Менеджмент топливно-енергетичного комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсовий проект на тему:

Менеджмент топлено-енергетичного комплексу

Вступ

Однією з основних проблем української економіки є висока енергоємність ВВП, що за даними Міжнародного енергетичного агентства складає 0,5 кг нафтового еквіваленту на 1 дол. США. Цей показник в 2,6 рази перевищує рівень енергоємності розвинених країн світу (0,21 кг на 1 дол. США).

Неефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) викликає необхідність додатково імпортувати понад 50 % загального споживання енергоносіїв, що ставить у безпосередню залежність роботу базових галузей економіки від імпортерів.

Тому на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України фактор зниження енергоємності ВВП є одним з головних у забезпеченні енергетичної незалежності держави та підвищення рівня її енергетичної безпеки є питанням енергетичної безпеки країни.

У галузевої Програмі енергозбереження, що розроблено, надалі Програма, розглянути питання, шляхи та напрямки підвищення енергоефективності у гірничо-металургійному, хімічному та нафтохімічної комплексах і машинобудуванні. Ці галузі є провідними у народногосподарському комплексі з точки зору як споживанні енергетичних ресурсів, так й вирішенні проблем їх збереження.

Сприятлива зовнішня кон'юнктура та зростання внутрішнього попиту на продукцію промислових галузей, що розглядаються, обумовили суттєвий темп зростання виробництва у останніх роках у зазначених вище галузях. Відповідно відбулося значне зростання енергоспоживання, що ще більш загострило проблему скорочення питомих витрат енергоносіїв у промисловому виробництві на технологічні потреби.

Внутрішній попит на продукцію галузей підтримувався активізацією інвестиційної діяльності, спрямованою на оновлення основних фондів суміжних галузей (будівництва, транспорту, видобувної промисловості, сільського господарства). Проте стан енергоспоживання та енергозбереження у галузях, і чинники, що на нього впливають, мають різне походження.

У ГМК основними причинами високої наскрізної енергоємності продукції є технологічна застарілість основних виробничних процесів (виробництво чавуну, сталі та прокату), надмірною зношеністю основних фондів (понад 65 % повністю вичерпали термін експлуатації), низька ефективність допоміжних виробництв.

Протягом останнього десятиріччя гірничо-металургійний комплекс України забезпечує виробництво близько 27 % валового внутрішнього продукту та понад 40 % валютних надходжень. При цьому слід зауважити, що більшість металургійних підприємств ГМК України тривалі роки економічної кризи 90-х років минулого сторіччя працювали без проведення докорінної реконструкції, відновлення устаткування, впровадження прогресивних технологій та нормативів. У зв'язку з цим, Україна суттєво відстає від провідних металургійних країн за енергоємністю металопродукції, що виробляється

Основним споживачем паливно-енергетичних ресурсів у ГМК є підприємства чорної металургії, загальне споживання якими паливно-енергетичних ресурсів складає 50 млн. т у.п. Крім того, значна кількість доменних та сталеплавильних цехів є найбільш відсталими з точки зору енергоємності виробництва. Наприклад, при виробленні чавуна вона майже на 33 % вища, ніж на провідних підприємствах світу.

Такий стан склався завдяки недостатньому використанню нових технологій, зокрема пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах. Як замінник коксу та природному газу, ПВП використовувалося у повному обсязі на одному підприємстві в Україні, а саме на ЗАТ «Донецьксталь-МЗ». У середньому витрати ПВП в Україні складають 16,9 , в ЄС - 104, у Китаї - 120 кг/т.

Також Україна відстає у використанні сучасного устаткування у сталеплавильному виробництві. Майже 45,2 % сталі виплавляється у мартенівських печах, які збереглися ще тільки в Росії (23 % виплавки сталі).

Дуже велика частка енергоресурсів, що споживаються у виробництві чавуну в Україні, припадає на природний газ (20 %, або 20,0 млрд. м3), проте як у провідних країнах світу природний газ при його плавленні практично не використовується..

У прокатному виробництві енергоємність продукції перевищує світові показники більш, ніж на 35 %.

Програмою визначено, що оптимальним шляхом рішення проблеми підвищення енергоефективності ГМК є його інвестиційно-інноваційний розвиток. Завдяки такому вибору забезпечується комплексний розвиток галузі за рахунок реалізації заходів, направлених на технічне оновлення виробництва, використовування науково-технічного потенціалу країни і формування високотехнологічного виробництва.

Програмою передбачено впровадження 227 енергозберігаючих заходів у гірничо-металургійному комплексі, у тому числі у металургії - 66, по гірничорудних підприємствах - 58, по трубних підприємствах - 25, по коксохімічних підприємствах - 15, по підприємствах кольорової металургії та феросплавних заводах - 12, по вогнетривких підприємствах - 47 (додаток 2).

У машинобудівного комплексу України щорічна потреба в енергетичних ресурсах складає приблизно 4,5?5,0 млн. т у.п. Основні його споживачі - мартенівські, плавильні, нагрівальні і термічні печі, сушарки, ковальсько-пресове та гальванічне устаткування, компресори, зварювальні агрегати тощо.

Потенціал енергозбереження в машинобудівному комплексі оцінюється в 25?30% до щорічного споживання, що базується на впровадженні 264 енергозберігаючих заходів на підприємствах машинобудування (додаток 3).

Результати енергетичного обстеження показують, що нераціональне використання енергоресурсів зумовлене наступними причинами:

низьким завантаженням обладнання;

значною часткою застарілого високоенергетичного устаткування, особливо пічного господарства;

високою метало- та енергоємністю кінцевої металопродукції, на механічну обробку якої припадає до 30 % загального споживання електроенергії;

значними втратами енергоресурсів у теплових мережах і системах забезпечення стислим повітрям.

Слід відзначити, що один із головних показників енергоефективності - фактичні питомі витрати енергоресурсів на одиницю продукції, що випускається на ідентичних заводах, значно відрізняється. Це пояснюється не тільки специфікою технологічного процесу виробництва у машинобудівної галузі, а й різним завантаженням потужностей підприємств, технічним станом, віком, умовами і рівнем експлуатації устаткування й обладнання, що споживає енергоносії.

Таке ж складне становище склалося і у хімічному комплексі, де середній показник енергоспоживання на виробництво продукції перевищує загальносвітовий в 2,5 рази. Тому скорочення витрат енергоресурсів є першочерговою галузевою проблемою.

Багатогалузева хімічна промисловість України випускає продукцію більш як 120 тис. найменувань. До її складу входить більше 200 підприємств таких галузей: гірничо-хімічної, коксохімії (певна частка продуктів переробки використовується при виробленні хімічних речовин), основної хімії, хімічних волокон, синтетичних волокон і пластмас, лакофарбових і синтетичних фарбників.

У галузі зосереджено близько 15 % випуску мінеральних добрив колишнього Союзу, у тому числі 23 % азотних і 20 % фосфатних (для порівняння відзначимо, що в Україні сконцентровано лише 15,5 % усіх посівних площ колишнього СРСР), 26,9 % виробництва кальцинованої і 14,9 % каустичної соди, близько 5 % сірчаної кислоти в моногідраті, 12,4 % хімічних волокон і ниток тощо.

За виробництвом мінеральних добрив Україна займає третє місце в Європі після Німеччини - 8,7 млн. т і Росії та п'яте місце в світі (після названих країн, США - 20 млн. т і Китаю - 18 млн. т).

Незважаючи на досить розвинену структуру хімічної промисловості, основним фактором, який стримує розвиток цієї галузі є надвисока енергоємність галузевої продукції.

Значна складова енерговитрат у собівартості кінцевої продукції хімічної галузі є одним з основних факторів, який гальмує підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та розширення ринків її збуту. У сучасних умовах постійного росту цін на традиційні енергоносії найактуальнішим шляхом вирішення питання енергозабезпечення хімічної промисловості є поширення використання у виробничих процесах галузі альтернативних видів палива.

Підприємства хімічної галузі повинні перейти на жорсткий режим економії енергоресурсів, особливо природного газу. Більшість підприємств готуються та вже працюють за умов можливого дефіциту газу і підвищення цін на нього.

Як показує аналіз 212 заходів зі скорочення споживання ПЕР, що наведено у додатку 4, основним резервом енергозбереження у хімічної галузі є їхня економія, технічне і технологічне переоснащення застарілого виробництва та розвиток власного газовидобування.

В умовах лібералізації ринків та збільшення обсягів імпорту вітчизняним підприємствам легкої та деревообробної промисловості доводиться конкурувати на рівних з продукцією багатьох країн, у тому числі високорозвинених постіндустріальних країн.

Отже нагальною є потреба підвищення технологічного рівня виробництва та застосування інноваційних механізмів розвитку для формування конкурентних переваг. Це можна зробити за рахунок підвищення конкурентноздатності продукції, зниження собівартості продукції, тому підприємства легкої та деревообробної промисловості зацікавлені у впровадженні інноваційних, у тому числі ресурсо- та енергозберігаючих технологій, тим більш, що понад половини виробничих потужностей легкої та деревообробної галузей морально та фізично застаріли.

Головні завдання підвищення енергоефективності в галузях легкої та деревообробної промисловості з розбивкою по роках об'єднують 34 заходи, що заплановані підприємствами та галузевими науково-дослідними інститутами, та наведені в заходах легкої та деревообробної промисловості (додаток 5), а очікувана економія паливно-енергетичних ресурсів від втілення цих заходів складе 18?23% від загального обсягу використовуваних паливно-енергетичних ресурсів.

Розділ 1. Проблеми елктропостачання міст україни

Проблеми галузі полягає у тому, що в Україні необхідно перейти на використання ядерних реакторів з високим ступенем надійності, а також пристосованих до роботи на низькозбагаченому урані. Важливо налагодити роботу підприємст, які завершуватимуть переробку уранових руд у готове паливо для АЕС. Поки що воно імпортується з Росії, куди надходить руда з українських родовищ. Невирішеними залишаються поховання і утилізація відходів АЕС. Вони зберігають радіоактивність впродовж сотень років, а тому потребують спеціальних сховищ, які поглинають радіацію. Найкращі умови для їх поховання існують у відпрацьованих соляних шахтах, де є стала температура, добра вентиляція. У нашій країні таких сховищ поки що немає.

Центральні відомства колишнього СРСР тривалий час вважали Україну за територіальну базу для ймовірного спорудження нових атомних електростанцій. Їхніми науково-дослідними і проектними інститутами в республіці “виявлено” і попередньо затверджено десятки “перспективних майданчиків” для будівництва АЕС. При визначенні цих майданчиків не враховувалися ні рівень економічного розвитку регіонів, ні територіальна концентрація виробництва, ні густота населення, ні якість земель, ні наявність паливо-енергетичних баз.

Всі великі електростанції України об'єднані в районні енергосистеми, що утворюють єдину державну енергосистему. Функціонують Донбаська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Вінницька, Львівська, Одеська, Кримська районні енергосистеми. Державна об'єднана енергосистема України пов'язана з енергосистемами сусідніх з Україною держав та енергосистемою “Мир”. Через високовольтні лінії передачі пролягли мости з України у Поволзький район Російської Федерації, у Словаччину, Угорщину, Румунію. В 90-х роках освоєно трансукраїнські лінії електропередачі напругою 750 кВт “Донбас - Західна Україна - Альбертіша”.

Загалом електроенергетика включає ще деякі типи альтернативних електростанцій. Саме вони будуть давати екологічну електрику.

Останнім часом зусилля вчених і практиків галузі спрямовані на пошук альтернативних екологічно чистих енергоджерел. Потреби електроенергії Кримського півострова, Одеської та Херсонської областей можна задовольнити , використавши постійні потужні вітри на узбережжі Чорного моря. Вітровий потенціал півдня України близький до аналогічного в Каліфорнії , де споруджено найбільші в США вітрові енергоустановки (ВЕУ).

Існує ряд інших типів електростанцій, які використовують дешеву енергію морів та океанів та енергію підземного тепла. До невичерпних джерел енергії , крім вітрової , належать сонячна , хвильова , припливно-відпливна.

Звичайно для кожної електростанції існують недоліки.

Наприклад, недоліки вітрових електростанцій в тому, що вони роблять постійні шум і вібрацію.

Вам відомо, що для одержання електричного струму використовують різні джерела енергії, вони бувають відновлювальні і невідновлювальні. (схема).

Принципи і фактори розміщення електроенергетики України.

- широке освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання тощо:

- випереджувальний розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.

Розміщення електроенергетики залежить від двох факторів:

- наявності паливно-енергетичних ресурсів;

- наявності споживачів електроенергії.

У 1996 році електростанціями України було вироблено 183,0 млрд. кВт/год. електроенергії. На теплові електростанції припадало в цей рік близько 52% виробництва електроенергії , атомні -- понад 43% , на гідроелектростанції - 4,8 %, і лише 0,1 % - на електростанції, які використовують нетрадиційні джерела енергії (діаграма 1).

З роками електроенергії в Україні потрібно все більше і більше, але енергетичні ресурси - природний газ, вугілля, нафта - обмежені, атомні електростанції недосконалі, а їх робота загрожує всьому живому в Україні.

У перспективі приріст електроенергії може бути досягнутий за рахунок введення парогазових установок (ПГУ) , які завдяки своєму високому ККД могли б конкурувати з АЕС. Але для них необхідний природний газ , а його , як відомо , Україна імпортує . Крім ПГУ , реальним джерелом забезпечення України енергоресурсами може бути нарощування енергетичних потужностей , орієнтованих на тверде паливо власного виробництва . Донбас є найбільш реальною паливною базою для подальшого тепло та енергопостачання України.

Нині майже третина електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва. Поки що місце будівництва ДРЕС вибирають на основі порівняння економічних показників транспортування палива та електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Технічний прогрес може різко змінити географію електростанцій. Якщо вчені виробляють високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані , то будівництво ДРЕС здійснюватиметься здебільшого в східних районах України. Вихід є у використанні нетрадиційних, або просто забутих видів енергії.

Указом Президента України від 28 липня 2008 року № 679 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року «Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів».

Враховуючи, що рівень енергоефективності національної економіки України залишається в 3 рази нижчим за рівень держав - членів Європейського Союзу, РНБО зобов'язала місцеві органи влади:

розробляти та реалізовувати місцеві програми енергоефективності;

проводити моніторинг показників енергоефективності;

нарощувати частки альтернативних видів палива, нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії у паливно-енергетичних балансах територій;

запровадити програми освіти населення з питань енергозбереження, навчання та підвищення кваліфікації і перепідготовки за напрямом енергозбереження та енергоефективності;

постійно висвітлювати в засобах масової інформації заходи, спрямовані на популяризацію енергозбереження;

вжити заходи щодо утворення місцевих фондів підтримки реалізації проектів енергоефективності;

забезпечити створення до 2010 року енергосервісних компаній та запровадити механізм підтримки їх діяльності.

Сумщина має значні резерви з виробництва альтернативних видів палива на основі відходів сільськогосподарського виробництва, лісокористування та деревопереробки.

Україна споживала в 2007 році до 70 млрд. куб. метрів газу, з яких тільки 21,5 млрд. куб. метрів є газ власного видобутку.

Для того, щоб стати дійсно енергонезалежною державною, за розрахунками фахівців Україна повинна вийти до 2015 року на обсяги споживання природного газу на рівні 45,4 млрд. куб. метрів, з яких 22,3 млрд. куб. метрів - власного видобутку, решта - 23,1 млрд. куб. метрів отримувати за транзит та зберігання російського газу власною газотранспортною системою.

Сумська область спожила у 2007 році 1210 млн. куб. метрів природного газу, у тому числі:

комунальна теплоенергетика 240 млн. куб. метрів;

бюджетні організації 30 млн. куб. метрів;

населення 510 млн. куб. метрів.

Враховуючи обсяги скорочення споживання природного газу в цілому по державі, область до 2015 року повинна скоротити споживання на 420 млн. куб. метрів, у тому числі за переліченими категоріями - на 266 млн. куб. метрів.

Існує декілька основних напрямків, реалізація яких дозволить виконати це завдання, а саме:

Модернізація теплогенеруючого обладнання та тепломереж.

Термоізоляція будинків.

Перехід на альтернативні ( місцеві) поновлювальні види палива.

Екологічний вплив електроенергетики.

Одним з провідних чинників , що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30% всіх твердих часток , що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того , електроенергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду, понад 53 % оксидів азоту, що надходять у повітря від стаціонарних джерел забруднення. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Оксиди вуглецю , що їх викидають електростанції в атмосферу, - головне джерело парникового ефекту на нашій планеті.

У 1991 році сумарні викиди підприємствами енергетики становили 2,5 мільйонів тонн. Якщо не зменшити вміст оксиду вуглецю в атмосфері, на землю чекає глобальне потепління клімату. Це призведе до підвищення рівня Світового Океану і затоплення значних площ землі.

Під час видобутку вугілля щорічний обсяг твердих відходів досягає 1-3 млрд. м3, рідких - 3 млрд. м3. З останніми в природні водойми скидаються 180 т домішок.

Великі ТЕС використовують мільйони тонн вугілля щорічно. Україна за “кількістю “технічного бруду” на душу населення , навіть не враховуючи наслідків Чорнобильської катастрофи, посідає перше місце в Європі. Зони екологічної біди займають 15 % території держави. Забруднені такі області , як Київська , Житомирська , Рівненська , Чернігівська , Вінницька , Черкаська , та інші. Потрапили радіонукліди і в Дніпро -- основне джерело питної води для 35 млн жителів країни.

Екологічні чинники в розвитку ядерної енергетики завжди повинні бути на першому місці , інакше не буде для кого виробляти електроенергію.

Для зменшення викидів в атмосферу шкідливих речовин необхідно дотримуватись таких заходів:

- економити теплоенергію ;

- збільшувати частку природного газу на ТЕС за рахунок зменшення його перевитрат у металургії та інших галузях господарства;

- підвищувати ефективність використання різних видів палива;

- впродовужувати ефективні і економічно виправдані очисні пристрої;

- удосконалювати структуру промисловості.

Загалом економічний вплив електростанції такий:

1. Забруднюють атмосферу;

2. Виникає слабке радіоактивне забруднення;

3. Забруднюють шлаками і золою грунти;

4. Вилучаються землі під кар'єри;

5. Відбувається відчуження земель під лінії електропередач;

6. Виникають шуми і вібрації;

7. Затоплюються великі площі земель;

8. Утворюються болота, та антисанітарні водосховища;

9. Відбувається відчуження великих площ земель під будівництво АЕС та сховищ для ядерного пального;

10. ЛЕП утворюють електричні та магнітні поля.

Негативного екологічного впливу завдає Україні гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих площ . Водосховища підвищили рівень навколишніх грунтових вод , стали причиною інтенсивного руйнування крутих берегів.

Розділ 2. Аналіз існуючого менеджменту

2.1 Менеджмент енергетичного підприємства

У рамках стратегічного менеджменту виникає два види завдань, які повинні вирішуватися енергетичним підприємством

В умовах перехідної економіки активні стратегії розвитку підприємств, зокрема енергетичних, передбачають проникнення на нові ринки, перехід від пасивних схем пристосовництва до активного впливу на ринкове середовище. Реалізація активних стратегій розвитку передбачає передусім кардинальну перебудову мотивів і дій управлінського персоналу, характеру взаємодії із зовнішнім середовищем та внутрішньою організацією підприємств.

Багато традиційних понять і уявлень також повинні піддаватися трансформації. При цьому відбувається взаємопроникнення й інтеграція різноманітних видів діяльності управлінських підрозділів, що призводить не тільки до тіснішої їхньої взаємодії, а й до руйнації старої організаційної структури та формування нових, більш гнучких управлінських систем.

Так, наприклад, маркетинг, що являє собою планування, зорієнтоване на попит, на потреби споживача з урахуванням доступності і стислості часу реалізації послуг, тісно пов'язаний із логістикою, мета якої - організація, управління, контроль й оптимізація передачі. І логістика, і маркетинг, доповнювані у цьому контексті стратегічним менеджментом, орієнтовані на споживача.

У рамках стратегічного менеджменту виникає два види завдань, які повинні вирішуватися енергетичним підприємством:

функціональні (стабільні) завдання, що визначаються сформованим поділом праці у виробництві й управлінні енергетичної галузі;

ситуаційні (нестабильні) завдання, що є наслідком порушення у взаємодії спеціалізованих підсистем та окремих елементів енергетичного підприємства, у тому числі під впливом на них стратегії розвитку енергетичного підприємства.

Простіше кажучи, останні не можуть бути описані лише стабільними характеристиками через складність свою та об'єктів управління, мінливість внутрішнього і зовнішнього середовища енергетичного підприємства у конкретних ситуаціях. Зрозуміло, що сформовані закономірності поділу і кооперування управлінської роботи в енергетичній галузі є основою, стабільною частиною структури, а також функції управління, а отже, і процесу вирішення управлінських завдань.

Вони також можуть бути фундаментом для розробки алгоритмів ситуаційних підходів. Це є фундамент, елементи якого можуть комбінуватися.

Для зростання виробництва та конкурентоспроможності продукції ГМК, створення умов для залучення інвестицій, збільшення експортного потенціалу та розширення присутності вітчизняної металопродукції на внутрішньому ринку Програмою передбачається виконання завдань і заходів за такими напрямами:

Будівництво нових і модернізація існуючих аглофабрик.

Об'єкти: ВАТ «Алчевський МК», ВАТ «ДМК ім. Дзержинського», ВАТ «Макіївський МЗ», ВАТ «Єнакіївський МЗ», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Передбачається, що на нових аглофабриках вміст дріб'язку у агломераті скоротиться у 2 рази; за рахунок цього на аглофабриках будуть скорочені витрати коксового горішку та природного газу, у доменному виробництві буде скорочено споживання коксу.

Будівництво нових та модернізація існуючих доменних печей з впровадженням установок вдування пиловугільного палива (ПВП).

Об'єкти: ВАТ «Алчевський МК», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ДМК ім. Дзержинського», ВАТ «Макіївський МЗ», ВАТ «Єнакіївський МЗ», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ВАТ «ММК ім. Ілліча»)

Планується капітально відремонтувати, виконати повне технічне переоснащення та модернізацію 11 доменних печей, загальний обсяг виробництва яких складає 17 млн. т чавуну. Реконструкція доменних печей дозволить суттєво скоротити споживання коксу та практично виключити використання природного газу. Основними складовими технічного переоснащення доменних печей є:

оптимізація конструкції доменних печей зі збільшенням їхнього об'єму та повною автоматизацією технологічних процесів;

технологія вдування ПВП замість природного газу та зменшення витрат коксу. При запланованих обсягах інвестування ~ 3,3 млрд грн. строк окупності цієї технології складає близько 2 років;

нові конструкції енергоекономічних повітронагрівачів;

використання надлишку тиску колошникових газів для виробітки електроенергії у безкомпресорних турбінах.

Будівництво нових киснево-конвертерних цехів.

Об'єкти: ВАТ «Алчевський МК», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Макіївський МЗ», ВАТ «ММК ім. Ілліча».

Планується виведення з експлуатації мартенівських цехів, збільшення обсягів сталі, що розливають на машинах безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) і обробляють в установках «піч-ківш» та вакууматорах. Передбачається, що обсяг сталі, яка виробляється у конвертерах, буде складати у 2012 р. 75 %, в електросталеплавильних печах - 15 %, що дозволить суттєво скоротити споживання енергоресурсів, зокрема, на порядок скоротити споживання природного газу.

Будівництво нових прокатних цехів.

Об'єкти: ВАТ «Алчевський МК», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Макіївський МЗ», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ВАТ «Азовсталь».

Передбачається застосування автоматизованих систем управління використанням палива при нагріванні злитків і заготовок, оптимізація теплового режиму з використанням у нагрівальних печах волокнистих теплоізоляційних матеріалів, впровадження нових технологій прокатки, що забезпечить скорочення обсягів споживання природного газу.

Технічне переозброєння енергетичного господарства з заміною енергоємних кисневих блоків на установки нового покоління.

Об'єкти: ВАТ «ММК ім. Ілліча», ВАТ «Азовсталь», ВАТ «Алчевський МК», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Єнакіївський МЗ», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ВАТ «ДМК ім. Дзержинського», ЗАТ «Донецьксталь-МЗ», ЗАТ «ММЗ «Істіл Україна».

Планується виведення з експлуатації застарілих кисневих блоків і введення більш продуктивних.

Будівництво нових електрогенеруючих установок, які використовують вторинні енергоресурси.

Планується використання доменного, конвертерного та коксових газів, що відходять, у якості енергоносіїв замість.

Оснащення технологічних агрегатів теплоутилізаційними установками та системами випарного охолодження.

Планується оптимальне використання вторинних енергоресурсів і за рахунок цього скорочення споживання первинних палив.

Модернізація та реконструкція агрегатів виготовлення гарячедеформованих зварних і холоднодеформованих труб.

Планується впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання для термообробки труб.

Технічне переоснащення та введення в експлуатацію нових плавильних потужностей титаномагнієвого виробництва, випуску губчастого титану, зливків титану та його сплавів.

Об'єкти: ВАТ «Запорізький титаномагнієвий комбінат», підприємство «Стратегія МБ», м. Київ, ВАТ «Павлоградський машинобудівний завод».

Планується впровадження нового устаткування та сучасних технологій плавлення, у т.ч. методом електронно-променевої плавки.

Освоєння технології одержання листового та сортового титанового прокату, суцільнотягнених труб і дроту для зварювання.

Об'єкти: ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Дніпроспецсталь», ВАТ «Нікопольський завод титанових труб».

Будівництво установок сухого гасіння коксу та впровадження енергозберігаючих технологій.

Об'єкти: коксохімічні заводи України.

Реконструкція та модернізація збагачувальних, огрудкувальних і агломераційних фабрик.

Планується поліпшення якості товарної залізної руди, підвищення вмісту заліза у залізорудному концентраті та продуктах його підготовки на 1,1-1,3 % на протязі періоду до 2017 р.

Наведені заходи спрямовані як на безпосереднє скорочення споживання первинних енергоресурсів у виробництві завдяки впровадженню сучасних технологій та устаткування, дотримання встановлених норм і нормативів енергоспоживання, обґрунтування прогресивних витрат енергоносіїв, так і на опосередковане зменшення питомих енерговитрат за рахунок покращеного використання вторинних енергоресурсів.

2.2 SWOT-аналіз, PEST-аналіз

Однією з найважливіших сфер діяльності сучасних українських підприємств енергетичної галузі є інвестиційна діяльність. Підприємства щорічно інвестують великі кошти у фіксовані активи - придбання земельних ділянок, виробничого обладнання, оновлення виробничого фонду тощо. Враховуючи, що реальні інвестиції потребують тривалого часу, можна сказати, що правильне рішення щодо капіталовкладень може привести до зростання його доходів.

Зовнішнє середовище, в якому доходиться діяти підприємствам, поступово змінюється разом із змінами в національній економічній системі України: підвищення ступеня невизначеності майбутнього розвитку економіки України є чинником появи непередбачуваних факторів ризику. Очевидно, що пріоритети управління, зокрема, і інвестиційного управління, зосереджуються на управліннями змінами та ризиками. Неочікувані зміни зовнішнього середовища потребують вироблення стратегічного бачення розвитку будь-якої компанії, а тим паче підприємства енергетичної галузі. Стратегічна спрямованість управління інвестиційною діяльністю підприємства як відкритої системи визначається тим, що зовнішні умови є необхідними елементами побудови механізму внутрішніх дій, стратегічними характеристиками яких виступають стратегічна структурність і стратегічна процесуальність управлінського циклу. Аналіз сучасної літератури свідчить про відсутність єдності поглядів щодо системи стратегічного управління інвестиційною діяльністю та оцінки інвестиційних ризиків підприємств, особливо в енергетичній галузі. У більшості спеціальних досліджень розглядаються переважно окремі етапи (цілеполягання, проектування нової стратегії, аналіз і оцінка результатів), тобто здійснюється опис окремих елементів процесу стратегічного управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Водночас причини, що визначають рівень ефективності функціонування компанії, частково перебувають за межами компанії й не підлягають тотальному контролю з боку компанії. Такий стан речей викликає феномен невизначеності.

Невизначеність - це непереборна характеристика ринкового середовища, пов'язана з тим, що на ринкові умови справляють одночасний вплив велика кількість факторів. Але навіть якби всі вхідні ринкові фактори були в моделі враховані (що неймовірно), збереглася б непереборна невизначеність щодо характеру реакцій ринку на ті або інші впливи.

Отже, постає складна проблема, що містить в собі два аспекти:

визначення та розробка методики використання апарату проведення якісного аналізу ефективності інвестиційних проектів;

визначення методики зв'язку кількісних та якісних оцінок в єдині інтегровані оцінки ефективності як окремих інвестиційних проектів, так і інвестиційного портфеля підприємства в цілому.

Спробуємо знайти вирішення першого завдання, а саме: проаналізувати можливості застосування інструментів стратегічного управління (SWOT, PEST) при оцінці інвестиційних проектів. Основою стратегічного управління є ретельний аналіз господарської діяльності підприємства, а основними інструментами тут виступають SWOT-аналіз та PEST-аналіз (абревіатури початкових літер англійських слів: SWOT: Strengths - сили; Weaknesses - слабкості; Opportunities - можливості; Threats - загрози; PEST: Political - політика; Economics - економіка; Sociology - соціологія; Technology -технології).

SWOT-аналіз та PEST-аналіз більш відомі з теорії маркетингового управління і становлять чітку класифікацію слабких та сильних сторін організації, впливу зовнішніх факторів на діяльність підприємства та можливостей, які є для подолання негативних явищ та подальшого ефективного розвитку підприємства. Саме ці інструменти можливо використовувати для оцінки ризиків як інвестиційної, так і поточної діяльності підприємств. Стратегічні інвестиційні рішення пов'язані швидше не тільки із внутрішніми, але і з зовнішніми факторами. Тому зовнішній аналіз повинен охоплювати такі сфери, як економіка, політика, технологія та соціальний розвиток держави. Можливості для такого аналізу і дає PEST-аналіз.

Крім того, SWOT-аналіз та PEST-аналіз дозволяють поєднати кількісну та якісну оцінку ризикованості інвестиційної діяльності з метою подальшої побудови стратегії управління ризиком на основі нечітко-лінгвістичного підходу.

Нечітко-лінгвістичний підхід дозволяє враховувати у фінансовій моделі господарюючого суб'єкта якісні аспекти, що не мають точної числової оцінки. Виявляється можливим сполучати в оцінці облік кількісних і якісних ознак, що різко підвищує рівень адекватності застосовуваних методик.

Класична процедура SWOT-аналізу повинна включати в себе оцінку сильних і слабких сторін підприємства стосовно можливостей та загроз зовнішнього середовища, тому першим етапом є саме PEST-аналіз. Щодо оцінки інвестиційних ризиків зовнішнього середовища PEST-аналіз доцільно здійснювати з урахуванням видів ризиків інвестиційних проектів. Представимо PEST-аналіз інвестиційних ризиків для підприємств енергетичної галузі у вигляді таблиці (табл. 1).

Як видно з таблиці, всі фактори зовнішнього впливу мають під собою ризиковану основу для розвитку електроенергетичної галузі. Будь-який з наведених вище факторів може призвести до невиконання інвестиційного проекту, його затримки або подорожчання, що, в свою чергу, призводить до невизначеності в прийнятті рішення щодо інвестування.

PEST-аналіз інвестиційних ризиків в енергетичній галузі України

P	Політика		Економіка
	Нестабільна політична ситуація	E	Нестабільний економічний розвиток держави
	Постійна зміна керівництва державних регулюючих органів		Високий рівень інфляції
	Зміна та недосконалість законодавства		Недофінансування державних або інвестиційних програм
	Пряме державне регулювання галузі		Відсутність резервного або інвестиційного фонду розвитку галузі
	Відсутність реалізації нормативно-правового забезпечення щодо регулювання питань надання фінансової допомоги підприємствам галузі та проведення відповідної кредитної політики.		Дорогі внутрішні кредитні ресурси
			Нерозвиненість внутрішнього інвестиційного ринку
			Нерозвиненість фінансового ринку, відсутність прозорого приватизаційного механізму
			Нестабільний курс у гривні
S	Соціум	T	Технологія
	Зміни в структурі доходів населення		Застаріле обладнання, яке не орієнтоване на економію енергоносіїв
	Зміна структури видатків населення		Низька ефективність залучення нових технологій, розробки та впровадження ноу-хау
	Рівень кваліфікації кадрів

Кількісно виміряти вплив цих факторів за допомогою системи єдиних показників досить складно, адже їх вплив на кожну галузь, на кожне підприємство індивідуальний, але враховувати ці фактори необхідно обов'язково. Саме тут найкорисніше і використовувати нечітко-лінгвістичні моделі оцінки ризиків інвестиційних проектів.

Як зазначалось вище, PEST-аналіз є попереднім етапом загального аналізу ризиків інвестиційних проектів. Але і на цьому етапі можна визначити загальні для всієї системи ризики. Так, для енергетичної галузі характерні ризики, які мають систематичний характер:

1. Політичний ризик: політична нестабільність, що призводить до частої зміни керівництва держави і водночас курсу економічної політики держави та неприйняття і невиконання нормативно-правового підґрунтя розвитку галузі.

2. Економічний ризик: зростання інфляції, знецінення національної валюти, і як наслідок, зниження платоспроможності підприємств всіх галузей економіки України, що призводить до зростання боргових зобов'язань перед підприємствами галузі і зниження темпів відтворення.

3. Соціальний ризик: зростання безробіття, зниження купівельної спроможності населення призводять до недофінансування і неможливості здійснювати інвестиційну діяльність, зниженню доступності банківських кредитів.

4. Технологічний ризик: застаріле обладнання та труднощі в розробці та впровадженні новітніх енергозберігаючих та очисних технологій виробництва.

Як можна побачити, ризики розташовані в порядку їх виникнення. Тобто можна констатувати, що політична нестабільність призводить до економічних втрат, які виражаються в зниженні платоспроможності всієї економічної системи (як підприємств, так і населення) та технологічному відставанні виробництва.

Наступним етапом є побудова матриці SWOT-аналізу. SWOT- аналіз є досить широко визнаним підходом, що дозволяє провести сумісне вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища. Методологія SWOT припускає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, а також погроз і можливостей, а далі - встановлення ланцюжків зв'язків між ними, які надалі можуть бути використані для формулювання стратегії організації. Сильні та слабкі сторони відносять до внутрішніх характеристик підприємства (галузі), а можливості та загрози є зовнішніми факторами, які підприємство (галузь) не може контролювати.

SWOT-аналіз може бути використаний і для оцінки ризикованості інвестиційного проекту, що і пропонує автор. Так, виявлення слабких сторін підприємства - це внутрішні ризики, які існують ще до початку інвестиційної діяльності, водночас сильні сторони дозволять оцінити перспективи мінімізації цих внутрішніх ризиків. Погрози - це зовнішні ризики, які можуть виникнути в період інвестиційної діяльності або до її початку, а можливості - це вигоди від інвестиційної діяльності. Якщо сильні сторони та можливості перевищують слабкі сторони та загрози, отже, інвестиційний проект потенційно може бути реалізований і можна переходити до кількісної оцінки ступеня ризикованості проекту.

Результати SWOT-аналізу потенційних інвестиційних ризиків для підприємств енергетичної галузі наведені. PEST-аналіз та SWOT-аналіз підприємств галузі дозволяє ідентифікувати та детально описати всі ризики, які притаманні цій галузі при намірі здійснювати інвестиційну діяльність. Також такий аналіз дозволяє описати можливі наслідки (сприятливі та несприятливі) в разі настання чи ненастання ризиків. Зупинимося на ризиках для даної галузі, які випливають із SWOT-аналізу (табл. 3). Таким чином, як видно з таблиці, більшість ризиків є водночас і наслідками виникнення інших ризиків, тобто формується такий собі ризикований ланцюг, який призводить до одного - руйнування галузі. Крім того, такий аналіз дозволяє виявити специфічний ризик для даної галузі, який можна назвати «ризик недоінвестування ». Як видно з вищепроведеного аналізу, саме ризик нестачі інвестицій є найголовнішим і визначальним для подальшого розвитку галузі з виробництва електроенергії, газу та води. Отже, можна сподіватись на зворотну реакцію - якщо вкласти інвестиції, то можна запобігти багатьом іншим ризикам і отримати прибуток від інвестиційної діяльності.

SWOT- аналіз потенціальних інвестиційних ризиків для підприємств енергетичної галузі Укріїни

	Можливості	Погрози
	1. Поліпшення рівня життя населення 2. Розвиток інформаційної галузі 3. Поява нових постачальників 4. Зниження цін на сировину 5. Зниження податкового навантаження. 6. Удосконалювання менеджменту 7. Зниження безробіття 8. Зменшення імперативних норм законодавства 9. Удосконалювання технології виробництва 10. Пропозиції про співробітництво з боку вітчизняних підприємців 11. Зниження рівня державного втручання в галузь 12. Розвиток конкуренції в галузі 13. Розробка та впровадження новітніх технологій 14. Впровадження ринкових тарифів 15. Відновлення платоспроможності підприємств галузі	1. Зміна купівельних переваг 2. Поява товарів-субститутів 3. Збої в постачаннях продукції 4. Зниження рівня життя населення 5. Ріст темпів інфляції 6. Жорсткість законодавства 7. Зміна рівня цін 8. Стрибки курсів валют 9. Ріст податків 10. Ріст безробіття 11. Погіршення політичної обстановки 12.повна націоналізація бізнесу 13. Падіння економічного розвитку промислових підприємств 14. Зростання цін на сировину 15. Недоступність банківського кредиту 16. Недофінансування державних програм 17. Респиратизація
Сильні сторони	«Сила і можливість»	«Сила і погрози»
1	2	3
1. Державні пріоритети в галузі: концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації (визначено, що галузь є пріоритетною для інвестування); Державна енергетична стратегія України до 2030 р. 2. Одинакова система регулятивних норм для всіх підприємств галузі на всій території України. 3. Розвиток лізингового інвестування. 4. Зростання обсягів капітальних інвестицій в галузі. 5. Поступове зростання вартості основних засобів у галузі. 6. Створення районних збутових мереж. 7. створення інформаційно-консультативних центрів з метою підвищення інформатизації споживачів продукції та послуг галузі. 8. Реконструкція та модернізація основних засобів. 9. Підвищення рівня інвестиційної привабливості підприємств галузі. 10. Будівництво нових енергетичних об'єктів. 11. Зацікавленість та підтримка з боку міжнародних фінансових інститутів в інвестуванні підприємств галузі. 12. Доступність кредитів іноземних комерційних банків (низькі відсотки, готовність кредитування).	- поліпшення рівня життя населення дозволять своєчасно отримувати платежі за спожиті ресурси та при реалізації державних програм направити додаткові кошти на інвестування галузі; - інформатизація та розвиток лізингових операцій дозволять ефективно залучати у виробництво та розподілення електроенергії, газу та води новітні технології; - зростання обсягів інвестицій в галузь дозволять модернізувати основні засоби та удосконалювати технології виробництва; - створення районних збутових мереж та інформаційно- консультативних центрів дозволять підвищити загальну конкурентоспроможність галузі; - зниження розмірів податків при збереженні середнього рівня цін дозволять одержувати доходи підприємствам; - підтримка з боку міжнародного ринку дозволять розвиватись конкуренції в галуза, що сприятиме більш якісному обслуговуванню споживачів;	- створення районних збутових мереж та інформаційно-консультативних центрів дозволять вчасно реагувати на зміни купівельних переваг споживачів і пропонувати сучасні продукти та послуги; - реконструкція та модернізація основних засобів дозволять запобігти збоям у постачанні продукції та стимулюватимуть виробництво нових товарів і послуг; - дотримання державних програм та пріоритетів, а також їх реалізація дозволять зменшити втрати від недосконалого законодавчого забезпечення розвитку галузі; - розвиток ринку лізингу дозволить покрити частину необхідних фінансових ресурсів; - готовність іноземних комерційних банків кредитувати галузь компенсує недоступність вітчизняного банківського кредиту.
Слабкі сторони	«Слабкість і можливість»	«Слабкість і погрози»
1. Відсутність або незначний розмір податкових пільг. 2. Амортизаційні відрахування не виконують функцію відтворення основних засобів. 3. Нерозвиненість приватизаційних механізмів. 4. Недоступність вітчизняного банківського кредиту. 5. Відсутність інституту фінансового лізингу.	- зменшення оперативних норм законодавства дозволять звести до мінімуму податковий тиск на галузь; - зменшення втручання держави в галузь дозволять залучити приватизаційні ресурси для інвестування в галузі; - поліпшення інвестиційного клімату сприятимуть оновленню виробничих потужностей галузі та їх найповнішому завантаженню	- несприятлива політика держави може призвести до повного руйнування галузі; - неповна завантаженість виробничих потужностей при рості темпів інфляції і стрибків у курсах валют може призвести до банкрутства компанії галузі; - неучасть персоналу в прийнятті рішень і недостатній контроль виконання розпоряджень при зростання безробіття може призвести до саботажу.

Ризики інвестиційної діяльності в енергетичній галузі

Види ринку	Зміст ринку	Можливі наслідки
політичний	Несприятлива політика держави	Руйнування галузі
	Відсутності конкуренції в галузі	Руйнування галузі
	Пряме державне регулювання	Зменшення інвестиційної складової в діяльності галузі
	Непрозорість приватизаційних процесів	Невиконання стратегічного призначення галуззю
	Небажання держави розвивати приватну власність у даній галузі	Невиконання стратегічного призначення галуззю
Економічний	Заниження тарифів	Погіршення стану підприємств галузі
	Недофінансування державних програм	Зменшення інвестиційної складової в діяльності галузі
	Відсутність вітчизняного інвестора	Зниження мотивації іноземного інвестора
	Відсутність інвестицій	Неможливість оновлення та модернізації основних засобів
	Неможливість оновлення та модернізації основних засобів	Зростання втрат енергії під час транспортування до споживача
	Зростання темпів інфляції стрибки у курсах валют	Банкрутство компаній галузі
	Неповна завантаженість виробничих потужностей	Невиконання стратегічного призначення галуззю
	Нерозвиненість сучасних форм управління підприємствами галузі	Невиконання стратегічного призначення галуззю
	Низький рівень сервісу	Руйнування галузі
Соціальний	Зростання безробіття	Саботаж
	Неучасть персоналу в прийнятті рішень і недостатній контроль виконання розпоряджень	Саботаж
	Неефективне використання трудових ресурсів	Збільшення витрат підприємств галузі
	Неплатоспроможність населення	Відключення постачання енергії та води
		Несвоєчасність розрахунків за спожиту продукцію та послуги
Технологічний	Застаріле обладнання	Руйнування галузі
	Не впровадження новітніх технологій	Руйнування галузі
	Відсутність інноваційної складової	Руйнування галузі
	Висока ступінь забрудненості середовища	Руйнування галузі

Використання PEST-аналізу та SWOT-аналізу дозволяють детально описати можливі ризики інвестиційного проекту і отримати загальну картину привабливості інвестиційного проекту для представлення її потенційному інвестору. Саме ці методики дозволяють поєднати якісний та кількісний аналізи інвестиційних ризиків і застосувати методи нечіткої логіки.

Розділ 3. Аналіз техніко-економічних показників

3.1 Стан енергетичної галузі України

На сьогодні паливно-енергетичний комплекс України характеризується технологічною відсталістю, зношеністю промислово-виробничих фондів (на 65--75 %), браком коштів на їх оновлення, недостатніми обсягами геологорозвідувальних робіт стосовно нафти й газу та введення в експлуатацію перспективних родовищ, неактивною політикою диверсифікації джерел нафто- і газопостачання тощо.

З метою розв'язання енергетичних проблем і реформування паливної та енергетичної галузей у 1994 р. була розроблена Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 р. У контексті сталого розвитку та вдосконалення структур виробництва і споживання визначено такі пріоритети енергетичної політики України:

активне ресурсо- й енергозбереження;

розширення використання безпечних беземісійних (або з низьким ступенем емісії С02) джерел енергопостачання;

зменшення шкідливого тиску джерел енергопостачання з високим вмістом вуглеводнів на навколишнє середовище;

створення систем моніторингу та використання індикаторів з метою спостереження за процесом інтеграції екологічних аспектів у паливно-енергетичному секторі;

диверсифікація джерел імпортного постачання в Україну природного газу, нафти, ядерного палива;

стабілізація й збільшення обсягів власного видобутку нафти і газу шляхом зростання обсягів розвіданих запасів;

розвиток нафто- і газотранспортних коридорів;

розвиток відновлюваних джерел енергії;

використання альтернативних видів палива.

Дані про стан енергетичної галузі України представлені в табл.

Таблиця. Статистичні дані про енергетичну галузь України (за матеріалами Міністерства палива та енергетики України)

Статистичні дані про галузь	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Загальний обсяг виробництва електроенергії в Україні (ТВт ? год.)	183	177	172	172	171	172	173	180
Експорт електроенергії (ТВт ? год.)	4	0	1	3	4	3	3	5
Валове внутрішнє споживання (ТВт ? год.)	179	177	171	168	167	169	170	175
Фактичне споживання електроенергії (ТВт ? год.)	140	134	128	125	123	123	123	129
Промисловість	74	73	69	66	69	70	70	73
Житлове господарство	41	38	37	38	36	36	37	38
Інші	25	23	23	21	19	17	17	19

Згідно з оперативними даними Міністерства палива та енергетики України, виробництво електроенергії в країні за січень -- серпень 2005 р. становило 121 млрд. 808,2 млн. кВт ? год., що на 3,3 % перевищує показник за аналогічний період 2004 р. Теплові електростанції (ТЕС) у січні -- серпні збільшили вироблення електроенергії на 1,3 %, до 48 млрд. 284,0 млн. кВт ? год., атомні електростанції (АЕС) -- на 4,6 %, до 58 млрд. 289,8 млн. кВт ? год., гідроелектростанції (ГЕС) -- на 13,6 %, до 9 млрд. 623,2 млн. кВт ? год. Комунальні теплоелектроцентралі (ТЕЦ) і блок-станції скоротили виробництво електроенергії на 7,4 %, до 5 млрд. 606,0 млн. кВт ? год. Виробництво електроенергії нетрадиційними джерелами становило 5,2 млн. кВт - год. (-8,8%).

Частка АЕС у структурі виробництва електроенергії в січні -- серпні 2005 р. дорівнювала 47,9 % (+ 0,6 % до січня -- серпня 2004 p.), ТЕС -- 39,6 % (- 3,8 %), ГЕС -- 7,9 % (+0,7 %), комунальних ТЕЦ і блок-станцій -- 4,6 % (- 0,5 %). Експорт електроенергії з ОЕС України в країни Східної та Центральної Європи становив 3 млрд. 22,4 млн. кВт ? год., що на 9,9 % (272,8 млн. кВт ? год.) більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Кабінет Міністрів України має намір створити державний концерн "Атоменергопром", що займатиметься атомною промисловістю, в якому сконцентруються всі потужності, що дасть змогу збільшити видобуток і переробку урану, а також у майбутньому створити завод із виробництва елементів ядерного палива. Концерн планують сформувати на базі департаменту ядерної енергетики й атомної промисловості, департаменту майнових відносин і реформування власності та державного підприємства "Енергоатом". Нині Національна атомна енергогенеруюча компанія (НАЕК) "Енергоатом" об'єднує чотири діючі українські АЕС з 15 енергоблоками і загальною встановленою потужністю 13 835 МВт. Це найбільший в Україні виробник електроенергії.

На сьогодні за допомогою атомних електростанцій потреби населення і промисловості в електроенергії забезпечуються більше ніж на 45 %. Проблеми, що виникають у сфері забезпечення безперебійної та сталої роботи атомної енергетики та підтримки необхідного рівня ядерної безпеки, є дуже важливими й з огляду забезпечення національної безпеки України.

Особливо гостро стоять питання, пов'язані з майбутнім атомної енергетики, зокрема, проблема щодо зняття з експлуатації та консервації ядерних установок. Адже до 2025 р. усі діючі ядерні енергоблоки атомних електростанцій України мають бути виведені з експлуатації та законсервовані. Особливості організації робіт зі зняття з експлуатації ядерних установок визначено у статті 39 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 p. № 40/95-ВР.

Слід зазначити, що донині Україна не мала власного досвіду зняття з експлуатації АЕС, і лише зіткнувшись з потребою закриття Чорнобильської АЕС, зрозуміла, які складні питання виникають під час зняття з експлуатації та консервації ядерних установок. Ситуація ускладнюється тим, що не визначено навіть джерела фінансування для здійснення відповідних заходів. Це дуже небезпечно з урахуванням того, що вже через 10 років розпочнеться виведення з експлуатації ядерних установок і протягом наступних 15 років усі діючі нині блоки мають бути виведені з експлуатації.