'язку споживання енергії з якістю життя населення.

Для кращого розуміння раціональності використання енергетичних ресурсів країнами Європи в усіх сферах життєдіяльності населення можна застосувати показник, обрахований за допомогою співвідношення використаної енергії на душу населення до інтегрального показника якості життя, який враховує індекси купівельної спроможності, прожиткового мінімуму, забрудненості навколишнього середовища, кліматичну складову, ціни на житло відносно доходів населення, охорони здоров'я, затраченого в заторах часу [8].

Ураховуючи всі ці взаємопов'язані складові, можна спостерігати певний дисбаланс між отриманим показником співвідношення споживання енергії на душу населення до індексу якості життя та сукупністю вироблених товарів і послуг в одних і тих самих країнах. До держав, де цей дисбаланс є найбільш помітним, належать Норвегія, Бельгія, Швеція, Нідерланди, Фінляндія. Ці країни, які мають значно кращі тенденції енергоємності ВВП порівняно з країнами Центральної та Східної Європи, займають найгірші позиції з урахуванням якості життя населення, посідаючи при цьому провідні позиції якості життя у Європі та світі. Це пояснюється значущим рівнем споживання енергії на душу населення в даних державах, у першу чергу спричиненими їхніми кліматичними особливостями.

Узагальнюючи інтенсивність і ефективність споживання первинної енергії країнами Європи, можна дійти висновку, що найгірші показники співвідношення споживання первинної енергії на душу населення до якості життя передусім притаманні країнам- продуцентам енергетичних ресурсів, що при цьому характеризуються значним рівнем споживання енергії на душу населення, а саме Норвегії, Нідерландам, Росії. Для абсолютної більшості країн-членів ЄС є характерним зменшення рівня споживання енергоресурсів при збільшенні рівня ВВП, у першу чергу, завдяки спільній політиці й узгодженій управлінській діяльності в даному напрямі. Загалом найбільше енергоресурсів для вироблення товарів і послуг витрачають колишні держави радянського та соціалістичного блоку.

енергоефективність європейський якість життя

Список використаних джерел

1. BP Statistical Review of World Energy, 66th edition, June 2017.

2. Liu L. Energy Consumption and Quality of Life: Energy Efficiency Index / L. Liu, T.Chen, Yin. Yanhong // Energy Procedia. - 2016. - № 88. - Р.224-229.

3. Moan J. Energy use worldwide: a reference handbook / Jaina I. Moan, Zachary A. Smith. - 2007.

4. World Economic Situation and Prospects. United Nations, New York, 2014.

5. Eurostat Statistics Explained. Energy consumption by sectors

6. Global Energy Statistical Yearbook 2018

7. International Energy Agency. Energy Efficiency 2017

8. Quality of life index

9. The World Bank. GDP

10. The World Bank. Population

Размещено на Allbest.ru