Електроенергетика України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Електроенергетика України

2. Основні принципи розміщення електростанцій

3. Сучасне розміщення електростанцій на території України

4. Використання нетрадиційних джерел енергії

5. Проблеми та перспективи розвитку енергетики України

6. Вплив електростанцій на довкілля

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Паливно-енергетичний комплекс - одна з найважливіших структурних складових економіки України, ключовий фактор забезпечення життєдіяльності держави.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з підприємств, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого і газоподібного палива, виробництві, передачі та використанні електроенергії і тепла, до їх складу належать вугільні шахти, нафтові та газові свердловини, електростанції, лінії електропередач. Вони групуються у галузі, які виступають основними елементами галузевої структури ПЕКу, які тісно пов'язані з іншими галузями господарства.

Паливно-енергетичний комплекс має велике районоутворююче значення. Він створює передумови для розвитку паливоємних виробництв і є базою для формування промислових комплексів, у тому числі не тільки електроенергетичних, нафтохімічних, вуглехімічних, газопромислових, але й металургійних, хімічних, лісохімічних тощо.

Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових промислових вузлів. Окремі галузі промисловості територіально наближені до джерел дешевої електроенергії. Отже, актуальність обраної теми контрольної роботи на сьогоднішньому етапі розвитку не переоцінити.

Об'єктом дослідження являється електроенергетична галузь України.

Предметом дослідження в роботі є вивчення питання розвитку та розміщення підприємств електроенергетичної галузі України.

Основними завданнями написання роботи є:

1. Характеристика значення електроенергетичної галузі в економіці країни.

2. Аналіз принципів та факторів розміщення підприємств електроенергетики.

3. Характеристика сучасного стану електроенергетичної галузі.

4. Аналіз проблем розвитку електроенергетичної галузі.

Так, як електроенергетика є складовою частиною енергетичного комплексу України, вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддалення районів споживання. Розвиток електронного транспорту розширює територіальні межі промисловості. Достатня кількість електроенергії притягує до себе підприємства і виробництва, в яких частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з традиційними галузями промисловості. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає виробничу спеціалізацію їх, є основою формування територіально-виробничих комплексів.



1. Електроенергетика України: її суть та види

Електроенергетика - галузь промисловості, яка забезпечує електрифікацію господарства та побутові потреби населення на основі виробництва й розподілу електроенергії. Вона є матеріальною основою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці в усіх галузях суспільного виробництва. На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і підвищення рівня життя людей.

Електроенергетика - основа розвитку економіки країни. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових промислових вузлів.

Достатня кількість електроенергії має комплексоформуюче значення і притягує до себе підприємства та виробництва, в яких частка енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більша, порівняно з традиційними галузями промисловості.

Одна зі специфічних особливостей електроенергетики полягає в тому, що її продукція не може нагромаджуватися для подальшого використання: виробництво електроенергії в кожен момент часу має відповідати розмірам її споживання.

Сьгодні майже третина електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва

У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначальними є такі принципи:

концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих районних електростанцій, що використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси;

комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст та індустріальних центрів;

широке освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації і рибництва;

випереджальний розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.

Розміщення електроенергетики залежить від двох факторів:

наявності паливно-енергетичних ресурсів;

наявності споживачів електроенергії.

Усі електростанції за енергетичними ресурсами поділяються на 4 види:

теплові електростанції (працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі);

гідравлічні (використовують гідроресурси);

атомні (як паливо використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи);

електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії (вітер, сонце).

Провідна роль в електроенергетиці належить теплоелектростанціям - ДРЕС і ТЕС. Вони виробляють понад 60% усієї електричної енергії. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвічі дешевша вартість капіталовкладень порівняно з ГЕС. Найбільша кількість великих теплових ДРЕС у Донбасі: Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов'янська (Донецька обл.) та інші. Найбільшими ДРЕС також є Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Зміївська (Харківська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Запорізька (Запорізька обл.), Ладижинська (Вінницька обл.), Трипільска (Київська обл.), Добротвірська (Львівська обл.) та інші.

Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Їх будують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування тепла невеликий (10-12 км), проте коефіцієнт корисного використання тепла становить майже 70%, тоді як на ТЕС - тільки 30-35%. ТЕЦ обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них: Київські ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, Дарницька, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Краматорська та інші.

Атомні електростанції не пов'язані з родовищами видобутку необхідного для них палива, що забезпечує широкий маневр розміщення їх. АЕС зорієнтовані виключно на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідроенергії. Україна має достатні умови для розвитку атомної енергетики. Запасів урану вистачить більш як на 100 років. Річний видобуток урану становить близько 400т за рік. За виробництвом уранового концентрату країна займає провідне місце у світі.

Атомна енергетика України представлена такими діючими потужними атомними електростанціями, як Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька.

В Україні функціонує 4 АЕС. В останні роки вони виробляють 38--45% електроенергії країни. Це Запорізька, Хмельницька, Південноукраїнська та Рівненська АЕС.

Гідроелектростанції (ГЕС) - одне з найефективніших джерел електроенергії. Переваги їх полягають у тому, що вони виробляють електроенергію, яка у 5--б разів дешевша, ніж на ДРЕС, а персоналу, що їх обслуговує, в 15--20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС становить понад 80 %. Однак розміщення їх повністю залежить від природних умов, а виробництво електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних ріках України завдає значних матеріальних збитків, оскільки посідає незначне місце в енергетиці України -- майже 9 % потужностей і 4 % виробництва електроенергії.

Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі. Це -- Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська. На Дністрі збудована Дністровська ГЕС-ГАЕС, у Закарпатській області -- Теребле-Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій невеликої потужності, більші з них належать до державної енергосистеми.Найбільш ефективні вони на гірських річках.

Збудовано каскади ГЕС на річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблівська та ін.) і Південний Буг.

Районне значення можуть мати сонячні (Крим), вітрові (Поділля, степовий Крим), геотермальні (Карпати) електростанції.

Потужні ЛЕП з'єднують енергомережі України. Найбільшим споживачем електроенергії є промисловість (65%), транспорт і сільське господарство (по 10%), будівництво та інші галузі. У даний час електроенергетика, як і весь ПЕК України, знаходиться у глибокій кризі.

За 2010 рік обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до ОЕС (об'єднана енергетична система) України, досяг 187,9 млрд кВт•г. А обсяг споживання (нетто) електричної енергії ОЕС України цього року склав 147,5 млрд кВт•г.[5]

Основними споживачами електроенергії (дані за 2010 рік) в розрізі категорій є: промисловість 81,9 млрд кВт•г (55,5 %), населення 37,7 кВт•г (25,6 %), комунально-побутове господарство 24,5 кВт•г (16,6 %) та сільське господарство 3,4 кВт•г (2,3 %). На 31 грудня 2011 року була встановлена потужність електростанцій ОЕС України становить 53 310,6 МВт, що на 149 МВт більше ніж 2010 року. З яких 51,16 % ТЕС, 25,95 % АЕС, 12,05 ТЕЦ, 8,64 % ГЕС, 1,62 % ГАЕС, 0,23 % ВЕС та 0,35 % СЕС. У грудні 2011 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до Об'єднаної енергетичної системи (далі - ОЕС) України становив 18 366,6 млн. кВт•г та зменшився на 644,4 млн. кВт•г, або на 3,4% порівняно з показником 2010 року. Електростанціями, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, протягом грудня 2011 року вироблено 17 496,5 млн. кВт•г електроенергії, що на 643,4 млн. кВт•г, або на 3,5% менше порівняно з відповідним періодом 2010 року.



При цьому, тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями (далі ТЕС та ТЕЦ) вироблено 8 099,3 млн. кВт•г електроенергії, що на 602,3 млн. кВт•г, або на 6,9% менше ніж за грудень 2010 року.

Обсяги виробництва електричної енергії атомними електростанціями становлять 8 735,9 млн. кВт•г, що на 2,9% більше показника грудня минулого року. Коефіцієнт використання встановленої потужності становить 84,9%, що на 2,4% більше показника у грудні 2010 року.

Протягом грудня 2011 року виробництво електроенергії гідроелектростанціями та гідроакумулюючими станціями (далі ГЕС та ГАЕС) зменшилось на 287,0 млн. кВт•г, або на 30,3% в порівнянні з показником грудня 2010 року.

Виробництво електроенергії за грудень 2011 року електростанціями інших видів (блок-станціями і комунальними ТЕЦ) порівняно з груднем 2010 року зменшилось на 1,0 млн. кВт•г, або на 0,1%.

За 2011 рік обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до ОЕС України, досяг 193 899,5 млн. кВт•г, що на 6 000,2 млн. кВт•г або на 3,2% більше порівняно з 2010 роком.

Електростанціями, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, вироблено 185 804,8 млн. кВт•г електроенергії, що на 5 717,3 млн. кВт•г, або на 3,2% більше ніж показник минулого року.

При цьому ТЕС та ТЕЦ вироблено електроенергії на 6 797,9 млн. кВт•г, або на 8,7% більше ніж за 2010 рік.

Атомними електростанціями вироблено електроенергії на 1 096,3 млн. кВт•г, або на 1,2% більше порівняно з показником 2010 року. Коефіцієнт використання встановленої потужності становить 74,5%, що на 0,9% більше рівня минулого року.

Виробництво електроенергії ГЕС та ГАЕС зменшилось на 2 179,5 млн. кВт•г, або на 16,8% від показника 2010 року та становить 10 773,0 млн. кВт•г.

Виробництво електроенергії електростанціями інших видів (блок-станціями і комунальними ТЕЦ) порівняно з показником 2010 року збільшилось на 282,9 млн. кВт•г, або на 3,6%.

У грудні 2011 року на експорт передано 694,6 млн. кВт•г електроенергії, що на 137,9 млн. кВт•г, або на 24,8% більше ніж у відповідному періоді 2010 року.

Протягом 2011 року експортовано 6 433,0 млн. кВт•г електроенергії, що на 2 214,9 млн. кВт•г, або на 52,5% більше показника 2010 року.

Протягом грудня 2011 року зменшено споживання електроенергії (брутто) порівняно із груднем 2010 р. на 794,5 млн. кВт•г (або на 4,3%) та склало 17 691,7 млн. кВт•г. Споживання електроенергії (нетто) галузями національної економіки та населенням у грудні 2011 року становить 13 706,1 млн. кВт•г, що на 404,9 млн. кВт•г (або 2,9%) менше аналогічного показника 2010 року.

Протягом 2011 року споживання електроенергії (брутто) склало 187 671,7 млн. кВт•г, що на 3 763,2 млн. кВт•г (або 2,0%) більше ніж у 2010 році.

Споживання електроенергії (нетто) галузями національної економіки та населенням протягом 2011 року становить 150 768,3 млн. кВт•г, що на 3 284,9 млн. кВт•г (або на 2,2%) більше аналогічного показника 2010 року. Це відбулося, переважно, за рахунок збільшення обсягу споживання електричної енергії хімічною і нафтохімічною (на 17,3%), машинобудівною (на 7,3%) та іншою (на 7,5%) промисловістю, транспортом (на 4,6%) та населенням (на 2,1%). Виробництво електроенергії в Україні у січні 2012 р. зросло на 84,3 млн. кВт г

У січні 2012 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до Об'єднаної енергетичної системи України становив 18 446,0 млн. кВт•г та збільшився на 84,3 млн. кВт•г, або на 0,5% порівняно з показником 2011 року.

Електростанціями, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, протягом січня 2012 року вироблено 17 551,0 млн. кВт•г електроенергії.

При цьому, тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями вироблено 8 489,0 млн. кВт•г електроенергії.

Обсяги виробництва електричної енергії атомними електростанціями становлять 8 356,0 млн. кВт•г,. Коефіцієнт використання встановленої потужності становить 81,2%.

паливний енергетичний україна



У першому кварталі 2012 р. виробництво електроенергії в Україні збільшено у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 1 935,4 млн. кВт*г

За три місяці 2012 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, досяг 55 337,1 млн. кВт•г, що на 1 935,4 млн. кВт•г або на 3,6% більше порівняно з відповідним періодом 2011 року.

При цьому ТЕС та ТЕЦ вироблено електроенергії на 1 932,4 млн. кВт•г, або на 8,1% більше ніж за 3 місяці 2011 року.

Атомними електростанціями вироблено електроенергії на 1 139,1 млн. кВт•г, або на 4,9% більше порівняно з аналогічним показником 2011 року. Коефіцієнт використання встановленої потужності становить 81,2%, що на 2,9% більше рівня минулого року.

Виробництво електроенергії ГЕС та ГАЕС становить 2 294,2 млн. кВт•г.

За 3 місяці 2012 року виробництво електроенергії альтернативними джерелами (ВЕС, СЕС, біомаса) порівняно з відповідним періодом 2011 року збільшилось на 104,9 млн. кВт•г.

Виробництво електроенергії електростанціями інших видів (блок-станціями та іншими джерелами) порівняно з відповідним періодом 2011 року зменшилось на 157,1 млн. кВт•г, або на 5,8%.

У березні 2012 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до Об'єднаної енергетичної системи України становив 17 952,0 млн. кВт•г та збільшився на 279,3 млн. кВт•г, або на 1,6% порівняно з показником 2011 року.

При цьому, тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями вироблено 7 877,0 млн. кВт•г електроенергії.

Обсяги виробництва електричної енергії атомними електростанціями становлять 8 212,0 млн. кВт•г, що на 8,3% більше показника березня минулого року. Коефіцієнт використання встановленої потужності становить 79,9%, що на 6,1% більше показника у березні 2011 року.

Протягом березня 2012 року виробництво електроенергії гідроелектростанціями та гідроакумулюючими станціями становило 987 млн. кВт•г.

У березні 2012 року виробництво електроенергії альтернативними джерелами - електростанціями, що використовують вітрову, сонячну енергію та енергію з біомаси (далі - ВЕС, СЕС, біомаса) порівняно з березнем 2011 року збільшилось на 46,9 млн. кВт•г.

Виробництво електроенергії за березень 2012 року електростанціями інших видів (блок-станціями та іншими джерелами) порівняно з березнем 2011 року зменшилось на 85,4 млн. кВт•г, або на 9,3%.

Виробництво електроенергії в Україні за 9 місяців 2012 р. збільшено на 4,8 млрд. кВт*г

За 9 місяців 2012 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до ОЕС України, за фактичними даними досяг 145 880,2 млн. кВт•г, що на 4 808,8 млн. кВт•г або на 3,4% більше порівняно з відповідним періодом 2011 року.

При цьому ТЕС та ТЕЦ вироблено електроенергії на 4 952,0 млн. кВт•г, або на 8,1% більше ніж за 9 місяців 2011 року.

Атомними електростанціями вироблено електроенергії на 314,8 млн. кВт•г, або на 0,5% більше порівняно з аналогічним показником 2011 року. Коефіцієнт використання встановленої потужності становить 72,3%, що на 0,1% більше рівня минулого року.

Виробництво електроенергії ГЕС та ГАЕС становить 8 019,5 млн. кВт•г.

За 9 місяців 2012 року виробництво електроенергії альтернативними джерелами (ВЕС, СЕС, біомаса) порівняно з відповідним періодом 2011 року збільшилось на 449,3 млн. кВт•г та становить 468,7 млн. кВт•г.

Виробництво електроенергії електростанціями інших видів (блок-станціями та іншими джерелами) порівняно з відповідним періодом 2011 року зменшилось на 198,7 млн. кВт•г, або на 3,4%.

У вересні 2012 року обсяг виробництва електричної енергії електростанціями, які входять до Об'єднаної енергетичної системи (далі ? ОЕС) України становив 14 530,0 млн. кВт•г та збільшився на 186,0 млн. кВт•г, або на 1,3% порівняно з показником 2011 року.

При цьому, тепловими електростанціями та теплоелектроцентралями (далі ТЕС та ТЕЦ) вироблено 6 471,5 млн. кВт•г електроенергії, що на 834,7 млн. кВт•г, або на 14,8% більше ніж за вересень 2011 року.

Обсяги виробництва електричної енергії атомними електростанціями становлять 6 962,7 млн. кВт•г.

Протягом вересня 2012 року виробництво електроенергії гідроелектростанціями та гідроакумулюючими станціями (далі ГЕС та ГАЕС) становив 535,3 кВт•г.

У вересні 2012 року виробництво електроенергії альтернативними джерелами - електростанціями, що використовують вітрову, сонячну енергію та енергію з біомаси (далі - ВЕС, СЕС, біомаса) порівняно з вереснем 2011 року збільшилось на 47,5 млн. кВт•г та становить 61,3 млн. кВт•г.

Виробництво електроенергії за вересень 2012 року електростанціями інших видів (блок-станціями та іншими джерелами) порівняно з вереснем 2011 року зменшилось на 32,0 млн. кВт•г, або на 6,0%.

2. Основні принципи розміщення електростанцій

Район розміщення теплової електростанції і її потужність повинні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наявності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. Варіатн розміщення електростанції вибирається після проведених порівняльних розрахунків вартості перевезення палива та передачі електроенергії в район споживання.

При виборі конкретного місця будівництвава ТЕС, яка працює на твердому паливі, повинна враховуватись можливість збільшення вантажопотоків по залізницях та водних шляхах сполучень. Для електростанції на рідкому чи газоподібному паливі враховується розвиток трубопровідного транспорту. При виборі місця будівництва уточнюється можлива остаточна потужність електростанції щодо водопостачання, паливопостачання та генерального плану розміщення обєкта.

Теплові електростанції розміщуються, як правило, з орієнтрацією на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ресурсів та потужного споживача. Площадки для розміщення ТЕС необхідно вибирати з урахуванням таких вимог:

- електростанції повинні бути максимально наближені до джерел палива і водопостачання, споживача енерії і підїзних шляхів;

- рівень ґрунтових вод має бути нижче глибини підвалів, останні не повинні затоплюватися паводковими водами;

- не можна розташовувати станції над заляганням корисних копалин, а також на зсувних ділянках;

- ухил площадки розміщення не повинен перевищувати - 0,5-1; - електростанції повинні розміщатися поблизу населеного пункту з урахуванням санітарної зони;

- шлако- і золовідвали повинні розміщатися на непридатних земельних ділянках, якомога ближче до площадки електростанції.

Теплові атомні станції, враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних обєктів. Крім цього, атомні станції повинні будуватися на значній відстані від великих міст.

ГЕС та ГАЕС розміщуються біля водних обєктів з мінімальним затопленням земель під водосховища.

Одним з важливих факторів розміщення обєктів електроенергетики є еклогічна безпека, додержання санітарних норм мімінімізація екологічних втрат як при будівництвіві, так і при експлуатації обєкта.

3. Сучасне розміщення електростанцій на території України

Теплові електростанції (ТЕС) - це промислові підприємства , основним призначенням яких є перетворення хімічної енергії палива у теплову, а останньої - в електричну. Теплові електростанції працюють на твердому і газоподібному паливі. За призначенням вони поділяються на конденсаційні і теплоелектроцентралі. ТЕЦ відіграють велику роль у забезпеченні міст і промислових підприємств гарячою водою та електричною енергією. В основному знаходяться біля великих міст, їх будують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування тепла невеликий (10 - 12 км), але коефіцієнт корисного використання становить близько 70%. Основною проблемою є забезпечення ТЕЦ паливом. У Києві знаходяться ТЕЦ - 3, 4, 5, 6, 7; працюють: Одеська, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Дніпропетровська, Сімферопольська, Харківська, Кременчуцька та інші.

ТЕС обслуговують досить значні за площею регіони та мають великі потужності. Розміщення ДРЕС досить нерівномірне, найбільше їх зосереджено в Донбасі (Вуглегірська - найбільша на Україні, біля Артемівська, Старобешівська - на південь від Макіївки, Зуївська - на схід від Донецька, Кухарівська, Слов'янська). Тут склався потужний енергетичний підрайон, де виробляють третину електроенергії України. В індустріальному Придністров'ї діють Криворізька-1 та Криворізька-2 ДРЕС (біля Апостолово), Придніпровська (м. Дніпропетровськ), Запорізька. В районі Києва розміщена Трипільська ДРЕС. В західному районі розміщені: Ладиженська (Вінницька); Добротвірська ДРЕС (Львівська обл.), Бурштинська, Калуська (Івано-Франківська обл.), які працюють на базі Львівсько-Волинського вугільного басейну та родовищ нафти та газу.

ГЕС для виробництва електроенергії використовують механічну енергію водних потоків, яка прямо залежить від маси води та висоти її падіння.

ГЕС менше залежить від транспорту, їхню роботу легше механізувати та автоматизувати, термін безперебійної роботи значно довший порівняно з ТЕС.

ГЕС виробляють дешевшу електроенергію, ніж ТЕС. Однак розміщення ГЕС повністю залежить від природних умов, а їх будівництво на рівнинних річках України приносять матеріальні та екологічні збитки, оскільки потребує затоплення великих територій, що використовуються під водосховища. На наших річках діє приблизно 60 електростанції невеликої потужності, найбільші з яких входять до державної енергосистеми. Електростанції середніх потужностей збудовано на гірських річках Карпат (найбільша з них Тереблю-Ріцька), каскади ТЕС на Росі (Корсунь-Шевченківська), на Південному Бузі. Крім цього, каскад електростанцій побудований на Дністрі, кілька ГЕС у басейні Тиси. Специфічну роль відіграють так звані гідроакумулятивні станції-ГАЕС, зокрема Київська, Дністровська і Запорізька.

Атомні електростанції (АЕС)

В Україні атомна енергетика почала розвиватися з 70-х років.

Одна з головних причин розвитку атомної енергетики полягає в тому, що використовується висока енергомісткість ядерного палива. АЕС за характером використовуваного палива не пов'язані з родовищами його добування, що дає змогу розміщення. Вони орієнтуються виключно на споживачів. Близько половини виробленої електроенергії в Україні дають АЕС.

На території України знаходиться п'ять АЕС: Запорізька (5 блоків-мільйонників, 6-й добудовується), Чорнобильська (було 4 блоки), Південно-Українська (поблизу Миколаєва біля р. Південний Буг), Рівненська (м.Кузнецовськ), Хмельницька (м. Нетишин). Під натиском громадськості законсервовано будівництво Кримської та Чигиринської АЕС.

За кількістю ядерних установок Україна займає сьоме місце у світі та п'яте у Європі. Запорізька АЕС після введення у дію 6-го енергоблоку стала найкрупнішою у Європі.

4. Використання нетрадиційних джерел енергії

Крім вищезазначених джерел електроенергетики існують так звані нетрадиційні (альтернативні) джерела енергії - поновлювані джерела, до яких належить енергія сонячного випромінювання, вітру, морських припливів, енергія біохімічних реакцій, внутрішню енергію Землі (геотермальну - виходи гарячих джерел на поверхню, або із шахтних колодязів) та енергетичні ресурси, що існують постійно або виникають періодично. Розглянемо детальніше деякі з них.

Вітроенергетика. Розвиток вітроенергетики в Україні обумовлений наявністю великого технічно доступного потенціалу енергії вітру на території країни. Для розміщення вітроенергетичних установок (ВЕУ) можуть використовуватися площі, які не були задіянІ у господарстві, пасовиська та безлісні ділянки гір, мілководні акваторії штучних та природних водоймищ, озер, лиманів, заток і морів. Так, в затоці Азовського моря, Сивашу, що має площу акваторії близько 2700 км2, є потенційна можливість розмістити до 135 тис. МВт загальної потужності вітроенергетичних станцій (ВЕС). Для спорудження ВЕС може бути використана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише на Одеській банці є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. З урахуванням ділянок на суші загальний потенціал території, де можуть бути розміщені ВЕС, перевищує нинішнє виробництво електроенергії в Україні.

Найбільші середньорічні швидкості вітру, що перевищують 5 м/с, спостерігаються в приморських районах, південних степах і Донбасі. Ці території, а також гірські райони Карпат і Криму є найбільш перспективними з точки зору використання енергії вітру. Але ж у гірських районах, які являють собою зону активного вітру, існують деякі обмеження для використання вітрової енергії. Тут повітряні потоки відзначаються сильною турбулентністю, різкою зміїною швидкості та напрямку вітру. Для надійної експлуатації ВЕУ, наприклад у Карпатах, вважається придатною лише 1 - 2 % території.

Геотермальна енергія. Геотермальні електростанції, принцип дії яких -- освоєння глибинного тепла земних надр, принципово нагадують ТЕЦ, але використовують енергію підземних вод.Джерела геотермальної енергії розташовані по всій території України. Оскільки ці джерела мають надзвичайно широкий спектр характеристик, неможливо уніфікувати технічні рішення по об'єктах та обладнанню, яке на них застосовуватиметься.

Україна має значні потенційні ресурси геотермальної енергії. Районами її можливого використання є Крим, Закарпаття, Прикарпаття, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Чернігівська та інші області. За різними оцінками потенційні ресурси геотермальної теплоти в Україні зможуть забезпечити роботу геотермальних електростанцій (ГТЕС) загальною потужністю до 200-250 млн. кВт (при глибинах буріння свердловин до 7 км та періодах роботи станції 50 років) і систем геотермального теплопостачання загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд. кВт (при глибинах буріння свердловин до 4 км і періодах роботи систем 50 років).

Серед перспективних районів необхідно відзначити Закарпаття, Крим, Львівщину. Так, у Закарпатті на глибинах до 6 км температури гірських порід досягають 230-275 °С (пошукова свердловина Мукачівська-1 показала температуру гірських порід 210 °С на глибині 4200 м. У Криму найбільш перспективними є Тарханкутський район та Керченський півострів.

Можна стверджувати, що за власним паливно-енергетичним потенціалом Україна знаходиться не в найгіршому стані порівняно з більшістю країн Європи, однак ефективність його використання значно нижча середньосвітового рівня.

Сонячна енергія. В Україні річне надходження сонячного випромінювання складає 3500-5200 МДж/ м2, що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячні колектори (США, іімеччина, Швеція та ін.). Наприклад, тривалість хшячного сяяння по Києву з квітня по жовтень чісяці становить 130-300 год/місяць і не поступається іншим центрально-європейським містам.

Вся територія України придатна для розвитку сонячного теплопостачання. Мінімальні величини сонячного випромінювання в усіх пунктах спостерігаються у грудні. Сезонний період, коли використання сонячної енергії реальне для України, становить квітень-вересень, для південних районів - березень-жовтень. Енергія сонячної радіації за рік, що досягає поверхні землі у великих містах України, має значення: Сімферополь - 4,99 ГДж/м2, Одеса - 4,88 ГДж/м2, Донецьк -4,44 ГДж/м2, Київ - 4,12 ГДж/ м2, Суми - 3,89 - ГДж/м2, Львів - 3,85 ГДж/м2.

Біотехнології, утилізація відходів. Енергетичний потенціал визначається такими технологічними напрямками: анаеробне збражуваннягною, спалювання відходів АПК та інших галузей, використання агрокультур для отримання спиртового палива шляхом ферментації, перетворення біомаси у газоподібні або рідкі види палива за допомогою термохімічних технологій, виробництво із рослинних культур, масел і замінників дизельного палива.

Для України важливого значення набуває використання природних та техногенних джерел низько-потенційної теплоти з температурою 5-40 °С і вище, вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР) - за допомогою теплонасосних установок (ТНУ). У нашій державі в існуючих системах холодопостачання підприємств за рахунок організації комбінованого виробництва холоду та теплоти за теплонасосною схемою додаткові теплові потужності можуть становити близько 1000 МВт. Використання компресійних електроприводних ТНУ класу "вода-повітря" у системах опалення та вентиляції промислових цехів, насосних станцій та теплиць може забезпечити сумарні теплові навантаження близько 4900 МВт.

5. Проблеми та перспективи розвитку енергетики України

Учені вважають, що вихід із енергетичної кризи, яка насувається на нашу планету, - це масштабне використання джерел поновлюваної енергії: сонячної, вітрової, океанічної. Найбільше енергії може дати сонячне випромінювання. Без шкоди для Біосфери можна використати 3% сонячного потоку, що надходить до Землі. Це дасть енергію потужністю 1000 млрд. кВт, що у 100 раз перевищує сучасну потужність виробництва енергії в світі. В Криму продовжуються роботи по використанню сонячної енергії.

Серед нетрадиційних джерел енергії можливе використання біомаси і створення на її основі біогазу. Для України перспективною є розроблена технологія перетворення вугілля в газоподібній чи рідкий стан. З'явилися і методи вирощування рослин, які дають нафту. Нині загальний технічний стан електроенергетики України незадовільний. Це пов'язано з тим, що впродовж десятиліть не проводилася модернізація теплоенергетичного господарства. Внаслідок цього понад 20 % енергетичного устаткування повністю зношене, а 70 % обладнання виробило свій ресурс. Застаріла технологія спалювання вугілля, мазуту, газу , а також високий рівень спрацювання обладнання призводять до перевитрат палива і величезних викидів шкідливих речовин в повітря.

Одним з провідних чинників, що обмежує розвиток електроенергетики в Україні, є економічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії випереджають всі інші галузі промисловості.

Важливою для України є безпека атомних електростанцій. Відходи ядерного палива, яке використовують вітчизняні АЕС, відправляють на захоронення до сусідньої Росії, бо на території України немає умов для їх захоронення. Але для України це виявилось невигідним, тому вона намагається власноруч ховати відходи ядерного палива, що за підрахунками вчених значно дешевше для України

Щодо проблем вітрової енергетики, то тут слід підкреслити умови будівництва та наступної експлуатації.

Тут проблема полягає в тому, що ВЕС є невигідними для України. По-перше, вітрові агрегати дуже дорогі, а по-друге умовою для будівництва ВЕС є постійний вітер не менше 6-8 а/с. Для будівництва ВЕС існує багато обмежень:

їх треба споруджувати віддалік від промислових та житлових об'єктів, сільсько-господарських угідь, водоймищ, рекреаційних та заповідних зон тощо;

необхідно прокладати до ВЕС дорожно-транспортні магістралі, підводити лінії електропередачі та телефонного зв'язку.

6. Вплив електростанцій на довкілля

Різні типи електростанцій по-різному впливають на довкілля. Розрізняють такі фактори впливу електростанцій на довкілля:

1) забруднення продуктами згоряння;

2) теплове забруднення;

3) радіоактивне забруднення;

4) екологічний вплив акваторії;

5) електромагнітний вплив;

6) вилучення з використання територій.

Найбільш поширеними електростанціями є теплові. Вони впливають на довкілля і на стан біосфери в цілому. Найшкідливіші -- конденсаційні електростанції, що працюють на низькосортному паливі. Стічні води ТЕС і стоки з їхньої території, що забруднені відходами технологічних циклів енергоустаткування і містять ванадій, нікель, фтор, феноли і нафтопродукти, потрапляючи до водойм, можуть впливати на якість води, водні організми. Зміна хімічного складу води внаслідок збільшення концентрації тих чи інших речовин зумовлює порушення умов проживання у водоймах. Небезпечним є теплове забруднення водойм. У зоні підігріву води знижується її прозорість, збільшується швидкість розкладу окислювальних речовин. Швидкість фотосинтезу в такій воді знижується.

Зі згорянням твердого палива в атмосферу потрапляють летюча зола з частинками палива, сірчистий і сірчаний ангідриди, оксиди азоту, деяка кількість фтористих сполук, а також газоподібні продукти неповного згоряння палива.

Ряд обмежень і технічних вимог існує щодо вибору площадки під будівництво ТЕЦ. Якщо величина забруднення в зоні будівництва досягла значних розмірів, то будівництво ТЕЦ належить припинити.

Виробництво електроенергії на ГЕС не зумовлює забруднення зовнішнього середовища, одначе греблі ГЕС порушують екологічний баланс водойм, перешкоджають вільній міграції риби, впливають на рівень ґрунтових вод, викликають геологічні зміни.

У процесі функціонування АЕС трапляються радіоактивні викиди й відходи, теплове забруднення вод.

Подальший розвиток електроенергетики потребує проведення природоохоронних заходів, спрямованих на зменшення шкідливих викидів ТЕС, АЕС, теплового забруднення вод.



Висновки

Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес чи будь-який вид обслуговування населення повязаний з використанням енергії.

Структурна перебудова господарства, економне використання усіх видів палива й енергії, впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергомісткості національного продукту. Сьогодні в Україні немає механізму, який би стимулював зменшення споживання енергоносіїв. Йдеться про державну систему енергозбереження на тривалу перспективу, систему стандартів та нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживання.

Регіональна стратегія держави в ПЕК повинна спрямовуватись на даному етапі важливим є завдання формування паливно-енергетичного розвиток ринкових відносин і максимальне енергозбереження кожного регіону.

Важливим завданням подальшого розвитку паливної та енергетичної промисловості в умовах становлення і розвитку ринкових відносин є здійснення заходів з охорони природи і раціонального природокористування. Екологічна політика в даному комплексі повинна спрямовуватись на навколишню природу.



Список використаної літератури

1. Ващенко І.П. Розміщення продуктивних сил: конспект лекцій.- К.: КНТЕУ,2001 р.

2. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил: теорія, методи, практика. вид 6 - т.К.: Європ. ун-т, 2004 р. - 216с.

3. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник.- К.: Кондор, 2004.-296с.

4. Нижник В.М. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навч. посібник, - Хмельницький: ХДУ, 2003р. - 327с.

5. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. - К.: Сул, 2002р. - 470с.

6. Ковалевський В.В., Михайлик О.Л., Семенов В.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник. - К.: Товариство знання, КОО, 2004р. - 350с.

7. http://www.ukrenergo.energy.gov.ua - електронний ресурс

Размещено на Allbest.ru