Енергозбереження в Україні в галузі промисловості та транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Енергія, і зокрема електрична, є одним з найважливіших продуктів у індустріальному суспільстві. Дослідження показали, що середній прибуток, тривалість життя та інші важливі фактори рівня життя пов'язані зі споживанням електроенергії на душу населення в окремому регіоні чи в країні в цілому. Як і всі природні ресурси, енергетичні ресурси можуть виснажитися, тому важливо заощаджувати якомога більшу кількість енергії.

Енергозбереження як діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), спрямована на раціональне використання енергії і природних енергетичних ресурсів, - державна проблема, яка постала на порядок денний слідом за найважливішою політичною подією в житті України - здобуттям незалежності. Енергозбереження повинно перетворитися в підгалузь промислової енергетики, додаткове джерело енергії. У цих умовах реалізація політики енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки і соціальної сфери

Енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті

Незадовільний стан енергетичного господарства на транспорті обумовлений цілою низкою інституційних, економічних, науково-технічних, інформаційно-освітніх та інших причин. Так, серед головних економічних причин - загальні макроекономічні проблеми національної економіки, низький рівень фінансування з державного та місцевих бюджеті навіть транспорту, що знаходиться у державному секторі, та загальна нерозвиненість фінансової бази. Загалом в економічно-фінансовій сфері дуже гострими є такі проблеми, як цінова нестабільність і недосконалість системи ціноутворення на енергоносії, що не дає змоги акумулювати інвестиційні кошти на транспортних підприємствах, а також високі кредитно-банківські ставки та складність отримання середньо- і довготермінових кредитів для здійснення технологічного оновлення та закупівлі високоефективного обладнання. Головні інституційні проблеми - недостатня розвиненість ринкових відносин у сфері функціонування транспорту, відсутність дієвих економічних стимулів щодо інвестування в основні виробничі фонди та здійснення енергозберігаючих проектів, слабка координація між окремими підгалузями транспорту, неефективність організації перевезень, недосконалість державного управління та регулювання у сфері енергозбереженням, зокрема, на регіональному та місцевому рівнях, а також недостатня увага щодо залучення основних верств суспільства до енергозбереження у транспортному комплексі, відсутність реальних засобів їх стимулювання до раціонального використання палива й енергії. Науково-технічні проблеми - значна частка низькоефективної техніки та обладнання, що використовується на транспорті, загальний низький рівень застосування передових світових досягнень науки та техніки, обмеженість у використанні сучасних енергоефективних транспортних засобів та енергозберігаючих технологій перевезення, порушення технічних регламентів експлуатації, відсутність необхідних приладів і технічних засобів регулювання енерговикористання та приладів обліку і контролю. В інформаційно-освітній сфері слід вирізнити досить низький рівень інформування про науково-технічні, організаційні, економічні та інші можливості з енергозбереження у транспортній сфері, недостатній загальний рівень освіченості у цій галузі, відсутність чіткої статистичної інформації про основні види господарської діяльності транспорту, нестача кваліфікованих кадрів, а також досить низька стурбованість населення щодо проблематики раціонального споживання енергоресурсів.

Метою програм енергозбереження у транспортній системі є здійснити значне зниження питомих витрат всіх видів енергоресурсів, забезпечити високі темпи використання резервів енергозбереження та широко запровадити альтернативні види палива у всіх підгалузях транспортного комплексу.

Для забезпечення реалізації завдань Програми здійснюватиметься широкий комплекс заходів для всіх підгалузей транспорту за такими напрямами:

1. Здійснення проектів з реконструкції і модернізації комунікацій та об`єктів інфраструктури.

2. Впровадження технічних і технологічних енергозберігаючих заходів на транспортних засобах та стаціонарних об`єктах транспортного комплексу.

3. Забезпечення ефективної координації між підгалузями транспорту з метою зниження загального споживання енергоресурсів.

4. Удосконалення організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

5. Заміщення видів енергоносіїв на більш ефективні, включаючи застосування альтернативних палив.

6. Впровадження інноваційних принципів управління транспортними процесами з використанням інформаційних технологій.

7. Масове запровадження обліку та контролю використання палива та енергії.

Окремими підгалузями транспорту намічаються до здійснення спеціальні заходи. Так, на залізничному транспорті планується розширення електрифікації та переведення на електротягу окремих дільниць залізниці, реконструкція шляхового господарства за рахунок прокладання безстикового рейкового полотна, впровадження сучасного рухомого складу, зокрема електровозів і спеціалізованих вагонів, оптимізація плану формування вантажних поїздів та напрямку вагонопотоків, реконструкція котельно-теплотехнічного господарства, впровадження автоматизованих систем комерційного обліку електроенергії, введення в дію автоматизованих систем управління зовнішнім освітленням тощо.

На автомобільному транспорті передбачається здійснення заходів з оптимізації дорожнього руху, вдосконалення структури автотранспорту через технічне регулювання та введення стимулюючих диференційованих механізмів економічного характеру, розширення використання альтернативних видів палива, зокрема стиснутого природного газу та біопалив, добавок і присадок до палив, застосування енергозберігаючих технологій обслуговування та ремонту рухомого складу.

У сфері автомобільних доріг основні енергозберігаючі заходами будуть спрямовані на оптимізацію розвитку шляхового господарства з пріоритетністю для шляхів загального користування, розширенням використання нових технологій та матеріалів під час будівництва, ремонту та утримання автошляхів, а також зниження енерговитрат у технологічних процесах з виробництва щебеню, асфальтобетону, залізобетону тощо.

На морському та річковому флоті намічається розширити практику застосування оптимальних швидкостей суден, підвищити рівень утилізації теплової енергії для тепло - та електропостачання суден, застосовувати альтернативні джерел енергоресурсів на пасажирських туристичних суднах під час стоянки за рахунок їх підключення до берегових електричних мереж, створити низку автоматизованих систем моніторингу та керування енергопостачанням та енергозбереженням у портах, ввести в експлуатацію низку геліосистем гарячого водопостачання та вітрових електрогенераторів.

Для успішної реалізації енергозберігаючої політики у транспортному комплексі необхідно забезпечити дію ефективних механізмів, а також передбачити широку можливість участі всіх соціальних верств у процесі прийняття рішення та запровадження заходів і дій з енергозбереження.

Енергоекологічна концепція розвитку чорної металургії України

Існування прямого зв'язку між використанням палива в промислових установках і викидами в навколишнє середовище шкідливих речовин є беззаперечним. Весь об'єм оксидів азоту, що утворюються в енергетичних установках, і монооксиду вуглецю, а також значну частину оксидів сірки й пилу варто віднести за рахунок складу палива і технології його застосування.

Природно, що при виборі й оцінці технічних рішень з енергозбереження слід враховувати і їхню екологічну ефективність.

Здійснення заходів, пропонованих «Комплексною Державною програмою енергозбереження України», передбачає скорочення викидів у навколишнє середовище більш як на мільйон тонн оксидів сірки і майже на 340 тис. т оксидів азоту в рік, а запобігання збитків від забруднення навколишнього середовища при цьому оцінюється сумою, яка приблизно дорівнює вартості зекономлених паливно-енергетичних ресурсів.

Ми не переконані в настільки високій оцінці екологічного складника техніко-економічної ефективності запропонованих у Комплексній програмі заходів, але розробляючи проект «Програми розвитку ГМК України до 2010 р.», узяли за основу максимально тісне узгодження енергозберігаючих і екологічних аспектів розвитку чорної металургії.

Підставою для цього послужили не тільки викладені вище підходи до вирішення проблеми, а й результати аналізу особливостей зміни основних параметрів галузі за період із 1990 р.

Виявилося, що при падінні обсягів виробництва в галузі за цей період майже в два рази, об'єм викидів у навколишнє середовище шкідливих речовин скоротився тільки на 25%. Іншими словами, за позитивним фасадом валового зниження інтенсивності забруднення навколишнього середовища виявилася вкрай безрадісна картина підвищення питомих величин шкідливих викидів на тонну кінцевої продукції приблизно на третину. Зрозуміло, що при неритмічній роботі агрегатів у період різкого зниження рівня виробництва певне зниження ефективності роботи природоохоронних систем цілком поясниме. Однак однією цією причиною виправдати підвищення питомих величин шкідливих викидів майже на третину неможливо.

Пояснення зазначеного нонсенсу криється за показниками енергоспоживання в галузі: за період із 1990 р. наведена питома витрата палива на тонну виробленого прокату збільшилася з 1,4 до 1,8 т у. п., тобто майже на 30%, що цілком кореспондується з розміром підвищення питомих викидів шкідливих речовин.

Результати проведеного аналізу послужили вихідною позицією для формування проектів програм енергозбереження й охорони природи для чорної металургії до 2010 р.:

- на першому етапі відновити умови виробництва до рівня 1990 р.;

- на другому етапі здійснити комплекс маловитратних заходів із енергозбереження і приведення до проектних параметрів природоохоронних об'єктів;

- третій етап по'язаний із реструктуризацією і модернізацією підприємств галузі, що включають як енергозберігаючі технології, так і модернізацію природоохоронних об'єктів.

Здійснення всього комплексу заходів відповідно до проекту «Програми розвитку ГМК до 2010 р.» повинно забезпечити зниження питомої витрати палива на виробництво 1 т прокату до 1,2 т у. п. і валового викиду шкідливих речовин у навколишнє середовище при збереженні існуючого рівня виробництва на 40%.

До складу першого етапу включені переважно маловитратні організаційно-технічні заходи, здійснення яких вимагає мінімальних капвкладень (запірно-дозувальна арматура, КВП і А, ізоляція та ін.), що окупляться буквально за місяці. Проте реалізація цих заходів повинна забезпечити скорочення витрати палива на 15 - 20% і відповідне зменшення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище.

Другий етап охоплює заходи з терміном окупності 1 - 2 роки, які вже зараз забезпечені технічною документацією. До них належать насамперед вивід із експлуатації малозавантажених агрегатів, відновлення установок для утилізації вторинних енергоресурсів і дооснащення ними агрегатів, що залишаються в експлуатації, ремонтно-відбудовні заходи на природоохоронних об'єктах. Реалізація планованих заходів має забезпечити скорочення витрат палива на 10%, а викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище - на 15%.

Оцінювати енергоекологічну ефективність третього етапу слід вкрай обережно, бо ці заходи пов'язані з реструктуризацією і модернізацією металургійної галузі, що вимагає значних інвестицій, джерела яких поки що неясні.

Що ж стосується перших двох етапів, то їх здійснення цілком реальне за двох умов: підтримки обсягів виробленої продукції хоча б на існуючому рівні і жорсткої політики уряду в питаннях оплати енергоресурсів. Оскільки енергозберігаючі заходи є досить рентабельними, а на першому етапі високорентабельними, то за цих умов економічний механізм реалізації енергоекологічної частини програми стає досить простим і зрозумілим: на підприємстві вишиковується ієрархія заходів щодо економічної ефективності з фінансуванням наступних за рахунок надходжень від реалізації попередніх.

Вирішальним чинником здійснення такої схеми організації енергозбереження є вишукування стартового капіталу фактично на 1,0 - 1,5 року (до одержання першого прибутку від впровадження заходів).

Чорна металургія в цьому плані перебуває в дуже сприятливому стані в результаті економічного експерименту відповідно до Закону України від 14.07.99 р. №934. Необхідні інвестиції для запуску запропонованого механізму реалізації програми маловитратних заходів у чорній металургії не перевищують 25% коштів, отриманих підприємствами у вигляді пільг за 1 рік проведення експерименту.

Верховна Рада при щорічному розгляді результатів експерименту відповідно до п. 5 Закону може включити до порядку його здійснення умову про забезпечення стартовими інвестиціями програми енергозбереження в чорній металургії.

Екологічні проблеми теплової енергетики України

Україна - країна з населенням близько 50 млн. чоловік і встановленою потужністю теплової енергетики на рівні Англії. Вироблення електроенергії на 40%, а опалювальна техніка на 80% орієнтована на природний газ, 75-80% якого імпортується з Росії та Туркменії.

Енергетика Україна має суттєві відмінності від енергетики більшості країн Європи. Підприємства Міненерго Україні виробляють не тільки електроенергію, але й тепло для опалення будівель, на яке витрачається понад 30% потужності міських ТЕЦ. Наприклад, у Києві та низці великих міст міські ТЕЦ і потужні котельні Міненерго опалюють близько 80% будівель.

Особливість енергетики України (а також і інших країн СНД) - наявність найбільш потужних в Європі водогрійних газомазутних котлів продуктивністю 50-180 Гкал / год

З 1990 по 1999 рр. споживання вугілля у великій енергетиці знизилося в 1,5 рази, а природного газу в 3 рази, виробництво електроенергії в 2,6 рази. При цьому питома викид токсичних речовин на 1кВт в атмосферу виріс на 27%.

У останні 9 років кошти в екологію енергетики Україні практично не вкладалися. У той же час Польща, Естонія, а також останні 2 роки Росія збільшили капіталовкладення в екологію енергетики у зв'язку зі зростанням виробництва. Крім того, в найближчі 5-10 років Росія, США, Німеччина планують збільшити частку природного газу в енергетиці, а Україну - скоротити (за рахунок збільшення частки вугілля, що загострить екологічні проблеми, в тому числі і парниковий ефект). Тому вже в найближчі 7-10 років у зв'язку з намітився зростанням виробництва слід звернути особливу увагу на розробку технічних рішень, які можна було б здійснити в Україну, незважаючи на застаріле обладнання електростанцій та котелень, і збалансувати зростання викидів.

При спалюванні вугілля в котлах в атмосферу викидаються великі кількості золи, оксидів сірки та оксидів азоту; при спалюванні газу - тільки оксидів азоту. Електростанція потужністю 1800 МВт викидає в атмосферу більше 6 млн. куб. м / год димових газів, які забруднюють понад припустимі норми більше 100 кубокилометров чистого повітря.

У найближчі роки частка твердого палива на електростанціях буде зростати, однак опалювальні котли, газомазутні котли потужних котелень і ТЕЦ, що працюють на газі і мазуті, значною мірою визначатимуть атмосферу міст Україна. Навіть у системі Міненерго, де намагаються скоротити витрату газу на вугільних котлах з 18% до 12-15% і менше, близько 40% палива становить природний газ, використовуваний в міських ТЕЦ і потужних котелень, замінити який у найближчі роки неможливо, а основний викид в атмосферу становлять оксиди азоту, і знижуючи їх викид, в першу чергу, Можна обмежити загальний викид токсичних речовин.

Неважко показати, що токсичність продуктів згоряння при спалюванні вугілля (АШ) в котлах електростанцій в середньому на 10-15% визначається вмістом в них твердих частинок, на 40-50% - вмістом у них оксидів сірки і на 40-50% - вмістом у них оксидів азоту, а при спалюванні природного газу на 98% - вмістом оксидів азоту.

Для зниження викиду твердих частинок в атмосферу електростанції Україна оснащені системами золоуловлювання, в основному, електрофільтрами (виробництва Семібратовского заводу, Росія), а також мокрими золоулавлівателямі. Середня ступінь золоуловлювання електростанціях Україні складає всього 95,7% (1998 р), при цьому викид золи в 5-10 разів перевищує викид попелу сучасними зарубіжними електростанціями, на яких коефіцієнт золоуловлювання становить 99,5-99,8%.

Нагадаємо, що токсичність продуктів згоряння всіх видів палива визначається вмістом у них оксидів сірки та оксидів азоту, продуктів згоряння газу - тільки оксидів азоту. Тому більшість електростанцій Західної Європи, США, Японії, крім систем пилоочищення, обладнані системами сіркоочищення і азотоочісткі, вартість яких дуже велика і становить від 30 до 60 млн. доларів США на 1 енергоблок 300 МВт.

Незважаючи на це, в останні роки системи сіро-і азотоочісткі будуються у Польщі та інших країнах Європи. В Україні багато років за допомогою Німеччини будується сіркоочищення на одному енергоблоці Добротвірської ГРЕС. На Дарницькій ТЕЦ Інститутом газу в співдружності з французькою фірмою відпрацьовані режими експлуатації вапняної сіркоочищення. На жаль, поки ці роботи на викид в атмосферу оксидів сірки поки не позначаються.

У 70-80-ті роки із розробок Інституту газу НАНУ на 30% газомазутних котлів Україні (міські ТЕЦ, великі котельні) були здійснені заходи по 30-40 відсоткового зниження утворення й викиду оксидів азоту в атмосферу при спалюванні газу і мазуту. Вартість цих заходів не перевищує 1,5% від вартості системи азотоочісткі. Інститут отримав свого часу замовлення і переніс ці заходи на 2 електростанції й ряд котельних Москви, найбільшу в світі теплову електростанцію - Сургутський ГРЕС (Росія), Марийській ГРЕС (Туркменія), великі котельні Міненерго в Ризі, Вільнюсі, Софії та ін містах (всього на 100 котлів електростанцій і 900 котлів великих котельних).

У 90-х роках інститути Західної Європи, Москви зробили нові кроки щодо зниження утворення оксидів азоту, а енергетика Україні практично всі роботи в цій області припинила. Цьому сприяло також та обставина, що в Україні ціни на паливо в останні роки близькі до міжнародних, а плата за викиди токсичних речовин в атмосферу в 20-60 разів нижче. Так, в даний час оплата за викид однієї тонни оксидів сірки або оксидів азоту в Україну становить 53 грн. / Т (або 10 ДОЛ. США за 1 т), а в США - 150 дол. за 1 т 802 і 600 доларів за 1 т NOx.

Якщо запровадити платежі з урахуванням міжнародних норм та урахуванням збитку господарству, то ці платежі становили б, наприклад, для київських ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, Харківської ТЕЦ-5 в зимові місяці 4,5 млн. за викид SO2 і 3600 тисяч. за викид NОх, що, однак, неможливо здійснити в даний час.

Розраховувати на те, що в період до 2010 р. в України будуть побудовані і введені системи сірко-і азотоочісткі в помітному обсязі, з урахуванням їх дуже високу вартість, а також високу вартість витрат по їх експлуатації (10-20% від вартості всіх експлуатаційних витрат електростанцій), не доводиться.

У той же час в Інституті газу НАН України підготовлена друга черга конструктивних і технологічних заходів по 60-70% зниження утворення і викиду в атмосферу оксидів азоту котлами ТЕЦ, промислових та опалювальних установок без зниження їх ККД, а на частині котлів - з підвищенням і економією палива. Це не зажадає витрат більше 1,5% від вартості будівництва систем газоочистки.

Слід врахувати, що вплив оксидів сірки та оксидів азоту мають ефект сумації, тому треба вибирати найбільш економічні шляхи зниження викиду будь-якого з них.

Для умов України будівництво сіркоочистки може бути виправдане лише для вугільних енергоблоків і мазутних, що працюють на високосірчистої мазуті більше 6 місяців на рік.

Викиди в атмосферу Україні за останні роки збільшуються також у зв'язку з використанням застарілого обладнання та неможливістю його замінити. Україна чи не єдина країна, яка має достатню кількість листового металу та труб, але закуповує котли за кордоном за високими цінами.

Особливістю Україні є відсутність виробництва систем пило-та газоочищення, а також повна відсутність виробництва котлобудівельного обладнання, за винятком котлів малої продуктивності (парових до 10 т / год, водогрійних до 10 Гкал / год). Понад 90% потреби у продукції котлобудування закуповується в Росії, частково в Німеччині, а останнім часом також у Чехії та Польщі.

Тому до розвитку виробництва котлів сподіватися на широке оновлення парку котлів у найближчі роки не доводиться. Необхідно модифікувати існуючі заводи і освоїти на них виробництво котлів і газоочисного обладнання.

Поряд з викидами в атмосферу таких токсичних речовин, як оксиди азоту і оксиди сірки, вже в найближчі роки буде враховуватися і викид в атмосферу парникових газів, перш за все, СО2. Аналіз ситуації показує, що при правильній організації системи продажу квот можна вже в період 2002-2012 рр. забезпечити надходження в Україні 300-600 млн. доларів США. Ці можливості пояснюються тим, що згідно Кіотського протоколу (1977 р.) Україна і Росія повинні до 2008-2012 рр. зберегти викид СО2 на рівні 1990 р. Це дає можливість резерву, тому що до 2000 р. викид СО2 в Україні в 2 рази нижче, ніж у 1990 р. У той же час ряд країн - потенційні покупці квот, - повинні знизити викид парникових газів (насамперед СО2) в атмосферу: США - на 7%, країни Європейського Співтовариства - на 8%, Японія - на 6%.

Можливість отримання додаткових коштів від продажу квот на викид СО2 ще збільшує привабливість використання природного газу, особливо для міських ТЕЦ, а також вимагають більшої уваги до проблеми економії палива. Якщо в даний час починаються продажів квот середня ціна за 1 т СО2 становить $ 5, то вже через 3-5 років ця ціна може зрости в 3-4 рази.

При спалюванні вугілля основним горючою речовиною є вуглець (С), який згорає в вуглекислий газ СО2, в той час, як природний газ, основним компонентом якого є вуглеводні (СnНm), згорає, утворюючи як СО2 так і Н2О. Тому вихід СО2 на одиницю тепла нижче у природного газу. Наприклад, при спалюванні Донецького АШ з вмістом вуглецю 66,6% 1 кг вугілля (або 66,6 кг С) дає 2,5 кг СО2 або до 0,5 кг на 1000 ккал. При спалюванні природного газу вихід СО2 складе 0,23-0,25 кг.

Отже, вихід СО2 при спалюванні природного газу в середньому в 2 рази менше, ніж при спалюванні вугілля і складе, у середньому, 2 т на 1000 м природного газу.

Вже в даний час необхідно здійснити контроль викидів діоксиду вуглецю СО2 в атмосферу і провести попередню підготовку до продажу квот на викид; частина з отриманих коштів можна використовувати на екологічні роботи.

В основному, істотні доходи від продажу квот можна очікувати на період після 2008 р., І то лише у разі ратифікації Кіотських угод парламентами низки країн.

Разом з тим, вже в найближчі 2-3 року слід залучити в країну інвестиції, для здійснення проектів спільного впровадження («Спільного впровадження»), у яких зарубіжні інвестиції на зниження викиду парникових газів спрямовані на зниження споживання палива, що дуже важливо для Україні. Ці невеликі кошти допомогли б, наприклад, знизити витрати газу на міських ТЕЦ на 0,7-2%, в опалювальних і промислових котелень на 7-12%, використовувати біогаз і шахтний метан як паливо.

Такі інвестиції вже використовуються в Росії та країнах Прибалтики.

Висновки

енергозбереження транспорт раціональний ресурс

1. Для зниження викиду токсичних речовин в атмосферу або збереження рівня викиду в цілому по Україні слід підготувати та здійснити на електростанціях, промислових та опалювальних котлах другу чергу заходів щодо зниження викидів оксидів азоту, що забезпечують 60-70% зниження викидів оксидів азоту в атмосферу, Без зниження ККД котлів та збільшення витрат на експлуатацію (Інститут газу НАНУ).

2. В даний час практично 100% пилоочисного обладнання і близько 90% продукції котлобудування закуповується в Росії і інших країнах. У зв'язку з необхідністю в найближчі роки оновлення частини цього устаткування, а також враховуючи, що Україна є великим виробником металу, у т. ч. котельних труб, слід стимулювати виробництво цього обладнання в Україну.

3. З метою залучення коштів для заходів щодо зниження парникового ефекту необхідно:

а) організувати контроль і облік викидів СО₂ в атмосферу при спалюванні палива;

б) підготувати проекти «спільного впровадження» щодо зниження витрати палива (газу) в енергетиці і опалювальної техніки, а також використання альтернативних палив - шахтного метану, біогазу).

Враховуючи сучасний стан економіки та енергетики України, вважається найбільш важливими для головних напрямків наукових досліджень та широкого впровадження в енергетику та промисловість такі маловитратні та швидкоокупні роботи:

1. Комбіноване виробництво теплової та електричної енергії на базі станцій теплопостачання та систем транспорту природного газу з використанням енергетичних газових турбін і газопоршневих двигунів вітчизняного виробництва. Собівартість виробленої електроенергії в 2-3 рази нижча, ніж при виготовленні на ТЕС. Потенціал енергозбереження становить 10-12 млн. т у. п.

2. Технології та устаткування для утилізації теплоти відхідних газів котлів та промислових печей. Потенціал енергозбереження становить 4,2 млн. т у. п.

3. Міжгалузеві технології та обладнання на базі дискретно-імпульсного методу введення енергії (ДІВЕ). Потенціал енергозбереження становить 2,9 млн. т у. п.

4. Міжгалузеві технології сушки. Потенціал енергозбереження становить 0,4-0,6 млн. т у. п.

5. Технології виготовлення будівельних матеріалів на основі високоміцного гіпсу. Потенціал енергозбереження становить 1-1,5 млн. т у. п.

6. Технологія виробництва теплової енергії за рахунок спалювання відходів деревини. Потенціал енергозбереження становить 1,0 млн. т у. п.

7. Засоби контролю та обліку енергії при її виробництві та споживанні

При широкому впровадженні вищезазначених робіт потенціал енергозбереження може скласти 18-22 млн. т у. п.

Размещено на Allbest.ru